| dbo:abstract
|
- La arquitectura neoclásica en Rusia se desarrolló durante la segunda mitad del siglo XVIII, especialmente después del ascenso al trono de Catalina II, que se convirtió en emperatriz de Rusia el 28 de julio de 1762. Allí, hasta aproximadamente 1760, se siguen encontrando espacios al gusto rococó del italiano Bartolomeo Rastrelli (véase el palacio de Invierno). Fue Catalina la Grande quien introdujo el neoclásico en la capital, encargando a un arquitecto francés, Jean-Baptiste Vallin de la Mothe (1729-1800), algunos palacios, como la Academia Imperial de las Artes. En 1779, Giacomo Quarenghi (1744-1812) aceptó la invitación de viajar a San Petersburgo, donde permaneció durante el resto de su vida, convirtiéndose en el arquitecto oficial de Catalina II; entre 1780 y 1785, transformó San Petersburgo en una capital moderna siguiendo el ejemplo de una ciudad clásica. Construyó muchos palacios y puso de moda un original estilo monumental, de inspiración palladiana, reencontrable, por ejemplo, en el a la vez sobrio y austero palazzo inglese del parco di Peterhof (1781-1789, destruido) más que en el más rico Teatro del Hermitage (1782 -1785). Al mismo tiempo, también estaba activo el escocés Charles Cameron (1743-1812), autor de la Galleria Cameron en el palacio de Catalina en Tsárskoye Seló, donde retomó el estilo del inglés Adam, y el palacio del Gran Duque Pablo en Pávlovsk, construido en 1781 y 1796. En el parque del palacio de Pávlovsk, Cameron erigió el primer templo dórico de toda Rusia. La moda del neoclásico que comenzó con Catalina la Grande alcanzó su punto culminante con Alejandro I. El palacio de la Bolsa de San Petersburgo, diseñado por el francés Jean-François Thomas de Thomon en 1804 es un ejemplo significativo de la arquitectura neogriega inspirada en el templo de Hera en Paestum. La Bolsa, erigida mientras Andréi Voronijin construía la catedral de Kazán, y a la que luego siguieron el inmenso Almirantazgo (de , 1806-1815, que se hace eco de las proporciones en gran escala de Boullée), la catedral de San Isaac (cuyo dibujo, realizado por el francés August de Montferrand, se basa en el Panteón parisino) y la arquitectura italianizante de Carlo Rossi (por ejemplo, el (1829-1834) y el palacio Mijáilovski (1819-1825), hicieron de San Petersburgo, con sus fachadas en estuco coloreado y emergentes detalles en blanco, una de las ciudades más consistentemente neoclásicas de Europa. Junto con Rossi, el arquitecto neoclásico más importante de San Petersburgo fue Vasili Stásov, a quien se deben las extensas casernas y establos incluyendo iglesias con cinco cúpulas y el último juego de la ciudad, el arco de triunfo en la vía a Moscú (1834). Aunque Moscú fue también afectado por el estilo neoclásico y, aunque con episodios interesantes, nunca alcanzó los resultados de San Petersburgo. El nombre ligado a muchas arquitecturas clasizantes de Moscú es Matvéi Kazakov (1738-1812), que fue responsable del Palacio del Senado en el Kremlin. En lugar de ello, a finales del siglo XVIII, una serie de edificios clasizantes de Moscú son reconducibles al mencionado Giacomo Quarenghi, al cual, a raíz de Kazakov, fue seguido por los arquitectos como Domenico Gilardi (que se remonta al estilo imperial) y Ósip Bové (activo durante la reconstrucción de la ciudad después del desastroso incendio de 1812).
* Edificios neoclásicos en Rusia
* Charles Cameron, Templo de la Amistad (1781-1784) en el parque del palacio Pávlovsk, junto al río Slavyanka
* Giacomo Quarenghi, Instituto Smolny (1806-1808)
* Carlo Rossi, palacio Mijáilovski (1819-1825), San Petersburgo, hoy sede del Museo Estatal Ruso
* August de Montferrand, catedral de San Isaac (1818-1858), San Petersburgo (es)
- Neoclassical architecture in Russia developed in the second half of the 18th century, especially after Catherine the Great succeeded to the throne on June 28, 1762, becoming Empress of Russia. Neoclassical architecture developed in many Russian cities, first of all St. Petersburg, which was undergoing its transformation into a modern capital throughout the reign of Catherine II. (en)
- L'architecture néo-classique en Russie s'est développée durant la seconde moitié du XVIIIe siècle, surtout après l'accession au trône de Catherine II, devenue impératrice de Russie en 1762. L'architecture néo-classique s'était développée dans de nombreuses villes de la Russie, dont la première a été Saint-Pétersbourg. Celle-ci a été transformée, pendant le règne de la Grande Catherine, en une capitale moderne. (fr)
- L'architettura neoclassica in Russia si sviluppò a partire dalla seconda metà del XVIII secolo specialmente dopo l'ascesa al trono di Caterina la Grande che il 28 giugno 1762 divenne imperatrice della Russia. L'architettura neoclassica si sviluppò in numerose città della Russia, prima fra tutte San Pietroburgo che durante il regno di Caterina II si trasformò in una moderna capitale. Antonio Rinaldi, Padiglione di Katalnaya Gorka, o delle "montagne russe" (1762-1774), nella reggia di Oranienbaum (it)
- A arquitetura neoclássica na Rússia cresceu na segunda metade do século XVIII, especialmente após a ascensão ao trono de Catarina, a Grande, que em 28 de junho de 1762 se tornou Imperatriz da Rússia. A arquitetura neoclássica desenvolveu-se em muitas cidades russas, a primeira de São Petersburgo que durante o reinado de Catarina II foi transformada em uma capital moderna. (pt)
- Ру́сский классици́зм — историко-региональный стиль, относящийся к общеевропейскому художественному направлению классицизма, возникший в XVIII веке в России под влиянием западноевропейской культуры и распространившийся во второй половине XVIII — первой половине XIX веков. Эволюция классицистических идей в России отмечена несколькими этапами: русский, или екатерининский, классицизм середины и второй половины XVIII века, времени правления императрицы Екатерины II (в странах Западной Европы тот же период именуют неоклассицизмом), романтический классицизм начала XIX века, неоклассицизм в искусстве модерна рубежа XIX—XX веков, новый классицизм постмодерна XX—XXI веков. Утверждение классицизма в русском искусстве стало симптомом его «созревания как одной из европейских школ». (ru)
- Російський класицизм — історико-регіональний стиль, що відноситься до загальноєвропейського художнього напрямку класицизму, що виник в XVII столітті в Росії під впливом західноєвропейської культури, що розповсюдився в другій половині XVIII — першій половині XIX століть. Еволюція ідей класицизму в Росії відзначена кількома етапами:
* єкатерининський, класицизм середини і другої половини XVIII століття, часу правління імператриці Катерини II (в країнах Західної Європи той же період називають неокласицизмом),
* романтичний класицизм початку XIX століття,
* неокласицизм в мистецтві модерна рубежу XIX—XX століть,
* новий класицизм постмодерну XX—XXI століть. Межі, особливості змісту і найменування окремих етапів розвитку класицистичних ідей і художніх форм у російському мистецтві, їх ставлення до національних традицій і православної ідеології в храмовій архітектурі, іконопису і фресці є предметом багатьох дискусій та різних історико-теоретичних концепцій. Компромісна точка зору зводиться до того, що в різні періоди історії Росії в її духовного життя поперемінно домінували східні (візантійські, тюркські, татарські) і західні (англо-італо-германо-французькі) впливи. «Їх якісно своєрідний вплив на кожному історичному етапі певним чином трансформувало російську художню ментальність, яка в своїх споконвічних засадах також неоднорідна, оскільки спочатку формувалася з різних джерел». (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Neoclassical architecture in Russia developed in the second half of the 18th century, especially after Catherine the Great succeeded to the throne on June 28, 1762, becoming Empress of Russia. Neoclassical architecture developed in many Russian cities, first of all St. Petersburg, which was undergoing its transformation into a modern capital throughout the reign of Catherine II. (en)
- L'architecture néo-classique en Russie s'est développée durant la seconde moitié du XVIIIe siècle, surtout après l'accession au trône de Catherine II, devenue impératrice de Russie en 1762. L'architecture néo-classique s'était développée dans de nombreuses villes de la Russie, dont la première a été Saint-Pétersbourg. Celle-ci a été transformée, pendant le règne de la Grande Catherine, en une capitale moderne. (fr)
- L'architettura neoclassica in Russia si sviluppò a partire dalla seconda metà del XVIII secolo specialmente dopo l'ascesa al trono di Caterina la Grande che il 28 giugno 1762 divenne imperatrice della Russia. L'architettura neoclassica si sviluppò in numerose città della Russia, prima fra tutte San Pietroburgo che durante il regno di Caterina II si trasformò in una moderna capitale. Antonio Rinaldi, Padiglione di Katalnaya Gorka, o delle "montagne russe" (1762-1774), nella reggia di Oranienbaum (it)
- A arquitetura neoclássica na Rússia cresceu na segunda metade do século XVIII, especialmente após a ascensão ao trono de Catarina, a Grande, que em 28 de junho de 1762 se tornou Imperatriz da Rússia. A arquitetura neoclássica desenvolveu-se em muitas cidades russas, a primeira de São Petersburgo que durante o reinado de Catarina II foi transformada em uma capital moderna. (pt)
- La arquitectura neoclásica en Rusia se desarrolló durante la segunda mitad del siglo XVIII, especialmente después del ascenso al trono de Catalina II, que se convirtió en emperatriz de Rusia el 28 de julio de 1762. Allí, hasta aproximadamente 1760, se siguen encontrando espacios al gusto rococó del italiano Bartolomeo Rastrelli (véase el palacio de Invierno). Fue Catalina la Grande quien introdujo el neoclásico en la capital, encargando a un arquitecto francés, Jean-Baptiste Vallin de la Mothe (1729-1800), algunos palacios, como la Academia Imperial de las Artes.
*
*
* (es)
- Ру́сский классици́зм — историко-региональный стиль, относящийся к общеевропейскому художественному направлению классицизма, возникший в XVIII веке в России под влиянием западноевропейской культуры и распространившийся во второй половине XVIII — первой половине XIX веков. Утверждение классицизма в русском искусстве стало симптомом его «созревания как одной из европейских школ». (ru)
- Російський класицизм — історико-регіональний стиль, що відноситься до загальноєвропейського художнього напрямку класицизму, що виник в XVII столітті в Росії під впливом західноєвропейської культури, що розповсюдився в другій половині XVIII — першій половині XIX століть. Еволюція ідей класицизму в Росії відзначена кількома етапами: (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
