| dbo:abstract
|
- Un tintinàbul o tintinnabulum (o menys freqüent, tintinnum) era una campaneta de vent o conjunt de campanetes. Sovint prenia la forma d'una figura fàl·lica de bronze o fascinum, un fal·lus màgic-religiós pensat per protegir-se del mal d'ull i portar bona fortuna i prosperitat. El tintinàbul es penjava a l'aire lliure en llocs com jardins, pòrtics, domus i botigues romanes, on el vent les feia sonar. Es creia que el so de les campanetes allunyava els mals esperits similar al paper apotropaic de la campana al ritual de la «campana, llibre i espelma» de l'Església Catòlica en els seus principis. S'han trobat campanetes de mà en diferents santuaris i d'altres llocs, el que indica un ús religiós, com les utilitzades al Temple de Iuppiter Tonans. Com també penjolls amb molta decoració pels tintinàbul etruscs, representant per exemple, dones cardant llana, filant o teixint. També es penjava campanetes als colls dels animals domèstics com ara cavalls o ovelles perquè fossin fàcilment localitzables, però pot ser que tingués, a més a més, fins apotropaics. (ca)
- Το τιντινναμπούλουμ (λατινικά: tintinnabulum, επίσης γνωστά και ως tintinnum / τιντίννουμ) στην αρχαία ρωμαϊκή κοινωνία αποτελούσε φαλλόσχημο (μικρή κατασκευή που παράγει ήχο με την κίνηση του αέρα) ή συστοιχία κουδουνιών. (el)
- Tintinnabulum edo tintinabulo (batzutan ere tintinnum) edo txilin multzo bat, haizeak mugitzeko prestatuta, sarritan zakil itxuraz. Zakil magiko hauek begizkoaz babesteko eta etxekoei zorte ona erakartzeko. (eu)
- Un tintinnabulum o tintinábulo (o menos frecuente, tintinnum) era un tipo de carillón de viento o conjunto de campanillas que tiene su origen en las religiones mistéricas dedicadas a Mitra o a Dioniso de la época de la Antigua Roma. A menudo tomaba la forma de una figura fálica de bronce o fascinum, un falo mágico-religioso pensado para protegerse del mal de ojo y traer buena fortuna y prosperidad. El tintinnabulum se colgaba al aire libre en lugares como jardines, pórticos, domus y tabernas romanas, donde el viento las hacía sonar. Se creía que el sonido de las campanillas alejaba los malos espíritus similar al papel apotropaico de la campana en el ritual de la "campana, libro y vela" de la Iglesia católica en sus principios. Se han encontrado campanillas de mano en diferentes santuarios y otros lugares, lo que indica un uso religioso, como las utilizadas en el templo de Júpiter Tonante. Se han encontrado colgantes elaboradamente decorados para los tintinnabula etruscos, representando por ejemplo, mujeres cardando lana, hilando o tejiendo. También eran colgadas las campanillas de los cuellos de los animales domésticos como caballos u ovejas para que fuesen fácilmente localizables, pero tal vez tuviera además, fines apotropaicos. (es)
- Dans l'antiquité romaine, un tintinnabulum est un objet muni de clochettes, répondant à différents usages : annonce de l'ouverture des bains et des marchés, signalisation (suspendu au cou des condamnés, des têtes de bétail), avertissement (carillon à vent suspendu à des édifices, magasins et maisons), instrument de musique (à l'instar du grelot). Il désigne notamment l'instrument domestique, représenté le plus souvent en phallus, en bronze, parfois ailé, ou ithyphallique lui-même. Lorsqu'ils sont accrochés à un sanctuaire, un jardin ou une maison, ou lorsqu'ils sont agités à la main, les tintinnabula ont une fonction apotropaïque (guérison des malades, apaisement de la colère des dieux, éloignement du mauvais sort).
* Herculanum, Musée archéologique de Naples (cabinet secret).
* Pompéï, Musée archéologique de Naples (cabinet secret).
* Pompéï, Musée archéologique de Naples (cabinet secret).
* Hermès sur un bélier ithyphallique, Pompéï, Musée archéologique de Naples (cabinet secret). (fr)
- In ancient Rome, a tintinnabulum (less often tintinnum) was a wind chime or assemblage of bells. A tintinnabulum often took the form of a bronze ithyphallic figure or of a fascinum, a magico-religious phallus thought to ward off the evil eye and bring good fortune and prosperity. A tintinnabulum acted as a door amulet. These were hung near thresholds at a shop or house, under the peristyles (around the inner courtyard or garden) by the bedroom, or the venereum, where the wind would cause them to tinkle. They were also made to ring like doorbells, a series of them being tied to cord attached to a bell pull. The sounds of bells were believed to keep away evil spirits; compare the apotropaic role of the bell in the "bell, book, and candle" ritual of the earlier Catholic Church. It has also been surmised that oscilla hung on hooks along colonnaded porticoes may have comparable evil-warding intents. Hand-bells have been found in sanctuaries and other settings that indicate their religious usage, and were used at the Temple of Iuppiter Tonans, "Jupiter the Thunderer." Elaborately decorated pendants for tintinnabula occur in Etruscan settings, depicting for example women carding wool, spinning, and weaving. Bells were hung on the necks of domestic animals such as horses and sheep to keep track of the animals, but perhaps also for apotropaic purposes. A number of examples are part of the Secret Museum collection at the Museo Archeologico Nazionale di Napoli. (en)
- Nell'antica Roma il tintinnabulum (nel VI secolo d. C. divenuto tintinnum) era un azionato dal vento e composto da più campanelle legate ad un'unica struttura. Spesso il tintinnabulum era raffigurato fallicamente come un fascinus, una figura magico-religiosa che aveva il compito di allontanare il malocchio e portare fortuna e prosperità. Spesso il fascinus era dotato di gambe animalesche che ne aumentavano l'efficacia. (it)
- В Древнем Риме тинтиннабулум (иногда тинтиннум) — музыкальная подвеска или колокольчики. Тинтиннабулум часто имел форму бронзовой фаллической фигуры или фасцинуса (магико-религиозного фаллоса, оберегающего от дурного глаза и приносящего удачу, процветание). Тинтиннабулум висел на открытом воздухе в таких местах, как сады, портики, дома и магазины, где при помощи ветра он издавал звуки. Считалось, что звуки колокольчиков ограждают от злых духов; сродни роли колокольчика в апотропическом ритуале «» в ранней Католической церкви. Наручные колокольчики были найдены в святилищах, что указывает на их религиозное использование, они также были использованы в Храме Юпитера Громовержца на Капитолийском холме. Бубенчики вешали на шею домашним животным, таким как лошади и овцы, чтобы отслеживать их по звуку, но, возможно, и для апотропических целей. (ru)
- Тинтиннабулум (лат. tintinnabulum) іноді тинтиннум (tintinnum) — давньоримська або дзвіночки. Тінтіннабулум часто мав форму бронзової фалічної фігури або (магіко-релігійного фалоса, що оберігає від лихого ока і приносить удачу, процвітання). Тинтиннабулум висів просто неба у таких місцях, як сади, портики, будинки і магазини, де за допомогою вітру він видавав звуки. Вважалося, що звуки дзвіночків захищають від злих духів; схожі ролі дзвоника в ритуалі або у ранній Католицькій церкві. Наручні дзвіночки були знайдені у святилищах, що вказує на їх релігійне використання, вони також були використані у Храмі Юпітера Громовержця на Капітолійському пагорбі. Тинтиннабулуми були й тронками: їх вішали на шию домашнім тваринам, таким як коні і вівці, щоб відстежувати їх по звуку, але, можливо, і для апотропічних цілей. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Το τιντινναμπούλουμ (λατινικά: tintinnabulum, επίσης γνωστά και ως tintinnum / τιντίννουμ) στην αρχαία ρωμαϊκή κοινωνία αποτελούσε φαλλόσχημο (μικρή κατασκευή που παράγει ήχο με την κίνηση του αέρα) ή συστοιχία κουδουνιών. (el)
- Tintinnabulum edo tintinabulo (batzutan ere tintinnum) edo txilin multzo bat, haizeak mugitzeko prestatuta, sarritan zakil itxuraz. Zakil magiko hauek begizkoaz babesteko eta etxekoei zorte ona erakartzeko. (eu)
- Nell'antica Roma il tintinnabulum (nel VI secolo d. C. divenuto tintinnum) era un azionato dal vento e composto da più campanelle legate ad un'unica struttura. Spesso il tintinnabulum era raffigurato fallicamente come un fascinus, una figura magico-religiosa che aveva il compito di allontanare il malocchio e portare fortuna e prosperità. Spesso il fascinus era dotato di gambe animalesche che ne aumentavano l'efficacia. (it)
- Un tintinàbul o tintinnabulum (o menys freqüent, tintinnum) era una campaneta de vent o conjunt de campanetes. Sovint prenia la forma d'una figura fàl·lica de bronze o fascinum, un fal·lus màgic-religiós pensat per protegir-se del mal d'ull i portar bona fortuna i prosperitat. El tintinàbul es penjava a l'aire lliure en llocs com jardins, pòrtics, domus i botigues romanes, on el vent les feia sonar. Es creia que el so de les campanetes allunyava els mals esperits similar al paper apotropaic de la campana al ritual de la «campana, llibre i espelma» de l'Església Catòlica en els seus principis. (ca)
- Un tintinnabulum o tintinábulo (o menos frecuente, tintinnum) era un tipo de carillón de viento o conjunto de campanillas que tiene su origen en las religiones mistéricas dedicadas a Mitra o a Dioniso de la época de la Antigua Roma. A menudo tomaba la forma de una figura fálica de bronce o fascinum, un falo mágico-religioso pensado para protegerse del mal de ojo y traer buena fortuna y prosperidad. (es)
- Dans l'antiquité romaine, un tintinnabulum est un objet muni de clochettes, répondant à différents usages : annonce de l'ouverture des bains et des marchés, signalisation (suspendu au cou des condamnés, des têtes de bétail), avertissement (carillon à vent suspendu à des édifices, magasins et maisons), instrument de musique (à l'instar du grelot). Il désigne notamment l'instrument domestique, représenté le plus souvent en phallus, en bronze, parfois ailé, ou ithyphallique lui-même. Lorsqu'ils sont accrochés à un sanctuaire, un jardin ou une maison, ou lorsqu'ils sont agités à la main, les tintinnabula ont une fonction apotropaïque (guérison des malades, apaisement de la colère des dieux, éloignement du mauvais sort). (fr)
- In ancient Rome, a tintinnabulum (less often tintinnum) was a wind chime or assemblage of bells. A tintinnabulum often took the form of a bronze ithyphallic figure or of a fascinum, a magico-religious phallus thought to ward off the evil eye and bring good fortune and prosperity. The sounds of bells were believed to keep away evil spirits; compare the apotropaic role of the bell in the "bell, book, and candle" ritual of the earlier Catholic Church. It has also been surmised that oscilla hung on hooks along colonnaded porticoes may have comparable evil-warding intents. (en)
- В Древнем Риме тинтиннабулум (иногда тинтиннум) — музыкальная подвеска или колокольчики. Тинтиннабулум часто имел форму бронзовой фаллической фигуры или фасцинуса (магико-религиозного фаллоса, оберегающего от дурного глаза и приносящего удачу, процветание). Тинтиннабулум висел на открытом воздухе в таких местах, как сады, портики, дома и магазины, где при помощи ветра он издавал звуки. Считалось, что звуки колокольчиков ограждают от злых духов; сродни роли колокольчика в апотропическом ритуале «» в ранней Католической церкви. (ru)
- Тинтиннабулум (лат. tintinnabulum) іноді тинтиннум (tintinnum) — давньоримська або дзвіночки. Тінтіннабулум часто мав форму бронзової фалічної фігури або (магіко-релігійного фалоса, що оберігає від лихого ока і приносить удачу, процвітання). Тинтиннабулум висів просто неба у таких місцях, як сади, портики, будинки і магазини, де за допомогою вітру він видавав звуки. Вважалося, що звуки дзвіночків захищають від злих духів; схожі ролі дзвоника в ритуалі або у ранній Католицькій церкві. (uk)
|
