| dbo:abstract
|
- Ο Μάνσο, (... - 1004) ήταν Λομβαρδός πρίγκιπας, δούκας της Αμάλφι (966 - 1004) και πρίγκιπας του Σαλέρνο (981 - 983). Γιος του Δούκα Σέργιου Β΄, τα χρονικά τον αναφέρουν συχνά ως Μάνσο Γ΄ ενώ κατά κάποιους ερευνητές αναφέρεται σαν Μάνσο Α΄. Το 981, εκμεταλλευόμενος τη νεαρή ηλικία του Πανδόλφος Β΄ του Σαλέρνο, εισέβαλε στο πριγκιπάτο και τον ανέτρεψε. Ο αυτοκράτορας Όθων Β΄ της Φραγκίας, ο οποίος ήταν ήδη στην Ιταλία, συμμετείχε στον αγώνα κατά των Βυζαντινών και των Σαρακηνών και έψαχνε συμμάχους, παραχώρησε την αυτοκρατορική αναγνώριση στον Μάνσο ως νέο πρίγκιπα του Σαλέρνο. Ο Μάνσο έκανε τον γιο του Ιωάννη Α΄ συγκυβερνήτη του Σαλέρνο, αλλά η κυβέρνησή τους επί του πριγκιπάτου του Σαλέρνο ήταν τυραννική και μη δημοφιλής. Έτσι το 983 πατέρας και γιος εκδιώχθηκαν από τον λαό. Ο Μάνσο διατήρησε την κατοχή του Αμάλφι, το οποίο εξουσίασε μέχρι τον θάνατό του. Ήταν υπεύθυνος για την κατασκευή του καθεδρικού ναού του αποστόλου Αγίου Ανδρέα και την ίδρυση του επισκοπικού κτιρίου του Αμάλφι (987) από τον πάπα Ιωάννη ΙΕ΄. (el)
- Manso I (italiano Mansone) (fallecido en 1004 fue un noble lombardo, duque de Amalfi desde 966 y príncipe de Salerno entre 981 y 983. Era hijo del duques Sergio I de Amalfi y el gobernador más poderoso de Amalfi durante casi medio siglo. A veces aparece como Manso III. (es)
- Manso I (Italian: Mansone) (died 1004) was the duke of Amalfi (966–1004) and prince of Salerno (981–983). He was the son of Duke Sergius I and the greatest independent ruler of Amalfi, which he controlled for nearly half a century. He is sometimes numbered Manso III. When his father Sergius, of the family, assumed the Amalfitan throne in 958, he immediately associated his young son Manso with him. In 966, Manso succeeded to the full dukedom. He was even granted the Byzantine title patricius. From the start he had designs on the Principality of Salerno. In 977, he associated his own son John with him as co-duke. In 973, Manso conspired with Landulf of Conza and Marinus II of Naples to depose Gisulf I of Salerno. In 974, Gisulf was reinstated by Pandulf Ironhead. In 981, Manso took advantage of the youth of Pandulf II of Salerno and invaded that principality, removing him from office. Emperor Otto II, who was then in Italy fighting the Byzantines and the Saracens and in need of allies, gave Manso the imperial recognition he desired. Manso associated John with him in the rule, but the Amalfitans were tyrannical and unpopular. In 983, they were overthrown by the people, who elected the exiled count of the palace, John Lambert. Exiled from Salerno, Manso did not find refuge in Amalfi, where his brother Adelfer had begun to reign in opposition to him. Though Manso succeeded in reestablishing himself in Amalfi by 986, it seems that Adelfer and his other brothers, Ademarius and Leo, continued to claim co-authority until at least 998. Nevertheless, Manso continued to rule Amalfi until his death. He built the cathedral of S. Andrea Apostolo and succeeded in getting Pope John XV to make Amalfi an archiepiscopal see (987). When he died, he was succeeded by his adult son. According to the Arab traveller Ibn Hawqal, writing in 977, described Amalfi as: ...the most prosperous Lombard city, the most noble, the most illustrious for its conditions, the most wealthy and opulent. The territory of Amalfi borders that of Naples; a beautiful city, but less important than Amalfi. (en)
- Manson Ier (ou parfois « Manson III », † 1004) fut duc d’Amalfi (979–1004) et prince de Salerne (981–983). Fils du duc Sergius Ier, il fut le plus puissant prince d’Amalfi, sur laquelle il régna pendant un demi-siècle. (fr)
- Mansone I (X secolo – 1004) è stato un principe longobardo, duca di Amalfi (966 – 1004) e principe di Salerno (981 – 983). Moneta attribuita a Mansone di Amalfi Figlio del duca Sergio, fu il più grande sovrano indipendente del ducato di Amalfi, che resse per quasi mezzo secolo. Le cronache lo indicano spesso come Mansone III. Nel 981, approfittando della giovane età di Pandolfo II di Salerno, invase il principato e rovesciò il sovrano dal trono. L'imperatore Ottone II, che già si trovava in Italia impegnato nella lotta contro bizantini e saraceni ed era in cerca di alleati, concesse a Mansone il riconoscimento imperiale quale nuovo principe di Salerno. Mansone associò al trono suo figlio Giovanni, ma il governo degli Amalfitani sul principato salernitano fu tirannico e impopolare. Nel 983 padre e figlio furono spodestati dal popolo, che elesse principe Giovanni Lamberto, conte di palazzo relegato in esilio. Mansone conservò il possesso di Amalfi, su cui regnò fino alla morte. A lui si deve l'edificazione della cattedrale di Sant'Andrea Apostolo e l'istituzione della sede episcopale di Amalfi (987) da parte di papa Giovanni XV. Duomo di Amalfi nel XVII secolo (it)
- Manso I van Amalfi (†1004) was hertog van Amalfi van 966 tot aan zijn dood en was kortstondig prins van het vorstendom Salerno tussen 981 en 983. (nl)
- Мансо (італ. Mansone; †1004), герцог Амальфійський (966—1004) як Мансо II — князь Салернський (981—983). Син герцога Амальфійського Сергія II, найвидатніший незалежний правитель Амальфі, який правив майже півстоліття. Його батько, що походив з сім'ї , вступив на Амальфійський престол у 958 та одразу призначив свого сина співправителем. У 966 Мансо спадкував престол, у 977 призначив свого сина Іоанна співправителем герцогства. У 973 Мансо змовився з якимось Ландульфом Конца і неаполітанським дукою змістити князя Салернського Гізульфа I. У 981 Мансо напав на князівство Салернське та змістив Пандульфа II, отримавши пізніше згоду на правління імператора Священної Римської імперії Оттона II. Мансо визнав свого сина Іоанна також і співправителем Салерно. Їх правління було деспотичним, а тому мешканці Салерно в 983 змістили їх з престолу та обрали князем вигнанця графа палацу Салерно Іоанна Ламберта. Утікши з Салерно Мансо не одразу отримав владу в Амальфі, де правив його брат Адельфер. Іоанн відновив свою владу лише в 986, хоча видається, що Адальфер та інші його брати Адемарій та Лев також правили разом з ним аж до 998. мансо побудував кафедральний собор св. Андрія Апостола та добився від папи Римського Іоанна XV архиєпископства для Амальфі. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Manso I (italiano Mansone) (fallecido en 1004 fue un noble lombardo, duque de Amalfi desde 966 y príncipe de Salerno entre 981 y 983. Era hijo del duques Sergio I de Amalfi y el gobernador más poderoso de Amalfi durante casi medio siglo. A veces aparece como Manso III. (es)
- Manson Ier (ou parfois « Manson III », † 1004) fut duc d’Amalfi (979–1004) et prince de Salerne (981–983). Fils du duc Sergius Ier, il fut le plus puissant prince d’Amalfi, sur laquelle il régna pendant un demi-siècle. (fr)
- Manso I van Amalfi (†1004) was hertog van Amalfi van 966 tot aan zijn dood en was kortstondig prins van het vorstendom Salerno tussen 981 en 983. (nl)
- Ο Μάνσο, (... - 1004) ήταν Λομβαρδός πρίγκιπας, δούκας της Αμάλφι (966 - 1004) και πρίγκιπας του Σαλέρνο (981 - 983). Γιος του Δούκα Σέργιου Β΄, τα χρονικά τον αναφέρουν συχνά ως Μάνσο Γ΄ ενώ κατά κάποιους ερευνητές αναφέρεται σαν Μάνσο Α΄. Το 981, εκμεταλλευόμενος τη νεαρή ηλικία του Πανδόλφος Β΄ του Σαλέρνο, εισέβαλε στο πριγκιπάτο και τον ανέτρεψε. Ο αυτοκράτορας Όθων Β΄ της Φραγκίας, ο οποίος ήταν ήδη στην Ιταλία, συμμετείχε στον αγώνα κατά των Βυζαντινών και των Σαρακηνών και έψαχνε συμμάχους, παραχώρησε την αυτοκρατορική αναγνώριση στον Μάνσο ως νέο πρίγκιπα του Σαλέρνο. (el)
- Manso I (Italian: Mansone) (died 1004) was the duke of Amalfi (966–1004) and prince of Salerno (981–983). He was the son of Duke Sergius I and the greatest independent ruler of Amalfi, which he controlled for nearly half a century. He is sometimes numbered Manso III. According to the Arab traveller Ibn Hawqal, writing in 977, described Amalfi as: ...the most prosperous Lombard city, the most noble, the most illustrious for its conditions, the most wealthy and opulent. The territory of Amalfi borders that of Naples; a beautiful city, but less important than Amalfi. (en)
- Mansone I (X secolo – 1004) è stato un principe longobardo, duca di Amalfi (966 – 1004) e principe di Salerno (981 – 983). Moneta attribuita a Mansone di Amalfi Figlio del duca Sergio, fu il più grande sovrano indipendente del ducato di Amalfi, che resse per quasi mezzo secolo. Le cronache lo indicano spesso come Mansone III. Nel 981, approfittando della giovane età di Pandolfo II di Salerno, invase il principato e rovesciò il sovrano dal trono. Mansone associò al trono suo figlio Giovanni, ma il governo degli Amalfitani sul principato salernitano fu tirannico e impopolare. (it)
- Мансо (італ. Mansone; †1004), герцог Амальфійський (966—1004) як Мансо II — князь Салернський (981—983). Син герцога Амальфійського Сергія II, найвидатніший незалежний правитель Амальфі, який правив майже півстоліття. Його батько, що походив з сім'ї , вступив на Амальфійський престол у 958 та одразу призначив свого сина співправителем. У 966 Мансо спадкував престол, у 977 призначив свого сина Іоанна співправителем герцогства. (uk)
|
