HTML Microdata document

This HTML5 document contains 244 embedded RDF statements represented using HTML+Microdata notation.

The embedded RDF content will be recognized by any processor of HTML5 Microdata.

Namespace Prefixes

Prefix	IRI
dbpedia-da	http://da.dbpedia.org/resource/
dbpedia-el	http://el.dbpedia.org/resource/
dbt	http://dbpedia.org/resource/Template:
dbpedia-no	http://no.dbpedia.org/resource/
wikipedia-en	http://en.wikipedia.org/wiki/
dbpedia-sv	http://sv.dbpedia.org/resource/
dbpedia-bg	http://bg.dbpedia.org/resource/
n11	http://hy.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fi	http://fi.dbpedia.org/resource/
dbr	http://dbpedia.org/resource/
dbpedia-sh	http://sh.dbpedia.org/resource/
dbpedia-hr	http://hr.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ar	http://ar.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ms	http://ms.dbpedia.org/resource/
dbpedia-et	http://et.dbpedia.org/resource/
n58	http://tl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-he	http://he.dbpedia.org/resource/
n76	http://ml.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fr	http://fr.dbpedia.org/resource/
n33	http://commons.wikimedia.org/wiki/Special:FilePath/
dbpedia-mk	http://mk.dbpedia.org/resource/
dcterms	http://purl.org/dc/terms/
dbpedia-cs	http://cs.dbpedia.org/resource/
rdfs	http://www.w3.org/2000/01/rdf-schema#
dbpedia-kk	http://kk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-az	http://az.dbpedia.org/resource/
n74	http://lv.dbpedia.org/resource/
rdf	http://www.w3.org/1999/02/22-rdf-syntax-ns#
n10	http://dbpedia.org/resource/File:
dbp	http://dbpedia.org/property/
dbpedia-eo	http://eo.dbpedia.org/resource/
dbpedia-eu	http://eu.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ga	http://ga.dbpedia.org/resource/
xsdh	http://www.w3.org/2001/XMLSchema#
dbpedia-id	http://id.dbpedia.org/resource/
dbpedia-uk	http://uk.dbpedia.org/resource/
n79	https://www.livius.org/pi-pm/plebs/
dbpedia-la	http://la.dbpedia.org/resource/
dbo	http://dbpedia.org/ontology/
dbpedia-sr	http://sr.dbpedia.org/resource/
n46	https://www.worldcat.org/oclc/902661394%7Ctitle=SPQR:
n42	http://sco.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pt	http://pt.dbpedia.org/resource/
dbpedia-hu	http://hu.dbpedia.org/resource/
dbpedia-sk	http://sk.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ja	http://ja.dbpedia.org/resource/
dbpedia-is	http://is.dbpedia.org/resource/
n68	http://uz.dbpedia.org/resource/
dbc	http://dbpedia.org/resource/Category:
dbpedia-de	http://de.dbpedia.org/resource/
dbpedia-pl	http://pl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ru	http://ru.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ro	http://ro.dbpedia.org/resource/
wikidata	http://www.wikidata.org/entity/
dbpedia-ku	http://ku.dbpedia.org/resource/
dbpedia-nl	http://nl.dbpedia.org/resource/
n73	https://global.dbpedia.org/id/
dbpedia-sl	http://sl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-oc	http://oc.dbpedia.org/resource/
n12	http://hi.dbpedia.org/resource/
dbpedia-it	http://it.dbpedia.org/resource/
dbpedia-ca	http://ca.dbpedia.org/resource/
prov	http://www.w3.org/ns/prov#
n57	http://bs.dbpedia.org/resource/
foaf	http://xmlns.com/foaf/0.1/
n72	https://penelope.uchicago.edu/Thayer/E/Roman/Texts/secondary/SMIGRA*/
dbpedia-zh	http://zh.dbpedia.org/resource/
n24	http://elar.uniyar.ac.ru/jspui/handle/123456789/
dbpedia-ko	http://ko.dbpedia.org/resource/
n9	http://lt.dbpedia.org/resource/
dbpedia-be	http://be.dbpedia.org/resource/
dbpedia-nds	http://nds.dbpedia.org/resource/
dbpedia-tr	http://tr.dbpedia.org/resource/
n47	http://arz.dbpedia.org/resource/
dbpedia-gl	http://gl.dbpedia.org/resource/
dbpedia-fa	http://fa.dbpedia.org/resource/
dbpedia-es	http://es.dbpedia.org/resource/
n17	https://www.worldcat.org/oclc/
dbpedia-ka	http://ka.dbpedia.org/resource/
owl	http://www.w3.org/2002/07/owl#

Statements

Subject Item: dbr:Plebeians
rdf:type: owl:Thing
rdfs:label: Plebejer Plebe Plebejusze 平民 (古羅馬) Plebs Plèbe دهماء Plebej Plebo Plebeians Plebejer Plebei Πληβείοι Плебеи Plebe Pleibigh 플레브스 Plebs Плебей Стародавнього Риму Plebej プレブス Plebe
rdfs:comment: I plebei (singolare "plebeo") nell'antica Roma erano i cittadini romani appartenenti alla classe della plebe (in latino: plebs, plebis), distinti dai patrizi. Плебе́и, или плебс (от лат. plebs, plebejus — «простой народ»), — население Древнего Рима, первоначально не наделённое политическими правами, в отличие от патрициев. Рим пополнялся народом в результате завоеваний соседних племён и городов. И изначально пришлое население относилось к различным римским трибам. Они были учреждены по родовому признаку и отображали объединение трёх этнических компонентов: латинов, сабинов и этрусков. Полноправные члены римской общины постепенно превратились в привилегированную часть общества. Они назывались патрициями, и первоначально только они составляли «римский народ». La plèbe (du latin plebs, plebis) est une partie du peuple (populus) romain, c'est-à-dire les citoyens romains, distincts des esclaves. La plèbe — les plébéiens — se définit par opposition aux patriciens. Dans le langage courant, la plèbe désigne le peuple par opposition aux élites de pouvoir. Οι ελεύθεροι πολίτες της Αρχαίας Ρώμης χωρίζονταν σε πατρικίους, σε Ιππείς και σε πληβείους. Οι πρώτοι αποτελούσαν την άρχουσα τάξη και καταλάμβαναν τις περισσότερες θέσεις της Συγκλήτου. Οι δεύτεροι ήταν η πιο δυναμική οικονομικά τάξη, παίρνοντας το όνομά τους από την ικανότητά τους να συντηρούν άλογο, με το οποίο υπηρετούσαν και στο στρατό. Συχνά ήταν οικονομικά πιο δυναμικοί από τους Πατρίκιους, διότι το αξίωμα τον πατρικίων ήταν κληρονομικό και ενδεχομένως δεν ανταποκρινόταν στην οικονομική κατάσταση του κληρονόμου. Τέλος, οι πληβείοι αποτελούσαν το μεγάλο όγκο του πληθυσμού και συμμετείχαν στην πολιτική ζωή κυρίως μέσω του και των δέκα Δημάρχων ή τριβούνων. Από τον 4ο αιώνα π.Χ. ή και νωρίτερα, ήταν γνωστοί ως κοινοί (μέρος της κατώτερης κοινωνικής τάξης). Δεν είχαν το δικαίωμα να νυ Плебе́ї, або Плебс (лат. Plebs — простолюдин) — незнатне, вільне населення Стародавнього Риму, яке не входило в родові общини і не мало права на землю, а також політичних прав, на відміну від патриціїв. У 494 році до н. е. плебеї почали активно боротися за свої права, що привело до першого виходу плебеїв з Риму, який отримав назву (лат. Secessio plebis). Патриції пішли на поступки і сенат прийняв закон Lex Sacrata, що запроваджував посади народних трибунів. La plebs és una paraula llatina de l'antiga Roma que se suposa que vol dir 'el poble, 'la gent comuna', 'la multitud', els plebeus, en contraposició a una altra classe social privilegiada, els patricis. Aquest sentit inicial va quedar diluït al llarg dels segles, ja que hi va haver plebeus que van formar part de les classes més nobles i poderoses de Roma. No obstant, el sentit de plebs com a massa o multitud va seguir vigent. Plebejer (av latinets plebs, "folk"). Plebejerna var en politisk klass i det romerska riket: folket, i allmänhet den hårt arbetande befolkningen, i motsats till patricierna, som bestod av de gamla, privilegierade rika släkterna, adeln. Beslut av plebejerna kallades oftast för plebiscit, vilket antydde att dessa beslut ursprungligen inte ansågs vara gällande för andra grupper än plebejer. Plebe, plebeus, peões ou pés de poeira são as pessoas que não nasceram na nobreza. São a classe baixa da população, o povo. 平民是古罗马时代罗马公民（不同于奴隶）中最大的群体。他们不同于更高阶层的贵族，在政治和经济上缺少权力。对他们适用的法律为《万民法》。并非所有平民都有土地。随着历史的发展，平民逐渐取得了各项公民权。后罗马公民与罗马平民的差别消失。在拉丁語中，plebs這個詞是一個單數集合名詞，它的屬格是plebis。平民不是一個單一的社會階層。居住在城市並屬於 4 個城市部落的人有時被稱為plebs urbana，而居住在鄉下並屬於 31 個較小的農村部落的人有時會通過使用plebs rustica這個標籤來區分。 Plebej neboli plebejec (lat. plebeius z plebs, lid, měšťané) byl římský měšťan, který neměl předky mezi starou rodovou šlechtou (patricii čili optimáty). Nepatřil tak do žádného z rodů (gens) a nemohl se oženit s patricijskou dcerou. Jeho předkové mohli být buď propuštění klienti, patřit mezi původní porobené obyvatelstvo nebo se v rané době římské republiky přistěhovali z území okolních kmenů do Říma. Takové osoby byly svobodnými obyvateli města, ale dlouho neměly účast na samosprávě obce, která byla v rukou tradičních rodů. Byly od nich vyžadovány zejména vojenské povinnosti. Záhy ovšem nabyli významného hospodářského postavení (zemědělství, řemeslo, částečně i obchod) a ve střetech s patriciji usilovali o zrovnoprávnění. Die Plebejer (lateinisch plebs, f, „Menge, Volk“) waren in der römischen Republik alle Bürger, die nicht dem alten Erbadel, den Patriziern (lat. patres „Väter, Vorfahren“), angehörten. Zu den Plebejern zählte also die große Mehrheit der Römer, vor allem Bauern und Handwerker, aber auch Händler und Wohlhabende. Sie dürfen daher nicht mit den gleichgesetzt werden, die nur einen Teil der plebs bildeten. الدهماء (باللاتينية: plebeius) كانت طبقة عامة الشعب في الإمبراطورية الرومانية، التي اندرج فيها أغلبية المواطنين الرومان الأحرار (من غير )، ممن لم ينتموا إلى طبقة نبلاء الرومان، وفق ما يقره الرقيب الروماني. Plebe (latinez: plebs) Antzinako Erroman, herritar xehea izan zen. Plebea erromatarrek menderatutako Lazioko herritarrek eta Erromara joandako atzerritarrek osatua zen; lurjabe txikiak, merkatariak edo eskulangileak ziren plebeio (latinez: plebeius) gehienak. Hiritar libreak ziren legez, baina errepublikaren garaian ez zuten ordezkaririk ez senatuan eta, epaitegi militarrean izan ezik, ezta beste funtzionario karguetan ere; K.a. 445. urtea arte debekatua izan zuten patrizioen taldeko kideekin ezkontzea. Plebeak borroka handia egin zuen eskubideak lortzearren; patrizioengandik bereizi eta beren legeak eta erakundeak antolatu zituzten, eta Erromako hiritik alde egitea eta handik hurbil beste hiri bat sortzea erabaki zutenean, patrizioek amore eman behar izan zuten. Plebeioek patrizioekiko be Plebs adalah kalangan rakyat jelata dalam masyarakat Romawi Kuno, kebalikan dari patricius, yakni kalangan ningrat yang memiliki hak-hak istimewa. Di Dunia Barat, istilah plebs kini sering digunakan sebagai sebutan bagi warga kelas bawah, padahal kalangan plebs Romawi Kuno juga mencakup para hartawan dan tokoh masyarakat. プレブス（古典ラテン語：plebs プレープス）とは、古代ローマ社会における階級のひとつである。主にパトリキ（貴族）と対比して用いられる。日本語では「平民」と訳されることが多い。主にローマ社会での中流以下の階級を指したが、共和政後期からその意味は次第に薄れていった。 Plebejusze (łac. plebes – lud) – w starożytnym Rzymie warstwa społeczna, prawdopodobnie wywodząca się od ludów pobliskich, podbitych terenów lub osiedlających się w Rzymie. Plebejusze byli wolni, lecz (do pewnego momentu) nie mieli praw obywatelskich. Zaliczano do nich obywateli nie wywodzących się z rodzin patrycjuszowskich, jak i miejską biedotę. Nie mogli obejmować urzędów państwowych a także zawierać małżeństw z synami lub córkami patrycjuszy. Trudnili się rzemiosłem i kupiectwem. Pełnili również służbę w wojsku, a za swoje pieniądze musieli kupić uzbrojenie (choć po reformie ze schyłku II wieku p.n.e. to zapewniało im państwo). Plebejusze mogli jedynie brać udział w zgromadzeniu ludowym. Ponieważ w tym czasie często panowały nieurodzaje, więc plebejusze popadali w długi, co kończyło s Plebo en antikva Romo estis la klaso al kiu apartenis la plejparto de romaj civitanoj (kontraste al la patricioj). Dum la unuaj du jarcentoj de la roma respubliko mankis al la plebanoj multe da politika potenco kaj pro tio ili ofte baraktis kontraŭ la patricioj. En 287 a.K. la plebanoj gajnis egalecon al la patricioj, kaj estiĝis por ili aparta konsilio kaj la posteno de tribunoj, kiuj rajtis vetoi novajn leĝojn aprobatajn de la senato. Hodiaŭ la termino ofte rilatas al la pli malaltranga parto de la popolo. Plebe y plebeyos (en latín plebes) era la denominación de un grupo social de la Roma antigua. Lo formaban, según la terminología empleada por la historiografía romana clásica, los que no tenían gens, es decir, los que no podían remontar su origen a las primeras familias que míticamente fundaron Roma con Rómulo y que se denominaban patricios (patres, patriciī); y, al menos inicialmente, no formaban parte del Populus Rōmānus ni de ninguna de sus tribus o curias. La etimología de plebs, no aclarada, parece sugerir la condición de los plebeyos como "hijos de la tierra"; que no tienen antepasado conocido, a diferencia de los patricios, y ser las divinidades terrenales las que les protegen, mientras que los patricios se vinculan a los dioses olímpicos. Plebejers (Latijn: plebeius, afgeleid van plebs: volk, menigte) waren in de Romeinse maatschappij gewone burgers, niet-patriciërs, veelal boeren en vaklieden die, in tegenstelling tot de proletariërs (capite censi), grond bezaten. Plebejers hadden burgerrechten en werden door het Romeinse recht beschermd. De animositeit tussen plebejers en patriciërs is een terugkerend thema in de geschiedenis van de Romeinse Republiek. 플레브스(라틴어: plebs)는 고대 로마의 평민으로, 귀족 계급인 파트리키와 함께 로마 시민을 이루었다. 처음에는 로마 사회의 중류 이하의 계급을 의미했고, 모든 공직이 파트리키에게만 열려 있었다. 심지어 두 계급 사이 통혼조차 금지되어 있었으나, 그러나 공화정 후기로 가면서 으로 그러한 차별은 점점 없어지게 되었다. In ancient Rome, the plebeians (also called plebs) were the general body of free Roman citizens who were not patricians, as determined by the census, or in other words "commoners". Both classes were hereditary. Ba comóntaigh iad na pleibigh sa tSean-Róimh.
rdfs:seeAlso: dbr:Plebe_Summer
foaf:depiction: n33:OstianInsulae.jpg n33:Marching_Plebes_USNA.jpg
dcterms:subject: dbc:Social_divisions dbc:Social_history_of_the_United_Kingdom dbc:Social_classes_in_ancient_Rome dbc:Class-related_slurs
dbo:wikiPageID: 244404
dbo:wikiPageRevisionID: 1124917934
dbo:wikiPageWikiLink: dbr:Curule_seat n10:OstianInsulae.JPG dbr:Margaret_Atwood dbr:New_Zealand_English dbr:Concilium_plebis dbr:Freshman dbr:South_African_English dbr:Oryx_and_Crake dbr:Domus dbr:Twelve_Tables dbr:Grammatical_number dbr:Adjective dbr:Cicero dbr:Plebeian_tribunes dbr:Back-formation dbr:Equites dbr:California_Maritime_Academy dbc:Social_divisions dbr:Ticket_(election) dbr:Roman_Republic dbr:Australian_English dbr:Collective_noun dbr:United_States_Military_Academy dbr:United_States_Merchant_Marine_Academy dbc:Social_history_of_the_United_Kingdom dbr:Patrician_(ancient_Rome) dbr:Gaius_Marius dbr:Roman_Magistrates dbr:Followership dbr:Roman_citizenship dbr:Pompey dbr:Livy dbr:Georgia_Military_College dbr:Nobiles dbr:Romulus dbr:Dionysius_of_Halicarnassus dbr:Plebgate dbr:Valley_Forge_Military_Academy_and_College dbr:Ancient_Rome n10:Marching_Plebes_USNA.jpg dbr:Overthrow_of_the_Roman_monarchy dbr:Debt_bondage dbr:Lucullus dbr:Philippine_Military_Academy dbr:Roman_collegia dbr:Commoner dbr:Roman_Senate dbr:Tunic dbr:Consular_tribunes dbr:Lex_Canuleia dbr:Second_Samnite_War dbr:Marcus_Licinius_Crassus dbr:Plebs_(TV_series) dbr:Irish_English dbr:Garum dbc:Social_classes_in_ancient_Rome dbr:United_States_Naval_Academy dbr:Barthold_Georg_Niebuhr dbr:Novus_homo dbr:Lex_Hortensia dbr:Ancient_peoples_of_italy dbr:Genitive dbr:Marine_Military_Academy dbr:Stola dbr:List_of_Roman_tribes dbr:Independent_school_(United_Kingdom) dbc:Class-related_slurs dbr:Capite_censi
dbo:wikiPageExternalLink: n17:31515793 n17:70728478 n24:1102 n17:301798480%7Ctitle=Roman n46: n72:Plebs.html n79:plebs.html
owl:sameAs: dbpedia-es:Plebe dbpedia-it:Plebei dbpedia-sk:Plebej n9:Plebsas n11:Պլեբեյ n12:पिलिबीयन dbpedia-ms:Plebs dbpedia-eu:Plebe dbpedia-ru:Плебеи dbpedia-uk:Плебей_Стародавнього_Риму dbpedia-hu:Plebeius dbpedia-ku:Plebs dbpedia-eo:Plebo dbpedia-mk:Плебејци dbpedia-is:Plebeiar dbpedia-sr:Плебејци dbpedia-bg:Плебеи dbpedia-no:Plebeier dbpedia-ro:Plebeian dbpedia-nds:Plebejers dbpedia-da:Plebejer dbpedia-ga:Pleibigh dbpedia-fa:پلبی‌ها dbpedia-zh:平民_(古羅馬) dbpedia-kk:Плебейлер dbpedia-pl:Plebejusze dbpedia-fr:Plèbe dbpedia-hr:Plebejac n42:Plebs dbpedia-tr:Pleb dbpedia-sv:Plebej n47:بلبس dbpedia-gl:Plebe dbpedia-la:Plebs dbpedia-cs:Plebej dbpedia-he:פלבס dbpedia-oc:Plèba wikidata:Q104687 dbpedia-ca:Plebs dbpedia-de:Plebejer dbpedia-be:Плебс n57:Plebejci n58:Mga_Plebo dbpedia-ka:პლებეები dbpedia-sh:Plebejci dbpedia-nl:Plebejer dbpedia-ja:プレブス dbpedia-fi:Plebeijit dbpedia-id:Plebs dbpedia-ar:دهماء n68:Plebeylar dbpedia-sl:Plebejci dbpedia-az:Plebs dbpedia-el:Πληβείοι n73:8E49 n74:Plebeji dbpedia-pt:Plebe n76:പ്ലീബിയൻ dbpedia-et:Plebeid dbpedia-ko:플레브스
dbp:wikiPageUsesTemplate: dbt:Further dbt:Refbegin dbt:Vn dbt:Refend dbt:Reflist dbt:See_also dbt:Ancient_Rome_and_the_fall_of_the_Republic dbt:Other_uses dbt:Sfn dbt:Annotated_link dbt:Short_description dbt:Cite_EB1911 dbt:Main dbt:Cite_encyclopedia dbt:Wikt-lang dbt:Cite_book dbt:Wiktionary dbt:Cn dbt:Authority_control dbt:Wikisource-inline dbt:Library_resources_box dbt:Cite_Americana dbt:Social_class dbt:Cite_Collier's
dbo:thumbnail: n33:OstianInsulae.jpg?width=300
dbp:label: Plebs
dbp:about: yes
dbo:abstract: Plebe y plebeyos (en latín plebes) era la denominación de un grupo social de la Roma antigua. Lo formaban, según la terminología empleada por la historiografía romana clásica, los que no tenían gens, es decir, los que no podían remontar su origen a las primeras familias que míticamente fundaron Roma con Rómulo y que se denominaban patricios (patres, patriciī); y, al menos inicialmente, no formaban parte del Populus Rōmānus ni de ninguna de sus tribus o curias. La etimología de plebs, no aclarada, parece sugerir la condición de los plebeyos como "hijos de la tierra"; que no tienen antepasado conocido, a diferencia de los patricios, y ser las divinidades terrenales las que les protegen, mientras que los patricios se vinculan a los dioses olímpicos. Plebo en antikva Romo estis la klaso al kiu apartenis la plejparto de romaj civitanoj (kontraste al la patricioj). Dum la unuaj du jarcentoj de la roma respubliko mankis al la plebanoj multe da politika potenco kaj pro tio ili ofte baraktis kontraŭ la patricioj. En 287 a.K. la plebanoj gajnis egalecon al la patricioj, kaj estiĝis por ili aparta konsilio kaj la posteno de tribunoj, kiuj rajtis vetoi novajn leĝojn aprobatajn de la senato. Hodiaŭ la termino ofte rilatas al la pli malaltranga parto de la popolo. Plebejers (Latijn: plebeius, afgeleid van plebs: volk, menigte) waren in de Romeinse maatschappij gewone burgers, niet-patriciërs, veelal boeren en vaklieden die, in tegenstelling tot de proletariërs (capite censi), grond bezaten. Plebejers hadden burgerrechten en werden door het Romeinse recht beschermd. De animositeit tussen plebejers en patriciërs is een terugkerend thema in de geschiedenis van de Romeinse Republiek. Die Plebejer (lateinisch plebs, f, „Menge, Volk“) waren in der römischen Republik alle Bürger, die nicht dem alten Erbadel, den Patriziern (lat. patres „Väter, Vorfahren“), angehörten. Zu den Plebejern zählte also die große Mehrheit der Römer, vor allem Bauern und Handwerker, aber auch Händler und Wohlhabende. Sie dürfen daher nicht mit den gleichgesetzt werden, die nur einen Teil der plebs bildeten. Früh stellten gerade die wohlhabenden Plebejer die politische Vorherrschaft der Patrizier in Frage. Während der Ständekämpfe (ca. 500–287 v. Chr.) setzten die Plebejer gemäß der späteren Tradition immer wieder die secessio plebis als Druckmittel im Konflikt mit dem Adel ein. Da Rom fast andauernd im Krieg mit seinen Nachbarn lag, mussten die Patrizier, die sich wohl auf bewaffnete Gefolgschaften stützten, häufig Kompromisse eingehen. Am Ende der Ständekämpfe hatten die Plebejer wichtige wirtschaftliche, rechtliche und politische Zugeständnisse erreicht. Was die Versammlung der Plebejer beschloss, wurde fortan als allgemeines Gesetz anerkannt, und die Volkstribune galten nun offiziell im Rahmen des cursus honorum als Beamte. Sie erhielten das Recht, Maßnahmen der Magistrate zu verbieten (z. B. die Bestrafung eines Plebejers, vgl. comitia populi tributa). Da die Patrizier die meisten politischen Vorrechte eingebüßt hatten, bildeten sie fortan gemeinsam mit erfolgreichen plebejischen Familien eine neue Elite, die sich nicht mehr über Abstammung, sondern über Leistungen für den Staat legitimierte, die Nobilität. Οι ελεύθεροι πολίτες της Αρχαίας Ρώμης χωρίζονταν σε πατρικίους, σε Ιππείς και σε πληβείους. Οι πρώτοι αποτελούσαν την άρχουσα τάξη και καταλάμβαναν τις περισσότερες θέσεις της Συγκλήτου. Οι δεύτεροι ήταν η πιο δυναμική οικονομικά τάξη, παίρνοντας το όνομά τους από την ικανότητά τους να συντηρούν άλογο, με το οποίο υπηρετούσαν και στο στρατό. Συχνά ήταν οικονομικά πιο δυναμικοί από τους Πατρίκιους, διότι το αξίωμα τον πατρικίων ήταν κληρονομικό και ενδεχομένως δεν ανταποκρινόταν στην οικονομική κατάσταση του κληρονόμου. Τέλος, οι πληβείοι αποτελούσαν το μεγάλο όγκο του πληθυσμού και συμμετείχαν στην πολιτική ζωή κυρίως μέσω του και των δέκα Δημάρχων ή τριβούνων. Από τον 4ο αιώνα π.Χ. ή και νωρίτερα, ήταν γνωστοί ως κοινοί (μέρος της κατώτερης κοινωνικής τάξης). Δεν είχαν το δικαίωμα να νυμφευτούν με γυναίκες από την τάξη των πατρικιών. Οι λογοτεχνικές αναφορές στους πληβείους όμως, εννοούν συνήθως τους απλούς πολίτες της Ρώμης στο σύνολό τους, όπως διακρίνονται από την ελίτ, μια έννοια που διατηρείται από το «πληβείος» στα αγγλικά. Στα πολύ πρώτα στάδια ανάπτυξης της Ρώμης, οι πληβείοι ήταν κάθε φυλή ή γένος, χωρίς συμβούλους στο βασιλιά. Με τον καιρό, ο όρος - ο οποίος σχετίζεται με την ελληνική λέξη για το κοινό, πλήθος - κατέληξε να σημαίνει τον απλό λαό. Μέχρι τις μέρες μας, με τον όρο πληβείοι ή πλέμπα αποκαλούνται τα φτωχότερα μέλη της κοινωνίας. Η αρχή της διάκρισης μεταξύ πατρικίων και πληβείων μας είναι άγνωστη. Στην εποχή των πρώτων βασιλέων της Ρώμης, όλοι οι κάτοικοί της αποκαλούνταν πατρίκιοι. Κατά τη διάρκεια της βασιλείας του Άνκου Μάρκιου (640-616 π.Χ.) εισήχθησαν στη Ρώμη οι πληβείοι ύστερα από διπλωματικές συμμαχίες ως πολίτες β' κατηγορίας. Την εποχή της ίδρυσης της Ρωμαϊκής Δημοκρατίας, οι πληβείοι εξαιρούνταν από τις θρησκευτικές ακαδημίες και αξιώματα, αλλά εγγράφονταν στα "γένη" και στις "φυλές", υπηρετούσαν στο στρατό και μπορούσαν να καταλάβουν κατώτερα στρατιωτικά αξιώματα. Επίσης, αρχικά απαγορεύονταν οι γάμοι μεταξύ πληβείων και πατρικίων. Ο αγώνας για διεύρυνση των δικαιωμάτων τους διήρκεσε σχεδόν δύο αιώνες, κατά τους οποίους κέρδιζαν προοδευτικά παραχωρήσεις εκ μέρους των πατρικίων. Το 367 π.Χ. απέκτησαν το δικαίωμα να είναι επιλέξιμοι για το αξίωμα του υπάτου και το 278 π.Χ. πέτυχαν την οριστική αναγνώρισή τους ως ισότιμων πολιτών, εκβιάζοντας ότι σε αντίθετη περίπτωση θα εγκατέλειπαν μαζικά την πόλη. La plèbe (du latin plebs, plebis) est une partie du peuple (populus) romain, c'est-à-dire les citoyens romains, distincts des esclaves. La plèbe — les plébéiens — se définit par opposition aux patriciens. Dans le langage courant, la plèbe désigne le peuple par opposition aux élites de pouvoir. Plebejer (av latinets plebs, "folk"). Plebejerna var en politisk klass i det romerska riket: folket, i allmänhet den hårt arbetande befolkningen, i motsats till patricierna, som bestod av de gamla, privilegierade rika släkterna, adeln. Plebejerna var ”vanligt” folk (småbrukare, köpmän, hantverkare). De ägde sällan mycket jord, och för det mesta ingen alls, men de var fria romerska medborgare. Plebejerna hade ofta en klientrelation till patricierna vilket innebar att i utbyte mot juridiskt och ekonomiskt skydd från patricierna var de skyldiga en villkorslös trohet som att rösta på dem i olika val, bland annat i senatsvalen. De kunde också få i uppdrag att misshandla personens motståndare. Plebejerna tröttnade snart på detta och i nästan 200 år krävde de jämställdhet mellan dessa två politiska klasser. Striderna som pågick gällde allt från giftermål till handel. Patricierna gav med sig på vissa punkter, och plebejerna fick rätt att inlägga veto mot senaterna. De fick också tillfälle att skriva plebejernas tolv lagtavlor. Dessa ställdes sedan upp på Forum Romanum, stadens centrala torg.Rika plebejer kunde till slut ta en plats i senaten. Beslut av plebejerna kallades oftast för plebiscit, vilket antydde att dessa beslut ursprungligen inte ansågs vara gällande för andra grupper än plebejer. Sedan den gamla skillnaden mellan patricier och plebejer utplånats har beteckningen plebej övergått till att betyda lägre medelklass och småfolk i motsats till de högre stånden. Ordet kan också användas nedlåtande och syfta på en person som är simpel, vulgär eller pöbelaktig. Plebe (latinez: plebs) Antzinako Erroman, herritar xehea izan zen. Plebea erromatarrek menderatutako Lazioko herritarrek eta Erromara joandako atzerritarrek osatua zen; lurjabe txikiak, merkatariak edo eskulangileak ziren plebeio (latinez: plebeius) gehienak. Hiritar libreak ziren legez, baina errepublikaren garaian ez zuten ordezkaririk ez senatuan eta, epaitegi militarrean izan ezik, ezta beste funtzionario karguetan ere; K.a. 445. urtea arte debekatua izan zuten patrizioen taldeko kideekin ezkontzea. Plebeak borroka handia egin zuen eskubideak lortzearren; patrizioengandik bereizi eta beren legeak eta erakundeak antolatu zituzten, eta Erromako hiritik alde egitea eta handik hurbil beste hiri bat sortzea erabaki zutenean, patrizioek amore eman behar izan zuten. Plebeioek patrizioekiko berdintasuna lortu zuten pixkanaka; K.a. 300. urtetik aurrera gero eta txikiagoa izan zen bi taldeen arteko bereizketa eta erabat desagertu zen bateko zein besteko aberatsek klasea osatu zutenean. La plebs és una paraula llatina de l'antiga Roma que se suposa que vol dir 'el poble, 'la gent comuna', 'la multitud', els plebeus, en contraposició a una altra classe social privilegiada, els patricis. Aquest sentit inicial va quedar diluït al llarg dels segles, ja que hi va haver plebeus que van formar part de les classes més nobles i poderoses de Roma. No obstant, el sentit de plebs com a massa o multitud va seguir vigent. Durant l'Imperi, la paraula plebs s'aplicava als ciutadans pobres, als que tenien més necessitat de rebre les ajudes públiques, els anomenats plebs frumentaria (receptors del gra que es repartia gratuïtament o a baix cost). També s'anomenava així qualsevol que no pertanyés a l'orde senatorial o a la dels cavallers, segons Plini el Vell. Es desconeix l'origen de la distinció entre plebeus i patricis i els autors en parlen de forma contradictòria. Per una banda ja formaven part de la societat en temps dels reis de Roma i per altra es diu que tots eren clients dels patricis, cosa que significa que depenien jurídicament dels seus patrons. Els ciutadans de Roma durant l'època de Ròmul eren els patricis i els únics habitants que tenien drets a Roma. Durant el regnat d'Ancus Marcius els plebeus eren a Roma, uns ciutadans de segona. En qualsevol cas, durant la fundació de la República Romana, els plebeus eren encara exclosos dels col·legis religiosos i de les magistratures, i la Constitució de les dotze taules no permetia el casament entre classes. No se sap amb certesa quan va ser que els plebeus van adquirir drets. En temps de Servi Tul·li es van organitzar els comicis centuriats on es determinaven els components de l'exèrcit i els seus càrrecs, i no hi havia distinció en les votacions entre patricis, plebeus i clients. Inicialment, la plebs era la paraula oposada a patrici. Els patricis eren els "pares" de les primeres famílies romanes, i monopolitzaven tot el poder. I els plebeus eren tots els que no eren patricis i que no tenien dret al poder. Els pobres es queixaven que els seus afers (per exemple, en els judicis) fossin decidits per jutges patricis que solien ser arbitraris; i els que eren rics però no patricis es queixaven que podien combatre a l'exèrcit o pagar taxes, però no podien decidir les gran qüestions d'estat o controlar els seus pagaments. Els pobres i rics no patricis es van organitzar en assemblea (consilium plebis) el 494 aC (490 aC, segons la cronologia de Varró) i després del Conflicte dels Ordres i la Secessio plebis van aconseguir determinats drets polítics. Els primers càrrecs als que van accedir els plebeus van ser els de Tribú de la plebs, un magistrat que podia vetar les lleis i els decrets dels cònsols patricis i les decisions financeres dels qüestors, i els edils que organitzaven els Ludi Plebeii i tenien competències sobre l'ordre públic, la higiene, la reparació d'edificis i el repartiment de gra. Els decemvirs temporals que es vat escollir per escriure les lleis (les lleis de les dotze taules) estaven repartits entre patricis i plebeus. En aquestes lleis es prohibeix el matrimoni entre patricis i plebeus (això va ser abolit l'any 445 aC per la Lex Canuleia). Per donar accés al consolat als plebeus, que trobava certes dificultats religioses, es va instaurar la figura del tribú amb poder consular, que generalment eren en nombre de tres o sis, i d'ells, un almenys havia de ser patrici. Quan els gals comandats per Brennus van saquejar Roma l'any 387 aC, els tribuns van demanar el retorn al sistema de dos cònsols, un de plebeu i un de patrici. El dictador Marc Furi Camil va accedir a aquestes demandes el 367 aC i, a canvi, es va crear la magistratura dels pretors, exclusiva per als patricis. La lluita dels plebeus per l'ingrés a les magistratures del poble romà va ser incessant durant els dos primers segles de la República. L'any 409 aC un plebeu va accedir per primera vegada al càrrec de qüestor. El 366 aC, els plebeus van poder accedir al consolat i el 356 aC, van accedir a la dictadura. La censura va ser exercida per un plebeu l'any 351 aC, i el 337 aC hi va haver el primer pretor. Els col·legis sacerdotals no van admetre plebeus fins a l'any 300 aC. A partir d'aquell moment, encara que es desqualificaven mútuament en ocasions, els membres dels dos ordes tenien una pràctica igualtat, i la distinció entre les classes es va mantenir només com a reminiscència històrica sense gaire efecte sobre l'exercici de la política. Progressivament, la distinció va perdre importància i al segle iii aC era irrellevant. En el seu lloc, van sorgir les classes dels nobiles (senadors i cavallers) i dels plebeus (pobres lliures). Les peticions dels plebeus van ser recopilades i reivindicades al final del segle ii aC i al segle i aC pels anomenats populars. Amb el temps, els plebeus de Roma van rebre terres a les províncies, i els que van restar a la ciutat tenien dret a un subsidi alimentari anomenat annona. A l'inici de l'Imperi, Tiberi va suprimir les assemblees populars. Els plebeus van passar a ser una mena de proletariat urbà. La paraula plebeus encara va ser usada en temps moderns, en oposició a l'aristocràcia. 平民是古罗马时代罗马公民（不同于奴隶）中最大的群体。他们不同于更高阶层的贵族，在政治和经济上缺少权力。对他们适用的法律为《万民法》。并非所有平民都有土地。随着历史的发展，平民逐渐取得了各项公民权。后罗马公民与罗马平民的差别消失。在拉丁語中，plebs這個詞是一個單數集合名詞，它的屬格是plebis。平民不是一個單一的社會階層。居住在城市並屬於 4 個城市部落的人有時被稱為plebs urbana，而居住在鄉下並屬於 31 個較小的農村部落的人有時會通過使用plebs rustica這個標籤來區分。 Plebs adalah kalangan rakyat jelata dalam masyarakat Romawi Kuno, kebalikan dari patricius, yakni kalangan ningrat yang memiliki hak-hak istimewa. Di Dunia Barat, istilah plebs kini sering digunakan sebagai sebutan bagi warga kelas bawah, padahal kalangan plebs Romawi Kuno juga mencakup para hartawan dan tokoh masyarakat. Plebej neboli plebejec (lat. plebeius z plebs, lid, měšťané) byl římský měšťan, který neměl předky mezi starou rodovou šlechtou (patricii čili optimáty). Nepatřil tak do žádného z rodů (gens) a nemohl se oženit s patricijskou dcerou. Jeho předkové mohli být buď propuštění klienti, patřit mezi původní porobené obyvatelstvo nebo se v rané době římské republiky přistěhovali z území okolních kmenů do Říma. Takové osoby byly svobodnými obyvateli města, ale dlouho neměly účast na samosprávě obce, která byla v rukou tradičních rodů. Byly od nich vyžadovány zejména vojenské povinnosti. Záhy ovšem nabyli významného hospodářského postavení (zemědělství, řemeslo, částečně i obchod) a ve střetech s patriciji usilovali o zrovnoprávnění. プレブス（古典ラテン語：plebs プレープス）とは、古代ローマ社会における階級のひとつである。主にパトリキ（貴族）と対比して用いられる。日本語では「平民」と訳されることが多い。主にローマ社会での中流以下の階級を指したが、共和政後期からその意味は次第に薄れていった。 Плебе́и, или плебс (от лат. plebs, plebejus — «простой народ»), — население Древнего Рима, первоначально не наделённое политическими правами, в отличие от патрициев. Рим пополнялся народом в результате завоеваний соседних племён и городов. И изначально пришлое население относилось к различным римским трибам. Они были учреждены по родовому признаку и отображали объединение трёх этнических компонентов: латинов, сабинов и этрусков. Полноправные члены римской общины постепенно превратились в привилегированную часть общества. Они назывались патрициями, и первоначально только они составляли «римский народ». Впоследствии пришлое население уже не включалось в трибы, то есть не могло входить в состав древних родов и считаться «римским народом», они не могли пользоваться общинной землёй, принимать участие в религиозных обрядах. Безземельные плебеи занимались в основном ремеслом и мелкой торговлей. Некоторые из них были очень богатыми людьми. Но и бедные, и богатые плебеи перед патрициями были одинаково бесправны. Поэтому, первоначально не имея никаких прав, плебеи со временем добились права избирать так называемых плебейских трибунов, которые имели право накладывать вето на решения патрицианских магистратов. Изначально их решения были законом только среди плебеев, но в течение долгой борьбы права патрициев и плебеев были уравнены. В середине V века до н. э. под давлением плебеев были составлены законы, записанные на 12 медных досках и выставленные на обозрение на центральной площади Рима. Стоит заметить, что в них был прописан закон, запрещающий браки между плебеями и патрициями, но он просуществовал менее года и около 445 года до н. э. благодаря усилиям народного трибуна Гая Канулея был отменён. В начале III века до н. э. патрицианская и богатая плебейская верхушки слились в одно сословие — нобилитет, и в 287 году до н. э. был принят закон о том, что решения плебейских собраний (плебисцитов) являются обязательными для всех граждан вне зависимости от происхождения. С этого времени патриции и плебеи перестали быть различными классами-сословиями. Зажиточные граждане образовали сословие всадников, а все бедные составляли плебс, включавший свободных ремесленников, крестьян и мелких торговцев. В средневековой Европе так часто называли городскую бедноту. Plebejusze (łac. plebes – lud) – w starożytnym Rzymie warstwa społeczna, prawdopodobnie wywodząca się od ludów pobliskich, podbitych terenów lub osiedlających się w Rzymie. Plebejusze byli wolni, lecz (do pewnego momentu) nie mieli praw obywatelskich. Zaliczano do nich obywateli nie wywodzących się z rodzin patrycjuszowskich, jak i miejską biedotę. Nie mogli obejmować urzędów państwowych a także zawierać małżeństw z synami lub córkami patrycjuszy. Trudnili się rzemiosłem i kupiectwem. Pełnili również służbę w wojsku, a za swoje pieniądze musieli kupić uzbrojenie (choć po reformie ze schyłku II wieku p.n.e. to zapewniało im państwo). Plebejusze mogli jedynie brać udział w zgromadzeniu ludowym. Ponieważ w tym czasie często panowały nieurodzaje, więc plebejusze popadali w długi, co kończyło się dla nich ciężkim losem niewolnika. Znany z tradycji pierwszy konsul rzymski, Lucjusz Juniusz Brutus, był plebejuszem. Плебе́ї, або Плебс (лат. Plebs — простолюдин) — незнатне, вільне населення Стародавнього Риму, яке не входило в родові общини і не мало права на землю, а також політичних прав, на відміну від патриціїв. Спочатку тільки патриції становили «Римський народ». Плебеї не могли брати шлюб з патриціями, проте законом Канулея у 445 р. до н. е. цю заборону знято. Плебеїв не обирали на громадські посади, вони не отримували своєї частки землі під час поділу захоплених територій, їх не включали в триби, тобто вони не могли входити до складу давніх родів і вважатися «римським народом». Також у них не було жодної освіти. Безземельні плебеї займалися в основному ремеслом і дрібною торгівлею. Деякі з них були дуже багатими людьми. Втім, і бідні, і багаті плебеї перед патриціями були однаково безправні. Тому, спочатку не маючи жодних прав і можливості захищати їх у суді, плебеї згодом добилися права обирати плебейських трибунів, які мали право накладати вето на рішення патриціанських магістратів. Спочатку їх рішення були законом лише серед плебеїв, але, в результаті довгої боротьби, права патриціїв і плебеїв були зрівняні. У 494 році до н. е. плебеї почали активно боротися за свої права, що привело до першого виходу плебеїв з Риму, який отримав назву (лат. Secessio plebis). Патриції пішли на поступки і сенат прийняв закон Lex Sacrata, що запроваджував посади народних трибунів. У 449 році до н. е. плебеї друге залишають Рим і під їх тиском комісією децемвірів з 10 осіб (лат. decemviri legibus scribundis) були укладені закони та записані на 12 мідних дошках і виставлені на огляд на центральній площі Риму. Варто зауважити, що в них був прописаний закон, що забороняє шлюби між плебеями і патриціями, але він проіснував менше року, і, близько 445 року до н. е., завдяки зусиллям народного трибуна Гая Канулея, він був скасований (Lex Canuleia). На початку III століття до н. е. багаті патриціанська і плебейська верхівки злилися в один стан — нобілітет і в 287 році до н. е. був прийнятий закон — Lex Hortensia, про те, що рішення плебейських зборів (плебісцитів) є обов'язковими для всіх громадян незалежно від походження. З цього часу патриції і плебеї перестали бути різними класами-станами. Заможні громадяни утворили стан вершників, а бідні становили плебс — вільні ремісники, селяни і дрібні торговці. Пізніше у середньовічній Європі так зазвичай називали міську голоту. Plebe, plebeus, peões ou pés de poeira são as pessoas que não nasceram na nobreza. São a classe baixa da população, o povo. In ancient Rome, the plebeians (also called plebs) were the general body of free Roman citizens who were not patricians, as determined by the census, or in other words "commoners". Both classes were hereditary. الدهماء (باللاتينية: plebeius) كانت طبقة عامة الشعب في الإمبراطورية الرومانية، التي اندرج فيها أغلبية المواطنين الرومان الأحرار (من غير )، ممن لم ينتموا إلى طبقة نبلاء الرومان، وفق ما يقره الرقيب الروماني. كان يعد معظم أصحاب المحال والحرف والعاملين المهرة أو غير المهرة أفراداً من طبقة الدهماء. بدءاً من القرن الرابع قبل الميلاد أو قبله، كان أفراد بعض أغنى وأكثر العائلات الرومانية نفوذاً من طبقة الدهماء. لكن رغم ذلك، عادةً ما يستعمل المصطلح لقصد المواطنين الرومان العاديِّين، وقد ظهرت الكلمة بحدّ ذاتها لتستعمل كإشارةٍ لعامة الناس في روما وتفريقهم عن النبلاء وذوي النفوذ، حيث اشتقَّت من الكلمة الإغريقية "plethos" بمعنى «حشد». Ba comóntaigh iad na pleibigh sa tSean-Róimh. 플레브스(라틴어: plebs)는 고대 로마의 평민으로, 귀족 계급인 파트리키와 함께 로마 시민을 이루었다. 처음에는 로마 사회의 중류 이하의 계급을 의미했고, 모든 공직이 파트리키에게만 열려 있었다. 심지어 두 계급 사이 통혼조차 금지되어 있었으나, 그러나 공화정 후기로 가면서 으로 그러한 차별은 점점 없어지게 되었다. I plebei (singolare "plebeo") nell'antica Roma erano i cittadini romani appartenenti alla classe della plebe (in latino: plebs, plebis), distinti dai patrizi.
dbp:by: no
dbp:onlinebooks: yes
dbp:others: yes
prov:wasDerivedFrom: wikipedia-en:Plebeians?oldid=1124917934&ns=0
dbo:wikiPageLength: 21160
foaf:isPrimaryTopicOf: wikipedia-en:Plebeians