| dbo:abstract
|
- Đuro Daničić (serbisch-kyrillisch Ђуро Даничић, auch unter dem Vornamen Đura, ursprünglich Đorđe Popović; * 6. April 1825 in Novi Sad; † 17. November 1882 in Zagreb) war ein serbischer Philologe. Daničić studierte in Wien Sprachwissenschaft, wurde 1856 Bibliothekar der Nationalbibliothek in Belgrad und 1859 Professor der Literaturgeschichte am dortigen Lyceum. Als er 1865 wegen seiner liberalen Auffassungen seine Stelle verlor, ließ er sich in Zagreb nieder, wo er von der südslawischen Akademie zu ihrem Sekretär ernannt wurde. Dort lebte er bis zu seinem Tod. 1863 wurde er als korrespondierendes Mitglied in die Russische Akademie der Wissenschaften in Sankt Petersburg aufgenommen. Seine erste Arbeit war: Rat za srpski jezik i pravopis (Ofen 1847), worin er sich als tüchtiger slawischer Sprachforscher offenbarte. Weitere wichtige Schriften von ihm sind: Mala srpska gramatika (1850), Srpska sintaksa (1858) und Oblici srpskoga jezika (1863). Mit Hilfe des Fürsten Michael von Serbien und dessen Gattin Julie, welcher Daničić das Serbische lehrte, wurde es letzterem möglich, das große altserbische Wörterbuch Rječnik iz kniževnih starina srpskih (1863–64, 3 Bde.) herauszugeben. Außerdem besorgte Daničić die Herausgabe mehrerer alter serbischer Schriften und half Vuk Karadžić bei Herausgabe seines Wörterbuches und seiner Nationallieder. (de)
- Đuro Daničić oĐorđe Popović, en cirílico serbio: Ђуро Даничић, (pronunciado [dʑǔːrɔ dânit͡ʃél͡ɕ]); (4 de abril de 1825 – 17 de noviembre de 1882), fue un filólogo traductor, historiador lingüístico y lexicógrafo serbio y croata. Fue un prolífico académico de la Universidad de Belgrado. (es)
- Đuro Daničić (en serbe cyrillique, Ђуро Даничић, parfois orthographié Djuro Daničić), de son vrai nom Đorđe Popović, né le 4 avril 1825 à Novi Sad et mort le 17 novembre 1882 à Zagreb, est un philologue, linguiste, traducteur, historien et lexicographe serbe. (fr)
- Đuro Daničić (Serbian Cyrillic: Ђуро Даничић, pronounced [dʑǔːrɔ dânit͡ʃit͡ɕ]; 4 April 1825 – 17 November 1882), born Đorđe Popović (Serbian Cyrillic: Ђорђе Поповић) and also known as Đura Daničić (Serbian Cyrillic: Ђура Даничић), was a Serbian philologist, translator, linguistic historian and lexicographer. He was a prolific scholar at the Belgrade Lyceum. (en)
- Đuro Daničić (Novi Sad, 1825 – Zagabria, 1882) è stato un filologo serbo. Studioso grammatico e lessicale, divenne celebre per aver integrato con una traduzione in serbo del Nuovo Testamento l'opera di Vuk Stefanović Karadžić. Favorì ed auspicò un'unione tra Serbia e Croazia. Inoltre le opere di Daničić costituiscono un contributo importante per la storia e per lo studio delle lingue slave. Si ricordano Mala srpska gramatika (Piccola grammatica serba), Rat za srpski jezik i pravopis, Srpska sintasa, deo prvi e altre pubblicazioni. (it)
- Đuro Daničić, Đura Daničić (ur. 4 kwietnia 1825 w Nowym Sadzie, zm. 17 listopada 1882 w Zagrzebiu) – serbski filolog, tłumacz i leksykograf. (pl)
- Đuro Daničić (ursprungligen Popović), född 4 april 1825 i Novi Sad, död 17 november 1882 i Zagreb, var en serbisk filolog, översättare, lingvist och lexikograf. Daničić studerade i Budapest och i Wien, där han blev bekant med Franc Miklošič och med Vuk Karadžić, efter vars avlidna dotter Danica han antog namnet Daničić. År 1852 kallades han till Belgrad såsom lärare åt furst Mihailos gemål, blev sedan sekreterare i det serbiska "Lärda sällskapet" och 1859 professor i slavisk filologi i Belgrad. På grund av meningsskiljaktigheter mellan professorerna och regeringen lämnade han båda dessa befattningar, men utnämndes snart till sekreterare i den nybildade Sydslaviska akademien i Zagreb. År 1873 kallades han åter till högskoleprofessor i Belgrad, men tillbringade de sista åren i Zagreb, varifrån hans kropp fördes till Belgrad. Daničić inledde sin vetenskapliga verksamhet 1847 med en epokgörande skrift om ortografins reformerande i Karadžićs fonetiska riktning, Rat za srpski jezik i pravopis. Bland hans övriga filologiska arbeten, som behandlar både formlära och syntax, märks Oblici srpskoga ili hrvatskoga jezika (åttonde upplagan 1892), Srpska sintaksa (1858) och Istorija oblika srpskoga ili hrvatskoga jezika do svrštetka XVII vijeka (den serbokroatiska formlärans historia till slutet av 1600-talet, 1874). Dessutom utgav han en utmärkt bibelöversättning, en samling Poslovice (ordstäv, 1871) och flera handskrifter av historiskt och religiöst innehåll. Sin största vetenskapliga betydelse har Daničić såsom en av grundläggarna och huvudredaktörerna av Sydslaviska akademiens stora ordboksarbete i Zagreb, Rježnik hrvatskoga ili srpskoga jezika, i vilken han själv medhann bokstäverna A-C (1880-82) och efterträddes av Pero Budmani. Utan att blanda sig i politiska stridsfrågor var Daničić en varm anhängare av den sydslaviska enhetstanken i kulturellt och litterärt hänseende. (sv)
- Джуро Да́ничич (серб. кир. Ђуро Даничић; 1825—1882) — знаменитый сербский филолог. (ru)
- Джуро Даничич (1825—1882) — знаменитий сербський філолог. Був у Белграді професором «Великої школи», секретарем «Дружності српську словесності» та редактором журналу «Голосник», органу цієї «Дружності». У 1865 р. внаслідок зіткнення з сербським урядом та прихильниками старовини був позбавлений кафедри; його відразу ж запросили до Загреба, де він став членом і секретарем югослов'янської академії. Вся діяльність Даничича була спрямована на те, щоб розвинути у свідомості своїх співвітчизників почуття племінної єдності Сербії та Хорватії, мабуть, зруйнованого внаслідок відмінності культурних умов та особливо віросповідань. Ще студентом він захопився реформами Вука Караджича і став його вірним союзником у боротьбі з Давидовичем та Хаджичем; його твір «Рат за српскі jeзик і правопис» (1847) остаточно вирішив суперечку на користь теорії Караджича. Цю книгу заборонили друкувати у Відні з «вищих політичних міркувань» і вона була видана в Пешті. Потім Даничич переклав народну сербську мову Старий Завіт, який був виданий разом з Новим Завітом, перекладеним Караджичем; ця книга була заборонена в Сербії аж до 1860 р. Цю боротьбу Даничича зі старими забобонами описав Новакович у книзі: «Гуро Данич або філологія а книжневі язик српскі» (1878). У дослідженні про сербський наголос «Akcenti u glagola» («Rad jugoslavenske akademje», 1869) Даничич остаточно встановив спосіб позначення 4 пологів сербських наголосів. Ще важливіше праці Даничича з історії сербохорватської мови: «Серпська граматика» (Відень, 1850; сьоме видання під загл. «Облиці српського або хрватського jезика», Загреб, 1874), 1876). Він видав короткий історичний словник «Pjeчник із книжкових старовин српських» (Бєлград, 1863—64), а потім склав план і зібрав матеріали для великого історичного словника сербохорватського яз. «Rječnik hrvatskoga ili srpskoga jezika». Словник видавався з 1878; за життя Данича з'явилися чотири випуски. Дуже чудові видання Даничича стародавніх пам'яток сербохорватської літератури: Доментіанов, Живот св. Саве" (1860) та «Живіт св. Симеуна та св. Саве» (1865); Даниїла, «Животи кралева та архієпископа српських» (1866); деякі твори народно-апокрифічної літератури у спеціальних журналах; твори Нальєшковіча та Дмитровича; чудові збори сербських прислів'їв (1871). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Đuro Daničić oĐorđe Popović, en cirílico serbio: Ђуро Даничић, (pronunciado [dʑǔːrɔ dânit͡ʃél͡ɕ]); (4 de abril de 1825 – 17 de noviembre de 1882), fue un filólogo traductor, historiador lingüístico y lexicógrafo serbio y croata. Fue un prolífico académico de la Universidad de Belgrado. (es)
- Đuro Daničić (en serbe cyrillique, Ђуро Даничић, parfois orthographié Djuro Daničić), de son vrai nom Đorđe Popović, né le 4 avril 1825 à Novi Sad et mort le 17 novembre 1882 à Zagreb, est un philologue, linguiste, traducteur, historien et lexicographe serbe. (fr)
- Đuro Daničić (Serbian Cyrillic: Ђуро Даничић, pronounced [dʑǔːrɔ dânit͡ʃit͡ɕ]; 4 April 1825 – 17 November 1882), born Đorđe Popović (Serbian Cyrillic: Ђорђе Поповић) and also known as Đura Daničić (Serbian Cyrillic: Ђура Даничић), was a Serbian philologist, translator, linguistic historian and lexicographer. He was a prolific scholar at the Belgrade Lyceum. (en)
- Đuro Daničić (Novi Sad, 1825 – Zagabria, 1882) è stato un filologo serbo. Studioso grammatico e lessicale, divenne celebre per aver integrato con una traduzione in serbo del Nuovo Testamento l'opera di Vuk Stefanović Karadžić. Favorì ed auspicò un'unione tra Serbia e Croazia. Inoltre le opere di Daničić costituiscono un contributo importante per la storia e per lo studio delle lingue slave. Si ricordano Mala srpska gramatika (Piccola grammatica serba), Rat za srpski jezik i pravopis, Srpska sintasa, deo prvi e altre pubblicazioni. (it)
- Đuro Daničić, Đura Daničić (ur. 4 kwietnia 1825 w Nowym Sadzie, zm. 17 listopada 1882 w Zagrzebiu) – serbski filolog, tłumacz i leksykograf. (pl)
- Джуро Да́ничич (серб. кир. Ђуро Даничић; 1825—1882) — знаменитый сербский филолог. (ru)
- Đuro Daničić (serbisch-kyrillisch Ђуро Даничић, auch unter dem Vornamen Đura, ursprünglich Đorđe Popović; * 6. April 1825 in Novi Sad; † 17. November 1882 in Zagreb) war ein serbischer Philologe. Daničić studierte in Wien Sprachwissenschaft, wurde 1856 Bibliothekar der Nationalbibliothek in Belgrad und 1859 Professor der Literaturgeschichte am dortigen Lyceum. (de)
- Đuro Daničić (ursprungligen Popović), född 4 april 1825 i Novi Sad, död 17 november 1882 i Zagreb, var en serbisk filolog, översättare, lingvist och lexikograf. Daničić studerade i Budapest och i Wien, där han blev bekant med Franc Miklošič och med Vuk Karadžić, efter vars avlidna dotter Danica han antog namnet Daničić. År 1852 kallades han till Belgrad såsom lärare åt furst Mihailos gemål, blev sedan sekreterare i det serbiska "Lärda sällskapet" och 1859 professor i slavisk filologi i Belgrad. På grund av meningsskiljaktigheter mellan professorerna och regeringen lämnade han båda dessa befattningar, men utnämndes snart till sekreterare i den nybildade Sydslaviska akademien i Zagreb. År 1873 kallades han åter till högskoleprofessor i Belgrad, men tillbringade de sista åren i Zagreb, varifr (sv)
- Джуро Даничич (1825—1882) — знаменитий сербський філолог. Був у Белграді професором «Великої школи», секретарем «Дружності српську словесності» та редактором журналу «Голосник», органу цієї «Дружності». У 1865 р. внаслідок зіткнення з сербським урядом та прихильниками старовини був позбавлений кафедри; його відразу ж запросили до Загреба, де він став членом і секретарем югослов'янської академії. У дослідженні про сербський наголос «Akcenti u glagola» («Rad jugoslavenske akademje», 1869) Даничич остаточно встановив спосіб позначення 4 пологів сербських наголосів. (uk)
|
