| dbo:abstract
|
- La prudència és una de les virtuts clàssiques i es considera com la capacitat de jutjar correctament la situació i no actuar prenent riscos innecessaris. S'oposa a la temeritat. La persona prudent pot valorar correctament els avantatges i desavantatges de qualsevol decisió ètic i per tant serà més probable que actui correctament. Els grecs consideraven la prudència com la "mare" de qualsevol altra virtut, ja que suposa el judici previ de la situació. Estava molt lligada amb l'equilibri entre extrems i l'harmonia, estat ideal. Tomàs d'Aquino va recollir aquesta concepció i va anomenar-la "auriga de les virtuts", ja que les condueix totes. El catolicisme, al seu catecisme, la defineix com la capacitat de crear o actuar tenint en compte els sentiments, llibertats i derets dels altres que es puguin veure afectats per la teva obra, així com l'habilitat per comunicar-se usant un llenguatge clar i respectuós. Els Estoics varen al·legoritzar Metis com a personificació de la prudència, forma en la qual va perdurar al temps del Renaixement. Al segle xvii Baltasar Gracián escriví un recull de 300 aforismes titulat Oráculo manual y arte de prudencia on explicava com ser prudent. (ca)
- التبصّر هو عقُّل ورويَّة يسبقان الفعل. وهي القدرة على التحكم وضبط النفس باستخدام العقل. يعد التبصر من سمات الحكمة ويُصنّف عادةً من الفضائل، ويعتبر من الفضائل الأساسية في الديانة المسيحية (جنباً إلى جنب مع الفضائل اللاهوتية يكوّنان جزءاً من السبع فضائل). برودينسيا هي تجسيدٌ أنثوي رمزي للفضيلة، بخصائص الأفعى والمرآة، وعادةً ما تُصوّر جنباً إلى جنب مع يوستيتا، آلهة العدالة الرومانية. يرتبط التبصّر بالحكمة، والاستبصار، والمعرفة. في هذه الحالة، تكمن فضيلة التبصّر في المقدرة على التمييز بين أفعال الخير والشر، لا بمعناها العام، إنما بتعلّقها بالتصرفات المناسبة في الزمان والمكان المناسبَين. صحيحٌ أن التبصر نفسه لا يقوم بتصرفات، وأن علاقته مقتصرةٌ على المعرفة، لكن يجب على جميع الفضائل الانحكام له. التفريق بين متى يكون الفعل شجاعاً، ومتى يكون تهوّراً أو جباناً، هو نوع من التبصّر، ولهذا السبب يُصّنف على أنه فضيلة أساسية. (ar)
- Klugheit (griechisch φρόνησις phrónesis Vernunft, lat. prudentia) ist die Fähigkeit zu angemessenem Handeln im konkreten Einzelfall unter Berücksichtigung aller für die Situation relevanten Faktoren, Handlungsziele und Einsichten, die der Handelnde kennen kann. Platon übernimmt die Idee der vier Kardinaltugenden von Aischylos und ersetzt dessen Frömmigkeit (εὐσέβεια, eusébeia) durch eine kluge Weisheit, die nach jeweiliger Interpretation auch als weise Klugheit verstanden werden kann. Marcus Tullius Cicero zählt die Klugheit in loser Verbindung mit Weisheit zu diesen Kardinaltugenden. Kant befreit Klugheit gänzlich von moralischer Funktion. Er hält sie für ein pragmatisches Wissen um die der Beförderung des eigenen Wohlseins dienlichen Mittel. Klugheit kann zumindest in zwei Richtungen abgrenzt werden: Im Gegensatz zum auf das Allgemeine gerichteten Wissen (griech. epistéme) kann sich die Klugheit auf den einzelnen konkreten Fall richten. In beider Hinsicht kann entweder die Absicht verfolgt werden, das moralisch Gute, Zuträgliche und ethisch Angemessene zu erreichen oder, in Abgrenzung dazu, der Charakter einer Bindung an die Lebensführung von Schlauheit, Gerissenheit, Tücke und Verschlagenheit gewonnen werden. (de)
- La prudento estas unu el kvar kardinalaj virtoj, laŭ la koncepta kaj prihomscieca sistemado de la okcidenta filozofio ekde la antikva epoko greka-romia. Ĝenerale la prudento estas virto, kiu dispozicias la intelekton al sagaca kaj preciza analizo pri la reala mondo ĉirkaŭa kaj instigas la racion al la kompreno pri sia vera bono en ĉiu cirkonstanco de la reala mondo, per elekto pri la iloj adekvataj por ĝin plenumi. La prudento estas la “senpera normo de la agado”, rimarkigas Tomaso de Akvino spurante Aristotelon. Ĝi konfuziĝas nek kun la aŭ la timo, nek des malpli kun la hipokriteco aŭ . Ĝi estas latine metaforigita per auriga virtutum (kaleŝestro de la virtoj): ĝi, fakte, direktas la ceterajn virtojn provizante ilin per regulo kaj mezuro. Estas la prudento kiu tuje gvidas la juĝon de la konscienco; la prudenta homo decidas kaj ordonas sian konduton per tia juĝo. Danke al tiu virto – prudento – oni aplikas la moralajn principojn al la apartaj kazoj senerarekaj superas la dubojn pri la bono plenumenda kaj pri la malbono evitenda. En la platona filozofio, prudento estas vortigita per “saĝo”, kaj estas virto de la racia animo. (eo)
- La prudencia es el comportamiento orientado hacia la felicidad, la virtud de actuar de forma justa, adecuada y con moderación. Definida por los escolásticos como la recta ratio agibilium, para diferenciarla del arte, recta ratio factibilium. También se entiende como la virtud de comunicarse con los demás por medio de un lenguaje claro, literal, cauteloso y adecuado, así como actuar respetando los sentimientos, la vida y las libertades de las demás personas. Actualmente se ha impuesto el significado de actuar con precaución para evitar posibles daños. (es)
- Prudence (Latin: prudentia, contracted from providentia meaning "seeing ahead, sagacity") is the ability to govern and discipline oneself by the use of reason. It is classically considered to be a virtue, and in particular one of the four Cardinal virtues (which are, with the three theological virtues, part of the seven virtues). Prudentia is an allegorical female personification of the virtue, whose attributes are a mirror and snake, who is frequently depicted as a pair with Justitia, the Roman goddess of Justice. The word derives from the 14th-century Old French word prudence, which, in turn, derives from the Latin prudentia meaning "foresight, sagacity". It is often associated with wisdom, insight, and knowledge. In this case, the virtue is the ability to judge between virtuous and vicious actions, not only in a general sense, but with regard to appropriate actions at a given time and place. Although prudence itself does not perform any actions, and is concerned solely with knowledge, all virtues had to be regulated by it. Distinguishing when acts are courageous, as opposed to reckless or cowardly, is an act of prudence, and for this reason it is classified as a cardinal (pivotal) virtue. In modern English, the word has become increasingly synonymous with cautiousness. In this sense, prudence names a reluctance to take risks, which remains a virtue with respect to unnecessary risks, but, when unreasonably extended into over-cautiousness, can become the vice of cowardice. In the Nicomachean Ethics, Aristotle gives a lengthy account of the virtue phronesis (Ancient Greek: ϕρόνησις), traditionally translated as "prudence", although this has become increasingly problematic as the word has fallen out of common usage. More recently ϕρόνησις has been translated by such terms as "practical wisdom", "practical judgment" or "rational choice". (en)
- La prudence (en grec φρόνησις [phronêsis], puis en latin prudentia) est un concept de la philosophie grecque qui a trouvé sa définition théorique la plus aboutie dans la philosophie d'Aristote. La phronêsis est ensuite devenue un concept central de la philosophie morale et politique, et la première des quatre vertus cardinales chez les Chrétiens. (fr)
- Kebijaksanaan adalah kemampuan untuk mengatur dan belajar diri sendiri dengan memakai akal budi. Kebijaksanaan biasanya dianggap sebagai kebajikan dan merupakan salah satu dari empat kebajikan kardinal (yang bila digabung dengan tiga menjadi tujuh kebajikan). Prudentia adalah personifikasi perempuan dari kebajikan tersebut, yang memegang atribut berupa sebuah cermin dan seekor ular, yang sering digambarkan berpasangan dengan Yustitia, dewi keadilan Romawi. (in)
- La prudenza è una delle quattro virtù cardinali della morale occidentale, sin dall'antichità greca e romana. Nella filosofia platonica è detta "saggezza", ed è la virtù propria dell'anima razionale. La prudenza è interpretata come "la capacità di discernere il comportamento meno rischioso". Essa dispone l'intelletto all'analisi accorta e circostanziata del mondo reale circostante, ed esorta la ragione a discernere in ogni circostanza il nostro vero bene, scegliendo i mezzi adeguati per compierlo. Per questo fu considerata da Aristotele una sorta di «saggezza pratica» (phronesis), un saper agire rettamente, un'attitudine che «valuta ciò che è bene per l'uomo». La prudenza è la «retta norma dell'azione», scrive quindi san Tommaso d'Aquino sulla scia di Aristotele. Essa non si confonde con la timidezza o la paura, né con la doppiezza o la dissimulazione. È detta auriga virtutum, cioè cocchiere delle virtù: essa dirige le altre virtù indicando loro regola e misura. È la prudenza che guida immediatamente il giudizio di coscienza. L'uomo prudente decide e ordina la propria condotta seguendo questo giudizio. Grazie alla virtù della prudenza applichiamo i principi morali ai casi particolari senza sbagliare e superiamo i dubbi sul bene da compiere e sul male da evitare. (it)
- 신중 (愼重)은 이성으로 자신을 통치하고 훈련하는 능력이다. 이는 전통적으로 미덕, 특히 4가지 추덕 중 하나 (3가지 신덕과 함께 일곱 덕 중 하나)로 간주된다. 프루덴티아는 미덕에 대한 우화적인 여성 의인화로, 그 속성은 거울과 뱀이며, 종종 정의의 로마 여신인 유스티티아와 짝을 이루는 것으로 묘사된다. 이 단어는 14세기의 단어 prudence에서 유래하며, 이는 "예측, 성미"를 뜻하는 라틴어 prudentia에서 유래한다. 이는 종종 지혜, 통찰력 및 지식과 관련이 있다. 이 경우, 미덕은 일반적인 의미뿐 아니라 주어진 시간과 장소에서의 적절한 행동과 관련하여 미덕과 악의적인 행동을 판단하는 능력이다. 신중 자체는 어떠한 행동도 수행하지 않으며 지식에만 관심이 있지만 모든 미덕은 그에 따라 규제되어야 했다. 하거나 한 행동과는 달리 용기 있는 행동을 구별하는 것은 신중한 행동이며, 이로 인해 추덕으로 분류된다. 현대 영어에서, 이 단어는 점점 더 조심과 동의어가 되었다. 이런 의미에서 신중은 위험을 감수하는 것을 꺼려하는데, 이는 불필요한 위험과 관련하여 미덕을 유지하지만, 너무 신중하고 과도하게 확장되면 비겁의 악덕이 될 수 있다. 니코마코스 윤리학에서 아리스토텔레스는 전통적으로 "신중"으로 번역된 프로네시스(고대 그리스어: ϕρόνησις)에 긴 설명을 하고 있지만, 단어가 일반적인 용법에서 벗어나면서 점점 문제가 되고 있다. 더 최근에 ϕρόνησις는 "실용적 지혜", "실제적인 판단"또는 "합리적 선택"과 같은 용어로 번역되었다. (ko)
- Благоразу́мие — качество личности, группы, позволяющее выбирать правильные средства и действовать сообразно c целью достижения собственного блага, счастья. У Платона принадлежит к одной из кардинальных добродетелей, относится к одной из семи добродетелей. Благоразумие в отличие от мудрости (научного знания и познания сущности вещей с помощью разума) имеет практическую направленность на человеческое благо и принятие решений для его претворения в жизнь. Одним из первых о благоразумии (prudentia) говорит Цицерон, различая в нем память (memoria), понятливость (intelligentia) и предусмотрительность (providentia). В Сумме теологии Фомы Аквинского благоразумие (prudentia) синонимично рассудительности (антонимом благоразумия является imprudentia, безрассудство). Сущностным атрибутом этой добродетели является способность производить разумный выбор (eubulia). Элементом благоразумия является (circumspectio) и (cautio). Ложной формой этой добродетели является хитрость (astutia). Поскольку благоразумие направлено на достижение блага, то эта добродетель необходимо должна быть свойственна правителям, которые опираются на закон (ср. prudentia и юриспруденция). Сам термин благоразумие восходит к Фронезису Аристотеля. До него это сказано в книге Притч Соломона, глава 22:3 и 27:12. Астероид (474) Пруденция, открытый в 1901 году назван в честь благоразумия (Prudence). (ru)
- Roztropność – cnota moralna, która wyraża się umiejętnością dobierania właściwych środków prowadzących do celu. Jest zasadą doskonalenia postępowania człowieka. Człowiek roztropny korzysta z rozumu, który powinien dostarczać elementów osądu czy też kryteriów oceny. Potrafi też zasięgnąć rady u innych. Roztropność jest jedną z czterech cnót kardynalnych w chrześcijaństwie. Pod pojęciem roztropności oddaje się często starożytne pojęcie fronesis. (pl)
- Förstånd (latin: prudentia) eller klokhet, emellanåt används ordet sapientia, är en av de fyra kardinaldygderna. Den är som sådan skild från listighet genom att bara verka för godhet och kunskap genom att införliva erfarenhet och eftertänksamhet. (sv)
- Prudência, na mitologia romana, é o nome romano de , o deus da guerra e da prudência. Classicamente, prudência é considerada uma virtude, sendo uma das quatro virtudes cardinais. A palavra vem de prudencia (expressão francesa do final do século XIII), do latim prudentia (que significa previsão, sagacidade). Frequentemente, é associada com a sabedoria, introspecção e conhecimento. Neste caso, a virtude é a capacidade de julgar entre ações maliciosas e virtuosas, não só num sentido geral, mas com referência a ações apropriadas num dado tempo e lugar. Embora a prudência não execute qualquer acção, e está preocupada unicamente com o conhecimento, todas virtudes têm que estar reguladas por ela. Distinguir quando atos são corajosos, ao contrário de descuidado ou covardemente, por exemplo, é um ato de prudência. Ela é classificada como uma virtude cardinal, quer dizer que uma virtude principal. Por outras palavras, prudência "dispõe a razão para discernir em todas as circunstâncias o verdadeiro bem e a escolher os justos meios para o atingir. Ela conduz a outras virtudes, indicando-lhes a regra e a medida" (CCIC, n. 380). Embora prudência seria aplicada a qualquer julgamento, as tarefas mais difíceis, que distinguem uma pessoa como prudente, são por exemplo, como quando uma pessoa determinar o que seria melhor dar como doações de caridade, ou decidir como punir uma criança, a fim de prevenir repetir uma ofensa. Convencionalmente, prudência é o exercício de julgamento sadio em negócios práticos. Modernamente, no entanto, a palavra tornou-se crescentemente sinônimo de cautela. Neste sentido, prudência nomeia uma relutância de tomar riscos, que permanece uma virtude com respeito aos riscos desnecessários, mas quando injustamente estendido (sobre-cautela), pode tornar-se o vício de covardia. (pt)
- Розсудливість (обачність) — моральна якість та одна з чотирьох кардинальних чеснот (за схемою Платона, Святого Амвросія та Томи Аквінського), проявляється і полягає в тому, щоб вміти побачити, де є добро, а де зло. Добро прийняти, а зло відкинути. Бо зло дуже часто, практично завжди, маскується під добро. Воно не приходить явно і не показує себе, що воно є зло. Воно намагається показати себе добром, що так треба робити, бо всі так роблять, і таким чином змусити людину чинити зло. Святі отці називають розсудливість однією з найбільших чеснот. .«..У ній <розсудливості> полягає премудрість, у ній розум і сенс, без яких не можна ні творити внутрішній наш дім, ні збирати духовне багатство, як сказано: на премудрості збудувався дім і з розумом виправляється, і з почуттям (тямущістю) наповнюються скарби багатства (порівн.: Притч. 24, 3). Вона називається міцною їжею, властивою тим, які навичкою привчили почуття до розрізнення добра і зла (див.: Євр. 5, 14). З цього ясно відкривається, що без дару розсудливості не може стояти жодна чеснота або бути твердою до кінця. Бо вона є матір'ю, хранителькою та управителькою всіх чеснот», - преподобний авва Мойсей. (uk)
- 審慎（英語：Prudence；拉丁語：prudentia，簡稱自 providentia），是透過理性來管理和約束自己的行為。 在多種文化中，它被視作一種美德；在古羅馬文化中，它的擬人化形象經常被與正義女神的形象做連結。 英語 Prudence 一詞源自古法語詞彙 prudence，後者又源於拉丁語詞彙 prudentia，有“遠見、睿智”等含義。它經常被與智慧、洞察力和知識等概念聯繫在一起。 在這種情況下，如果能很好地辨別善惡行為，那就是擁有美德。這不僅體現在一般意義上，而且在給定時間和地點的適當行為方面。儘管審慎本身不執行任何行動，而僅與知識有關。區分什麼時候行為是勇敢的，而不是魯莽或懦弱，是一種謹慎的行為，因此它被歸類為主要（關鍵）美德。 在現代英語中，這個詞越來越成為謹慎的同義詞。從這個意義上說，謹慎指的是不願承擔風險，對於不必要的風險來說，這仍然是一種美德，但是，當不合理地擴展為過度謹慎時，就會變成懦弱。 在《尼各馬可倫理學》中，亞里士多德對這類美德 phronesis（古希臘語：ϕρόνησις）進行了冗長的描述，傳統上被翻譯為“謹慎”，儘管隨著這個詞已經不再常用，這變得越來越成問題。近來 ϕρόνησις 被翻譯為“實踐智慧”、“實踐判斷”或“理性選擇”等概念。 審慎是在特定的個案中採取適當行動的能力，考慮到與能動者可以知道的情況相關的所有因素、目標和洞察力。柏拉圖從埃斯庫羅斯那裡繼承了四大基本美德的思想，用智慧代替了其虔誠（古希臘語：εὐσέβεια，羅馬化：eusébeia），根據各別解釋，也可以理解為有智慧的聰明。馬庫斯·圖留斯·西塞羅 (Marcus Tullius Cicero) 在這些基本美德中將謹慎與智慧聯繫在一起。康德將審慎從道德功能中徹底解放出來。他認為這是一種關於促進自身福祉的方法的實用知識。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La prudencia es el comportamiento orientado hacia la felicidad, la virtud de actuar de forma justa, adecuada y con moderación. Definida por los escolásticos como la recta ratio agibilium, para diferenciarla del arte, recta ratio factibilium. También se entiende como la virtud de comunicarse con los demás por medio de un lenguaje claro, literal, cauteloso y adecuado, así como actuar respetando los sentimientos, la vida y las libertades de las demás personas. Actualmente se ha impuesto el significado de actuar con precaución para evitar posibles daños. (es)
- La prudence (en grec φρόνησις [phronêsis], puis en latin prudentia) est un concept de la philosophie grecque qui a trouvé sa définition théorique la plus aboutie dans la philosophie d'Aristote. La phronêsis est ensuite devenue un concept central de la philosophie morale et politique, et la première des quatre vertus cardinales chez les Chrétiens. (fr)
- Kebijaksanaan adalah kemampuan untuk mengatur dan belajar diri sendiri dengan memakai akal budi. Kebijaksanaan biasanya dianggap sebagai kebajikan dan merupakan salah satu dari empat kebajikan kardinal (yang bila digabung dengan tiga menjadi tujuh kebajikan). Prudentia adalah personifikasi perempuan dari kebajikan tersebut, yang memegang atribut berupa sebuah cermin dan seekor ular, yang sering digambarkan berpasangan dengan Yustitia, dewi keadilan Romawi. (in)
- Roztropność – cnota moralna, która wyraża się umiejętnością dobierania właściwych środków prowadzących do celu. Jest zasadą doskonalenia postępowania człowieka. Człowiek roztropny korzysta z rozumu, który powinien dostarczać elementów osądu czy też kryteriów oceny. Potrafi też zasięgnąć rady u innych. Roztropność jest jedną z czterech cnót kardynalnych w chrześcijaństwie. Pod pojęciem roztropności oddaje się często starożytne pojęcie fronesis. (pl)
- Förstånd (latin: prudentia) eller klokhet, emellanåt används ordet sapientia, är en av de fyra kardinaldygderna. Den är som sådan skild från listighet genom att bara verka för godhet och kunskap genom att införliva erfarenhet och eftertänksamhet. (sv)
- التبصّر هو عقُّل ورويَّة يسبقان الفعل. وهي القدرة على التحكم وضبط النفس باستخدام العقل. يعد التبصر من سمات الحكمة ويُصنّف عادةً من الفضائل، ويعتبر من الفضائل الأساسية في الديانة المسيحية (جنباً إلى جنب مع الفضائل اللاهوتية يكوّنان جزءاً من السبع فضائل). برودينسيا هي تجسيدٌ أنثوي رمزي للفضيلة، بخصائص الأفعى والمرآة، وعادةً ما تُصوّر جنباً إلى جنب مع يوستيتا، آلهة العدالة الرومانية. يرتبط التبصّر بالحكمة، والاستبصار، والمعرفة. في هذه الحالة، تكمن فضيلة التبصّر في المقدرة على التمييز بين أفعال الخير والشر، لا بمعناها العام، إنما بتعلّقها بالتصرفات المناسبة في الزمان والمكان المناسبَين. (ar)
- La prudència és una de les virtuts clàssiques i es considera com la capacitat de jutjar correctament la situació i no actuar prenent riscos innecessaris. S'oposa a la temeritat. La persona prudent pot valorar correctament els avantatges i desavantatges de qualsevol decisió ètic i per tant serà més probable que actui correctament. Els Estoics varen al·legoritzar Metis com a personificació de la prudència, forma en la qual va perdurar al temps del Renaixement. Al segle xvii Baltasar Gracián escriví un recull de 300 aforismes titulat Oráculo manual y arte de prudencia on explicava com ser prudent. (ca)
- La prudento estas unu el kvar kardinalaj virtoj, laŭ la koncepta kaj prihomscieca sistemado de la okcidenta filozofio ekde la antikva epoko greka-romia. Ĝenerale la prudento estas virto, kiu dispozicias la intelekton al sagaca kaj preciza analizo pri la reala mondo ĉirkaŭa kaj instigas la racion al la kompreno pri sia vera bono en ĉiu cirkonstanco de la reala mondo, per elekto pri la iloj adekvataj por ĝin plenumi. En la platona filozofio, prudento estas vortigita per “saĝo”, kaj estas virto de la racia animo. (eo)
- Klugheit (griechisch φρόνησις phrónesis Vernunft, lat. prudentia) ist die Fähigkeit zu angemessenem Handeln im konkreten Einzelfall unter Berücksichtigung aller für die Situation relevanten Faktoren, Handlungsziele und Einsichten, die der Handelnde kennen kann. Platon übernimmt die Idee der vier Kardinaltugenden von Aischylos und ersetzt dessen Frömmigkeit (εὐσέβεια, eusébeia) durch eine kluge Weisheit, die nach jeweiliger Interpretation auch als weise Klugheit verstanden werden kann. Marcus Tullius Cicero zählt die Klugheit in loser Verbindung mit Weisheit zu diesen Kardinaltugenden. Kant befreit Klugheit gänzlich von moralischer Funktion. Er hält sie für ein pragmatisches Wissen um die der Beförderung des eigenen Wohlseins dienlichen Mittel. (de)
- Prudence (Latin: prudentia, contracted from providentia meaning "seeing ahead, sagacity") is the ability to govern and discipline oneself by the use of reason. It is classically considered to be a virtue, and in particular one of the four Cardinal virtues (which are, with the three theological virtues, part of the seven virtues). Prudentia is an allegorical female personification of the virtue, whose attributes are a mirror and snake, who is frequently depicted as a pair with Justitia, the Roman goddess of Justice. (en)
- La prudenza è una delle quattro virtù cardinali della morale occidentale, sin dall'antichità greca e romana. Nella filosofia platonica è detta "saggezza", ed è la virtù propria dell'anima razionale. La prudenza è interpretata come "la capacità di discernere il comportamento meno rischioso". (it)
- 신중 (愼重)은 이성으로 자신을 통치하고 훈련하는 능력이다. 이는 전통적으로 미덕, 특히 4가지 추덕 중 하나 (3가지 신덕과 함께 일곱 덕 중 하나)로 간주된다. 프루덴티아는 미덕에 대한 우화적인 여성 의인화로, 그 속성은 거울과 뱀이며, 종종 정의의 로마 여신인 유스티티아와 짝을 이루는 것으로 묘사된다. 이 단어는 14세기의 단어 prudence에서 유래하며, 이는 "예측, 성미"를 뜻하는 라틴어 prudentia에서 유래한다. 이는 종종 지혜, 통찰력 및 지식과 관련이 있다. 이 경우, 미덕은 일반적인 의미뿐 아니라 주어진 시간과 장소에서의 적절한 행동과 관련하여 미덕과 악의적인 행동을 판단하는 능력이다. 신중 자체는 어떠한 행동도 수행하지 않으며 지식에만 관심이 있지만 모든 미덕은 그에 따라 규제되어야 했다. 하거나 한 행동과는 달리 용기 있는 행동을 구별하는 것은 신중한 행동이며, 이로 인해 추덕으로 분류된다. 현대 영어에서, 이 단어는 점점 더 조심과 동의어가 되었다. 이런 의미에서 신중은 위험을 감수하는 것을 꺼려하는데, 이는 불필요한 위험과 관련하여 미덕을 유지하지만, 너무 신중하고 과도하게 확장되면 비겁의 악덕이 될 수 있다. (ko)
- Prudência, na mitologia romana, é o nome romano de , o deus da guerra e da prudência. Classicamente, prudência é considerada uma virtude, sendo uma das quatro virtudes cardinais. A palavra vem de prudencia (expressão francesa do final do século XIII), do latim prudentia (que significa previsão, sagacidade). Frequentemente, é associada com a sabedoria, introspecção e conhecimento. Neste caso, a virtude é a capacidade de julgar entre ações maliciosas e virtuosas, não só num sentido geral, mas com referência a ações apropriadas num dado tempo e lugar. Embora a prudência não execute qualquer acção, e está preocupada unicamente com o conhecimento, todas virtudes têm que estar reguladas por ela. Distinguir quando atos são corajosos, ao contrário de descuidado ou covardemente, por exemplo, é um a (pt)
- Благоразу́мие — качество личности, группы, позволяющее выбирать правильные средства и действовать сообразно c целью достижения собственного блага, счастья. У Платона принадлежит к одной из кардинальных добродетелей, относится к одной из семи добродетелей. Благоразумие в отличие от мудрости (научного знания и познания сущности вещей с помощью разума) имеет практическую направленность на человеческое благо и принятие решений для его претворения в жизнь. Астероид (474) Пруденция, открытый в 1901 году назван в честь благоразумия (Prudence). (ru)
- 審慎（英語：Prudence；拉丁語：prudentia，簡稱自 providentia），是透過理性來管理和約束自己的行為。 在多種文化中，它被視作一種美德；在古羅馬文化中，它的擬人化形象經常被與正義女神的形象做連結。 英語 Prudence 一詞源自古法語詞彙 prudence，後者又源於拉丁語詞彙 prudentia，有“遠見、睿智”等含義。它經常被與智慧、洞察力和知識等概念聯繫在一起。 在這種情況下，如果能很好地辨別善惡行為，那就是擁有美德。這不僅體現在一般意義上，而且在給定時間和地點的適當行為方面。儘管審慎本身不執行任何行動，而僅與知識有關。區分什麼時候行為是勇敢的，而不是魯莽或懦弱，是一種謹慎的行為，因此它被歸類為主要（關鍵）美德。 在現代英語中，這個詞越來越成為謹慎的同義詞。從這個意義上說，謹慎指的是不願承擔風險，對於不必要的風險來說，這仍然是一種美德，但是，當不合理地擴展為過度謹慎時，就會變成懦弱。 在《尼各馬可倫理學》中，亞里士多德對這類美德 phronesis（古希臘語：ϕρόνησις）進行了冗長的描述，傳統上被翻譯為“謹慎”，儘管隨著這個詞已經不再常用，這變得越來越成問題。近來 ϕρόνησις 被翻譯為“實踐智慧”、“實踐判斷”或“理性選擇”等概念。 (zh)
- Розсудливість (обачність) — моральна якість та одна з чотирьох кардинальних чеснот (за схемою Платона, Святого Амвросія та Томи Аквінського), проявляється і полягає в тому, щоб вміти побачити, де є добро, а де зло. Добро прийняти, а зло відкинути. Бо зло дуже часто, практично завжди, маскується під добро. Воно не приходить явно і не показує себе, що воно є зло. Воно намагається показати себе добром, що так треба робити, бо всі так роблять, і таким чином змусити людину чинити зло. Святі отці називають розсудливість однією з найбільших чеснот. (uk)
|
,_basilique,_monument_funéraire_de_Louis_XII_et_Anne_de_Bretagne,_1515,_la_Prudence.JPG){kind=link}
,_basilique,_monument_funéraire_de_Louis_XII_et_Anne_de_Bretagne,_1515,_la_Prudence.jpg){kind=link}
