| dbo:abstract
|
- دوق البندقية (بالبندقية: Doxe de Venexia؛ بالإيطالية: Doge di Venezia—كلاهما مشتقان من اللاتينية dūx، «قائد عسكري») كان كبير الموظفين العموميين وقائد جمهورية البِنِدُقية خلال 1,100 عام (697-1797).دوقات البندقية كانت أرستقراطية دولة مدينة البندقية تنتخبهم مدى الحياة. عامة كان الرجل المختار كدوق هو أشد شيوخ المدينة بصيرة وذكاء. دوق البندقية لم يكن دوقا بالمعنى المعاصر ولا دوقا وراثيا. لقب «الدوق» كان لقب المسؤول في أعلى المناصب في البندقية وجنوة؛ المدينتان كلاهما كانتا جمهوريتان وانتخبتا دوقات. الدوق في البندقية أشار إليه بألفاظ مثل «مولاي الدوق» (Monsignor el Doxe)، «أكثر أمير سكونا» (Serenissimo Principe)، و «سكونه» (Sua Serenità). (ar)
- El dux (llatí dux, 'líder') o dogo (de l'italià doge, adaptació del venecià doxe, i aquest al seu torn del llatí dux) va ser el magistrat suprem i màxim dirigent de la República de Venècia durant més de mil anys, entre els segles viii i xviii. (ca)
- Benátský dóže (italsky doge di Venezia, benátsky doze nebo starým názvem doxe, /'doce/) je někdejší titul nejvyšších představitelů města Benátek a celé Benátské republiky. (cs)
- Der Doge [ˈdoːʒə], abgeleitet von lateinisch Dux (Führer, Anführer, Fürst) war das auf Lebenszeit regierende Staatsoberhaupt der Republik Venedig zwischen dem 8. Jahrhundert und 1797. Ursprünglich war der Doge ein lokaler Stellvertreter des Exarchen von Ravenna, der wiederum der Statthalter des Byzantinischen Kaisers in Oberitalien war. Mit der Emanzipation Venedigs von Byzanz wurde der Doge zum Herrscher eines sich zunehmend verselbstständigenden Staatsgebildes, des Dukats. Als erster Doge galt lange Paulicius, in der venezianischen Historiographie meist Paoluccio Anafesto genannt, doch gilt heute Ursus (Orso Ipato) als erster Doge. Zu Anfang des 9. Jahrhunderts wurde der Sitz des Dogen von Malamocco nach Rialto und damit in das heutige Historische Zentrum verlegt; Residenz war der Dogenpalast. Mehrfach kam es zu Versuchen, eine Dynastie zu errichten. Wichtigstes Mittel war dabei die Wahl eines Sohnes des herrschenden Dogen zum Mitdogen; von Bedeutung war aber auch die Heiratspolitik. Diese Versuche endeten erst im 11. Jahrhundert. Im 12. Jahrhundert wurde der Volksversammlung das Recht der Dogenwahl entwunden. Ein kompliziertes Wahlverfahren sorgte wiederum für einen Ausgleich zwischen den nunmehr dominierenden Familien. Ab dieser Zeit wurden die Machtbefugnisse des Staatsoberhauptes nach und nach eingeschränkt, so dass er in der Neuzeit zum bloßen Repräsentanten der Adelsrepublik wurde. Manche Dogen wurden im Laufe der Zeit als bloße Usurpatoren nicht zu den Dogen gezählt, einer später aus den Dogenlisten entfernt, weil er zugleich Patriarch war. Die Diskussion über die Frage, ob die Mitdogen mitgezählt werden, meistens Söhne, manchmal Brüder von regierenden Dogen, insbesondere dann, wenn sie vor dem Ableben ihrer Väter, bzw. Brüder selbst starben und daher nie allein herrschten, ist noch im Fluss. Zu den 118, bzw. 120 anerkannten Dogen kommen bis ins frühe 13. Jahrhundert einige wenige Stellvertreter, die als Vizedogen bezeichnet wurden. Die Gesamtzahl der gegen Ende der Republik nicht (mehr) als Dogen anerkannten Herrscher beträgt 15, hinzu kommen die im 8. Jahrhundert insgesamt vier, bzw. fünf jeweils ein Jahr lang herrschenden Magistri militum. Der letzte Doge Ludovico Manin dankte am 12. Mai 1797 ab, nachdem sich der Große Rat angesichts des Vormarsches Napoleons zuvor selbst aufgelöst hatte. (de)
- Ο Δόγης της Βενετίας (Βενετικά : Doxe de Venexia, Ιταλικά : Doge di Venezia), ένας όρος που προέρχεται από το Λατινικό "Δουξ" δηλαδή "Στρατιωτικός αρχηγός" ονομαζόταν ο κυβερνήτης στη Δημοκρατία της Βενετίας την περίοδο 726 - 1797. Οι δόγηδες εκλεγόντουσαν ισόβια από την αριστοκρατία της πόλης - κράτους, η λέξη "Δόγης" δεν είχε τη σημασία του "Δούκα" με τη σύγχρονη έννοια ούτε του κληρονομικού ευγενούς. Ο Δόγης ήταν ο ανώτερος εκλεγμένος άρχοντας στη Βενετία και στη Γένοβα, οι δυο πόλεις είχαν δημοκρατικό πολίτευμα και ο κυβερνήτης τους δεν ήταν κληρονομικός. Η προσφώνηση ενός δόγη γινόταν με διαφορετικές εκφράσεις όπως "Ο Κύριος μου, ο δόγης μου" ή "Η αυτού Εξοχότητα του". (el)
- The Doge of Venice (/doʊdʒ/ DOHJ; Venetian: Doxe de Venexia [ˈdɔze de veˈnɛsja]; Italian: Doge di Venezia [ˈdɔːdʒe di veˈnɛttsja]; all derived from Latin dux, "military leader"), sometimes translated as Duke (compare the Italian Duca), was the chief magistrate and leader of the Republic of Venice between 726 and 1797. Doges of Venice were elected for life by the Venetian nobility. The doge was neither a duke in the modern sense, nor the equivalent of a hereditary duke. The title "doge" was the title of the senior-most elected official of Venice and Genoa; both cities were republics and elected doges. A doge was referred to variously by the titles "My Lord the Doge" (Monsignor el Doxe), "Most Serene Prince" (Serenissimo Principe), and "His Serenity" (Sua Serenità). (en)
- El dux (latín dux, «líder») o dogo (del italiano doge, adaptación del veneciano doxe, y este a su vez del latín dux) era el magistrado supremo y máximo dirigente de la República de Venecia durante más de mil años, entre los siglos VIII y XVIII. (es)
- Le doge de Venise (en vénitien Doxe de Venexia [ˈdɔze de veˈnɛsja], en italien Doge di Venezia [ˈdɔːdʒe di veˈnɛttsja], dérivant tous les deux du latin dūx, « chef militaire ») était le magistrat en chef et le dirigeant de la république de Venise entre 726 et 1797. Les doges étaient élus à vie par l'aristocratie de la cité-État. Il incarne de manière symbolique le bon fonctionnement de l'État. Il était appelé « Mon seigneur le Doge » (Monsignor el Doxe), Prince sérénissime (Serenissimo Principe) ou « Sa Sérénité » (Sua Serenità). (fr)
- Doge Venesia (/ˈdoʊdʒ/, pengucapan bahasa Italia: [ˈdɔːdʒe]; Venesia: Doxe; bahasa Italia: Doge; keduanya berasal dari dux dalam bahasa Latin, "pemimpin militer"), kadang diterjemahkan menjadi Duke (cf. Italia: Duca), adalah dan pemimpin Republik Terdamai Venesia selama lebih dari seribu tahun. Para doge Venesia dipilih dengan masa jabatan seumur hidup oleh kaum aristokrat di negara-kota ini. Biasanya, orang yang terpilih menjadi Doge adalah sesepuh yang paling cerdas di Venesia. Doge bukanlah adipati (duke) dalam artian modern dan tidak setara dengan adipati . "Doge" adalah pejabat terpilih paling senior di Venesia dan Genoa; keduanya sama-sama republik dan memilih doge. Seorang doge dipanggil dengan gelarnya: Monsignor el Doxe, Serenissimo Principe, dan Sua Serenità. (in)
- Il doge (in veneto doze o doxe, pron. /ˈdoze/), nel governo della Repubblica di Venezia, era il capo di stato e di governo. Secondo la tradizione la carica fu istituita nel 697 e durò fino alla caduta della Repubblica, avvenuta il 12 maggio 1797. Al doge ci si rivolgeva anche con i titoli di Monsignor el Doxe, Serenissimo Principe o Vostra Serenità o con l'originale latino Dux, cioè duca ("comandante" o "generale"). (it)
- 베네치아 도제(베네토어: Doxe de Venexia 도제 데 베네샤[ˈdɔze de veˈnɛsja], 이탈리아어: Doge di Venezia 도제 디 베네치아[ˈdɔːdʒe di veˈnɛttsja][*])는 약 천여 년간 베네치아 공화국을 통치하였던 최고 지도자의 명칭이다. 이 명칭은 라틴어로 ‘지도자’란 뜻의 둑스(Dux)로부터 유래하였으며, 현대 이탈리아어에서도 ‘지도자’란 뜻의 두체(Duce)와 영어에서 ‘지도자’, 혹은 ‘공작’을 뜻하는 듀크(Duke)와 상통하는 말이다. 한국어로는 이탈리아어를 그대로 말한 ‘도제’란 말이 가장 일반적이고, 그밖에 ‘통령’과 ‘원수’도 일반적으로 통용되는 명칭이다. 베네치아 공화국의 도제는 베네치아 공화국의 귀족이 선출하였다. 일반적으로 도제로 선출되는 시민은 베네치아 공화국 내에서 가장 명민하고 통찰력 있는 원로였다. 종신 임기의 도제가 존재하였던 베네치아 공화국은 공화국이란 이름을 가지고 있었음에도 군주제적인 요소가 섞인 독특한 정치 체제를 만들었다. (ko)
- O Doge (do latim dux, "chefe") era o dirigente máximo da República de Veneza. (pt)
- Doża Wenecji (wł. doge, wec. doxe) – najwyższy urzędnik w Republice Weneckiej. Wybierany dożywotnio najpierw przez arengo, zgromadzenie ogółu dorosłych obywateli republiki, później przez kolegium elektorów, które z kolei było wybierane przez 480-osobową wielką radę – przedstawicieli bogatych rodów (patrycjuszy). (pl)
- Дож — титул выборного главы Венецианской республики на протяжении более чем десяти веков, с VIII по XVIII век. Возник в 697 году, когда Венеция входила в границы Византии. Первым дожем стал Пауло Лучио Анафесто. Предположительно первые дожи выполняли функции наместников Византийской империи. До 1032 года дожи имели практически неограниченную власть в государственных, военных и церковных делах. Со временем обязанности дожа всё больше перекладывались на венецианских чиновников. С 1268 года существовала должность вице-дожа. (ru)
- До́ж Вене́ції (вен. Doxe de Venexia, італ. Doge di Venezia) — титул і посада виборного глави (дожа) Венеційської республіки у VIII—XVIII століттях. Виник у 697, коли Венеція входила в межі Візантії. Першим дожем став Паоло Лучіо Анафесто. Імовірно перші дожі виконували функції намісників Візантійської імперії. До 1032 дожі мали практично необмежену владу в державних, військових та церковних справах. З часом обов'язки дожа дедалі більше перекладалися на венеційських чиновників. З 1268 існувала посада віце-дожа. Форми звертання до Венеційського дожа були «Монсеньйор Дож» (Monsignor el Doxe), «Ясновельможний Принце» (Serenissimo Principe) й «Ясний пане» або «Ваша ясність» (Sua Serenità). Повний титул дожа Венеції був: «Ясний пане, милістю Божою дож Венеції, князь Далматії і Хорватії, повелитель однієї чверті з половиною Латинської імперії»; остання титулатура (щодо Латинської імперії) перестає використовуватись в 1354 році. (uk)
- 威尼斯总督（威尼斯语：Doxe de Venexia [ˈdɔːze de veˈnɛsja]；意大利语：Doge di Venezia [ˈdɔːdʒe di veˈnɛttsja]），有时被称为威尼斯公爵、督治，是威尼斯共和国的行政长官，驻地为威尼斯总督宫。威尼斯总督通常由有威望的长者担任，由共和国的贵族选出，终身任职。“总督”是威尼斯或热那亚被选举出的领导人，其威尼斯语名称“Doxe”来自拉丁语“Dux”，是“领导人”之意，与一般意义上的“总督”或“公爵”不同。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- دوق البندقية (بالبندقية: Doxe de Venexia؛ بالإيطالية: Doge di Venezia—كلاهما مشتقان من اللاتينية dūx، «قائد عسكري») كان كبير الموظفين العموميين وقائد جمهورية البِنِدُقية خلال 1,100 عام (697-1797).دوقات البندقية كانت أرستقراطية دولة مدينة البندقية تنتخبهم مدى الحياة. عامة كان الرجل المختار كدوق هو أشد شيوخ المدينة بصيرة وذكاء. دوق البندقية لم يكن دوقا بالمعنى المعاصر ولا دوقا وراثيا. لقب «الدوق» كان لقب المسؤول في أعلى المناصب في البندقية وجنوة؛ المدينتان كلاهما كانتا جمهوريتان وانتخبتا دوقات. الدوق في البندقية أشار إليه بألفاظ مثل «مولاي الدوق» (Monsignor el Doxe)، «أكثر أمير سكونا» (Serenissimo Principe)، و «سكونه» (Sua Serenità). (ar)
- El dux (llatí dux, 'líder') o dogo (de l'italià doge, adaptació del venecià doxe, i aquest al seu torn del llatí dux) va ser el magistrat suprem i màxim dirigent de la República de Venècia durant més de mil anys, entre els segles viii i xviii. (ca)
- Benátský dóže (italsky doge di Venezia, benátsky doze nebo starým názvem doxe, /'doce/) je někdejší titul nejvyšších představitelů města Benátek a celé Benátské republiky. (cs)
- Ο Δόγης της Βενετίας (Βενετικά : Doxe de Venexia, Ιταλικά : Doge di Venezia), ένας όρος που προέρχεται από το Λατινικό "Δουξ" δηλαδή "Στρατιωτικός αρχηγός" ονομαζόταν ο κυβερνήτης στη Δημοκρατία της Βενετίας την περίοδο 726 - 1797. Οι δόγηδες εκλεγόντουσαν ισόβια από την αριστοκρατία της πόλης - κράτους, η λέξη "Δόγης" δεν είχε τη σημασία του "Δούκα" με τη σύγχρονη έννοια ούτε του κληρονομικού ευγενούς. Ο Δόγης ήταν ο ανώτερος εκλεγμένος άρχοντας στη Βενετία και στη Γένοβα, οι δυο πόλεις είχαν δημοκρατικό πολίτευμα και ο κυβερνήτης τους δεν ήταν κληρονομικός. Η προσφώνηση ενός δόγη γινόταν με διαφορετικές εκφράσεις όπως "Ο Κύριος μου, ο δόγης μου" ή "Η αυτού Εξοχότητα του". (el)
- El dux (latín dux, «líder») o dogo (del italiano doge, adaptación del veneciano doxe, y este a su vez del latín dux) era el magistrado supremo y máximo dirigente de la República de Venecia durante más de mil años, entre los siglos VIII y XVIII. (es)
- Le doge de Venise (en vénitien Doxe de Venexia [ˈdɔze de veˈnɛsja], en italien Doge di Venezia [ˈdɔːdʒe di veˈnɛttsja], dérivant tous les deux du latin dūx, « chef militaire ») était le magistrat en chef et le dirigeant de la république de Venise entre 726 et 1797. Les doges étaient élus à vie par l'aristocratie de la cité-État. Il incarne de manière symbolique le bon fonctionnement de l'État. Il était appelé « Mon seigneur le Doge » (Monsignor el Doxe), Prince sérénissime (Serenissimo Principe) ou « Sa Sérénité » (Sua Serenità). (fr)
- Doge Venesia (/ˈdoʊdʒ/, pengucapan bahasa Italia: [ˈdɔːdʒe]; Venesia: Doxe; bahasa Italia: Doge; keduanya berasal dari dux dalam bahasa Latin, "pemimpin militer"), kadang diterjemahkan menjadi Duke (cf. Italia: Duca), adalah dan pemimpin Republik Terdamai Venesia selama lebih dari seribu tahun. Para doge Venesia dipilih dengan masa jabatan seumur hidup oleh kaum aristokrat di negara-kota ini. Biasanya, orang yang terpilih menjadi Doge adalah sesepuh yang paling cerdas di Venesia. Doge bukanlah adipati (duke) dalam artian modern dan tidak setara dengan adipati . "Doge" adalah pejabat terpilih paling senior di Venesia dan Genoa; keduanya sama-sama republik dan memilih doge. Seorang doge dipanggil dengan gelarnya: Monsignor el Doxe, Serenissimo Principe, dan Sua Serenità. (in)
- Il doge (in veneto doze o doxe, pron. /ˈdoze/), nel governo della Repubblica di Venezia, era il capo di stato e di governo. Secondo la tradizione la carica fu istituita nel 697 e durò fino alla caduta della Repubblica, avvenuta il 12 maggio 1797. Al doge ci si rivolgeva anche con i titoli di Monsignor el Doxe, Serenissimo Principe o Vostra Serenità o con l'originale latino Dux, cioè duca ("comandante" o "generale"). (it)
- 베네치아 도제(베네토어: Doxe de Venexia 도제 데 베네샤[ˈdɔze de veˈnɛsja], 이탈리아어: Doge di Venezia 도제 디 베네치아[ˈdɔːdʒe di veˈnɛttsja][*])는 약 천여 년간 베네치아 공화국을 통치하였던 최고 지도자의 명칭이다. 이 명칭은 라틴어로 ‘지도자’란 뜻의 둑스(Dux)로부터 유래하였으며, 현대 이탈리아어에서도 ‘지도자’란 뜻의 두체(Duce)와 영어에서 ‘지도자’, 혹은 ‘공작’을 뜻하는 듀크(Duke)와 상통하는 말이다. 한국어로는 이탈리아어를 그대로 말한 ‘도제’란 말이 가장 일반적이고, 그밖에 ‘통령’과 ‘원수’도 일반적으로 통용되는 명칭이다. 베네치아 공화국의 도제는 베네치아 공화국의 귀족이 선출하였다. 일반적으로 도제로 선출되는 시민은 베네치아 공화국 내에서 가장 명민하고 통찰력 있는 원로였다. 종신 임기의 도제가 존재하였던 베네치아 공화국은 공화국이란 이름을 가지고 있었음에도 군주제적인 요소가 섞인 독특한 정치 체제를 만들었다. (ko)
- O Doge (do latim dux, "chefe") era o dirigente máximo da República de Veneza. (pt)
- Doża Wenecji (wł. doge, wec. doxe) – najwyższy urzędnik w Republice Weneckiej. Wybierany dożywotnio najpierw przez arengo, zgromadzenie ogółu dorosłych obywateli republiki, później przez kolegium elektorów, które z kolei było wybierane przez 480-osobową wielką radę – przedstawicieli bogatych rodów (patrycjuszy). (pl)
- Дож — титул выборного главы Венецианской республики на протяжении более чем десяти веков, с VIII по XVIII век. Возник в 697 году, когда Венеция входила в границы Византии. Первым дожем стал Пауло Лучио Анафесто. Предположительно первые дожи выполняли функции наместников Византийской империи. До 1032 года дожи имели практически неограниченную власть в государственных, военных и церковных делах. Со временем обязанности дожа всё больше перекладывались на венецианских чиновников. С 1268 года существовала должность вице-дожа. (ru)
- 威尼斯总督（威尼斯语：Doxe de Venexia [ˈdɔːze de veˈnɛsja]；意大利语：Doge di Venezia [ˈdɔːdʒe di veˈnɛttsja]），有时被称为威尼斯公爵、督治，是威尼斯共和国的行政长官，驻地为威尼斯总督宫。威尼斯总督通常由有威望的长者担任，由共和国的贵族选出，终身任职。“总督”是威尼斯或热那亚被选举出的领导人，其威尼斯语名称“Doxe”来自拉丁语“Dux”，是“领导人”之意，与一般意义上的“总督”或“公爵”不同。 (zh)
- The Doge of Venice (/doʊdʒ/ DOHJ; Venetian: Doxe de Venexia [ˈdɔze de veˈnɛsja]; Italian: Doge di Venezia [ˈdɔːdʒe di veˈnɛttsja]; all derived from Latin dux, "military leader"), sometimes translated as Duke (compare the Italian Duca), was the chief magistrate and leader of the Republic of Venice between 726 and 1797. (en)
- Der Doge [ˈdoːʒə], abgeleitet von lateinisch Dux (Führer, Anführer, Fürst) war das auf Lebenszeit regierende Staatsoberhaupt der Republik Venedig zwischen dem 8. Jahrhundert und 1797. Ursprünglich war der Doge ein lokaler Stellvertreter des Exarchen von Ravenna, der wiederum der Statthalter des Byzantinischen Kaisers in Oberitalien war. Mit der Emanzipation Venedigs von Byzanz wurde der Doge zum Herrscher eines sich zunehmend verselbstständigenden Staatsgebildes, des Dukats. Als erster Doge galt lange Paulicius, in der venezianischen Historiographie meist Paoluccio Anafesto genannt, doch gilt heute Ursus (Orso Ipato) als erster Doge. Zu Anfang des 9. Jahrhunderts wurde der Sitz des Dogen von Malamocco nach Rialto und damit in das heutige Historische Zentrum verlegt; Residenz war der Dogenp (de)
- До́ж Вене́ції (вен. Doxe de Venexia, італ. Doge di Venezia) — титул і посада виборного глави (дожа) Венеційської республіки у VIII—XVIII століттях. Виник у 697, коли Венеція входила в межі Візантії. Першим дожем став Паоло Лучіо Анафесто. Імовірно перші дожі виконували функції намісників Візантійської імперії. До 1032 дожі мали практично необмежену владу в державних, військових та церковних справах. З часом обов'язки дожа дедалі більше перекладалися на венеційських чиновників. З 1268 існувала посада віце-дожа. (uk)
|
_Doge's_Palace_and_campanile_of_St._Mark's_Basilica_facing_the_sea.jpg){kind=link}
_-_Monument_of_doge_Leonardo_Loredan.jpg){kind=link}
_Doge's_Palace_and_campanile_of_St._Mark's_Basilica_facing_the_sea.jpg){kind=link}
_-_Monument_of_doge_Leonardo_Loredan.jpg){kind=link}
