| dbo:abstract
|
- أدب الرؤيا مصطلح أطلق علي نوع من القصائد شاع في أدب العصور الوسطى بأوروبا يتناول منه الشاعر موضوعا رمزيا أخلاقيا يراه في صورة حلم أو في حالة استغراق، ومن أشهر الأعمال التي عرفها هذا النوع الكوميديا الإلهية لدانتي وقد وظف في مجال الكتابة للأطفال، وخير مثال عليه رواية لويس كارول مغامرات أليس في بلاد العجائب.ونجد في ألف ليلة وليلة حكايات رمزية أخلاقية كثيرة تجري أحداتها في الأحلام. (ar)
- Una visión onírica, visión de sueño o visio es un dispositivo literario en el cual se narra un sueño o visión como fuente de algún conocimiento o verdad que es inaccesible al soñador en estado de vigilia. Si bien los sueños ocurren con frecuencia en la historia de la literatura, la literatura onírico-visionaria como género floreció y es especialmente característica de la Europa medieval temprana. Tanto en su forma antigua como en la medieval, la visión de sueño se trata frecuentemente como de origen divino. El género volvió a hacerse popular en la era del Romanticismo, en la que los sueños se consideraban portales creativos a posibilidades imaginativas más allá del cálculo racional. Este género sigue típicamente una estructura en la cual un narrador cuenta su experiencia de caer dormido, soñar y despertar. La historia del sueño suele ser una alegoría. El sueño es provocado por acontecimientos en la vida de vigilia del narrador, que suelen ser referidos al comienzo. La "visión" lidia con estos asuntos de la vigilia a través de las posibilidades que se abren a la imaginación durante el sueño. El narrador cuenta a menudo con la ayuda de un guía durante el sueño, y se le ofrecen ideas que proporcionan posibles soluciones a sus preocupaciones de la vigilia. El texto concluye con el narrador que despierta decidido a dejar registro del sueño. La convención de la visión onírica fue ampliamente utilizada en la literatura europea desde los tiempos del latín tardío hasta el siglo XV. (es)
- A dream vision or visio is a literary device in which a dream or vision is recounted as having revealed knowledge or a truth that is not available to the dreamer or visionary in a normal waking state. While dreams occur frequently throughout the history of literature, visionary literature as a genre began to flourish suddenly, and is especially characteristic in early medieval Europe. In both its ancient and medieval form, the dream vision is often felt to be of divine origin. The genre reemerged in the era of Romanticism, when dreams were regarded as creative gateways to imaginative possibilities beyond rational calculation. This genre typically follows a structure whereby a narrator recounts their experience of falling asleep, dreaming, and waking, with the story often an allegory. The dream, which forms the subject of the poem, is prompted by events in their waking life that are referred to early in the poem. The ‘vision’ addresses these waking concerns through the possibilities of the imaginative landscapes offered by the dream-state. In the course of the dream, the narrator, often with the aid of a guide, is offered perspectives that provide potential resolutions to their waking concerns. The poem concludes with the narrator waking, determined to record the dream – thus producing the poem. The dream-vision convention was widely used in European, Old Russian, medieval Latin, Muslim, Gnostic, Hebrew, and other literatures. (en)
- Een droomvisioen is een literair genre, literaire kunstgreep of literaire conventie waarin de verteller in slaap valt en droomt. In de droom komt er meestal een gids voor, die de dromer kennis (vaak over religie of liefde) bezorgt die hij op geen enkele andere wijze kon hebben geleerd. Na het ontwaken neemt de verteller zich doorgaans voor om deze kennis te delen met andere mensen. De conventie van het droomvisioen was tot de vijftiende eeuw populair in de Europese literatuur, eerst in Latijnse en later bijvoorbeeld in Middelengelse, Franse en Italiaanse teksten. Als in de droom een levenloos voorwerp voorkomt dat als gids optreedt, dan wordt gebruikgemaakt van de stijlfiguur van de prosopopee. (nl)
- Виді́ння (Ві́зія) — літературний жанр, поширений переважно у середньовічному письменстві: сюжет розбудовувався на пригодах «благодійного» персонажа, котрий переживає уві сні насправді «чудесну» подію. Елементи видіння спостерігаються в античній (Платон, Плутарх), житійній літературі, у «Божественній комедії» Данте Аліг'єрі, у «Фаусті» Й.-В. Гете тощо Елементи видіння є у «Києво-Печерському патерику», в літературі бароко. Проти них виступав Феофан Прокопович у своєму «Духовному регламенті». Однак художній прийом видіння глибоко закорінився у («Марко Пекельний»), власне, в українській літературі («Енеїда» І. Котляревського, «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя, «Сон», «Великий льох» Тараса Шевченка, «Сон» Панаса Мирного, «З глибини» М. Коцюбинського, «Попіл імперій» Юрія Клена, «Смерть Шевченка» Івана Драча, «Темна музика сосон» Валерія Шевчука та ін.). Цікава в цьому аспекті збірка «Ротації» Б.-І. Антонича (1938), в якій поєднані національні традиції та досвід новітніх віянь європейського модернізму, передусім сюрреалізму. Ясновидець в центрі твору.Видіння це своєрідне оповідання.анекдот, який має повчати,відвертати від гріха. (uk)
- Виде́ния — литературный средневековый жанр, характеризующийся, с одной стороны, наличием образа «ясновидца» (устар. прозорливца) в центре повествования и, с другой, потусторонним, загробным, эсхатологическим содержанием самих зрительных образов, явленных ясновидцу. Сюжет видения излагается от лица визионе́ра, которому он, якобы, был открыт трансцендентной силой посредством сновидения или галлюцинации. Представлен в древнерусской, средневековой латинской, мусульманской, гностической, древнееврейской и других литературах. Некоторые исследователи, такие как Н. И. Прокофьев и Р. О. Шор, автор статьи «Видение» из «Литературной энциклопедии» (1929—1939), называют видения «публицистическим» и «повествовательно-дидактическим» жанром. Действительно, общение человека с трансцендентным миром в средневековых видениях не являлось самоцелью, а выступало лишь средством к передаче какого-либо злободневного дидактического содержания. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- أدب الرؤيا مصطلح أطلق علي نوع من القصائد شاع في أدب العصور الوسطى بأوروبا يتناول منه الشاعر موضوعا رمزيا أخلاقيا يراه في صورة حلم أو في حالة استغراق، ومن أشهر الأعمال التي عرفها هذا النوع الكوميديا الإلهية لدانتي وقد وظف في مجال الكتابة للأطفال، وخير مثال عليه رواية لويس كارول مغامرات أليس في بلاد العجائب.ونجد في ألف ليلة وليلة حكايات رمزية أخلاقية كثيرة تجري أحداتها في الأحلام. (ar)
- A dream vision or visio is a literary device in which a dream or vision is recounted as having revealed knowledge or a truth that is not available to the dreamer or visionary in a normal waking state. While dreams occur frequently throughout the history of literature, visionary literature as a genre began to flourish suddenly, and is especially characteristic in early medieval Europe. In both its ancient and medieval form, the dream vision is often felt to be of divine origin. The genre reemerged in the era of Romanticism, when dreams were regarded as creative gateways to imaginative possibilities beyond rational calculation. (en)
- Una visión onírica, visión de sueño o visio es un dispositivo literario en el cual se narra un sueño o visión como fuente de algún conocimiento o verdad que es inaccesible al soñador en estado de vigilia. Si bien los sueños ocurren con frecuencia en la historia de la literatura, la literatura onírico-visionaria como género floreció y es especialmente característica de la Europa medieval temprana. Tanto en su forma antigua como en la medieval, la visión de sueño se trata frecuentemente como de origen divino. El género volvió a hacerse popular en la era del Romanticismo, en la que los sueños se consideraban portales creativos a posibilidades imaginativas más allá del cálculo racional. (es)
- Een droomvisioen is een literair genre, literaire kunstgreep of literaire conventie waarin de verteller in slaap valt en droomt. In de droom komt er meestal een gids voor, die de dromer kennis (vaak over religie of liefde) bezorgt die hij op geen enkele andere wijze kon hebben geleerd. Na het ontwaken neemt de verteller zich doorgaans voor om deze kennis te delen met andere mensen. (nl)
- Виді́ння (Ві́зія) — літературний жанр, поширений переважно у середньовічному письменстві: сюжет розбудовувався на пригодах «благодійного» персонажа, котрий переживає уві сні насправді «чудесну» подію. Елементи видіння спостерігаються в античній (Платон, Плутарх), житійній літературі, у «Божественній комедії» Данте Аліг'єрі, у «Фаусті» Й.-В. Гете тощо Елементи видіння є у «Києво-Печерському патерику», в літературі бароко. Цікава в цьому аспекті збірка «Ротації» Б.-І. Антонича (1938), в якій поєднані національні традиції та досвід новітніх віянь європейського модернізму, передусім сюрреалізму. (uk)
- Виде́ния — литературный средневековый жанр, характеризующийся, с одной стороны, наличием образа «ясновидца» (устар. прозорливца) в центре повествования и, с другой, потусторонним, загробным, эсхатологическим содержанием самих зрительных образов, явленных ясновидцу. Сюжет видения излагается от лица визионе́ра, которому он, якобы, был открыт трансцендентной силой посредством сновидения или галлюцинации. Представлен в древнерусской, средневековой латинской, мусульманской, гностической, древнееврейской и других литературах. (ru)
|
