| dbo:abstract
|
- Yomihon (読本 yomi-hon?, "lectura-libros") es un tipo de literatura japonés del periodo Edo (1603-1867), subgénero del gesaku, que estaba influenciado por las novelas vernáculas chinas. A diferencia de otros libros japoneses de este periodo, contaba con pocas ilustraciones y el énfasis estaba en el texto. Descrito comúnmente como “moralista”, los libros además contaban con elementos narrativos tomados de los chinos y de la literatura histórica japonesa. Entre los personajes comúnmente se incluían brujas y princesas mágicas. Estas obras eran altamente intelectuales e inaccesible para la mayoría de los lectores. Tsuga Teisho, Takebe Ayatari, and Okajima Kanzan fueron claves en el desarrollo del yomihon. Otro pionero del este género fue Ueda Akinari, el cual inició la tradición moderna de la ficción extraña en Japón en sus obras Cuentos de Luz de Luna y Lluvia (雨月物語 ?) (1776) y Cuentos de Lluvia de Primavera (春雨物語 ?) (1809). Kyokutei Bakin escribió acerca del extremadamente popular histórico/fantástico romance “Nansō Satomi Hakkenden”, así como de otros yomihon. Santō Kyōden escribió yomihon para público principalmente gay hasta que los edictos de Kansei prohibieron tales obras. (es)
- Le yomihon (読本, yomi-hon, « livre de lecture ») est un type de livres japonais de l'époque d'Edo (1603-1867), influencés par les romans chinois de tradition orale tel que Au bord de l'eau. Contrairement aux autres livres japonais de l'époque, ils possédaient peu d'illustrations et l'accent était mis sur le texte. Souvent décrits comme moralistes, les livres présentent également des éléments d'intrigues prises à la littérature historique et aux documents chinois et japonais. Les personnages sont souvent des sorcières et des princesses féériques. Très intellectuels, ces ouvrages sont inaccessibles à la plupart des lecteurs. Tsuga Teishō, Takebe Ayatari et Okajima Kanzan jouent un rôle important dans le développement du yomihon. Autre pionnier du yomihon, Ueda Akinari lance la tradition moderne de la fiction bizarre au Japon avec ses Ugetsu monogatari et Harusame monogatari. Kyokutei Bakin écrit le très populaire roman fantastico-historique Nansō satomi hakkenden, en plus d'autres yomihon. Santō Kyōden écrit des yomihon la plupart du temps situés dans les quartiers de plaisir jusqu'à ce que les édits de l'ère Kansei interdisent de telles œuvres. (fr)
- 요미혼(일본어: 読本, よみほん)은 문학의 한 갈래이다. 일본 에도 시대 후기에 유행한 전기 소설로, 일본 가나와 한자의 혼용체로 쓰였다. 교토와 오사카를 중심으로 18세기 중반에 발생하였으며, 나중에는 중국의 의 영향을 받기도 했다. , , , 교쿠테이 바킨 등이 대표적인 작가이다. 요미혼은 백화소설의 영향을 받게 되면서 일본의 실록, 전설, 등 역사적으로 전해지는 이야기들을 소재로 쓰게 되었다. 대표적인 작품으로 우에다의 《》, 바킨의 《난소사토미 핫켄덴》이 있다. (ko)
- Yomihon (読本, yomi-hon, "reading books") is a type of Japanese book from the Edo period (1603–1867). Unlike other Japanese books of the periods, such as kusazōshi, they had few illustrations, and the emphasis was on the text. In storylines, Buddhist ethics such as karma are often preached, and characters with supernatural powers and imaginary creatures are often depicted. From the end of the 16th century to the 18th century, Chinese novels such as Water Margin were translated and published in Japan. The mutual influence of Chinese novel styles, Japanese traditional war chronicles gunki monogatari, Buddhist tales, and Jitsurokumono based on social incidents promoted the stylization of yomihon and, in 1749, Tsuga Teishō published Hanabusasōshi establishing the style of yomihon. Takebe Ayatari, and Okajima Kanzan were also instrumental in developing the yomihon. Another early pioneer of the yomihon was Ueda Akinari, with his Ugetsu Monogatari and Harusame Monogatari. Kyokutei Bakin wrote the extremely popular fantasy/historical romance Nansō Satomi Hakkenden, in addition to other yomihon. Santō Kyōden wrote yomihon mostly set in the pleasure quarters until the Kansei Edicts banned such works. (en)
- 読本（よみほん）は、中国の白話小説の影響を受けて江戸時代後期に流行した伝奇風小説集。寛政の改革以降流行し、文化文政の頃全盛となり、明治になっても活字本として流布し読み継がれた。 (ja)
- Ёмихон (яп. 読本, букв. «книга для чтения») — литературный жанр в Японии, получивший распространение во второй половине эпохи Токугава. (ru)
- Йoміхон (яп. 読本, Книга для читання вголос) — жанр японської середньовічної прози періоду Едо. Розвинувся під впливом китайського класичного роману «Річкове прибережжя». На відміну від інших японських книг того періоду, вони мали небагато ілюстрацій, і акцент було зроблено на змісті. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- 요미혼(일본어: 読本, よみほん)은 문학의 한 갈래이다. 일본 에도 시대 후기에 유행한 전기 소설로, 일본 가나와 한자의 혼용체로 쓰였다. 교토와 오사카를 중심으로 18세기 중반에 발생하였으며, 나중에는 중국의 의 영향을 받기도 했다. , , , 교쿠테이 바킨 등이 대표적인 작가이다. 요미혼은 백화소설의 영향을 받게 되면서 일본의 실록, 전설, 등 역사적으로 전해지는 이야기들을 소재로 쓰게 되었다. 대표적인 작품으로 우에다의 《》, 바킨의 《난소사토미 핫켄덴》이 있다. (ko)
- 読本（よみほん）は、中国の白話小説の影響を受けて江戸時代後期に流行した伝奇風小説集。寛政の改革以降流行し、文化文政の頃全盛となり、明治になっても活字本として流布し読み継がれた。 (ja)
- Ёмихон (яп. 読本, букв. «книга для чтения») — литературный жанр в Японии, получивший распространение во второй половине эпохи Токугава. (ru)
- Йoміхон (яп. 読本, Книга для читання вголос) — жанр японської середньовічної прози періоду Едо. Розвинувся під впливом китайського класичного роману «Річкове прибережжя». На відміну від інших японських книг того періоду, вони мали небагато ілюстрацій, і акцент було зроблено на змісті. (uk)
- Yomihon (読本 yomi-hon?, "lectura-libros") es un tipo de literatura japonés del periodo Edo (1603-1867), subgénero del gesaku, que estaba influenciado por las novelas vernáculas chinas. A diferencia de otros libros japoneses de este periodo, contaba con pocas ilustraciones y el énfasis estaba en el texto. Descrito comúnmente como “moralista”, los libros además contaban con elementos narrativos tomados de los chinos y de la literatura histórica japonesa. Entre los personajes comúnmente se incluían brujas y princesas mágicas. Estas obras eran altamente intelectuales e inaccesible para la mayoría de los lectores. (es)
- Le yomihon (読本, yomi-hon, « livre de lecture ») est un type de livres japonais de l'époque d'Edo (1603-1867), influencés par les romans chinois de tradition orale tel que Au bord de l'eau. Contrairement aux autres livres japonais de l'époque, ils possédaient peu d'illustrations et l'accent était mis sur le texte. Souvent décrits comme moralistes, les livres présentent également des éléments d'intrigues prises à la littérature historique et aux documents chinois et japonais. Les personnages sont souvent des sorcières et des princesses féériques. Très intellectuels, ces ouvrages sont inaccessibles à la plupart des lecteurs. (fr)
- Yomihon (読本, yomi-hon, "reading books") is a type of Japanese book from the Edo period (1603–1867). Unlike other Japanese books of the periods, such as kusazōshi, they had few illustrations, and the emphasis was on the text. In storylines, Buddhist ethics such as karma are often preached, and characters with supernatural powers and imaginary creatures are often depicted. (en)
|
