| dbo:abstract
|
- El Inazuma (電 relámpago?) fue el cuarto y último destructor de la clase Akatsuki. Sirvió en la Armada Imperial Japonesa durante la Segunda Guerra Sino-Japonesa y la Segunda Guerra Mundial. (es)
- Inazuma (電, "Lightning") was the twenty-fourth (and last) Fubuki-class destroyers, or the fourth (and last) of the Akatsuki class (if that sub-class is considered independently), built for the Imperial Japanese Navy in the inter-war period. When introduced into service, these ships were the most powerful destroyers in the world. They remained formidable weapons systems well into the Pacific War. (en)
- L'Inazuma (電) était un destroyer de la classe Akatsuki en service dans la Marine impériale japonaise entre 1932 et 1944. (fr)
- Inazuma (電 "Petir" atau "Halilintar") adalah sebuah kapal perusak milik Angkatan Laut Kekaisaran Jepang yang terlibat dalam Perang Dunia 2. Ia adalah kapal ke-4 dalam kelas Akatsuki, sekaligus yang kapal ke-24 dalam kelas Fubuki, sehingga ia bisa dibilang sebagai adik bontot. (in)
- 電（いなづま）は、日本海軍の駆逐艦。一等駆逐艦吹雪型(初雪型)（特型）の24番艦（III型の4番艦）、朧型（吹雪型の後期型）。この名を持つ日本海軍の艦船としては雷型駆逐艦電に続いて2隻目。ロンドン海軍軍縮条約により、駆逐艦は「1500トンを超える艦は、合計排水量の16パーセントまで」という制限が設けられ特型の増産が不可能となり、電をもって建造が打ち切られた。 スラバヤ沖海戦では、撃沈された敵乗組員376名を救助したことで知られている。（詳細は後述。雷、工藤俊作の項目も参照） (ja)
- L'Inazuma (電? lett. "Fulmine") è stato un cacciatorpediniere della Marina imperiale giapponese, seconda unità appartenente alla classe Akatsuki. Fu varato nel giugno 1932 dal cantiere di . Appartenente alla 6ª Divisione, nei primi mesi di conflitto operò in seno alla 2ª Flotta ed ebbe una parte importante nella vittoriosa seconda battaglia del Mare di Giava (1º marzo 1942). In maggio passò alla 5ª Flotta e per l'estate del 1942 operò nella regione delle isole Aleutine e delle isole Curili; ben presto assegnato al servizio di scorta per convogli e navi da guerra, in ottobre si portò presso la base aeronavale di Truk e il mese successivo partecipò a entrambi gli scontri notturni storiograficamente noti come battaglia navale di Guadalcanal (13-15 novembre), senza subire danni. All'inizio del 1943 rientrò alla base settentrionale di Ominato e il 26 marzo fu presente alla battaglia delle isole Komandorski, ma non vi ebbe alcun ruolo. Per il resto dell'anno e anche ben dentro il 1944 fu impegnato in crociere in difesa di convogli, portaerei e simili che facevano la spola tra Truk e Yokosuka, oppure coinvolte in lunghi viaggi tra le principali basi navali (Singapore, Manila, isole Palau e altre). Il 14 maggio 1944, mentre scortava alcune petroliere assieme al gemello Hibiki, fu centrato da un siluro del sommergibile statunitense USS Bonefish nel Mare di Celebes e fu annientato da una grande esplosione, che uccise più della metà dell'equipaggio (it)
- Інадзума (Inazuma, яп. 電) – ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій Світовій війні. Корабель, який став двадцять четвертим серед есмінців типу «Фубукі», спорудили у 1932 році на верфі Fujinagata у Осаці. На момент вступу Японії до Другої світової війни «Інадзума» належав до 6-ї дивізії ескадрених міноносців, яка 2 грудня 1941-го прибула з Японії до Мако (важлива база ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки). «Інадзума» та ще один есмінець дивізії «Ікадзучі» виділили для участі у блокаді Гонконгу, де вони мали взаємодіяти із легким крейсером «Ісудзу» (а от два інші есмінці 6-ї дивізії вирушили 4 грудня з Мако у складі охорони загону великих артилерійських кораблів адмірала Кондо, що мав забезпечувати загальне прикриття сил вторгнення до Малаї та на Філіппіни). Можливо зустріти вказівки, що в цей період «Інадзума» разом із зазначеним крейсером взяв участь у потопленні канонерських човнів HMS Cicada та HMS Robin. Втім, зазвичай зазначають, що перший з цих кораблів потопила авіація, а другий був знищений самими британцями, щоб запобігти потраплянню до рук ворога після падіння міста. Гонконг капітулював 25 грудня 1941-го, а 1 січня 1942-го «Інадзума»і вже був у Такао (наразі Гаосюн на Тайвані). 2 січня «Інадзума» та «Ікадзучі» рушили для супроводу важкого крейсера «Асігара», який мав стати флагманом сил, що вели наступ з півдня Філіппін на схід Нідерландської Ост-Індії. 6 січня 1942-го «Асігара» та есмінці супроводу прибули до Давао на південному узбережжі філіппінського острова Мінданао (тут японський десант висадився ще 20 грудня 1941-го). В найближчі дні «Інадзума» разом «Ікадзучі» задіяли для охорони 2 важких крейсерів 5-ї дивізії, які 9 січня 1942-го вийшли з Давао в межах операції з висадки у Менадо на північно-східному півострові острова Целебес. Десантування успішно відбулось в ніч на 11 січня, проте загін дистанційного прикриття виконував свої функції ще кілька діб перш ніж повернутись до Давао 14 числа. 20 січня 1942-го той же загін рушив з Давао для прикриття десанту на південно-східний півострів острова Целебес до Кендарі. Ще на виході з затоки Давао «Інадзума» зіткнувся з транспортом «Сендай-Мару» та отримав певні пошкодження. Як наслідок, «Ікадзучі» супроводжував крейсери разом з іншим есмінцем, а «Інадзума» спершу пройшов аварійне відновлення за допомогою ремонтного судна «Акасі», а 26 – 29 січня прослідував до Мако для ремонту, що тривав до 17 лютого. Далі «Інадзума» перейшов до сусіднього Такао (наразі Гаосюн на Тайвані), де кілька діб очікував важкий крейсер «Мьоко», що теж завершував ремонт. 21 лютого 1942-го «Інадзума» розпочав ескортування «Мьоко» та 25 числа прибув з ним до Макассару (південно-західний півострів острова Целебес). Тут вони об’єднались із «Асігара» та двома есмінцями його ескорту і утворили загін, що невдовзі вийшов у море для підтримки операції по висадці десанту на схід Яви. Він попрямував в район на північ від острова Кангеан (лежить за три сотні кілометрів на схід від Сурабаї), наближаючись таким чином до місця майбутньої битви у Яванському морі. В останній 27 лютого зіткнулись союзні кораблі, що базувались у Сурабаї на сході Яви, та японське з’єднання, яке прокладало дорогу конвою з військами. Японці здобули рішучу перемогу, а вцілілі кораблі союзників відійшли до Сурабаї та Батавії. 1 березня 1942-го британський важкий крейсер HMS Exeter у супроводі двох есмінців спробував прорватись із Сурабаї у напрямку Австралії в обхід Яви зі сходу, що призвело до зіткнення, відомого як Друга битва у Яванському морі. Першим незадовго до опівдня вступив в бій загін Асігари, а через годину союзні кораблі наздогнали 2 інші японські важкі крейсери, які до того виграли першу битву. За кілька хвилин британський крейсер отримав перше влучання снарядом, а потім по ньому провели вдалу торпедну атаку «Інадзума» та есмінець «Акебоно» (є підстави вважати, що саме «Інадзума» випустив дві торпеди, які поцілили HMS Exeter). Після загибелі ворожого крейсера «Інадзума» підібрав 379 членів його екіпажу (ще чотири сотні підбере наступної доби «Ікадзучі») та 2 березня висадив їх у Банджермасіні (південно-східне завершення острова Борнео). 3 березня 1942-го «Інадзума» підібрав ще півтори сотні ворожих моряків з американського есмінця , який двома днями раніше супроводжував Exeter, зміг вирватись з місця бою, але у підсумку був потоплений авіацією. 5 березня есмінець досягнув до Макассару. 12 березня 1942-го «Інадзума» прибув до затоки Субік-Бей поблизу Маніли, а 19 – 26 березня супроводив звідси конвой до Куре, після чого став на ремонт у Йокосуці. 22 – 26 травня 1942-го «Інадзума» та ще один есмінець в межах підготовки мідвейсько-алеутської операції ескортував 2 важкі крейсери 4-її дивізії з Куре до Омінато (важлива база ВМФ на північному завершенні Хонсю), де збиралось велике угруповання для дій на Алеутах. Після цього 26 травня 1942-го ці ж есмінці вийшли в море як охорона флагманського крейсера П’ятого флоту «Наті». З 11 по 18 червня «Інадзума» займався патрульно-ескортною службою в районі Киски та Атту (два острови на заході Алеутського архіпелагу, захоплені японцями за кілька діб до того), а потім з 28 червня по 10 липня знову патрулював біля Киски (можливо відзначити, що «Наті» 23 червня прибув до Омінато, проте 28 червня звідси знову вийшло потужне угруповання, яке перебувало в морі більше двох тижнів). 5 липня «Інадзума» врятував кілька десятків моряків з есмінця «Ненохі», потопленого підводним човном в районі острова Агатту (між Атту та Кискою). З 15 по 31 липня 1942-го «Інадзума» пройшов доковий ремонт у Йокосуці, після чого повернувся до патрульно-ескортної служби у північній зоні. В якийсь момент корабель прибув на Киску та у період з 15 по 20 серпня здійснив проведення на буксирі до острова Шумшу (Курильський архіпелаг) есмінця «Сірануї», який був важко пошкоджений підводним човном ще на початку липня та більше місяця проходив на місці аварійний ремонт. 29 – 31 серпня 1942-го «Інадзума» прослідував з Омінато до Куре, де певний час приймав участь у тренуваннях авіаносців «Дзюнйо» та «Хійо», а 4 – 9 жовтня разом зі ще одним есмінцем супроводив їх до атолу Трук (головна база японського ВМФ у Океанії, розташована у центральній частині Каролінських островів). На той час у регіоні вже два місяці йшла важка битва за Гуадалканал і вже 11 жовтня японський флот полишив Трук в межах підтримки операцій на Гуадалканалі (обстріл аеродорому Гендерсон-Філд, проведення 1-го штурмового конвою до Тассафаронга). «Інадзума» разом з «Ізонамі» продовжував ескортувати названі вище авіаносці, які придали з’єднанню великих артилерійських кораблів адмірала Кондо. 21 жовтня на «Хійо» виникла пожежа, після якої він не міг розвивати швидкість більше за 16 вузлів. Як наслідок, цей авіаносець у супроводі «Інадзума» та «Ізонамі» відправили на Трук, тоді як «Дзюнйо» під охороною есмінців «Куросіо» та «Хаясіо» залишився у морі та 26 жовтня взяв участь у великій битві авіаносних з’єднань при островах Санта-Круз. Того ж 26 жовтня загін «Хійо» дістався Труку. Невдовзі японське командування запланувало велику операцію з доставки на Гуадалканал підкріплень, яка в підсумку вилилась у вирішальну битву надводних кораблів біля острова. 9 листопада з Труку вийшов загін адмірала Абе, два лінкори якого напередодні підходу транспортів мали провести артилерійський обстріл аеродрому Гендерсон-Філд (за місяць до того така операція була проведена доволі вдало). «Інадзума» разом зі ще 5 есмінцями та легким крейсером входив до охорони головних кораблів, при цьому у підсумку до них приєднались ще 5 есмінців, які вийшли з якірно стоянки Шортленд (прикрита групою невеликих островів Шортленд акваторія біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід Соломонових островів). В ніч на 13 листопада біля Гуадалканалу загін Абе перестріло американське з'єднання із крейсерів та есмінців, яке понесло значні втрати, проте зірвало обстріл аеродрому. Існує версія, що в цьому бою «Інадзума» зміг торпедувати важкий крейсер (повернувся до виконання бойових завдань лише у травні 1943-го), втім, на цей же успіх претендують есмінці «Ікадзучі» та «Юдачі». У підсумку «Інадзума» відійшов у ескорті лінкору «Кірішімаа» (а от другий лінкор адмірала Абе після отриманих в бою пошкоджень був добитий вдень авіацією). В ніч з 14 на 15 листопада японський загін із лінкора «Кірісіма», 2 важких та 2 легких крейсерів під охороною «Інадзума» та ще 8 есмінців знову спробував обстріляти Гендерсон-Філд, щоб підвищити шанси на розвантаження 4 суднам, які залишились від транспортного конвою (вдень 14 листопада останній був розгромлений авіацією, 6 транспортів затонуло, 1 був пошкоджений та попрямував на Шортленд). Операцію зірвало американське з’єднання, головну силу якого складали два лінкора. «Інадзума» разом з кількома іншими есмінцями та легким крейсером випустили більше трьох десятків торпед, маючи за мету вразити лінкор , проте всі вони поминули головну ціль, хоча й потопили три есмінця. У підсумку японці зазнали поразки і втратили «Кірісіма», а «Інадзума» 18 листопада прибув на Трук. 20 – 22 листопада 1942-го «Інадзума» разом зі ще трьома есмінцями прослідував з Труку до Рабаула (головна передова база в архіпелазі Бісмарка), після чого був задіяний у операціях на Новій Гвінеї, де тижнем раніше союзники почали наступ на район Буна-Гона (обернене до Соломонового моря узбережжя півострова Папуа). Спершу 23 листопада «Інадзума» та 4 інші есмінці (до тих, що прибули з Трука, приєднався ще один) вирушили для доставки підкріплень та припасів до Лае (в глибині затоки Хуон, за дві з половиною сотні кілометрів на північний захід від Буна). Ввечері 24 листопада ворожі літаки, скориставшись підсвіткою від місячного сяйва, кілька разів атакували загін та у підсумку змогли потопити есмінець «Хаясіо», тоді як інші кораблі перервали рейс та повернулись на базу. В наступні кілька тижнів «Інадзума» тричі виходив до самої Буни – 1, 8 та 11 грудня 1942-го, при цьому другий похід довелось через атаку авіації, а третій рейс тривав аж до 14 грудня, оскільки з метою введення ворога в оману шлях до Буни проклали аж через острова Адміралтейства. 16 грудня 1942-го «Інадзума» разом з трьома іншими есмінцями та легким крейсером «Тенрю» вийшов для супроводу суден з військами для організації японської бази на Новій Гвінеї у Маданзі. Під час перебування в районі останнього крейсер 18 грудня був потоплений американським підводним човном, а есмінці 20 грудня повернулись до Рабаулу. 26 грудня 1942-го Ізонамі разом зі ще 5 есмінцями вийшов з Рабаула для доставки загону до центральної частини Соломонових островів на схід архіпелагу Нью-Джорджія (унаслідок несприятливого розвитку битви за Гуадалканал японці з листопада узялись за облаштування тут баз). Здійснивши 27 грудня висадку на якірній стоянці Вікхем (острів Вагуну), загін 28 грудня повернувся на базу. 2 січня 1943-го есмінець виходив у транспортний рейс до Гуадалканалу, причому в якийсь момент «Інадзума» відокремився від своєї групи для ескортування есмінця «Судзукадзе», який входив виконував функцію прикриття та отримав пошкодження від близьких розривів авіабомб. 5 – 7 січня 1943-го Ізнадзума прослідував з Рабаула на Трук, а 7 – 12 січня разом з зі ще 4 есмінцями супроводив авіаносець, лінкор та важкий крейсер з Труку до Японії, після чого пройшов тут доковий ремонт. По завершенні ремонту «Інадзума» 5 – 9 лютого 1943-го супроводив конвой з Йокосуки до Омінато, після чого узявся за патрульно-ескортну службу в північній зоні. З 7 по 13 березня «Інадзума» разом зі ще 5 есмінцями супроводжували 2 важкі та 2 легкі крейсери, які прикривали легкий крейсер та два транспорти, що 10 березня доставили припаси на Атту. 23 березня «Інадзума» у складі того ж загону прикриття вийшов у море для охорони трьох транспортів, які прямували на Атту. Рейс був перерваний зіткненням 26 березня з американським з’єднанням біля Командорських островів, яке призвело до кількагодинного бою та скасування операції. Під час цих подій «Інадзума» знаходився в кінці колони та фактично не брав участі в бою. 13 – 16 квітня есмінець прослідував з Парамуширу (Курильскі острова до Йокосуки для чергового ремонту). 5 – 11 травня 1943-го «Інадзума» супроводив навчальний крейсер «» з Японії на Трук, після чого протягом наступних семи місяців ескортував численні конвої на лінії між Труком та Йокосукою (зокрема, конвої №4514 та №3526 у травні, №3619 у червні, з 27 липня по 6 серпня, №3809 у серпні, №3101 у листопаді, №3201 у грудні). Під час виконання цих завдань есмінець 4 грудня 1943-го провадив порятунок вцілілих з транспорту «Хійосі-Мару», який слідував на Трук у конвої №3201 та був потоплений підводним човном. 10 листопада "Інадзума" виходив з Труку для забезпечення додаткової охорони конвою з Сайпану, на який здійснив напад ворожий підводний човен. 14 – 19 грудня 1943-го «Інадзума» здійснив транспортний рейс з Труку до острова Кусаїє (східні Каролінські острова) та назад. 21 грудня 1943-го «Інадзума» виходив з Труку щоб разом з трьома іншими есмінцями провести порятунок моряків з танкеру «Терукава-Мару», що прямував на Сайпан і також був потоплений підводним човном. 27 грудня 1943 – 2 січня 1944 «Інадзума» разом зі ще двома есмінцями супроводили з Труку до Куре авіаносець та легкий авіаносець, а з 12 січня по 19 лютого 1944-го «Інадзума» та ще один есмінець охороняли ескортний авіаносець «Кайо», який здійснив рейс із заходом до Маніли, Сінгапуру, Таркана (центра нафтовидобувної промисловості на східному узбережжі Борнео), Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів), Труку та у підсумку повернувся до Куре. З 1 березня по 10 квітня «Інадзума» та той самий есмінець супроводжували легкий авіаносець «Тійода», який прослідував по маршруту Йокосука – Сайпан і Гуам (Маріанські острова) – Палау – Балікпапан (ще один нафтовидобувної промисловості на сході Борнео) – знову Палау – знову Балкіпапан – Давао – Куре. Після повернення до Японії «Інадзума» до кінця квітня 1944-го проходив ремонт, а 3 травня разом зі ще 2 есмінцями та ескортним авіаносцем «Тайо» рушив у складі охорони конвою HI-61 (загони з таким позначенням водили на критично важливій для японської економіки трасі між портом Моджі та Сінгапуром). 9 травня HI-61 зайшов до Маніли, а за кілька діб рушив далі. Втім, «Інадзума» та ще один есмінець вже відділились від нього та почали ескортувати три танкери до Балікпапану (останні мали обслуговувати головні сили флоту, які в межах підготовки до протидії очікуваному нападу союзників на головний оборонний периметр імперії прибули до Таві-Таві у філіппінському архіпелазі Сулу). 14 травня в протоці, яка сполучає моря Сулу та Сулавесі, американський підводний човен «Боунфіш» торпедував «Інадзума». У есмінця відірвало корму і за 8 хвилин корабель затонув, загинув 161 моряк. Ще 125 осіб, які перебували на борту, врятував есмінець «Хібікі». (uk)
- «Инадзума» (яп. 電, Молния) — японский эскадренный миноносец типа «Фубуки». (ru)
- 电（いなづま）是大日本帝国海军的驱逐舰。为吹雪型（特型）第24号舰（III型4号舰）。在日本海军中继“电”后，第二艘使用“电”作为舰名的舰船。根据伦敦海军条约规定，由于驱逐舰“超过1500吨的舰船合计排水量不得超过总排水量的16%”这一限制，特型驱逐舰已不可增产，截至本舰后停止生产。 本舰由于在泗水海战中救助被击沉的敌方乘员376人为闻名。 (zh)
|
