| dbo:abstract
|
- Tupolev Tu-4 (v kódu NATO „Bull“) byl sovětský bombardovací letoun, který byl v SSSR okopírován podle amerických Boeing B-29 Superfortress, které za druhé světové války mezi 29. červencem 1944 až 21. listopadem 1944 po bombardování Japonska a Mandžuska skončily na území SSSR – tři stroje nouzově přistály, čtvrtý poté, co jej posádka opustila na padácích, havaroval. V souladu se sovětsko-japonskou smlouvou byl SSSR během války v Tichomoří neutrální. Tím pádem byly bombardéry internovány a drženy, přestože Američané požadovali jejich navrácení. Šlo o letouny B-29-5-BW (s/n 42-6256), dva B-29-15-BW (s/n 42-6365 a 42-6358), a jeden B-29A-1-BN (42-93829, ten havaroval).Stalin dal Tupolevovi za úkol Superfortress „naklonovat“ a sovětský průmysl tak vyrobil 20 kopií letounu za pouhé dva roky. Tři výše zmíněné B-29 byly odvezeny do Moskvy do OKB Tupolev, kde byl jeden z nich do posledního šroubku rozebrán, druhý posloužil na různé testy a výcvik a třetí byl ponechán. Letoun Tu-4 poprvé vzlétl 19. května 1947. Stejně jako originál se potýkal se značnými problémy, které musely být postupně vyřešeny. Stroje ve verzi Tu-4LL (letajuščaja laboratoria) byly používány k testům různých leteckých pohonných jednotek. V roce 1950 byly zahájeny zkoušky se čtyřhvězdicovým motorem Dobrynin VD-3TK o výkonu 1460 kW s protiběžnými vrtulemi. O něco později byly na Tu-4LL testovány také čtyřhvězdicový AŠ-2K/TK o výkonu 3455 kW a kapalinou chlazený hvězdicový čtyřiadvacetiválec Dobrynin VD-4K o výkonu 3161 kW. Prvním turbovrtulovým motorem zkoušeným na Tu-4LL se stala jednotka Kuzněcov TV-2 v několika verzích o výkonu až 5623 kW a její zdvojená varianta 2TV-2F o výkonu 9188 kW. Tu-4LL testovaly za letu turbovrtulové motory Ivčenko AI-20 pro Il-18, Antonov An-10 a An-12 po 2940 kW a Kuzněcov NK-4 o stejném výkonu. Tu-4LL zkoušely rovněž proudové motory, například Mikulin AM-3, jehož gondola byla spouštěna z upravené pumovnice pod trup do volného proudu vzduchu. Podobně prošly testy i jednotky Ljulka AL-5 a Ljulka AL-7, Mikulin AM-5 a AM-9, Klimov VK-3 a VK-7, Solovjov D-20P, Dobrynin VD-5 a VD-7. Stroj se stal prvním sovětským dálkovým bombardérem, který měl schopnost nést atomové zbraně. Vyráběl se v letech 1949–1952, celkem bylo vyrobeno 847 kusů, z nichž část byla exportována do Číny. Z Tu-4 vycházela konstrukce dopravního letounu a vojenského transportního , které využívaly některé prvky (křídlo, ocasní plochy, pohonné jednotky) Tu-4, ale ani jeden se nedostal do výroby, stejně jako dopravní Il-18 (starší Iljušinova konstrukce s pístovými motory, vyjma typového označení nemá nic společného s pozdějším Iljušinem Il-18 Moskva), protože v té době Aeroflot pro letouny s takovou přepravní kapacitou neměl použití. Obdobně vznikal, s využitím nosného systému a motorů, nový bombardér , ale ten se již nedostal do výroby, stejně jako zcela nová konstrukce , těžký čtyřmotorový bombardér poháněný pístovými motory , se vzletovou hmotností 107 000 kg a výkony srovnatelný s prvními verzemi amerického bombardéru Convair B-36. Oba stroje, tedy Tu-80 i zcela nový Tu-85, zůstaly jen v prototypu. Přednost byla dána zcela novým, úspěšným konstrukcím bombardérů s proudovými a turbovrtulovými motory, které ve výzbroji sovětského letectva letouny Tu-4 nahradily. (cs)
- توبوليف تو-4 هي قاذفة قنابل إستراتيجية سوفيتية الصنع، خدمت في القوات الجوية السوفيتية خلال الفترة من 1940 إلى منتصف الستينات. يعود تصميم القاذفة إلى استخدام الهندسة العكسية على القاذفة الأمريكية بوينغ سي-97 سترتوفريتر (القلعة السوبر). (ar)
- Die Tupolew Tu-4 (russisch Туполев Ту-4, NATO-Codename: Bull) war ein viermotoriger Langstreckenbomber der Anfangszeit des Kalten Krieges, der in der Sowjetunion vom Konstruktionsbüro Tupolew durch Nachbau der US-amerikanischen Boeing B-29 realisiert wurde. (de)
- El Túpolev Tu-4 (en ruso: Ty-4, designación OTAN: Bull) fue un bombardero de largo alcance cuatrimotor soviético que sirvió con la Fuerza Aérea Soviética desde finales de los años 40 hasta mediados los 60. Es un caso de ingeniería inversa, ya que copiaba el diseño estadounidense del Boeing B-29 Superfortress. (es)
- Le Tupolev Tu-4 (désignation OTAN Bull) est un bombardier longue distance soviétique construit juste après la fin de la Seconde Guerre mondiale. (fr)
- Tupolev Tu-4 (NATO pelaporan nama: Bull) adalah pembom strategis bermesin piston Soviet yang bertugas Angkatan Udara Soviet dari tahun 1940-an sampai pertengahan 1960-an. Pesawat itu merupakan salinan dari reverse-engineered Boeing B-29 Superfortress buatan AS. (in)
- Il Tupolev Tu-4 (in cirillico Туполев Ту-4, nome in codice NATO Bull - toro), è stato un bombardiere strategico postbellico dell'URSS, realizzato mediante la difficile opera di ingegneria inversa (dall'inglese reverse engineering) del B-29 Superfortress della Boeing, dato che l'autorizzazione a produrlo su licenza non venne mai accordata. (it)
- The Tupolev Tu-4 (Russian: Туполев Ту-4; NATO reporting name: Bull) is a piston-engined Soviet strategic bomber that served the Soviet Air Force from the late 1940s to mid-1960s. It was reverse-engineered from the American Boeing B-29 Superfortress. (en)
- De Toepolev Tu-4 (Russisch: Туполев Tу-4) (NAVO-codenaam: Bull) was een strategische bommenwerper uit de Sovjet-Unie die dienstdeed in de Sovjet-luchtmacht van eind jaren 40 tot midden jaren 60. Het was een reverse engineered kopie van de Amerikaanse B-29 Superfortress. (nl)
- Tu-4（ツポレフ4；ロシア語：Ту-4トゥー・チトィーリェ）は、ソビエト連邦（ソ連）の航空機設計機関であったツポレフ設計局が、当時の指導者ヨシフ・スターリンの指示により開発したレシプロ四発爆撃機である。 NATOコードネームはブル（Bull）であり、1940年代後半 - 1960年代中ごろまでソ連の戦略爆撃機として使用され、中華人民共和国にも輸出された。 (ja)
- Tu-4 (ros. Ту-4) – radziecki bombowiec strategiczny, opracowany w biurze konstrukcyjnym Andrieja Tupolewa, kopia amerykańskiego bombowca Boeing B-29 Superfortress. Służył w Radzieckich Siłach Powietrznych od późnych lat czterdziestych do lat sześćdziesiątych XX w. (pl)
- O Tupolev Tu-4 (Designação NATO: Bull) foi um bombardeiro estratégico soviético a pistão que serviu a Força Aérea Soviética do final da década de 1940 a meados de 1960. Era uma cópia de engenharia reversa do norte-americano Boeing B-29 Superfortress. (pt)
- Tupolev Tu-4 (NATO-rapporteringsnamn Bull) var Sovjetunionens första tunga bombflygplan med lång räckvidd. Det är en piratkopia av det amerikanska bombflygplanet Boeing B-29 Superfortress som konstruerades utan tillgång till originalritningar. (sv)
- Ту-4 (изделие «Р», по кодификации НАТО: Bull — «Бык») — поршневой советский стратегический бомбардировщик, состоял на вооружении ДА ВВС СССР с 1949 года до начала 1960-х годов. Самолёт является копией американского бомбардировщика В-29, воспроизведённой методом обратной разработки. При этом его конструкция, оборудование, вплоть до интерьера гермокабин, были строго скопированы с американского образца, за исключением пушечного вооружения, винтомоторной группы силовой установки и радиостанции. Советские двигатели имели мощность 2400 л. с. по сравнению с 2200 л. с. у оригинала. Пушечное оборонительное вооружение (10 скорострельных пушек калибра 23 мм вместо 12 пулемётов калибра 12,7 мм у В-29) значительно повысило обороноспособность советской «суперкрепости».В СССР самолёт Ту-4 был последним серийным тяжёлым бомбардировщиком с поршневыми двигателями. Дальность Ту-4 — 5100 км — не являлась межконтинентальной, поэтому он относился в ВВС СССР к классу дальних бомбардировщиков. Вплоть до середины 1950-х годов, когда в СССР ещё не были развёрнуты эскадрильи тяжёлых стратегических бомбардировщиков нового поколения, основную ударную мощь составляли Ту-4, оснащённые системой дозаправки топливом в воздухе и способные нанести ответные удары по передовым базам США в Западной Европе, в том числе в Англии. Освоение серийного производства самолётов Ту-4 обеспечило переход советского тяжёлого самолётостроения в кратчайшие сроки на новый, более высокий технологический уровень.Начиная с Ту-4, все элементы оборудования в советском самолётостроении были сведены в системы.На Ту-4 установлена первая в СССР и в мире система дистанционного управления, разработанная Всесоюзным заводом № 118 (ныне ОАО Московский научно-производственный комплекс «Авионика» имени О. В. Успенского). (ru)
- 圖波列夫 圖-4轰炸机（俄語：Туполев Тy-4，羅馬化:Tupolev Tu-4，北约代号：公牛）是蘇聯以繳獲的B-29轟炸機基础逆向工程並改造之的战略轰炸机。图-4是苏联和中国二战后的第一种战略轰炸机，1951年10月18日苏联用它空投了其第一颗原子弹。除了轰炸机也被改装为加油机和預警機使用。 (zh)
- Ту-4 (виріб «Р», за класифікацією НАТО: «Bull» — Бик) — поршневий радянський стратегічний бомбардувальник, перебував на озброєнні авіації далекої дії ВПС СРСР з 1949 року до початку 1960-х рр. Літак є копією американського бомбардувальника В-29, відтворений методом зворотної розробки. Водночас його конструкція, обладнання, аж до інтер'єру гермокабіни, були строго скопійовані з американського зразка, за винятком гарматного озброєння, гвинтомоторної групи силової установки і радіостанції. Радянські двигуни мали потужність 2400 к.с замість 2200 к.с. в оригінала. Гарматне оборонне озброєння (10 швидкострільних гармат калібру 23 мм замість 12 кулеметів калібру 12,7 мм у В-29) значно підвищило обороноздатність радянської «суперфортеці». В СРСР літак Ту-4 був останнім серійним важким бомбардувальником з поршневими двигунами. Дальність Ту-4 — 5100 км не була міжконтинентальною, тому він належав до класу дальніх бомбардувальників. Аж до середини 1950-х рр., коли в СРСР ще не були розгорнуті ескадрильї важких стратегічних бомбардувальників нового покоління, основну ударну міць складали Ту-4, оснащені системою дозаправки паливом у повітрі і здатні завдати удари по передових базах США в Західній Європі, в тому числі в Англії. Освоєння серійного виробництва літаків Ту-4 забезпечило перехід радянського важкого літакобудування в найкоротші терміни на новий, вищий технологічний рівень. Починаючи з Ту-4, всі елементи обладнання в радянському літакобудуванні були зведені в системи. На Ту-4 встановлена перша в СРСР і в світі система дистанційного керування, розроблена Всесоюзним заводом № 118 (нині ВАТ Московський науково-виробничий комплекс «Авіоніка» імені О. В. Успенського). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- توبوليف تو-4 هي قاذفة قنابل إستراتيجية سوفيتية الصنع، خدمت في القوات الجوية السوفيتية خلال الفترة من 1940 إلى منتصف الستينات. يعود تصميم القاذفة إلى استخدام الهندسة العكسية على القاذفة الأمريكية بوينغ سي-97 سترتوفريتر (القلعة السوبر). (ar)
- Die Tupolew Tu-4 (russisch Туполев Ту-4, NATO-Codename: Bull) war ein viermotoriger Langstreckenbomber der Anfangszeit des Kalten Krieges, der in der Sowjetunion vom Konstruktionsbüro Tupolew durch Nachbau der US-amerikanischen Boeing B-29 realisiert wurde. (de)
- El Túpolev Tu-4 (en ruso: Ty-4, designación OTAN: Bull) fue un bombardero de largo alcance cuatrimotor soviético que sirvió con la Fuerza Aérea Soviética desde finales de los años 40 hasta mediados los 60. Es un caso de ingeniería inversa, ya que copiaba el diseño estadounidense del Boeing B-29 Superfortress. (es)
- Le Tupolev Tu-4 (désignation OTAN Bull) est un bombardier longue distance soviétique construit juste après la fin de la Seconde Guerre mondiale. (fr)
- Tupolev Tu-4 (NATO pelaporan nama: Bull) adalah pembom strategis bermesin piston Soviet yang bertugas Angkatan Udara Soviet dari tahun 1940-an sampai pertengahan 1960-an. Pesawat itu merupakan salinan dari reverse-engineered Boeing B-29 Superfortress buatan AS. (in)
- Il Tupolev Tu-4 (in cirillico Туполев Ту-4, nome in codice NATO Bull - toro), è stato un bombardiere strategico postbellico dell'URSS, realizzato mediante la difficile opera di ingegneria inversa (dall'inglese reverse engineering) del B-29 Superfortress della Boeing, dato che l'autorizzazione a produrlo su licenza non venne mai accordata. (it)
- The Tupolev Tu-4 (Russian: Туполев Ту-4; NATO reporting name: Bull) is a piston-engined Soviet strategic bomber that served the Soviet Air Force from the late 1940s to mid-1960s. It was reverse-engineered from the American Boeing B-29 Superfortress. (en)
- De Toepolev Tu-4 (Russisch: Туполев Tу-4) (NAVO-codenaam: Bull) was een strategische bommenwerper uit de Sovjet-Unie die dienstdeed in de Sovjet-luchtmacht van eind jaren 40 tot midden jaren 60. Het was een reverse engineered kopie van de Amerikaanse B-29 Superfortress. (nl)
- Tu-4（ツポレフ4；ロシア語：Ту-4トゥー・チトィーリェ）は、ソビエト連邦（ソ連）の航空機設計機関であったツポレフ設計局が、当時の指導者ヨシフ・スターリンの指示により開発したレシプロ四発爆撃機である。 NATOコードネームはブル（Bull）であり、1940年代後半 - 1960年代中ごろまでソ連の戦略爆撃機として使用され、中華人民共和国にも輸出された。 (ja)
- Tu-4 (ros. Ту-4) – radziecki bombowiec strategiczny, opracowany w biurze konstrukcyjnym Andrieja Tupolewa, kopia amerykańskiego bombowca Boeing B-29 Superfortress. Służył w Radzieckich Siłach Powietrznych od późnych lat czterdziestych do lat sześćdziesiątych XX w. (pl)
- O Tupolev Tu-4 (Designação NATO: Bull) foi um bombardeiro estratégico soviético a pistão que serviu a Força Aérea Soviética do final da década de 1940 a meados de 1960. Era uma cópia de engenharia reversa do norte-americano Boeing B-29 Superfortress. (pt)
- Tupolev Tu-4 (NATO-rapporteringsnamn Bull) var Sovjetunionens första tunga bombflygplan med lång räckvidd. Det är en piratkopia av det amerikanska bombflygplanet Boeing B-29 Superfortress som konstruerades utan tillgång till originalritningar. (sv)
- 圖波列夫 圖-4轰炸机（俄語：Туполев Тy-4，羅馬化:Tupolev Tu-4，北约代号：公牛）是蘇聯以繳獲的B-29轟炸機基础逆向工程並改造之的战略轰炸机。图-4是苏联和中国二战后的第一种战略轰炸机，1951年10月18日苏联用它空投了其第一颗原子弹。除了轰炸机也被改装为加油机和預警機使用。 (zh)
- Tupolev Tu-4 (v kódu NATO „Bull“) byl sovětský bombardovací letoun, který byl v SSSR okopírován podle amerických Boeing B-29 Superfortress, které za druhé světové války mezi 29. červencem 1944 až 21. listopadem 1944 po bombardování Japonska a Mandžuska skončily na území SSSR – tři stroje nouzově přistály, čtvrtý poté, co jej posádka opustila na padácích, havaroval. V souladu se sovětsko-japonskou smlouvou byl SSSR během války v Tichomoří neutrální. Tím pádem byly bombardéry internovány a drženy, přestože Američané požadovali jejich navrácení. (cs)
- Ту-4 (изделие «Р», по кодификации НАТО: Bull — «Бык») — поршневой советский стратегический бомбардировщик, состоял на вооружении ДА ВВС СССР с 1949 года до начала 1960-х годов. Самолёт является копией американского бомбардировщика В-29, воспроизведённой методом обратной разработки. При этом его конструкция, оборудование, вплоть до интерьера гермокабин, были строго скопированы с американского образца, за исключением пушечного вооружения, винтомоторной группы силовой установки и радиостанции. Советские двигатели имели мощность 2400 л. с. по сравнению с 2200 л. с. у оригинала. Пушечное оборонительное вооружение (10 скорострельных пушек калибра 23 мм вместо 12 пулемётов калибра 12,7 мм у В-29) значительно повысило обороноспособность советской «суперкрепости».В СССР самолёт Ту-4 был последним с (ru)
- Ту-4 (виріб «Р», за класифікацією НАТО: «Bull» — Бик) — поршневий радянський стратегічний бомбардувальник, перебував на озброєнні авіації далекої дії ВПС СРСР з 1949 року до початку 1960-х рр. Літак є копією американського бомбардувальника В-29, відтворений методом зворотної розробки. Водночас його конструкція, обладнання, аж до інтер'єру гермокабіни, були строго скопійовані з американського зразка, за винятком гарматного озброєння, гвинтомоторної групи силової установки і радіостанції. Радянські двигуни мали потужність 2400 к.с замість 2200 к.с. в оригінала. Гарматне оборонне озброєння (10 швидкострільних гармат калібру 23 мм замість 12 кулеметів калібру 12,7 мм у В-29) значно підвищило обороноздатність радянської «суперфортеці». В СРСР літак Ту-4 був останнім серійним важким бомбардуваль (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
