| dbo:abstract
|
- Clericalisme és una posició ideològica que propaga la intromissió del clericat, principalment catòlic en els afers polítics, l'ensenyament, la recerca científica i en l'esfera privada (matrimoni, sexualitat…) de tots els ciutadans, també per qui no pertany a la fe. La paraula té una certa connotació pejorativa. A l'Europa occidental fins a la revolució francesa l'absència de separació entre l'Església i l'Estat era de costum, i els sobirans s'ingerien amb tant d'entusiasme en les afers de l'església com l'església imposava les seves opcions polítiques i morals. La crítica contra aquesta connexió estreta va començar durant la renaixença i la il·lustració i amplificar-se amb el protestantisme que preconitzava el lliure examen, sense autoritat jerarquíca entre el creient i déu. El moviment clericalista troba el seu origen al segle xix quan els Estats Pontificis van ser unificats a Itàlia i quan Pius IX va reactuar amb el Syllabus Errorum el 1861, al qual condemna totes les idees filosòfiques i polítiques que refusen la preeminència del Vaticà i de la cúria romana. A Espanya, sota Isabel II i a Itàlia la reacció clericalista va ser forta. El Concordat del 1953 de Francisco Franco va restaurar el monopoli moral i pedagògic de l'església nacionalcatòlica. En altres estats com Bèlgica i França, la influència de Roma va ser més informal, per la mediació de partits més o menys catòlics. Als països protestants va ser quasi inexistent, tot i que les autoritats religioses van assajar de pesar sobre les decisions, però amb menys d'èxit. Avui, hom veu un retorn del clericalisme, com per exemple a Polònia, Rússia (la col·laboració intensa entre Vladímir Putin i l'Església Ortodoxa Russa) o a França, on les tres religions monoteistes van congregar per a oposar-se junts contra l'obertura del matrimoni a tothom. Fins i tot a Catalunya, com diu Jaume Reixach: «Davant la crisi […], les directrius de Roma postulen un retorn a la vella cristiandat. Més pregària, més celibat, més clericalisme, més centralisme romà i més intransigència. o «Seria pecar d'ingenuïtat pensar que el jerarquisme, el clericalisme i el masclisme eclesiàstics quedaren superats. Malauradament no és així.» (ca)
- Klerikalismus označuje politický směr, jehož motivací je reprezentace církevních názorů a jejich prosazování ve státní politice, nebo směr upřednostňující v rámci církve duchovní na úkor laiků. Jako klerikální se označují strany, které jsou přímo napojeny na hierarchii některé církve, jíž podřizují svou politiku, a u nichž se ve vysokých stranických funkcích vyskytují kazatelé a kněží. Klasickým příkladem může být Československá strana lidová za první republiky. V širším slova smyslu se někdy za klerikální označují i strany, mezi jejímiž členy a voliči jsou hojně zastoupeni stoupenci křesťanství a sociálního učení církve, či které přímo odvozují svůj politický program z těchto zdrojů; tato definice však není obecně přijímána. Tuto širší definici naplňuje část současné nástupkyně výše zmíněné Československé strany lidové, KDU-ČSL. Stejně jako se v běžné mluvě chybně hovoří o církvích i mimo křesťanství, lze se občas setkat s nesprávným použitím pojmu klerikální i ve vztahu k např. islamistickým stranám. Význam klerikálních stran ve 20. století prudce upadl, jednak kvůli silnému poklesu politického i morálního vlivu církví v západním světě ve druhé polovině 20. století, jednak proto, že katolická církev, s níž byla spojena většina významných klerikálních stran, zhruba v polovině 20. století začala cíleně omezovat působení svých kněží v politice. V současné době vyžaduje Kodex církevního práva pro kněze, kteří chtějí zastávat významnější politické funkce, výslovné svolení biskupa, které se ovšem uděluje jen zřídka. Další okolností je, že dříve výrazně křesťansky orientované strany často osekaly svou křesťanskou politiku, aby zvýšily svůj , což vede k tomu, že v některých případech je jejich označení za křesťanské již spíše formální. Příkladem může být německá CDU, u níž dokonce někteří němečtí biskupové požadovali, aby vyškrtla odkaz na křesťanství ze svého názvu. (cs)
- Klerikalismus (von Klerus) bezeichnet das Bestreben, der Geistlichkeit einer Religion mehr Einfluss in einem Staat zu verschaffen (im Gegensatz zu Laizismus), oder das Bestreben, der Geistlichkeit innerhalb einer Religion im Vergleich zu den Laien mehr Gewicht zu geben (im Gegensatz zu Antiklerikalismus). In der Philosophie und Politikwissenschaft steht Klerikalismus auch für die Herrschaft des Klerus bzw. der Priester. Der Begriff Klerikalismus wurde im 19. Jahrhundert in den Auseinandersetzungen zwischen Staat und Kirche geprägt und seitdem besonders von Liberalen, Sozialisten und entschieden die Staatsautorität verfechtenden Kreisen auf diejenigen Kräfte bezogen, die ihrer Auffassung nach Weisungen und Dogmen der (katholischen) Amtskirche im politisch-gesellschaftlichen Raum umzusetzen suchten. In der Zeit der Weimarer Republik geschah dies insbesondere durch Einflussnahme auf die Zentrumspartei. Innerkirchliche klerikale und antiklerikale Strömungen gibt es heute in den meisten großen christlichen Kirchen mit zyklisch wechselndem Übergewicht. Der Soziologe Franz-Xaver Kaufmann beobachtet eine neue „Stoßrichtung“ bei der Verwendung des Klerikalismus-Begriffs durch Papst Franziskus. Dieser verstehe unter Klerikalismus „eine kritikwürdige, im Klerus verbreitete Haltung oder Einstellung gegenüber den Laien innerhalb der Kirche, nicht im Verhältnis von Kirche und anderen gesellschaftlichen Gestaltungsbereichen.“ (de)
- Ως κληρικαλισμός, κληρικισμός, κληρικοκρατία ή κληροκρατία περιγράφεται η τάση του εκκλησιαστικού να ασκεί επιρροή και να υπεισέρχεται καταχρηστικώς σε θέματα του δημοσίου, πολιτικού, κοινωνικού, πολιτιστικού ή ιδιωτικού βίου, επιβάλλοντας με την επιρροή του συγκεκριμένους χειρισμούς. Περιγράφει επίσης την τακτική υποστήριξης της ισχύος ή των απόψεων του κλήρου της Εκκλησίας είτε από τον ίδιο τον κλήρο είτε από άλλους υποστηρικτές του. Επίσης, έχει χρησιμοποιηθεί παρόμοια ο όρος εκκλησιολατρεία. Ομοίως, ο όρος παπαδοκρατία προσδιορίζει την απόλυτη κυριαρχία του κλήρου στον λαό. (el)
- Klerikalismo estas la doktrino kiu estis disvolvigita de religio (respektive eklezio) por atingi politikan celon; ĝi defendas, ke la klerikoj (de unusola religio konsiderata unika, ortodoksa kaj nura verdira), kiuj estas reprezentantaj de tiu ununura kaj absoluta religio, devas implikiĝi en la publikaj kaj nereligiaj aferoj kiel potenco kiu orientigu, superrigardu kaj korektu ilin kongrue kun sia kredaro. Kiel konsekvenco, aperis la kontraŭklerikalismo, nome tipo de laikismo kiu subtenas la malan doktrinon kaj la liberecon de konscienco. (eo)
- Clericalism is the application of the formal, church-based, leadership or opinion of ordained clergy in matters of either the Church or broader political and sociocultural import. (en)
- El clericalismo es la doctrina que instrumenta una religión para obtener un fin político; defiende que el clero (de una sola religión considerada única y ortodoxa), que representa dicha única y absoluta religión, debe inmiscuirse en los asuntos públicos y profanos como un poder que los oriente, supervise y corrija conforme a sus dictados. Como tal, hizo surgir el anticlericalismo, modalidad de laicismo que sostiene la doctrina opuesta y la libertad de conciencia. (es)
- Le cléricalisme est un positionnement idéologique qui prône la prédominance des idées religieuses et du clergé dans la vie publique et politique. Le positionnement opposé est l'anticléricalisme. Le cléricalisme trouve son aboutissement dans différents systèmes politiques : religion d'État, concordat ou théocratie. (fr)
- 聖職者主義（せいしょくしゃしゅぎ、英: Clericalism）とは、特定の宗教やその聖職者による国家・社会の支配を、容認・推奨・支持する立場のことである。聖職権主義（せいしょくけんしゅぎ）、または教権主義（きょうけんしゅぎ）とも呼ばれる。ギリシア語で「聖職者の」を意味するクレーリコス（希: κληρικός）に由来する語・概念であり、対義語は世俗主義あるいは俗権主義。 (ja)
- 교권주의(敎權主義, clericalism) 또는 성직자주의(聖職者主義), 성직권주의(聖職權主義)는 로마 가톨릭교회와 가톨릭교회 성직자(성직권)들의 권력지상주의와 권력에 대한 존중주의를 말한다. 일찍이 로마 가톨릭에서 교황지상주의(papocäsarismus, 교황이 그 직책과 관련해 신앙과 도덕에 대해 오류를 범할 수 없다는 사상으로, 교회정치적 측면에서는 성직자 서임권이 오직 교황에게 속해 있다고 여기는 주의)로 표출된 로마 가톨릭교회 권력의 절대화 또는 예수회 등 가톨릭 성직자들의 부당한 정치적 세력화를 가리키는 용어이다. 특히 프랑스 제3공화국 당시 정치가 레옹 강베타는 "교권주의는 프랑스 제3공화국의 적"이라고 선언해 유명하다. 이 교권주의에 대한 저항과 반대하는 움직임을 반교권주의라고 한다. 제3공화국 당시 급진공화파 신문인 '르 라디칼(Le Radical)'은 1900년에 공화파 문인들의 《교권주의의 범죄들》이라는 책을 출간해 로마 가톨릭교회가 보수 정치권력과 결탁하여 저지른 각종 해악들, 그리고 가톨릭 교회가 이성과 과학의 발전을 저해한 것에 대해 신랄하게 비판했다. (ko)
- La parola clericalismo indica un agire in senso politico che mira alla salvaguardia e al raggiungimento degli interessi del Clero e, conseguentemente, si concretizza nel tentativo di indebolire la laicità di uno Stato attraverso il diretto intervento nella sfera politica e amministrativa da parte di sostenitori anche non appartenenti al Clero, o talvolta non credenti. Al clericalismo si contrappone politicamente il laicismo e ideologicamente l'anticlericalismo. (it)
- Klerykalizm (fr. cléricalisme) – stanowisko ideologiczne opowiadające się za dominacją idei religijnych oraz wpływem instytucjonalnego kleru na życie społeczne, polityczne oraz kulturalne aż do całkowitego podporządkowania go duchowieństwu i Kościołowi. Ze słownika francuskiego określenie klerykalizm przeniknęło do terminologii stosowanej w innych krajach. Termin pojawił się we Francji w 1848 roku w okresie Wiosny Ludów (stosowali go krytycy Kościoła katolickiego), a w 1852 roku wszedł na stałe do francuskiego języka. W Europie nasilenie klerykalizmu nastąpiło w średniowieczu, gdy papiestwo stawiało się w pozycji nadrzędnej wobec państwa. W czasach nowożytnych klerykalizm w formie klerofaszyzmu wystąpił na Słowacji w czasie II wojny światowej. Najwyższym stopniem klerykalizacji jest teokracja. Klerykalizm rodzi opór w postaci antyklerykalizmu, często wśród samych katolików, tzw. antyklerykalizm wewnętrzny. (pl)
- Onder klerikalisme (ook gespeld als: clericalisme) wordt gewoonlijk verstaan de bemoeienis van de (rooms-katholieke) kerkelijke autoriteiten met zaken die het wereldse gezag aangaan. (nl)
- Klerikalism är i vissa betydelser motsatsen till sekularism. Det betyder att religiösa institutioner eller makthavare ges kontroll över den ordinarie offentliga makten. Begreppet innefattar dock ej situationer när präster eller dylikt i hög grad väljs till offentliga uppdrag, om detta sker genom ordinarie demokratiska metoder, utan endast när detta är institutionaliserat i någon utsträckning. Klerikalism används ibland som ett pejorativt uttryck om samhällen där de religiösa institutionerna anses ha mycket makt över samhällslivet och medborgarna. (sv)
- Clericalismo é o poder do clero na vida social, política e econômica. O clericalismo é a conduta política que o clero de uma determinada religião manifesta para favorecer seus interesses institucionais e materiais com o objetivo de incrementar seu poder. Geralmente está acompanhado de uma atitude de hostilidade e negação do estado laico o qual é visto como promotor da perda de prestígio e poder do clero e dos valores tradicionais defendidos pela religião. Na época da Idade Média, o clero tinha privilégio e prestígio na sociedade feudal, porque diziam-se fazer ligação entre Deus e os seres humanos. O clero era, na Idade Média, todo o extracto social associado ao culto religioso, nomeadamente o cristão. O clericalismo moderno renasceu na Itália, quando o Papa Pio IX (1846-1878) promulgou o Syllabus (1864), considerando-se um prisioneiro do recém-nascido Estado italiano. Condenou todos os aspectos do Liberalismo e do Modernismo, dando vida aos movimentos do catolicismo intransigente que se recusaram a reconhecer o novo Reino da Itália. Com a Encíclica Rerum Novarum ("Sobre as Coisas Novas"), o Papa Leão XIII (1891) mostrou seu repúdio ao Capitalismo e ao Socialismo, seu pouco entusiasmo pela Democracia e afirmou que as classes e desigualdades sociais constituem traços inalteráveis da condição humana, assim como os direitos de propriedade, inspirando o surgimento de correntes e partidos políticos como a Democracia Cristã e as chamadas Uniões Católicas, ao lado de outros movimentos reacionários, como o a Ação Católica na França. (pt)
- Клерикалі́зм (від лат. clericalis — церковний) — політична течія, спрямована на посилення впливу релігії та церкви на всі сфери суспільного життя. Клерикалізм як управлінська модель із істотним впливом церковних керманичів на процеси організації суспільних справ — знаний у світовій політології феномен. Його суть, однак, не зводиться лише до контролю релігійними діячами державної влади та переплетінні релігії з політикою, але, передусім, полягає у моделюванні структури суспільної свідомості громадян даної держави саме у контексті релігійних формул. Головним чином йдеться про неспроможність відділити мову внутрішнього релігійного світу від мови зовнішньої публічної влади. Таке зрощення релігійності і політики було і залишається дуже частим політичним явищем. Клерикал — представник церкви; прихильник клерикалізму — політичного напряму, що добивається панування церкви і духовенства в суспільно-політичному, культурному житті країни; член клерикальної партії. На думку радянських вчених, найбільш «реакційним» був католицький клерикалізм, послідовними борцями з клерикалізмом були революційний робітничий клас — пролетаріат — та його авангард — комуністична партія. Після ленінського декрету 1918 року не мав бази в СССР. (uk)
- Клерикализм (позднелат. clericalis «относящийся к священникам», от греч. ϰλῆρος «клир, духовенство») — политическое направление, добивающееся первенствующей роли церкви и духовенства в общественной, политической и культурной жизни общества. В более узком, экклезиологическом смысле — организация церковной жизни, предполагающая господство клира (профессионального духовенства) — сакердотализм. Следует отличать от теократии. Противоположный термин — секуляризм. Носителями клерикализма выступают духовенство и связанные с церковью лица. Клерикализм использует в своих целях не только церковный аппарат, но и различные клерикальные организации, клерикальные политические партии, а также созданные при ближайшем участии церкви профсоюзные, молодёжные, женские, культурные и прочие организации. Клерикальные партии возникли вместе с парламентаризмом, хотя клерикализм, как мировоззрение и политический идеал, несравненно древнее. (ru)
- 教權主義（英語：Clericalism），也稱聖職者主義，指的是正式的、以教會為基礎的神職人員的意見在教會或更廣泛的政治和社會文化方面具有指導和應用作用的現象。教權主義是一種社會現象，在這種社會現像中，精英們對宗教機構的成員和結構行使統治權。作為組織發展的產物，教權主義建立了官員和成員之間的社會區別，將前者構建為上級，將後者構建為下級。 在天主教之外，教權主義被用來表示一些基督教教派中被任命的神職人員和非專業領袖之間的分歧。在前面提到的這個詞的使用中，重要的是要區分信仰政教分離——這並不真正涉及教權主義——和認為教會領導不應該是一個內部和隱秘的機構來回答問題的信仰之間的區別。只對自己或這樣的領袖不應該在超出其教會內部關注的問題上充當強大的力量。近年來，關於羅馬天主教會性侵醜聞的大量辯論引發了對主教和其他領導人掩蓋其領導下的神職人員的不當行為的教權主義指控。在這個詞的這個應用中，教權主義已經開始意味著被任命的教會領袖——這些領袖有一個專屬於他們自己的社會——和平信徒之間的分歧。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ως κληρικαλισμός, κληρικισμός, κληρικοκρατία ή κληροκρατία περιγράφεται η τάση του εκκλησιαστικού να ασκεί επιρροή και να υπεισέρχεται καταχρηστικώς σε θέματα του δημοσίου, πολιτικού, κοινωνικού, πολιτιστικού ή ιδιωτικού βίου, επιβάλλοντας με την επιρροή του συγκεκριμένους χειρισμούς. Περιγράφει επίσης την τακτική υποστήριξης της ισχύος ή των απόψεων του κλήρου της Εκκλησίας είτε από τον ίδιο τον κλήρο είτε από άλλους υποστηρικτές του. Επίσης, έχει χρησιμοποιηθεί παρόμοια ο όρος εκκλησιολατρεία. Ομοίως, ο όρος παπαδοκρατία προσδιορίζει την απόλυτη κυριαρχία του κλήρου στον λαό. (el)
- Klerikalismo estas la doktrino kiu estis disvolvigita de religio (respektive eklezio) por atingi politikan celon; ĝi defendas, ke la klerikoj (de unusola religio konsiderata unika, ortodoksa kaj nura verdira), kiuj estas reprezentantaj de tiu ununura kaj absoluta religio, devas implikiĝi en la publikaj kaj nereligiaj aferoj kiel potenco kiu orientigu, superrigardu kaj korektu ilin kongrue kun sia kredaro. Kiel konsekvenco, aperis la kontraŭklerikalismo, nome tipo de laikismo kiu subtenas la malan doktrinon kaj la liberecon de konscienco. (eo)
- Clericalism is the application of the formal, church-based, leadership or opinion of ordained clergy in matters of either the Church or broader political and sociocultural import. (en)
- El clericalismo es la doctrina que instrumenta una religión para obtener un fin político; defiende que el clero (de una sola religión considerada única y ortodoxa), que representa dicha única y absoluta religión, debe inmiscuirse en los asuntos públicos y profanos como un poder que los oriente, supervise y corrija conforme a sus dictados. Como tal, hizo surgir el anticlericalismo, modalidad de laicismo que sostiene la doctrina opuesta y la libertad de conciencia. (es)
- Le cléricalisme est un positionnement idéologique qui prône la prédominance des idées religieuses et du clergé dans la vie publique et politique. Le positionnement opposé est l'anticléricalisme. Le cléricalisme trouve son aboutissement dans différents systèmes politiques : religion d'État, concordat ou théocratie. (fr)
- 聖職者主義（せいしょくしゃしゅぎ、英: Clericalism）とは、特定の宗教やその聖職者による国家・社会の支配を、容認・推奨・支持する立場のことである。聖職権主義（せいしょくけんしゅぎ）、または教権主義（きょうけんしゅぎ）とも呼ばれる。ギリシア語で「聖職者の」を意味するクレーリコス（希: κληρικός）に由来する語・概念であり、対義語は世俗主義あるいは俗権主義。 (ja)
- 교권주의(敎權主義, clericalism) 또는 성직자주의(聖職者主義), 성직권주의(聖職權主義)는 로마 가톨릭교회와 가톨릭교회 성직자(성직권)들의 권력지상주의와 권력에 대한 존중주의를 말한다. 일찍이 로마 가톨릭에서 교황지상주의(papocäsarismus, 교황이 그 직책과 관련해 신앙과 도덕에 대해 오류를 범할 수 없다는 사상으로, 교회정치적 측면에서는 성직자 서임권이 오직 교황에게 속해 있다고 여기는 주의)로 표출된 로마 가톨릭교회 권력의 절대화 또는 예수회 등 가톨릭 성직자들의 부당한 정치적 세력화를 가리키는 용어이다. 특히 프랑스 제3공화국 당시 정치가 레옹 강베타는 "교권주의는 프랑스 제3공화국의 적"이라고 선언해 유명하다. 이 교권주의에 대한 저항과 반대하는 움직임을 반교권주의라고 한다. 제3공화국 당시 급진공화파 신문인 '르 라디칼(Le Radical)'은 1900년에 공화파 문인들의 《교권주의의 범죄들》이라는 책을 출간해 로마 가톨릭교회가 보수 정치권력과 결탁하여 저지른 각종 해악들, 그리고 가톨릭 교회가 이성과 과학의 발전을 저해한 것에 대해 신랄하게 비판했다. (ko)
- La parola clericalismo indica un agire in senso politico che mira alla salvaguardia e al raggiungimento degli interessi del Clero e, conseguentemente, si concretizza nel tentativo di indebolire la laicità di uno Stato attraverso il diretto intervento nella sfera politica e amministrativa da parte di sostenitori anche non appartenenti al Clero, o talvolta non credenti. Al clericalismo si contrappone politicamente il laicismo e ideologicamente l'anticlericalismo. (it)
- Onder klerikalisme (ook gespeld als: clericalisme) wordt gewoonlijk verstaan de bemoeienis van de (rooms-katholieke) kerkelijke autoriteiten met zaken die het wereldse gezag aangaan. (nl)
- Klerikalism är i vissa betydelser motsatsen till sekularism. Det betyder att religiösa institutioner eller makthavare ges kontroll över den ordinarie offentliga makten. Begreppet innefattar dock ej situationer när präster eller dylikt i hög grad väljs till offentliga uppdrag, om detta sker genom ordinarie demokratiska metoder, utan endast när detta är institutionaliserat i någon utsträckning. Klerikalism används ibland som ett pejorativt uttryck om samhällen där de religiösa institutionerna anses ha mycket makt över samhällslivet och medborgarna. (sv)
- 教權主義（英語：Clericalism），也稱聖職者主義，指的是正式的、以教會為基礎的神職人員的意見在教會或更廣泛的政治和社會文化方面具有指導和應用作用的現象。教權主義是一種社會現象，在這種社會現像中，精英們對宗教機構的成員和結構行使統治權。作為組織發展的產物，教權主義建立了官員和成員之間的社會區別，將前者構建為上級，將後者構建為下級。 在天主教之外，教權主義被用來表示一些基督教教派中被任命的神職人員和非專業領袖之間的分歧。在前面提到的這個詞的使用中，重要的是要區分信仰政教分離——這並不真正涉及教權主義——和認為教會領導不應該是一個內部和隱秘的機構來回答問題的信仰之間的區別。只對自己或這樣的領袖不應該在超出其教會內部關注的問題上充當強大的力量。近年來，關於羅馬天主教會性侵醜聞的大量辯論引發了對主教和其他領導人掩蓋其領導下的神職人員的不當行為的教權主義指控。在這個詞的這個應用中，教權主義已經開始意味著被任命的教會領袖——這些領袖有一個專屬於他們自己的社會——和平信徒之間的分歧。 (zh)
- Clericalisme és una posició ideològica que propaga la intromissió del clericat, principalment catòlic en els afers polítics, l'ensenyament, la recerca científica i en l'esfera privada (matrimoni, sexualitat…) de tots els ciutadans, també per qui no pertany a la fe. La paraula té una certa connotació pejorativa. (ca)
- Klerikalismus označuje politický směr, jehož motivací je reprezentace církevních názorů a jejich prosazování ve státní politice, nebo směr upřednostňující v rámci církve duchovní na úkor laiků. Jako klerikální se označují strany, které jsou přímo napojeny na hierarchii některé církve, jíž podřizují svou politiku, a u nichž se ve vysokých stranických funkcích vyskytují kazatelé a kněží. Klasickým příkladem může být Československá strana lidová za první republiky. (cs)
- Klerikalismus (von Klerus) bezeichnet das Bestreben, der Geistlichkeit einer Religion mehr Einfluss in einem Staat zu verschaffen (im Gegensatz zu Laizismus), oder das Bestreben, der Geistlichkeit innerhalb einer Religion im Vergleich zu den Laien mehr Gewicht zu geben (im Gegensatz zu Antiklerikalismus). In der Philosophie und Politikwissenschaft steht Klerikalismus auch für die Herrschaft des Klerus bzw. der Priester. (de)
- Klerykalizm (fr. cléricalisme) – stanowisko ideologiczne opowiadające się za dominacją idei religijnych oraz wpływem instytucjonalnego kleru na życie społeczne, polityczne oraz kulturalne aż do całkowitego podporządkowania go duchowieństwu i Kościołowi. Ze słownika francuskiego określenie klerykalizm przeniknęło do terminologii stosowanej w innych krajach. (pl)
- Clericalismo é o poder do clero na vida social, política e econômica. O clericalismo é a conduta política que o clero de uma determinada religião manifesta para favorecer seus interesses institucionais e materiais com o objetivo de incrementar seu poder. Geralmente está acompanhado de uma atitude de hostilidade e negação do estado laico o qual é visto como promotor da perda de prestígio e poder do clero e dos valores tradicionais defendidos pela religião. (pt)
- Клерикализм (позднелат. clericalis «относящийся к священникам», от греч. ϰλῆρος «клир, духовенство») — политическое направление, добивающееся первенствующей роли церкви и духовенства в общественной, политической и культурной жизни общества. В более узком, экклезиологическом смысле — организация церковной жизни, предполагающая господство клира (профессионального духовенства) — сакердотализм. Следует отличать от теократии. Противоположный термин — секуляризм. (ru)
- Клерикалі́зм (від лат. clericalis — церковний) — політична течія, спрямована на посилення впливу релігії та церкви на всі сфери суспільного життя. Клерикалізм як управлінська модель із істотним впливом церковних керманичів на процеси організації суспільних справ — знаний у світовій політології феномен. Його суть, однак, не зводиться лише до контролю релігійними діячами державної влади та переплетінні релігії з політикою, але, передусім, полягає у моделюванні структури суспільної свідомості громадян даної держави саме у контексті релігійних формул. Головним чином йдеться про неспроможність відділити мову внутрішнього релігійного світу від мови зовнішньої публічної влади. Таке зрощення релігійності і політики було і залишається дуже частим політичним явищем. (uk)
|
