| dbo:abstract
|
- Epistémé (řec. έπιστήμη) je starořecký výraz označující pravé poznání a vědění. V klasické řecké filosofii počínaje Parmenidem stojí epistémé v protikladu k pojmu doxa (δόξα mínění). Pro Platóna je epistémé pravé a spolehlivé vědění, jehož předmětem je bytí, které je stálé a nepomíjivé. Prostředkem k pravému vědění je rozum, zatímco smysly jsou prostředkem poznání světa pomíjivého doxa. Svět doxa je svět mínění; týká se skutečných věcí, ale pravdivost těchto věcí je ve světě jiném (epistémé). Francouzský myslitel Michel Foucault užívá pojmu épistémè k označení typu myšlení a poznávání, myšlenkového diskurzu, který charakterizuje určitou dějinnou epochu (epoché). Epistémé je jakési "myšlenkové nevědomí" dané doby, takže ovšem určuje podobu i hranice jejího myšlení. Epistémé znamená určitý rastrovací princip, který umožňuje řád věcí, s nimiž jsme ve styku. Epistéme jako určitý výkladový kulturní kód tak tvoří apriorní strukturu, která funguje jako lidskému poznání vzdálený regulativní princip. Foucault v knize "Archeologie vědění" rozlišuje tři hlavní epistémé: renesance, osvícenství a romantismus. (cs)
- الإبستمية أو النظام المعرفي أو المعرفة الإنسانية (بالإنجليزية: Episteme) هو مصطلح مشتق من اليونانية (باللاتينية: ἐπιστήμη)، والتي جاءت من المعرفة أو العلم، وتعني دراسة نظرية المعرفة. قديمًا كان المفكرون اليونانيون يعقدون مقارنة بين الإبستمية والفن. تعني الإبستمية في مصطلحات أفلاطون المعرفة الإنسانية من منظور الاعتقاد الصحيح كما لو كان حقيقة، أي المعرفة الأكيدة وقدرة الإنسان على الوصول إلى حقيقة الأشياء، وهو بذلك يختلف عن مصطلح دوكسا أو التخمين الذي يشير إلى الاعتقاد الشائع أو مجرد رأي. أما الكلمة من منظور نظرية المعرفة تعني دراسة نظرية المعرفة، وقد تم اشتقاقها من لفظ الإبستمية ذاته. يستعمل ميشيل فوكو مفهوم الإبيستمي بمعنى قريب من البرادايم عند توماس كوين، فهو يشير - عِندهُ - إلى الإطار الفكري أو النظام المعرفي الخاص بحقبة تاريخية مخصوصة، ويشمل - في نظره - مجموع العلاقات بين العلوم، أو بين الخطابات العلمية المختلفة. (ar)
- In philosophy, episteme (Ancient Greek: ἐπιστήμη, romanized: epistēmē, lit. 'science, knowledge'; French: épistémè) is a term that refers to a principle system of understanding (i.e., knowledge), such as scientific knowledge or practical knowledge. The term comes from the Ancient Greek verb ἐπῐ́στᾰμαι, epístamai, meaning 'to know, to understand, to be acquainted with'. The term epistemology (the branch of philosophy concerning knowledge) is derived from episteme. Plato contrasts episteme with doxa: common belief or opinion. The term episteme is also distinguished from techne: a craft or applied practice. Socrates noted that nous and episteme is requisite for prudence (phronesis). (en)
- Episteme (Einzahl, weiblich, [Episte'me]) ist etymologisch abgeleitet von altgriechisch ἐπιστήμη [epistéme] und bedeutet „Erkenntnis“, „Wissen“ oder „Wissenschaft“. Es stammt vom Verb ἐπίσταμαι [epi'stamai], das „wissen“ bedeutet. (de)
- Episteme es un término que etimológicamente procede del griego ἐπιστήμη epistḗmē que viene de 'conocimiento' o 'ciencia', clásicamente los pensadores griegos hacían una distinción entre episteme y τέχνη téknē o 'técnica'.En la terminología de Platón, episteme significa conocimiento en tanto «conocimiento justificado como verdad», a diferencia del término «doxa», que se refiere a la creencia común o mera opinión.La palabra epistemología significa el estudio de la teoría del conocimiento y es obtenida de episteme. (es)
- L'épistémè est un concept philosophique d'origine grecque (en grec ancien : ἐπιστήμη), qui signifie la science (au double sens de savoir constitué, et de vertu qui consiste à « être savant en acte »), par exemple dans le livre VI de l'Éthique à Nicomaque d'Aristote. Michel Foucault, dans Les Mots et les Choses, voit dans l'épistémè une notion de philosophie, d'histoire et de sociologie, alors que l'épistémologie renverrait à une généalogie du savoir, en tant qu'étude des sciences (objectifs, organisations et méthodes des objectifs, principes fondamentaux, ses enseignements, relations entre elles, etc.), l'épistémè reviendrait à contextualiser le savoir et à décrire ce qu'il est à une époque donnée. (fr)
- エピステーメーとは、ミシェル・フーコーが提唱した哲学的概念。ある時代の社会や人々の生産する知識のあり方を特定付け、影響を与える、知の「枠組」といったように捉えられる。 トーマス・クーンの言う「パラダイム」概念との類似を（パラダイム概念への誤解にもとづいて）指摘されることがあるが、問題意識の上でも概念的射程の上でも大きく異なる。 基本的に知の「枠組」と捉えているが、その認識論については時代によって大きく異なる。それは、『言葉と物』と『知の考古学』において、特に顕著に見られる。 簡潔にまとめると、『言葉と物』において「エピステーメー」とは、人の思考はそれが持つ思考体系、メタ知識構造に従ってしまうという構造主義的見解を示す。この考え方によれば、ある時代の社会を支配する「エピステーメー」から解放されるには「エピステーメー」の破壊でしか解決しない、という批判もあった。 『知の考古学』においては、フーコーは『言葉と物』の議論をベースにしつつも発展させた議論を展開する。ある時代の社会を支配するメタ知構造である「エピステーメー」は存在しつつも、それは社会を構成する人々の生産した知識によって、変化したり、増幅したり、破滅したり、様々に変化する、というものである。 メタ知識である「エピステーメー」も、多くの人々の生産する知識の総体が、発話（Discourse）される事により、促進もされ、変化し、それを破滅させて新しいエピステーメーを作る可能性も開く。 (ja)
- 에피스테메(그리스어: επιστήμη, 영어: episteme)는 지식 (Knowledge) 또는 과학 (Science)으로 번역되는 그리스어(희랍어)이다. (ko)
- Episteme is afgeleid van het Oudgrieks: ἐπιστήμη, epistèmè, wat staat voor kennis. Epistemologie of kennistheorie stelt de vraag wat kennis is. Plato stelde in zijn Ideeënleer de echte kennis (epistèmè) – waarin de Ideeën in hun zuiverste vorm voorkwamen – tegenover opinies (δόξαι, ). Voor Aristoteles was epistèmè wetenschappelijke kennis en nooit gericht op praktisch nut of genot, maar weten om het weten. Praktische kennis noemde hij en phronèsis. (nl)
- Epistème (dal greco ἐπιστήμη, composto dalla preposizione epì-, cioè «su», + il verbo ἵστημι, histemi, che significa «stare», «porre», «stabilire»: quindi, «che si tiene su da sé») è un termine che indica la conoscenza certa e incontrovertibile delle cause e degli effetti del divenire, ovvero quel sapere che si stabilisce su fondamenta certe, al di sopra di ogni possibilità di dubbio attorno alle ragioni degli accadimenti. Il termine episteme viene spesso tradotto semplicemente come "scienza" o "conoscenza" ed in epoca moderna con il termine epistemologia viene inteso lo studio storico e metodologico della scienza sperimentale e delle sue correnti. (it)
- Эпи́стема (от греч. ἐπιστήμη «знание», «наука» и ἐπίσταμαι «знать» или «познавать») — центральное понятие теории «археологии знания» Мишеля Фуко, введённое в работе «Слова и вещи. Археология гуманитарных наук» (1966). Эпистема — совокупность векторов познания во всех видах дискурса в данный исторический период. (ru)
- Episteme (stgr. ἐπιστήμη) – w filozofii starożytnej Grecji pojęcie oznaczające wiedzę naukową. Używane jest w dwóch zasadniczych kontekstach:
* episteme oznaczająca wiedzę pewną, niepodważalną, uzasadnioną i przeciwstawianą opinii (doksa, stgr. δόξα) czy wiedzy niepewnej,
* episteme oznaczające wiedzę teoretyczną, przeciwstawianą umiejętnościom praktycznym ( stgr. τέχνη) i doświadczeniu (empeiria ). W starożytnej Grecji funkcjonowały także inne słowa bliskoznaczne. Presokratycy używali raczej takich słów jak sofia (stgr. σοφία, tłumaczona często jako mądrość), gnome (stgr. γνώμη) czy gnosis (stgr. γνῶσῐς). Od słowa episteme pochodzi nazwa działu filozofii: epistemologia, czyli teoria poznania. (pl)
- Episteme kommer från det antika grekiska ἐπιστήμη ("kunskap" eller "vetenskap"). I Platons terminologi betyder episteme kunskap, som i "sann rättfärdigad tro". Den är alltså helt säker jämfört med doxa som betyder ”åsikt” eller ”det kan vara på annat sätt”. (sv)
- Епісте́ме, або епісте́ма (грец. ἐπιστήμη, episteme) — поняття в античній філософії, що позначає знання (також науку або пізнання). Походить від дієслова ἐπίσταμαι, «знати, пізнавати, розуміти». Платон розумів епістеме (знання) як когнітивний стан душі, повністю зосереджений на необхідних і незмінних об'єктах — ідеях або формах. Він протиставляв епістемі термін (δόξα) — загальноприйняту думку, здоровий глузд; когнітивний стан душі, зосереджений на чуттєвих речах. Розвиваючи думку Платона, Арістотель тлумачив епістеме як «науку», що надає необхідну й незмінну істину про необхідні й незмінні об'єкти. Епістеме також відрізнялося від «техне» (techne) — ремесла, техніки чи прикладної науки. Від слова «епістеме» походить термін епістемологія, а також латинське слово «наука» (лат. scientia). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Episteme (Einzahl, weiblich, [Episte'me]) ist etymologisch abgeleitet von altgriechisch ἐπιστήμη [epistéme] und bedeutet „Erkenntnis“, „Wissen“ oder „Wissenschaft“. Es stammt vom Verb ἐπίσταμαι [epi'stamai], das „wissen“ bedeutet. (de)
- Episteme es un término que etimológicamente procede del griego ἐπιστήμη epistḗmē que viene de 'conocimiento' o 'ciencia', clásicamente los pensadores griegos hacían una distinción entre episteme y τέχνη téknē o 'técnica'.En la terminología de Platón, episteme significa conocimiento en tanto «conocimiento justificado como verdad», a diferencia del término «doxa», que se refiere a la creencia común o mera opinión.La palabra epistemología significa el estudio de la teoría del conocimiento y es obtenida de episteme. (es)
- 에피스테메(그리스어: επιστήμη, 영어: episteme)는 지식 (Knowledge) 또는 과학 (Science)으로 번역되는 그리스어(희랍어)이다. (ko)
- Episteme is afgeleid van het Oudgrieks: ἐπιστήμη, epistèmè, wat staat voor kennis. Epistemologie of kennistheorie stelt de vraag wat kennis is. Plato stelde in zijn Ideeënleer de echte kennis (epistèmè) – waarin de Ideeën in hun zuiverste vorm voorkwamen – tegenover opinies (δόξαι, ). Voor Aristoteles was epistèmè wetenschappelijke kennis en nooit gericht op praktisch nut of genot, maar weten om het weten. Praktische kennis noemde hij en phronèsis. (nl)
- Epistème (dal greco ἐπιστήμη, composto dalla preposizione epì-, cioè «su», + il verbo ἵστημι, histemi, che significa «stare», «porre», «stabilire»: quindi, «che si tiene su da sé») è un termine che indica la conoscenza certa e incontrovertibile delle cause e degli effetti del divenire, ovvero quel sapere che si stabilisce su fondamenta certe, al di sopra di ogni possibilità di dubbio attorno alle ragioni degli accadimenti. Il termine episteme viene spesso tradotto semplicemente come "scienza" o "conoscenza" ed in epoca moderna con il termine epistemologia viene inteso lo studio storico e metodologico della scienza sperimentale e delle sue correnti. (it)
- Эпи́стема (от греч. ἐπιστήμη «знание», «наука» и ἐπίσταμαι «знать» или «познавать») — центральное понятие теории «археологии знания» Мишеля Фуко, введённое в работе «Слова и вещи. Археология гуманитарных наук» (1966). Эпистема — совокупность векторов познания во всех видах дискурса в данный исторический период. (ru)
- Episteme kommer från det antika grekiska ἐπιστήμη ("kunskap" eller "vetenskap"). I Platons terminologi betyder episteme kunskap, som i "sann rättfärdigad tro". Den är alltså helt säker jämfört med doxa som betyder ”åsikt” eller ”det kan vara på annat sätt”. (sv)
- Епісте́ме, або епісте́ма (грец. ἐπιστήμη, episteme) — поняття в античній філософії, що позначає знання (також науку або пізнання). Походить від дієслова ἐπίσταμαι, «знати, пізнавати, розуміти». Платон розумів епістеме (знання) як когнітивний стан душі, повністю зосереджений на необхідних і незмінних об'єктах — ідеях або формах. Він протиставляв епістемі термін (δόξα) — загальноприйняту думку, здоровий глузд; когнітивний стан душі, зосереджений на чуттєвих речах. Розвиваючи думку Платона, Арістотель тлумачив епістеме як «науку», що надає необхідну й незмінну істину про необхідні й незмінні об'єкти. Епістеме також відрізнялося від «техне» (techne) — ремесла, техніки чи прикладної науки. Від слова «епістеме» походить термін епістемологія, а також латинське слово «наука» (лат. scientia). (uk)
- الإبستمية أو النظام المعرفي أو المعرفة الإنسانية (بالإنجليزية: Episteme) هو مصطلح مشتق من اليونانية (باللاتينية: ἐπιστήμη)، والتي جاءت من المعرفة أو العلم، وتعني دراسة نظرية المعرفة. قديمًا كان المفكرون اليونانيون يعقدون مقارنة بين الإبستمية والفن. تعني الإبستمية في مصطلحات أفلاطون المعرفة الإنسانية من منظور الاعتقاد الصحيح كما لو كان حقيقة، أي المعرفة الأكيدة وقدرة الإنسان على الوصول إلى حقيقة الأشياء، وهو بذلك يختلف عن مصطلح دوكسا أو التخمين الذي يشير إلى الاعتقاد الشائع أو مجرد رأي. أما الكلمة من منظور نظرية المعرفة تعني دراسة نظرية المعرفة، وقد تم اشتقاقها من لفظ الإبستمية ذاته. (ar)
- Epistémé (řec. έπιστήμη) je starořecký výraz označující pravé poznání a vědění. V klasické řecké filosofii počínaje Parmenidem stojí epistémé v protikladu k pojmu doxa (δόξα mínění). Pro Platóna je epistémé pravé a spolehlivé vědění, jehož předmětem je bytí, které je stálé a nepomíjivé. Prostředkem k pravému vědění je rozum, zatímco smysly jsou prostředkem poznání světa pomíjivého doxa. Svět doxa je svět mínění; týká se skutečných věcí, ale pravdivost těchto věcí je ve světě jiném (epistémé). (cs)
- In philosophy, episteme (Ancient Greek: ἐπιστήμη, romanized: epistēmē, lit. 'science, knowledge'; French: épistémè) is a term that refers to a principle system of understanding (i.e., knowledge), such as scientific knowledge or practical knowledge. The term comes from the Ancient Greek verb ἐπῐ́στᾰμαι, epístamai, meaning 'to know, to understand, to be acquainted with'. The term epistemology (the branch of philosophy concerning knowledge) is derived from episteme. (en)
- L'épistémè est un concept philosophique d'origine grecque (en grec ancien : ἐπιστήμη), qui signifie la science (au double sens de savoir constitué, et de vertu qui consiste à « être savant en acte »), par exemple dans le livre VI de l'Éthique à Nicomaque d'Aristote. (fr)
- エピステーメーとは、ミシェル・フーコーが提唱した哲学的概念。ある時代の社会や人々の生産する知識のあり方を特定付け、影響を与える、知の「枠組」といったように捉えられる。 トーマス・クーンの言う「パラダイム」概念との類似を（パラダイム概念への誤解にもとづいて）指摘されることがあるが、問題意識の上でも概念的射程の上でも大きく異なる。 基本的に知の「枠組」と捉えているが、その認識論については時代によって大きく異なる。それは、『言葉と物』と『知の考古学』において、特に顕著に見られる。 簡潔にまとめると、『言葉と物』において「エピステーメー」とは、人の思考はそれが持つ思考体系、メタ知識構造に従ってしまうという構造主義的見解を示す。この考え方によれば、ある時代の社会を支配する「エピステーメー」から解放されるには「エピステーメー」の破壊でしか解決しない、という批判もあった。 『知の考古学』においては、フーコーは『言葉と物』の議論をベースにしつつも発展させた議論を展開する。ある時代の社会を支配するメタ知構造である「エピステーメー」は存在しつつも、それは社会を構成する人々の生産した知識によって、変化したり、増幅したり、破滅したり、様々に変化する、というものである。 (ja)
- Episteme (stgr. ἐπιστήμη) – w filozofii starożytnej Grecji pojęcie oznaczające wiedzę naukową. Używane jest w dwóch zasadniczych kontekstach:
* episteme oznaczająca wiedzę pewną, niepodważalną, uzasadnioną i przeciwstawianą opinii (doksa, stgr. δόξα) czy wiedzy niepewnej,
* episteme oznaczające wiedzę teoretyczną, przeciwstawianą umiejętnościom praktycznym ( stgr. τέχνη) i doświadczeniu (empeiria ). Od słowa episteme pochodzi nazwa działu filozofii: epistemologia, czyli teoria poznania. (pl)
|
