| dbo:abstract
|
- حرب أكتوبر أو حرب العاشر من رمضان كما تعرف في مصر أو حرب تشرين التحريرية كما تعرف في سوريا أو حرب يوم الغفران (بالعبرية: מלחמת יום כיפור، ميلخمت يوم كيبور) كما تعرف في إسرائيل، هي حرب شنتها كل من مصر وسوريا في وقتٍ واحدٍ على إسرائيل عام 1973 وهي خامس الحروب العربية الإسرائيلية بعد حرب 1948 (حرب فلسطين) وحرب 1956 (حرب السويس) وحرب 1967 (حرب الستة أيام) وحرب الاستنزاف (1967-1970)، وكانت إسرائيل في الحرب الثالثة قد احتلت شبه جزيرة سيناء من مصر وهضبة الجولان من سوريا، بالإضافة إلى الضفة الغربية التي كانت تحت الحكم الأردني وقطاع غزة الخاضع آنذاك لحكم عسكري مصري. بدأت الحرب يوم السبت 6 أكتوبر/ تشرين الأول 1973 م الموافق 10 رمضان 1393 هـ بتنسيق هجومين مفاجئين ومتزامنين على القوات الإسرائيلية؛ أحدهما للجيش المصري على جبهة سيناء المحتلة وآخر للجيش السوري على جبهة هضبة الجولان المحتلة. وقد ساهمت في الحرب بعض الدول العربية سواء بالدعم العسكري أو الاقتصادي. عقب بدء الهجوم حققت القوات المسلحة المصرية والسورية أهدافها من شن الحرب على إسرائيل، وكانت هناك إنجازات ملموسة في الأيام الأولى للمعارك، فعبرت القوات المصرية قناة السويس بنجاح وحطمت حصون خط بارليف وتوغلت 20 كم شرقاً داخل سيناء، فيما تمكنت القوات السورية من التوغل إلى عمق هضبة الجولان وصولاً إلى سهل الحولة وبحيرة طبريا. أما في نهاية الحرب فقد تمكن الجيش الإسرائيلي من تحقيق بعض الإنجازات، فعلى الجبهة المصرية تمكن من فتح ثغرة الدفرسوار وعبر للضفة الغربية للقناة وضرب الحصار على الجيش الثالث الميداني ومدينة السويس ولكنه فشل في تحقيق أي مكاسبَ استراتيجيةٍ سواءً باحتلال مدينتي الإسماعيلية أو السويس أو تدمير الجيش الثالث أو إجبار القوات المصرية على الانسحاب إلى الضفة الغربية مرة أخرى، أما على الجبهة السورية فتمكن من رد القوات السورية عن هضبة الجولان واحتلالها مرة أخرى. تدخلت الولايات المتحدة والاتحاد السوفيتي لتعويض خسائر الأطراف المتحاربة، فمدت الولايات المتحدة جسراً جوياً لإسرائيل بلغ إجمالي ما نقل عبره 27895 طناً، في حين مد الاتحاد السوفيتي جسراً جوياً لكل من مصر وسوريا بلغ إجمالي ما نقل عبره 15000 طن إضافة إلى نحو 63,000 طن من الأسلحة عن طريق البحر وصلت قبل وقف إطلاق النار، نقل أكثرها إلى سوريا. انتهت الحرب رسمياً مع نهاية يوم 24 أكتوبر مع خلال اتفاق وقف إطلاق النار الموقع بين الجانبين العربي الإسرائيلي، ولكنه لم يدخل حيز التنفيذ على الجبهة المصرية فعليّاً حتى 28 أكتوبر. على الجبهة المصرية حقق الجيش المصري هدفه من الحرب بعبور قناة السويس وتدمير خط بارليف واتخاذ أوضاع دفاعية، وعلى الرغم من حصار الجيش المصري الثالث شرق القناة، فقد وقفت القوات الإسرائيلية كذلك عاجزة عن السيطرة على مدينتي السويس والإسماعيلية غرب القناة. تلا ذلك مباحثات الكيلو 101 واتفاقيتي فض اشتباك، ثُمّ جرى لاحقاً بعد سنوات توقيع معاهدة السلام بين مصر وإسرائيل في 26 مارس/آذار 1979، واسترداد مصر لسيادتها الكاملة على سيناء وقناة السويس في 25 أبريل/نيسان 1982، ما عدا طابا التي تم تحريرها عن طريق التحكيم الدولي في 19 مارس/آذار 1989. أمّا على الجبهة السوريّة، فقد وسّع الجيش الإسرائيلي الأراضي التي يحتلها وتمدد حوالي 500 كم2 وراء حدود عام 1967 فيما عُرف باسم جيب سعسع، وتلا ذلك حصول حرب استنزاف بين الجانبين السوري والإسرائيلي استمرت 82 يوماً في العام التالي، وانتهت باتفاقية فك الاشتباك بين سوريا وإسرائيل والتي نصت على انسحاب إسرائيل من الأراضي التي سيطرت عليها في حرب أكتوبر، ومن مدينة القنيطرة، بالإضافة لإقامة حزام أمني منزوع السلاح على طول خط الحدود الفاصل بين الجانب السوري والأراضي التي تحتلها إسرائيل. (ar)
- La Guerra del Yom Kippur, Guerra del Ramadà o Guerra d'octubre també coneguda com la Guerra Araboisraeliana de 1973 o la Quarta Guerra Araboisraeliana fou una guerra iniciada el 6 d'octubre de 1973 per Egipte i Síria per tal d'intentar recuperar els territoris perduts (el Sinaí i els Alts del Golan respectivament) en mans d'Israel el 1967 a la Guerra dels sis dies. Els àrabs agafaren els israelians per sorpresa, a la festivitat del Yom Kippur, festivitat que té lloc deu dies després del començament del nou any jueu, i la festa més important al judaisme, que coincidí amb el mes musulmà del Ramadà. L'exèrcit israelià estava parcialment desmobilitzat amb motiu de la festivitat, i això ajudà egipcis i sirians a una ràpida penetració dins els territoris; tot i així, els soldats israelians pogueren anar al front amb gran rapidesa atesa la nul·la circulació civil per carreteres i autopistes. Després d'intensíssims combats en què tots els exèrcits foren abastits per les dues superpotències del moment, (els Estats Units enviaven armament cap a Israel a un ritme de 900 tones diàries, mentre que la Unió Soviètica inicià el dia 13 un pont aeri per subministrar material a egipcis i sirians), a poc a poc l'exèrcit israelià anà recuperant terreny, arribant a creuar el Canal de Suez pel sud i amenaçant d'arribar a la capital egípcia. Pel que fa als alts del Golan, l'exèrcit israelià, després d'un combat de forces helitransportades, prengué per assalt el cim de la muntanya Hermon, punt avançat de la defensa síria. La guerra va estar a punt de portar al conflicte les dues superpotències nuclears. Mentrestant, Washington i Moscou, es reuniren per tal de redactar un pla de pau que permetés la fi de les hostilitats. Després d'intenses negociacions, i veient els països àrabs que no podrien guanyar, es declararà l'alto el foc el dia 24 d'octubre. Al final de les hostilitats, les tropes israelites estaven a només 40 km de Damasc i a 101 km del Caire. La guerra tenia implicacions molt fondes: el Món Àrab, humiliat per la desfeta de l'aliança entre Egipte, Síria i Jordània a la Guerra dels Sis Dies, se sentí psicològicament reivindicat pels primers èxits del conflicte. A Israel, malgrat els impressionants èxits operatius i tàctics al camp de batalla, la guerra havia posat punt final al seu sentiment d'invencibilitat i complaença. La guerra també desafià moltes assumpcions americanes: els Estats Units iniciaren nous esforços de mediació i de pau. Aquests canvis pavimentaren el camí pel posterior procés de pau. Els Acords de Camp David van fer que el Sinai tornés a Egipte i que es normalitzessin les relacions, fent que Egipte fos el primer país àrab que reconegués pacíficament l'estat d'Israel. Egipte va anar deixant progressivament de pertànyer a l'esfera d'influència soviètica. (ca)
- Jomkipurská válka (hebrejsky מלחמת יום הכיפורים, milchemet Jom ha-kipurim nebo מלחמת יום כיפור, milchemet Jom kipur), známá též jako válka ze dne smíření, říjnová válka (arabsky حرب أكتوبر, ḥarb uktúbar nebo حرب تشرين, ḥarb tišrín), v muslimském světě také ramadánová válka, byla pátá arabsko-izraelská válka. Vypukla 6. října 1973 ve 14:00, když koalice Egypta a Sýrie za podpory dalších arabských zemí zahájila o nejvýznamnějším židovském svátku Jom kipur překvapivý útok na Izrael v oblasti Suezského průplavu a na Golanských výšinách. Dne 6. října 1973 překročila egyptská vojska Suezský průplav, vstoupila na Sinajský poloostrov a napadla izraelské posádky pevností Bar Levovy linie. Zároveň syrské jednotky napadly postavení izraelských jednotek na Golanských výšinách. Útok byl z důvodu fatálního selhání vlastních zpravodajských služeb pro Izrael překvapením a izraelská armáda se v prvních dnech ocitla v defenzívě a zaznamenala těžké ztráty. Teprve po několika dnech, po dokončení mobilizace, se Izraelským obranným silám (IOS) podařilo na Golanských výšinách zastavit útok a zatlačit syrské jednotky zpět. V dalších dnech se Izraeli podařilo nejen stabilizovat frontu na Sinajském poloostrově a zastavit egyptský útok, ale i překročit Suezský průplav. Z vojenského hlediska se jednalo o vítězství Izraele, z politického zvítězil Egypt, neboť původního cíle, vytlačit Izrael od Suezského průplavu a ze Sinajského poloostrova, se podařilo v dalších letech dosáhnout. Válka sehrála svou roli také v ideologickém boji mezi východním a západním blokem v rámci studené války. Oficiální představitelé sovětského bloku a jimi kontrolovaná média, včetně československého Rudého práva, konflikt prezentovali důsledně jako izraelskou agresi proti Egyptu a Sýrii, přestože válka začala nevyprovokovaným útokem těchto dvou zemí proti židovskému státu. Rovněž zpravodajství o válečných akcích bylo prezentováno zcela zkreslenou formou, kdy média zveličovala závislost Izraele na americké vojenské pomoci a naopak zcela zamlčovala podporu Sovětského svazu a některých jeho satelitů, poskytnutou arabským zemím. (cs)
- Der Jom-Kippur-Krieg (hebräisch מלחמת יום הכיפורים Milchemet Jom HaKippurim oder מלחמת יום כיפור Milchemet Jom Kippur) war ein Krieg vom 6. bis zum 25. Oktober 1973, der von Ägypten, Syrien und weiteren arabischen Staaten gegen Israel geführt wurde. Nach dem Palästinakrieg (1948/49), der Sueskrise (1956) und dem Sechstagekrieg von 1967 war er der vierte arabisch-israelische Krieg im Rahmen des Nahostkonflikts. Auf arabischer Seite wird der Krieg Ramadan-Krieg oder Oktoberkrieg (arabisch حرب أكتوبر, DMG Ḥarb Uktūbar oder حرب تشرين / Ḥarb Tišrīn) genannt, da er während des islamischen Fastenmonats Ramadan stattfand, der in jenem Jahr in den Oktober fiel. Oktoberkrieg wurde er auch in der DDR genannt, wobei in der DDR-Fachliteratur jedoch öfter die neutrale Bezeichnung vierter arabisch-israelischer Krieg verwendet wurde. (de)
- Ο Πόλεμος του Γιομ Κιπούρ, ή αλλιώς Δ' Αραβοϊσραηλινός Πόλεμος, που έλαβε χώρα τον Οκτώβριο του 1973, ήταν ο τελευταίος της σειράς των αραβοϊσραηλινών πολέμων, εξαιρουμένων των εισβολών στο Λίβανο το 1982 και το 2006 και των εισβολών σε παλαιστινιακά εδάφη, όπως στη Γάζα το 2008 και το 2014. Γιομ Κιπούρ ονομάζεται η ισραηλινή εορτή του Εξιλασμού. Η πολυσήμαντη αυτή πολεμική σύρραξη διεξήχθη από τις 6 έως τις 26 Οκτωβρίου 1973, από ένα συνασπισμό αραβικών κρατών υπό την ηγεσία της Αιγύπτου και της Συρίας, εναντίον του Ισραήλ. Ο πόλεμος ξεκίνησε από μια αιφνιδιαστική κοινή επίθεση της Συρίας και της Αιγύπτου τη μέρα του Γιομ Κιπούρ, τη μεγαλύτερη εβραϊκή εορτή. Η Αίγυπτος και η Συρία πέρασαν τις γραμμές κατάπαυσης του πυρός στο Σινά στο Νότο και τα Υψώματα του Γκολάν στο Βορρά αντίστοιχα, εδάφη που αμφότερα κατέχονταν από το Ισραήλ από το 1967 και τον Πόλεμο των Έξι Ημερών. Η σύγκρουση είχε όλα τα στοιχεία μιας σοβαρής διεθνούς κρίσης και ολοκληρώθηκε με μια έμμεση σύγκρουση των δύο πυρηνικών υπερδυνάμεων, ΗΠΑ και ΕΣΣΔ, οι οποίες εφοδίασαν σε μεγάλη κλίμακα τους εμπόλεμους συμμάχους τους. Οι Αιγύπτιοι και οι Σύροι προήλασαν στις πρώτες 24–48 ώρες, μετά τις οποίες όμως η πλάστιγγα άρχισε να γέρνει υπέρ του Ισραήλ. Ώς τη δεύτερη εβδομάδα του πολέμου, οι Σύροι απωθήθηκαν από τα Υψώματα Γκολάν. Στο Σινά προς το Νότο, οι Ισραηλινοί χτύπησαν ως σφήνα στη γραμμή ανάμεσα στις δύο επιτιθέμενες αιγυπτιακές στρατιές, διέσχισαν τη Διώρυγα του Σουέζ (όπου βρισκόταν η παλιά γραμμή κατάπαυσης του πυρός του '67), αποκόπτοντας την αιγυπτιακή Τρίτη Στρατιά ακριβώς μόλις ενεργοποιήθηκε η κατάπαυση του πυρός από τα Ηνωμένα Έθνη. Ο πόλεμος είχε τεράστιες συνέπειες σε όλο τον κόσμο. Ο αραβικός κόσμος, ο οποίος είχε ταπεινωθεί από τη συντριπτική ήττα στον Πόλεμο των Έξι Ημερών, ένιωσε ψυχολογικά δικαιωμένος από τη σειρά των νικών στην αρχή της σύγκρουσης. Αυτή η δικαίωση έστρωσε το δρόμο για την ειρηνευτική διαδικασία που ακολούθησε, όπως και φιλελευθεροποιήσεις στην πολιτική της “infitah” («ανοιχτής πόρτας») από την Αίγυπτο. Οι Συμφωνίες του Καμπ Ντέιβιντ, που ήρθαν λίγο αργότερα, οδήγησαν σε ομαλοποίηση των σχέσεων μεταξύ Αιγύπτου και Ισραήλ - η πρώτη φορά που ένα αραβικό κράτος αναγνώρισε το ισραηλινό κράτος. Η Αίγυπτος, που είχε ήδη αρχίσει να απομακρύνεται από τη Σοβιετική Ένωση, απεκόπη της σοβιετικής σφαίρας επιρροής ολοκληρωτικά. Ο πόλεμος τελείωσε με στρατιωτική νίκη του Ισραήλ, που ακολουθήθηκε από μακροσκελείς διαπραγματεύσεις, καταλήγοντας στο Συνέδριο της Γενεύης. Η Συνθήκη Ειρήνης υπογράφηκε το Μάιο του 1974. Το Ισραήλ εξαρχής επιθυμούσε ειρήνη γι'αυτό και συμφώνησε σε υποχωρήσεις. (el)
- La milito de Jom Kippur, ankaŭ konata kiel oktobra milito aŭ milito de Ramadano, estis milito batalita de Israelo kontraŭ Egiptio kaj Sirio en 1973. La milito komenciĝis kiam Sirio kaj Egiptio subite atakis Israelon la 6-an de oktobro, la tagon de Jom Kippur, kiu estas la plej altaj judaj sanktaj tagoj kiam judoj fastas kaj ne laboras. Ili elektis tiun tagon por ataki, ĉar ili opiniis, ke en tiuj tagoj la israelanoj estos malpli pretaj por reagi. La milito ĉesis post dudek tagoj al la 25-an de oktobro, post kiam la Unuiĝintaj Nacioj postulis ĉesigon de la batalado. (eo)
- La guerra de Yom Kipur, guerra del Ramadán o guerra de Octubre (en árabe, حرب أكتوبر, Ḥarb ʾUktōbar o حرب تشرين, Ḥarb Tišrīn; Hebreo: מלחמת יום הכיפורים, Milẖemet Yom HaKipurim o מלחמת יום כיפור, Milẖemet Yom Kipur) también conocida como la guerra árabe-israelí de 1973, fue un conflicto bélico librado por la coalición de países árabes liderados por Egipto y Siria contra Israel desde el 6 al 25 de octubre de 1973. Con la excepción de ataques aislados en territorio israelí el 6 y 9 de octubre, las acciones militares de combate durante la guerra tuvieron lugar en territorio árabe, sobre todo en el Sinaí y los Altos del Golán. Egipto y Siria querían recuperar el Sinaí y los Altos del Golán, respectivamente. El presidente egipcio Anwar Sadat deseaba también reabrir el canal de Suez. La guerra comenzó cuando la coalición árabe lanzó un ataque sorpresa conjunto sobre las posiciones israelíes en los territorios conquistados por Israel en Yom Kipur, el día más sagrado del judaísmo, que también se produjo ese año durante el mes sagrado musulmán del Ramadán. Las fuerzas egipcias y sirias cruzaron las líneas de alto el fuego para entrar en la península del Sinaí y los Altos del Golán, respectivamente, que habían sido capturados por Israel en la guerra de los Seis Días de 1967. Tanto Estados Unidos como la Unión Soviética iniciaron esfuerzos masivos de reabastecimiento a sus respectivos aliados durante la guerra, y esto llevó a un corto enfrentamiento entre las dos superpotencias nucleares. La guerra comenzó con un cruce egipcio masivo y exitoso del canal de Suez. Después de cruzar la línea de alto el fuego, las fuerzas egipcias avanzaron virtualmente sin oposición en la península del Sinaí. Después de tres días, Israel había movilizado a la mayoría de sus fuerzas y logrado detener la ofensiva egipcia, llegando así a un punto muerto. Los sirios coordinan su ataque en los Altos del Golán, coincidiendo con la ofensiva egipcia e inicialmente amenazaron las ganancias territoriales israelíes. Tres días después, sin embargo, las fuerzas israelíes habían logrado empujar a los sirios de nuevo a las líneas de alto el fuego antes de la guerra. Luego, lanzaron una contraofensiva de profundidad durante cuatro días a Siria. Al cabo de una semana, la artillería israelí comenzó a bombardear las afueras de Damasco. Como el presidente egipcio Anwar Sadat comenzó a preocuparse por la integridad de su principal aliado, él creyó que la captura de dos pasos estratégicos ubicados profundamente en el Sinaí harían su posición más fuerte durante las negociaciones. Por lo tanto, ordenó a los egipcios volver a la ofensiva, pero el ataque fue repelido rápidamente. Los israelíes luego contraatacaron en la grieta entre los dos ejércitos egipcios, cruzaron el canal de Suez hacia Egipto, y comenzaron a avanzar lentamente hacia el sur y hacia el oeste, hacia Suez durante una semana de intensos combates que infligieron bajas en ambos lados. El 22 de octubre un alto al fuego negociado por las Naciones Unidas se deshizo rápidamente, con cada lado culpando al otro por el incumplimiento. Para el 24 de octubre, los israelíes habían mejorado sus posiciones considerablemente y completado su cerco del tercer ejército egipcio y la ciudad de Suez. Este acontecimiento condujo a tensiones entre Estados Unidos y la Unión Soviética. Como resultado, un segundo alto el fuego se impuso de manera cooperativa el 25 de octubre para poner fin a la guerra. La guerra tuvo consecuencias de largo alcance. El mundo árabe, que había sido humillado por la derrota desequilibrada de la alianza egipcio-sirio-jordana en la guerra de los Seis Días, se sintió psicológicamente reivindicado por los primeros éxitos en el conflicto. En Israel, a pesar de los impresionantes logros operacionales y tácticos en el campo de batalla, la guerra llevó al reconocimiento de que no había garantía de que siempre dominaría militarmente a los estados árabes. Estos cambios allanaron el camino para el proceso de paz subsiguiente. Los Acuerdos de Camp David (1978) que siguieron dieron lugar a la devolución del Sinaí a Egipto y la normalización de las relaciones entre los dos países: el primer reconocimiento pacífico de Israel por parte de un país árabe. Egipto continuó su alejamiento de la Unión Soviética y abandonó su área de influencia en su totalidad. (es)
- Yom Kippur Gerra (hebreeraz: מלחמת יום הכיפורים; Milkhemet Yom HaKipurim edo מלחמת יום כיפור, Milkhemet Yom Kipur; arabieraz: حرب أكتوبر; ħarb October edo حرب تشرين, ħarb Tishrin) edo 1973ko Arabiar Israeldar Gerra edo Arabiar-Israeldar Laugarren Gerra, Israelen eta Egipto nahiz Siria buru zituen arabiar nazioen koalizioaren arteko guda izan zen, urriaren 6tik 26ra burutua. Ramadaneko Gerra edo Urriko Gerra izena ere eman izan zaio. Israel eta herrialde arabiarren artean konfrontazio armatu handia izan zen. eta azkeneko guda honek inflexio puntu handi bat suposatu zuen gatazkaren historian. Ezustean, Egiptok eta Siriak eraso militar bat jaurti zuten Israelen aurka urriaren 6an, erasotutako lurraldean festa erlijioso bat ospatzeko eguna zenean, Yom Kippur deitua. Ustekabeko erasoak 1967ko Sei Eguneko Gerran galdutakoa berreskuratzeko asmoa zuen. Arabiar armadek aurrera egin zuten aurreko orduetan, baina 48 orduetara Israelek hartu zuen gerra-ekimena. Horrez gain, borrokak Golango gainetara ere zabaldu ziren, bertan siriarrek israeldarrak eraso zituztelarik. Galerak galera, konkistatutakoak Israelen menpe jarraitu zuen. (eu)
- La guerre du Kippour (en hébreu : מלחמת יום הכיפורים) ou guerre du Ramadan (en arabe حرب رمضان) ou guerre d'Octobre (en arabe حرب تشرين) ou guerre israélo-arabe de 1973 opposa, du 6 au 24 octobre 1973, Israël à une coalition militaire arabe menée par l'Égypte et la Syrie. Le jour du jeûne de Yom Kippour, férié en Israël, qui coïncide en 1973 avec la période du ramadan, les Égyptiens et les Syriens attaquent par surprise simultanément dans la péninsule du Sinaï et sur le plateau du Golan, territoires respectivement égyptien et syrien occupés par Israël depuis la guerre des Six Jours. Profitant d'une supériorité numérique écrasante, les armées égyptiennes et syriennes avancent durant 24 à 48 heures, le temps qu'Israël achemine des renforts. Même si les attaquants bénéficient toujours d'une large supériorité numérique, l'armée israélienne peut alors les arrêter. En une semaine, Israël retrouve son potentiel militaire et lance des contre-offensives qui lui permettent de pénétrer profondément en Syrie et de traverser le canal de Suez pour progresser au sud et à l'ouest en Égypte lorsque le Conseil de sécurité des Nations unies, en coopération avec les deux superpuissances soviétique et américaine, par l'intermédiaire du Royaume-Uni, demande un cessez-le-feu pour laisser place aux négociations. Alors que les armées israélienne et égyptienne se regroupent, les combats reprennent sur les fronts syriens et égyptiens après l'heure du cessez-le-feu, sur initiative israélienne. Sans en référer à l'état-major[réf. nécessaire], les officiers de terrain israéliens se servent de cette rupture du cessez-le-feu pour encercler l'adversaire. L'incapacité des services secrets israéliens à anticiper l'attaque imminente suscite un séisme politique majeur, et notamment la démission de la Première ministre Golda Meir. Un document déclassifié en 2012 après la Commission Agranat montre qu'un agent, Ashraf Marwan, avait prévenu le directeur du Mossad, Zvi Zamir, le 5 octobre 1973, de l'imminence « d’un avertissement au sujet de la déclaration de guerre » mais que l'information n'était pas immédiatement remontée au vice-Premier ministre Yigal Allon. La réussite militaire initiale égyptienne, la destruction de la ligne Bar-Lev et la profonde remise en question de la théorie de sécurité israélienne débouchent sur l'ouverture des négociations de paix qui aboutissent à la normalisation des relations entre Israël et l'Égypte. Cette normalisation est formalisée par les accords de Camp David en 1978. Contre l'engagement de ne plus attaquer Israël, encore respecté de nos jours, l'Égypte récupère la péninsule du Sinaï, occupée après la guerre des Six jours de 1967. La frontière entre l'Égypte et Israël est rouverte et les populations des deux pays peuvent alors voyager chez leur ancien ennemi. Dans le monde, la principale conséquence de cette guerre est le choc pétrolier de 1973, quand l'OPEP décide de l'augmentation de 70 % du prix du baril de pétrole ainsi que de la réduction de sa production. (fr)
- Bhris Cogadh Yom Kippur amach an 6 Deireadh Fómhair 1973, nuair a d’ionsaigh na Siriaigh (le meithleacha ón Iaráic, ó Iordáin, ón Araib Shádach agus ó Mharacó) fórsaí Iosraelacha sna Arda Golan, agus ag an am céanna, d’ionsaigh an Éigipt iad feadh na Canála Suais. I ndiaidh beagnach trí seachtaine de chomhrac, inar cailleadh timpeall 21,000 duine, comhaontaíodh sos comhraic an 22 Deireadh Fómhair - cé gur lean fórsaí Iosraelacha an Ginearáil Sharon orthu i mbun ionsaithe go dtí an 24 Deireadh Fómhair. (ga)
- Perang Yom Kippur, dikenal juga dengan nama Perang Ramadan atau Perang Oktober (bahasa Ibrani: מלחמת יום הכיפורים Milẖemet Yom HaKipurim atau מלחמת יום כיפור Milẖemet Yom Kipur; bahasa Arab: حرب أكتوبر ḥarb ʾUktōbar atau حرب تشرين ḥarb Tišrīn) adalah perang yang terjadi pada tanggal 6 - 26 Oktober 1973 antara negara Israel melawan koalisi negara-negara Arab yang dipimpin oleh Mesir dan Suriah. Perang ini berakhir dengan diadakannya gencatan senjata. (in)
- The Yom Kippur War, also known as the Ramadan War, the October War, the 1973 Arab–Israeli War, or the Fourth Arab–Israeli War, was an armed conflict fought from 6 to 25 October 1973 between Israel and a coalition of Arab states led by Egypt and Syria. The majority of combat between the two sides took place in the Sinai Peninsula and the Golan Heights—both of which were occupied by Israel in 1967—with some fighting in African Egypt and northern Israel. Egypt's initial objective in the war was to seize a foothold on the eastern bank of the Suez Canal and subsequently leverage these gains to negotiate the return of the rest of the Israeli-occupied Sinai Peninsula. The war began on 6 October 1973, when the Arab coalition jointly launched a surprise attack against Israel on the Jewish holy day of Yom Kippur, which had occurred during the 10th of the Islamic holy month of Ramadan in that year. Following the outbreak of hostilities, both the United States and the Soviet Union initiated massive resupply efforts to their respective allies during the war, which led to a near-confrontation between the two nuclear-armed superpowers. Fighting commenced when Egyptian and Syrian forces crossed their corresponding ceasefire lines with Israel and invaded the Sinai Peninsula and the Golan Heights. Egyptian forces crossed the Suez Canal in Operation Badr and advanced into the Sinai Peninsula; the Syrians launched a coordinated attack on the Golan Heights to coincide with the Egyptian offensive and initially made gains into Israeli-held territory. After three days of heavy fighting, Israel halted the Egyptian offensive, resulting in a military stalemate on that front, and pushed the Syrians back to the pre-war ceasefire lines. The Israeli military then launched a four-day-long counter-offensive deep into Syria, and, within a week, Israeli artillery began to shell the outskirts of the Syrian capital of Damascus. Egyptian forces meanwhile pushed for two strategic mountain passes deeper within the Sinai Peninsula, but were repulsed, and Israeli forces counter-attacked by crossing the Suez Canal into Egypt and advancing towards Suez City. On 22 October, an initial ceasefire brokered by the United Nations unravelled, with each side blaming the other for the breach. By 24 October, the Israelis had improved their positions considerably and completed their encirclement of the Egyptian Third Army and Suez City, bringing them within 100 kilometres (62 mi) of the Egyptian capital of Cairo. This development led to dangerously heightened tensions between the United States and the Soviet Union (allied with Israel and with the Arab states, respectively) and a second ceasefire was imposed cooperatively on 25 October to officially end the war. The Yom Kippur War had far-reaching implications; the Arab world had experienced humiliation in the lopsided rout of the Egyptian–Syrian–Jordanian alliance in 1967, but felt psychologically vindicated by early successes in the 1973 conflict. The Israelis recognized that, despite impressive operational and tactical achievements on the battlefield, there was no guarantee that they would always dominate the Arab states militarily, as they had done consistently throughout the First, Second and Third Arab–Israeli Wars; these changes paved the way for the Israeli–Palestinian peace process. The 1978 Camp David Accords that followed the war saw Israel return the entire Sinai Peninsula to Egypt and the subsequent 1979 Egyptian–Israeli peace treaty, which marked the first instance of an Arab country recognizing Israel as a legitimate state. Following the achievement of peace with Israel, Egypt continued its drift away from the Soviet Union and eventually left the Soviet sphere of influence entirely. (en)
- 욤키푸르 전쟁, 라마단 전쟁, 10월 전쟁(מלחמת יום הכיפורים, Milẖemet Yom HaKipurim, or מלחמת יום כיפור, Milẖemet Yom Kipur; حرب أكتوبر, Ḥarb ʾUktōbar, or حرب تشرين, Ḥarb Tišrīn), 또는 1973년 아랍-이스라엘 전쟁은 1973년 10월 6일부터 10월 25일까지 이집트와 시리아가 주축이 된 아랍 연합군과 이스라엘이 치른 전쟁이다. 전투는 대부분 1967년 6일 전쟁 이후 이스라엘이 점령한 시나이반도와 골란 고원을 중심으로 벌어졌다. 이집트의 대통령 안와르 사다트는 수에즈 운하도 다시 이집트의 통제권에 두기를 원했다. 이스라엘 지도자들은 확신하지 못했지만, 아랍군은 이스라엘을 완전히 격멸하려고 계획하지는 않았다. 전쟁은 1973년 아랍 연합군이 에 기습적인 합동공격을 개시하면서 시작되었다. 이 때는 이스라엘의 휴일인 욤 키푸르이자 이슬람의 신성한 기간인 라마단이 동시에 있었던 달이었다. 이집트와 시리아는 휴전선을 넘어 각각 시나이반도와 골란 고원을 향해 진격했다. 미국과 소련은 전쟁 기간 동안 그들의 동맹국에 대량으로 물자를 보급했고, 이로 인해 이 전쟁은 두 핵보유 강대국의 대결 수준에 이르렀다. 이집트의 이 성공적으로 개시되면서 전투가 시작되었다. 이집트군은 휴전선을 건너 시나이반도를 향해 거의 저항을 받지 않고 진격했다. 3일 후 이스라엘은 병력 대부분을 동원해 이집트군의 공세를 정지시킴으로써 교착이 이루어지게 되었다. 시리아군은 이집트의 공세에 발맞추어 골란 고원을 향해 공격을 시작했고, 초기에 이스라엘 점령지를 위협하는 데 성공했다. 그러나 3일 후 이스라엘군은 시리아군을 휴전선 지역까지 몰아냈다. 이스라엘 방위군은 4일 간 시리아 종심부를 향해 반격을 가했다. 이스라엘 포병이 다마스쿠스 외곽에 포격을 가하기 시작했고, 이집트 대통령 안와르 사다트는 그의 주요 동맹과의 통합을 우려했다. 그는 시나이반도에 위치한 2개의 전략적 고지를 점령하면 전후 협상에서 그의 위치가 강화될 것이라 여겼고, 이에 따라 이집트군에게 공세를 지속하라고 지시했다. 하지만 이스라엘군은 이집트군의 공세를 저지했다. 이스라엘군은 다시 반격을 개시해 수에즈 운하에 주둔한 이집트군을 격퇴시켰고, 수에즈와 이스마일리아에서 격전을 벌였다.1주 간의 격전으로 인해 양측은 모두 큰 피해를 입었다. 10월 22일, 유엔의 중재안이 발표되었고, 양측은 서로 중재안을 위반했다고 비난했다. 10월 24일, 이스라엘군은 거점을 강화해 이집트 제3군과 수에즈를 포위하는 데 성공했다. 이로 인해 미국과 소련 사이에 긴장이 높아지게 되었고, 제2차 휴전안이 10월 25일 발표되어 욤키푸르 전쟁은 종결되었다. (ko)
- Wojna Jom Kipur, wojna Jom Kippur – wojna Izraela z koalicją Egiptu i Syrii w 1973 roku (znana także jako wojna październikowa lub wojna ramadanowa; hebr. יום הכיפורים, Milchemet Jom ha-Kipurim, arab. حرب تشرين, Harb Tiszrin), trwająca od 6 do 26 października. Wojna rozpoczęła się w dniu żydowskiego święta Jom Kipur od zaskakującego uderzenia połączonych sił Egiptu i Syrii. Najechały one półwysep Synaj i Wzgórza Golan, które pozostawały pod kontrolą Izraela od czasu wojny sześciodniowej w 1967 roku. Egipcjanie i Syryjczycy posuwali się naprzód przez pierwsze 2–3 dni, później jednak szala przechyliła się na korzyść Izraela. Syryjczycy zostali wyparci z całego terytorium Wzgórz Golan. Na Synaju Izraelczycy uderzyli w przerwę pomiędzy dwiema armiami, które przekroczyły Kanał Sueski (dawną linię przerwania ognia). W wyniku tego egipska Trzecia Armia została odcięta. Manewr ten zmusił Egipt do przyjęcia warunków zawieszenia broni. (pl)
- 第四次中東戦争（だいよじちゅうとうせんそう）は、1973年10月にイスラエルとエジプト・シリアをはじめとするアラブ諸国（以下、アラブ諸国を総称する際に「アラブ」という名称を用いる）との間で行われた戦争の名称。中東戦争の一つに数えられ、ヨム・キプール戦争、十月戦争などとも呼ばれる（）。 (ja)
- La guerra del Kippur o guerra dello Yom Kippur (in arabo حرب أكتوبر, Ḥarb Oktōber o حرب تشرين, Ḥarb Tishrīn; in ebraico מלחמת יום הכיפורים, Milhemet Yom HaKipurim), nota altresì come guerra del Ramadan (in arabo: حرب رمضان), guerra d'ottobre (in arabo: حرب تشرين) o guerra israelo-araba del 1973, fu un conflitto armato combattuto dal 6 al 25 ottobre 1973 tra una coalizione araba, composta principalmente da Egitto e Siria, e Israele. Il conflitto, quarta guerra arabo-israeliana, ebbe inizio con l'attacco improvviso degli eserciti dell'Egitto e della Siria che colse di sorpresa la dirigenza politico-militare israeliana e mise in forte difficoltà le forze armate di Israele. Le truppe egiziane, ben equipaggiate con missili sovietici anticarro e antiaereo, attraversarono con successo il canale di Suez e respinsero con intense perdite i primi, affrettati contrattacchi israeliani, mentre contemporaneamente le forze siriane penetravano con forze corazzate nel Golan. Gli israeliani si trovarono in grande difficoltà e si temette un crollo soprattutto nel Golan; nella seconda parte della guerra, tuttavia, le unità corazzate israeliane riuscirono a passare alla controffensiva, respinsero i siriani e penetrarono in Egitto riattraversando a sorpresa il canale. L'intervento delle due superpotenze, Stati Uniti e Unione Sovietica, riuscì a evitare un'escalation del conflitto e, dopo alcune fasi drammatiche che fecero temere un conflitto globale, impose un cessate il fuoco alle parti in lotta. La guerra terminò quindi senza esiti risolutivi dal punto di vista militare ma segnò un importante successo politico e propagandistico per gli arabi, che si dimostrarono per la prima volta in grado di mettere in difficoltà militare Israele, che aveva sconfitto pesantemente i propri avversari nella precedente guerra dei sei giorni del 1967. Nello stato ebraico l'andamento della guerra e soprattutto la sorpresa iniziale innescarono forti polemiche politiche che culminarono con le dimissioni del primo ministro Golda Meir, del ministro della difesa Moshe Dayan e del capo di stato maggiore David Elazar. La guerra inoltre ebbe pesanti conseguenze nell'economia e nella politica di molti Paesi per la decisione dei paesi arabi associati all'OPEC (l'organizzazione dei paesi esportatori di petrolio) di sostenere l'azione di Egitto e Siria tramite robusti aumenti del prezzo del barile e un embargo nei confronti dei paesi maggiormente filoisraeliani, atto che diede il via alla crisi petrolifera che provocò, a partire dalla fine del 1973 e per tutti gli anni Settanta almeno, notevoli ripercussioni economiche e sociali in quasi tutto il mondo. (it)
- De Jom Kipoer-oorlog of Oktoberoorlog, ook bekend als de Ramadanoorlog (Arabisch: حرب أكتوبر, Ḥarb ʾUktōbar, of حرب تشرين Ḥarb Tišrīn; Hebreeuws: מלחמת יום הכיפורים, Milẖemet Jom HaKipoerim of מלחמת יום כיפור, Milẖemet Jom Kipoer), was een militair conflict tussen Israël en een coalitie gevormd door Egypte en Syrië, tussen 6 oktober 1973 en 22 of 25 oktober afhankelijk van het oorlogsfront. "Jom Kipoer-oorlog", ook gespeld als Jom Kippoer-oorlog of Yom Kippoer-oorlog is de naam die in Israël aan deze oorlog gegeven is omdat op Jom Kipoer, de Grote verzoendag, Egypte en Syrië Israël aanvielen in een poging hun in 1967 door Israël bezette gebieden te heroveren. Ook Marokko, Irak, Algerije, Koeweit en Saoedi-Arabië zouden via expeditiemachten aan de strijd deelnemen. In de Zesdaagse Oorlog van 1967 veroverde Israël de Sinaï op Egypte en de Hoogten van Golan op Syrië. Na jaren van schermutselingen gedurende de Uitputtingsoorlog, wees in 1971 de Israëlische minister-president Golda Meïr toenaderingspogingen af van de nieuwe Egyptische president Anwar Sadat. Sadat besloot Israël naar de onderhandelingstafel te dwingen door bij verrassing het Suezkanaal over te steken. Hij vormde een bondgenootschap met de Syrische president Hafiz al-Assad die de Golan wilde heroveren. Een ingewikkeld misleidingsplan deed Israël de kansen op een oorlog te laag inschatten en het land mobiliseerde pas vier uur voor het begin van de aanval om 14.00 uur, 6 oktober 1973, zijn reserves. Doordat het de capaciteiten van het Egyptische leger ernstig had onderschat, lukte het Israël niet de overstekende troepen in te sluiten. De Israëlische luchtmacht leed daarbij zware verliezen door luchtdoelraketten. De Egyptenaren bezetten op 6 en 7 oktober met een grote legermacht een brede strook langs de oostoever van het Suezkanaal die ze sterk ter verdediging inrichtten. Door misverstanden werd een frontsector op de zuidelijke Golan onvoldoende versterkt en de Syriërs braken daar al op de eerste avond doorheen. De Israëlische regering vreesde dat Egypte en Syrië deze successen zouden uitbuiten door snel verder op te rukken en schijnt de inzet van kernwapens te hebben overwogen. Een weinig doortastende Arabische bevelvoering gaf Israël echter de tijd met reservetroepen de fronten af te grendelen. Door de doorbraak werd het Syrische opperbevel verleid toch zijn pantserreserves in te zetten voor massale aanvallen die echter met zware verliezen werden afgeslagen. Op 8 oktober liep een poging van Israël om zelf het Suezkanaal over te steken vast in de Egyptische verdediging, mede door de inzet van geleide . Dezelfde dag begonnen Israëlische reserves de zuidelijke Golan te heroveren, wat op 10 oktober voltooid werd. Van 11 oktober af dreven ze het verslagen Syrische leger richting Damascus. Het arriveren van een Iraakse expeditiemacht voorkwam op 13 oktober echter een totale ineenstorting van Syrië en het noordelijk front zou tot 22 oktober vrij stabiel blijven. Sadat trachtte op 14 oktober Syrië te ontlasten door een groot offensief in de Sinaï maar verloor daarbij een aanzienlijk aantal tanks. In de avond van 15 oktober maakte een Israëlische eenheid daar gebruik van door achter de Egyptische linies langs te glippen en een oversteekpoging te beginnen. Na zware strijd om de aanvoerwegen naar het oversteekpunt, zette Israël het grootste deel van zijn strijdmacht in de Sinaï over het Suezkanaal. Het begon de hele rechterflank van het Egyptische leger te omsingelen. De Veiligheidsraad legde op 22 oktober een wapenstilstand op. Israël rukte tot 25 oktober naar het zuiden op en voltooide de omsingeling van het Egyptische Derde Leger waarna opnieuw een staakt-het-vuren inging. In 1974 trok Israël zijn troepen terug tot de Mitla- en Gidipassen. Dat was het begin van een vredesproces dat zou leiden tot de Camp Davidakkoorden van 1978, de vrede tussen Israël en Egypte van 1979 en het geleidelijk ontruimen door Israël van de Sinaï tot 1982. Tijdens de oorlog kwam het tot een olieboycot die leidde tot de Eerste Oliecrisis. De oorlog markeerde zo het einde van de snelle westerse economische groei na de Tweede Wereldoorlog. (nl)
- Guerra do Yom Kippur (em hebraico: מלחמת יום הכיפורים; transliterado: Milchemet Yom HaKipurim ou מלחמת יום כיפור, Milchemet Yom Kipur; em árabe: حرب أكتوبر, transl. ħarb October, ou حرب تشرين, ħarb Tishrin), também conhecida como Guerra Árabe-Israelense de 1973, Guerra de Outubro, Guerra do Ramadão ou ainda Quarta guerra Árabe-Israelense, foi um conflito militar ocorrido de 6 de outubro a 26 de outubro de 1973, entre uma coalizão de estados árabes, liderada por Egito e Síria, contra Israel. O episódio começou com um ataque do Egito e da Síria. Planejado para o dia do feriado judaico Yom Kippur, forças do Egito e Síria cruzaram, respectivamente, as linhas de cessar-fogo no Sinai e nas colinas do Golã, territórios que haviam sido capturadas por Israel, em 1967, durante a Guerra dos Seis Dias. Durante os primeiros dias, egípcios e sírios avançaram recuperando partes de seus territórios. O cenário começou a se inverter, a favor de Israel, na segunda semana de lutas, quando os israelenses forçaram os sírios a retroceder, nas colinas de Golã, enquanto o Egito mantinha sua posição no Sinai, fechando a comunicação entre a linha Bar-Lev e Israel. Mas, ao sul do Sinai, os israelenses encontraram uma brecha entre os exércitos egípcios e conseguiram cruzar para o lado oeste do canal de Suez, no local onde a grande muralha Bar-Lev ainda não havia sido tomada, e passaram a ameaçar a cidade egípcia de Ismaília. Esse desenvolvimento levou as duas superpotências da época - os Estados Unidos, a favor dos interesses de Israel, e a URSS, favorável aos países árabes - a uma tensão diplomática. Mas um cessar-fogo, obtido por intermédio das Nações Unidas, entrou em vigor, em 25 de outubro de 1973. Ao término das hostilidades, as forças israelenses, já recuperadas das baixas iniciais e com um esmagador poderio militar, haviam adentrado profundamente no território dos árabes e encontravam-se a 40 km da capital da Síria, Damasco - que foi intensamente bombardeada -, e a 101 km do Cairo, capital egípcia. (pt)
- Война Судного дня (также Октябрьская война, «Арабо-израильская война 1973 года») — военный конфликт между коалицией арабских государств с одной стороны и Израилем с другой стороны, происходивший с 6 по 23 октября 1973 года. Предпосылками конфликта стало желание Египта и Сирии вернуть территории, потерянные во время Шестидневной войны. Военный конфликт начался 6 октября 1973 года с совместной внезапной атаки арабской коалиции на израильские позиции в Судный день, широко отмечаемый в иудаизме день отдыха, поста и молитвы. Египетские и сирийские войска пересекли линию прекращения огня, попытавшись захватить Синайский полуостров и Голанские высоты. США и Советский Союз предприняли массированные поставки оружия своим союзникам, что поставило мир на грань конфронтации между двумя ядерными сверхдержавами. Война началась с массового и успешного пересечения Египтом Суэцкого канала. Египетские силы пересекли линию прекращения огня, а затем практически без сопротивления продвинулись на Синайский полуостров. Через три дня Израиль мобилизовал большую часть своих сил и остановил египетское наступление, что привело к затишью в военных действиях. Сирийцы скоординировали свою атаку на Голанских высотах с египетским наступлением, и первоначально достигли угрожающих успехов на территории, удерживаемой Израилем. Тем не менее в течение трёх дней израильские силы отбросили сирийцев к довоенным линиям прекращения огня. После этого Армия обороны Израиля начала четырёхдневное контрнаступление в глубине Сирии. В течение недели израильская артиллерия начала обстрел окраин Дамаска, а президент Египта Анвар Садат начал беспокоиться о целостности своего главного союзника. Он считал, что захват двух стратегических перевалов, расположенных в глубине Синайского полуострова, укрепит его позиции во время послевоенных переговоров; поэтому он приказал египтянам перейти в активное наступление, но их атака была быстро отбита Израилем. Затем израильтяне контратаковали стык между двумя египетскими армиями, пересекли Суэцкий канал, а войдя в Египет, начали медленно продвигаться на юго-запад к городу Суэц в ожесточённых боях, в результате которых обе стороны понесли тяжёлые потери. 22 октября соглашение о прекращении огня было нарушено, причём каждая из сторон обвиняла в нарушении другую. К 24 октября израильтяне значительно улучшили свои позиции и завершили окружение Третьей армии Египта и города Суэц. Это событие привело к напряженности в отношениях между Соединенными Штатами и Советским Союзом, и 25 октября совместно было введено второе прекращение огня, чтобы положить конец войне. Война имела далеко идущие последствия. (ru)
- Jom kippurkriget, även kallat Oktoberkriget eller Ramadankriget (hebreiska: מלחמת יום הכיפורים; translitteration: Milẖemet Yom HaKipurim eller מלחמת יום כיפור, Milẖemet Yom Kipur; arabiska: حرب أكتوبر; translitteration: ħarb Aktoobar eller حرب تشرين, ħarb Tishrin) också känt som Arabisk-israeliska kriget 1973 och Fjärde arabisk-israeliska kriget, utkämpades mellan 6 och 25 oktober 1973 mellan Israel och en koalition av arabiska stater under ledning av Egypten och Syrien. Kriget började när koalitionen påbörjade ett gemensamt överraskningsanfall mot Israel under Jom kippur, den heligaste dagen i judendomen, som sammanföll med den muslimska fastemånaden Ramadan. Egyptiska och syriska styrkor korsade vapenstilleståndslinjer för att gå in i den israelkontrollerade Sinaihalvön och Golanhöjderna, som hade blivit erövrade och ockuperade sedan Sexdagarskriget 1967. Konflikten ledde till en nära konfrontation mellan de två kärnvapenbestyckade supermakterna USA och Sovjetunionen, som båda inledde massiva ansträngningar för att proviantera sina allierade under kriget. Vapenstillestånd uppnåddes sedan den egyptiska tredje armén omringats och Egypten vädjat till USA. Militärt slutade kriget i ett dödläge även om israelerna vid tidpunkten för vapenstilleståndet hade tagit initiativet gentemot den egyptiska armén som ännu inte var besegrad. (sv)
- 贖罪日戰爭（希伯来语：מלחמת יום הכיפורים；阿拉伯语：حرب أكتوبر；又稱第四次中東戰爭、齋月戰爭、十月戰爭）發生於1973年10月6日至10月26日，起源於埃及與敘利亞分別攻擊六年前被以色列佔領的西奈半島和戈蘭高地。戰爭的頭一至兩日埃敘聯盟佔了上風，但此後戰況逆轉。至第二周，敘軍退出戈蘭高地。在西奈，以軍在兩軍之間攻擊，越過原來的停火線蘇伊士運河，直到联合国停火令生效為止。 這場戰爭對多個國家有深遠的影響，相較之前埃敘約聯盟在六日戰爭慘敗，阿拉伯世界從這場戰爭早期的成功進展找到信心，而以色列意識到儘管在戰場取得一時的勝利，也無法確保能持續在軍事上戰勝阿拉伯國家，這些變化給未來的和平進程舖路，1978年《大衛營和約》和隔年《埃以和約》使以埃關係正常化，埃及成为首個承認以色列的阿拉伯國家，同時埃及持續遠離蘇聯乃至完全脫離其勢力範圍。 美国在这场战争中采取了干涉行动以帮助以色列，但同时歐美国家害怕OPEC会因此停止向其出售石油以及关闭苏伊士运河。战争结束后，阿拉伯国家对歐美和以色列的仇恨进一步增强，同时阿拉伯国家在战争期间将原油价格从战争前的不到3美元一桶提升到接近12美元一桶，迫使美国寻求其他方法满足自身的能源需要（如降低限速和室内温度，以及研究水力压裂技术等）。赎罪日战争是阿拉伯国家在二战之后发起的第一次同时反对歐美的联合行动。 (zh)
- Війна Судного дня (IV Арабо-ізраїльська війна, Жовтнева війна) — збройний конфлікт між Ізраїлем з одного боку і Єгиптом та Сирією з іншого. Була розпочата 6 жовтня 1973 року арабськими країнами, закінчилася за 18 діб. Війна почалася з неочікуваної для ізраїльтян атаки єгипетських та сирійських військ під час єврейського свята Йом-Кіпур. Армії перетнули лінії припинення вогню на Синайському півострові та Голанських висотах і розпочали наступ в глиб території Ізраїлю. Перші 24-48 годин операції успіх був на стороні єгиптян і сирійців, але після цього ізраїльські війська, терміново доукомплектовані резервістами, перехопили стратегічну ініціативу. Наприкінці другого тижня війни ізраїльтяни повністю виштовхнули сирійців з Голанських висот, а на синайському фронті вони «вдарили в стик» двох єгипетських армій, форсували Суецький канал (стару лінію припинення вогню) і відрізали 3-ю єгипетську армію від її тилів. Незабаром була оголошена резолюція ООН про припинення вогню. Конфлікт мав значні наслідки для багатьох держав, особливо Близького Сходу. Ця війна багато в чому посприяла підписанню Кемп-Девідських угод в 1977 році. Війну готували довго і ретельно. Окрім чисто військових дій проти Ізраїлю, вона включала застосування економічного і політичного впливу на союзників Ізраїлю в Європі й Америці. Країни-члени ОПЕК ввели ембарго на продаж нафти країнам Західної Європи та США, а також підвищили ціну на сиру нафту в три рази. 28 країн Африки розірвали дипломатичні відносини з Ізраїлем. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La milito de Jom Kippur, ankaŭ konata kiel oktobra milito aŭ milito de Ramadano, estis milito batalita de Israelo kontraŭ Egiptio kaj Sirio en 1973. La milito komenciĝis kiam Sirio kaj Egiptio subite atakis Israelon la 6-an de oktobro, la tagon de Jom Kippur, kiu estas la plej altaj judaj sanktaj tagoj kiam judoj fastas kaj ne laboras. Ili elektis tiun tagon por ataki, ĉar ili opiniis, ke en tiuj tagoj la israelanoj estos malpli pretaj por reagi. La milito ĉesis post dudek tagoj al la 25-an de oktobro, post kiam la Unuiĝintaj Nacioj postulis ĉesigon de la batalado. (eo)
- Bhris Cogadh Yom Kippur amach an 6 Deireadh Fómhair 1973, nuair a d’ionsaigh na Siriaigh (le meithleacha ón Iaráic, ó Iordáin, ón Araib Shádach agus ó Mharacó) fórsaí Iosraelacha sna Arda Golan, agus ag an am céanna, d’ionsaigh an Éigipt iad feadh na Canála Suais. I ndiaidh beagnach trí seachtaine de chomhrac, inar cailleadh timpeall 21,000 duine, comhaontaíodh sos comhraic an 22 Deireadh Fómhair - cé gur lean fórsaí Iosraelacha an Ginearáil Sharon orthu i mbun ionsaithe go dtí an 24 Deireadh Fómhair. (ga)
- Perang Yom Kippur, dikenal juga dengan nama Perang Ramadan atau Perang Oktober (bahasa Ibrani: מלחמת יום הכיפורים Milẖemet Yom HaKipurim atau מלחמת יום כיפור Milẖemet Yom Kipur; bahasa Arab: حرب أكتوبر ḥarb ʾUktōbar atau حرب تشرين ḥarb Tišrīn) adalah perang yang terjadi pada tanggal 6 - 26 Oktober 1973 antara negara Israel melawan koalisi negara-negara Arab yang dipimpin oleh Mesir dan Suriah. Perang ini berakhir dengan diadakannya gencatan senjata. (in)
- 第四次中東戦争（だいよじちゅうとうせんそう）は、1973年10月にイスラエルとエジプト・シリアをはじめとするアラブ諸国（以下、アラブ諸国を総称する際に「アラブ」という名称を用いる）との間で行われた戦争の名称。中東戦争の一つに数えられ、ヨム・キプール戦争、十月戦争などとも呼ばれる（）。 (ja)
- 贖罪日戰爭（希伯来语：מלחמת יום הכיפורים；阿拉伯语：حرب أكتوبر；又稱第四次中東戰爭、齋月戰爭、十月戰爭）發生於1973年10月6日至10月26日，起源於埃及與敘利亞分別攻擊六年前被以色列佔領的西奈半島和戈蘭高地。戰爭的頭一至兩日埃敘聯盟佔了上風，但此後戰況逆轉。至第二周，敘軍退出戈蘭高地。在西奈，以軍在兩軍之間攻擊，越過原來的停火線蘇伊士運河，直到联合国停火令生效為止。 這場戰爭對多個國家有深遠的影響，相較之前埃敘約聯盟在六日戰爭慘敗，阿拉伯世界從這場戰爭早期的成功進展找到信心，而以色列意識到儘管在戰場取得一時的勝利，也無法確保能持續在軍事上戰勝阿拉伯國家，這些變化給未來的和平進程舖路，1978年《大衛營和約》和隔年《埃以和約》使以埃關係正常化，埃及成为首個承認以色列的阿拉伯國家，同時埃及持續遠離蘇聯乃至完全脫離其勢力範圍。 美国在这场战争中采取了干涉行动以帮助以色列，但同时歐美国家害怕OPEC会因此停止向其出售石油以及关闭苏伊士运河。战争结束后，阿拉伯国家对歐美和以色列的仇恨进一步增强，同时阿拉伯国家在战争期间将原油价格从战争前的不到3美元一桶提升到接近12美元一桶，迫使美国寻求其他方法满足自身的能源需要（如降低限速和室内温度，以及研究水力压裂技术等）。赎罪日战争是阿拉伯国家在二战之后发起的第一次同时反对歐美的联合行动。 (zh)
- حرب أكتوبر أو حرب العاشر من رمضان كما تعرف في مصر أو حرب تشرين التحريرية كما تعرف في سوريا أو حرب يوم الغفران (بالعبرية: מלחמת יום כיפור، ميلخمت يوم كيبور) كما تعرف في إسرائيل، هي حرب شنتها كل من مصر وسوريا في وقتٍ واحدٍ على إسرائيل عام 1973 وهي خامس الحروب العربية الإسرائيلية بعد حرب 1948 (حرب فلسطين) وحرب 1956 (حرب السويس) وحرب 1967 (حرب الستة أيام) وحرب الاستنزاف (1967-1970)، وكانت إسرائيل في الحرب الثالثة قد احتلت شبه جزيرة سيناء من مصر وهضبة الجولان من سوريا، بالإضافة إلى الضفة الغربية التي كانت تحت الحكم الأردني وقطاع غزة الخاضع آنذاك لحكم عسكري مصري. بدأت الحرب يوم السبت 6 أكتوبر/ تشرين الأول 1973 م الموافق 10 رمضان 1393 هـ بتنسيق هجومين مفاجئين ومتزامنين على القوات الإسرائيلية؛ أحدهما للجيش المصري على جبهة سيناء المحتلة وآخر للجيش السوري على جبهة هضبة الجولان المحتلة. وقد ساهمت في (ar)
- La Guerra del Yom Kippur, Guerra del Ramadà o Guerra d'octubre també coneguda com la Guerra Araboisraeliana de 1973 o la Quarta Guerra Araboisraeliana fou una guerra iniciada el 6 d'octubre de 1973 per Egipte i Síria per tal d'intentar recuperar els territoris perduts (el Sinaí i els Alts del Golan respectivament) en mans d'Israel el 1967 a la Guerra dels sis dies. (ca)
- Jomkipurská válka (hebrejsky מלחמת יום הכיפורים, milchemet Jom ha-kipurim nebo מלחמת יום כיפור, milchemet Jom kipur), známá též jako válka ze dne smíření, říjnová válka (arabsky حرب أكتوبر, ḥarb uktúbar nebo حرب تشرين, ḥarb tišrín), v muslimském světě také ramadánová válka, byla pátá arabsko-izraelská válka. Vypukla 6. října 1973 ve 14:00, když koalice Egypta a Sýrie za podpory dalších arabských zemí zahájila o nejvýznamnějším židovském svátku Jom kipur překvapivý útok na Izrael v oblasti Suezského průplavu a na Golanských výšinách. (cs)
- Ο Πόλεμος του Γιομ Κιπούρ, ή αλλιώς Δ' Αραβοϊσραηλινός Πόλεμος, που έλαβε χώρα τον Οκτώβριο του 1973, ήταν ο τελευταίος της σειράς των αραβοϊσραηλινών πολέμων, εξαιρουμένων των εισβολών στο Λίβανο το 1982 και το 2006 και των εισβολών σε παλαιστινιακά εδάφη, όπως στη Γάζα το 2008 και το 2014. Γιομ Κιπούρ ονομάζεται η ισραηλινή εορτή του Εξιλασμού. Η πολυσήμαντη αυτή πολεμική σύρραξη διεξήχθη από τις 6 έως τις 26 Οκτωβρίου 1973, από ένα συνασπισμό αραβικών κρατών υπό την ηγεσία της Αιγύπτου και της Συρίας, εναντίον του Ισραήλ. Ο πόλεμος ξεκίνησε από μια αιφνιδιαστική κοινή επίθεση της Συρίας και της Αιγύπτου τη μέρα του Γιομ Κιπούρ, τη μεγαλύτερη εβραϊκή εορτή. Η Αίγυπτος και η Συρία πέρασαν τις γραμμές κατάπαυσης του πυρός στο Σινά στο Νότο και τα Υψώματα του Γκολάν στο Βορρά αντίστοιχα, εδ (el)
- La guerra de Yom Kipur, guerra del Ramadán o guerra de Octubre (en árabe, حرب أكتوبر, Ḥarb ʾUktōbar o حرب تشرين, Ḥarb Tišrīn; Hebreo: מלחמת יום הכיפורים, Milẖemet Yom HaKipurim o מלחמת יום כיפור, Milẖemet Yom Kipur) también conocida como la guerra árabe-israelí de 1973, fue un conflicto bélico librado por la coalición de países árabes liderados por Egipto y Siria contra Israel desde el 6 al 25 de octubre de 1973. Con la excepción de ataques aislados en territorio israelí el 6 y 9 de octubre, las acciones militares de combate durante la guerra tuvieron lugar en territorio árabe, sobre todo en el Sinaí y los Altos del Golán. Egipto y Siria querían recuperar el Sinaí y los Altos del Golán, respectivamente. El presidente egipcio Anwar Sadat deseaba también reabrir el canal de Suez. (es)
- Der Jom-Kippur-Krieg (hebräisch מלחמת יום הכיפורים Milchemet Jom HaKippurim oder מלחמת יום כיפור Milchemet Jom Kippur) war ein Krieg vom 6. bis zum 25. Oktober 1973, der von Ägypten, Syrien und weiteren arabischen Staaten gegen Israel geführt wurde. Nach dem Palästinakrieg (1948/49), der Sueskrise (1956) und dem Sechstagekrieg von 1967 war er der vierte arabisch-israelische Krieg im Rahmen des Nahostkonflikts. (de)
- Yom Kippur Gerra (hebreeraz: מלחמת יום הכיפורים; Milkhemet Yom HaKipurim edo מלחמת יום כיפור, Milkhemet Yom Kipur; arabieraz: حرب أكتوبر; ħarb October edo حرب تشرين, ħarb Tishrin) edo 1973ko Arabiar Israeldar Gerra edo Arabiar-Israeldar Laugarren Gerra, Israelen eta Egipto nahiz Siria buru zituen arabiar nazioen koalizioaren arteko guda izan zen, urriaren 6tik 26ra burutua. Ramadaneko Gerra edo Urriko Gerra izena ere eman izan zaio. (eu)
- La guerre du Kippour (en hébreu : מלחמת יום הכיפורים) ou guerre du Ramadan (en arabe حرب رمضان) ou guerre d'Octobre (en arabe حرب تشرين) ou guerre israélo-arabe de 1973 opposa, du 6 au 24 octobre 1973, Israël à une coalition militaire arabe menée par l'Égypte et la Syrie. Le jour du jeûne de Yom Kippour, férié en Israël, qui coïncide en 1973 avec la période du ramadan, les Égyptiens et les Syriens attaquent par surprise simultanément dans la péninsule du Sinaï et sur le plateau du Golan, territoires respectivement égyptien et syrien occupés par Israël depuis la guerre des Six Jours. (fr)
- La guerra del Kippur o guerra dello Yom Kippur (in arabo حرب أكتوبر, Ḥarb Oktōber o حرب تشرين, Ḥarb Tishrīn; in ebraico מלחמת יום הכיפורים, Milhemet Yom HaKipurim), nota altresì come guerra del Ramadan (in arabo: حرب رمضان), guerra d'ottobre (in arabo: حرب تشرين) o guerra israelo-araba del 1973, fu un conflitto armato combattuto dal 6 al 25 ottobre 1973 tra una coalizione araba, composta principalmente da Egitto e Siria, e Israele. (it)
- The Yom Kippur War, also known as the Ramadan War, the October War, the 1973 Arab–Israeli War, or the Fourth Arab–Israeli War, was an armed conflict fought from 6 to 25 October 1973 between Israel and a coalition of Arab states led by Egypt and Syria. The majority of combat between the two sides took place in the Sinai Peninsula and the Golan Heights—both of which were occupied by Israel in 1967—with some fighting in African Egypt and northern Israel. Egypt's initial objective in the war was to seize a foothold on the eastern bank of the Suez Canal and subsequently leverage these gains to negotiate the return of the rest of the Israeli-occupied Sinai Peninsula. (en)
- 욤키푸르 전쟁, 라마단 전쟁, 10월 전쟁(מלחמת יום הכיפורים, Milẖemet Yom HaKipurim, or מלחמת יום כיפור, Milẖemet Yom Kipur; حرب أكتوبر, Ḥarb ʾUktōbar, or حرب تشرين, Ḥarb Tišrīn), 또는 1973년 아랍-이스라엘 전쟁은 1973년 10월 6일부터 10월 25일까지 이집트와 시리아가 주축이 된 아랍 연합군과 이스라엘이 치른 전쟁이다. 전투는 대부분 1967년 6일 전쟁 이후 이스라엘이 점령한 시나이반도와 골란 고원을 중심으로 벌어졌다. 이집트의 대통령 안와르 사다트는 수에즈 운하도 다시 이집트의 통제권에 두기를 원했다. 이스라엘 지도자들은 확신하지 못했지만, 아랍군은 이스라엘을 완전히 격멸하려고 계획하지는 않았다. 10월 22일, 유엔의 중재안이 발표되었고, 양측은 서로 중재안을 위반했다고 비난했다. 10월 24일, 이스라엘군은 거점을 강화해 이집트 제3군과 수에즈를 포위하는 데 성공했다. 이로 인해 미국과 소련 사이에 긴장이 높아지게 되었고, 제2차 휴전안이 10월 25일 발표되어 욤키푸르 전쟁은 종결되었다. (ko)
- De Jom Kipoer-oorlog of Oktoberoorlog, ook bekend als de Ramadanoorlog (Arabisch: حرب أكتوبر, Ḥarb ʾUktōbar, of حرب تشرين Ḥarb Tišrīn; Hebreeuws: מלחמת יום הכיפורים, Milẖemet Jom HaKipoerim of מלחמת יום כיפור, Milẖemet Jom Kipoer), was een militair conflict tussen Israël en een coalitie gevormd door Egypte en Syrië, tussen 6 oktober 1973 en 22 of 25 oktober afhankelijk van het oorlogsfront. "Jom Kipoer-oorlog", ook gespeld als Jom Kippoer-oorlog of Yom Kippoer-oorlog is de naam die in Israël aan deze oorlog gegeven is omdat op Jom Kipoer, de Grote verzoendag, Egypte en Syrië Israël aanvielen in een poging hun in 1967 door Israël bezette gebieden te heroveren. Ook Marokko, Irak, Algerije, Koeweit en Saoedi-Arabië zouden via expeditiemachten aan de strijd deelnemen. (nl)
- Wojna Jom Kipur, wojna Jom Kippur – wojna Izraela z koalicją Egiptu i Syrii w 1973 roku (znana także jako wojna październikowa lub wojna ramadanowa; hebr. יום הכיפורים, Milchemet Jom ha-Kipurim, arab. حرب تشرين, Harb Tiszrin), trwająca od 6 do 26 października. Wojna rozpoczęła się w dniu żydowskiego święta Jom Kipur od zaskakującego uderzenia połączonych sił Egiptu i Syrii. Najechały one półwysep Synaj i Wzgórza Golan, które pozostawały pod kontrolą Izraela od czasu wojny sześciodniowej w 1967 roku. (pl)
- Guerra do Yom Kippur (em hebraico: מלחמת יום הכיפורים; transliterado: Milchemet Yom HaKipurim ou מלחמת יום כיפור, Milchemet Yom Kipur; em árabe: حرب أكتوبر, transl. ħarb October, ou حرب تشرين, ħarb Tishrin), também conhecida como Guerra Árabe-Israelense de 1973, Guerra de Outubro, Guerra do Ramadão ou ainda Quarta guerra Árabe-Israelense, foi um conflito militar ocorrido de 6 de outubro a 26 de outubro de 1973, entre uma coalizão de estados árabes, liderada por Egito e Síria, contra Israel. O episódio começou com um ataque do Egito e da Síria. (pt)
- Jom kippurkriget, även kallat Oktoberkriget eller Ramadankriget (hebreiska: מלחמת יום הכיפורים; translitteration: Milẖemet Yom HaKipurim eller מלחמת יום כיפור, Milẖemet Yom Kipur; arabiska: حرب أكتوبر; translitteration: ħarb Aktoobar eller حرب تشرين, ħarb Tishrin) också känt som Arabisk-israeliska kriget 1973 och Fjärde arabisk-israeliska kriget, utkämpades mellan 6 och 25 oktober 1973 mellan Israel och en koalition av arabiska stater under ledning av Egypten och Syrien. (sv)
- Війна Судного дня (IV Арабо-ізраїльська війна, Жовтнева війна) — збройний конфлікт між Ізраїлем з одного боку і Єгиптом та Сирією з іншого. Була розпочата 6 жовтня 1973 року арабськими країнами, закінчилася за 18 діб. Війна почалася з неочікуваної для ізраїльтян атаки єгипетських та сирійських військ під час єврейського свята Йом-Кіпур. Армії перетнули лінії припинення вогню на Синайському півострові та Голанських висотах і розпочали наступ в глиб території Ізраїлю. (uk)
- Война Судного дня (также Октябрьская война, «Арабо-израильская война 1973 года») — военный конфликт между коалицией арабских государств с одной стороны и Израилем с другой стороны, происходивший с 6 по 23 октября 1973 года. Предпосылками конфликта стало желание Египта и Сирии вернуть территории, потерянные во время Шестидневной войны. Война имела далеко идущие последствия. (ru)
|
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
