| dbo:abstract
|
- La Collada Sud és un pas entre l'Everest i el Lhotse, la muntanya més alta i la quarta més alta del món, respectivament. L'últim camp en la ruta d'ascens a l'Everest per la ruta de l'Aresta sud-est està situat en aquesta collada. Sovint és assolat pels alts vents, deixant-lo lliure d'acumulació de neu significativa. La collada sud fou assolit per primera vegada per l'expedició suïssa de 1952 a l'Everest, dirigida per Edouard Wyss-Dunant, i que no va assolit el cim. L'any següent, en el primer ascens a l'Everest, Wilfrid Noyce i el Sherpa Annullu foren els primers escaladors de l'expedició en arribar a la collada. Segons John Hunt, el dirigent d'expedició: Un cop en el Del sud Col, els escaladors han entrat a la , on el mal d'altura és una amenaça significativa i fàcilment fatal. És també difícil de dormir, i els sistemes digestius de la majoria d'escaladors s'alenteixen significativament o es paren completament. Això es deu al fet que a aquesta altitud és més fàcil per al cos utilitzar energia emmagatzemada que digerir menjar nou. La majoria d'escaladors començaran a utilitzar oxigen supplemental aquí i tenen un màxim de dos o tres dies per fer intents de cim. El temps clar i els vents baixos són factors crítics a l'hora de decidir si es fa l'intent cap al cim. Si el temps no coopera durant aquest pocs dies, els escaladors són forçats a descendir, molts d'ells fins al Camp Base. Els escaladors rarament aconsegueixen una segona possibilitat per retornar a la collada sud en una mateixa expedició. El 2005, el pilot francès Didier Delsalle, va aterrar un helicòpter Eurocopter MENTRE350 B3 a la collada sud de l'Everest. Dos dies més tard també va fer el seu primer aterratge al cim de l'Everest, repetint posteriorment la seva gesta. (ca)
- El collado Sur (del inglés: South Col) se refiere habitualmente a un alto collado o paso de montaña que se encuentra al sur de la cima del monte Everest y que conecta con el Lhotse, la primera y cuarta montañas más altas del mundo respectivamente. Se encuentra en la ruta habitual de ascensión por la arista Suroeste en Nepal. El último campo (habitualmente el campo IV) se sitúa en el collado Sur. Este lugar es un punto de fuertes vientos, que le liberan de nieve acumulada. El Collado Sur fue alcanzado por primera ver por la Expedición Suiza de 1952 que no consiguió alcanzar la cima, por y el sherpa Annullu. Al año siguiente Edmund Hillary y el sherpa Tenzing Norgay, de la Expedición Británica de 1953 atravesaron el collado para alcanzar la cima por primera vez. Una vez en el collado Sur, los escaladores han entrado a la zona de la muerte – el mal de altura es una seria amenaza a esa altitud y rápidamente se puede tornar fatal. Dormir es también muy complicado, y el sistema digestivo de la mayoría de los escaladores se vuelve lento o se detiene por completo. Esto se debe a que a esta altitud es más eficiente para el cuerpo usar los recursos de la energía ya almacenada que digerir nuevos alimentos. La mayoría de los escaladores comenzarán a usar oxígeno suplementario en este punto y tendrán como máximo dos o tres días para atacar la cumbre. Un clima despejado y vientos ligeros son factores críticos para determinar la posibilidad de hacer un intento a la cumbre. Si el clima no ayuda en este corto periodo de tiempo, los escaladores se ven obligados a descender, la mayoría de vuelta hasta el campo base del Everest. Los escaladores raramente tienen una segunda oportunidad de regresar al collado Sur cuando están en una expedición específica. En el 2005, el francés Didier Delsalle aterrizó un helicóptero Eurocopter AS350 B3 en el collado Sur del monte Everest. Dos días después hizo su primer aterrizaje a la cima del monte Everest. (es)
- Le col Sud réfère habituellement au col méridional entre l'Everest (8 849 mètres) et le Lhotse (8 516 mètres), respectivement le premier et le quatrième des 14 sommets de plus de 8 000 m. La voie normale d'ascension de l'Everest emprunte son arête Sud-Est depuis le Népal, dont le dernier camp (habituellement le camp IV) est situé au col Sud. Le col Sud est balayé par de forts vents qui empêchent l'accumulation significative de neige. Une fois au col Sud, les grimpeurs entrent dans la zone de la mort. On estime en général à seulement deux ou trois jours la période supportable à cette altitude. Les facteurs les plus importants pour atteindre le sommet sont alors la météo et la force du vent. Si les conditions météo n'offrent pas des conditions acceptables au cours de cette période, les grimpeurs sont obligés de redescendre. La plupart redescendent généralement jusqu'au camp de base, rares sont ceux qui ont une deuxième chance d'atteindre le col Sud au cours de la même expédition. À partir du col Sud, la plupart des grimpeurs ont recours à l'oxygénation artificielle par bouteilles. À cette altitude, le mal aigu des montagnes est réellement dangereux car il peut entraîner la mort par œdèmes cérébraux ou pulmonaires. (fr)
- The South Col is a sharp-edged col between Mount Everest and Lhotse, the highest and fourth-highest mountains in the world, respectively. The South Col is typically swept by high winds, leaving it free of significant snow accumulation. Since 1950 (when Tibet was closed), most Everest expeditions have left from Nepal and gone via the southeast ridge and the South Col (instead of via the North Col). When climbers attempt to climb Everest from the southeast ridge in Nepal, their final camp (usually Camp IV) is situated on the South Col. The South Col was first reached on 12 May 1952 by Aubert, Lambert, and Flory of Edouard Wyss-Dunant's Swiss Mount Everest Expedition that failed to reach the summit. The following year, when Mount Everest was first climbed, Wilfrid Noyce and the Sherpa Annullu were the first climbers on the expedition to reach the col. According to John Hunt, the expedition leader: It was 2.40 p.m. Wilfrid Noyce and his companion Annullu stood at that moment above the South Col of Everest, at about 26,000 feet [7,900 m]. They were gazing down on the scene of the Swiss drama, and they were also looking upwards to the final pyramid of Everest itself. It was a great moment for them both, and it was shared by all of us who watched it. Their presence there was symbolic of our success in overcoming the most crucial problem of the whole climb; they had reached an objective which we had been striving to attain for twelve anxious days. Once on the South Col, climbers have entered the death zone; altitude sickness is a significant threat at this elevation and can easily prove fatal. It is also difficult to sleep, and most climbers' digestive systems have significantly slowed or completely stopped. This is because it is more efficient at this altitude for the body to use stored energy sources than to digest new food. Most climbers will begin using supplemental oxygen here and have a maximum of only two or three days for making summit bids. Clear weather and low winds are critical factors in deciding whether to make a summit attempt. If weather does not cooperate within these short few days, climbers are forced to descend, many all the way back down to Base Camp. Climbers rarely get a second chance to return to the South Col in a specific expedition. In 2005, Didier Delsalle of France landed a Eurocopter AS350 B3 helicopter on the South Col. Two days later he made the first helicopter landing on the summit of Mount Everest, a feat he subsequently repeated. In May 2019, the highest weather station in the world was installed at Everest, with one location at the South Col, and another on a place higher up on the peak known as "The Balcony" as well as some other stations and locations. The weather stations are about 7 feet (2.1 m) tall and weigh 110 pounds (50 kg). On 21 July 2022, a maximum temperature of −1.4 °C (29.5 °F) was registered at the South Col. (en)
- Il Colle Sud è una sella montuosa, posta ad un'altitudine di 7.906 m s.l.m., il punto più basso della cresta che unisce tra loro l'Everest e il Lhotse, vale a dire la prima e la quarta montagna della Terra per altezza. La via più comune di ascensione all'Everest dal Nepal passa attraverso questo punto, sul quale viene di norma allestito l'ultimo campo avanzato (abitualmente il quarto). (it)
- サウスコル（英語: South Col）は、エベレスト（世界最高峰）とローツェ（標高世界第4位）の間にある鞍部（コル）である。ネパール側の南東の尾根からエベレストに登頂するとき、最終キャンプ（通常は第4キャンプ）はサウスコルに設営される。サウスコルは、普段は強風で吹き飛ばされて積雪はほとんどない。 サウスコルに最初に到達したのは、によるによってであったが、この時にはエベレスト山頂には到達できなかった。翌ではエベレスト登頂に成功したが、この探検隊で最初にサウスコルに到達したのはとシェルパのAnnulluだった。探検隊のリーダーの、サウスコル到達時のことを次のように回想している。 It was 2.40 p.m. Wilfrid Noyce and his companion Annullu stood at that moment above the South Col of Everest, at about 26,000 feet. They were gazing down on the scene of the Swiss drama, and they were also looking upwards to the final pyramid of Everest itself. It was a great moment for them both, and it was shared by all of us who watched it. Their presence there was symbolic of our success in overcoming the most crucial problem of the whole climb; they had reached an objective which we had been striving to attain for twelve anxious days.午後2時40分、ウィルフリッド・ノイスと彼の同伴者であるAnnulluは、エベレストのサウスコルの上、約26,000フィート（7,900メートル）に立っていた。彼らはスイス隊のドラマの舞台を見下ろし、またエベレスト自体の最後の頂を見上げていた。それは彼らにとってすばらしい瞬間であり、それを見た我々全員が共有した。彼らの存在は、登頂全体の最も重大な問題を克服することの成功の象徴だった。彼らは、我々が12日間の不安な日々の間に達成しようとしていた目標を達成した。 サウスコルより上は、デスゾーンと呼ばれる、酸素の薄さが人間の生存に影響を及ぼす領域となる。この高さでは、高山病が重大な脅威となり、容易に致命的となる可能性がある。また睡眠をとることが困難となり、ほとんどの登山家の消化機能は著しく低下するか完全に停止する。これは、この高度では、食物を消化するよりも体内に貯蔵されたエネルギーを使用する方が効率的だからである。ほとんどの登山者はここで酸素ボンベを使い始め、山頂へのアタックの猶予は2・3日しかない。登頂を試みるかどうかを決める重要な要素は、天候と風の強さである。この数日の間に天候が良くならなければ、ベースキャンプまで降りることを余儀なくされる。一旦ベースキャンプに戻った登山家が、同じ遠征で再びサウスコルに戻る機会を得ることはめったにない。 2005年、フランスのはサウスコルにヘリコプター・ユーロコプターAS350 B3を着陸させた。その2日後、彼はエベレスト山頂へのヘリコプター着陸を史上初めて成功させた。 (ja)
- Przełęcz Południowa (7906 m n.p.m.) – przełęcz pomiędzy Mount Everest i Lhotse – pierwszym i czwartym co do wysokości szczytem Ziemi. Przez Przełęcz Południową prowadzi najłatwiejsza droga na Mount Everest i zazwyczaj wyprawy idące tą drogą stawiają tu obóz IV. Wejście na przełęcz oznacza wejście do tzw. strefy śmierci, w której pobyt dłuższy niż trzy dni może się zakończyć śmiercią z powodu choroby wysokościowej. Większość z alpinistów korzysta na tej wysokości z butli tlenowych. (pl)
- 南坳指的是位於世界第四高峰洛子峰及最高峰珠穆朗瑪峰間，具有鋒利邊緣的山坳。強風通常會橫掃南坳，因此不會累積大量積雪。自從1950年以來（西藏地區封閉），大多數的珠峰遠征從尼泊爾方向的東南山脊及南坳進行攀登，取代了北坳的路徑。當登山者藉由尼泊爾側的東南山脊攀登珠峰時，最後一個營地（通常是第四營）會設在南坳。 1952年5月12日，由領導的首次抵達南坳，抵達者分別是奧伯特（Aubert）、蘭伯特（Lambert）和弗洛里（Flory），但未能登頂。隔年，與雪巴人安努魯（Annullu）成為首對抵達南坳且成功登頂的登山者。根據該登山隊的領隊所述： 下午2點40分，威爾弗里德·諾伊斯與他的同伴安努魯，此刻正矗立在珠峰約26,000英尺（7,900米）處的南坳。他們正凝視著宛如瑞士戲劇般的景象，也正仰望著珠峰自身最後一段的金字塔山頂。對於他們兩個而言是偉大的一刻，也分享了他們所見到的景象給我們所有人。他們的存在象徵著我們成功克服整個攀登過程中最關鍵的難題；他們已經達成我們12年來一直努力實現的目標。 一旦抵達南坳，登山者就會進入；高山症成為這類高海拔地帶的明顯威脅並能輕易致命。在南坳，登山者不容易入睡，並且大多數登山者的消化系統運作會明顯變慢甚至停頓，這是因為在高海拔狀態下，身體會傾向使用體內儲存的能量，效率比消化新食物更快。大多數登山者會在此時使用備用氧氣，最多只有2至3日的時間進行攻頂；晴朗的天氣與低風速成為攻頂成功與否的關鍵因素。如果天氣無法在短短的幾天配合良好，登山者就會被迫下撤至基地營，並且很難有機會在一次遠征中二度返回南坳。 2005年，法國的駕駛一臺歐直AS350 B3直昇機降落在南坳。兩天以後，他成功將這架直昇機在珠峰峰頂著陸，隨後又重複了這一壯舉。 2019年5月，國家地理學會在珠穆朗瑪峰設立了全球最高的氣象站，其中一站設在南坳，另一站設在該峰一處稱為「陽台」的較高位置，另外也在該峰的多處地點設站。這些氣象站高7英尺（2.1米）、重110英磅（50公斤）。 (zh)
- Южное седло (кит. 南坳, 7906 м) — перевал на границе Непала и КНР, на соединении Эвереста (8848 м) и Лходзе (Лходзе Главная — 8516 м, Лходзе Средняя — 8414 м и Лходзе Шар — 8383 м,) первой и четвёртой по высоте вершин в мире. Когда альпинисты совершают попытку восхождения на Эверест по юго-восточному ребру из Непала, последний лагерь (обычно лагерь IV) устанавливается на Южном седле. На Южном седле почти постоянно дуют сильные ветра, препятствующие накоплению значительных масс снега. Южное седло впервые достигнуто в 1952 году швейцарской экспедицией , которая безуспешно пыталась взойти на вершину. На следующий год, когда Эверест был впервые покорён, и шерпа Аннулу стали первыми в экспедиции, достигшими седловины. Джон Хант, начальник экспедиции вспоминал: …это случилось днём, в 2.40. Связка Нойс-Аннулу стояла на Южном Седле, на высоте около 8 километров. Оттуда они видели всю сцену драмы прошлогодней экспедиции швейцарцев, а подняв голову наблюдали нависающую пирамиду Эвереста. Это был великий момент для них, и этот момент запомнили все, кто видел их на седловине. Их присутствие там символизировало наш успех, несмотря на все смертельные опасности, подстерегавшие нас во время восхождения. Последующие двадцать дней были заполнены непрекращающейся борьбой с вершиной… Ступив на Южное седло, альпинисты попадают в зону смерти. Горная болезнь представляет серьёзную угрозу на этой высоте: очень сложно уснуть, сон не приносит отдыха, пищеварительные процессы организма замедляются или полностью останавливаются. Поэтому в основном используются на такой высоте энергетические запасы организма, а не потребляемая пища. Многие альпинисты используют дополнительный кислород и имеют всего два или три дня на попытки достижения вершины. Ясная погода и отсутствие сильного ветра являются ключевыми факторами успеха восхождения. Если погода не устанавливается в течение нескольких дней, альпинисты вынуждены спускаться ниже, вплоть до базового лагеря. Альпинисты редко получают ещё один шанс на попытку подъёма в обычной экспедиции. Многими альпинистами также отмечается важная психологическая, «переломная» роль Южного седла. После труднейшего продвижения по леднику и ледопаду Кхумбу, намучавшись от нестерпимой жары в Западном цирке и оставив последние силы на западной стене Лходзе и Контрфорсе Женевцев, альпинист, забравшийся на седловину, созерцает грандиознейшую картину: неожиданно прямо перед ним возникает альпийских размеров заснеженная пирамида, представляющая собой Южную вершину Эвереста (8760 м). (Главная вершина Эвереста с Южного седла не видна и она расположена на расстоянии 450 м по горизонтали от Южной вершины). Многие альпинисты в этот момент бывают настолько потрясены, что ясно осознают невозможность для себя достижения вершины Эвереста. (ru)
- Південне сідло (7906 м) — перевал на кордоні Непалу і КНР, на з'єднанні Евересту і Лхоцзе (іноді звана Південною вершиною), першою і четвертою по висоті вершин у світі. Коли сходжувачі здійснюють спробу сходження на Еверест по південно-східному ребру з Непалу, останній табір (зазвичай табір IV) встановлюється на Південному сідлі. На Південному сідлі майже постійно дмуть сильні вітри, що перешкоджають накопиченню значних мас снігу. Південне сідло уперше досягнуте в 1952 році , яка безуспішно намагалася зійти на вершину. Наступного року, коли Еверест був уперше підкорений, Вільфрид Нойс і шерпа Аннулу стали першими в експедиції, що досягли сідловини. Джон Хант, начальник експедиції згадував: … це сталося вдень, в 2.40. Зв'язка Нойс-Аннулу стояла на Південному Сідлі, на висоті близько 8 кілометрів. Звідти вони бачили усю сцену драми торішньої експедиції швейцарців, а піднявши голову спостерігали нависаючу піраміду Евересту. Це був великий момент для них, і цей момент запам'ятали усі, хто бачив їх на сідловині. Їх присутність там символізувала наш успіх, незважаючи на усі смертельні небезпеки, що підстерігали нас під час сходження. Подальші двадцять днів були заповнені безперервною боротьбою з вершиною… Ступивши на Південне сідло, альпіністи потрапляють у зону смерті. Гірська хвороба є серйозною загрозою на цій висоті: дуже складно заснути, сон не приносить відпочинку, травні процеси організму сповільнюються або повністю зупиняються. Тому в основному використовуються на такій висоті енергетичні запаси організму, а не споживана їжа. Багато сходжувачів використовують додатковий кисень і мають всього два або три дні на спроби досягнення вершини. Ясна погода і відсутність сильного вітру є ключовими чинниками успіху сходження. Якщо погода не встановлюється впродовж декількох днів, сходжувачі вимушені спускатися нижче, аж до базового табору. Альпіністи рідко отримують ще один шанс на спробу підйому в звичайній експедиції. Багатьма сходжувачами також відзначається важлива психологічна, «переломна» роль Південного сідла. Після важкого просування по і льодопаду Кхумбу, витративши останні сили в , альпініст, що виліз на сідловину, далеко у височині бачить кілометрової висоти піраміду. Багато альпіністів у цей момент ясно усвідомлюють нереальність досягнення вершини Евересту. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Il Colle Sud è una sella montuosa, posta ad un'altitudine di 7.906 m s.l.m., il punto più basso della cresta che unisce tra loro l'Everest e il Lhotse, vale a dire la prima e la quarta montagna della Terra per altezza. La via più comune di ascensione all'Everest dal Nepal passa attraverso questo punto, sul quale viene di norma allestito l'ultimo campo avanzato (abitualmente il quarto). (it)
- Przełęcz Południowa (7906 m n.p.m.) – przełęcz pomiędzy Mount Everest i Lhotse – pierwszym i czwartym co do wysokości szczytem Ziemi. Przez Przełęcz Południową prowadzi najłatwiejsza droga na Mount Everest i zazwyczaj wyprawy idące tą drogą stawiają tu obóz IV. Wejście na przełęcz oznacza wejście do tzw. strefy śmierci, w której pobyt dłuższy niż trzy dni może się zakończyć śmiercią z powodu choroby wysokościowej. Większość z alpinistów korzysta na tej wysokości z butli tlenowych. (pl)
- La Collada Sud és un pas entre l'Everest i el Lhotse, la muntanya més alta i la quarta més alta del món, respectivament. L'últim camp en la ruta d'ascens a l'Everest per la ruta de l'Aresta sud-est està situat en aquesta collada. Sovint és assolat pels alts vents, deixant-lo lliure d'acumulació de neu significativa. El 2005, el pilot francès Didier Delsalle, va aterrar un helicòpter Eurocopter MENTRE350 B3 a la collada sud de l'Everest. Dos dies més tard també va fer el seu primer aterratge al cim de l'Everest, repetint posteriorment la seva gesta. (ca)
- El collado Sur (del inglés: South Col) se refiere habitualmente a un alto collado o paso de montaña que se encuentra al sur de la cima del monte Everest y que conecta con el Lhotse, la primera y cuarta montañas más altas del mundo respectivamente. Se encuentra en la ruta habitual de ascensión por la arista Suroeste en Nepal. El último campo (habitualmente el campo IV) se sitúa en el collado Sur. Este lugar es un punto de fuertes vientos, que le liberan de nieve acumulada. (es)
- The South Col is a sharp-edged col between Mount Everest and Lhotse, the highest and fourth-highest mountains in the world, respectively. The South Col is typically swept by high winds, leaving it free of significant snow accumulation. Since 1950 (when Tibet was closed), most Everest expeditions have left from Nepal and gone via the southeast ridge and the South Col (instead of via the North Col). When climbers attempt to climb Everest from the southeast ridge in Nepal, their final camp (usually Camp IV) is situated on the South Col. (en)
- Le col Sud réfère habituellement au col méridional entre l'Everest (8 849 mètres) et le Lhotse (8 516 mètres), respectivement le premier et le quatrième des 14 sommets de plus de 8 000 m. La voie normale d'ascension de l'Everest emprunte son arête Sud-Est depuis le Népal, dont le dernier camp (habituellement le camp IV) est situé au col Sud. (fr)
- サウスコル（英語: South Col）は、エベレスト（世界最高峰）とローツェ（標高世界第4位）の間にある鞍部（コル）である。ネパール側の南東の尾根からエベレストに登頂するとき、最終キャンプ（通常は第4キャンプ）はサウスコルに設営される。サウスコルは、普段は強風で吹き飛ばされて積雪はほとんどない。 サウスコルに最初に到達したのは、によるによってであったが、この時にはエベレスト山頂には到達できなかった。翌ではエベレスト登頂に成功したが、この探検隊で最初にサウスコルに到達したのはとシェルパのAnnulluだった。探検隊のリーダーの、サウスコル到達時のことを次のように回想している。 2005年、フランスのはサウスコルにヘリコプター・ユーロコプターAS350 B3を着陸させた。その2日後、彼はエベレスト山頂へのヘリコプター着陸を史上初めて成功させた。 (ja)
- Південне сідло (7906 м) — перевал на кордоні Непалу і КНР, на з'єднанні Евересту і Лхоцзе (іноді звана Південною вершиною), першою і четвертою по висоті вершин у світі. Коли сходжувачі здійснюють спробу сходження на Еверест по південно-східному ребру з Непалу, останній табір (зазвичай табір IV) встановлюється на Південному сідлі. На Південному сідлі майже постійно дмуть сильні вітри, що перешкоджають накопиченню значних мас снігу. (uk)
- 南坳指的是位於世界第四高峰洛子峰及最高峰珠穆朗瑪峰間，具有鋒利邊緣的山坳。強風通常會橫掃南坳，因此不會累積大量積雪。自從1950年以來（西藏地區封閉），大多數的珠峰遠征從尼泊爾方向的東南山脊及南坳進行攀登，取代了北坳的路徑。當登山者藉由尼泊爾側的東南山脊攀登珠峰時，最後一個營地（通常是第四營）會設在南坳。 1952年5月12日，由領導的首次抵達南坳，抵達者分別是奧伯特（Aubert）、蘭伯特（Lambert）和弗洛里（Flory），但未能登頂。隔年，與雪巴人安努魯（Annullu）成為首對抵達南坳且成功登頂的登山者。根據該登山隊的領隊所述： 下午2點40分，威爾弗里德·諾伊斯與他的同伴安努魯，此刻正矗立在珠峰約26,000英尺（7,900米）處的南坳。他們正凝視著宛如瑞士戲劇般的景象，也正仰望著珠峰自身最後一段的金字塔山頂。對於他們兩個而言是偉大的一刻，也分享了他們所見到的景象給我們所有人。他們的存在象徵著我們成功克服整個攀登過程中最關鍵的難題；他們已經達成我們12年來一直努力實現的目標。 2005年，法國的駕駛一臺歐直AS350 B3直昇機降落在南坳。兩天以後，他成功將這架直昇機在珠峰峰頂著陸，隨後又重複了這一壯舉。 (zh)
- Южное седло (кит. 南坳, 7906 м) — перевал на границе Непала и КНР, на соединении Эвереста (8848 м) и Лходзе (Лходзе Главная — 8516 м, Лходзе Средняя — 8414 м и Лходзе Шар — 8383 м,) первой и четвёртой по высоте вершин в мире. Когда альпинисты совершают попытку восхождения на Эверест по юго-восточному ребру из Непала, последний лагерь (обычно лагерь IV) устанавливается на Южном седле. На Южном седле почти постоянно дуют сильные ветра, препятствующие накоплению значительных масс снега. (ru)
|
