| dbo:abstract
|
- متلازمة التأقلم في الفضاء أو دوار الفضاء أو متلازمة التكيف الفضائي (بالإنجليزية: Space adaptation syndrome) هي حالة يعاني منها حوالي نصف رواد الفضاء خلال الأيام الأولى من رحلتهم الفضائية بسبب انعدام الوزن في الفضاء. وتشمل أعراضها الصداع، الشعور بالضيق، التقيؤ، والدوار. تحدث الحالة عندما يكون هناك تناقض بين المدخلات البصرية والجهاز الدهليزي. وبعد حوالي ثلاثة أيام يبدأ الدماغ بالتكيف تلقائيا من خلال الاعتماد على المدخلات البصرية وحدها. (ar)
- La síndrome d'adaptació a l'espai (o en anglès Space adaptation syndrome, SAS), o també malaltia espacial, és una condició experimentada per al voltant de la meitat dels viatgers espacials durant l'adaptació a la ingravidesa. Es relaciona amb el mareig del viatger, ja que el sistema vestibular s'adapta a la ingravidesa. (ca)
- Raumkrankheit ist das Unwohlsein, das Raumfahrer erleben, bis sich ihr Körper an die Schwerelosigkeit angepasst hat. Wie die Seekrankheit wird die Raumkrankheit durch eine Störung des Gleichgewichtsorgans verursacht. Die Raumkrankheit trat während der ersten Raumflüge praktisch nicht auf, da diese Flüge unter sehr beengten Bedingungen stattfanden. Sie wird verstärkt, wenn man in der Lage ist, sich frei umherzubewegen, und tritt deshalb in größeren Raumfahrzeugen häufiger auf. Etwa 70 Prozent aller Space-Shuttle-Astronauten erlebten sie während ihres ersten Fluges. Der erste Fall in der Raumfahrt ist, wie man heute vermutet, 1961 bei German Titow aufgetreten, der von Schwindelgefühlen und Übelkeit berichtete. Die ersten deutlichen Fälle sind bei den frühen Apollo-Flügen aufgetreten. Frank Borman bei Apollo 8 und Russell Schweickart bei Apollo 9 hatten beide deutliche und mäßig schwere Fälle von Raumkrankheit; bei Schweickart hatte dies eine Änderung des Einsatzplanes zur Folge. Wie bei der Seekrankheit können die Symptome von leichter Übelkeit und Desorientierung bis zu Erbrechen und starkem Unwohlsein reichen; Kopfschmerzen und Übelkeit in unterschiedlicher Intensität werden oft berichtet. Etwa die Hälfte der Erkrankten haben leichte Symptome, nur etwa zehn Prozent leiden sehr. Moderne Medikamente gegen Seekrankheit wirken unter anderem auch gegen Raumkrankheit, werden aber selten eingesetzt. Man geht davon aus, dass es besser ist, wenn die Astronauten sich während einiger Tage an die Schwerelosigkeit gewöhnen, als wenn sie während der Dauer ihres Einsatzes den Nebenwirkungen einer Medikation ausgesetzt sind. Allgemein wird nun so vorgegangen, dass während der ersten Tage der Mission keine kritischen Tätigkeiten stattfinden, insbesondere keine Außenbordarbeiten, bei denen ein Erbrechen tödliche Folgen haben könnte. Man lässt den Mannschaften Zeit, sich zu gewöhnen. Auch sonst ist ein längerer Aufenthalt im Zustand der Schwerelosigkeit, beispielsweise in der Erdumlaufbahn, eine starke Belastung für den Körper. Man hat bei den Astronauten festgestellt, dass er sich nachteilig auf das Herz und den Kreislauf, auf die Muskeln, auf den Flüssigkeitshaushalt im Körper und auf die Körperfunktionen auswirkt. Er bewirkt einen Kalziumverlust in den Knochen. Im Jahre 1965, nachdem zwei amerikanische Astronauten vier Tage lang die Erde umkreist hatten, bemerkte man eine weitere unangenehme Folge. Die Ärzte, die sie nach ihrer Rückkehr zur Erde untersuchten, stellten fest, dass sich die zirkulierende Blutmenge vermindert hatte. Experimente auf dem nächsten Flug bestätigten den Blutverlust. Auf dem achttägigen Flug des Raumschiffs Gemini 5 verringerte sich die Anzahl der roten Blutkörperchen der Astronauten um acht Prozent, was etwa einem Viertelliter Blut entspricht. Auf einem späteren, vierzehntägigen Flug verloren zwei andere Astronauten fast einen halben Liter Blut. Dasselbe stellte man bei den Astronauten fest, die zu dem die Erde umkreisenden Weltraumlaboratorium (Skylab) flogen. Die erste Mannschaft erlitt einen Verlust an roten Blutkörperchen von 15 Prozent, bei der zweiten waren es zwölf Prozent. Die erste Mannschaft verlor etwa zehn Prozent ihres Blutplasmas, die zweite etwa 13 Prozent. Auch die dritte Mannschaft erlitt einen Blutverlust.Darüber konnte man im Atlante Journal-Constitution lesen: „Der Verlust an roten Blutkörperchen und an Blutplasma sowie an zellulärer Körperflüssigkeit ist ein ernstes weltraummedizinisches Problem, ganz gleich, welche Ursache diese Erscheinung hat. Es mag übertrieben sein, zu sagen, die Zukunft der bemannten Raumfahrt hänge von seiner Lösung ab, aber die Wahrheit ist nicht allzuweit davon entfernt.“ Einer der Astronauten, die solche Flüge ausführen sollen, sagte deshalb: „Aufgrund dessen, was wir heute wissen, bin ich nicht bereit, morgen zum Mars zu fliegen.“ (de)
- El síndrome de adaptación espacial (SAS) es la forma específica de cinetosis que sufren los astronautas durante un viaje por el espacio y su causa es la ausencia de gravedad. Reduce el rendimiento de los astronautas durante los primeros días de vuelo espacial, pero normalmente la adaptación se produce a los pocos días. Debe evitarse el movimiento excesivo que empeora los síntomas. (es)
- Space adaptation syndrome (SAS) or space sickness is a condition experienced by as many as half of all space travelers during their adaptation to weightlessness once in orbit. It is the opposite of terrestrial motion sickness since it occurs when the environment and the person appear visually to be in motion relative to one another even though there is no corresponding sensation of bodily movement originating from the vestibular system. (en)
- On désigne sous le vocable de mal de l'espace ou syndrome d'adaptation à l'espace les symptômes variés que peuvent présenter les spationautes en impesanteur et qui sont liés à un phénomène de désorientation. Les symptômes les plus fréquents sont une désorientation, des nausées, des vomissements et une somnolence. Ce syndrome serait éprouvé par près de la moitié des astronautes durant leurs premiers jours de séjour dans l'espace. (fr)
- La sindrome da adattamento allo spazio, anche indicata con l'acronimo SAS o con i nomi di sindrome da adattamento spaziale o mal di spazio, è la sensazione di disturbo sperimentata da diversi astronauti nell'adattamento all'assenza di peso. Tale sindrome sembra manifestarsi in misura più accentuata se il veicolo offre un'alta possibilità di movimento, ad esempio è risultata piuttosto alta sullo Space Shuttle. Dovuta probabilmente ai segnali contrastanti ricevuti dal cervello dagli organi sensoriali rispetto a quelli che regolano l'equilibrio (l'apparato vestibolare), può indurre vomito, diarrea, mancanza di appetito, cefalea e malessere diffuso. La sensibilità del singolo astronauta al mal di spazio è difficilmente prevedibile e può risultare più o meno marcata. Dopo una prolungata permanenza nello spazio, può manifestarsi anche al rientro a terra; in tal caso è indicata come "sindrome da sbarco". È trattata con terapie farmacologiche parzialmente efficaci, che generalmente inducono sonnolenza come effetto collaterale. (it)
- 우주 부적응 증후군(영어: Space adaptation syndrome, SAS), 혹은 우주 멀미(영어: Space sickness)는 우주비행사가 우주 공간의 무중력 상태에서 일으키는 신체적 부적응 증상이다. 현기증, 구토, 식욕 감퇴 등 증상은 멀미와 비슷하지만, 멀미약을 먹어도 효과는 없다. 사람이 무중력 공간에 노출된 이후부터 수 시간 안에 일어나, 그 상태가 3~5일 정도 계속된다. 1주일 정도면 거의 원상태로 되돌아가고, 그 후 재발하지 않는다. 연구진은 연구에서 네덜란드 비행훈련센터에 있는 가속도 내성훈련장비인 원심분리기 실험을 통해 SAS가 무중력상태가 아닌 중력 변화에 노출됐을 때도 똑같이 발생한다는 사실을 확인했다.중력은 공간 방향 감각에 중요한 역할을 한다. 이 때문에 무중력상태인 우주공간에 올라갈 때처럼 중력에 변화가 생기면 우리 몸의 균형기관들은 여러 생리적 변화를 통해 이에 적응하게 된다. 하지만 그런 변화에 제대로 적응하지 못하면 메스꺼움과 착시현상, 방향감각 상실 같은 SAS를 겪는 것이다. 사람들은 원심분리기에서 중력의 3배 정도 가속도에 한시간 이상 노출될 때 SAS 증세를 보이는 것으로 나타났다. SAS를 경험한 우주비행사들도 지상에서 원심분리기에서 강한 중력에 오래 노출된 후에는 을 겪는 것으로 나타났다.연구진은 이는 SAS의 원인이 무중력상태 자체가 아니라 그보다는 중력의 변화에 적응하는 과정에 있음을 의미한다며 내이(內耳)와 반고리관 등 균형기관을 조사한 결과 이들 기관이 SAS에 밀접하게 관련돼 있는 것으로 나타났다고 밝혔다. (ko)
- 宇宙酔い（うちゅうよい）とは、宇宙飛行士が宇宙空間の無重力状態において約半数の確率で引き起こす身体症状。 (ja)
- Choroba kosmiczna – zanik czynności organizmu spowodowany długotrwałym przebywaniem w stanie nieważkości. Szacuje się, że połowa astronautów cierpi na chorobę kosmiczną. Jej podstawowe objawy, oprócz zaniku czynności motorycznych, to: brak apetytu, nudności i wymioty. Dolegliwości samoistnie ustępują po 2-3 dniach pobytu na Ziemi. Spośród wszystkich astronautów najgorzej chorobę tę przechodził Edwin Jacob Garn, dlatego żartobliwie nazwano ją "skalą Garna".. (pl)
- Ruimteziekte is het verschijnsel dat wordt veroorzaakt als het vestibulaire systeem (het evenwichtsorgaan) moeite heeft met het aanpassen aan veranderende G-krachten, en vooral de gewichtloosheid die in de ruimte aanwezig is. Symptomen van ruimteziekte zijn onder andere misselijkheid en duizeligheid. Naast symptomen van reisziekte, komt het ook voor dat ruimteziekte desoriëntatie en visuele illusies veroorzaakt. De eerste keer dat ruimteziekte bij een mens voorkwam, was vermoedelijk bij de Russische kosmonaut German Titov; hij was toen aan boord van de Vostok 2. (nl)
- Síndrome de adaptação ao espaço, ou doença do espaço, é o que sentem os astronautas durante a adaptação à microgravidade. Ela está relacionada à doença do movimento, quando o aparato vestibular se adapta ao estado de queda livre. O mal do espaço era realmente desconhecido durante os primeiros voos espaciais, visto que estes eram feitos sob condições bastante restritivas; parece ser agravado quando se é capaz de movimentar-se livremente em todas as direções, e portanto é mais comum em grandes espaçonaves. Cerca de 60% de todos os astronautas do Ônibus Espacial o experimentaram durante seu primeiro voo; o primeiro caso suspeita-se ter sido Gherman S. Titov, em agosto de 1961 a bordo da Vostok 2, que relatou tontura e náusea. Todavia, os primeiros casos significativos ocorreram nos primeiros voos Apollo; Frank Borman na Apollo 8 e Russell Schweickart na Apollo 9 experimentaram casos identificáveis e razoavelmente sérios, que no segundo forçaram a mudança da programação da missão. Quanto à doença do movimento, os sintomas podem variar da náusea leve e desorientação ao vômito e forte desconforto; dores de cabeça e náusea são frequentemente relatados em vários graus. Cerca de metade dos atingidos experimentaram sintomas leves; somente cerca de 10% tiveram problemas mais graves. A reação mais extrema verificada foi sentida pelo senador estadunidense Jake Garn em 1985; depois do seu voo, foi desenvolvida informalmente entre os funcionários da NASA a "escala Garn", para medir as reações ao mal do espaço (com a reação do próprio Garn representando o nível 1 na escala). Na maior parte dos casos, o mal dura de dois a quatro dias. A moderna medicação para a doença do movimento pode combater o mal do espaço, mas raramente é usada; acha-se melhor que os astronautas se adaptem durante um ou dois dias do que mantê-los sedados pelo transcorrer da missão. Atualmente, uma solução geral é assegurar-se de que quaisquer atividades críticas (especialmente atividades extraveiculares, onde vomitar pode ser fatal) não sejam programadas nos primeiros dias da missão; isto permite que a própria tripulação se adapte e se oriente adequadamente. (pt)
- Синдром космической адаптации или космическая болезнь — состояние, которое испытывают по разным оценкам от трети до половины всех космонавтов во время адаптации к невесомости. По симптомам состояние похоже на морскую болезнь: снижение аппетита, головокружение, головная боль, усиление слюноотделения, тошнота, иногда встречается рвота, пространственные иллюзии. Все эти эффекты обычно проходят после 3-6 суток полёта. Впервые это состояние испытал и описал Герман Титов во время своего первого в мире суточного полёта в августе 1961 года. (ru)
- Синдро́м космі́чної адапта́ції або космічна хвороба (англ. Space adaptation syndrome (SAS) — патологічний стан, який відчувають за різними оцінками від третини до половини всіх космонавтів під час адаптації до невагомості. За симптомами синдром схожий на морську хворобу: зниження апетиту, запаморочення, головний біль, посилення слиновиділення, нудота, іноді зустрічається блювання, просторові ілюзії. Всі ці ефекти зазвичай проходять після 3—6 діб польоту. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- متلازمة التأقلم في الفضاء أو دوار الفضاء أو متلازمة التكيف الفضائي (بالإنجليزية: Space adaptation syndrome) هي حالة يعاني منها حوالي نصف رواد الفضاء خلال الأيام الأولى من رحلتهم الفضائية بسبب انعدام الوزن في الفضاء. وتشمل أعراضها الصداع، الشعور بالضيق، التقيؤ، والدوار. تحدث الحالة عندما يكون هناك تناقض بين المدخلات البصرية والجهاز الدهليزي. وبعد حوالي ثلاثة أيام يبدأ الدماغ بالتكيف تلقائيا من خلال الاعتماد على المدخلات البصرية وحدها. (ar)
- La síndrome d'adaptació a l'espai (o en anglès Space adaptation syndrome, SAS), o també malaltia espacial, és una condició experimentada per al voltant de la meitat dels viatgers espacials durant l'adaptació a la ingravidesa. Es relaciona amb el mareig del viatger, ja que el sistema vestibular s'adapta a la ingravidesa. (ca)
- El síndrome de adaptación espacial (SAS) es la forma específica de cinetosis que sufren los astronautas durante un viaje por el espacio y su causa es la ausencia de gravedad. Reduce el rendimiento de los astronautas durante los primeros días de vuelo espacial, pero normalmente la adaptación se produce a los pocos días. Debe evitarse el movimiento excesivo que empeora los síntomas. (es)
- Space adaptation syndrome (SAS) or space sickness is a condition experienced by as many as half of all space travelers during their adaptation to weightlessness once in orbit. It is the opposite of terrestrial motion sickness since it occurs when the environment and the person appear visually to be in motion relative to one another even though there is no corresponding sensation of bodily movement originating from the vestibular system. (en)
- On désigne sous le vocable de mal de l'espace ou syndrome d'adaptation à l'espace les symptômes variés que peuvent présenter les spationautes en impesanteur et qui sont liés à un phénomène de désorientation. Les symptômes les plus fréquents sont une désorientation, des nausées, des vomissements et une somnolence. Ce syndrome serait éprouvé par près de la moitié des astronautes durant leurs premiers jours de séjour dans l'espace. (fr)
- 宇宙酔い（うちゅうよい）とは、宇宙飛行士が宇宙空間の無重力状態において約半数の確率で引き起こす身体症状。 (ja)
- Choroba kosmiczna – zanik czynności organizmu spowodowany długotrwałym przebywaniem w stanie nieważkości. Szacuje się, że połowa astronautów cierpi na chorobę kosmiczną. Jej podstawowe objawy, oprócz zaniku czynności motorycznych, to: brak apetytu, nudności i wymioty. Dolegliwości samoistnie ustępują po 2-3 dniach pobytu na Ziemi. Spośród wszystkich astronautów najgorzej chorobę tę przechodził Edwin Jacob Garn, dlatego żartobliwie nazwano ją "skalą Garna".. (pl)
- Ruimteziekte is het verschijnsel dat wordt veroorzaakt als het vestibulaire systeem (het evenwichtsorgaan) moeite heeft met het aanpassen aan veranderende G-krachten, en vooral de gewichtloosheid die in de ruimte aanwezig is. Symptomen van ruimteziekte zijn onder andere misselijkheid en duizeligheid. Naast symptomen van reisziekte, komt het ook voor dat ruimteziekte desoriëntatie en visuele illusies veroorzaakt. De eerste keer dat ruimteziekte bij een mens voorkwam, was vermoedelijk bij de Russische kosmonaut German Titov; hij was toen aan boord van de Vostok 2. (nl)
- Синдром космической адаптации или космическая болезнь — состояние, которое испытывают по разным оценкам от трети до половины всех космонавтов во время адаптации к невесомости. По симптомам состояние похоже на морскую болезнь: снижение аппетита, головокружение, головная боль, усиление слюноотделения, тошнота, иногда встречается рвота, пространственные иллюзии. Все эти эффекты обычно проходят после 3-6 суток полёта. Впервые это состояние испытал и описал Герман Титов во время своего первого в мире суточного полёта в августе 1961 года. (ru)
- Синдро́м космі́чної адапта́ції або космічна хвороба (англ. Space adaptation syndrome (SAS) — патологічний стан, який відчувають за різними оцінками від третини до половини всіх космонавтів під час адаптації до невагомості. За симптомами синдром схожий на морську хворобу: зниження апетиту, запаморочення, головний біль, посилення слиновиділення, нудота, іноді зустрічається блювання, просторові ілюзії. Всі ці ефекти зазвичай проходять після 3—6 діб польоту. (uk)
- Raumkrankheit ist das Unwohlsein, das Raumfahrer erleben, bis sich ihr Körper an die Schwerelosigkeit angepasst hat. Wie die Seekrankheit wird die Raumkrankheit durch eine Störung des Gleichgewichtsorgans verursacht. Wie bei der Seekrankheit können die Symptome von leichter Übelkeit und Desorientierung bis zu Erbrechen und starkem Unwohlsein reichen; Kopfschmerzen und Übelkeit in unterschiedlicher Intensität werden oft berichtet. Etwa die Hälfte der Erkrankten haben leichte Symptome, nur etwa zehn Prozent leiden sehr. (de)
- 우주 부적응 증후군(영어: Space adaptation syndrome, SAS), 혹은 우주 멀미(영어: Space sickness)는 우주비행사가 우주 공간의 무중력 상태에서 일으키는 신체적 부적응 증상이다. 현기증, 구토, 식욕 감퇴 등 증상은 멀미와 비슷하지만, 멀미약을 먹어도 효과는 없다. 사람이 무중력 공간에 노출된 이후부터 수 시간 안에 일어나, 그 상태가 3~5일 정도 계속된다. 1주일 정도면 거의 원상태로 되돌아가고, 그 후 재발하지 않는다. 연구진은 연구에서 네덜란드 비행훈련센터에 있는 가속도 내성훈련장비인 원심분리기 실험을 통해 SAS가 무중력상태가 아닌 중력 변화에 노출됐을 때도 똑같이 발생한다는 사실을 확인했다.중력은 공간 방향 감각에 중요한 역할을 한다. 이 때문에 무중력상태인 우주공간에 올라갈 때처럼 중력에 변화가 생기면 우리 몸의 균형기관들은 여러 생리적 변화를 통해 이에 적응하게 된다. 하지만 그런 변화에 제대로 적응하지 못하면 메스꺼움과 착시현상, 방향감각 상실 같은 SAS를 겪는 것이다. (ko)
- La sindrome da adattamento allo spazio, anche indicata con l'acronimo SAS o con i nomi di sindrome da adattamento spaziale o mal di spazio, è la sensazione di disturbo sperimentata da diversi astronauti nell'adattamento all'assenza di peso. È trattata con terapie farmacologiche parzialmente efficaci, che generalmente inducono sonnolenza come effetto collaterale. (it)
- Síndrome de adaptação ao espaço, ou doença do espaço, é o que sentem os astronautas durante a adaptação à microgravidade. Ela está relacionada à doença do movimento, quando o aparato vestibular se adapta ao estado de queda livre. (pt)
|
