| dbo:abstract
|
- Home de Java (Homo erectus erectus) és el nom donat als fòssils descoberts el 1891 a , , a la vora del riu Solo a Java Oriental, Indonèsia, un dels primers exemplars coneguts d'Homo erectus. També es coneix com a pitecantrop, pel nom científic que li donà el seu descobridor, Eugène Dubois, el qual nom deriva d'arrels gregues i llatines i significa 'humà-mico dreçat'. Eugène el va batejar com a (1892-1893) per després rebatejar-lo com a Pithecanthropus erectus (1893-1894). (ca)
- Jávský člověk, latinsky Homo erectus erectus, dříve také Anthropopithecus erectus a Pithecanthropus erectus, je lidská fosilie objevená v letech 1891 a 1892 na ostrově Jáva (dnes součást Indonésie). Její stáří se odhaduje mezi 700 000 a 1 000 000 let. V době svého objevu to byla nejstarší fosilie hominidů, jaká kdy byla nalezena. Tým vedený Eugènem Duboisem vykopal zub, lebku a stehenní kost u Trinilu na březích řeky Solo na východní Javě. Dubois tehdy tvrdil, že nalezl dlouho hledaný „chybějící článek“ mezi lidoopy a lidmi. Dal druhu vědecké jméno Anthropopithecus erectus, později jej přejmenoval na Pithecanthropus erectus. Fosilie vzbudila hodně kontroverzí. Deset let po objevu již o ní existovalo osmdesát publikací. Duboisův argument o "chybějícím článku" však přijal málokdo. Někteří fosílii zařazovali k lidoopům, jiní k anatomicky moderním lidem (Homo sapiens), mnoho jiných vědců považovalo jávského člověka za primitivní vedlejší větev evoluce, která vůbec nesouvisí s moderními lidmi. Nakonec podobnosti mezi jávským člověkem a nově objeveným člověkem pekingským (Sinanthropus pekinensis) vedly Ernsta Mayra v roce 1950 k přiřazení obou fosilií k druhu Homo erectus. I jiné fosílie nalezené v první polovině dvacátého století na Jávě, v Sangiranu a , byly nakonec přiřazeny k druhu Homo erectus. Kvůli určitým odlišnostem jávského člověka oproti ostatním populacím Homo erectus začali někteří vědci v 70. letech hovořit o poddruhu Homo erectus erectus. Fosílie jávského člověka se od roku 1900 nachází v nizozemském Nederlands Centrum voor Biodiversiteit Naturalis, tedy v národním muzeu přírodní historie v Leidenu. (cs)
- إنسان جاوة (بالإنجليزية: Java Man) هو اسم أطلق على مستحاثات اكتشفت عام 1891 في موقع ترينيل في مقاطعة نجاوي على ضفاف نهر سولو بجاوة بإندونيسيا وهي من أوائل العينات المعروفة للإنسان المنتصب. اعطاها مكتشفها الاسم العلمي Pithecanthropus erectus وهو اسم مستمد من جذور يونانية ولاتينية تعني الإنسان القرد المستقيم. كان اكتشاف دوبويس ناقص تماما؛ يتكون من وعظم فخذ وأسنان. هناك خلاف على أن كل هذه العظام تعود إلى نوع واحد. اكتشفت لاحقا عينة أخرى أكثر اكتمالا في قرية سانجيريا في وسط جاوة - 18 كيلو متر شمالا من سولو - وكانت هذه العينة (قبة قحف مماثلة في حجمها مع حجم الأولى التي اكتشفها دوبويس) اكتشفت بواسطة عالم الأحياء القديمة البرليني المولد ج. ه. ر. فون كوينجسوالد سنة 1936. وبالرغم من انه كان هناك اكتشافات للمزيد من العينات في موقع سانجيران إلا أن التقارير الرسمية جاءت منتقدة لفقر الموقع. أثارت الحفرية الكثير من الجدل. بعد أقل من عشر سنوات من عام 1891، تم نشر ما يقرب عن ثمانين كتاباً أو مقالة عن اكتشافات دوبوا. على الرغم من حجة دوبوا، لم يتم قبول أن إنسان جاوة كان شكلاً انتقالياً بين القردة والبشر على مدى كبير. ورفض البعض هذه الحفريات على أنها قردة أو بشر معاصرين، في حين اعتبر العديد من العلماء إنسان جاوة كفرع جانبي بدائي للتطور لا يرتبط بالإنسان الحديث على الإطلاق. في ثلاثينيات القرن العشرين، زعم دوبوا أن بيثكانثروبوس تطوّر كجيبون عملاق، وهي محاولة خاطئة كثيراً من جانب دوبوا لإثبات أنها كانت الحلقة المفقودة. في النهاية أدت أوجه التشابه بين إنسان جاوة وإنسان بكين إلى دفع ماير إلى إعادة تسمية كليهما بالإنسان المنتصب في عام 1950، ووضعهما مباشرةً في شجرة التطور البشرية. لتمييز إنسان جاوة، عن باقي أنواع الإنسان المنتصب، بدأ بعض العلماء في السبعينيات باعتباره نوعاً فرعياً من الإنسان المنتصب. تعتبر الحفريات الأخرى التي عثر عليها في النصف الأول من القرن العشرين في جاوة وفي سانغيريا وموجوكيرتو -وكلها أقدم من تلك التي عثر عليها دوبوا- جزءاً من جنس الإنسان المنتصب. يقدّر أن ما بين 700.000 و1.000.000 عام –في وقت اكتشافهم- كانت حفريات إنسان جاوة أقدم حفريات إنسانية موجودة على الإطلاق. حفريات إنسان جاوة موجودة في هولندا منذ عام 1900. (ar)
- Als Java-Mensch werden Fossilien bezeichnet, die erstmals 1891 von Eugène Dubois am Ufer des Solo-Flusses (auch: Bengawan Solo) bei Trinil in Ost-Java entdeckt wurden. Nach heutigem Kenntnisstand wird ihnen ein Alter von rund einer Million Jahre zugeschrieben.Es waren die ersten Fossilien von Hominini, die außerhalb Europas entdeckt wurden und nach den Neandertalern die zweiten Belege für fossile Verwandte des anatomisch modernen Menschen (Homo sapiens). Die Funde aus Java wurden zunächst als Anthropopithecus bezeichnet und später als Pithecanthropus erectus . Heute werden sie von den meisten Paläoanthropologen der Art Homo erectus zugeordnet, wobei ihre Herkunft gelegentlich – wie 1940 von Franz Weidenreich angeregt – durch den Zusatz eines Unterart-Epithetons betont wird: Homo erectus javanensis. Als enger zeitlicher Verwandter gilt der Peking-Mensch, der entsprechend gelegentlich als Homo erectus pekinensis bezeichnet wird. (de)
- Javako gizakia (Homo erectus erectus) Homo erectus espezieko aurkitu zuten lehenengo espezimena izan zen. Trinilen (Javan) 1891n aurkitu zuenean Pithecanthropus erectus izendatu zuen. 1930eko hamarkadan alemaniar paleontologoak aztarna berriak topatu zituen, bai Trinilen eta baita ere, handik 75 kilometrora. 1940an Homo erectus iavanensis izendatu arren, lau urte geroago Homo erectus erectus izendatu zuen behin betiko. Garezurraren tamaina 940 ml-koa zen, egungo gizakiaren 1.200-1.500 eta gorilaren 600 ml artekoa. Nahiz eta haren burmuinak hizkuntza kontrolatzen duen zatia izan, ez dakigu hitz egiten ote zuen. 1,70 metro luze zen, 70 kilogramo inguru zituen eta zutik ibiltzen zen. (eu)
- Java Man (Homo erectus erectus, formerly also Anthropopithecus erectus, Pithecanthropus erectus) is an early human fossil discovered in 1891 and 1892 on the island of Java (Dutch East Indies, now part of Indonesia). Estimated to be between 700,000 and 2,000,000 years old, it was, at the time of its discovery, the oldest hominid fossils ever found, and it remains the type specimen for Homo erectus. Led by Eugène Dubois, the excavation team uncovered a tooth, a skullcap, and a thighbone at Trinil on the banks of the Solo River in East Java. Arguing that the fossils represented the "missing link" between apes and humans, Dubois gave the species the scientific name Anthropopithecus erectus, then later renamed it Pithecanthropus erectus. The fossil aroused much controversy. Less than ten years after 1891, almost eighty books or articles had been published on Dubois's finds. Despite Dubois's argument, few accepted that Java Man was a transitional form between apes and humans. Some dismissed the fossils as apes and others as modern humans, whereas many scientists considered Java Man as a primitive side branch of evolution not related to modern humans at all. In the 1930s Dubois made the claim that Pithecanthropus was built like a "giant gibbon", a much misinterpreted attempt by Dubois to prove that it was the "missing link". Eventually, similarities between Pithecanthropus erectus (Java Man) and Sinanthropus pekinensis (Peking Man) led Ernst Mayr to rename both Homo erectus in 1950, placing them directly in the human evolutionary tree. To distinguish Java Man from other Homo erectus populations, some scientists began to regard it as a subspecies, Homo erectus erectus, in the 1970s. Other fossils found in the first half of the twentieth century in Java at Sangiran and Mojokerto, all older than those found by Dubois, are also considered part of the species Homo erectus. The fossils of Java Man have been housed at the Rijksmuseum van Geologie en Mineralogie and later Naturalis in the Netherlands since 1900. (en)
- El hombre de Java (Homo erectus erectus) fue el primer espécimen descubierto de Homo erectus, descrito originalmente en Java por Eugène Dubois, quien inicialmente lo llamó Anthropopithecus erectus (1892-1893) y después, Pithecanthropus erectus (1893-1894). Los términos Anthropopithecus (Blainville, 1839) y Pithecanthropus (Haeckel, 1868) derivan de raíces griegas y significan ‘mono hombre’ (Anthropopithecus) y ‘hombre mono’ (Pithecanthropus). (es)
- L'Homme de Java est le nom donné à un ensemble de fossiles appartenant à l'espèce Homo erectus, découverts à Trinil, au bord du fleuve Solo (12 km à l'ouest de Ngawi), dans la province de Java oriental. Les premiers vestiges fossiles ont été découverts en 1891 et 1892 par le médecin et anatomiste néerlandais Eugène Dubois. Ils lui ont permis de définir en 1894 l'espèce Pithecanthropus erectus, renommée dans les années 1960 Homo erectus. D'autres fossiles ont été mis au jour par la suite à Trinil, en 1898 et 1900, puis en 1978. L'attribution de certains d'entre eux à l'espèce Homo erectus est discutée. Selon la dernière étude de datation publiée en 2014, la couche géologique des fossiles de 1891 serait datée d'environ 500 000 ans. (fr)
- An chéad iontaise de Homo erectus atá ar eolas, ar tháinig an t-anatamaí Ollannach Eugène Dubois (1858-1940) air i 1891 in Iáva, ag tabhairt Pithecanthropus erectus air. Ina dhiaidh sin fuarthas samplaí ó 800,000 is 300,000 bliain ó shin, agus claonta fadtréimhseacha le méadú na hinchinne is laghdú na bhfiacla. Meastar gur áitrigh Homo erectus Iáva i dtréimhse idiroighreach timpeall 900,000 bliain ó shin nuair a bhí leibhéal na farraige íseal agus Scairbh Sunda, a cheanglaíonn Iáva is mórthír na hÁise, nochta. Ina dhiaidh sin bhí Iáva scoite ó am go chéile le linn na n-oighearaoiseanna tréimhsiúla, nuair a bhíodh leibhéal na farraige íseal. (ga)
- Manusia Jawa (Homo erectus erectus) adalah jenis Homo erectus yang pertama kali ditemukan. Pada awal penemuan, makhluk mirip manusia ini diberi nama ilmiah Pithecanthropus erectus oleh Eugène Dubois, pemimpin tim yang berhasil menemukan fosil tengkoraknya di Trinil, Ngawi pada tahun 1891. Nama Pithecanthropus erectus sendiri berasal dari akar bahasa Yunani dan latin dan memiliki arti manusia-kera yang dapat berdiri. (in)
- Uomo di Giava è il nome dato ai fossili scoperti nel 1891 a , sulle rive del fiume , nella provincia di Giava Orientale, nell'isola di Giava in Indonesia. I fossili rappresentano uno dei primi esempi di quello che oggi viene chiamato Homo erectus. I resti furono scoperti da Eugène Dubois, che li classificò con il nome scientifico di Pithecanthropus erectus (dal greco antico πίθηκος "scimmia" e ἄνθρωπος "uomo"). (it)
- ジャワ原人（ジャワげんじん）とは、ウジェーヌ・デュボワが1891年にオランダ領であったインドネシアジャワ島トリニールで発見した化石人類に対する通称である。年代は 170 - 180万年前ごろと推定されていたが、最新の研究では130万年前ごろとされている。 かつては Pithecanthropus erectus（ピテカントロプス・エレクトス）の学名で呼ばれていたが、2012年現在はヒト属に分類され、Homo erectus（ホモ・エレクトス）の亜種の一つ Homo erectus erectus（ホモ・エレクトス・エレクトス）と位置付けられている。 オーストラリア先住民などに進化したとする研究者もいたが、現生人類の直接の祖先はアフリカに生息していたホモ・エレクトスの別の亜種（または独立種ホモ・エルガステル）であって、アジアにいた北京原人やジャワ原人は直接の祖先ではないとする意見が支配的である。 (ja)
- 자바원인(-原人, Java man)은 호모 에렉투스의 한 부류로, 〈직립보행 원인〉이라는 의미로 뒤부아가 지은 이름인 '피테칸트로푸스 에렉투스(Pithecanthropus erectus)'라고도 한다. 1891년에 네덜란드의 군의관 외젠 뒤부아에 의해서 인도네시아 자와섬의 솔로 강변에서 발견된 화석 인류이다. 자바원인 발견당시 뒤부아는 군의 인사이동으로 부인, 딸과 함께 인도네시아에서 살고 있었다. 자바원인 발견은 진화론을 증명하는 증험이기 때문에 역사적으로 중요한 발견이다. 호모 에렉투스의 일종으로 뇌의 용적은 900~1000cc로서 한결 호모 사피엔스에 가깝고 대퇴골도 발달하여 현대인과 유사하다. 자바원인이 사용했던 석기는 발견되지 않았으나 두발로 직립보행하고 홍적세에 살았다. (ko)
- De Javamens (vroeger Pithecanthropus erectus en tegenwoordig Homo erectus javanicus) is een collectie fossielen van de prehistorische mensen die in 1891-92 werd gevonden op het oosten van het eiland Java. De Javamens wordt tegenwoordig door antropologen net als vergelijkbare fossielen uit de omgeving van de Chinese hoofdstad Peking (de pekingmens) tot de soort Homo erectus gerekend. Deze leefde rond 1 miljoen jaar geleden. De eerste fossielen van de javamens werden ontdekt aan de oever van de Solorivier door een team van de Nederlandse antropoloog Eugène Dubois in 1891 en bevinden zich nu in de collecties van Naturalis in Leiden. Sinds augustus 2019 is in Naturalis ook een reconstructie te zien van hoe de Javamens er uit had kunnen zien. (nl)
- Питека́нтроп (от др.-греч. πίθηκος — обезьяна и ἄνθρωπος — человек) — ископаемая внутривидовая разновидность людей, известная по окаменелостям с острова Ява (Индонезия) и часто рассматриваемая как подвид Homo erectus erectus в рамках вида Человек прямоходящий. Впервые питекантроп был описан Эженом Дюбуа в отчёте 1892 года и монографии 1894 года, в которой было введено новое родовое имя Pithecanthropus. Окаменелости, на основе которых был описан вид Pithecanthropus erectus, включали найденные у деревни Триниль черепной свод и моляр архаичного вида, а также бедренную кость более прогрессивной формы. Это противоречие вызвало широкую дискуссию среди специалистов, в итоге научное сообщество признало выводы Дюбуа. Некоторое время питекантроп считался «недостающим звеном» в эволюции человека от обезьяноподобных предков, но впоследствии, с объединением ряда региональных окаменелостей в общий вид Homo erectus, его стали рассматривать как тупиковую местную ветвь этого вида. Для питекантропов характерен удлинённый низкий череп с гипертрофированной толщиной свода, широкой затылочной костью, покатым лбом и узким лицевым отделом с массивными челюстями. По многим признакам, таким как объём и форма черепа, форма зубов, средний рост, питекантропы занимают промежуточное положение между более ранними гомининами и человеком разумным. В рамках вида Homo erectus черты питекантропов более архаичны, чем у африканских представителей вида, находок из Китая или позднего человека прямоходящего из Индонезии, известного как явантроп. Древность окаменелостей питекантропа неоднократно пересматривалась, оценка возраста наиболее древних костей колеблется между 1,8 и 1,3 миллиона лет назад. Время исчезновения питекантропа, произошедшего менее 900 тысяч лет назад, совпадает с периодом смены лесостепной плейстоценовой фауны на фауну дождевых лесов современного типа. Представления о материальной культуре питекантропов неполны: хотя на Яве обнаружены каменные орудия, их связь с питекантропами оспаривается. Имеются некоторые данные, свидетельствующие о том, что питекантроп использовал в качестве орудий труда раковины моллюсков и акульи зубы. (ru)
- Homem de Java (Homo erectus erectus, Javanese: Manungsa Jawa, indonésio: Manusia Jawa) foi o primeiro espécime de Homo erectus a ser descoberto. Fósseis desse hominídeo foram descobertos na ilha de Java (Indonésia) entre 1891 e 1892. Dirigida por Eugène Dubois, a equipe de escavação descobriu um dente, uma calota craniana e um fêmur em , nas margens do Rio Solo, em Java Oriental. Alegando que os fósseis representavam o "elo perdido" entre macacos e seres humanos, Dubois deu à espécie o nome científico Anthropopithecus erectus, depois renomeado para Pithecanthropus erectus. O consenso entre a maioria dos cientistas contemporâneos é de que o fêmur é mais recente do que a calota craniana e teria pertencido a um homem moderno. Além disso, alguns dos dentes encontrados nas proximidades seriam de orangotango, e não de Homo erectus. Mas a calota craniana do Homem de Java pertenceu a um Homo erectus: ela tem aproximadamente 940 cc, em comparação com 97 cc, no caso de um gibão, sendo também incompatível com o crânio de outros macacos. Ademais, o fóssil é semelhante ao e muitos outros fósseis de Homo erectus que foram encontrados. O fóssil despertou muita controvérsia. Menos de dez anos depois de 1891, quase oitenta livros ou artigos haviam sido publicados nas descobertas de Dubois. Apesar do argumento de Dubois, poucos cientistas da evolução aceitaram que o Homem de Java era uma forma de transição entre macacos e humanos. Alguns cientistas descartaram os fósseis como macacos e outros como humanos modernos, enquanto muitos cientistas consideravam o Homem de Java como um ramo secundário primitivo da evolução, não relacionado aos humanos modernos. Na década de 1930, Dubois fez a afirmação de que o Pithecanthropus era formado como um "gibão gigante", uma tentativa muito mal interpretada por Dubois para provar que era o "elo perdido". Eventualmente, as semelhanças entre Pithecanthropus erectus e Sinanthropus pekinensis (Homem de Pequim) levaram Ernst Mayr a renomear como Homo erectus em 1950, colocando-os diretamente na árvore evolutiva humana. Posteriormente, para distinguir o Homem de Java de outras populações de Homo erectus, alguns cientistas começaram a considerá-lo como uma subespécie, o Homo erectus erectus, na década de 1970. Outros fósseis encontrados na primeira metade do século XX em Java, em Sangiran e Mojokerto, todos mais antigos que os encontrados por Dubois, também são considerados parte da espécie Homo erectus. (Estimados entre 700.000 e 1.000.000 anos, no momento da descoberta, os fósseis do Homem de Java eram os fósseis homininos mais antigos já encontrados). Os fósseis do Homem de Java foram alojados no Naturalis na Holanda desde 1900. (pt)
- Пітекантроп (від грец. πίθηκος — «мавпа» і ἄνθρωπος — «людина», «яванська людина») — викопний підвид людей, який колись розглядали як проміжну ланку еволюції між австралопітеками і неандертальцями. Мешкав близько 700 — 27тисяч років тому. В даний час пітекантропа розглядають як локальний варіант Homo erectus (поряд з гейдельберзькою людиною в Європі та пекінською людиною (синантропом) у Китаї), який характерний виключно для Південно-Східної Азії і який не породив безпосередніх предків людини. Допускається, що прямим нащадком яванської людини є людина флореська. (uk)
- 爪哇猿人（學名：Homo erectus erectus）又称爪哇人，是生活在更新世中期的直立人。其化石遗存是荷兰古生物学家欧仁·杜布瓦于1891年在荷属印尼东爪哇省的梭罗河畔发现的。当时杜布瓦将其命名为“直立猿人”（Pithecanthropus erectus）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Home de Java (Homo erectus erectus) és el nom donat als fòssils descoberts el 1891 a , , a la vora del riu Solo a Java Oriental, Indonèsia, un dels primers exemplars coneguts d'Homo erectus. També es coneix com a pitecantrop, pel nom científic que li donà el seu descobridor, Eugène Dubois, el qual nom deriva d'arrels gregues i llatines i significa 'humà-mico dreçat'. Eugène el va batejar com a (1892-1893) per després rebatejar-lo com a Pithecanthropus erectus (1893-1894). (ca)
- El hombre de Java (Homo erectus erectus) fue el primer espécimen descubierto de Homo erectus, descrito originalmente en Java por Eugène Dubois, quien inicialmente lo llamó Anthropopithecus erectus (1892-1893) y después, Pithecanthropus erectus (1893-1894). Los términos Anthropopithecus (Blainville, 1839) y Pithecanthropus (Haeckel, 1868) derivan de raíces griegas y significan ‘mono hombre’ (Anthropopithecus) y ‘hombre mono’ (Pithecanthropus). (es)
- L'Homme de Java est le nom donné à un ensemble de fossiles appartenant à l'espèce Homo erectus, découverts à Trinil, au bord du fleuve Solo (12 km à l'ouest de Ngawi), dans la province de Java oriental. Les premiers vestiges fossiles ont été découverts en 1891 et 1892 par le médecin et anatomiste néerlandais Eugène Dubois. Ils lui ont permis de définir en 1894 l'espèce Pithecanthropus erectus, renommée dans les années 1960 Homo erectus. D'autres fossiles ont été mis au jour par la suite à Trinil, en 1898 et 1900, puis en 1978. L'attribution de certains d'entre eux à l'espèce Homo erectus est discutée. Selon la dernière étude de datation publiée en 2014, la couche géologique des fossiles de 1891 serait datée d'environ 500 000 ans. (fr)
- An chéad iontaise de Homo erectus atá ar eolas, ar tháinig an t-anatamaí Ollannach Eugène Dubois (1858-1940) air i 1891 in Iáva, ag tabhairt Pithecanthropus erectus air. Ina dhiaidh sin fuarthas samplaí ó 800,000 is 300,000 bliain ó shin, agus claonta fadtréimhseacha le méadú na hinchinne is laghdú na bhfiacla. Meastar gur áitrigh Homo erectus Iáva i dtréimhse idiroighreach timpeall 900,000 bliain ó shin nuair a bhí leibhéal na farraige íseal agus Scairbh Sunda, a cheanglaíonn Iáva is mórthír na hÁise, nochta. Ina dhiaidh sin bhí Iáva scoite ó am go chéile le linn na n-oighearaoiseanna tréimhsiúla, nuair a bhíodh leibhéal na farraige íseal. (ga)
- Manusia Jawa (Homo erectus erectus) adalah jenis Homo erectus yang pertama kali ditemukan. Pada awal penemuan, makhluk mirip manusia ini diberi nama ilmiah Pithecanthropus erectus oleh Eugène Dubois, pemimpin tim yang berhasil menemukan fosil tengkoraknya di Trinil, Ngawi pada tahun 1891. Nama Pithecanthropus erectus sendiri berasal dari akar bahasa Yunani dan latin dan memiliki arti manusia-kera yang dapat berdiri. (in)
- Uomo di Giava è il nome dato ai fossili scoperti nel 1891 a , sulle rive del fiume , nella provincia di Giava Orientale, nell'isola di Giava in Indonesia. I fossili rappresentano uno dei primi esempi di quello che oggi viene chiamato Homo erectus. I resti furono scoperti da Eugène Dubois, che li classificò con il nome scientifico di Pithecanthropus erectus (dal greco antico πίθηκος "scimmia" e ἄνθρωπος "uomo"). (it)
- ジャワ原人（ジャワげんじん）とは、ウジェーヌ・デュボワが1891年にオランダ領であったインドネシアジャワ島トリニールで発見した化石人類に対する通称である。年代は 170 - 180万年前ごろと推定されていたが、最新の研究では130万年前ごろとされている。 かつては Pithecanthropus erectus（ピテカントロプス・エレクトス）の学名で呼ばれていたが、2012年現在はヒト属に分類され、Homo erectus（ホモ・エレクトス）の亜種の一つ Homo erectus erectus（ホモ・エレクトス・エレクトス）と位置付けられている。 オーストラリア先住民などに進化したとする研究者もいたが、現生人類の直接の祖先はアフリカに生息していたホモ・エレクトスの別の亜種（または独立種ホモ・エルガステル）であって、アジアにいた北京原人やジャワ原人は直接の祖先ではないとする意見が支配的である。 (ja)
- 자바원인(-原人, Java man)은 호모 에렉투스의 한 부류로, 〈직립보행 원인〉이라는 의미로 뒤부아가 지은 이름인 '피테칸트로푸스 에렉투스(Pithecanthropus erectus)'라고도 한다. 1891년에 네덜란드의 군의관 외젠 뒤부아에 의해서 인도네시아 자와섬의 솔로 강변에서 발견된 화석 인류이다. 자바원인 발견당시 뒤부아는 군의 인사이동으로 부인, 딸과 함께 인도네시아에서 살고 있었다. 자바원인 발견은 진화론을 증명하는 증험이기 때문에 역사적으로 중요한 발견이다. 호모 에렉투스의 일종으로 뇌의 용적은 900~1000cc로서 한결 호모 사피엔스에 가깝고 대퇴골도 발달하여 현대인과 유사하다. 자바원인이 사용했던 석기는 발견되지 않았으나 두발로 직립보행하고 홍적세에 살았다. (ko)
- Пітекантроп (від грец. πίθηκος — «мавпа» і ἄνθρωπος — «людина», «яванська людина») — викопний підвид людей, який колись розглядали як проміжну ланку еволюції між австралопітеками і неандертальцями. Мешкав близько 700 — 27тисяч років тому. В даний час пітекантропа розглядають як локальний варіант Homo erectus (поряд з гейдельберзькою людиною в Європі та пекінською людиною (синантропом) у Китаї), який характерний виключно для Південно-Східної Азії і який не породив безпосередніх предків людини. Допускається, що прямим нащадком яванської людини є людина флореська. (uk)
- 爪哇猿人（學名：Homo erectus erectus）又称爪哇人，是生活在更新世中期的直立人。其化石遗存是荷兰古生物学家欧仁·杜布瓦于1891年在荷属印尼东爪哇省的梭罗河畔发现的。当时杜布瓦将其命名为“直立猿人”（Pithecanthropus erectus）。 (zh)
- إنسان جاوة (بالإنجليزية: Java Man) هو اسم أطلق على مستحاثات اكتشفت عام 1891 في موقع ترينيل في مقاطعة نجاوي على ضفاف نهر سولو بجاوة بإندونيسيا وهي من أوائل العينات المعروفة للإنسان المنتصب. اعطاها مكتشفها الاسم العلمي Pithecanthropus erectus وهو اسم مستمد من جذور يونانية ولاتينية تعني الإنسان القرد المستقيم. في النهاية أدت أوجه التشابه بين إنسان جاوة وإنسان بكين إلى دفع ماير إلى إعادة تسمية كليهما بالإنسان المنتصب في عام 1950، ووضعهما مباشرةً في شجرة التطور البشرية. لتمييز إنسان جاوة، عن باقي أنواع الإنسان المنتصب، بدأ بعض العلماء في السبعينيات باعتباره نوعاً فرعياً من الإنسان المنتصب. (ar)
- Jávský člověk, latinsky Homo erectus erectus, dříve také Anthropopithecus erectus a Pithecanthropus erectus, je lidská fosilie objevená v letech 1891 a 1892 na ostrově Jáva (dnes součást Indonésie). Její stáří se odhaduje mezi 700 000 a 1 000 000 let. V době svého objevu to byla nejstarší fosilie hominidů, jaká kdy byla nalezena. (cs)
- Als Java-Mensch werden Fossilien bezeichnet, die erstmals 1891 von Eugène Dubois am Ufer des Solo-Flusses (auch: Bengawan Solo) bei Trinil in Ost-Java entdeckt wurden. Nach heutigem Kenntnisstand wird ihnen ein Alter von rund einer Million Jahre zugeschrieben.Es waren die ersten Fossilien von Hominini, die außerhalb Europas entdeckt wurden und nach den Neandertalern die zweiten Belege für fossile Verwandte des anatomisch modernen Menschen (Homo sapiens). Die Funde aus Java wurden zunächst als Anthropopithecus bezeichnet und später als Pithecanthropus erectus . Heute werden sie von den meisten Paläoanthropologen der Art Homo erectus zugeordnet, wobei ihre Herkunft gelegentlich – wie 1940 von Franz Weidenreich angeregt – durch den Zusatz eines Unterart-Epithetons betont wird: Homo erectus (de)
- Java Man (Homo erectus erectus, formerly also Anthropopithecus erectus, Pithecanthropus erectus) is an early human fossil discovered in 1891 and 1892 on the island of Java (Dutch East Indies, now part of Indonesia). Estimated to be between 700,000 and 2,000,000 years old, it was, at the time of its discovery, the oldest hominid fossils ever found, and it remains the type specimen for Homo erectus. (en)
- Javako gizakia (Homo erectus erectus) Homo erectus espezieko aurkitu zuten lehenengo espezimena izan zen. Trinilen (Javan) 1891n aurkitu zuenean Pithecanthropus erectus izendatu zuen. 1930eko hamarkadan alemaniar paleontologoak aztarna berriak topatu zituen, bai Trinilen eta baita ere, handik 75 kilometrora. 1940an Homo erectus iavanensis izendatu arren, lau urte geroago Homo erectus erectus izendatu zuen behin betiko. (eu)
- De Javamens (vroeger Pithecanthropus erectus en tegenwoordig Homo erectus javanicus) is een collectie fossielen van de prehistorische mensen die in 1891-92 werd gevonden op het oosten van het eiland Java. (nl)
- Homem de Java (Homo erectus erectus, Javanese: Manungsa Jawa, indonésio: Manusia Jawa) foi o primeiro espécime de Homo erectus a ser descoberto. Fósseis desse hominídeo foram descobertos na ilha de Java (Indonésia) entre 1891 e 1892. Dirigida por Eugène Dubois, a equipe de escavação descobriu um dente, uma calota craniana e um fêmur em , nas margens do Rio Solo, em Java Oriental. Alegando que os fósseis representavam o "elo perdido" entre macacos e seres humanos, Dubois deu à espécie o nome científico Anthropopithecus erectus, depois renomeado para Pithecanthropus erectus. (pt)
- Питека́нтроп (от др.-греч. πίθηκος — обезьяна и ἄνθρωπος — человек) — ископаемая внутривидовая разновидность людей, известная по окаменелостям с острова Ява (Индонезия) и часто рассматриваемая как подвид Homo erectus erectus в рамках вида Человек прямоходящий. (ru)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
