| dbo:abstract
|
- الووشو هي رياضة استعراض والتحام كامل نابعة من الفنون القتالية الصينية. وتطورت تلك اللعبة كثيرًا في الصين بعد سنة 1949، في محاولة لوضع معايير لممارسة الفنون القتالية التقليدية الصينية، ومع ذلك فإن محاولات هيكلة الفنون القتالية المتعددة غير المركزية يرجع تاريخها إلى ما قبل ذلك حينما أسس معهد جوشو المركزي (Central Guoshu Institute) في نانجينغ (Nanking) سنة 1928. والمصطلح ووشو هو لفظ صيني يعني «الفنون القتالية» (武 «وو» = عسكري أو قتالي، 术 «شو» = فن). وفي العصور الحديثة، أصبحت الووشو رياضة عالمية من خلال الاتحاد الدولي للووشو (IWUF) الذي يقيم بطولات العالم للووشو كل عامين، وأقيمت أول بطولات العالم سنة 1991 في بكين وفاز بها يوان وين كينج. تتكون الووشو التنافسية من نظامين: تاولو (套路؛ الأشكال وساندا (散打؛ التدريب). وتتضمن التاولو قوالب ومناورات لـفنون قتالية يقيّم على أساسها المتنافسون ويمنحون نقاطًا وفقًا لقواعد خاصة. وتتكون هذه القوالب من حركات أساسية (الوقفات والركلات واللكمات والاتزان والقفزات والضربات والرميات) تأسيسًا على التصنيفات الكلية لأساليب الفنون القتالية الصينية التقليدية وقد تغير في المنافسات التي تهتم بإبراز القوة. والأشكال التنافسية محددة بزمن يتراوح بين دقيقة وعشرين ثانية في بعض الأنماط المظهرية إلى ما يزيد عن خمس دقائق في الأنماط الداخلية. ازداد اهتمام المنافسين في رياضة الووشو الحديثة بالتدريب على التقنيات الهوائية مثل قفزات وركلات 540 و720 وحتى 900 درجة لرفع درجة الصعوبة والأسلوب في حركاتهم. ساندا (تسمى سانشو أو لي تاي أحيانًا) هي طريقة حديثة في القتال ورياضة تأثرت بالملاكمة الصينية، طرق مصارعة صينية تسمى شواي جياو وتقنيات تصارع صينية أخرى مثل تشين نا. ولها نفس الجوانب القتالية للووشو. ويظهر تشابه كبير بين الساندا وكيك بوكس أو موياي تاي، لكنها تشمل تقنيات تصارع أكثر. وغالبًا ما تقام منافسات قتال الساندا مع التاولو أو المنافسات الشكلية. (ar)
- Wushu představuje souhrnný název všech čínských bojových stylů. Známější pojmenování je také kungfu (nebo kung-fu), jedním z překladů je význam „úroveň mistrovství“. Slovo wu (武; wǔ) znamená "boj". Jeho čínský charakter je vyroben ze dvou částí; první znamená "chůze" nebo "stop" (止; zhǐ) a druhý znamená "kopí" (戈; gē). To znamená, že "wu武" je obranné použití boje. (cs)
- El Wu-Shu (en xinès tradicional, 武術; en xinès simplificat, 武术) és alhora una exposició i un esport de contacte complet derivat de les arts marcials xineses tradicionals. Va ser desenvolupat a la Xina a partir de 1949, en un esforç per estandarditzar la pràctica de les arts marcials tradicionals xineses, encara que els intents d'estructurar les diverses tradicions d'arts marcials descentralitzats es remunten a temps enrere, quan l'Institut Central Guoshu es va establir a Nanquín en 1928. El terme wushu és la paraula xinesa per les "arts marcials" (武 "Wu" = militar o marcial, 术 "Shu" = art). Actualment el wushu s'ha convertit en un esport internacional a través de la Federació Internacional de Wushu (IWUF), que realitza el Campionat Mundial de Wushu cada dos anys; els primers campionats del món es van celebrar el 1991 a Pequín i un dels seus màxims exponents és Yuan Wen Qing. El Wushu competitiu es compon de dues disciplines: Taolu (套路; formes) i Sanda (散打; combat). Més enllà de la Xina el Wu-Shu cada vegada és practicat a més indrets. Així a Espanya la seva presència comença a ser més important. (ca)
- Το Γουσού (κινεζικά: 武术; πινγίν: wǔshù) είναι ένα άθλημα τόσο επίδειξης όσο και μάχης με αντίπαλο σε πλήρη επαφή, που προέρχεται από τις κινεζικές παραδοσιακές πολεμικές τέχνες. Αναπτύχθηκε στην Κίνα μετά το 1949, σε μια προσπάθεια να τυποποιήσει τις κινεζικές παραδοσιακές πολεμικές τέχνες. Ο όρος Γουσού στα κινέζικα σημαίνει «πολεμική τέχνη» όπου το Γου (κινεζικά: 武; πινγίν: wǔ) έχει τη σημασία του πολεμικού, στρατιωτικού και το Σου (κινεζικά: 术; πινγίν: shù), σημαίνει τέχνη. Ο όρος χρησιμοποιήθηκε διεθνώς, όταν κατά την προετοιμασία της Διεθνούς Ομοσπονδίας Γουσού, το 1985, στη πόλη Σιάν, οι 16 ιδρυτικές χώρες συμφώνησαν τη χρήση αυτού του όρου και όχι την αντίστοιχη περιγραφική μετάφραση στη κάθε γλώσσα. Παρόμοια προσπάθεια δόμησης των διαφόρων αποκεντρωμένων παραδοσιακών πολεμικών τεχνών είχε γίνει και παλαιότερα, με την ίδρυση του Κεντρικού Ινστιτούτου Πολεμικών Τεχνών (κινεζικά: 中央國術館; πινγίν: zhōng yāng guó shù guǎn) στο Ναντζίνγκ, το 1928, όμως τότε χρησιμοποιήθηκε ο όρος Κουόσου (κινεζικά: 國術; πινγίν: guó shù), δηλαδή «Εθνική Τέχνη». Στη σύγχρονη εποχή, το Γουσού έχει γίνει διεθνές άθλημα μέσω της Διεθνούς Ομοσπονδίας Γουσού, International Wushu Federation - IWUF, (κινεζικά: 国际武术联合会; πινγίν: Guójì wǔshù liánhé huì), η οποία ιδρύθηκε στις 3 Οκτωβρίου 1990, στο Πεκίνο. Το πρώτο Παγκόσμιο Πρωτάθλημα πραγματοποιήθηκε το 1991 στο Πεκίνο και έκτοτε η Ομοσπονδία διεξάγει το Παγκόσμιο Πρωτάθλημα Γουσού κάθε δύο χρόνια. Το άθλημα του Γουσού διαχωρίζεται σε δύο βασικούς κλάδους: ταολού (προκαθορισμένη σειρά κινήσεων, φόρμες) και σαντά (ελεύθερος αγώνας με αντίπαλο σε πλήρη επαφή). Το ταολού (κινεζικά: 套路; πινγίν: tàolù) περιλαμβάνει κινήσεις και ελιγμούς πολεμικών τεχνών για τις οποίες οι διαγωνιζόμενοι κρίνονται και βαθμολογούνται σύμφωνα με συγκεκριμένους κανόνες. Οι σειρές κινήσεων (φόρμες) περιλαμβάνουν βασικές κινήσεις (στάσεις, κλοτσιές, γροθιές, ισορροπίες, άλματα, σκούπες και ρίψεις) που βασίζονται στο σύνολο των κινεζικών παραδοσιακών πολεμικών τεχνών και στιλ και μπορούν να τροποποιηθούν για τον διαγωνισμό, ώστε να επισημανθούν τα δυνατά σημεία του αθλητή. Οι αγωνιστικές φόρμες έχουν χρονικά όρια που μπορούν να κυμανθούν από 1 λεπτό και 20 δευτερόλεπτα για μερικά εξωτερικά στιλ, μέχρι πάνω από πέντε λεπτά για εσωτερικά στιλ. Οι μοντέρνοι αθλητές του Γουσού προπονούνται και διαγωνίζονται σε όλο και περισσότερες εναέριες τεχνικές, όπως άλματα και κλοτσιές 540, 720 και 900 μοιρών, για να προσθέσουν περισσότερη δυσκολία και στιλ στις φόρμες τους. Το σαντά (κινεζικά: 散打; πινγίν: sǎndǎ) είναι μια αθλητική, σύγχρονη μέθοδος μάχης, επηρεασμένη από την παραδοσιακή κινεζική πυγμαχία, τις κινεζικές μεθόδους πάλης που ονομάζονται Σουάι Τσιάο (κινεζικά: 摔跤; πινγίν: shuāijiāo) και άλλες κινεζικές τεχνικές μάχης όπως το Τσιν Να (κινεζικά: 擒拿; πινγίν: qínná). Μερικές φορές το σαντά ονομάζεται και Σαν Σόου (κινεζικά: 散手; πινγίν: sàn shǒu) ή ΛέιΤάι (κινεζικά: 擂台; πινγίν: lèitái). Οι αγώνες σαντά διεξάγονται συχνά παράλληλα με τους αγώνες ταολού. (el)
- Wushu (chinesisch 武术, Pinyin – „Kampfkunst“), im Westen auch bekannt als modernes Wushu, ist eine Anfang der 1950er Jahre von der Regierung der Volksrepublik China anerkannte Zusammenstellung von einigen Formen der traditionellen chinesischen Kampfkünste und neu von einem Komitee erschaffenen Formen. (de)
- El wushu (en chino tradicional, 武術; en chino simplificado, 武术) es a la vez una exposición y un deporte de contacto completo derivado de las artes marciales chinas tradicionales Fue desarrollado en China a partir de 1949, en un esfuerzo para estandarizar la práctica de las artes marciales tradicionales chinas, si bien los intentos de estructurar las diversas tradiciones de artes marciales descentralizados se remontan a tiempo atrás, cuando el Instituto Central Guoshu se estableció en Nankín en 1928. El término wushu es la palabra china para 'artes marciales' (武 wu = 'militar' o 'marcial'; 术 shu = 'arte'). Actualmente, el wushu se ha convertido en un deporte internacional a través de la Federación Internacional de Wushu (IWUF), que celebra el Campeonato Mundial de Wushu cada dos años. Los primeros campeonatos del mundo se celebraron en 1991. (es)
- Wushu (txinera tradizionalean: 武术; txinera sinplifikatuan: 武術; pinyinez: wǔshù; euskaraz: borroka artea) oinarritutako borroka-kirol modernoa da. Txinan 1949tik aurrera sortu zuten arte tradizionalak araupetzeko asmotan. Handik nazioartera hedatu zen: Nazioarteko Wushu Federazioak (IWUF) bi urtetik behin munduko txapelketak antolatzen ditu. Bi diziplinotan lehiatzen dira: taolu (套路; "formak") eta sanshou (散打; ). Euskal Herriak Euskal Wushu-Kung Fu Federakundearen bitartez bere selekzioa du, txapelketeta ofizialetan parte hartzen duena (eu)
- Le Wushu (chinois : 武術 ; pinyin : wǔshù ; litt. « art martial ») ou Wushu moderne est un sport de compétition des arts martiaux chinois traditionnels. Il a été créé en République populaire de Chine en 1949 afin de standardiser la pratique des arts martiaux chinois. La majorité des formes martiales (taolu) présentées en compétition ont été définis par des comités désignés par le gouvernement chinois, d'après des formes traditionnelles. Actuellement, le wushu est un sport international à l'initiative de la Fédération internationale de wushu (IWUF), qui organise des championnats mondiaux tous les deux ans. (fr)
- Wushu (武術 atau 武术; Hanzi: wǔshù) secara harafiah berarti "seni bertempur/bela diri". Ini merupakan istilah lain dari kung fu yang lebih dahulu populer, yang berarti "ahli" dalam bidang tertentu, sehingga dalam bela diri sering ada istilah wingchun kungfu, hunggar kungfu dan lain-lain, yang artinya ahli wing chun, ahli hunggar dan sebagainya. Kata Wushu berasal dari dua kata yaitu “Wu” dan “Shu”. Arti dari kata “Wu” adalah ilmu perang, sedangkan arti kata “Shu” adalah seni. Sehingga Wushu bisa juga diartikan sebagai seni untuk berperang atau seni beladiri (Martial Art). Namun seni perang bukan hanya seni gerak badan, tapi mencakup hal yang lebih luas, yaitu seni menggerakan pasukan, mengatur logistik, mengatur strategi dan sebagainya. Jadi untuk Kata Wushu arti yang paling tepat adalah seni beladiri atau Martial Art. Di dalam wushu, kita juga mempelajari seni, olahraga, kesehatan, beladiri dan mental. Mempelajari Wushu tidak hanya terbatas pada hal-hal yang berhubungan dengan gerakan fisik dan kekerasan saja, tetapi juga melibatkan pikiran. Mempelajari Wushu berarti kita juga belajar mengolah pernafasan, memahami anatomi tubuh kita, dan juga mempelajari ramuan atau obat-obatan untuk memperkuat tubuh maupun untuk pengobatan. Semua aliran kung fu atau Seni bela diri yang berasal dari China tradisional, baik keras atau lembut dapat disebut Wushu. Wushu keras termasuk tinju selatan dan tinju panjang Changquan. Wushu lembut termasuk tinju Taiji, Telapak Baguazhang, dan tinju xingyiquan. Adapun seni beladiri Wushu yang telah dikembangkan oleh etnis China yang menetap di wilayah Asia Tenggara (terutama Indonesia) sering kali disebut dengan istilah Kuntao. (in)
- Wushu (/ˌwuːˈʃuː/), or Kung fu, is a hard and soft and complete martial art, as well as a full-contact combat sport. It has a long history in reference to Chinese martial arts. It was developed in 1949 in an effort to standardize the practice of traditional Chinese martial arts, yet attempts to structure the various decentralized martial arts traditions date back earlier, when the Central Guoshu Institute was established at Nanking in 1928. "Wushu" is the Chinese term for "martial arts" (武 "Wu" = combat or martial, 術 "Shu" = art). In contemporary times, Wushu has become an international sport under the International Wushu Federation (IWUF), which holds the World Wushu Championships every two years. Wushu is an official event at the Asian Games, East Asian Youth Games, Southeast Asian Games, World Combat Games, and in various other multi-sport events. (en)
- 우슈(중국어: 武术)는 중국의 전통 무술로, 우슈란 무술의 중국 발음이다. 중국 선종의 시조 가 고대 인도의 무술을 응용하여 소림사에서 9년 동안이나 참선 후 승려들의 신체단련을 목적으로 발전시킨 쿵후를 현대적으로 표현하는 경기이다. 오늘날 공식 경기에서는 태권도처럼 두 선수가 맞붙어 기량을 겨루는 종목이 아니라 혼자서 무술이 지닌 예술적인 아름다움을 보여주는 종목이며, 최근에는 실전성을 위해 라는 대련 경기도 일부 운영되고 있다. 대한민국에는 광복 후 전국 각처에서 우슈 수련장이 문을 열었으며, 1980년대에는 각종 경기단체가 생겨났다. 1990년 베이징 아시아 경기 대회 때 정식종목으로 채택되었으며, 1994년 히로시마 아시아 경기 대회에서는 태극권(太極拳), 남권(南拳), 장권(長拳)으로 나뉘어 남녀 도합 6개의 금메달을 놓고 기량을 겨루었다. (ko)
- 武術太極拳（ぶじゅつたいきょくけん）は中国で生まれた中国武術をもとにしたスポーツである。中国および国際的には武術（ウーシュー、Wushu）と呼ばれ、日本では「武術太極拳」という名称となった。 (ja)
- Wushu is Chinees voor krijgskunst. Wushu is een samenstelling van twee karakters: 武 (wǔ) dat oorlog, krijger, gevecht of vechter betekent en 術 (shù) dat kunst betekent. Letterlijk staat Wushu dus voor krijgskunst. Vaak wordt Kungfu (功夫) of Gong Fu als synoniem gezien voor Wushu, maar dit betekent "vaardigheid". Er is nogal wat onduidelijkheid over de termen. Vandaag de dag wordt de term Wushu gebruikt om de wedstrijdgerichte stijl aan te duiden, terwijl de term Kung fu meestal wordt gebruikt als men de traditionele stijlen bedoelt. De kern van de Chinese krijgskunst is meer dan alleen zelfverdediging. In de traditionele training wordt de leerlingen respect voor hun leraar, voor zijn adviezen en voor andere gevechtsstijlen bijgebracht. Het is nog niet erkend als olympische sport, maar is wel erkend door het IOC. (nl)
- Ушу́ (кит. трад. 武術, упр. 武术, пиньинь Wǔshù) — термин, употребляемый для обозначения как китайских боевых искусств, так и созданных на их основе современных видов спорта. (ru)
- Wushu (chiń. upr. 武术; chiń. trad. 武術; pinyin wǔshù ) – chińskie sztuki walki. Chińskie sztuki walki charakteryzują się niezwykłym bogactwem technik walki bronią białą oraz bez broni, za pomocą zadawania , kopnięć, dźwigni, rzutów i podcięć. Bogactwo to ujawnia się w istnieniu licznych stylów walki o odmiennych preferencjach co do dystansu walki, taktyki, zasad obrony przed napastnikiem w obliczu tego samego rodzaju ataku, sposobu wykonywania poszczególnych ruchów składających się na wykonanie tej samej techniki itd. Chińskie sztuki walki wyróżniają się też, na tle innych sztuk walki, bogactwem form: przemyślanych ćwiczeń formalnych, polegających na demonstracyjnym wykonywaniu ruchów imitujących uderzenia, kopnięcia i inne techniki walki w określonej kolejności, z dużą siłą, dynamiką i szybkością. Istnieją formy przeznaczone dla początkujących, jak i zaawansowanych, do wykonywania samodzielnie, jak też z partnerem, do wykonywania przy udziale wyłącznie technik ręcznych i nożnych, jak i do wykonywania z udziałem broni białej. Formy są istotnym elementem treningu i chociaż wykonywane są w nieco teatralnych pozycjach ciała, jakie nie mają zastosowania w prawdziwej walce, zapewniają dobry trening kondycyjny, aktywizując praktycznie każdą grupę mięśni, jak też są nośnikiem wiedzy: uczą zasad właściwego użycia ruchu ciała, taktyki i strategii walki w określonej sytuacji, wyrabiają też nawyki wyprowadzania jednej techniki po drugiej we właściwym porządku. Z uwagi na swą spektakularną widowiskowość, wykonywanie form jest też chętnie oglądane przez laików, którzy nierzadko chińskie sztuki walki identyfikują wyłącznie z takimi ćwiczeniami. Stąd też współcześnie tworzy się specjalne, pokazowe wersje takich ćwiczeń, w których techniki walki ustępują akrobacjom i wyczynom gimnastycznym. Następnie takie prezentacje stają się częścią pokazów promujących kulturę Chin, pokazów organizowanych komercyjnie dla turystów bądź w ramach spektakli teatralnych, jak też tworzy się z nich choreografię walki wręcz na planie filmowym. Określenie czasu powstania chińskich sztuk walki nie jest możliwe, co najwyżej można datować najstarsze znane obecnie wzmianki na ich temat, a te znajdują się już w najstarszych źródłach historycznych. Od samego początku rozwijały się dla potrzeb wojskowych, były elementem szkolenia i egzaminowania żołnierzy i nie miały nic wspólnego ze sportem czy pokazami akrobatycznymi, jak to ma miejsce współcześnie. Dziś nie ma już wątpliwości, że to z nich wywodzą się np. japońskie sztuki walki. Samo słowo karate oznaczało w języku japońskim „chińską rękę” i pisano je (jap. 唐手). Dopiero współcześnie rozpowszechniono (wykorzystując zbieżność fonetyczną) tę samą nazwę, ale w innej pisowni (jap. 空手), oznaczającą nie „chińską”, lecz „pustą” rękę, tj. interpretując wyrażenie karate nie jako chińską sztukę walki, lecz jako umiejętność walki wręcz bez broni. Dla współczesnego ukształtowania się chińskich sztuk walki przełomowym momentem był krótki okres Republiki Chińskiej w pierwszej połowie XX wieku. Były wówczas szeroko propagowane wśród całego społeczeństwa jako nośnik kultury fizycznej i wartości narodowych oraz nauczane publicznie w licznych szkołach dostępnych dla każdego chętnego. W tym czasie również podjęto pierwsze próby rzetelnego zbadania ich historii. Paradoksalnie jednak, zamiast rzetelnie opracowanych faktów, szeroko upowszechniły się stereotypy i banalne mity (m.in. o utworzeniu chińskich sztuk walki przez mnichów buddyjskich, przy udziale indyjskiego mnicha Bodhidharmy), jakie po dziś dzień są przytaczane zarówno w podręcznikach sztuk walki, jak i w literaturze naukowej. Wraz z utworzeniem maoistycznej Chińskiej Republiki Ludowej (ChRL), miała miejsce znaczna emigracja z Chin do krajów kultury zachodniej. Tą drogą chińskie sztuki walki stały się swobodnie dostępne na zachodzie, gdzie pod hasłem „kung-fu” spotkały się nie tylko z popularnością, ale stały się wręcz rozpoznawalną powszechnie ikoną popkultury. Ważną rolę w popularyzacji chińskich sztuk walki na zachodzie odegrała w drugiej połowie XX wieku społeczność Hongkongu, który to region wówczas pozostawał pod panowaniem zachodu. Prowadzono tam wiele publicznych szkół chińskich sztuk walki, dostępnych dla każdego zainteresowanego, zaś niskobudżetowe produkcje filmowe, jakie powstały w Hongkongu na temat chińskich sztuk walki, spotykały się z rosnącym zainteresowaniem zachodnich odbiorców. Do najpopularniejszych stylów chińskich sztuk walki, także w Polsce, można zaliczyć m.in. Choy Lee Fut (cailifoquan), Wing Chun, Hung Gar. oraz, przede wszystkim, Tai Chi (Tai Ji, Taiji lub Taijiquan). Natomiast w ChRL kultura sztuk walki została początkowo poddana represjom, aby pod koniec lat 50. XX wieku ponownie powrócić do sfery publicznej, lecz za cenę wykluczenia z niej aspektu bojowego. Sztuki walki odtąd nauczano jako promocji zdrowia i sprawności fizycznej z elementami technik samoobrony, jako elementy wychowania fizycznego w szkolnictwie, oraz jako sport w postaci gimnastyki pokazowej. Odstąpiono od wspierania rozwoju niezależnych stylów walki na rzecz jednej, powszechnej wiedzy na ten temat, rozwijanej przez ośrodki akademickie i charakteryzującej się jednolitym, wystandaryzowanym programem treningowym. Jedyny wyjątek poczyniono dla stylu Taiji, który wyróżniono odrębnie, aczkolwiek nie ominęła go procedura uproszczenia i standaryzacji. Tym razem jednak zabieg ten, połączony z promocją praktykowania tego stylu jako gimnastyki relaksacyjnej, przerósł chyba najśmielsze oczekiwania. Jako gimnastyka relaksacyjna Taiji cieszy się obecnie niezmiernie dużą popularnością na całym świecie i udowodniono naukowo, że uprawianie tych ćwiczeń istotnie może dawać pewne niewielkie korzyści zdrowotne. Co więcej, w niektórych badaniach wykazano empirycznie, że zorganizowane i regularne praktykowanie Taiji przez osoby w starszym wieku (zarówno cieszące się dobrym zdrowiem, jak i ujawniające łagodne zaburzenia poznawcze) wiąże się z niewielkim wzrostem sprawności funkcji poznawczych, w tym pamięci. Nie należy jednak sądzić, że efekt ten jest specyficzny dla Taiji, jako że z wielu innych badań wiadomo, że jakakolwiek zorganizowana i regularna aktywność fizyczna u osób starszych pozytywnie wpływa na aktywność mózgu i funkcje poznawcze, w tym przyczynia się do większej aktywności BDNF – czynnika wzrostu neuronów sprzyjającego synaptogenezie i neurogenezie. Obecnie w Chinach, dzięki polityce „otwartych drzwi” i „rewitalizacji” zainicjowanej w latach 80. XX wieku, sztuki walki mogą być rozwijane znacznie swobodniej. Położono duży nacisk na aspekt sportowy, powraca się też do tradycji bojowych, czego efektem jest dołączenie do konkurencji pokazowych również walk pełnokontaktowych sanda, przypominających kick-boxing czy MMA. Tak rozumiane sportowe wushu jest teraz szeroko promowane z punktu widzenia dziedzictwa narodowego, kultury i turystyki, zarówno w Chinach, jak i w krajach zachodnich. Zdaniem dziennikarzy The Wall Street Journal, z początkiem XXI wieku nowoczesne wushu w Chinach trenowało 60 milionów osób. (pl)
- Wushu (武术) är kinesiska för kampkonst. Wu betyder "krig" och shu betyder "konst". Den uppstod under Zhoudynastin (1046–256 f.Kr.) och har påverkats av konfucianismen och daoismen. Wushu, även av många i framför allt västvärlden kallat kung fu, har kommit att bli synonymt för kinesisk kampkonst. Det är också vanligt att det delas upp i två kategorier traditionell wushu och modern wushu. Med traditionell wushu syftas då på äldre kinesiska stilar för kampkonst och självförsvar som till exempel hung gar, wing chun eller Bajiquan, medan modern wushu betecknar mer tävlingsinriktade idrottsgrenar för rutiner, taolu, eller fri sparring, sanshou. Syd Shaolin Wuzuquan är en sydlig variant av Wushu. Denna gren av är populär i Fujian-provinsen och i länder, dit människor från Fujian emigrerat. Militärattachén Kūsankū, som fick avgörande inflytande på den tidiga utvecklingen av karaten på Okinawa, var en företrädare för denna skola. En skicklig utövare av wushu i dag är den kinesiska skådespelaren Jet Li. (sv)
- As artes marciais chinesas são conhecidas na China como wushu (武術; wǔshù) e no ocidente como kungfu (/ˈkʊŋ ˈfuː/; língua chinesa: 功夫; pinyin: gōngfu). Na China, a expressão kungfu caracteriza qualquer estilo de arte marcial, ou tarefa feita com perfeição, não apenas artes marciais. Há, também, outro termo bastante usado na China: Kuoshu (pinyin: Guoshu) — que significa "arte nacional" — imposto pelo governo chinês para designar a arte marcial (Wushu) de uma forma mais nacionalista. Existem, catalogados na China, mais de 400 estilos diferentes de Kungfu/Wushu/Kuoshu, que se podem classificar em duas escolas: , ou escola externa, e Neijia, ou escola interna. Na primeira, se inclui a maior parte dos estilos de Kungfu: alguns, originários do Templo Shaolin; outros, originários de outros templos — como por exemplo, o do Monte Emei, o de Fukien e o das Montanhas Huangshan. A escola Waijia prioriza a prática visando ao desenvolvimento externo, ou seja, o desenvolvimento propriamente físico ou marcial. Compreende os estilos de kungfu chamados "duros". A maioria dos estilos externos se encaixa no estilo principal: , baseado no movimento de animais tais quais o tigre, o louva-a-deus, o macaco, a serpente e a garça. Outros exemplos de estilo de Kungfu externo são o Sanshou — ou Sanda ou boxe chinês — e o Shuai jiao, direcionados ao combate. Já a Neijia visa ao desenvolvimento interno, ou do Chi, abrangendo os estilos ditos "suaves". A escola interna ficou mais conhecida a partir do templo Wudang, centro que enfatizava estilos tradicionais. Alguns desses estilos tornaram-se consideravelmente famosos no Ocidente, como o Baguazhang, Xingyiquan e o Taijiquan. Uma reformulação moderna com um intuito esportivo de alto desempenho é o kungfu moderno, que, frequentemente, exige atletas muito bem preparados. Paralelamente, o kungfu tradicional, que conta com muito mais praticantes, oferece prática esportiva e marcial para todas as idades. (pt)
- 武術(體育運動)，作为一种体育项目，发源于中国大陸，目前主要流行于亚洲地区，是中华人民共和国全国运动会、中华民国全国运动会、亚洲运动会、东亚运动会、东南亚运动会和南亚运动会等比赛的正式競技项目，是世界运动会的邀请项目，但不是奥林匹克运动会的比赛项目。Wushu又作wushu,中文是樣板武術，又稱樣板式武術、樣式武術、樣術等，中共有関體育部門泡製的競技武術，包括套路又散打两個項目。樣術只是國術的末流歧支，不能也没能力中國武術(简稱國術，亦稱武藝、武技、功夫、中華武術、華武等)！散打亦只得國術散手(也稱國術手搏)的皮毛之術，乃國術散手的歧支，非國術散手的指定代言人——國術散手藴含踢打、摔拿、臥(亦稱地面、地躺、地趟等)、打穴(也稱點穴)、空襲七大搏技，踢打技又包含拳、掌、指、爪、抅手(也稱抅、鈎手、鉤手等)、頭、肩、背、橋手(小臂)、肘、小腹、臀、臗(也稱胯，又作髖)、膝、腿等十五個自身武器的實用擊技，在街鬥中甚至可用咬技突襲來犯者。散打只能使用拳擊、腿踢、膝撞及摔投四種技術。 (zh)
- Спортивне ушу (або сучасне ушу) — вид спорту, створений на основі традиційних китайських бойових мистецтв. Він включає як повноконтактні поєдинки, так і хореографічні показові виступи спортсменів. Спортивне ушу було створене у Китайській Народній Республіці у 1949 році у спробі націоналізувати практику традиційних китайських бойових мистецтв. Більшість використовуваних для змагань формальних вправ були створені з традиційних мистецтв (див. перелік нижче) комітетом, який було призначено урядом. У наш час спортивне ушу стало насправді видом спорту завдяки діяльності (МФУ). Кожні два роки проводяться . Перше такий чемпіонат був проведений у 1991 у Пекіні, переможцем якого став .[джерело?] Сучасне ушу складається з двох дисциплін: таолу (套路, формальні вправи) та Саньшоу (散打; спаринг). Форми таолу подібні до гімнастики та включають послідовності рухів та маневри з бойових мистецтв. Виступи учасників оцінюють шляхом надавання очок за певними правилами. Форми включають базові позиції та рухи: стійки, утримання рівноваги, удари руками та ногами, стрибки, підсічки та кидки, — певні набори яких змінюються у змаганнях для підкреслення сильних сторін певного спортсмена. Показові формальні вправи мають часові обмеження від 1 хвилини 20 секунд для деяких зовнішніх стилів до більш ніж п'яти хвилин для внутрішніх стилів. Сучасні учасники змагань з ушу дедалі більше тренуються у повітряних елементах, таких як удари ногами та стрибки з обертанням на 540 та 720 градусів (півтора та два оберти) з метою ускладнення та більшої показовості їх формальних вправ. Мистецтво Саньшоу (яке також називають Саньда або ) є сучасним методом рукопашного бою та спортом, який перебуває під впливом традиційного боксування , прийомів боротьби та іншими техніками з захопленнями/зчепленнями, такими як цинь на. Саньшоу дещо подібне на кікбоксинг та тайський бокс (Муай Тай), але включає набагато більше прийомів боротьби. Змагання з саньшоу часто проводяться разом зі змаганнями з таолу. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Wushu představuje souhrnný název všech čínských bojových stylů. Známější pojmenování je také kungfu (nebo kung-fu), jedním z překladů je význam „úroveň mistrovství“. Slovo wu (武; wǔ) znamená "boj". Jeho čínský charakter je vyroben ze dvou částí; první znamená "chůze" nebo "stop" (止; zhǐ) a druhý znamená "kopí" (戈; gē). To znamená, že "wu武" je obranné použití boje. (cs)
- Wushu (chinesisch 武术, Pinyin – „Kampfkunst“), im Westen auch bekannt als modernes Wushu, ist eine Anfang der 1950er Jahre von der Regierung der Volksrepublik China anerkannte Zusammenstellung von einigen Formen der traditionellen chinesischen Kampfkünste und neu von einem Komitee erschaffenen Formen. (de)
- Wushu (txinera tradizionalean: 武术; txinera sinplifikatuan: 武術; pinyinez: wǔshù; euskaraz: borroka artea) oinarritutako borroka-kirol modernoa da. Txinan 1949tik aurrera sortu zuten arte tradizionalak araupetzeko asmotan. Handik nazioartera hedatu zen: Nazioarteko Wushu Federazioak (IWUF) bi urtetik behin munduko txapelketak antolatzen ditu. Bi diziplinotan lehiatzen dira: taolu (套路; "formak") eta sanshou (散打; ). Euskal Herriak Euskal Wushu-Kung Fu Federakundearen bitartez bere selekzioa du, txapelketeta ofizialetan parte hartzen duena (eu)
- Le Wushu (chinois : 武術 ; pinyin : wǔshù ; litt. « art martial ») ou Wushu moderne est un sport de compétition des arts martiaux chinois traditionnels. Il a été créé en République populaire de Chine en 1949 afin de standardiser la pratique des arts martiaux chinois. La majorité des formes martiales (taolu) présentées en compétition ont été définis par des comités désignés par le gouvernement chinois, d'après des formes traditionnelles. Actuellement, le wushu est un sport international à l'initiative de la Fédération internationale de wushu (IWUF), qui organise des championnats mondiaux tous les deux ans. (fr)
- 우슈(중국어: 武术)는 중국의 전통 무술로, 우슈란 무술의 중국 발음이다. 중국 선종의 시조 가 고대 인도의 무술을 응용하여 소림사에서 9년 동안이나 참선 후 승려들의 신체단련을 목적으로 발전시킨 쿵후를 현대적으로 표현하는 경기이다. 오늘날 공식 경기에서는 태권도처럼 두 선수가 맞붙어 기량을 겨루는 종목이 아니라 혼자서 무술이 지닌 예술적인 아름다움을 보여주는 종목이며, 최근에는 실전성을 위해 라는 대련 경기도 일부 운영되고 있다. 대한민국에는 광복 후 전국 각처에서 우슈 수련장이 문을 열었으며, 1980년대에는 각종 경기단체가 생겨났다. 1990년 베이징 아시아 경기 대회 때 정식종목으로 채택되었으며, 1994년 히로시마 아시아 경기 대회에서는 태극권(太極拳), 남권(南拳), 장권(長拳)으로 나뉘어 남녀 도합 6개의 금메달을 놓고 기량을 겨루었다. (ko)
- 武術太極拳（ぶじゅつたいきょくけん）は中国で生まれた中国武術をもとにしたスポーツである。中国および国際的には武術（ウーシュー、Wushu）と呼ばれ、日本では「武術太極拳」という名称となった。 (ja)
- Ушу́ (кит. трад. 武術, упр. 武术, пиньинь Wǔshù) — термин, употребляемый для обозначения как китайских боевых искусств, так и созданных на их основе современных видов спорта. (ru)
- 武術(體育運動)，作为一种体育项目，发源于中国大陸，目前主要流行于亚洲地区，是中华人民共和国全国运动会、中华民国全国运动会、亚洲运动会、东亚运动会、东南亚运动会和南亚运动会等比赛的正式競技项目，是世界运动会的邀请项目，但不是奥林匹克运动会的比赛项目。Wushu又作wushu,中文是樣板武術，又稱樣板式武術、樣式武術、樣術等，中共有関體育部門泡製的競技武術，包括套路又散打两個項目。樣術只是國術的末流歧支，不能也没能力中國武術(简稱國術，亦稱武藝、武技、功夫、中華武術、華武等)！散打亦只得國術散手(也稱國術手搏)的皮毛之術，乃國術散手的歧支，非國術散手的指定代言人——國術散手藴含踢打、摔拿、臥(亦稱地面、地躺、地趟等)、打穴(也稱點穴)、空襲七大搏技，踢打技又包含拳、掌、指、爪、抅手(也稱抅、鈎手、鉤手等)、頭、肩、背、橋手(小臂)、肘、小腹、臀、臗(也稱胯，又作髖)、膝、腿等十五個自身武器的實用擊技，在街鬥中甚至可用咬技突襲來犯者。散打只能使用拳擊、腿踢、膝撞及摔投四種技術。 (zh)
- الووشو هي رياضة استعراض والتحام كامل نابعة من الفنون القتالية الصينية. وتطورت تلك اللعبة كثيرًا في الصين بعد سنة 1949، في محاولة لوضع معايير لممارسة الفنون القتالية التقليدية الصينية، ومع ذلك فإن محاولات هيكلة الفنون القتالية المتعددة غير المركزية يرجع تاريخها إلى ما قبل ذلك حينما أسس معهد جوشو المركزي (Central Guoshu Institute) في نانجينغ (Nanking) سنة 1928. والمصطلح ووشو هو لفظ صيني يعني «الفنون القتالية» (武 «وو» = عسكري أو قتالي، 术 «شو» = فن). وفي العصور الحديثة، أصبحت الووشو رياضة عالمية من خلال الاتحاد الدولي للووشو (IWUF) الذي يقيم بطولات العالم للووشو كل عامين، وأقيمت أول بطولات العالم سنة 1991 في بكين وفاز بها يوان وين كينج. (ar)
- El Wu-Shu (en xinès tradicional, 武術; en xinès simplificat, 武术) és alhora una exposició i un esport de contacte complet derivat de les arts marcials xineses tradicionals. Va ser desenvolupat a la Xina a partir de 1949, en un esforç per estandarditzar la pràctica de les arts marcials tradicionals xineses, encara que els intents d'estructurar les diverses tradicions d'arts marcials descentralitzats es remunten a temps enrere, quan l'Institut Central Guoshu es va establir a Nanquín en 1928. El terme wushu és la paraula xinesa per les "arts marcials" (武 "Wu" = militar o marcial, 术 "Shu" = art). Actualment el wushu s'ha convertit en un esport internacional a través de la Federació Internacional de Wushu (IWUF), que realitza el Campionat Mundial de Wushu cada dos anys; els primers campionats del (ca)
- Το Γουσού (κινεζικά: 武术; πινγίν: wǔshù) είναι ένα άθλημα τόσο επίδειξης όσο και μάχης με αντίπαλο σε πλήρη επαφή, που προέρχεται από τις κινεζικές παραδοσιακές πολεμικές τέχνες. Αναπτύχθηκε στην Κίνα μετά το 1949, σε μια προσπάθεια να τυποποιήσει τις κινεζικές παραδοσιακές πολεμικές τέχνες. Ο όρος Γουσού στα κινέζικα σημαίνει «πολεμική τέχνη» όπου το Γου (κινεζικά: 武; πινγίν: wǔ) έχει τη σημασία του πολεμικού, στρατιωτικού και το Σου (κινεζικά: 术; πινγίν: shù), σημαίνει τέχνη. Ο όρος χρησιμοποιήθηκε διεθνώς, όταν κατά την προετοιμασία της Διεθνούς Ομοσπονδίας Γουσού, το 1985, στη πόλη Σιάν, οι 16 ιδρυτικές χώρες συμφώνησαν τη χρήση αυτού του όρου και όχι την αντίστοιχη περιγραφική μετάφραση στη κάθε γλώσσα. (el)
- El wushu (en chino tradicional, 武術; en chino simplificado, 武术) es a la vez una exposición y un deporte de contacto completo derivado de las artes marciales chinas tradicionales Fue desarrollado en China a partir de 1949, en un esfuerzo para estandarizar la práctica de las artes marciales tradicionales chinas, si bien los intentos de estructurar las diversas tradiciones de artes marciales descentralizados se remontan a tiempo atrás, cuando el Instituto Central Guoshu se estableció en Nankín en 1928. El término wushu es la palabra china para 'artes marciales' (武 wu = 'militar' o 'marcial'; 术 shu = 'arte'). Actualmente, el wushu se ha convertido en un deporte internacional a través de la Federación Internacional de Wushu (IWUF), que celebra el Campeonato Mundial de Wushu cada dos años. Los (es)
- Wushu (武術 atau 武术; Hanzi: wǔshù) secara harafiah berarti "seni bertempur/bela diri". Ini merupakan istilah lain dari kung fu yang lebih dahulu populer, yang berarti "ahli" dalam bidang tertentu, sehingga dalam bela diri sering ada istilah wingchun kungfu, hunggar kungfu dan lain-lain, yang artinya ahli wing chun, ahli hunggar dan sebagainya. (in)
- Wushu (/ˌwuːˈʃuː/), or Kung fu, is a hard and soft and complete martial art, as well as a full-contact combat sport. It has a long history in reference to Chinese martial arts. It was developed in 1949 in an effort to standardize the practice of traditional Chinese martial arts, yet attempts to structure the various decentralized martial arts traditions date back earlier, when the Central Guoshu Institute was established at Nanking in 1928. (en)
- Wushu is Chinees voor krijgskunst. Wushu is een samenstelling van twee karakters: 武 (wǔ) dat oorlog, krijger, gevecht of vechter betekent en 術 (shù) dat kunst betekent. Letterlijk staat Wushu dus voor krijgskunst. Vaak wordt Kungfu (功夫) of Gong Fu als synoniem gezien voor Wushu, maar dit betekent "vaardigheid". Er is nogal wat onduidelijkheid over de termen. Vandaag de dag wordt de term Wushu gebruikt om de wedstrijdgerichte stijl aan te duiden, terwijl de term Kung fu meestal wordt gebruikt als men de traditionele stijlen bedoelt. (nl)
- As artes marciais chinesas são conhecidas na China como wushu (武術; wǔshù) e no ocidente como kungfu (/ˈkʊŋ ˈfuː/; língua chinesa: 功夫; pinyin: gōngfu). Na China, a expressão kungfu caracteriza qualquer estilo de arte marcial, ou tarefa feita com perfeição, não apenas artes marciais. Há, também, outro termo bastante usado na China: Kuoshu (pinyin: Guoshu) — que significa "arte nacional" — imposto pelo governo chinês para designar a arte marcial (Wushu) de uma forma mais nacionalista. (pt)
- Wushu (chiń. upr. 武术; chiń. trad. 武術; pinyin wǔshù ) – chińskie sztuki walki. Chińskie sztuki walki charakteryzują się niezwykłym bogactwem technik walki bronią białą oraz bez broni, za pomocą zadawania , kopnięć, dźwigni, rzutów i podcięć. Bogactwo to ujawnia się w istnieniu licznych stylów walki o odmiennych preferencjach co do dystansu walki, taktyki, zasad obrony przed napastnikiem w obliczu tego samego rodzaju ataku, sposobu wykonywania poszczególnych ruchów składających się na wykonanie tej samej techniki itd. (pl)
- Спортивне ушу (або сучасне ушу) — вид спорту, створений на основі традиційних китайських бойових мистецтв. Він включає як повноконтактні поєдинки, так і хореографічні показові виступи спортсменів. Спортивне ушу було створене у Китайській Народній Республіці у 1949 році у спробі націоналізувати практику традиційних китайських бойових мистецтв. Більшість використовуваних для змагань формальних вправ були створені з традиційних мистецтв (див. перелік нижче) комітетом, який було призначено урядом. У наш час спортивне ушу стало насправді видом спорту завдяки діяльності (МФУ). Кожні два роки проводяться . Перше такий чемпіонат був проведений у 1991 у Пекіні, переможцем якого став .[джерело?] (uk)
- Wushu (武术) är kinesiska för kampkonst. Wu betyder "krig" och shu betyder "konst". Den uppstod under Zhoudynastin (1046–256 f.Kr.) och har påverkats av konfucianismen och daoismen. Wushu, även av många i framför allt västvärlden kallat kung fu, har kommit att bli synonymt för kinesisk kampkonst. Det är också vanligt att det delas upp i två kategorier traditionell wushu och modern wushu. Med traditionell wushu syftas då på äldre kinesiska stilar för kampkonst och självförsvar som till exempel hung gar, wing chun eller Bajiquan, medan modern wushu betecknar mer tävlingsinriktade idrottsgrenar för rutiner, taolu, eller fri sparring, sanshou. (sv)
|
