| dbo:abstract
|
- Medosavka hlučná (Manorina melanocephala) je druh pěvce z čeledi kystráčkovitých (Meliphagidae). Je endemický pro jihovýchodní Austrálii, kde obývá suché otevřené eukalyptové lesy. Jsou popisovány čtyři poddruhy. Dospělý jedinec je převážně šedý, má oranžovo-žlutý zobák a žluté okolí očí. Tasmánský poddruh má také žluté peří na křídlech. Vytváří hejna, která mohou čítat až několik stovek jedinců. Chovají se agresivně jak k vetřelcům, tak ke členům vlastní skupiny. Dalším z jejich typických znaků je i široký repertoár písní. Živí se nektarem, hmyzem a ovocem. Rozmnožují se během celého roku a staví pohárovitá hluboká hnízda, do kterých samičky nakladou dvě až čtyři vejce. O jejich zahřívání se stará pouze matka. Jejich velká populace představuje problém pro ostatní druhy, především pak podobně velké nebo menší pěvce. Ty vyhání ze svého teritoria a postupně tak upravují původního druhovou biodiverzitu. (cs)
- El menjamel cridaner (Manorina melanocephala) és una espècie d'ocell de la família dels melifàgids (Meliphagidae) que habita boscos i ciutats de Tasmània i Austràlia oriental, des del nord-est de Queensland, cap al sud, a través de l'est de Nova Gal·les del Sud fins al sud de Victòria i sud-est d'Austràlia Meridional. (ca)
- آكل الرحيق الصاخب (باللاتينية: Manorina melanocephala) أي مانورينا ميلانوسيفالا هو طائر من عائلة آكلي العسل الميليفاجيديا، وهو يستوطن شرق وجنوب شرق أستراليا. فهو طائر رمادي اللون وذو رأس[؟] سوداء ومنقار وأرجل صفراء برتقالية وبقعة صفراء مميزة خلف العين[؟] وأطراف بيضاء علي ريش[؟] الذيل.إن الفصيلة التسمانية تمتلك جزء أصفر أكثر كثافة في الجناح وطرف أبيض على نطاق أوسع بالذيل. إن الذكور والإناث واليافعين متشابهون بالمظهر على الرغم من أن الطيور الصغيرة رمادية بنية اللون. وكما يوضح الاسم، فإن آكل الرحيق الصاخب هو من السلالة الصوتية حيث يصدر مجموعة كبيرة من الأغاني والصيحات والتعنيفات والأنذارات، اما صغار الطيور خاصة يصدرون أصوات ثابتة تقريبًا. هو واحد من أربع سلالات من جنس المانورينا. ينقسم آكل الرحيق الصاخب نفسه إلى أربع سلالات[؟] فرعية. إن تقسيم م.م ليتشي هو منذ مدة طويلة، وقُسمت الطيور البرية[؟] الرئيسية مرة أخرى في عام 1999. وُجد أنه في جزء شاسع من أقصي شمال كوينزلاند من خلال نيو ساوز ويلز وفيكتوريا[؟] حتي تسمانية وشرق جنوب أستراليا، يعيش آكل الرحيق الصاخب في الأساس بغابات الكافور[؟] المفتوحة والجافة والتي تفتقد للشجيرات الصغيرة والتي تنمو تحت الأشجار الكبيرة. هذا يتضمن الغابات التي يهيمن عليها الأشجار الأسترالية المتوطنة ذات البقع وبوكس آند ايرن بارك (وهو من الأشجار المزهرة متعددة الجذوع)، بالإضافة إلي، الغابات المتدهورة والتي قد أُزيل منها الشجيرات الصغيرة مثل المساحات المحروقة حديثاً ومساحات الرعي والمساحات المزروعة والمخزونات المزروعة علي جانب الطريق وحدائق الضواحي والحدائق ذات الأشجار والعشب ولكنها بدون شجيرات كثيفة. إن كثافة أعداد هذا الطير قد ازدادت بصورة واضحة بمناطق عدة، وخاصةً المناطق التي يهيمن عليها الإنسان. في حين أن نباتات الحدائق المنتجة للرحيق مثل الجريفيليا المزهرة الكبيرة أُعتقد في إنها لها دوراً في انتشارها وتكاثرها. وقد أوضحت الدراسات حالياً أن آكل الرحيق الصاخب استفاد في الأساس من ممارسات المناظر الطبيعية والتي أنتجت مساحات مفتوحة يسودها الكافور. إن آكلي الرحيق الصاخبين يعيشون في أسراب وفي اقاليم. فهم يتغذون علي العَلف ويستحمون ويسكنون في جًثم ويتكاثرون ويدافعون عن أرضهم في جماعة[؟]: مكونين بذلك مستعمرات والتي من الممكن أن تحتوي علي المئات من الطيور. لكل طير مساحة للحركة، والطيور ذوي مساحات للحركة متداخلة، يشكلون روابط تسمي جماعات وهي أكثر الوحدات استقراراً داخل المستعمرة. تشكل الطيور أيضاً أسراب مؤقته تسمي اتحادات لأنشطة محددة مثل مهاجمة فريسة. تماسك المجموعة لا يتم فقط عن طريق إصدار الأصوات، ولكن من خلال أيضاً العروض[؟] الطقسية والتي تُصنف كعروض الطيران وعروض الوضعيه وعروض الوجه. وهذا الطير من المُلاحظ أنه عدواني ومُطارد ومهاجم وعنيف. يحدث الهجوم طوال اليوم، مستهدفاً كلاً من الدخلاء وأعضاء المستعمرة. يوجد العلف في سرادق الأشجار وفي الجذوع والفروع وعلي الأرض. يأكل هذا الطير الرحيق بشكل أساسي والفاكهة والحشرات. يقضي معظم الوقت هذا الطير في التقاط بقايا أوراق شجر الكافور. ويمكن أن يحصل علي معظم احتياجاته من الغذاء من المانا (عصارة[؟] النبات) والمن (ماده سكرية[؟] تتكون علي الأوراق) والليرب (بلورات من المن تنتجها بعض اليرقات) المُجمع من بقايا أوراق الشجر. آكل الرحيق الصاخب لا يستخدم طريقة معتادة في استرضاء الأنثي، ولكنه حدث شائع خَنَق. فهو يتكاثر طوال العام. مكوناً عش على شكل كوب عميق واضعاَ بيضتين إلى اربع بيضات. فترة الحضانة تكون برعاية الأنثي فقط على الرغم من مساعدة 20 ذكر في رعاية أفراخ الطيور. تملك هذه الطيور مجموعة من الإستراتيجيات لزيادة إنجاح عملية تكاثرها متضمنة أفراخ عديده ومجموعة مهاجمه علي الفرائس. زيادة أعداد هذا الطير متعلقة بالحد من تنوع الطيور في المناطق الطبيعية المتأثرة بالإنسان. إن توزيعه علي الأقاليم يعني نقله وهذا لا يُعد حل لتكاثره ووفرته. وقد أُقترح الإعدام (هي عملية عزل الكائنات من مجموعة خصائص غير مرغوب فيها لتعزيز الخصائص المرغوب فيها) على الرغم من أن آكل الرحيق الصاخب حالياً هو من السلالات المحمية في جميع أنحاء أستراليا. (ar)
- Manorina melanocephala generoko animalia da. Hegaztien barruko Meliphagidae familian sailkatua dago. (eu)
- El mielero chillón o manorina alborotadiza (Manorina melanocephala) es una especie de ave paseriforme de la familia Meliphagidae) endémica de Australia oriental y sudoriental. (es)
- Manorina melanocephala Manorina melanocephala Méliphage bruyant Espèce Manorina melanocephala(Latham, 1802) Statut de conservation UICN LC 3.1 : Préoccupation mineure Le Méliphage bruyant (Manorina melanocephala) est une espèce endémique de passereau méliphage vivant dans l'est et le sud-est de l'Australie. Ce passereau est un oiseau gris avec une tête noire, un bec et des pattes jaune-orange, une tache jaune distinctive derrière l'œil et l'extrémité des plumes de la queue est blanche. Il n'y a pas de dimorphisme entre les mâles, les femelles et les juvéniles même si les oisillons sont moins colorés. Comme son nom l'indique, le méliphage bruyant est un oiseau chanteur qui dispose d'une large gamme de vocalisations. Étant l'une des quatre espèces du genre Manorina, le méliphage bruyant est lui-même divisé en quatre sous-espèces. La séparation du M. m. leachi de Tasmanie est définie depuis longtemps mais les oiseaux du continent ne furent divisés qu'en 1999. L'espèce habite dans un large arc allant de l'extrême-nord du Queensland à travers la Nouvelle-Galles du Sud et le Victoria jusqu'en Tasmanie et en Australie-Méridionale. Le méliphage bruyant vit essentiellement dans les forets sèches et ouvertes d'eucalyptus et dans les zones où le sous-bois est peu développé. Ces territoires regroupent les zones récemment brulées, les bords des routes, les zones de pâturage et les parcs et les jardins urbains avec de l'herbe et des arbres mais sans buissons denses. La densité de population de l'espèce a fortement augmenté dans les zones dominées par les habitats humains. Si la popularité des plantes à fleur comme les Grevillea a été avancée pour expliquer cette prolifération, les études ont montré que le méliphage bruyant a principalement bénéficié des aménagements paysagers qui créent des zones ouvertes dominées par les eucalyptus. Les méliphages bruyants sont grégaires et territoriaux; ils fourragent, se baignent, nichent et défendent leur territoire ensemble et forment des colonies pouvant atteindre plusieurs centaines d'individus. Les oiseaux se regroupent occasionnellement en volée pour des activités spécifiques comme le harcèlement d'un prédateur. La cohésion du groupe est facilitée par les vocalisations mais également par des parades ritualisées. Le méliphage bruyant est un oiseau notoirement agressif et des affrontements peuvent avoir lieu toute la journée contre des prédateurs ou des congénères. Le méliphage bruyant consomme essentiellement du nectar, des fruits et des insectes. L'essentiel du temps est consacré à la recherche de nourriture dans le feuillage des eucalyptus et sur le sol et son régime peut être complété par de la sève et du miellat. L'espèce n'a pas de parade nuptiale clairement définie mais l'accouplement est un événement communautaire et frénétique. Le méliphage bruyant peut se reproduire toute l'année et il construit un nid en forme de coupe profonde où il pond entre deux et quatre œufs. L'incubation est uniquement réalisée par la femelle mais jusqu'à une vingtaine de mâles peut prendre soin des oisillons et des juvéniles. L'accroissement de la population des méliphages bruyants a été corrélée avec une réduction de la diversité aviaire dans les paysages modifiés par l'homme. L'espèce est protégée dans toute l'Australie mais l'élimination a été proposée pour réduire sa surabondance dans certaines régions. (fr)
- The noisy miner (Manorina melanocephala) is a bird in the honeyeater family, Meliphagidae, and is endemic to eastern and southeastern Australia. This miner is a grey bird, with a black head, orange-yellow beak and feet, a distinctive yellow patch behind the eye, and white tips on the tail feathers. The Tasmanian race has a more intense yellow panel in the wing, and a broader white tip to the tail. Males, females and juveniles are similar in appearance, though young birds are a brownish-grey. As the common name suggests, the noisy miner is a vocal species with a large range of songs, calls, scoldings and alarms, and almost constant vocalisations, particularly from young birds. One of four species in the genus Manorina, the noisy miner itself is divided into four subspecies. The separation of the Tasmanian M. m. leachi is of long standing, and the mainland birds were further split in 1999. Found in a broad arc from Far North Queensland through New South Wales and Victoria to Tasmania and southeastern South Australia, the noisy miner primarily inhabits dry, open eucalypt forests that lack understory shrubs. These include forests dominated by spotted gum, box and ironbark, as well as in degraded woodland where the understory has been cleared, such as recently burned areas, farming and grazing areas, roadside reserves, and suburban parks and gardens with trees and grass, but without dense shrubbery. The density of noisy miner populations has significantly increased in many locations across its range, particularly in human-dominated habitats. The popularity of nectar-producing garden plants, such as the large-flowered grevilleas, was thought to play a role in its proliferation, but studies now show that the noisy miner has benefited primarily from landscaping practices that create open areas dominated by eucalypts. Noisy miners are gregarious and territorial; they forage, bathe, roost, breed and defend territory communally, forming colonies that can contain several hundred birds. Each bird has an 'activity space', and birds with overlapping activity spaces form associations called 'coteries', which are the most stable units within the colony. The birds also form temporary flocks called 'coalitions' for specific activities, such as mobbing a predator. Group cohesion is facilitated not only by vocalisations, but also through ritualised displays, which have been categorised as flight displays, postural displays, and facial displays. The noisy miner is a notably aggressive bird, so that chasing, pecking, fighting, scolding, and mobbing occur throughout the day, targeted at both intruders and colony members. Foraging in the canopy of trees, on trunks and branches, and on the ground, the noisy miner mainly eats nectar, fruit, and insects. Most time is spent gleaning the foliage of eucalypts, and it can meet most of its nutritional needs from manna, honeydew, and lerp gathered from the foliage. The noisy miner does not use a stereotyped courtship display, but copulation is a frenzied communal event. It breeds all year long, building a deep cup-shaped nest and laying two to four eggs. Incubation is by the female only, although up to twenty male helpers take care of the nestlings and fledglings. Noisy miners have a range of strategies to increase their breeding success, including multiple broods and group mobbing of predators. The noisy miner's population increase has been correlated with the reduction of avian diversity in human-affected landscapes. Its territoriality means that translocation is unlikely to be a solution to its overabundance, and culling has been proposed, although the noisy miner is currently a protected species across Australia. (en)
- Manorina melanocephala adalah seekor burung dalam keluarga penghisap madu, Meliphagidae, dan merupakan endemik dari timur dan tenggara Australia. Burung tersebut berwarna abu-abu, dengan kaki dan paruh berwarna jingga kekuningan, warna kuning di belakang matanya dan corak putih di bulu ekornya. (in)
- De tuinhoningeter (Manorina melanocephala) is een zangvogel uit de familie van de honingeters. Het is een van de circa 175 soorten honingeters. (nl)
- Larmhonungsstare (Manorina melanocephala) är en fågel i familjen honungsfåglar inom ordningen tättingar som förekommer i Australien. (sv)
- Miodożer maskowy (Manorina melanocephala) – gatunek średniej wielkości ptaka z rodziny miodojadów (Meliphagidae). Występuje we wschodniej Australii i na Tasmanii. Nie jest zagrożony wyginięciem. (pl)
- Черношапочная манорина (лат. Manorina melanocephala) — вид воробьиных птиц из семейства медососовых (Meliphagidae), встречается в восточной, юго-восточной Австралии и на Тасмании. Населяет засушливые и разреженные эвкалиптовые леса без подлеска, приморские дюны, склоны Большого Водораздельного хребта, редколесья с доминированием каллитриса и акации, и другие открытые ландшафты с преобладанием склерофитной растительности. Обычна вдоль дорог и на окраинах населённых пунктов. Окрашена в основном в тёмные и светлые оттенки серого. Отличительные особенности птицы: чёрное пятно на голове в виде шапочки или маски, оранжево-желтые клюв и ноги, желтовато-оливковая полоса на крыле, белое поле по нижнему краю хвоста и яркие кожистые пятна позади глаз. У птиц, обитающих на Тасмании, цветная полоса на крыле окрашена в более насыщенные тона. Половой диморфизм отсутствует, молодые окрашены в более тёмные буровато-серые тона. Общественная и шумная птица, обладает богатым репертуаром издаваемых звуков. Жизнь проводит в стаях и колониях, которые имеют достаточно сложную социальную структуру. Основное звено этой структуры — одинокая самка и группа самцов, состоящих в родственной связи. Развито коммунальное гнездование, при котором не гнездящиеся самцы выполняют роль помощников в добывании корма для птенцов и чистки гнезда. Питается в основном нектаром, сочными плодами и насекомыми, которых добывает на деревьях и на земле. Культивация растений с крупными душистыми цветками, такими как гревиллея и эвкалипт белодревесный, способствовали расширению ареала птицы после начала колонизации континента европейцами. (ru)
- Манорина маскова (Manorina melanocephala) — птах родини медолюбових, ендемік на сході та південному сході Австралії. Через те, що птах майже ніколи не зберігає тиші, його назва англійською мовою є noisy miner, що дослівно можна перекласти, як галасливий гірник. Вид поділяється на чотири підвиди. Птах має сіре забарвлення тіла, чорну голову з виразними жовтими плямами позаду очей, оранжево-жовті дзьоб і лапки та біле оперення на кінчиках хвоста. Підвид leachi, що мешкає на Тасманії, має також жовте забарвлення на крилах і більше білого на хвості. Статевий диморфізм майже відсутній. Забарвлення самців, самиць і молодняка однакове, за винятком того, що молоді птахи мають легкий коричневій відтінок. Манорина маскова проводить час, як на деревах так і на землі, харчуючись нектаром рослин, паддю та живицею евкаліптів, фруктами та комахами. Ареал розповсюдження манорини маскової пролягає по території, від північного Квінсленду, через східну частину Нового Південного Уельсу, майже по всьому штату Вікторія до південного-сходу штату Південна Австралія, а також на сході острову Тасманія. Основним середовищем проживання птаха є сухі евкаліптові ліси, що не мають підліску. Головною вимогою для місця проживання є відсутність щільного чагарнику, тому птахи селяться також на місцях колишніх лісових пожеж, сільгосподарських угіддях, пасовищах скота, парках і садах. Відзначається зростання популяції манорини у місцях поселення людей. Вважалося, що це викликане популярністю серед садівників рослин, що продукують багато нектару, таких як гревілея, але сучасні дослідження більше схиляються до того, що головною причиною є політика місцевої влади по озелененню евкаліптами житлових районів. Незважаючи на те, що манорини маскові знаходиться під природоохоронним захистом в Австралії, у деяких районах відмічається їх надлишкова кількість, тому розглядаються можливості регулювання популяції цього птаха. Манорині маскові є пресоціальними й територіальними тваринами. Вони спільно годуються, купаються, будують сідала, виводять потомство та захищають територію. Формують колонії птахів, розміром до кількох сотень особин. Кожний птах має свої персональні обов'язки у зграї, птахи зі спільними обов'язками утворюють, так звані кіліки, найбільш стабільні об'єднання всередині колоній. Птахи також утворюють тимчасові зграї, так звані коаліції, для конкретних видів діяльності, наприклад відсічі нападу хижака. Згуртованість зграї досягається не лише завдяки спілкування голосом, а й через ритуальну поведінку, що полягає у демонстраційних польотах, характерних позиціях тулубу та голови. У цілому манорина маскова відзначається агресивною поведінкою, як до чужинців, так і до членів своєї колонії. Перед спарюванням самці, не виконують характерний для багатьох інших видів птахів, ритуал залицяння, щоб привернуту увагу самиці. Проте, процес спарювання у цих птахів перетворюється на шалені оргії. Сезон розмноження триває протягом цілого року. В одній кладці, у глибокому чашкуватому гнізді знаходяться два-чотири яйця. Висиджуванням яєць займається лише самиця, хоча до двадцяти самців допомагають їй піклуватися про пташенят. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- El menjamel cridaner (Manorina melanocephala) és una espècie d'ocell de la família dels melifàgids (Meliphagidae) que habita boscos i ciutats de Tasmània i Austràlia oriental, des del nord-est de Queensland, cap al sud, a través de l'est de Nova Gal·les del Sud fins al sud de Victòria i sud-est d'Austràlia Meridional. (ca)
- Manorina melanocephala generoko animalia da. Hegaztien barruko Meliphagidae familian sailkatua dago. (eu)
- El mielero chillón o manorina alborotadiza (Manorina melanocephala) es una especie de ave paseriforme de la familia Meliphagidae) endémica de Australia oriental y sudoriental. (es)
- Manorina melanocephala adalah seekor burung dalam keluarga penghisap madu, Meliphagidae, dan merupakan endemik dari timur dan tenggara Australia. Burung tersebut berwarna abu-abu, dengan kaki dan paruh berwarna jingga kekuningan, warna kuning di belakang matanya dan corak putih di bulu ekornya. (in)
- De tuinhoningeter (Manorina melanocephala) is een zangvogel uit de familie van de honingeters. Het is een van de circa 175 soorten honingeters. (nl)
- Larmhonungsstare (Manorina melanocephala) är en fågel i familjen honungsfåglar inom ordningen tättingar som förekommer i Australien. (sv)
- Miodożer maskowy (Manorina melanocephala) – gatunek średniej wielkości ptaka z rodziny miodojadów (Meliphagidae). Występuje we wschodniej Australii i na Tasmanii. Nie jest zagrożony wyginięciem. (pl)
- آكل الرحيق الصاخب (باللاتينية: Manorina melanocephala) أي مانورينا ميلانوسيفالا هو طائر من عائلة آكلي العسل الميليفاجيديا، وهو يستوطن شرق وجنوب شرق أستراليا. فهو طائر رمادي اللون وذو رأس[؟] سوداء ومنقار وأرجل صفراء برتقالية وبقعة صفراء مميزة خلف العين[؟] وأطراف بيضاء علي ريش[؟] الذيل.إن الفصيلة التسمانية تمتلك جزء أصفر أكثر كثافة في الجناح وطرف أبيض على نطاق أوسع بالذيل. إن الذكور والإناث واليافعين متشابهون بالمظهر على الرغم من أن الطيور الصغيرة رمادية بنية اللون. وكما يوضح الاسم، فإن آكل الرحيق الصاخب هو من السلالة الصوتية حيث يصدر مجموعة كبيرة من الأغاني والصيحات والتعنيفات والأنذارات، اما صغار الطيور خاصة يصدرون أصوات ثابتة تقريبًا. هو واحد من أربع سلالات من جنس المانورينا. ينقسم آكل الرحيق الصاخب نفسه إلى أربع سلالات[؟] فرعية. إن تقسيم م.م ليتشي هو منذ مدة طويلة، وقُسمت الطيور البرية[؟ (ar)
- Medosavka hlučná (Manorina melanocephala) je druh pěvce z čeledi kystráčkovitých (Meliphagidae). Je endemický pro jihovýchodní Austrálii, kde obývá suché otevřené eukalyptové lesy. Jsou popisovány čtyři poddruhy. Dospělý jedinec je převážně šedý, má oranžovo-žlutý zobák a žluté okolí očí. Tasmánský poddruh má také žluté peří na křídlech. Jejich velká populace představuje problém pro ostatní druhy, především pak podobně velké nebo menší pěvce. Ty vyhání ze svého teritoria a postupně tak upravují původního druhovou biodiverzitu. (cs)
- Manorina melanocephala Manorina melanocephala Méliphage bruyant Espèce Manorina melanocephala(Latham, 1802) Statut de conservation UICN LC 3.1 : Préoccupation mineure Le Méliphage bruyant (Manorina melanocephala) est une espèce endémique de passereau méliphage vivant dans l'est et le sud-est de l'Australie. Ce passereau est un oiseau gris avec une tête noire, un bec et des pattes jaune-orange, une tache jaune distinctive derrière l'œil et l'extrémité des plumes de la queue est blanche. Il n'y a pas de dimorphisme entre les mâles, les femelles et les juvéniles même si les oisillons sont moins colorés. Comme son nom l'indique, le méliphage bruyant est un oiseau chanteur qui dispose d'une large gamme de vocalisations. Étant l'une des quatre espèces du genre Manorina, le méliphage bruyant est (fr)
- The noisy miner (Manorina melanocephala) is a bird in the honeyeater family, Meliphagidae, and is endemic to eastern and southeastern Australia. This miner is a grey bird, with a black head, orange-yellow beak and feet, a distinctive yellow patch behind the eye, and white tips on the tail feathers. The Tasmanian race has a more intense yellow panel in the wing, and a broader white tip to the tail. Males, females and juveniles are similar in appearance, though young birds are a brownish-grey. As the common name suggests, the noisy miner is a vocal species with a large range of songs, calls, scoldings and alarms, and almost constant vocalisations, particularly from young birds. One of four species in the genus Manorina, the noisy miner itself is divided into four subspecies. The separation o (en)
- Черношапочная манорина (лат. Manorina melanocephala) — вид воробьиных птиц из семейства медососовых (Meliphagidae), встречается в восточной, юго-восточной Австралии и на Тасмании. Населяет засушливые и разреженные эвкалиптовые леса без подлеска, приморские дюны, склоны Большого Водораздельного хребта, редколесья с доминированием каллитриса и акации, и другие открытые ландшафты с преобладанием склерофитной растительности. Обычна вдоль дорог и на окраинах населённых пунктов. (ru)
- Манорина маскова (Manorina melanocephala) — птах родини медолюбових, ендемік на сході та південному сході Австралії. Через те, що птах майже ніколи не зберігає тиші, його назва англійською мовою є noisy miner, що дослівно можна перекласти, як галасливий гірник. Вид поділяється на чотири підвиди. Птах має сіре забарвлення тіла, чорну голову з виразними жовтими плямами позаду очей, оранжево-жовті дзьоб і лапки та біле оперення на кінчиках хвоста. Підвид leachi, що мешкає на Тасманії, має також жовте забарвлення на крилах і більше білого на хвості. Статевий диморфізм майже відсутній. Забарвлення самців, самиць і молодняка однакове, за винятком того, що молоді птахи мають легкий коричневій відтінок. Манорина маскова проводить час, як на деревах так і на землі, харчуючись нектаром рослин, паддю (uk)
|
