| dbo:abstract
|
- El Realisme poètic francès va ser un moviment cinemàtografic desenvolupat a França durant la dècada de 1930. Més una tendencia que un moviment, el realisme poètic no va estar tant fortament unificat com el muntatge soviètic o l'impressionisme francès, sinó que va ser tractat de forma individual per alguns cineastes. Entre ells apareixen noms com , Jean Vigo, Julien Duvivier, Marcel Carné i, potser, el director més significatiu del moviment, Jean Renoir. Renoir va fer una gran varietat de pel·lícules, moltes influenciades pel grup d'esquerres Front Popular. Les estrelles freqüents d'aquestes pel·lícules van ser Jean Gabin, , Simone Signoret i Michèle Morgan. Les pel·lícules del moviment són "realisme recreat", estilitzat i vinculat a l'estudi, en comptes d'apropar-se al "social-realisme del documental". Les pel·lícules del moviment tenen, amb un to nostalgic i amarg, una visió fatalista de la vida amb els seus personatges, els quals viuen al marge de la societat, com membres de la classe obrera sense feina o delinqüents. En les històries, els personatges tenen una vida de desil·lusions on se'ls presenta una última oportunitat d'estimar-se, però en ultima instància, es deceben de nou. Els films acostumen a acabar amb aquesta desil·lusió o, fins i tot, la mort. El terme "poètic" se li assigna a causa d'un esteticisme elevat que a vegades crida l'atenció sobre els aspectes representatius de les pel·lícules. Tot i tenir un nivell baix de producció, el cinema francès va crear una gran quantitat de pel·lícules influents, gràcies al talent de les persones que es dedicaven a la indústria del cinema a França durant la dècada de 1930. Entre aquestes persones destaquen el dissenyador , els compositors Georges Auric, Arthur Honegger, Joseph Kosma i Maurice Jaubert, i els guionistes i Jacques Prévert. El moviment va tenir un gran impacte en els moviments cinematogràfics posteriors, en particular el neorrealisme italià (molts dels neorrealistes, especialment Luchino Visconti, van treballar amb directors realistes poètics abans de començar les seves pròpies carreres com a crítics i directors), el cinema negre americà i la Nouvelle vague. (ca)
- Ο ποιητικός ρεαλισμός ήταν ένα κινηματογραφικό κίνημα στη Γαλλία της δεκαετίας του 1930. Περισσότερο μια τάση από ένα κίνημα, ο ποιητικός ρεαλισμός δεν ήταν έντονα ενοποιημένος όπως το ή ο , αλλά ήταν άτομα που δημιούργησαν αυτό το λυρικό ύφος. Οι κορυφαίοι σκηνοθέτες του κινήματος ήταν ο Πιέρ Chenal, ο Ζαν Βιγκό, ο Ζυλιέν Ντυβιβιέ, ο Μαρσέλ Καρνέ και ίσως ο σημαντικότερος σκηνοθέτης του κινήματος Ζαν Ρενουάρ. Ο Ρενουάρ έκανε μια μεγάλη ποικιλία ταινιών που επηρεάστηκαν από το Αριστερό Λαϊκό Μέτωπο και ακόμη από μια λυρική ταινία μικρού μήκους. Οι πιο σημαντικοί καλλιτέχνες αυτών των ταινιών ήταν ο Ζαν Γκαμπέν, ο Μισέλ Σιμόν, η Σιμόν Σινιορέ και η Μισέλ Μοργκάν. (el)
- Der Poetische Realismus war eine Epoche vornehmlich des französischen Films der 1930er und 1940er Jahre. Angetrieben vom Drang nach mehr Realitätsnähe und Sozialkritik zeigt er oftmals die düstere Alltagswelt volkstümlicher Helden und die Vergeblichkeit der Liebe. (de)
- El realismo poético fue un movimiento cinematográfico en Francia de la década de 1930. Más tendencia que movimiento, el realismo poético no está fuertemente unificado como el montaje soviético o el impresionismo francés, sino que es más conocido por los individuos que crearon este estilo lírico. Sus principales promotores fueron Pierre Chenal, Jean Vigo, Julien Duvivier, Marcel Carné y, quizás el director más importante del movimiento, Jean Renoir. Renoir realizó una amplia variedad de películas, algunas influenciadas por el grupo izquierdista Frente Popular e incluso realizó un cortometraje lírico. Las estrellas frecuentes de estas películas fueron Jean Gabin, Michel Simon, Simone Signoret y Michèle Morgan. (es)
- Le réalisme poétique désigne un courant du cinéma français qui s'est développé à la fin des années 1930. (fr)
- Poetic realism was a film movement in France of the 1930s. More a tendency than a movement, poetic realism is not strongly unified like Soviet montage or French Impressionism but were individuals who created this lyrical style. Its leading filmmakers were Pierre Chenal, Jean Vigo, Julien Duvivier, Marcel Carné, and, perhaps the movement's most significant director, Jean Renoir. Renoir made a wide variety of films some influenced by the leftist Popular Front group and even a lyrical short feature film. Frequent stars of these films were Jean Gabin, Michel Simon, Simone Signoret, and Michèle Morgan. (en)
- Il realismo poetico è una corrente cinematografica che si sviluppa nella Francia degli anni trenta. Il movimento ebbe una grandissima influenza sul futuro e in molti paesi, ponendo le basi per la nascita del cinema moderno. (it)
- 詩的リアリズム（してき-、仏語réalisme poétique／フランス語から「詩的レアリスム」とも）は、1930年代の一連のフランス映画に適用される語であり、映画運動である。 なお、1840年代のドイツに興った文学的傾向も「詩的レアリズム」（Poetic Realism）または「市民的レアリズム」（Bourgeois Realism）と呼ばれる。 (ja)
- Het poëtisch realisme is een esthetische stroming binnen de Franse film van de jaren dertig. De term werd bedacht door de filmhistoricus . De esthetiek van deze films is een combinatie van realisme en lyriek. De scenario's waren beïnvloed door het literair naturalisme van bijvoorbeeld Émile Zola. Een verklaring voor deze lyrische opflakkering binnen de Franse film kunnen we vinden in de historische context. Rond 1934 vluchtten vele kunstenaars uit Duitsland weg om zich in Frankrijk te vestigen. Zo kwamen mensen als en Eugen Schüfftan, beiden met een expressionistische achtergrond, in Frankrijk en beïnvloedden ze de filmesthetiek. Het poëtisch realisme bestaat uit twee fases. Tijdens de eerste fase (1935-1937) was men nog optimistisch omdat men dacht dat de samensmelting van de linkse partijen, het Front Populaire, rechts zou kunnen tegenhouden. In 1937 won centrum-rechts echter de verkiezingen. Op dat moment begon een zeker pessimisme door te wegen in de films van deze esthetische stroming. (nl)
- Поэтический реализм (фр. Réalisme poétique, англ. Poetic realism) — художественное направление в европейском, в основном во французском кинематографе. Наибольшей выразительной силы и востребованности достиг во второй половине 1930-х годов — первой половине 1940-х годов. В основу направления положено поэтически возвышенное отображение жизни и быта средних и низших классов общества описываемого периода. Главными выразителями идей поэтического реализма принято считать поэта и драматурга Жака Превера, режиссёров Жана Ренуара, Жана Виго, Жюльена Дювивье, Жака Беккера, Марселя Карне, Пьера Шеналя. Ряд критиков кино во главе с писателем Пьером Мак-Орланом использовали для названия направления термин «социальная фантастика». (ru)
- Czarny realizm poetycki (fr. réalisme poétique) – datowany na lata 30. XX wieku nurt we francuskiej kinematografii. Obejmował filmy, których akcja toczyła się w środowisku proletariackim, opowiadające historie kryminalno-romantyczne, w których manifestowało się przeczucie nieuchronnej klęski. Termin został spopularyzowany przez Thomasa Pillarda w odniesieniu do takich filmów, jak Zbrodnia i kara (1935) oraz La dernier tournant (1939) ; (1936), Ludzie za mgłą (1938), Hotel du Nord (1938) i Brzask (1939) Marcela Carné; (1936) i Bestia ludzka (1938) Jeana Renoira; Pépé le Moko (1937) Juliena Duviviera; Le Puritain (1938) ; Dziwny pan Victor (1938) ; Quartier sans soleil (1939) . Niekiedy w poczet czarnego realizmu poetyckiego zalicza się też najwybitniejsze dzieło Renoira, Reguły gry (1939), a także Atalantę (1934) Jeana Vigo. Ważna dla rozwoju realizmu poetyckiego stała się postać aktora Jeana Gabina, który pojawiał się w większości filmów nurtu jako odtwórca ról melancholijnego, rozgoryczonego proletariusza. Kres nurtu przypadł na wybuch II wojny światowej, lecz wywarł on fundamentalny wpływ na amerykańskie kino noir. Na poetyce przyjętej przez takich twórców jak Renoir i Carné wzorował się Jean-Pierre Melville; elementy czarnego realizmu poetyckiego można też odnaleźć we francuskiej Nowej Fali. (pl)
- Poetisk realism (franska: Réalisme poétique) var en stil inom fransk film under 1930- och början av 1940-talet. Handlingen var realistiskt utformad, ofta med samhällskritiska inslag och vanligen kring människor ur arbetarklassen i en utsiktslös tillvaro. Filmens karaktärer var i det typiska fallet dömda att misslyckas, även om man kanske kunde ana något kvarstående litet hopp i bakgrunden, komik blandades med tragedi och ofta användes långa tagningar. Poetiska inslag i den filmiska framställningen medgav effektiv förmedling av karaktärernas känslor, ofta med tekniker utvecklade inom impressionistisk och surrealistisk film. Några exempel på filmer inom den poetiska realismen är L'Atalante (1934) av Jean Vigo, Den stora illusionen (La Grande Illusion, 1937) av Jean Renoir, Pépé från Marseille (Pépé le Moko, 1937) av Julien Duvivier och Dimmornas kaj (Le Quai des brumes, 1938) av Marcel Carné. Poetisk realism ses, tillsammans med tysk expressionism, som föregångare till film noir. Det händer därför ibland att poetisk realism klassificeras som fransk film noir. (sv)
- Realismo poético francês é um movimento de cinema surgido no cinema francês a partir da metade da década de 1930. Os filmes do realismo poético francês se caracterizam pela enfatização do papel do roteirista, embora essa função não fosse ainda reconhecida profissionalmente. Na época, os roteiristas eram jornalistas, grandes produtores literários, ou os próprios diretores dos filmes. Os temas abordavam a realidade socioeconômica da época na forma de melodramas policiais com fundo trágico e pessimista, que anteviam a derrota francesa na Segunda Guerra Mundial. (pt)
- Поетичний реалізм (фр. Réalisme poétique, англ. Poetic realism) — художній напрям у європейському, в основному у французькому кінематографі. Найбільшої виразності і затребуваності досяг у другій половині 1930-х років — першій половині 1940-х років. В основу напряму покладено поетично піднесене відображення життя і побуту середніх і нижчих класів суспільства описуваного періоду. Головними виразниками ідей поетичного реалізму прийнято вважати поета і драматурга Жака Превера, режисерів Жана Ренуара, Жана Віґо, Жульєна Дювів'є, Жака Беккера, Марселя Карне, П'єра Шеналя. Термін «поетичний реалізм» був запроваджений у вжиток істориком кіно Жоржем Садулем, однак неодноразово заперечувався іншими істориками, які вважали, що реалізм, як його розумів Золя (натуралізм), не поєднується із поетизацією дійсності. Ряд критиків кіно на чолі з письменником П'єром Мак-Орланом використали для назви напряму термін «соціальна фантастика». Сьогодні обидва терміни співіснують. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Der Poetische Realismus war eine Epoche vornehmlich des französischen Films der 1930er und 1940er Jahre. Angetrieben vom Drang nach mehr Realitätsnähe und Sozialkritik zeigt er oftmals die düstere Alltagswelt volkstümlicher Helden und die Vergeblichkeit der Liebe. (de)
- El realismo poético fue un movimiento cinematográfico en Francia de la década de 1930. Más tendencia que movimiento, el realismo poético no está fuertemente unificado como el montaje soviético o el impresionismo francés, sino que es más conocido por los individuos que crearon este estilo lírico. Sus principales promotores fueron Pierre Chenal, Jean Vigo, Julien Duvivier, Marcel Carné y, quizás el director más importante del movimiento, Jean Renoir. Renoir realizó una amplia variedad de películas, algunas influenciadas por el grupo izquierdista Frente Popular e incluso realizó un cortometraje lírico. Las estrellas frecuentes de estas películas fueron Jean Gabin, Michel Simon, Simone Signoret y Michèle Morgan. (es)
- Le réalisme poétique désigne un courant du cinéma français qui s'est développé à la fin des années 1930. (fr)
- Poetic realism was a film movement in France of the 1930s. More a tendency than a movement, poetic realism is not strongly unified like Soviet montage or French Impressionism but were individuals who created this lyrical style. Its leading filmmakers were Pierre Chenal, Jean Vigo, Julien Duvivier, Marcel Carné, and, perhaps the movement's most significant director, Jean Renoir. Renoir made a wide variety of films some influenced by the leftist Popular Front group and even a lyrical short feature film. Frequent stars of these films were Jean Gabin, Michel Simon, Simone Signoret, and Michèle Morgan. (en)
- Il realismo poetico è una corrente cinematografica che si sviluppa nella Francia degli anni trenta. Il movimento ebbe una grandissima influenza sul futuro e in molti paesi, ponendo le basi per la nascita del cinema moderno. (it)
- 詩的リアリズム（してき-、仏語réalisme poétique／フランス語から「詩的レアリスム」とも）は、1930年代の一連のフランス映画に適用される語であり、映画運動である。 なお、1840年代のドイツに興った文学的傾向も「詩的レアリズム」（Poetic Realism）または「市民的レアリズム」（Bourgeois Realism）と呼ばれる。 (ja)
- Поэтический реализм (фр. Réalisme poétique, англ. Poetic realism) — художественное направление в европейском, в основном во французском кинематографе. Наибольшей выразительной силы и востребованности достиг во второй половине 1930-х годов — первой половине 1940-х годов. В основу направления положено поэтически возвышенное отображение жизни и быта средних и низших классов общества описываемого периода. Главными выразителями идей поэтического реализма принято считать поэта и драматурга Жака Превера, режиссёров Жана Ренуара, Жана Виго, Жюльена Дювивье, Жака Беккера, Марселя Карне, Пьера Шеналя. Ряд критиков кино во главе с писателем Пьером Мак-Орланом использовали для названия направления термин «социальная фантастика». (ru)
- Realismo poético francês é um movimento de cinema surgido no cinema francês a partir da metade da década de 1930. Os filmes do realismo poético francês se caracterizam pela enfatização do papel do roteirista, embora essa função não fosse ainda reconhecida profissionalmente. Na época, os roteiristas eram jornalistas, grandes produtores literários, ou os próprios diretores dos filmes. Os temas abordavam a realidade socioeconômica da época na forma de melodramas policiais com fundo trágico e pessimista, que anteviam a derrota francesa na Segunda Guerra Mundial. (pt)
- El Realisme poètic francès va ser un moviment cinemàtografic desenvolupat a França durant la dècada de 1930. Més una tendencia que un moviment, el realisme poètic no va estar tant fortament unificat com el muntatge soviètic o l'impressionisme francès, sinó que va ser tractat de forma individual per alguns cineastes. Entre ells apareixen noms com , Jean Vigo, Julien Duvivier, Marcel Carné i, potser, el director més significatiu del moviment, Jean Renoir. Renoir va fer una gran varietat de pel·lícules, moltes influenciades pel grup d'esquerres Front Popular. Les estrelles freqüents d'aquestes pel·lícules van ser Jean Gabin, , Simone Signoret i Michèle Morgan. (ca)
- Ο ποιητικός ρεαλισμός ήταν ένα κινηματογραφικό κίνημα στη Γαλλία της δεκαετίας του 1930. Περισσότερο μια τάση από ένα κίνημα, ο ποιητικός ρεαλισμός δεν ήταν έντονα ενοποιημένος όπως το ή ο , αλλά ήταν άτομα που δημιούργησαν αυτό το λυρικό ύφος. Οι κορυφαίοι σκηνοθέτες του κινήματος ήταν ο Πιέρ Chenal, ο Ζαν Βιγκό, ο Ζυλιέν Ντυβιβιέ, ο Μαρσέλ Καρνέ και ίσως ο σημαντικότερος σκηνοθέτης του κινήματος Ζαν Ρενουάρ. Ο Ρενουάρ έκανε μια μεγάλη ποικιλία ταινιών που επηρεάστηκαν από το Αριστερό Λαϊκό Μέτωπο και ακόμη από μια λυρική ταινία μικρού μήκους. (el)
- Czarny realizm poetycki (fr. réalisme poétique) – datowany na lata 30. XX wieku nurt we francuskiej kinematografii. Obejmował filmy, których akcja toczyła się w środowisku proletariackim, opowiadające historie kryminalno-romantyczne, w których manifestowało się przeczucie nieuchronnej klęski. Kres nurtu przypadł na wybuch II wojny światowej, lecz wywarł on fundamentalny wpływ na amerykańskie kino noir. Na poetyce przyjętej przez takich twórców jak Renoir i Carné wzorował się Jean-Pierre Melville; elementy czarnego realizmu poetyckiego można też odnaleźć we francuskiej Nowej Fali. (pl)
- Het poëtisch realisme is een esthetische stroming binnen de Franse film van de jaren dertig. De term werd bedacht door de filmhistoricus . De esthetiek van deze films is een combinatie van realisme en lyriek. De scenario's waren beïnvloed door het literair naturalisme van bijvoorbeeld Émile Zola. (nl)
- Poetisk realism (franska: Réalisme poétique) var en stil inom fransk film under 1930- och början av 1940-talet. Handlingen var realistiskt utformad, ofta med samhällskritiska inslag och vanligen kring människor ur arbetarklassen i en utsiktslös tillvaro. Filmens karaktärer var i det typiska fallet dömda att misslyckas, även om man kanske kunde ana något kvarstående litet hopp i bakgrunden, komik blandades med tragedi och ofta användes långa tagningar. Poetiska inslag i den filmiska framställningen medgav effektiv förmedling av karaktärernas känslor, ofta med tekniker utvecklade inom impressionistisk och surrealistisk film. (sv)
- Поетичний реалізм (фр. Réalisme poétique, англ. Poetic realism) — художній напрям у європейському, в основному у французькому кінематографі. Найбільшої виразності і затребуваності досяг у другій половині 1930-х років — першій половині 1940-х років. В основу напряму покладено поетично піднесене відображення життя і побуту середніх і нижчих класів суспільства описуваного періоду. Головними виразниками ідей поетичного реалізму прийнято вважати поета і драматурга Жака Превера, режисерів Жана Ренуара, Жана Віґо, Жульєна Дювів'є, Жака Беккера, Марселя Карне, П'єра Шеналя. (uk)
|
