| dbo:abstract
|
- John Lamar Crowson (May 27, 1926 – August 25, 1998) was an American concert pianist and a chamber musician. Crowson was born in Tampa, Florida. His early education was in Portland, Oregon, with noted pedagogue Nellie Tholen, where he attended Reed College (1943–1948), majoring in art, history and literature. He later studied piano under Arthur Benjamin, who invited him to study at the Royal College of Music in 1948 and was appointed to the staff in 1957. During the 1950s he won many major prizes, including the Chappell Gold Medal, the Dannreuther Prize and the Harriet Cohen International Medal. In 1952 he was laureate in the Queen Elisabeth Competition in Brussels. This initiated his career as a concert pianist performing with such notable conductors as Sir John Barbirolli, Daniel Barenboim, Pierre Boulez, Sir Adrian Boult, Sir Colin Davis and Pierre Monteux among others. Crowson was pianist for the Melos Ensemble for many years. Emanuel Hurwitz, leader of the Ensemble, said, "When you walk on to a platform with someone of his artistic integrity, you feel nothing but total confidence". His recordings with the Melos Ensemble include the Beethoven as well as the Mozart quintets for piano and wind, Johann Nepomuk Hummel's quintet and septet, Leoš Janáček's Concertino, which earned the Edison Award and Schubert's "Trout" Quintet. The New York Times praised his recording of the Fauré Piano Quartet with the Pro Arte Quartet. He played and recorded with the Pro Arte Piano Quartet, (violin), Cecil Aronowitz (viola) and Terence Weil (cello). Some of the other major artists with whom he worked were Janet Baker, Itzhak Perlman, Uto Ughi and Jacqueline du Pré. He introduced the European premières of Poulenc's Sonata for clarinet and piano and Copland's Fantasy. Crowson also gave the first performance of Peter Racine Fricker's Twelve Studies, in Cheltenham in 1961 and the composer dedicated the work to him. In 1981 Alfred Brendel wrote that Crowson was "one of the finest chamber music pianists of our day". In 1963 Crowson travelled to Cape Town as an examiner for the Associated Board of the Royal Schools of Music and lectured at the South African College of Music at the University of Cape Town from 1965 to 1968. In 1972 he settled in South Africa permanently where he became a leading concert performer and contributed greatly to the musical life of the country while retaining his international links. He was appointed a music professor at UCT in 1980 from which he received an honorary doctorate in 1996. He also taught at the Britten-Pears Academy, Dartington, the University of Queensland, James Cook University in Townsville and elsewhere. He was also one of the most celebrated pianists in the early years of the Australian Festival of Chamber Music, also held in Townsville, Australia. Some of Crowson's students included , Ian Brown of the Nash Ensemble, Niel Immelman, Jan Latham-Koenig, Gwenneth Pryor, Roucher du Toit, Melanie Horne, Steven De Groote and Ryan Daniel. Of his students he wrote, "Records get deleted; critiques crumble; but good students, like children and grandchildren, perpetuate". Crowson was married three times and had two sons by his first marriage, John and Paul. He died in Johannesburg, South Africa, aged 72. In his obituary the New York Times wrote, "... though little known in the United States, [he] was regarded by many colleagues as one of the finest chamber musicians of his time." (en)
- ラマー・クロウソン（Lamar Crowson, 1926年5月27日 - 1998年8月25日）は、アメリカ出身のピアノ奏者。 フロリダ州タンパに生まれる。1943年から1948年までリード大学で歴史、文学、歴史を学び、在学中の1945年に米海軍に従軍。1948年にはアーサー・ベンジャミンに招かれてロンドン王立音楽大学に留学し、ベンジャミンにピアノを学んだ。1952年のエリザベート王妃国際音楽コンクールで6位入賞。1957年からロンドン王立音楽大学に奉職し、1963年からイギリス王立音楽検定の審査官としてケープタウンを訪問。1965年から1968年までケープタウン大学のピアノ講師を務め、1969年にロンドン王立音楽大学に復帰したが、1972年から南アフリカ共和国に移住し、以降はケープタウン大学で教鞭をとった。1980年から同大学の教授に昇格し、1996年には同大学から名誉博士号を贈られた。 ヨハネスブルクにて没。 (ja)
- Джон Ламар Кроусон (англ. John Lamar Crowson; 27 мая 1926, Тампа — 25 августа 1998, Йоханнесбург) — американский пианист. Учился в Портленде в Рид-колледже, затем под руководством Артура Бенджамина, за которым последовал в Королевский колледж музыки, где впоследствии с 1957 г. преподавал. В 1952 г. получил диплом лауреата на Международном конкурсе имени королевы Елизаветы. На раннем этапе творчества выступал как солист, в том числе с такими дирижёрами, как Джон Барбиролли, Даниэль Баренбойм, Пьер Булез, Адриан Боулт, Колин Дэвис и Пьер Монтё. В наибольшей степени, однако, Кроусон получил признание как ансамблевый музыкант, выступавший и записывавшийся вместе с несколькими заметными камерными ансамблями, а также вместе с такими солистами, как Жаклин дю Пре, Ицхак Перлман, Руджеро Риччи, Джанет Бейкер, Жерваз де Пейер. Альфред Брендель в 1981 году назвал Кроусона «одним из лучших ансамблевых пианистов нашего времени». С 1972 г. Кроусон жил и работал преимущественно в ЮАР, в 1980 г. занял должность профессора в Кейптаунском университете, а в 1996 г. получил от этого университета степень почётного доктора. Среди его кейптаунских учеников был, в частности, Стивен Де Гроте. (ru)
- Джон Ламар Кроусон (англ. John Lamar Crowson; 27 травня 1926, Тампа — 25 серпня 1998, Йоханнесбург) — американський піаніст. Навчався в Портленді в Рід-коледжі, потім під керівництвом Артура Бенджаміна, за яким пішов у Королівський коледж музики, де згодом з 1957 р. викладав. У 1952 році отримав диплом лауреата на Міжнародному конкурсі імені королеви Єлизавети. На ранньому етапі творчості виступав як соліст, в тому числі з такими диригентами, як Джон Барбіроллі, Даніель Баренбойм, П'єр Булез, Адріан Боулт, Колін Девіс і П'єр Монте. Найбільшою мірою, однак, Кроусон отримав визнання як ансамблевий музикант, який виступав і записувався разом з кількома помітними камерними ансамблями, а також разом з такими солістами, як Жаклін дю Пре, Іцхак Перлман, Руджеро Річчі, Джанет Бейкер, Жерваз де Пейєр. Альфред Брендель в 1981 році назвав Кроусона «одним з кращих ансамблевих піаністів нашого часу». З 1972 року Кроусон жив і працював переважно в ПАР, в 1980 році зайняв посаду професора в Кейптаунському університеті, а в 1996 році отримав від цього університету ступінь почесного доктора. Серед його учнів був, зокрема, Стівен Де Гроте. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- ラマー・クロウソン（Lamar Crowson, 1926年5月27日 - 1998年8月25日）は、アメリカ出身のピアノ奏者。 フロリダ州タンパに生まれる。1943年から1948年までリード大学で歴史、文学、歴史を学び、在学中の1945年に米海軍に従軍。1948年にはアーサー・ベンジャミンに招かれてロンドン王立音楽大学に留学し、ベンジャミンにピアノを学んだ。1952年のエリザベート王妃国際音楽コンクールで6位入賞。1957年からロンドン王立音楽大学に奉職し、1963年からイギリス王立音楽検定の審査官としてケープタウンを訪問。1965年から1968年までケープタウン大学のピアノ講師を務め、1969年にロンドン王立音楽大学に復帰したが、1972年から南アフリカ共和国に移住し、以降はケープタウン大学で教鞭をとった。1980年から同大学の教授に昇格し、1996年には同大学から名誉博士号を贈られた。 ヨハネスブルクにて没。 (ja)
- John Lamar Crowson (May 27, 1926 – August 25, 1998) was an American concert pianist and a chamber musician. Crowson was born in Tampa, Florida. His early education was in Portland, Oregon, with noted pedagogue Nellie Tholen, where he attended Reed College (1943–1948), majoring in art, history and literature. He later studied piano under Arthur Benjamin, who invited him to study at the Royal College of Music in 1948 and was appointed to the staff in 1957. During the 1950s he won many major prizes, including the Chappell Gold Medal, the Dannreuther Prize and the Harriet Cohen International Medal. In 1952 he was laureate in the Queen Elisabeth Competition in Brussels. This initiated his career as a concert pianist performing with such notable conductors as Sir John Barbirolli, Daniel Barenboi (en)
- Джон Ламар Кроусон (англ. John Lamar Crowson; 27 мая 1926, Тампа — 25 августа 1998, Йоханнесбург) — американский пианист. Учился в Портленде в Рид-колледже, затем под руководством Артура Бенджамина, за которым последовал в Королевский колледж музыки, где впоследствии с 1957 г. преподавал. В 1952 г. получил диплом лауреата на Международном конкурсе имени королевы Елизаветы. На раннем этапе творчества выступал как солист, в том числе с такими дирижёрами, как Джон Барбиролли, Даниэль Баренбойм, Пьер Булез, Адриан Боулт, Колин Дэвис и Пьер Монтё. (ru)
- Джон Ламар Кроусон (англ. John Lamar Crowson; 27 травня 1926, Тампа — 25 серпня 1998, Йоханнесбург) — американський піаніст. Навчався в Портленді в Рід-коледжі, потім під керівництвом Артура Бенджаміна, за яким пішов у Королівський коледж музики, де згодом з 1957 р. викладав. У 1952 році отримав диплом лауреата на Міжнародному конкурсі імені королеви Єлизавети. На ранньому етапі творчості виступав як соліст, в тому числі з такими диригентами, як Джон Барбіроллі, Даніель Баренбойм, П'єр Булез, Адріан Боулт, Колін Девіс і П'єр Монте. (uk)
|
