| dbo:abstract
|
- Shiokaze (汐風, Tide Wind) was a Minekaze-class destroyer, built for the Imperial Japanese Navy immediately following World War I. Advanced for their time, these ships served as first-line destroyers through the 1930s, but were considered obsolescent by the start of the Pacific War. (en)
- 汐風（しおかぜ/しほかぜ）は、日本海軍の駆逐艦。峯風型の8番艦である。艦名は海上や海岸近くで吹く塩気を含んだ風を意味する。 (ja)
- Lo Shiokaze (汐風? lett. "Brezza marittima") è stato un cacciatorpediniere della Marina imperiale giapponese, ottava unità appartenente alla classe Minekaze. Fu varato nell'ottobre 1920 dal cantiere navale di Maizuru. Servì in prima linea nel corso degli anni venti e dei primi anni trenta. Assegnato alla 3ª Divisione e alla difesa delle portaerei della 4ª Divisione, nei primi mesi della guerra nel Pacifico partecipò marginalmente alle operazioni anfibie nelle Filippine, nelle Indie orientali olandesi e scortò la Ryujo nell'incursione giapponese nell'Oceano Indiano; nell'estate 1942 operò al largo delle isole Aleutine, quindi tornò in patria e dalla seconda metà di agosto rimase di scorta ai convogli tra Giappone e Formosa. Adattato a cacciatorpediniere di scorta all'inizio del 1943, fu da allora in avanti incaricato di proteggere convogli su più rotte fino a che non rimase danneggiato, nel gennaio 1945, da un attacco aereo: tornò a Kure per riparazioni, mai completate, e fu demolito nel 1948 su ordine delle autorità statunitensi. (it)
- Сіокадзе (Shiokaze, яп. 汐風) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні. Корабель, який став восьмим (за датою закладання) серед есмінців типу «Мінекадзе», спорудили у 1921 році на верфі ВМФ у Майдзуру. 9 березня 1928-го під час навчань Сіокадзе зіткнувся із підводним човном I-21, унаслідок чого отримав лише незначні пошкодження (а у субмарини носова частина виявилась загнутою під великим кутом). У травні 1938-го під час Другої японо-китайської війни Сіокадзе прийняв участь в операції проти порту Амой (Сямень), розташованого біля південного входу до Тайванської протоки. Всього тут задіяли загін із 1 важкого крейсера, 4 легких крейсерів та 10 есмінців, проведені яким бомбардування допомогли десанту морських піхотинців оволодіти Амоєм за дві доби. Також відомо, що в 1938 – 1939 роках Сіокадзе здійснював патрулювання біля узбережжя Південного Китаю. На момент вступу Японії до Другої світової війни Сіокадзе належав до 3-ї дивізії ескадрених міноносців, яка була підпорядкована 4-й дивізії авіаносців та мала забезпечувати ескорт її кораблів – легкого авіаносця «Рюдзьо» та ескортного авіаносця «Тайо» (з 22 грудня 1941-го останній замінять на легкий авіаносець «Сьохо», проте конверсія останнього завершилась лише 30 листопада 1941-го і він ще не мав своєї авіагрупи). За складеним штабом флоту розписом Сіокадзе виділили для супроводу «Рюдзьо», який єдиний з авіаносців 4-ї дивізії прийняв активну участь у початковому етапі конфлікту. 29 листопада – 5 грудня 1941-го Сіокадзе супроводив «Рюдзьо» з Сасебо на Палау – базу на заході Каролінських островів, з якої запланували наступ на південь Філіппін та схід Нідерландської Ост-Індії. 6 грудня авіаносець під охороною Сіокадзе вийшов у море з метою нанести удар по Давао на південному узбережжі філіппінського острова Мінданао. Атака відбулась вже у перший день бойових дій 8 грудня (тільки по іншу сторону лінії зміни дат від Перл-Гарбору). Після цього «Рюдзьо» попрямував для прикриття висадки у Легаспі на південно-східному узбережжі острова Лусон, яка успішно відбулась 12 грудня (це був один з кількох запланованих японським командуванням допоміжних десантів на Філіппіни, які передували висадці основних сил у затоці Лінгайєн). 14 грудня загін повернувся на Палау. 17 грудня 1941-го Сіокадзе знову рушив для супроводу «Рюдзьо», який на цей раз прикривав десанти у Давао (успішно відбувся в ніч на 20 грудня) та до Голо на однойменному острові у філіппінському архепелазі Сулу (24 грудня). 26 грудня авіаносець та його охорона повернулись на Палау. Невдовзі «Рюдзьо» перевели на інший напрямок, збираючись використати його у наступі на Малаю та захід Нідерландської Ост-Індії. 28 грудня 1941 він рушив з Палау, на початку січня побував у Мако (важлива база японського ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки), а 7 січня був у бухті Камрань (центральна частина узбережжя В’єтнаму). 16 – 19 січня 1941-го «Рюдзьо» виходив з Камрані, оскільки японське командування отримало хибні дані про прибуття до Сінгапуру британського лінкора (можливо відзначити, що тоді ж з цієї бази виходили в море 5 важких крейсерів та ескадра ескадрених міноносців). 23 січня 1942-го Сіокадзе рушив для супроводу «Рюдзьо» у операції, яка мала за мету створення передової бази на островах Анамбас (дві з половиною сотні кілометрів на північний схід від Сінгапуру), а також прикриття висадки в Ендау на півострові Малакка (менш ніж за півтори сотні кілометрів від нещодавно згаданого головного британського бастіону). Обидві вони пройшли успішно (літакам з «Рюдзьо» навіть не довелось прийняти якоїсь участі в подіях при Ендау) і 30 січня Сіокадзе повернувся до Камрані. 10 лютого 1942-го «Рюдзьо» вийшов для підтримки операції проти центра нафтогазової промисловості у Палембанзі на сході острова Суматра, але на цей раз без Сіокадзе, оскільки охорону авіаносця доручили есмінцю «Сікінамі». У другій половині лютого 1942-го великий – понад півсотні транспортів – конвой з японськими військами попрямував до головного острова Нідерландської Ост-Індії Яви. Вже під час наближення до Яви розвідка почала доповідати про наявність тут значних сил союзників, і командування операцією вирішило ввести в дію «Рюдзьо», який після суматранського походу перебував у Кап-Сен-Жак (наразі Вунгату) на півдні В’єтнаму. 27 лютого авіаносець вийшов звідси у супроводі Сіокадзе, а 28 лютого охорону «Рюдзьо» вирішили підсилити за рахунок ще одного есмінця «Мацукадзе», який до того прикривав транспортний конвой. В ніч на 1 березня відбулась успішна висадка на Яву, а 2 березня Сіокадзе разом з Мацукадзе відкрили свій бойовий рахунок, коли 2 березня він разом з есмінцем «Сіокадзе» (стандартна охорона згаданого вище «Рюдзьо») перехопив та потопив нідерландський тральщик Endeh, який вийшов з Батавії (наразі Джакарта) у спробі полишити Яву. 5 березня «Рюдзьо» прибув до Сінгапуру. 20 березня 1942-го Сіокадзе вийшов з Сінгапуру в межах підтримки операцій з оволодіння Андаманськими островами (висадка тут відбулась 23 березня, при цьому можливо відзначити, що хоча «Рюдзьо» був включений до розпису сил, проте його літаки так і не були тут задіяні) та проведення конвою до Бірми (25 березня почав розвантаження у Рангуні). Тим часом японське ударне авіаносне з’єднання вийшло у Індійський океан та попрямувало для удару по Цейлону. Північніше у Бенгальській затоці проти судноплавства мали діяти «Рюдзьо» та 5 важких крейсерів, які 1 квітня 1942-го рушили з південнобурманського Мергуй (наразі М’єй на східному узбережжі Андаманського моря). Втім, на цей раз авіаносець охороняли інші есмінці, тоді як Сіокадзе призначили для супроводу суден постачання. Провівши у морі останню дозаправку, рейдовий загін рушив до індійського узбережжя, а Сіокадзе в якийсь момент опинився у Порт-Блер (Андаманські острова). 4 квітня він розпочав ескортування звідси танкеру «Нічієй-Мару» та судна-рефрижератора «Суруга-Мару», які 6 квітня досягнули Пенангу (важлива база на західному узбережжі півострова Малакка). В якийсь момент Сіокадзе прибув до Сінгапуру, а 13 – 23 квітня 1943-го прослідував звідси до Японії як охорона важкого крейсера «Тьокай» (на той час головна ціль японського командування по оволодінню Південно-Східною Азією була виконана і воно вирішило не продовжувати подальший наступ у Азії, а тому відкликало майже всі кораблі до метрополії для відновлювальних ремонтів). При цьому Сіокадзе з 10 квітня підпорядкували П’ятому флоту, який відповідав за операції у північній зоні. Наприкінці травня 1942-го японці розпочали мідвейсько-алеутську операцію. 29 травня Сіокадзе вийшов з Омінато (важлива база ВМФ на північному завершенні острова Хонсю), маючи завдання супроводжувати гідроавіаносець «» в операції по оволодінню кількома островами на заході Алеутського архіпелагу. 1 червня загін заходив на Парамушир (Курильські острови) і тієї ж доби рушив на далі. 7 червня японські десанти захопили острови Атту та Киска, які не були осаджені жодними гарнізонами, а 8 червня «Кімікава-Мару» увійшов до гавані Киски. 18 червня через неодноразові нальоти американських літаючих човнів гідроавіаносець перейшов до острова Агатту (дві з половиною сотні кілометрів на захід від Киски), хоча й здійснював нічні рейси до останньої для поповнення запасів. У підсумку Сіокадзе повернувся до Японії – за одними даними, ще у червні, тоді як за іншими есмінець полишив Киску лише 2 липня. 14 липня 1942-го Сіокадзе прибув до Йокосуки, а 1 серпня рушив для супроводу конвою на Курильські острови. Втім, служба есмінця у північній зоні добігала завершення і з 15 серпня його підпорядкували ескортному підрозділу Флоту Південно-Західної зони (формування, відповідальне за контроль над захопленими територіями Південно-Східної Азії). Як наслідок, протягом наступних двох з половиною років Сіокадзе супроводжував конвої між Японією та Формозою (Тайванем), Сінгапуром, Манілою (а також між Манілою та Палау). Також можна відзначити участь Сіокадзе в ескортуванні конвою "Шитай №2", який 26 вересня 1942-го вийшов із Гонконгу з завданням доставити підкріплення для важкої битви за Гуадалканал та 7 жовтня прибув на Палау (в подальшому рушить далі та 14 жовтня досягне Рабаула). 30 січня 1945-го Сіокадзе разом з двома ескортними есмінцями вийшов з Такао (наразі Гаосюн на Тайвані) із завданням евакуювати авіаційний персонал з Апаррі на північному завершенні острова Лусон. Втім, вже наступної доби цей рейс був скасований через атаки авіації, яка, зокрема, потопила ескортний есмінець «Уме», після чого Сіокадзе провів порятунок вцілілих. В середині лютого 1945-го Сіокадзе задіяли у завершальному етапі операції з виводу до Японії двох лінкорів-авіаносців, які перебували у Сінгапурі. Ввечері 15 лютого загін лінкорів досягнув островів Мацзу біля узбережжя материкового Китаю в північній частині Тайванської протоки, де Сіокадзе мав замінити у складі охорони есмінці "Нокадзе" та "Камікадзе". 20 лютого 1945-го Сіокадзе прибув до Куре, де й провів наступні півроку до капітуляції Японії. Восени 1945-го Сіокадзе виключили зі списків ВМФ та призначили для репатріації японців (по завершенні війни на Японські острови вивезли кілька мільйонів військовослужбовців та цивільних з територій, до того окупованих Японією). В якийсь момент колишній есмінець затопили для створення хвилеламу в порту Онахама (півтори сотні кілометрів на північний схід від Токіо). (uk)
|
