| dbpprop:abstract
|
- Echinoderm" there are seven main classes of Echinoderms which are brittle stars, basket stars, sea urchins, sand dollars, sea lilies, feather stars, and sea cucumbers. They can be found at every ocean depth, from the intertidal zone to the abyssal zone. Aside from the problematic Arkarua, the first definitive members of the phylum appeared near the start of the Cambrian period The phylum contains about 7,000 living species, making it the second-largest grouping of deuterostomes, after the chordates; they are also the largest phylum that has no freshwater or terrestrial representatives. The word derives from the Greek εχινοδέρματα (echinodermata), plural of εχινόδερμα (echinoderma), "spiny skin" and that from εχινός (echinos), "sea-urchin", originally "hedgehog" + δέρμα (derma), "skin". The Echinoderms are important both biologically and geologically: biologically because few other groupings are so abundant in the biotic desert of the deep sea, as well as the shallower oceans, and geologically as their ossified skeletons are major contributors to many limestone formations, and can provide valuable clues as to the geological environment. Further, it is held by some that the radiation of echinoderms was responsible for the Mesozoic revolution of marine life. Two main subdivisions of Echinoderms are traditionally recognised: the more familiar, motile Eleutherozoa, which encompasses the Asteroidea, Ophiuroidea, Echinoidea and Holothuroidea; and the sessile Pelmatazoa, which consists of the crinoids and extinct Paracrinoids. Some crinoids, the feather stars, have secondarily re-evolved a free-living lifestyle. A fifth class of Eleutherozoa consisting of just two species, the Concentricycloidea, were recently merged into the Asteroidea. The fossil record contains a host of other classes which do not appear to fall into any extant crown group.
- Die Stachelhäuter (Echinodermata) sind ein zu den Deuterostomiern gehörender Tierstamm. Weltweit sind etwa 6.300 rezente Arten der Stachelhäuter bekannt, womit sie die zweitgrößte Tiergruppe innerhalb der Neumundtiere (Deuterostomia) nach den Chordatieren (Chordata) bilden. Es handelt sich bei ihnen durchweg um MeerestiereMeeresbewohner, die bis auf wenige Tiefseearten reine Bodenbewohner sind - d.h. vorwiegend im Flachmeer leben. Neben ihrer weiten Verbreitung sind sie auch geologisch von Bedeutung, weil ihre abgestorbenen Schalen und Skelettteile wesentlich zur Bildung von KalksteinKalkgesteinen beitragen. Bei Vorherrschen einer Skelettart erhalten sie Namen wie TrochitenkalkTrochiten- oder Crinoidenkalk, die sich unter anderem in den Kalkalpen finden. Mengenmäßig überwiegen aber die Ablagerungen der winzigen, schwebenden Kalkalgen. Die Echinodermata werden traditionell in die meist gestielten Pelmatozoa sowie die freilebenden Eleutherozoa unterteilt. Zu den Pelmatozoa zählen mehrere als „Seelilien“ zusammengefasste TaxonTaxa sowie die sekundär freilebenden Haarsterne (Crinoidea). Die Eleutherozoa umfassen die bekannteren Gruppen der Stachelhäuter: die Seesterne (Asteroidea) und die Schlangensterne (Ophiuroidea), die Seeigel (Echinoidea) sowie die Seewalzen (Holothuroidea)). In jüngster Zeit (1986) wurde eine weitere Klasse identifiziert, die Seegänseblümchen (Concentricycloidea).
- Els equinoderms (Echinodermata, del grec ἐχῖνος echinos "eriçó"; i δέρμα derma "pell") són un fílum d'animals deuteròstoms. Se'n coneixen unes 7.000 espècies actuals i unes 13.000 d'extingides ja que la seva història evolutiva es remunta a principis del Cambrià, essent un dels grups animals més antincs i més ben representats al registre fòssil. Tots els equinoderms són animals marins; la immensa majoria són bèntics i molts viuen en mars profunds, però la seva màxima diversitat es troba als esculls coral·lins. Són un dels grups més peculiars del regne animal, amb un tret molt característic, la seva simetria pentarradiada, i l'absència absoluta de cefalització, essent els únics animals triblàstics sense cap. Una altra estructura única dels equinoderms és el seu sistema vascular hidràulic, una xarxa de conductes plens d'un fluid diferenciat de l'aigua de mar exterior que serveix per a tasques de locomoció, alimentació i intercanvi gasós. Disposen d'un sistema circulatori obert i d'un tub digestiu complet.
- Ostnokožci (Echinodermata) je kmen středně velkých živočichů, jehož zástupci žijí převážně na dně moře. V jejich podkoží se vytvářejí vápenité destičky, které mohou splývat v pevných krunýřích, nebo vybíhat na povrch jako ostny. Tělo dospělců je paprsčitě souměrné. Vědecký název echinodermata pochází z řec. slov echinos, trnitý, a derma, kůže. Zvláštností ostnokožců je jejich tělní dutina: část dutiny se nazývá somatocoel, zbytek je přeměněn na tzv. ambulakrální systém. Je to systém vodních kanálků, které komunikují s vnějším prostředím otvorem, madreporitem, který je umístěn uprostřed těla. Kanálky procházejí celým tělem živočicha a vychlipují ze z nich panožky, které se pohybují na hydraulickém principu. Původní funkce ambulakrální soustavy byla zřejmě trávicí, u dnešních ostnokožců panožky slouží k pohybu, jako smyslový orgán nebo k dýchání. Oběhový systém je tvořen soustavou trubic, která kopíruje vodní kanálky, stejně tak jako nervový systém, který je decentralizovaný. Trávicí soustava je trubicovitá nebo vakovitá, ústní otvor je na spodní části těla. Z orgánů, umožňující orientaci v prostředí, jsou vyvinuty primitivní hmatové, čichové, polohové a zrakové ústroje. U některých ostnokožců smyslové orgány zcela chybějí. Ostnokožci jsou gonochoristé, vývoj probíhá přes dipleurní larvy. Protože jejich vývoj byl dobře prostudován, slouží jako modelové organismy embryologie. Ostnokožci jsou velmi starou skupinou organismů, a velmi úspěšnou. Známe přes 7000 recentních druhů.
- Los equinodermos (Echinodermata, del griego ekhinos, "espina" y derma, "piel") son un filo de animales deuteróstomos exclusivamente marinos y bentónicos. Su nombre alude a su exclusivo esqueleto interno formado por osículos calcáreos. Poseen simetría pentarradial secundaria, caso único en el reino animal, y un sistema vascular acuífero característico. Existen aproximadamente unas 7.000 especies actuales y unas 13.000 extintas, ya que su historia se remonta a principios del Cámbrico, siendo uno de los grupos animales mejor representados en el registro fósil. Los equinodermos son conocidos desde la antigüedad aparecen en frescos cretenses de más de 4.000 años, pero no fueron reconocidos como taxón independiente hasta 1847. La ciencia que los estudia se llama equinología y el científico se llama un equinólogo.
- Piikkinahkaiset (Echinodermata) on eläinkunnan pääjakso. Ne ovat säteittäisesti symmetrisiä, yleensä viisiulokkeisia ja elävät merissä, yleensä pohjaeläiminä. Piikkinahkaiset ovat yleensä yksineuvoisia, so. sukupuolet ovat erilliset. Toukkavaiheessa ne ovat kaksikylkisiä, ripsekkäitä ja muistuttavat esiselkäjänteisten toukkia. Piikkinahkaisia tunnetaan noin 6 300 nykyisin elävää lajia. Ne jaetaan viiteen luokkaan: merililjat, meritähdet, käärmetähdet, merisiilit ja merimakkarat. Lisäksi erotetaan ainakin seitsemän vain fossiileina tunnettua luokkaa. Piikkinahkaiset ovat jälkisuisten (Deuterostomia) toiseksi suurin pääjakso selkäjänteisten jälkeen.
- Les échinodermes, dont le nom signifie à peau épineuse en grec, forment un groupe très ancien d'animaux marins, dont les premières traces fossiles remontent au Cambrien. Il compte 7 000 espèces vivant actuellement, dont les représentants les plus connus sont les oursins et les étoiles de mer, et 13 000 qui ont disparu. Très originaux, ils possèdent un certains nombre de caractéristiques uniques dans le monde animal. Les principales sont une symétrie pentaradiée et la présence d'un système aquifère. Groupe frère des chordés au sein des deutérostomiens (certains scientifiques minoritaires remettent cette classification en cause pour les ranger parmi les chordés).
- A tüskésbőrűek (Echinodermata) törzsébe olyan újszájú tengeri állatok tartoznak, amelyek többnyire a mederfenéken élnek. Lárváik kétoldalas szimmetriát mutatnak. A ma élő csoportjaik kifejlett korban külsőleg ötsugaras szimmetriát mutatnak, belső testfelépítésük viszont aszimmetrikus. Belső vázuk mezoderma eredetű meszes lemezekből épül fel. A testüregük vízedény-rendszerré alakult, mely csövek és tárolóhólyagok bonyolult szövevénye. Az ezt kitöltő testüreg-folyadékot csillós hám és szivattyúhólyagok mozgatják. Részben a folyadék, részben izmok mozgatják a test alsó felületén levő számos kicsi kitüremkedést, melyeket ambulakrális lábaknak nevezünk. A testüreg-folyadék kémiai összetétele a tengervízéhez hasonló, de tápanyagokat, kiválasztott anyagokat és amőboid mozgású sejteket is tartalmaz. Fejük, agyuk nincs, idegrendszerük kevéssé központosult. Légző- és kiválasztószerveik rendszerint nincsenek. Vázuk kalcit-kristályokból épül föl, lemezeik összenőttek vagy elszórtan helyezkednek el. Váltivarúak, petéikből tornaria lárvák kelnek ki. Ezek a soksertéjűek trochophora lárváira emlékeztetnek, szintén csillókoszorú lebegteti őket, planktonikusak és planktonnal táplálkoznak. Ma élő osztályaik: Tengerililiomok (Crinoidea) osztálya Tengericsillagok (Asteroidea) osztálya Kígyókarúak (Ophiuroidea) osztálya Tengerisünök (Echinoidea) osztálya Tengeriuborkák (Holothuroidea) osztálya
- Gli echinodermi sono un phylum di animali marini ricoperti da piastre calcaree con processi spinosi (da cui il nome). L'origine del phylum risale al Cambriano inferiore, le specie viventi sono circa 6.000. Sono comunque bilateri e la simmetria radiale è secondaria e parziale. L'embrione è infatti a simmetria bilaterale e assomiglia a quello dei Chordata. Nel corso dello sviluppo si ha poi uno sviluppo preponderante della porzione sinistra del corpo a spese della destra. Tutti gli echinodermi esibiscono una struttura esterna a simmetria pentamera in qualche fase della vita: alcuni subiscono ulteriori modificazioni che ripristinano una simmetria bilaterale. Il sistema nervoso è policentrico. Gli echinodermi sono celomati deuterostomi strettamente affini a cordati ed emicordati.
- 棘皮動物（きょくひどうぶつ）とは、棘皮動物門 (Echinodermata) に属する生物の総称である。ウニ、ヒトデ、クモヒトデ、ナマコなどが棘皮動物に属する。 棘皮動物という名称は、echinoderm というギリシャ語由来のラテン語を直訳したもので、echinoderm とは echinos（ハリネズミ）のような derma（皮）を持つものという意味である。その名が示す通り、元来ウニを対象としてつけられた名称であるが、ヒトデ、ナマコなど、ウニと類縁関係にある、トゲをもたない動物も、棘皮動物に含まれる。
- Stekelhuidigen (Echinodermata) is een stam van de Deuterostomia.
- Pigghuder er en av de klarest avgrensete dyregruppene: De har et helt sett med egenskaper som hver for seg hadde vært unik nok til å gi gruppen en særstilling blant dyr. De viktigste av disse trekkene er: «Femkantethet» eller femstrålet symmetri, med bl.a. fem armer. – Larvene er fortsatt tosidig symmetrisk bygd, men i løpet av en metamorfose blir de til femkantede dyr med en asymmetrisk indre bygning. Bindevev kan aktivt gjøres stivt. – Ved en enkel nerveimpuls kan bindevevet stivne, en unik «oppfinnelse» som sparer mye energi fordi det ikke må brukes muskelkraft for å holde armene i posisjon. Siden pigghudenes opprinnelige form for næringsopptak er filtrering, må armene ofte holdes stille mot strømningen i lange perioder. Kroppshulen danner flere komplekse væskefylte kanalsystemer. – Systemene består av ringkanaler, radialkanalene (i de fem armene), langskanaler og diverse blærer. Det såkalte ambulakralsystemet har bevegelse, åndedrett, ernæring, sansing og ekskresjon som oppgaver. Det danner bl.a. små «føtter» eller tentakler på armene. Hemalsystemet overtar funksjonen av et blodkarsystem. Gjennom én eller flere silplater (madreporplater) står kanalsystemet i forbindelse med det omgivende vannet. Tre nervesystemer. – Disse er uavhengige av hverandre og ligger på hhv. munnsiden (et sansende og et bevegende nervesystem) og på den motsatte siden (et ytterligere bevegende nervesystem). Et indre skjelett av kalk med pigger. – Dette ligger bak gruppens norske og vitenskapelige navn (Echinodermata; gresk εχίνος = «pinnsvin», δέρμα = «hud»). Kalkskjelettets mikroskopiske struktur er forskjellig fra kalkdannelsene hos andre dyregrupper, så de kan kjennes igjen i fossilførende lag. Dessuten befinner det seg under huden og er således en form for et indre skjelett selv om det ved første øyekast kan fremstå som et ytre. Dette skjelettet er modifisert til uilke former og funksjoner hos de ulike grupper. Flere arter sjøpølser har imidlertid mistet kalkskjelettet. Pigghudenes stamart førte en fastsittende tilværelse etter at metamorfosen var gjennomført. Hos moderne grupper er det bare sjøliljer som fortsatt lever slik, men selv de mest moderne formene er fastsittende i den første fasen som femsidig symmetriske organismer. De resterende delgruppene er frittlevende. De frittlevende artene er faktisk snudd opp ned og beveger seg med munnen mot underlaget, med unntak av sjøpølsene som kryper på siden og de frittlevende artene av sjøliljer som fremdeles beveger seg med munnen opp. De fleste er bunndyr, men noen er pelagiske. Tidlig i utviklingen er de fleste frittsvømmende larver. De har stor regenerasjonsevne. Deres ontogenese og genetiske profil forøvrig synes å ha gjennomgått omfattende endringer siden de skilte lag med andre deuterostomer. Nervesystemet har trolig gjennomgått en betydelig degenerering siden deres forfedre utviklet seg til lite bevegelige filtrerere. Noe egentlig hode eller hjerne mangler. Forfedrene deres var i tillegg til å være tosidig symmetriske, med klart definert for- og bakende og høyre- og venstreside, mest sannsynlig også segmenterte og utstyrt med gjellespalter. En primitiv og utdødd gruppe kalt calcichordata hadde faktisk en viss likhet med tidlige kjeveløse virveldyr med panser. Tarmåpningen og de indre organene har så forflyttet seg lenger frem i kroppen og gjort bakre del av kroppen om til en slags hale som siden utviklet seg til en festeanordning eller "stilk". Med unntak av sjøliljene har tarmåpningen i ettertid vandret bakover til motsatt ende av kroppen som hos forfedrene. Denne gruppen er også den eneste som fremdeles har stilken i behold, enten gjennom hele livet eller i en tidlig fase. Hos de andre er den borte for lengst. Vannkanalsystemet vil ha gjort gjellespaltene hos blant annet stamarten til de nålevende formene overflødige og har som følge av dette forsvunnet. Pigghudene er en av de eldste dyregruppene vi kjenner som enda eksisterer. De nålevende pigghudenes felles stamart var preget av femkantsymmetri, men i ettertid har det oppstått enkelte arter blant sjøstjernene og slangestjernene som er fra sekssidig helt opp til nisidig symmetriske. De fleste har individer med forskjellige kjønn. Enkelte små arter av sjøstjerner og slangestjerner kan formere seg ukjønnet via deling. Noen arter føder levende unger. Pigghudene begynner som nevnt livet som ciliekledde tosidig/biletaralt symmetriske larver som etterhvert får en viss likhet med ryggstrengdyrenes embryo på et tidlig stadium. Gradvis begynner den venstre halvdelen å vokse på den høyres bekostning, som til slutt blir kraftig degenerert og nesten helt absorbert. Den resterende venstresiden organiserer seg så i en femdelt radiær symmetri rundt en sentral akse, omtrent som en kake delt i fem like store deler. Hver av de fem enhetene var primært sett identiske, med hvert sitt sett av gonader og andre indre organer. Senere har noen grupper utviklet asymmetri.
- Szkarłupnie (Echinodermata, z gr. echinos - jeż + derma - skóra) – halobiontyczne zwierzęta wtórouste. Najstarsze skamieniałości znane z osadów kambru. Ich przodkami były zwierzęta dwubocznie symetryczne. Większość prowadzi osiadły tryb życia, choć niektóre są biernie przenoszone przez wodę.
- Os equinodermos são os seres do filo Echinodermata (do grego echinos, espinho + derma, pele + ata, caracterizado por), pertencente à clado Deuterostomia do reino Animalia. São animais marinhos, de vida livre, exceto por alguns crinóides que vivem fixos ao substrato rochoso (sésseis) e de simetria radial que também apresentam sua exceção: as estrelas-pena ou comatulídeos, que se locomovem utilizando os braços. Como exemplo podem ser citados os equinodermos: estrela-do-mar, holotúria e ouriço-do-mar. Este filo surgiu no período Cambriano recente e contêm cerca de 7.000 espécies viventes e 13.000 extintas. Estes animais se aproximam muito dos cordados por possuírem celoma verdadeiro e por serem deuterostômios, ou seja, o orifício embrionário conhecido como blastóporo origina o ânus dos indivíduos. Na fase larval os equinodermos possuem simetria bilateral, vindo desenvolver a simetrial radial somente no adulto. As larvas são livres natantes e semelhantes a embriões de cordados. Depois, o lado esquerdo do corpo se desenvolve mais que o direito, que é absorvido, e organiza-se numa simetria radial, em que o corpo é arranjado em partes em volta de um eixo central. Esta é basicamente pentâmera, ou seja, os elementos geralmente se dispõem em 5 ou múltiplos de 5. Possuem esqueleto formado por placas calcárias, coberto por fina camada epidérmica. O endoesqueleto mesodérmico é formado de pequenas placas de calcário e espinhos, que formam um rígido suporte que contem em si os tecidos do organismo; alguns grupos têm espinhos modificados chamados pedicelários que possibilitam a vida livre. Os equinodermos tipicamente possuem um sistema hidrovascular ou sistema aquífero (também denominado sistema ambulacral), que funciona na locomoção destes animais. O sistema hidrovascular funciona através de um sistema de canais hidráulicos, nos quais a diferença de pressão produz movimentos físicos. Também existem ventosas nas extremidades dos canais que permitem ao animal fixar-se ao substrato, exceto os representantes da classe Ophiuroidea. Eles têm um sistema nervoso radial simples que consistem em uma rede nervosa modificada (neurônios interconectados sem nenhum órgão central) e composto por anéis nervosos nervos radiais em volta da boca se estendendo por cada braço. Os ramos desses nervos coordenam o movimento do animal. Os equinodermos não têm cérebro, embora alguns possam ter gânglios. Os espinhos estão presentes em diversos formatos nos grupos de equinodermos, e atuam com a função de proteger o animal e para a locomoção. Podem ser recobertos por substâncias de caráter tóxico. Muitos equinodermos têm notável poder de regeneração: uma estrela-do-mar cortada radialmente em várias partes vai, depois de alguns meses, regenerar em tantas estrelas viáveis quantas foram as partes separadas. O corte de um braço(com uma parte proporcional de massa da parte central e de tecido nervoso) vai, em circunstâncias ideais, regenerar do mesmo modo. Os sexos normalmente são separados. A reprodução sexual tipicamente consiste de liberação de ovos e espermas na água, com a fecundação acontecendo externamente. Formas fósseis incluem os blastóides, edrioasteróides, e vários outros animais do Cambriano conhecidos como Helicoplacus, carpóides, Homalozoa, e eocrinóides como a Gogia. Os Echinodermata são invertebrados exclusivamente marinhos, não possuindo representantes que habitem o meio terrestre ou dulcícola.
- Echinoderme (Echinodermata) provine din Format:Grἐχῖνος echinos-arici; δέρμα derma - piele. Din această încrengătură fac parte ca. 6.300 de specii care sunt animale marine care trăiesc în general la o adâncime mică ca de exemplu „ariciul de mare” şi „steaua de mare”.
- Иглокожие — тип исключительно морских донных животных, большей частью свободноживущих, реже сидячих, встречающихся на любых глубинах Мирового океана. Насчитывается около 7000 современных видов (в России - 400). Наряду с хордовыми, иглокожие относятся к ветви Вторичноротых животных (Deuterostomia). Современными представителями типа являются морские звёзды, морские ежи, офиуры (змеехвостки), голотурии (морские огурцы) и морские лилии.
- Tagghudingar (Echinodermata, av grekiskans echinos, igelkott, och de'rma, hud) lever i havet, oftast på havsbotten, där de rör sig med slangfötter. De har ett yttre skelett av kalkplattor som ofta är täckt med taggar. Flera arter är giftiga. Egendomliga hudbihang är spheridierna, ett sinnesorgan, och pedicellarierna, små av ett kalkskelett burna griporgan i form av tänger; de senare används både till försvar och till att hålla huden ren. Blodkärlsystemet är ofullständigt utbildat, och utgörs av laguner i kroppens bindväv. Det står inte i förbindelse med ambulakralsystemet. Larverna simmar fritt pelagiskt och har en från det könsmogna djuret mycket avvikande byggnad. De har en geléartad, genomskinlig och bilateralt symmetrisk kropp. Det finns fem olika grupper av tagghudingar: sjöstjärnor, sjöliljor, ormstjärnor, sjöborrar och sjögurkor. Alla utom sjöliljorna är djur som kryper på havsbotten med munnen neråt. Sjöliljorna däremot sitter fast med ett skaft i bottnen och har munnen uppåt. Tagghudingens sklettet består av kalciumkarbonat. Om en tagghuding tappar en arm så växer den ut snabbt igen. De är skildkönade och saknar huvud och hjärna. De flesta tagghudingar förökar sig genom att de sprutar ut sina spermier eller ägg i vattnet. Där möts äggen och sperma, det bildas då ett plankton. De sjunker sedan till bottnen och utvecklas till fullvuxna organismer. Detta kallas yttre befruktning.
- Derisi dikenliler ya da Echinodermata, su hayvanlarının bir kolu olan ve okyanusun tüm derinliklerinde bulunan omurgasız hayvanlar şubesidir. Sürünerek hareket ederler. vücutlarının alt kısmında tüp ayak denilen yapılar bulunur. Vakum etkisiyle yüzeye yapşıp vücudu çekerek hareket sağlar. Aynı zamanda tüp ayaklar beslenme ve boşaltımda görevlidir. Eşeyli ürerler. Tamamı denizlerde dağılım göstermektedir. Acı sularda rastlansa da, tamamen tatlı suda yaşayan hiçbir temsilcisi yoktur. 542 milyon yıl önce görülmeye başlayan ve bu gün yaklaşık 7.000 türü bulunan ve yaklaşık 13.000 türü yok olmuştur Alt Şube: Eleutherozoa Üst sınıf: Asterozoa Sınıf: Asteroidea -(Deniz yıldızı) Sınıf: †Somasteroidea Üst sınıf: Cryptosyringida Sınıf: Echinoidea - (Deniz kestanesi) Sınıf: Holothuroidea - (Deniz hıyarı) Sınıf: Ophiuroidea - (Yılan yıldızları - Sepet yıldızları) Alt Şube: †Homalozoa Üst sınıf: Stylophora Alt Şube: Pelmatozoa Üst sınıf: †Blastoidea Üst sınıf: Crinoidea - (Deniz lalesi)
- Голкошкірі - друга по величині група вторинноротих, що містить близько 6 300 сучасних видів. Усі вони - виключно морські придонні тварини, що дуже чутливо реагують на опріснення. Майже всі вони, крім кількох батипелагічних(таких, що мешкають на великих глибинах) голотурій, представляють собою типові бентосні форми. В батіальній та ультраабіссальній зонах на долю голкошкірих може приходитися до 90% загальної біомаси бентосу. Деякі таксони морських зірок та голотурій зустрічаються лише на глибинах більше 2000 м. Голкошкірі відомі з раннього Кембрію. Особливо богато вони були представлені в підньому Палеозої. Тоді ж з'явилася і більшість груп, що дійшли до нас у викопному стані, і є далекими родичами сучасних форм. Завдяки хорошому збереженню їх вапнякових скелетів відомо біля 10 000 викопних видів голкошкірих. З близько 20 таксонів до нашого часу дожило лише шість: морські лілії Crinoida (біля 620 видів), морські зірки Asteroida (близько 1500 видів), офіури або змієхвостки Ophiuroida (близько 2000 видів), морські огірки Holothuroida (приблизно 1200 видів) та морські їжаки Echinoida (біля 950 видів). Шостий таксон Concentricycloida (морські маргаритки), відкритий лише у 1986 році, та відомий по двом видам з глибини біля 1000 метрів у Новій Зеландії та 2000 метрів з Карибського моря, можливо належить до морських зірок. Голкошкірі, як правило, вільноживучі тварини з радіальною, здебільшого п'ятипроменевою симетрією та елементами білатеральної симетрії. У тілі голкошкірих розрізняють оральну та протилежну аборальну сторони. На оральній стороні розташований ротовий отвір. Деякі викопні форми дають підстави вважати радіальну симетрію вторинним явищем. На це вказує також двобічна симетрія личинок голкошкірих та будова ряду органів сучасних видів. У підшкірному шарі Голкошкірих розвивається біомінеральний ендоскелет, який складається з вапняних платівок і часто утворює різноманітні зовнішні придатки: голки, шипи і педіцеляріі. У багатьох морських їжаків ці придатки розвиваються особливо сильно. Голки виконують захисну функцію. Часто вони бувають рухливими. Деякі морські їжаки направляють голки в бік наближення небезпеки. Це допомагає їм вижити в морях. Педіцелляріі - це голки, видозмінені в хапальні щипчики. З їх допомогою тварина чиститься і позбавляється від паразитів. У морських їжаків скелет бере участь у формуванні особливого жувального органу - арістотелева ліхтаря. У офіура скелет особливо розвинений в променях, де він утворює ряд масивних вапняних члеників - хребців. У голотурій скелет редукований. До складу епідерми Голкошкірих входять механорецепторні клітини, що забезпечують дотик, пігментні клітини, що обумовлюють забарвлення тварини, за допомогою якого можна сховатися від хижака, це допомагає вижити, і залозисті клітини, що виділяють липкий секрет або навіть токсини. Однією з найбільш оригінальних рис будови Голкошкірих слід вважати складну диференціацію целому на ряд систем: амбулакральну і перигемальну системи. Амбулакральна система унікальна для всього царства тварин. Це сполучена з навколишнім середовищем через кам'янистий канал і мадрепорову платівку мережу каналів, заповнена рідиною, за складом близькою до морської води. Від радіальних амбулакральних каналів відходить безліч амбулакральних ніжок, в основі яких знаходяться ампули - м'язові бульбашки, при скороченні яких ніжка подовжується. На кінці ніжки знаходиться присосок. Амбулакральна система бере участь в диханні, пересуванні та добуванні їжі. Це допомагає їй вижити у морі. Так, за допомогою спільної роботи безлічі амбулакральних ніжок морська зірка може розкрити раковину двостулкової молюска. Це допомагає їм вижити у морі. Перигемальная система - це сукупність каналів і порожнин (синусів), що оточують кровоносну систему тварини. Кровоносна система слабко розвинена і являє собою систему порожнин в сполучної тканини (лакун), що не мають ендотеліальної вистилки. У кожному промені знаходяться два радіальних перигемальних канали, в перегородці між якими розташовується радіальна кровоносна судина. Радіальні судини впадають у оральне кровоносне кільце, що лежить в перегородці між двома кільцевими перигемальними каналами. Статевий синус оточує аборальне кровоносне кільце і статевої Столон. Два кровоносних кільця пов'язані осьовим органом, оточеним лівим і правим осьовими синусами. В одному з інтеррадіусыв голкошкірих розташований осьовий комплекс органів. До його складу входять органи з різних систем: Кам'янистий канал, який з'єднує кільцевої амбулакральний канал з мадрепоровою платівкою; Осьовий орган, усередині якого розташовується мережа кровоносних судин; Лівий осьової синус - частина целому, що з'єднує внутрішній кільцевий перигемальний канал з правим осьовим синусом; Правий осьовий синус, здатний ритмічно скорочуватися і цим сприяти руху крові в судинах, тобто виконує функції серця; Статевий синус - ділянка целому, що містить статевий тяж, який складається з незрілих статевих клітин. Нервова система голкошкірих примітивна, складається з трьох окремих частин, побудованих по радіальному плану: нервове кільце і радіальні нервові тяжі. В оральный стінці тіла лежать дві нервові системи - чутлива і рухова. У аборальній стінці тіла - тільки рухова. Органи чуттів голкошкірих досить різноманітні, але примітивні за будовою. Вони дифузно розподілені по тілу у вигляді різних чутливих клітин (функції дотику, хімічного чуття, зору). Світлочутливі клітини можуть бути зібрані в очах. У морських зірок очі розташовані на кінцях променів, а в морських їжаків - навколо анального отвору. Більшість голкошкірих - роздільностатеві тварини, утворюють багато дрібних, бідних жовтком яєць і метають їх у воду. Таким чином, запліднення у голкошкірих зовнішнє. Розвиток зародка відбувається у воді, у складі меропланктона. Запліднена яйцеклітина (зигота) починає дробитися і через деякий час утворює бластули. Дроблення повне, радіального типу. Зазвичай голкошкірі вилуплюються з яйця на стадії бластули. Така бластулоподібна личинка являє собою міхур, стінка якого складається з одного епітелізованого шару джгутиконосних клітин (бластомерів), а порожнина якого (бластоцель) заповнена драглистою рідиною. Бластула здатна пересуватися за допомогою джгутиків. Часто на анімальному полюсі личинки джгутики довші і виконують сенсорну функцію (апікальний орган). Через деякий час на вегетативному полюсі відбувається виселення (імміграція) деяких клітин в бластоцель. Це клітини первинної мезенхіми, що беруть участь в утворенні личинкового скелета. Після цього відбувається інвагінація вегетативної стінки в бластоцель, в результаті чого формується сліпо замкнута первинна кишка (архентерон). Одночасно з цим з вершини архентерона в бластоцель виселяються клітини вторинної мезенхіми, які володіють амебоїдною рухливістю і сприяють інвагінації, а згодом - відокремлення целому, утворення рота та дорослих рук. Потім відбувається відокремлення целомічної мезодерми, що входить до складу архентерона, шляхом утворення випинання стінки, яке відшнуровується у формі целомічного мішка, тобто ентероцельним способом. Надалі целому ділиться спочатку на правий і лівий, а потім - на три пари цілому: праві і ліві аксоцелі (передні), гідроцелі (середні) і соматоцелі (задні). Зазвичай ліві целому випереджають у розвитку праві, що пов'язано з їх провідною роллю в метаморфозиах. На цьому завершується процес гаструляціі, в результаті якого відокремлюються три зародкових листка: ектодерма (личинкові покриви), ентодерми (кишка) і мезодерма (первинна і вторинна Мезенхіма, загалом). Бластопор зміщується на черевну сторону і стає порожниною (анусом). На передньому кінці, на черевній стороні утворюється інвагінація ектодерми, так звана ротова бухта (стомодеум), яке зливається з кишкою і утворює рот. Кишка розчленовується на три відділи: стравохід, шлунок розширений і тонку кишку. Тіло набуває яйцевидної форми. Навколо рота утворюється навколоротова западина, на краю якої формується війковий шнур, на решті поверхні тіла вії зникають. За допомогою биття війок клітин війкового шнура, личинка пересувається і підганяє їжу до рота. Ця спільна для більшості голкошкірих стадія білатерально-симетричною личинки отримала назву діплеврула. Надалі личинка набуває пристосування до планктонного способу життя, різні у різних класів, і стає плутеусом (морські їжаки і офіури), аурікуляріею (голотурії) або біпінаріею, а пізніше - брахіоляріею (морські зірки). У видів з великою кількістю жовтка з яйця розвиваються лецитотрофні (тобто що харчуються жовтком) бочкоподібні личинки доліоляріі, підперезані поперечними війковими кільцями. Через деякий час вільноплаваючі білатерально-симетричні личинки приступають до метаморфозу, в результаті якого трансформуються в радіально-симетрична доросла тварина. У тілі личинки утворюється зачаток майбутньої дорослої тварини (імагінальний диск). На лівій стороні личинки формується оральна сторона тварини, а на правій - аборальнаяї. До кінця метаморфозу відбувається повна редукція личинкових органів.
- 棘皮动物门是动物界的一个门，包括一些古老的海洋动物。这个门从寒武纪出现，总共有20000多种类。现存的7000多种分为6纲。 棘皮动物是后口动物。它们的原肠胚孔形成肛门，而口部是后来形成的。它们有特殊的五体对称步管结构。由于棘皮动物的胚胎形成方式和脊索动物一样，所以它们虽然看起来原始，但实际上是包括人在内的脊索动物的近亲。 刚出生的棘皮动物是两边对称的。成长期间，左边增大而右边缩小，直到右边被完全吸收了，然后这一边长成五倍辐形对称形状。
|
| rdfs:comment
|
- Echinoderm" there are seven main classes of Echinoderms which are brittle stars, basket stars, sea urchins, sand dollars, sea lilies, feather stars, and sea cucumbers. They can be found at every ocean depth, from the intertidal zone to the abyssal zone.
- Die Stachelhäuter (Echinodermata) sind ein zu den Deuterostomiern gehörender Tierstamm. Weltweit sind etwa 6.300 rezente Arten der Stachelhäuter bekannt, womit sie die zweitgrößte Tiergruppe innerhalb der Neumundtiere (Deuterostomia) nach den Chordatieren (Chordata) bilden. Es handelt sich bei ihnen durchweg um MeerestiereMeeresbewohner, die bis auf wenige Tiefseearten reine Bodenbewohner sind - d.h. vorwiegend im Flachmeer leben.
- Els equinoderms (Echinodermata, del grec ἐχῖνος echinos "eriçó"; i δέρμα derma "pell") són un fílum d'animals deuteròstoms. Se'n coneixen unes 7.000 espècies actuals i unes 13.000 d'extingides ja que la seva història evolutiva es remunta a principis del Cambrià, essent un dels grups animals més antincs i més ben representats al registre fòssil.
- Ostnokožci (Echinodermata) je kmen středně velkých živočichů, jehož zástupci žijí převážně na dně moře. V jejich podkoží se vytvářejí vápenité destičky, které mohou splývat v pevných krunýřích, nebo vybíhat na povrch jako ostny. Tělo dospělců je paprsčitě souměrné. Vědecký název echinodermata pochází z řec. slov echinos, trnitý, a derma, kůže.
- Los equinodermos (Echinodermata, del griego ekhinos, "espina" y derma, "piel") son un filo de animales deuteróstomos exclusivamente marinos y bentónicos. Su nombre alude a su exclusivo esqueleto interno formado por osículos calcáreos. Poseen simetría pentarradial secundaria, caso único en el reino animal, y un sistema vascular acuífero característico.
- Piikkinahkaiset (Echinodermata) on eläinkunnan pääjakso. Ne ovat säteittäisesti symmetrisiä, yleensä viisiulokkeisia ja elävät merissä, yleensä pohjaeläiminä. Piikkinahkaiset ovat yleensä yksineuvoisia, so. sukupuolet ovat erilliset. Toukkavaiheessa ne ovat kaksikylkisiä, ripsekkäitä ja muistuttavat esiselkäjänteisten toukkia. Piikkinahkaisia tunnetaan noin 6 300 nykyisin elävää lajia.
- Les échinodermes, dont le nom signifie à peau épineuse en grec, forment un groupe très ancien d'animaux marins, dont les premières traces fossiles remontent au Cambrien. Il compte 7 000 espèces vivant actuellement, dont les représentants les plus connus sont les oursins et les étoiles de mer, et 13 000 qui ont disparu. Très originaux, ils possèdent un certains nombre de caractéristiques uniques dans le monde animal.
- A tüskésbőrűek (Echinodermata) törzsébe olyan újszájú tengeri állatok tartoznak, amelyek többnyire a mederfenéken élnek. Lárváik kétoldalas szimmetriát mutatnak. A ma élő csoportjaik kifejlett korban külsőleg ötsugaras szimmetriát mutatnak, belső testfelépítésük viszont aszimmetrikus. Belső vázuk mezoderma eredetű meszes lemezekből épül fel. A testüregük vízedény-rendszerré alakult, mely csövek és tárolóhólyagok bonyolult szövevénye.
- Gli echinodermi sono un phylum di animali marini ricoperti da piastre calcaree con processi spinosi (da cui il nome). L'origine del phylum risale al Cambriano inferiore, le specie viventi sono circa 6.000. Sono comunque bilateri e la simmetria radiale è secondaria e parziale. L'embrione è infatti a simmetria bilaterale e assomiglia a quello dei Chordata. Nel corso dello sviluppo si ha poi uno sviluppo preponderante della porzione sinistra del corpo a spese della destra.
- Stekelhuidigen (Echinodermata) is een stam van de Deuterostomia.
- Pigghuder er en av de klarest avgrensete dyregruppene: De har et helt sett med egenskaper som hver for seg hadde vært unik nok til å gi gruppen en særstilling blant dyr. De viktigste av disse trekkene er: «Femkantethet» eller femstrålet symmetri, med bl.a. fem armer. – Larvene er fortsatt tosidig symmetrisk bygd, men i løpet av en metamorfose blir de til femkantede dyr med en asymmetrisk indre bygning. Bindevev kan aktivt gjøres stivt.
- Szkarłupnie (Echinodermata, z gr. echinos - jeż + derma - skóra) – halobiontyczne zwierzęta wtórouste. Najstarsze skamieniałości znane z osadów kambru. Ich przodkami były zwierzęta dwubocznie symetryczne. Większość prowadzi osiadły tryb życia, choć niektóre są biernie przenoszone przez wodę.
- Os equinodermos são os seres do filo Echinodermata (do grego echinos, espinho + derma, pele + ata, caracterizado por), pertencente à clado Deuterostomia do reino Animalia. São animais marinhos, de vida livre, exceto por alguns crinóides que vivem fixos ao substrato rochoso (sésseis) e de simetria radial que também apresentam sua exceção: as estrelas-pena ou comatulídeos, que se locomovem utilizando os braços.
- Echinoderme (Echinodermata) provine din Format:Grἐχῖνος echinos-arici; δέρμα derma - piele. Din această încrengătură fac parte ca. 6.300 de specii care sunt animale marine care trăiesc în general la o adâncime mică ca de exemplu „ariciul de mare” şi „steaua de mare”.
- Иглокожие — тип исключительно морских донных животных, большей частью свободноживущих, реже сидячих, встречающихся на любых глубинах Мирового океана. Насчитывается около 7000 современных видов (в России - 400).
- Tagghudingar (Echinodermata, av grekiskans echinos, igelkott, och de'rma, hud) lever i havet, oftast på havsbotten, där de rör sig med slangfötter. De har ett yttre skelett av kalkplattor som ofta är täckt med taggar. Flera arter är giftiga. Egendomliga hudbihang är spheridierna, ett sinnesorgan, och pedicellarierna, små av ett kalkskelett burna griporgan i form av tänger; de senare används både till försvar och till att hålla huden ren.
- Derisi dikenliler ya da Echinodermata, su hayvanlarının bir kolu olan ve okyanusun tüm derinliklerinde bulunan omurgasız hayvanlar şubesidir. Sürünerek hareket ederler. vücutlarının alt kısmında tüp ayak denilen yapılar bulunur. Vakum etkisiyle yüzeye yapşıp vücudu çekerek hareket sağlar. Aynı zamanda tüp ayaklar beslenme ve boşaltımda görevlidir. Eşeyli ürerler. Tamamı denizlerde dağılım göstermektedir.
- Голкошкірі - друга по величині група вторинноротих, що містить близько 6 300 сучасних видів. Усі вони - виключно морські придонні тварини, що дуже чутливо реагують на опріснення.
|
![[RDF Data]](/statics/sw-cube.png)
