| dbo:abstract
|
- باندولف الأول الرأس الحديدية (توفي مارس 981) كان أمير بينيفينتو وكابوا من 943 (أو 944) وحتى وفاته. أصبح دوق سبوليتو وكاميرينو في 967 وأصبح أمير ساليرنو في 977 أو 978. كان نبيلًا من أعلام الحرب اللومبارد ضد البيزنطيين والمسلمين للسيطرة على جنوب إيطاليا في القرون التالية لسقوط السلطتين اللومباردية والكارولينجية في شبه الجزيرة الإيطالية. (ar)
- Pandulf I. (genannt Eisenkopf, lat. Capiferreus) († 981) war Fürst von Capua und Benevent und erwarb als Verbündeter Ottos I. die Herzogtümer Spoleto, Camerino und das Fürstentum Salerno. (de)
- Ο Πανδόλφος Α΄ ο Σιδηροκέφαλος (920 - 981) από τον Οίκο των Λαντουλφιδών ήταν πρίγκιπας της Κάπουα και από το 943, από το 967 και από το 977 μέχρι το τέλος του. Υπήρξε πολύ ενεργητικός ηγεμόνας και πολύ καλός σύμμαχος των αυτοκρατόρων της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. Είχε τέσσερις γιους, τον Λανδούλφος Δ΄, τον Πανδόλφος Β΄, τον Λάντενουλφ Β΄ και τον Λάινουλφ. (el)
- Pandulfo I, llamado Cabeza de hierro (Pandolfo Testaferrata o Capodiferro) ( ?-marzo 981) fue un noble lombardo, príncipe de Benevento y Capua de 943 a 981 y de Salerno a partir de 978. (es)
- Pandolf, Pandolphe ou Pandulf Ier, appelé Tête de Fer (en italien : Pandolfo Testaferrata ou Capodiferro) (? - mars 981), est un prince lombard : prince de Capoue de 943 à 981, prince de Bénévent en 944, duc de Spolète et de Camerino en 967, prince de Salerne à partir de 977-978. (fr)
- Pandulf I Ironhead (died March 981) was the Prince of Benevento and Capua from 943 (or 944) until his death. He was made Duke of Spoleto and Camerino in 967 and succeeded as Prince of Salerno in 977 or 978. He was an important nobleman in the fight with the Byzantines and Saracens for control of the Mezzogiorno in the centuries after the collapse of Lombard and Carolingian authority on the Italian Peninsula. He established himself over almost the whole of the southern half of Italia before his death in March 981. His mother was Yvantia. He co-reigned with his father, Landulf II, from 943, when his grandfather Landulf I died, and with his brother Landulf III from 959. Sometime about 955, Pope John XII led an army of Romans, Tuscans, and Spoletans against Landulf II and Pandulf, but Gisulf I of Salerno came to their rescue and no battle was given. The pope and Gisulf made a treaty at Terracina. Gisulf and Pandulf had a strong alliance after that. In 961, Landulf II died and Pandulf and his brother became sole princes, though the elder Pandulf was by far the more domineering. The Chronicum Salernitanum affirms the co-regency, however, and the principle of the indivisibility of the united Capua-Benevento as declared by Atenulf I in 900, when it says Beneventanorum principatum eius filii Pandolfum et Landulfum bifarie regebant . . . communi indivisoque iure, that is "the Beneventan principality was reigned in jointly by Pandulf and Landulf under indivisible common jurisdiction." However, this system eventually collapsed and Pandulf ruled in Capua while Landulf ruled in Benevento. The Chronicum says Pandulf tenuit principatum una cum suo germanus annos octo, that is, "held the principality solely with his brother for eight years." Late in 965, a rebellion in Rome overthrew Pope John XIII, who was arrested and carted off to imprisonment in Campania. Whether he escaped or was released, he arrived in Capua not much later, seeking the protection of Pandulf, who gladly gave it. In return, and for the favour of the citizens, he erected Capua into an archdiocese and gave Pandulf's brother John the pallium. After ten months of exile, another revolt in Rome gave opportunity for return and Pandulf sent the pope back with a Capuan escort. In 967, the Emperor Otto I came down to Rome and granted Pandulf the vacant Duchy of Spoleto and Camerino and charged him with prosecuting the war against the Byzantine Empire. Pandulf and Landulf introduced Prince Gisulf of Salerno to the emperor at this time. They then took part in the imperial campaign of 968, but Landulf retired in illness and died at Benevento leaving two sons: Pandulf and Landulf. Even though Pandulf was with the emperor on the border of Calabria when news of Landulf's death reached him, he quickly returned to Benevento and associated with him his own eldest son Landulf, who was crowned prince in the church of Sancta Sophia, before rejoining the imperial campaign. In that year, Otto left the siege of Bari in the charge of Pandulf, but the Lombard was captured in the (969) by the Byzantines and jailed in Constantinople. In 970, during his absence, the Byzantines besieged Capua and Marinus II of Naples ravaged the countryside. He was released later in the deal in which the Byzantine emperor John Tzimisces gave Theophanu in marriage to Otto's son Otto II. During his absence, the great principality had been administered by Landulf I, Archbishop of Benevento, and the young Landulf, with help from his mother, Pandulf's wife, Aloara. Benevento had been made an archdiocese in 969. In the 960s, Byzantium had been trying to supplant German influence in Salerno and to this end may have engineered the rebellion which temporarily unseated John XIII, a pro-German pope. Prince Gisulf of Salerno, however, was allied both to the Greeks and to his Lombard neighbour Pandulf, whom he had rescued some years before and who was, in fact, staunchly pro-German and anti-Greek. When Gisulf was deposed and removed from office by Pandulf's cousin, Landulf of Conza, in 973, Pandulf restored Gisulf as his vassal. When Gisulf died childless in 977 or 978, Pandulf succeeded in Salerno as per their prior agreement. The policy of the Greeks was a thorough failure and Pandulf (and his Germans) was the winner in southern Italy. He had united all three of the Lombard principalities – Benevento, Capua, and Salerno – and had even gained Spoleto and Camerino. He ruled a large bloc of territories that stretched as far north as Tuscany and as far south as the Gulf of Taranto. In 978, Pandulf confirmed that the Sanctuary of Monte Sant'Angelo sul Gargano belonged the archbishopric of Benevento. This act was witnessed by two Byzantine officials. Pandulf's lands were partitioned among his sons, who fought endlessly over the inheritance. His son Landulf IV received Capua and Benevento and Pandulf II received Salerno. Otto II came down to Rome in 981, however, and Spoleto was given to Thrasimund IV, Duke of Camerino. Then, Pandulf's nephew Pandulf was given Benevento in a partition of Landulf's territory, in which Landulf kept Capua. Finally, Manso I of Amalfi dispossessed the younger Pandulf of Salerno and was confirmed by the Emperor. Pandulf had several other sons: Landenulf, who succeeded Landulf IV in Capua; Laidulf, who succeeded Landenulf; and Atenulf, who died at the Battle of Stilo on 13 July 982. (en)
- Pandolfo I si Kepala Besi (meninggal Maret 981) merupakan seorang Pangeran Benevento dan Capua dari tahun 943 (atau 944) sampai kematiannya. Ia ditunjuk sebagai pada tahun 967 dan menjadi Pangeran Salerno pada tahun 977 atau 978. Ia merupakan seorang bangsawan penting di dalam pertempuran dengan Bizantium dan Saracen untuk mengendalikan Mezzogiorno berabad-abad setelah kehancuran kekuasaan Lombardia dan Kekaisaran Karoling di Semenanjung Italia. Ia membangun kariernya atas hampir sebagian selatan Italia sebelum kematiannya pada bulan Maret 981. Ibundanya adalah Yvantia. Ia memimpin bersama dengan ayahandanya, Landolfo II, dari tahun 943, ketika kakeknya Landolfo I meninggal, dan saudaranya Landolfo III dari tahun 959. Di suatu hari pada sekitar tahun 955, Paus Yohanes XII memimpin sekelompok pasukan Roma, , dan melawan Landolfo II dan Pandolfo, tetapi datang menyelamatkan mereka dan tidak ada perang yang terjadi. Paus dan Gisulfo berdamai di Terracina. Gisulfo dan Pandolfo memiliki hubungan yang kuat setelah itu. Pada tahun 961 Landolfo II meninggal, Pandolfo dan saudaranya menjadi pangeran tunggal, meskipun Pandolfo selama itu lebih berperan penting. Namun menegaskan rekan-pemangku takhta, dan prinsip dari ketidakterpisahan Capua-Benevento yang bersatu seperti yang diumumkan oleh pada tahun 900, dikatakan Beneventanorum principatum eius filii Pandolfum et Landulfum bifarie regebant . . . communi indivisoque iure, yang berarti "Kepangeranan Benevento diperintah bersama oleh Pandolfo dan Landolfo dibawah yuridiksi umum yang terpisah." Namun sistem ini kemudian hancur dan Pandolfo memerintah di Capua dan Landolfo memerintah di Benevento. Chronicum mengatakan Pandolfo tenuit principatum una cum suo germanus annos octo, yang berarti, "memegang kepangeranan semata-mata dengan saudaranya selama delapan tahun." Pada akhir tahun 965, terjadi pemberontakan di Roma yang menggulingkan Paus Yohanes XIII, yang ditahan dan dilempar ke dalam penjara di Campania. Apabila ia melarikan diri atau dibebaskan, ia tiba di Capua tak lama kemudian, meminta perlindungan dari Pandolfo, yang dengan senang hati memberinya. Sebagai imbalannya, dan demi rakyat, ia mendirikan Capua ke dalam keuskupan agung dan memberi saudara Pandolfo Yohanes Pallium. Setelah 10 bulan diasingkan, pemberontakan lainnya di Roma memberinya kesempatan untuk kembali dan Pandolfo mengirim paus kembali dengan kawalan Capua. Wilayah-wilayah Pandolfo dibagi-bagi di antara putra-putranya, yang berselisih tak habis-habisnya atas warisan. Putranya Landolfo IV menerima Capua dan Benevento dan Pandolfo II menerima Salerno. Namun Otto II turun ke Roma pada tahun 981, dan Spoleto diberikan kepada , Adipati Camerino. Kemudian, keponakan Pandolfo diberi Benevento di dalam bagian dari wilayah Landolfo, dimana Landolfo menyimpan Capua. Akhirnya, mencabut hak Pandolfo dari Salerno yang lebih muda dan dipastikan oleh Kaisar. Pandolfo memiliki beberapa putra: , yang menggantikan Landenolfo IV di Capua; , yang menggantikan Landenolfo; dan Atenolfo, yang tewas di dalam pada tanggal 13 Juli 982. (in)
- Pandolfo I, chiamato Testa di Ferro, Testaferrata o Capodiferro (935 – Roma, marzo 981), fu principe di Benevento e Capua dal 943 al 981 e principe di Salerno dal 978. Torre di Capodiferro presso la foce del Garigliano (it)
- Pandulf I of Pandulf IJzerenhoofd (Capua, 1e helft 10e eeuw – maart 981) was een Longobardische vorst in Zuid-Italië die versnipperde vorstendommen verenigde. Het was een periode waarin de Byzantijnen delen van Zuid-Italië bestuurden nadat zij het hertogdom Benevento versplinterd hadden. (nl)
- Пандульф I Железная Голова (итал. Pandolfo I Testadiferro; умер в марте 981) — князь Беневенто и князь Капуи с 943 или 944 года, герцог Сполето с 967 года, князь Салерно с 977 или 978 года; правитель, сыгравший важную роль в борьбе с сарацинами и византийцами за контроль над Южной Италией. (ru)
- Пандульф або Пандульф Залізна Голова (італ. Pandolfo; †981), князь Беневентський і князь Капуанський з 943, герцог Сполетський з 967, князь Салернський з 977. Був можновладцем, який відіграв важливу роль у боротьбі з сарацинами та візантійцями за Меццоджорно. Його матір'ю була Івантія. Пандульф співправив зі своїм батьком Ландульфом II з 943, коли його прадід Ландульф I помер, і зі своїм братом з 959. Близько 955 папа Римський Іоанн XII повів об'єднану армію римлян, і сполетанців проти Ландульфа II і Пандульфа, проте Гізульф I прибув на допомогу та відвернув битву. Папа і Гізульф підписали договір у Террачіні. Пандульф і Гізульф з того часу підтримували міцний союз. У 961 Ландульф II помер, тому Пандульф і його брат стали правити, хоча старший брат домінував у цьому союзі. У 965 бунт у Римі призвів до зміщення папи Івана XIII, якого тримали в ув'язненні в Кампанії. Папа утік і прибув до Капуї, благаючи захисту у Пандульфа, який радо допоміг йогму. За це папа надав Капуї статус архидіоцезії та вручиив братові Пандульфа Іоанну . Через десять місяців інший бунт римлян дозволив Івану XIII за допомогою Пандульфа повернути собі папський престол. У 967 імператор Священної Римської імперії Оттон I Великий прибув до Риму і подарував Пандульфу вакантний титул герцога Сполетського та зобов'язав його вести війну проти візантійців. Пандульф і Ландульф почали військові дії у 968, проте молодший брат захворів і помер, залишивши 2 синів: і . Проте, Пандульф I позбавив своїх племінників власності і став правити одноособово, відновивши військові дії проти візантійців. Того ж року Оттон I доручив Пандульфу вести облогу Барі. У 969 Пандульф був полонений візантійцями та утримувався у тюрмі в Константинополі. Звільнений у 970 після того як Візантійський імператор Іоанн Цимісхій віддав Феофанію заміж за сина Оттона I, майбутнього Оттона II. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- باندولف الأول الرأس الحديدية (توفي مارس 981) كان أمير بينيفينتو وكابوا من 943 (أو 944) وحتى وفاته. أصبح دوق سبوليتو وكاميرينو في 967 وأصبح أمير ساليرنو في 977 أو 978. كان نبيلًا من أعلام الحرب اللومبارد ضد البيزنطيين والمسلمين للسيطرة على جنوب إيطاليا في القرون التالية لسقوط السلطتين اللومباردية والكارولينجية في شبه الجزيرة الإيطالية. (ar)
- Pandulf I. (genannt Eisenkopf, lat. Capiferreus) († 981) war Fürst von Capua und Benevent und erwarb als Verbündeter Ottos I. die Herzogtümer Spoleto, Camerino und das Fürstentum Salerno. (de)
- Ο Πανδόλφος Α΄ ο Σιδηροκέφαλος (920 - 981) από τον Οίκο των Λαντουλφιδών ήταν πρίγκιπας της Κάπουα και από το 943, από το 967 και από το 977 μέχρι το τέλος του. Υπήρξε πολύ ενεργητικός ηγεμόνας και πολύ καλός σύμμαχος των αυτοκρατόρων της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας. Είχε τέσσερις γιους, τον Λανδούλφος Δ΄, τον Πανδόλφος Β΄, τον Λάντενουλφ Β΄ και τον Λάινουλφ. (el)
- Pandulfo I, llamado Cabeza de hierro (Pandolfo Testaferrata o Capodiferro) ( ?-marzo 981) fue un noble lombardo, príncipe de Benevento y Capua de 943 a 981 y de Salerno a partir de 978. (es)
- Pandolf, Pandolphe ou Pandulf Ier, appelé Tête de Fer (en italien : Pandolfo Testaferrata ou Capodiferro) (? - mars 981), est un prince lombard : prince de Capoue de 943 à 981, prince de Bénévent en 944, duc de Spolète et de Camerino en 967, prince de Salerne à partir de 977-978. (fr)
- Pandolfo I, chiamato Testa di Ferro, Testaferrata o Capodiferro (935 – Roma, marzo 981), fu principe di Benevento e Capua dal 943 al 981 e principe di Salerno dal 978. Torre di Capodiferro presso la foce del Garigliano (it)
- Pandulf I of Pandulf IJzerenhoofd (Capua, 1e helft 10e eeuw – maart 981) was een Longobardische vorst in Zuid-Italië die versnipperde vorstendommen verenigde. Het was een periode waarin de Byzantijnen delen van Zuid-Italië bestuurden nadat zij het hertogdom Benevento versplinterd hadden. (nl)
- Пандульф I Железная Голова (итал. Pandolfo I Testadiferro; умер в марте 981) — князь Беневенто и князь Капуи с 943 или 944 года, герцог Сполето с 967 года, князь Салерно с 977 или 978 года; правитель, сыгравший важную роль в борьбе с сарацинами и византийцами за контроль над Южной Италией. (ru)
- Pandulf I Ironhead (died March 981) was the Prince of Benevento and Capua from 943 (or 944) until his death. He was made Duke of Spoleto and Camerino in 967 and succeeded as Prince of Salerno in 977 or 978. He was an important nobleman in the fight with the Byzantines and Saracens for control of the Mezzogiorno in the centuries after the collapse of Lombard and Carolingian authority on the Italian Peninsula. He established himself over almost the whole of the southern half of Italia before his death in March 981. (en)
- Pandolfo I si Kepala Besi (meninggal Maret 981) merupakan seorang Pangeran Benevento dan Capua dari tahun 943 (atau 944) sampai kematiannya. Ia ditunjuk sebagai pada tahun 967 dan menjadi Pangeran Salerno pada tahun 977 atau 978. Ia merupakan seorang bangsawan penting di dalam pertempuran dengan Bizantium dan Saracen untuk mengendalikan Mezzogiorno berabad-abad setelah kehancuran kekuasaan Lombardia dan Kekaisaran Karoling di Semenanjung Italia. Ia membangun kariernya atas hampir sebagian selatan Italia sebelum kematiannya pada bulan Maret 981. (in)
- Пандульф або Пандульф Залізна Голова (італ. Pandolfo; †981), князь Беневентський і князь Капуанський з 943, герцог Сполетський з 967, князь Салернський з 977. Був можновладцем, який відіграв важливу роль у боротьбі з сарацинами та візантійцями за Меццоджорно. У 961 Ландульф II помер, тому Пандульф і його брат стали правити, хоча старший брат домінував у цьому союзі. (uk)
|
