| dbo:abstract
|
- El tenebrisme és un estil pictòric que es basa en una aplicació radical del clarobscur, per la qual únicament les figures temàticament centrals destaquen il·luminades d'un fons generalitzadament molt fosc. S'ignora si per influència de Caravaggio o per un desenvolupament paral·lel, l'estil cobraria molta rellevància en la de finals del segle xvi i començaments del xvii, a partir de l'obra del català Francesc Ribalta. Ribalta empraria el color i la llum per a donar volum a les figures, i per a destacar els protagonistes en els seus frescos religiosos. El seu estil influiria en el del seu fill Joan Ribalta, mort primerencament, i Vicent Castelló. Indirectament pesaria també en Zurbarán i en el més destacat dels tenebristes espanyols, José de Ribera; aquest últim duria a la seva maduresa l'estil, emprant els volums ombrats per a reforçar l'horror i crueltat dels temes. (ca)
- Tenebrismus, česky Temnosvit (z italského tenebroso - temný) je umělecký směr v malířství založený na prudkém střídání světla a stínu, viz též šerosvit. Směr se objevil v sedmnáctém století a mezi jeho představitele patří Caravaggio, Georges de La Tour, a Rembrandt van Rijn. (cs)
- القتاميّة اسم يطلق، في فن الرسم، على نزعة عند بعض الفنانين إلى جعل الصور، في لوحاتهم، قاتمة يلفها الظلام إلا من نور شمعة في كثير من الأحيان. ويُعتبر الرسام الإيطالي كارافادجو (1573 - 1610 م) أول من اصطنع القتامية، في حين يعتبر الرسام الفرنسي جورج دو لا تور (1593 - 1652 م) من أبرز أعلامها. (ar)
- Ο όρος τενεμπρισμός, από την ιταλική λέξη tenebroso (ελλ. μτφρ. σκοτεινός), χρησιμοποιείται για να περιγράψει τους σκοτεινούς τόνους στη ζωγραφική, όπως αυτοί αποδόθηκαν σε έργα κυρίως του 17ου αιώνα, ειδικότερα του Καραβάτζιο. Ως ύφος χαρακτηρίζεται από μεγάλες βαθύχρωμες ή σκοτεινές επιφάνειες που συνδυάζονται με μικρότερες περιοχές κατάλληλα φωτισμένες με τη χρήση χρώματος, με αποτέλεσμα τη δημιουργία δραματικών φωτοσκιάσεων. Από τον 17ο αιώνα μέχρι τα τέλη του 19ου, ο όρος tenebroso χρησιμοποιήθηκε υποτιμητικά, ασκώντας κριτική σε έργα του Καραβάτζιο, του Ρέμπραντ και άλλων μιμητών τους και προκειμένου να σχολιαστεί η αφύσικη χρήση του κιαροσκούρο που έκαναν. Οι ρίζες του τενεμπρισμού τοποθετούνται χρονικά περίπου το 1600, στη Ρώμη, και μεταξύ των πρώτων χαρακτηριστικών έργων συγκαταλέγονται οι πίνακες του Καραβάτζιο για το παρεκκλήσι Κονταρέλι του ναού Σαν Λουίτζι ντέι Φραντσέζι. Αρκετοί Ιταλοί καλλιτέχνες μιμήθηκαν τον τενεμπρισμό του Καραβάτζιο στις αρχές του 17ου αιώνα, ενώ επηρεάστηκαν από αυτόν και ζωγράφοι που επισκέφτηκαν τη Ρώμη και τη Νάπολι, όπως ο Χοσέ Ριμπέρα από την Ισπανία, ο Ολλανδός Χέρριτ φαν Χόντχορστ και ο Γάλλος Ζωρζ ντε Λα Τουρ. Για τον ιστορικό , ο τενεμπρισμός του Καραβάτζιο υπήρξε ξεχωριστός και περιγράφει χαρακτηριστικά πως χρησιμοποίησε το στυλ αυτό σε τέτοιο βαθμό, ώστε να να μη ζωγραφίζει ποτέ τις ανθρώπινες μορφές στο φως της ημέρας αλλά να βρίσκει τον τρόπο να τοποθετούνται στο ημίφως ενός κλειστού χώρου, με το φως να διαχέεται σχεδόν κάθετα από ψηλά, δημιουργώντας έτσι μία ισχυρή αντίθεση μεταξύ φωτός και σκότους. Αν και συχνά ταυτίζεται με το ύφος του Καραβάτζιο, οι ρίζες του μπορούν να αναζητηθούν στον τρόπο με τον οποίο εφάρμοσε την τεχνική του κιαροσκούρο ο Λεονάρντο ντα Βίντσι, στις νυχτερινές σκηνές του Κορρέτζο και άλλων ζωγράφων της Λομβαρδίας, καθώς και στο βενετικό κιαροσκούρο του Τιντορέττο. Οι σκοτεινοί τόνοι στη ζωγραφική συνδέονται παραδοσιακά με την ερμηνεία τους ως φορέων του κακού, σε αντιδιαστολή με το φως που συμβολίζει το καλό ή το θείο. Σύμφωνα με μία διαφορετική ερμηνεία, στον τενεμπρισμό, η αναγωγή του σκότους σε στοιχείο εφάμιλλης αξίας με το φως, τόσο σε επίπεδο εικονογραφίας όσο και συμβολικά, ενδεχομένως σχετίζεται με πνευματικά ρεύματα στη θρησκεία ή στην αλχημεία που ταύτισαν το σκότος με θετικά πρότυπα. (el)
- Tenebrismus ist ein Begriff aus der Malerei, der sich von italienisch oder spanisch tenebroso, „finster, dunkel“ ableitet. Gemeint ist eine kräftige, besonders kontrastierende Form der Helldunkelmalerei (Chiaroscuro), bei der sich Figuren und/oder Gegenstände vor einem sehr dunklen oder schwarzen Hintergrund hell(er) abheben. Tragende Farben sind dabei Schwarz- sowie in den Schattenpartien Braun-, Grau- und Olivtöne, die die natürlichen Farben aufheben, während im Lichterteil, den hellen Partien des Gemäldes, die natürlichen Farben mit einbezogen werden. Nicht selten werden auch besondere Lichteffekte, z. B. die Flamme eine Kerze, dargestellt. Der Tenebrismus wurde nicht nur für düstere, schreckliche oder unheimliche Themen verwendet, sondern gibt insbesondere religiösen Darstellungen oft etwas Geheimnisvolles, Intimes und Mystisches. Auch eine immanente Symbolik von Licht (im Sinne von gut, heilig) und Finsternis (im Sinne von sündig, böse) ist vor allem bei christlichen Darstellungen möglich und oft wahrscheinlich. In der Literatur wird der Begriff manchmal sehr eng definiert und zum Beispiel auf Stilrichtungen der spanischen und italienischen Malerei des Barock oder gar nur des 17. Jahrhunderts angewandt, was jedoch zu kurz greift. Starke Gemeinsamkeiten und begriffliche Überschneidungen bestehen zum sogenannten Nachtstück. (de)
- Tenebrismoa, Mendebaldeko margolaritzaren historian, margoaren eragin areagotzeko argitasun eta iluntasunak bortizki nabarmentzeko joera da. Tenebrismoaren jarraitzaileen koadroetan irudiak atzealde ilun edo beltz baten gainean margotu ohi dira, irudiak berak argi biziz argiturik. Tenebrismoaren lehenengo maisua eta sortzailea Caravaggio italiar pintorea izan zen. Haren jarraitzaile nagusiak, XVII. mende hasieratik aurrera, frantsesa, eta holandarrak eta Francisco de Zurbarán espainiarra izan ziren. (eu)
- Tenebrismo es el nombre que la historiografía del arte da a un estilo o corriente de la pintura del barroco correspondiente a su fase inicial, a comienzos del siglo XVII, cuyos principales exponentes son el italiano Caravaggio y José de Ribera (el Españoleto, afincado en Nápoles). El tenebrismo se caracteriza por el violento contraste de luces y sombras mediante una forzada iluminación (de forma muy evidente cuando se hace llegar un foco de luz marcando una diagonal en la pared del fondo, como la que proviene de un tragaluz en un sótano —es habitual referirse a este recurso como luz de sótano o luz de bodega—). La palabra proviene del latín tenĕbrae ("tinieblas"). Se ha llegado a identificar como una corriente específicamente propia de la escuela española o tenebrismo español, que surgió a comienzos del siglo XVII como resultado del impacto del caravaggismo en la tradición del uso de la técnica del claroscuro ya incorporada en la pintura española y empleada profusamente en la segunda mitad del siglo XVI (Pedro de Campaña, El Greco, Luca Cambiaso, Morales el divino, Navarrete el mudo, Juan de Roelas). De este conjunto de pintores, que a veces reciben la equívoca denominación de luministas, hay quien considera ya tenebristas a Sánchez Cotán o a Luis Tristán, a pesar de no haber recibido la influencia de Caravaggio; pero el primer núcleo propiamente tenebrista es la de Francisco Ribalta, con el que entró en contacto Pedro de Orrente, que se había formado con El Greco y Tristán en Toledo y de donde surgió Ribera (aunque la totalidad de su obra conocida se hizo en Nápoles). Menor correspondencia con las convenciones tenebristas tuvo la escuela sevillana de Herrera el viejo y Francisco Pacheco, de donde saldrían Zurbarán y Velázquez. Los periodos siguientes al barroco tenebrista: el de mediados del siglo XVII y el o de finales del XVII y comienzos del XVIII, no se caracterizan particularmente por este recurso. Ya en el siglo XIX, el realismo pictórico recuperó los efectos lumínicos tenebristas, tal como se ve en algunas obras de Léon Bonnat. No debe confundirse o identificarse de forma total con la técnica del claroscuro, que como tal técnica se ha empleado en muy distintos contextos estilísticos y cronológicos, antes y después del Barroco. A veces se emplean las expresiones tenebrismo naturalista y naturalismo tenebrista, que lo ponen en relación con el naturalismo o realismo artístico, un enfoque estético común a distintos estilos y escuelas, y que no debe confundirse con el movimiento pictórico francés de finales del siglo XIX denominado "naturalismo".
* Crucifixión, de Pedro de Campaña, 1550.
* Varón de dolores, de Luis de Morales, 1560.
* Virgen con niño, de Luca Cambiaso, 1575-1580.
* Adoración de los pastores, del Greco, 1612-1614.
* Pentecostés, de Luis Tristán.
* Virgen despertando al niño, de Sánchez Cotán.
* Pentecostés, de Juan de Roelas.
* Sacrificio de Isaac, de Pedro de Orrente, 1616. (es)
- Le ténébrisme (en italien, tenebroso) est un style de peinture d'art où la lumière directe, sans diffusion, produit des effets de lumière contrastés avec les zones non éclairées qui dominent et servent de fond. Ainsi, les volumes se détachent en pleine lumière sur les ténèbres qui les environnent. Le ténébrisme est l'une des caractéristiques du caravagisme mais cette pratique, comme la lumière naturelle directe et tout comme la peinture à la chandelle, était déjà employée dans la peinture italienne et en Europe du Nord avant Caravage. Le succès que Le Caravage a obtenu après la réalisation de l'ensemble des peintures de Saint-Louis-des-Français (1599-1600) et le prix atteint, de son vivant, par ses tableaux, ont entrainé un usage massif de procédés, dont le ténébrisme, observable dans ses tableaux, a suscité un engouement chez de très nombreux peintres, dont ceux que l’on appelle les caravagesques. (fr)
- Tenebrisme (dalam bahasa Italia: tenebroso) merupakan sebuah gaya lukisan dengan cahaya langsung, tanpa difusi, yang menghasilkan efek cahaya yang kontras dengan area yang gelap yang mendominasi dan berfungsi sebagai latar belakang. Dengan demikian, volume menonjol dalam cahaya penuh di kegelapan yang mengelilinginya. Istilah ini agak kabur, dan cenderung dihindari oleh sejarahwan seni modern. (in)
- Tenebrism, from Italian tenebroso ("dark, gloomy, mysterious"), also occasionally called dramatic illumination, is a style of painting using especially pronounced chiaroscuro, where there are violent contrasts of light and dark, and where darkness becomes a dominating feature of the image. The technique was developed to add drama to an image through a spotlight effect, and is common in Baroque paintings. Tenebrism is used only to obtain a dramatic impact while chiaroscuro is a broader term, also covering the use of less extreme contrasts of light to enhance the illusion of three-dimensionality. (en)
- テネブリズム（Tenebrism）は、光と闇の強烈なコントラストを用いた絵画のスタイル。語源はイタリア語のテネブローソ tenebroso （闇） で、dramatic illumination （劇的照明）とも呼ばれる。明暗法のより高まった様式で、暗闇から人物が浮かび上がったような画面を作る。この言葉はここ10年ほど美術史家はほとんど用いておらず、明確な定義も不足している。用いられるとしたら、スペインの、とくに17世紀の画家たちにで、他と区別するため、語頭を大文字で書く。 テネブリズムと明暗法の違いを、最も良く説明しているのは、ドイツの美術史家ルドルフ・ウィットカウアー（1901年 - 1971年）の次の文であろう。 カラバッジオの光は孤立している。それは空間も空気も作らない。その絵の中の闇は否定的な何かでしかない。つまり闇とは、光が存在しないところ。光は人物や物を照らすものの、それらは中身が詰まっていて、光を通さず、光に溶けることもないから、そこに闇が生まれる。同じことは、ティツィアーノ、ティントレット、レンブラントの作品にも言える。 テネブリズムという言葉は通常17世紀以降の画家たちに使われるが、その直前のティントレットとエル・グレコも時にテネブリストと呼ばれることがある。エル・グレコの絵『寓話』は、闇の中で一つの火を囲む少年、男、猿を、異なる3つの方法で描き分けている。しかし、最も有名なテネブリストは誰かというと、やはりカラバッジオだろう。この技法の普及者であり、イタリアに、オランダに（）、そしてスペインにもフランシスコ・リバルタやホセ・デ・リベーラといった、多くの追随者を生んだ。フランスのジョルジュ・ド・ラ・トゥールもテネブリストだと言われる場合がある。彼は1本の蝋燭の光の回りに多くのものを描いた。また、レンブラントをテネブリストだとも。 しかし、少ない光源しかない夜景描写の重要な革新者であるにもかかわらず、ドイツのアダム・エルスハイマーに対して、この言葉が使われることは滅多にない。彼の闇のエリアには常にディテールと興味をひく物でいっぱいであるからだろうか。 後の時代で、類似したものというと、ドラクロワ、ジョセフ・ライト・オブ・ダービーなどのロマン派の画家たちの作品がある。しかし、通常、彼らをテネブリストと言うことはない。 (ja)
- Il tenebrismo è una corrente pittorica cronologicamente collocabile all’inizio del XVII secolo, nella fase iniziale della pittura barocca. La caratteristica principale di questo stile pittorico è l'utilizzo di contrasti chiaroscurali molto forti, ripresi dall'italiano Caravaggio. Principale esponente della scuola fu José de Ribera. (it)
- Tenebrisme, van het Latijnse tenebra (duisternis) of het Italiaanse tenebroso (donker, somber, mysterieus), soms ook 'dramatische belichting' genoemd, is een schilderstijl met uitgesproken clair-obscur (Italiaans chiaroscuro), met sterke licht-donkercontrasten waarbij het donker een overheersende factor van het beeld is. De techniek werd ontwikkeld om drama aan de afbeelding toe te voegen door het onderwerp als het ware in de spotlights te zetten. Het effect wordt veel gebruikt in schilderijen uit de barok. Clair-obscur is een bredere term waartoe ook het gebruik van minder uitgesproken contrasten behoort die de illusie van ruimtelijkheid versterken. De Italiaanse kunsthistoricus interpreteerde het tenebrisme in de Romeinse schilderkunst rond 1600 in de context van theoretische vragen over zien, weten en representeren (I. Sapir, 2008, Ténèbres sans leçons: esthétique et épistémologie de la peinture ténébriste romaine 1595-1610). (nl)
- Tenebryzm (z łac. tenebrae - mrok) – sposób kompozycji obrazu, polegający na użyciu ciemnej tonacji barwnej, w której postacie ludzkie i przedmioty wydobyte są z mrocznego tła ostrym światłocieniem. Tenebryzm stosowany był w malarstwie północnowłoskim w II połowie XVI wieku (maniera tenebrosa) i w malarstwie barokowym, zwłaszcza przez Caravaggia (caravaggionizm) i Rembrandta. (pl)
- Tenebrismo foi uma tendência pictórica nascida no Barroco que se perpetuou irregularmente até o Romantismo. Seu nome deriva de tenebra (treva, em latim), e é uma radicalização do princípio do chiaroscuro. Teve precedentes no Renascimento desenvolveu-se com maior força a partir da obra do italiano Caravaggio, sendo praticada também por outros artistas da Espanha, Países Baixos e França. Como corrente estilística teve curta duração, mas em termos de técnica representou uma importante conquista, que foi incorporada à história da pintura ocidental. Por vezes o Tenebrismo é usado como sinônimo de Caravaggismo, mas não são coisas idênticas. Os intensos contrastes de luz e sombra emprestam um aspecto monumental aos personagens, e embora exagerada, é uma iluminação que aumenta a sensação de realismo. Torna mais evidentes as expressões faciais, a musculatura adquire valores escultóricos, e se enfatizam o primeiro plano e o movimento. Ao mesmo tempo, a presença de grandes áreas enegrecidas dá mais importância à pesquisa cromática e ao espaço iluminado como elementos de composição com valor próprio. Na França Georges de La Tour foi um dos adeptos da técnica; na Itália, , Giovanni Baglione e Mattia Preti, e na Holanda, Rembrandt van Rijn. Mas talvez os mais típicos representantes são os espanhóis José de Ribera, Francisco Ribalta e Francisco de Zurbarán. (pt)
- Tenebroso (it. tenebroso ’mörk’) är en variant av klärobskyrmåleri som utövades av konstnärer i Neapel, Nederländerna och Spanien i Caravaggios efterföljd. De kallas vanligen caravaggister. Denna konstartikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- Тенебризм (іт. tenebre — темрява) — живописна манера, техніка і тип композиції, в основі якого лежить робота зі світлотінню. У картинах, виконаних у такій манері, пряме, густе світло моделює об'єми та створює контрастні із неосвітленими ділянками, які слугують тлом. Таким чином, об'єми виділяються світлом, ніби виростаючи з навколишньої темряви. Тенебризм є характерною рисою караваджизму, однак ця манера була відомою живописцям Італії та країн північної Європи ще до Караваджо. Розквіт тенебризму, що припав на XVII століття, крім очевидного впливу цього італійського художника, виражає також загальноєвропейський духовний настрій епохи, що надала поняттю темряви особливе образотворче, психологічне та теологічне значення. (uk)
- Тенебризм (итал. Il tenebrismo, от итал. tenebroso — мрачный, тёмный) — живописная манера, техника и течение в искусстве эпохи барокко, сложившееся в Риме в XVII веке под воздействием живописи Караваджо. В основе искусства тенебристов, как и представителей «живописи ночных сцен», лежит работа с эффектами света и тени. В итальянской историографии искусство «тенебристов» относят к начальной фазе барочной живописи, но при этом подчёркивается, что понятие тенебризма много шире живописи, основанной на эффектах светотени, «скрытого источника света», или так называемого «света прожектора» (итал. effetto riflettore). При этом искусство тенебризма связано как художественным направлением реализма, так и с натуралистическими эффектами и техническими приёмами. В картинах, выполненных в манере тенебризма, «прямой, густой свет моделирует объёмы и производит контрастные световые эффекты с неосвещёнными участками, которые служат в качестве фона. Таким образом, объёмы выделяются светом, как бы вырастая из окружающей темноты». По определению Б. Р. Виппера тенебризм в Италии XVII века означал «бездонное пространство, выталкивающее человека и предметы вперёд, в осязательную близость, и в то же время изолирующее их друг от друга». В этом пространственном качестве проявляется некоторая театральность композиции света и тени, свойственная, впрочем, и многим картинам Караваджо. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Tenebrismus, česky Temnosvit (z italského tenebroso - temný) je umělecký směr v malířství založený na prudkém střídání světla a stínu, viz též šerosvit. Směr se objevil v sedmnáctém století a mezi jeho představitele patří Caravaggio, Georges de La Tour, a Rembrandt van Rijn. (cs)
- القتاميّة اسم يطلق، في فن الرسم، على نزعة عند بعض الفنانين إلى جعل الصور، في لوحاتهم، قاتمة يلفها الظلام إلا من نور شمعة في كثير من الأحيان. ويُعتبر الرسام الإيطالي كارافادجو (1573 - 1610 م) أول من اصطنع القتامية، في حين يعتبر الرسام الفرنسي جورج دو لا تور (1593 - 1652 م) من أبرز أعلامها. (ar)
- Tenebrismoa, Mendebaldeko margolaritzaren historian, margoaren eragin areagotzeko argitasun eta iluntasunak bortizki nabarmentzeko joera da. Tenebrismoaren jarraitzaileen koadroetan irudiak atzealde ilun edo beltz baten gainean margotu ohi dira, irudiak berak argi biziz argiturik. Tenebrismoaren lehenengo maisua eta sortzailea Caravaggio italiar pintorea izan zen. Haren jarraitzaile nagusiak, XVII. mende hasieratik aurrera, frantsesa, eta holandarrak eta Francisco de Zurbarán espainiarra izan ziren. (eu)
- Tenebrisme (dalam bahasa Italia: tenebroso) merupakan sebuah gaya lukisan dengan cahaya langsung, tanpa difusi, yang menghasilkan efek cahaya yang kontras dengan area yang gelap yang mendominasi dan berfungsi sebagai latar belakang. Dengan demikian, volume menonjol dalam cahaya penuh di kegelapan yang mengelilinginya. Istilah ini agak kabur, dan cenderung dihindari oleh sejarahwan seni modern. (in)
- Tenebrism, from Italian tenebroso ("dark, gloomy, mysterious"), also occasionally called dramatic illumination, is a style of painting using especially pronounced chiaroscuro, where there are violent contrasts of light and dark, and where darkness becomes a dominating feature of the image. The technique was developed to add drama to an image through a spotlight effect, and is common in Baroque paintings. Tenebrism is used only to obtain a dramatic impact while chiaroscuro is a broader term, also covering the use of less extreme contrasts of light to enhance the illusion of three-dimensionality. (en)
- Il tenebrismo è una corrente pittorica cronologicamente collocabile all’inizio del XVII secolo, nella fase iniziale della pittura barocca. La caratteristica principale di questo stile pittorico è l'utilizzo di contrasti chiaroscurali molto forti, ripresi dall'italiano Caravaggio. Principale esponente della scuola fu José de Ribera. (it)
- Tenebryzm (z łac. tenebrae - mrok) – sposób kompozycji obrazu, polegający na użyciu ciemnej tonacji barwnej, w której postacie ludzkie i przedmioty wydobyte są z mrocznego tła ostrym światłocieniem. Tenebryzm stosowany był w malarstwie północnowłoskim w II połowie XVI wieku (maniera tenebrosa) i w malarstwie barokowym, zwłaszcza przez Caravaggia (caravaggionizm) i Rembrandta. (pl)
- Tenebroso (it. tenebroso ’mörk’) är en variant av klärobskyrmåleri som utövades av konstnärer i Neapel, Nederländerna och Spanien i Caravaggios efterföljd. De kallas vanligen caravaggister. Denna konstartikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- El tenebrisme és un estil pictòric que es basa en una aplicació radical del clarobscur, per la qual únicament les figures temàticament centrals destaquen il·luminades d'un fons generalitzadament molt fosc. S'ignora si per influència de Caravaggio o per un desenvolupament paral·lel, l'estil cobraria molta rellevància en la de finals del segle xvi i començaments del xvii, a partir de l'obra del català Francesc Ribalta. (ca)
- Ο όρος τενεμπρισμός, από την ιταλική λέξη tenebroso (ελλ. μτφρ. σκοτεινός), χρησιμοποιείται για να περιγράψει τους σκοτεινούς τόνους στη ζωγραφική, όπως αυτοί αποδόθηκαν σε έργα κυρίως του 17ου αιώνα, ειδικότερα του Καραβάτζιο. Ως ύφος χαρακτηρίζεται από μεγάλες βαθύχρωμες ή σκοτεινές επιφάνειες που συνδυάζονται με μικρότερες περιοχές κατάλληλα φωτισμένες με τη χρήση χρώματος, με αποτέλεσμα τη δημιουργία δραματικών φωτοσκιάσεων. Από τον 17ο αιώνα μέχρι τα τέλη του 19ου, ο όρος tenebroso χρησιμοποιήθηκε υποτιμητικά, ασκώντας κριτική σε έργα του Καραβάτζιο, του Ρέμπραντ και άλλων μιμητών τους και προκειμένου να σχολιαστεί η αφύσικη χρήση του κιαροσκούρο που έκαναν. (el)
- Tenebrismus ist ein Begriff aus der Malerei, der sich von italienisch oder spanisch tenebroso, „finster, dunkel“ ableitet. Gemeint ist eine kräftige, besonders kontrastierende Form der Helldunkelmalerei (Chiaroscuro), bei der sich Figuren und/oder Gegenstände vor einem sehr dunklen oder schwarzen Hintergrund hell(er) abheben. Tragende Farben sind dabei Schwarz- sowie in den Schattenpartien Braun-, Grau- und Olivtöne, die die natürlichen Farben aufheben, während im Lichterteil, den hellen Partien des Gemäldes, die natürlichen Farben mit einbezogen werden. Nicht selten werden auch besondere Lichteffekte, z. B. die Flamme eine Kerze, dargestellt. (de)
- Tenebrismo es el nombre que la historiografía del arte da a un estilo o corriente de la pintura del barroco correspondiente a su fase inicial, a comienzos del siglo XVII, cuyos principales exponentes son el italiano Caravaggio y José de Ribera (el Españoleto, afincado en Nápoles). El tenebrismo se caracteriza por el violento contraste de luces y sombras mediante una forzada iluminación (de forma muy evidente cuando se hace llegar un foco de luz marcando una diagonal en la pared del fondo, como la que proviene de un tragaluz en un sótano —es habitual referirse a este recurso como luz de sótano o luz de bodega—). La palabra proviene del latín tenĕbrae ("tinieblas"). (es)
- Le ténébrisme (en italien, tenebroso) est un style de peinture d'art où la lumière directe, sans diffusion, produit des effets de lumière contrastés avec les zones non éclairées qui dominent et servent de fond. Ainsi, les volumes se détachent en pleine lumière sur les ténèbres qui les environnent. (fr)
- テネブリズム（Tenebrism）は、光と闇の強烈なコントラストを用いた絵画のスタイル。語源はイタリア語のテネブローソ tenebroso （闇） で、dramatic illumination （劇的照明）とも呼ばれる。明暗法のより高まった様式で、暗闇から人物が浮かび上がったような画面を作る。この言葉はここ10年ほど美術史家はほとんど用いておらず、明確な定義も不足している。用いられるとしたら、スペインの、とくに17世紀の画家たちにで、他と区別するため、語頭を大文字で書く。 テネブリズムと明暗法の違いを、最も良く説明しているのは、ドイツの美術史家ルドルフ・ウィットカウアー（1901年 - 1971年）の次の文であろう。 カラバッジオの光は孤立している。それは空間も空気も作らない。その絵の中の闇は否定的な何かでしかない。つまり闇とは、光が存在しないところ。光は人物や物を照らすものの、それらは中身が詰まっていて、光を通さず、光に溶けることもないから、そこに闇が生まれる。同じことは、ティツィアーノ、ティントレット、レンブラントの作品にも言える。 しかし、少ない光源しかない夜景描写の重要な革新者であるにもかかわらず、ドイツのアダム・エルスハイマーに対して、この言葉が使われることは滅多にない。彼の闇のエリアには常にディテールと興味をひく物でいっぱいであるからだろうか。 (ja)
- Tenebrismo foi uma tendência pictórica nascida no Barroco que se perpetuou irregularmente até o Romantismo. Seu nome deriva de tenebra (treva, em latim), e é uma radicalização do princípio do chiaroscuro. Teve precedentes no Renascimento desenvolveu-se com maior força a partir da obra do italiano Caravaggio, sendo praticada também por outros artistas da Espanha, Países Baixos e França. Como corrente estilística teve curta duração, mas em termos de técnica representou uma importante conquista, que foi incorporada à história da pintura ocidental. Por vezes o Tenebrismo é usado como sinônimo de Caravaggismo, mas não são coisas idênticas. (pt)
- Tenebrisme, van het Latijnse tenebra (duisternis) of het Italiaanse tenebroso (donker, somber, mysterieus), soms ook 'dramatische belichting' genoemd, is een schilderstijl met uitgesproken clair-obscur (Italiaans chiaroscuro), met sterke licht-donkercontrasten waarbij het donker een overheersende factor van het beeld is. De techniek werd ontwikkeld om drama aan de afbeelding toe te voegen door het onderwerp als het ware in de spotlights te zetten. Het effect wordt veel gebruikt in schilderijen uit de barok. Clair-obscur is een bredere term waartoe ook het gebruik van minder uitgesproken contrasten behoort die de illusie van ruimtelijkheid versterken. (nl)
- Тенебризм (итал. Il tenebrismo, от итал. tenebroso — мрачный, тёмный) — живописная манера, техника и течение в искусстве эпохи барокко, сложившееся в Риме в XVII веке под воздействием живописи Караваджо. В основе искусства тенебристов, как и представителей «живописи ночных сцен», лежит работа с эффектами света и тени. (ru)
- Тенебризм (іт. tenebre — темрява) — живописна манера, техніка і тип композиції, в основі якого лежить робота зі світлотінню. У картинах, виконаних у такій манері, пряме, густе світло моделює об'єми та створює контрастні із неосвітленими ділянками, які слугують тлом. Таким чином, об'єми виділяються світлом, ніби виростаючи з навколишньої темряви. (uk)
|
.jpg?width=300)
.jpg?width=300){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}