| dbo:abstract
|
- El pentagrama és una pauta formada per cinc línies horitzontals, paral·leles equidistants entre si, sobre les quals s'escriuen els signes que serveixen per a escriure la música occidental. Les distàncies compreses entre les línies són els espais. Les línies i espais es compten de baix a dalt. La posició de les notes a les línies o els espais, indica l'altura relativa de cada un dels sons que componen la línia melòdica. Les cinc línies i els quatre espais d'un pentagrama no són suficients per a abastar totes les notes possibles. Quan una línia de sons depassa aquests límits s'afegeixen petites línies per sobre i per sota de les del pentagrama anomenades inferiors i superiors, on es col·loquen les notes que no tenen cabuda dins del pentagrama. Dintre del pentagrama i també per sobre i per sota s'escriuen els diferents signes musicals. Els principals són:
* Notes i silencis
* Claus
* Alteracions A part de les notes, al pentagrama s'ubica la clau, que fixa l'altura del so i per tant, el nom dels sons a executar; l'armadura, que indica la tonalitat de l'obra o fragment, i el compàs, que indica el valor de la pulsació i la mètrica. Fora del pentagrama, per sobre o per sota s'hi afegeixen altres símbols i paraules per a indicar el caràcter de la música (afectuós, marcial...), la dinàmica (fort, fluix, creixent...) i l'articulació, entre d'altres. A l'exemple de dalt, la clau usada és la de sol, que indica que la nota centrada a la segona línia (contant de baix a dalt) correspon al sol₃ (quatre tecles a la dreta del do central del piano). No hi ha accidents, de manera que es tracta de la tonalitat de do major. La primera i l'última nota d'aquest exemple és el do₃, que en la clau de sol s'escriu a la primera línia addicional inferior. (ca)
- المَدْرَج الموسيقي هو مخطط لاحتواء الرموز والعلامات و الأشكال الموسيقية المستعملة في الصولفيج. يتكون المدرج من 5 خطوط أفقية متوازية و متقاربة فيما بينها، تُكَوِّن فيما بينها 4 فسحات؛ تُرَقَّم جميع هذه الخطوط و الفسحات كل على حدا من الأسفل إلى الأعلى، بحيث تدون العلامات الموسيقية من اليسار إلى اليمين. (ar)
- Notová osnova je systém složený z pěti linek a čtyř mezer určený k zaznamenání notového zápisu (not, pomlk a ostatních ). Pro zápis not, které jsou výškově mimo "kapacitu" osnovy, se používají pomocné linky, jejichž délka však pouze mírně přesahuje šířku hlavičky standardní noty. Nota může být umístěna na lince nebo v mezeře. Noty v notové osnově se čtou zleva doprava, vícezvuky zpravidla zdola nahoru. Linky notové osnovy se číslují (počítají) zdola nahoru, pomocné linky se číslují ve směru od osnovy (když jsou pod osnovou, počítají se směrem dolů, když jsou nad osnovou, počítají se směrem nahoru). Příklad: c, d, e, f, g, a, h Na přesné určení polohy not (a tím výšky tónů) v zápisu je potřeba notový klíč, který se nachází na začátku každé osnovy. Klíč určuje tzv. referenční notu, od které se poté počítají všechny ostatní noty. Klíče se zpravidla volí tak, aby notový zápis obsahoval co nejméně pomocných čar. Do notové osnovy se zapisují jednotlivé noty tak, jak za sebou následují tóny v diatonické stupnici ve směru zdola nahoru, a to střídavě na linky a do mezer (když je první tón stupnice na lince, druhý je v mezeře, třetí zase na lince, atd.). Například pro stupnici C-dur v houslovém klíči je „c1" (jednočárkové c) na první pomocné lince pod osnovou, následuje tón „d1“, který je (těsně) pod osnovou, „e1“ je na první lince, „f1“ je v první mezeře, „g1“ je na druhé lince, „a1“ je v druhé mezeře a „h1“ je na třetí lince (viz obr.). (cs)
- Το μουσικό πεντάγραμμο αποτελείται από πέντε παράλληλες ευθείες γραμμές σχεδιασμένες σε ίσες αποστάσεις μεταξύ τους, πάνω και ανάμεσα στις οποίες γράφονται οι μουσικοί φθόγγοι (οι νότες) της δυτικής μουσικής σημειογραφίας. Το πεντάγραμμο δεν διέθετε εξ αρχής πέντε γραμμές· η πρώτη του εφαρμογή από τον Γκουίντο ντ' Αρέτσο χρησιμοποιούσε τέσσερις γραμμές, ένα σύστημα το οποίο χρησιμοποιείται ακόμη και στις μέρες μας, για ορισμένους τύπους μεσαιωνικής φωνητικής μουσικής. Τον 18ο αιώνα, το πεντάγραμμο έφτασε να διαθέτει ακόμη και οκτώ γραμμές (Σκαρλάττι), ωστόσο η εκδοχή των πέντε γραμμών έχει επικρατήσει από τον 15ο αιώνα. Στην αρχή του πενταγράμμου σημειώνεται ένα κλειδί, το οποίο αποτελεί σημείο αναφοράς για τον ορισμό των νοτών που αντιστοιχούν σε κάθε γραμμή και διάστημα. Υπαρχουν διάφορα μουσικά κλειδιά, με πιο συνηθισμένο αυτό του σολ, που ορίζει ότι στη δεύτερη από κάτω γραμμή του πενταγράμμου η νότα που γράφεται είναι το σολ. Το κλειδί του φα χρησιμοποιείται για τα βαθύφωνα όργανα και ορίζει ότι στην τέταρτη από κάτω γραμμή η νότα που γράφεται είναι το φα. Υπάρχουν και τα κλειδιά του ντο που χρησιμοποιούνται πιο σπάνια και ορίζουν τη θέση που γράφεται η νότα ντο. Μετά το κλειδί μπορεί να σημειωθεί μια ή περισσότερες υφέσεις ή διέσεις, οι οποίες αποτελούν τον λεγόμενο · με βάση τον οπλισμό διακρίνεται η τονικότητα του έργου. Η απουσία οπλισμού (όπως στο παράδειγμα που παρατίθεται) δεν σημαίνει απουσία τονικότητας, αφού οι τονικότητες της Ντο μείζονας και Λα ελάσσονας δεν έχουν διέσεις ή υφέσεις, ενώ μπορεί να σηματοδοτεί τον φυσικό ελάσσονα τρόπο της Ρε. Παραδοσιακά ο οπλισμός δεν μπορεί να συνδυάζει διέσεις και υφέσεις, ωστόσο στη σύγχρονη κλασική μουσική πολλοί συνθέτες επιλέγουν αυτόν τον αντισυμβατικό τρόπο γραφής. Στα δε έργα τροπικής μουσικής, ο οπλισμός δεν αντιπροσωπεύει τονικότητα, αλλά τον πάνω στον οποίο είναι γραμμένο το έργο. Μετά το κλειδί και τον οπλισμό ακολουθεί το σύμβολο μεγέθους του μέτρου. Συνήθως έχει τη μορφή κλάσματος και διαβάζεται π.χ. τρία τέταρτα ή επτά όγδοα (3/4 και 7/8 αντίστοιχα). Ο αριθμητής αντιπροσωπεύει τη χρονική αξία του κάθε μέτρου, ενώ ο παρονομαστής τη βασική χρονική μονάδα μέτρησης. Το μέτρο των 4/4 που είναι και το πλέον κοινό μπορεί να γραφτεί τόσο ως κλάσμα (4/4), όσο και με το σύμβολο · το μέτρο 2/2, που ενέχει τη σημασία δύο κινήσεων ανά μέτρο, συμβολίζεται αντίστοιχα με . Για τον διαχωρισμό των μουσικών μέτρων χρησιμοποιείται η , από την οποία προκύπτουν τα , τα οποία και αποτελούν ενότητες συγκεκριμένης χρονικής αξίας, η οποία αντιστοιχεί στο σημειωμένο μέτρο που αναφέρεται παραπάνω. Τα μέτρα διευκολύνουν τον εκτελεστή να αντιλαμβάνεται ευκολότερα τη χρονική του θέση στο μουσικό έργο, ειδικότερα όταν το μουσικό του μέρος τείνει να είναι επαναληπτικό και να μην έχει ευδιάκριτα σημεία αναφοράς. Η διαστολή εισήχθη στη μουσική σημειογραφία περί τον 15ο αιώνα· μέχρι τότε οι μουσικοί διάβαζαν μουσική χωρίς διαστολές, υπολογίζοντας τη χρονική τους θέση μετρώντας τις αξίες των νοτών και των παύσεων. Κάποιες σύγχρονες γερμανικές εκδόσεις διατηρούν αυτή τη συνθήκη, με την προσθήκη διαστολών ανάμεσα στα πεντάγραμμα κάθε φωνής, ώστε να διευκολύνουν τους εκτελεστές. Στις μέρες μας υπάρχουν αρκετοί τύποι διαστολής, η καθεμία από τις οποίες εξυπηρετεί συγκεκριμένες ανάγκες: η απλή διαστολή για τον διαχωρισμό των μέτρων, η διπλή διαστολή, που σηματοδοτεί αλλαγή τονικότητας, , ή ενότητας του έργου, και η τελική διαστολή, που σηματοδοτεί το τέλος μιας αυτοτελούς ενότητας (π.χ. μια άρια στα πλαίσια μιας όπερας). Τέλος, στις διαστολές μπορούν να προστίθενται σύμβολα , χάρη τα οποία εξοικονομείται χώρος (χαρτί και μελάνι), αλλά και επίσης αποφεύγεται το γύρισμα πολλών σελίδων. (el)
- Notliniaro aŭ Muzikliniaro estas bazoelemento en la norma muziknotacio.La notliniaro plejofte konsistas el 5 paralelaj horizontalaj linioj je sama interdistanco sur kiu oni povas noti muzikon. De maldekstre al dekstre oni notas fermajn aŭ malfermajn globetojn sur kaj inter la linioj per kiu oni indikas la tonalton. La tonliniaro ekestis per la aldono de unue unu poste tri kaj kvar kaj fine kvin linioj al la neŭmoskribo kiu de origine ne konis ekzaktan indikon de intervaloj kaj tonaltoj. Sur la notliniaro ĉiu tono de la gamo estas notata sur sia propra loko. Ĉar en la gamola tondistancoj ne ĉiam estas samgrandaj - povas esti tutaj kaj duonaj distancoj - la pozicio de du diferencaj notoj sur la notliniaro ne montras la reciprokan tondistancon. La notoskribo - kaj per tio la notliniaro - de origine intencis esti notacio por . Alia maniero por noti muzikon estas Klavarskribo. (eo)
- Ein Notensystem (auch Notenlinien oder Notenzeile) ist eine Gruppe von waagerechten, gleichabständigen und parallelen Linien, die in der westlichen Notation der Musik ein Raster für die Notation der Tonhöhe zur Verfügung stellt. Die Notenzeichen werden auf einer Linie oder in einem Linienzwischenraum platziert. Durch einen Notenschlüssel wird jeder Linie und jedem Zwischenraum des Notensystems eine bestimmte Tonstufe zugeordnet. Außerhalb der Linien können Noten mittels Hilfslinien notiert werden. Die Notenlinie und auch die Zwischenräume werden von unten nach oben durchnummeriert. Die erste Linie ist also die unterste. (de)
- Pentagrama idazkera musikalean bost lerro horizontal paralelo eta distantziakidez eta lau tartez osatutako sistema da. Notak bertan duen kokapenak, notaren altuera adierazten du. (eu)
- El pentagrama (del griego: πεντα, penta: cinco, y γράμμα, grama: escritura, dibujo, línea) o pauta musical es un conjunto de cinco líneas horizontales paralelas y equidistantes sobre el cual se escriben las notas musicales y demás signos de notación. (es)
- Dans le solfège, la portée est un ensemble de cinq lignes horizontales et de quatre interlignes permettant de représenter les hauteurs. Elle est destinée à recevoir les figures de notes et de silences, les clés, les altérations, et quelques autres symboles annexes. Un ensemble de deux portées ou plus, liées par des accolades, s'appelle un système. D'autres systèmes de notation utilisent un nombre de lignes différent :
* le chant grégorien est historiquement noté sur des portées à quatre lignes qui se suivent ;
* les parties des instruments à hauteur unique ou indéterminée (tambours, cymbales, castagnettes, triangles, etc.) sont souvent écrites sur une ligne unique, puisque seul leur rythme est pris en compte. (fr)
- Dalam notasi musik balok, paranada adalah lima garis horizontal tempat not ditulis. Paranada juga disebut sebagai sangkar nada atau balok not. Not dapat diletakkan di garis atau di antara garis (spasi) paranada. Simbol musik yang sesuai, bergantung pada efek yang diharapkan, ditempatkan pada garis berdasarkan nada atau fungsi yang sesuai. Notasi musik ditempatkan berdasarkan nada, notasi perkusi ditempatkan berdasarkan instrumen, dan nada berhenti dan nada lainnya ditempatkan berdasarkan kesepakatan. Garis paranada diberi nomor dari bawah ke atas; garis paling bawah disebut garis pertama dan garis paling atas disebut garis kelima. Not yang terletak di garis atau spasi lebih tinggi berarti memiliki tinggi nada lebih tinggi. Not pada paranada dibaca dari kiri ke kanan. Not yang terletak di sebelah kiri dimainkan sebelum not di sebelah kanan. Terkadang, garis dan spasi tidak cukup untuk meletakkan not yang terlalu rendah atau terlalu tinggi. Untuk mengatasi hal tersebut, ditambahlah garis bantu di luar garis paranada. (in)
- In Western musical notation, the staff (US and UK) or stave (UK) (: staffs or staves) is a set of five horizontal lines and four spaces that each represent a different musical pitch or in the case of a percussion staff, different percussion instruments. Appropriate music symbols, depending on the intended effect, are placed on the staff according to their corresponding pitch or function. Musical notes are placed by pitch, percussion notes are placed by instrument, and rests and other symbols are placed by convention. The absolute pitch of each line of a non-percussive staff is indicated by the placement of a clef symbol at the appropriate vertical position on the left-hand side of the staff (possibly modified by conventions for specific instruments). For example, the treble clef, also known as the G clef, is placed on the second line (counting upward), fixing that line as the pitch first G above "middle C". The lines and spaces are numbered from bottom to top; the bottom line is the first line and the top line is the fifth line. The musical staff is analogous to a mathematical graph of pitch with respect to time. Pitches of notes are given by their vertical position on the staff and notes are played from left to right. Unlike a graph, however, the number of semitones represented by a vertical step from a line to an adjacent space depends on the key, and the exact timing of the beginning of each note is not directly proportional to its horizontal position; rather, exact timing is encoded by the musical symbol chosen for each note in addition to the tempo. A time signature to the right of the clef indicates the relationship between timing counts and note symbols, while bar lines group notes on the staff into measures. (en)
- 서양의 기보법에서 오선보(staff, stave)는 5개의 수평선들과 네 개의 공백의 집합으로, 각기 다른 음 높낮이를 표현한다. (ko)
- Een notenbalk is een basiselement in standaard muzieknotatie.De notenbalk bestaat meestal uit een aantal evenwijdige horizontale lijnen op gelijke afstand. Op de lijnen en tussen de lijnen worden noten genoteerd op diatonische afstand. Het notenschrift – en daarmee de notenbalk – is oorspronkelijk bedoeld voor notatie van zangpartijen.De notenbalk is ontstaan tegen het jaar 1000. Er werd namelijk steeds meer in kerken gezongen en men zocht een eenduidige muzieknotatie. De vinding wordt toegeschreven aan Guido van Arezzo. De lijnen van de notenbalk worden van onder naar boven geteld. Links staat een sleutel waarmee wordt aangegeven welke toonhoogte met de lijnen correspondeert. Hoe hoger de plaats op de balk hoe hoger de toon. Blijkt uit de sleutel dat een noot op de eerste, onderste lijn een do of ut is, dan is een noot tussen de eerste en tweede lijn een re, een noot op de tweede lijn een mi, en zo vervolgens. Tegenwoordig bestaat een notenbalk eigenlijk altijd uit vijf lijnen. Uitbreiding van de vijf lijnen is mogelijk door toevoeging een of meer extra hulplijntjes. Er zijn nog wel veel verschillende sleutels mogelijk. Bovendien kan de hoogte van een enkele noot veranderd worden door voortekens te gebruiken die de toonhoogte van bepaalde lijnen verhogen (kruisteken ♯ ) of verlagen (molteken ♭). Bij veel instrumenten, zoals de piano, wordt van twee notenbalken tegelijk gespeeld. De onderste balk heeft meestal een bassleutel en de bovenste balk een vioolsleutel. Men kan deze dubbele vijflijnige notenbalk zien als een groter geheel, namelijk de elflijnige notenbalk, waarbij de middelste lijn, de centrale c is weggelaten. Tussen de twee balken is echter meer ruimte dan nodig is voor die ene lijn. De notenbalk is ontstaan door toevoeging van eerst een, later drie en vier en uiteindelijk vijf lijnen aan het neumenschrift, dat oorspronkelijk geen exacte aanduiding van intervallen of toonhoogte kende. Alternatieve manieren om muziek te noteren zijn tabulatuur en de klavarskribomethode. (nl)
- Pięciolinia – podstawowy element pisma nutowego dla zapisu dźwięków we współczesnej notacji muzycznej. Składa się z pięciu poziomych, równoległych linii oraz pól pomiędzy tymi liniami. Pięciolinia umożliwia wygodne, całkowicie graficzne przedstawianie wysokości dźwięków (zarówno pojedynczo, jak i w akordach) z uwzględnieniem czasu ich trwania. Wysokość dźwięku określa się poprzez umieszczenie nuty na odpowiedniej linii lub polu. Odległość pomiędzy linią i najbliższym jej polem odpowiada jednemu stopniowi w szeregu diatonicznym. Dźwięki w skali chromatycznej, czyli podwyższone lub obniżone, osiąga się poprzez dostawienie do nuty dodatkowego znaku chromatycznego. W razie konieczności dopisuje się do pięciolinii kolejne linie – linie dodane. W ten sposób np. dodanie trzech linii (z dołu i z góry) pozwala na zapisanie trzech oktaw. Linie pięciolinii numeruje się od pierwszej do piątej od dołu ku górze. Górne linie dodane numeruje się od pierwszej linii dodanej wzwyż, a linie dodane dolne kolejno w dół. O nutach mówi się, że znajdują się na linii, między liniami (lub: na polu), nad linią lub pod linią. Sama pięciolinia umożliwia jedynie relatywne różnicowanie pomiędzy sobą dźwięków. O wysokości dźwięków decyduje dopiero klucz, umieszczany na odpowiedniej wysokości na początku pięciolinii z lewej strony. Na pięciolinii, nad nią i pod nią umieszcza się również wszystkie pozostałe elementy notacji muzycznej. Pojedyncza pięciolinia służy zazwyczaj jednemu głosowi (głosowi instrumentu lub grupie identycznie grających instrumentów, głosowi człowieka lub głosowi chóru). W zestawieniach kilku głosów stosuje się systemy wielu pięciolinii ułożonych równolegle jedna pod drugą, które graficznie łączy się klamrą o nazwie akolada. Np. dla fortepianu są to dwie pięciolinie, z których każda reprezentuje jedną rękę, a dla organów trzy (dwie ręce oraz nogi). Wiele pięciolinii zestawionych w pionie tworzy partyturę, która służy do zapisu utworów orkiestrowych. Z pięciolinii korzysta się również przy zapisie dźwięków o nieokreślonej wysokości, np. perkusji. Wtedy położenie nut na odpowiedniej wysokości na pięciolinii odpowiadać może poszczególnym elementom zestawu perkusyjnego. (pl)
- Nella notazione musicale il pentagramma - o rigo musicale - è un elemento grafico costituito da cinque linee parallele orizzontali che determinano quattro spazi di uguale altezza, tramite il quale viene annotata la trascrizione di una o più linee melodiche musicali. Il termine deriva dalle parole greche "πέντα" (penta; cinque) e "γράμμα" (gramma; scrittura, lettera). (it)
- 五線譜（ごせんふ）は、主に西洋音楽で最も広く用いられている楽譜である。5本1組の平行な直線から成る「五線」が、上から下に数段書かれている用紙「五線紙」に音符や音楽記号を書いて楽譜とする。縦が音高を表し、高い音が上に、低い音が下に書かれる。横が時間を表し、左から右に書かれる。 (ja)
- En notrad eller ett notsystem (i musiksammanhang ofta bara rad eller system) är inom modern notskrift en grupp om (vanligen fem) vågräta linjer som används för att skriva på. Genom att en klav sätts i början av notlinjen kommer varje linje och mellanrum att representera en ton i den diatoniska skalan. Flera notsystem med musik för ett och samma instrument (till exempel pianonoter) kan bindas ihop till en ackolad (namnet kommer från den klammer som används för att binda samman systemen). Flera notsystem med musik för olika instrument kan sammanställas till ett partitur. (sv)
- Pauta ou pentagrama é o conjunto de 5 linhas horizontais, paralelas e equidistantes que formam, entre si, 4 espaços onde são escritas as notas. A música, como regra geral, é escrita num conjunto de 5 linhas paralelas que chamamos de PAUTA ou PENTAGRAMA. Pauta é o nome do conjunto de linhas utilizado para escrever as notas musicais de uma partitura, no sistema de notação da música ocidental. Atualmente, a pauta contém 5 linhas e por isso também é chamada às vezes de pentagrama. No início do uso da pauta usava-se apenas uma linha colorida, datada do século IX. Tempos depois outras linhas foram sendo acrescentadas, o pentagrama que usamos hoje, estabelecido no século XI, foi definitivamente usado a partir do século XVII.São 5 linhas e 4 espaços entre elas.As linhas e espaços são contadas de baixo para cima.(Fonte: Bucher, 2003, p. 10 As pautas surgiram na Idade Média. Foram aperfeiçoadas por Guido D'Arezzo para representar as alturas das notas musicais, suas durações e o compasso da música, nos ensinamentos de música e no canto gregoriano. As primeiras pautas tinham uma única linha e eram colocadas sobre a letra da canção. A altura era representada pela distância das notas em relação à linha. Como isso não era muito preciso, o sistema evoluiu gradativamente para uma pauta de quatro linhas, chamada de tetragrama. No século XV, uma quinta linha foi adicionada e esta configuração é utilizada até hoje. Os símbolos das notas podem ser escritos sobre cada uma das cinco linhas ou dentro dos quatro espaços da pauta. A altura das notas depende desta posição. Se precisarmos representar notas mais graves ou agudas do que as nove notas representáveis nas linha ou espaços do pentagrama, utilizam-se linhas e espaços suplementares abaixo ou acima da pauta: Para definir qual nota ocupa cada linha ou espaço e a faixa das notas representadas no pentagrama, são utilizadas as claves, que permitem adaptar a escrita para as diferentes vozes ou instrumentos musicais. Normalmente, em uma partitura, cada instrumento ou voz é representado por uma pauta. No entanto alguns instrumentos que possuem grande extensão e permitem a execução simultânea de melodia e acompanhamento, como o piano, o órgão ou o acordeão, necessitam de mais de uma pauta. Este conjunto de duas ou mais pautas é chamado de sistema. A figura abaixo é um sistema para instrumento de teclado. As duas pautas são lidas simultaneamente como se fossem uma única. Em partituras escritas para conjuntos musicais, os sistemas também são utilizados para representar a execução simultânea de todas as vozes, como na partitura para coral mostrada a seguir. (pt)
- Нотний стан, нотоно́сець — система паралельних горизонтальних ліній для записування звуків спеціальними знаками — нотами. Нотний стан з чотирьох ліній запропонував Ґвідо д'Ареццо (11 століття). У сучасній практиці застосовують нотний стан з п'яти основних ліній та необхідної кількості додаткових ліній над і під нотним станом. Ноти записують на лінійках, між лінійками та під ними. На нотному стані також розміщуються ключ, розмір, знаки альтерації, паузи тощо. 5-а лінія4-а лінія3-я лінія2-а лінія1-а лінія4-а інтерлінія3-я інтерлінія2-а інтерлінія1-а інтерлінія Для запису багатоголосної музики використовуються знаки аколади, партитура, клавір тощо. (uk)
- Но́тный стан (нотоно́сец) в музыкальной нотации — набор параллельных горизонтальных линий, на которых и между которыми записываются ноты. Нотный стан состоит, как правило, из пяти линеек, однако применяются также нотоносцы из одной (нотоносец-«нитка»), четырёх, шести и другого количества линеек, бывают даже нотоносцы без линеек (используется, например, в хоровом пении для обозначения партий «хлопки в ладоши», «щелчки пальцами», «топ ногой»). Справа от ключа (если он есть), в начале каждой строки указываются также ключевые знаки альтерации. Ноты, высота которых выходит за пределы, охватываемые станом, снабжаются добавочными линейками. Ноты, расположенные в нижней половине нотоносца, принято записывать штилем вверх, в верхней части — штилем вниз. На одном нотоносце могут быть записаны ноты как для одного, так и для большего количества голосов. У голосов с одинаковым ритмом штиль может быть общим. В иных случаях верхние голоса записывают штилем наверх, нижние — штилем вниз. Если дополнительных линеек требуется слишком много, и их количество затрудняет восприятие, возможна запись этой группы нот на нотоносце с другим ключом. Штили в этом случае ставятся таким образом, чтобы было возможно объединить эту группу ребром. Данные правила носят рекомендательный характер. В каждом случае наборщик должен руководствоваться соображениями наибольшего удобства и однозначности восприятия нот при исполнении произведения. Ноты для большинства музыкальных инструментов записываются на одном нотоносце. На двух нотоносцах, объединённых фигурной акколадой, записываются стандартные ноты для фортепиано, арфы. На трёх нотоносцах записывают партию органа. Нотоносцы, объединенные акколадой, могут иметь как одинаковое, так и разное количество линеек (хоровое пение). Использование нескольких нотоносцев обусловлено широким диапазоном инструмента, двуручным или многоручным исполнением, сложностью музыкального произведения, в том числе так называнием «перебеганием нот» с одного нотоносца на другой. Количество нотоносцев может меняться в пределах одного музыкального произведения в зависимости от потребностей. Нотный стан делится поперек одинарными вертикальными чертами на отрезки-такты. Иногда, если такт слишком длинный, он может быть дополнительно разбит на части вертикальной пунктирной линией. В конце произведения или значимого фрагмента, перед сменой знака или размера ставится двойная вертикальная черта. Двоеточие слева от двойной вертикальной черты (реприза) указывает на то, что данный фрагмент необходимо повторить (например, припев песни). На двух и более нотоносцах, объединенных акколадой, тактовая и прочие вертикальные черты проводятся насквозь через все нотоносцы. Таким образом, высота линии равна высоте акколады. В нотоносцах с одной линейкой высота тактовой черты сверху и снизу равна расстоянию между линейками стандартного нотоносца либо, реже, высоте нотоносца с пятью линейками. Второе правило применимо и к нотоносцу без линеек. (ru)
- 五线谱是一种由欧洲在17世纪左右完善，并为当今世界广泛采用的记谱法。其本质是利用横线以及线与线之间的间隙，通过各种乐谱符号来记录音乐。阅读及书写五线谱时，遵循从左往右的顺序。 近现代音乐中，会出现固有符号不能满足作曲家所想表达的演奏方法的情况，故五线谱也可以由作曲家自定义并进行解释。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- المَدْرَج الموسيقي هو مخطط لاحتواء الرموز والعلامات و الأشكال الموسيقية المستعملة في الصولفيج. يتكون المدرج من 5 خطوط أفقية متوازية و متقاربة فيما بينها، تُكَوِّن فيما بينها 4 فسحات؛ تُرَقَّم جميع هذه الخطوط و الفسحات كل على حدا من الأسفل إلى الأعلى، بحيث تدون العلامات الموسيقية من اليسار إلى اليمين. (ar)
- Pentagrama idazkera musikalean bost lerro horizontal paralelo eta distantziakidez eta lau tartez osatutako sistema da. Notak bertan duen kokapenak, notaren altuera adierazten du. (eu)
- El pentagrama (del griego: πεντα, penta: cinco, y γράμμα, grama: escritura, dibujo, línea) o pauta musical es un conjunto de cinco líneas horizontales paralelas y equidistantes sobre el cual se escriben las notas musicales y demás signos de notación. (es)
- 서양의 기보법에서 오선보(staff, stave)는 5개의 수평선들과 네 개의 공백의 집합으로, 각기 다른 음 높낮이를 표현한다. (ko)
- Nella notazione musicale il pentagramma - o rigo musicale - è un elemento grafico costituito da cinque linee parallele orizzontali che determinano quattro spazi di uguale altezza, tramite il quale viene annotata la trascrizione di una o più linee melodiche musicali. Il termine deriva dalle parole greche "πέντα" (penta; cinque) e "γράμμα" (gramma; scrittura, lettera). (it)
- 五線譜（ごせんふ）は、主に西洋音楽で最も広く用いられている楽譜である。5本1組の平行な直線から成る「五線」が、上から下に数段書かれている用紙「五線紙」に音符や音楽記号を書いて楽譜とする。縦が音高を表し、高い音が上に、低い音が下に書かれる。横が時間を表し、左から右に書かれる。 (ja)
- En notrad eller ett notsystem (i musiksammanhang ofta bara rad eller system) är inom modern notskrift en grupp om (vanligen fem) vågräta linjer som används för att skriva på. Genom att en klav sätts i början av notlinjen kommer varje linje och mellanrum att representera en ton i den diatoniska skalan. Flera notsystem med musik för ett och samma instrument (till exempel pianonoter) kan bindas ihop till en ackolad (namnet kommer från den klammer som används för att binda samman systemen). Flera notsystem med musik för olika instrument kan sammanställas till ett partitur. (sv)
- 五线谱是一种由欧洲在17世纪左右完善，并为当今世界广泛采用的记谱法。其本质是利用横线以及线与线之间的间隙，通过各种乐谱符号来记录音乐。阅读及书写五线谱时，遵循从左往右的顺序。 近现代音乐中，会出现固有符号不能满足作曲家所想表达的演奏方法的情况，故五线谱也可以由作曲家自定义并进行解释。 (zh)
- El pentagrama és una pauta formada per cinc línies horitzontals, paral·leles equidistants entre si, sobre les quals s'escriuen els signes que serveixen per a escriure la música occidental. Les distàncies compreses entre les línies són els espais. Les línies i espais es compten de baix a dalt. La posició de les notes a les línies o els espais, indica l'altura relativa de cada un dels sons que componen la línia melòdica. Dintre del pentagrama i també per sobre i per sota s'escriuen els diferents signes musicals. Els principals són:
* Notes i silencis
* Claus
* Alteracions (ca)
- Notová osnova je systém složený z pěti linek a čtyř mezer určený k zaznamenání notového zápisu (not, pomlk a ostatních ). Pro zápis not, které jsou výškově mimo "kapacitu" osnovy, se používají pomocné linky, jejichž délka však pouze mírně přesahuje šířku hlavičky standardní noty. Nota může být umístěna na lince nebo v mezeře. Noty v notové osnově se čtou zleva doprava, vícezvuky zpravidla zdola nahoru. Příklad: c, d, e, f, g, a, h (cs)
- Το μουσικό πεντάγραμμο αποτελείται από πέντε παράλληλες ευθείες γραμμές σχεδιασμένες σε ίσες αποστάσεις μεταξύ τους, πάνω και ανάμεσα στις οποίες γράφονται οι μουσικοί φθόγγοι (οι νότες) της δυτικής μουσικής σημειογραφίας. Το πεντάγραμμο δεν διέθετε εξ αρχής πέντε γραμμές· η πρώτη του εφαρμογή από τον Γκουίντο ντ' Αρέτσο χρησιμοποιούσε τέσσερις γραμμές, ένα σύστημα το οποίο χρησιμοποιείται ακόμη και στις μέρες μας, για ορισμένους τύπους μεσαιωνικής φωνητικής μουσικής. Τον 18ο αιώνα, το πεντάγραμμο έφτασε να διαθέτει ακόμη και οκτώ γραμμές (Σκαρλάττι), ωστόσο η εκδοχή των πέντε γραμμών έχει επικρατήσει από τον 15ο αιώνα. (el)
- Ein Notensystem (auch Notenlinien oder Notenzeile) ist eine Gruppe von waagerechten, gleichabständigen und parallelen Linien, die in der westlichen Notation der Musik ein Raster für die Notation der Tonhöhe zur Verfügung stellt. Die Notenzeichen werden auf einer Linie oder in einem Linienzwischenraum platziert. Durch einen Notenschlüssel wird jeder Linie und jedem Zwischenraum des Notensystems eine bestimmte Tonstufe zugeordnet. Außerhalb der Linien können Noten mittels Hilfslinien notiert werden. (de)
- Notliniaro aŭ Muzikliniaro estas bazoelemento en la norma muziknotacio.La notliniaro plejofte konsistas el 5 paralelaj horizontalaj linioj je sama interdistanco sur kiu oni povas noti muzikon. De maldekstre al dekstre oni notas fermajn aŭ malfermajn globetojn sur kaj inter la linioj per kiu oni indikas la tonalton. La tonliniaro ekestis per la aldono de unue unu poste tri kaj kvar kaj fine kvin linioj al la neŭmoskribo kiu de origine ne konis ekzaktan indikon de intervaloj kaj tonaltoj. Alia maniero por noti muzikon estas Klavarskribo. (eo)
- Dans le solfège, la portée est un ensemble de cinq lignes horizontales et de quatre interlignes permettant de représenter les hauteurs. Elle est destinée à recevoir les figures de notes et de silences, les clés, les altérations, et quelques autres symboles annexes. Un ensemble de deux portées ou plus, liées par des accolades, s'appelle un système. D'autres systèmes de notation utilisent un nombre de lignes différent : (fr)
- Dalam notasi musik balok, paranada adalah lima garis horizontal tempat not ditulis. Paranada juga disebut sebagai sangkar nada atau balok not. Not dapat diletakkan di garis atau di antara garis (spasi) paranada. Simbol musik yang sesuai, bergantung pada efek yang diharapkan, ditempatkan pada garis berdasarkan nada atau fungsi yang sesuai. Notasi musik ditempatkan berdasarkan nada, notasi perkusi ditempatkan berdasarkan instrumen, dan nada berhenti dan nada lainnya ditempatkan berdasarkan kesepakatan. (in)
- In Western musical notation, the staff (US and UK) or stave (UK) (: staffs or staves) is a set of five horizontal lines and four spaces that each represent a different musical pitch or in the case of a percussion staff, different percussion instruments. Appropriate music symbols, depending on the intended effect, are placed on the staff according to their corresponding pitch or function. Musical notes are placed by pitch, percussion notes are placed by instrument, and rests and other symbols are placed by convention. (en)
- Een notenbalk is een basiselement in standaard muzieknotatie.De notenbalk bestaat meestal uit een aantal evenwijdige horizontale lijnen op gelijke afstand. Op de lijnen en tussen de lijnen worden noten genoteerd op diatonische afstand. Het notenschrift – en daarmee de notenbalk – is oorspronkelijk bedoeld voor notatie van zangpartijen.De notenbalk is ontstaan tegen het jaar 1000. Er werd namelijk steeds meer in kerken gezongen en men zocht een eenduidige muzieknotatie. De vinding wordt toegeschreven aan Guido van Arezzo. (nl)
- Pięciolinia – podstawowy element pisma nutowego dla zapisu dźwięków we współczesnej notacji muzycznej. Składa się z pięciu poziomych, równoległych linii oraz pól pomiędzy tymi liniami. Pięciolinia umożliwia wygodne, całkowicie graficzne przedstawianie wysokości dźwięków (zarówno pojedynczo, jak i w akordach) z uwzględnieniem czasu ich trwania. Wysokość dźwięku określa się poprzez umieszczenie nuty na odpowiedniej linii lub polu. Odległość pomiędzy linią i najbliższym jej polem odpowiada jednemu stopniowi w szeregu diatonicznym. Dźwięki w skali chromatycznej, czyli podwyższone lub obniżone, osiąga się poprzez dostawienie do nuty dodatkowego znaku chromatycznego. W razie konieczności dopisuje się do pięciolinii kolejne linie – linie dodane. W ten sposób np. dodanie trzech linii (z dołu i z g (pl)
- Pauta ou pentagrama é o conjunto de 5 linhas horizontais, paralelas e equidistantes que formam, entre si, 4 espaços onde são escritas as notas. A música, como regra geral, é escrita num conjunto de 5 linhas paralelas que chamamos de PAUTA ou PENTAGRAMA. Pauta é o nome do conjunto de linhas utilizado para escrever as notas musicais de uma partitura, no sistema de notação da música ocidental. Atualmente, a pauta contém 5 linhas e por isso também é chamada às vezes de pentagrama. No início do uso da pauta usava-se apenas uma linha colorida, datada do século IX. Tempos depois outras linhas foram sendo acrescentadas, o pentagrama que usamos hoje, estabelecido no século XI, foi definitivamente usado a partir do século XVII.São 5 linhas e 4 espaços entre elas.As linhas e espaços são contadas de b (pt)
- Но́тный стан (нотоно́сец) в музыкальной нотации — набор параллельных горизонтальных линий, на которых и между которыми записываются ноты. Нотный стан состоит, как правило, из пяти линеек, однако применяются также нотоносцы из одной (нотоносец-«нитка»), четырёх, шести и другого количества линеек, бывают даже нотоносцы без линеек (используется, например, в хоровом пении для обозначения партий «хлопки в ладоши», «щелчки пальцами», «топ ногой»). Справа от ключа (если он есть), в начале каждой строки указываются также ключевые знаки альтерации. (ru)
- Нотний стан, нотоно́сець — система паралельних горизонтальних ліній для записування звуків спеціальними знаками — нотами. Нотний стан з чотирьох ліній запропонував Ґвідо д'Ареццо (11 століття). У сучасній практиці застосовують нотний стан з п'яти основних ліній та необхідної кількості додаткових ліній над і під нотним станом. Ноти записують на лінійках, між лінійками та під ними. На нотному стані також розміщуються ключ, розмір, знаки альтерації, паузи тощо. 5-а лінія4-а лінія3-я лінія2-а лінія1-а лінія4-а інтерлінія3-я інтерлінія2-а інтерлінія1-а інтерлінія (uk)
|
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
.png){kind=link}
