| dbo:abstract
|
- Abu-l-Qàssim al-Hàssan ibn Fàraj ibn Hàwxab ibn Zàdhan an-Najjar al-Kufí Mansur-al-Yaman (o al-Mansur), més conegut simplement pel seu làqab Mansur-al-Yaman o pel seu nàssab Ibn Hàwxab fou un daï càrmata del Iemen, fundador de la dinastia càrmata en aquest territori. La tradició el considera descendent de Múslim ibn Aqil ibn Abi-Tàlib. Era un subordinat d'un daï càrmata de nom Firuz probablement el mateix que les fonts càrmates esmenten com Ibn Abi-l-Fawaris, adjunt del daï càrmata de l'Iraq, Abdan ibn ar-Ràbit. L'imam ismaïlita va enviar al Iemen a Mansur junt amb el iemenita Alí ibn Fadl al-Jayxaní, van arribar al Iemen el 881 i es van separar. Mansur va anar a Sanà, a Djanad i després a Aden, abans d'establir-se de manera permanent a Aden Laa en un territori sotmès als hiwàlides (yafúrides). El 883/884 va començar a predicar la imminent aparició del mahdí fent molts seguidors; en revenja d'un atac als seus seguidors per part de forces hiwàlides, va ocupar la fortalesa d'Abr Muharram al (vers 885/886) i a continuació va ocupar al Djabal Tukhla i Bayt Rayb al Djabal Maswar, que va fortificar i on va establir la seva residència. Va conquerir el Djabal Tays on el seu lloctinent Abu l-Malahim fou designat governador i després va sotmetre Dilad Shawir, Ayyan i Humlan. La primera campanya contra la capital dels hiwàlides a Shibam, fou rebutjada, però després, mercès a la traïció d'un vassall deslleial, es va apoderar de la ciutat, que no obstant va perdre ràpidament. Mansur va enviar missioners (dais) al Sind, a Egipte, Bahrayn i altres (a la Yamama i Índia). El 905 Ali ibn Fadl, establert inicialment més al sud, als territoris dels yafis, es va apoderar del domini de Jàfar ibn Ismail al-Manakhi, que incloïen la fortalesa muntanyosa d'al-Mudaykhira i va esdevenir el seu rival (de fet sempre havia actuat de manera independent). Ali va derrotar els hiwàlida Asad ibn Abi Yafur i va ocupar Sanà (novembre del 905) i això va permetre a Mansur ocupar Shibam. Els dos ismaïlites es van entrevistar a Sanà o a Shibam i Mansur va advertir a Ali de no estendre massa el territori per evitar gran activitat militar, consell que no fou seguit. En una expedició a al-Bayad, Ali va haver de demanar socors a Mansur que els hi va aportar. Sanà fou ocupada per , el primer imam zaidita (905/906) i Mansur va perdre Shibam al mateix temps, però aquesta fou recuperada a finals del 906 i conservada per Mansur, mentre Ali va recuperar Sanà, que després va tornar a al-Hadi; les forces d'aquest se'n van retirar l'estiu del 910 i Mansur va aprofitar per ocupar la ciutat, però el domini fou molt breu degut al poc nombre dels seus soldats i Asad ibn Abi Yafur va entrar a Sanà i va fer diversos atacs contra Shibam que no van reeixir o ho van fer de manera efímera. L'agost del 911 Ali ibn Fadl va reconquerir Sanà i va renunciar públicament a la seva submissió a l'imam fatimita. Enfrontat a Mansur, Ali va atacar a aquest i va conquerir Shibam i el Djabal Dhukhar; després de diversos combats Mansur fou assetjat al Djabal Maswar durant vuit mesos i al final va haver de demanar la pau i deixar al seu fill com a ostatge. Mansur va morir al Djabal Maswar el 31 de desembre del 914. Alí ibn Fadl va quedar al front dels càrmates (o ismaïlites o fatimites) del Iemen. Se li atribueixen dues o tres obres però probablement no són seves. (ca)
- أبو القاسم الحسن بن فرج بن حوشب الكوفي المعروف بـابن حوشب ويعرف أيضًا بـمنصور اليمن (ق. 845 - 31 ديسمبر 914) (230 - 11 جمادى الاخرة 302) داعي إسماعيلي. ولد في مدينة الكوفة ونشأ بها في أسرة شيعية اثنا عشرية ثم تحول إلى الإسماعيلية. وهو من أوائل الدعاة الإسماعيليين في اليمن ومؤسس الدعوة فيها بالتعاون مع علي بن الفضل الجيشاني، وقد أسسا العقيدة الإسماعيلية في اليمن وغزا الكثير فيها في عقد 890-900م/ 270-280 هـ باسم الإمام الإسماعيلي، عبيد الله المهدي، الذي كان في كان الوقت لا يزال مختبئا. بعد أن أعلن عبيد الله المهدي نفسه علنًا في إفريقية عام 909م/ 297 هـ وأقام الخلافة الفاطمية، انقلب ابن الفضل ضده وأجبر ابن حوشب على التبعية. عُرفت حياة ابن حوشب من خلال سيرته الذاتية التي كتبها في حين أن التقليد الإسماعيلي فيما بعد ينسب إليه رسالتين في العقيدة وهما «الرشد والهداية» و «العالم والغلام». (ar)
- Ibn Hauschab († 914) war ein bedeutender Missionar der Ismailiten im Jemen. Abu l-Qasim al-Hasan ibn Faradsch ibn Hauschab ibn Zādhān / أبو القاسم الحسن بن فرج بن حوشب بن زاذان / Abū ʾl-Qāsim al-Ḥasan b. Faraǧ b. Ḥaušab b. Zāḏān stammte aus Sawad bei Kufa im Irak. Er war als Leinweber oder Zimmermann tätig und schloss sich der Lehre der Ismailiten unter der Führung der Fatimiden an. 881 begab er sich mit Ali ibn al-Fadl zur Mission in den Jemen, wo er bei den Bergstämmen nördlich von Sanaa eine größere Anhängerschaft gewinnen konnte. Ibn Hauschab sandte vom Jemen aus auch Missionare (dāʿī) nach Sindh (Indien) und in die Golfregion. Nachdem Ali ibn al-Fadl mit einer eigenständigen Mission um Taizz begonnen hatte, begann Ibn Hauschab 885 mit der Errichtung einer Herrschaft und konnte die herrschenden Yuʿfiriden weitgehend zurückdrängen und 905 sogar deren Hauptstadt Schibam zeitweise besetzen. Zwar beherrschte er nun mit al-Fadl fast den gesamten Jemen, doch zerbrach die Einigkeit der beiden Missionare um 911, als Ibn Hauschab den Fatimiden Abdallah al-Mahdi als rechtmäßigen Führer der Ismailiten anerkannte, was al-Fadl ablehnte. Zeitweise kam es sogar zu Kämpfen zwischen Ibn Hauschab und al-Fadl, die aber bald durch einen Ausgleich beendet wurden. Ibn Hauschab starb 914 im Jemen. (de)
- Abu'l-Qāsim al-Ḥasan ibn Faraj ibn Ḥawshab ibn Zādān al-Najjār al-Kūfī (Arabic: أبو القاسم الحسن ابن فرج بن حوشب زاذان النجار الكوفي; died 31 December 914), better known simply as Ibn Ḥawshab, or by his honorific of Manṣūr al-Yaman (Arabic: منصور اليمن, lit. 'Conqueror of Yemen'), was a senior Isma'ili missionary (dāʿī) from the environs of Kufa. In cooperation with Ali ibn al-Fadl al-Jayshani, he established the Isma'ili creed in Yemen and conquered much of that country in the 890s and 900s in the name of the Isma'ili imam, Abdallah al-Mahdi, who at the time was still in hiding. After al-Mahdi proclaimed himself publicly in Ifriqiya in 909 and established the Fatimid Caliphate, Ibn al-Fadl turned against him and forced Ibn Hawshab to a subordinate position. Ibn Hawshab's life is known from an autobiography he wrote, while later Isma'ili tradition ascribes two theological treatises to him. (en)
- Ibn Hauszab, arab. بن حوشب, pełne imię: Mansur al-Jaman Abu al-Kasim Hasan Ibn Faradż Ibn Hauszab Ibn Zadan Nadżar Kufi (? - zm. 2 grudnia 914/11 Dżumada al-ula 302 A.H.) – isma'ilicki da'i, twórca wspólnoty isma'ilitów w północnym Jemenie. Urodził się w okolicach Kufy w rodzinie imamitów. Po ukryciu się ostatniego imama zwątpił w jego powrót i nawrócił się na isma'ilizm. Nastąpiło to gdzieś pomiędzy rokiem 874 a 880. Po wtajemniczeniu w nauki nowego wyznania udał się z pielgrzymką do Mekki, w której towarzyszył mu inny imamita nawrócony na isma'ilizm, pochodzący z Jemenu młodzieniec . Z Mekki udali się oni razem do Jemenu, przy czym Ibn Hauszab początkowo osiadł w Adenie jako kupiec bawełniany zaś Ali Ibn Fadl udał się w góry, gdzie został pustelnikiem i da'im. Dopiero w roku 883-884/270 A.H. działalność Ibn Hauszaba zaczęła przynosić rezultaty, kiedy założył on swoją bazę na terytorium klanu Banu Musa, w Wadi La'a, na zachód od masywu . Zdobył on kilka miast w masywie Dżabal Masuar, przy czym jego głównym ośrodkiem, dar al-hidżra (dosłownie: miejsce hidżry), stało się Bajt Fajes. Emirowie Sany nie byli w stanie powstrzymać jego rosnącej potęgi. Sama ich stolica została zdobyta przez niego co najmniej pięć razy i w związku z tymi zwycięstwami zaczęto wobec niego używać honorowego tytułu (lakab) „Mansur al-Jaman”. W roku 893 Ibn Hauszab kazał udać się z pielgrzymką do Mekki przebywającemu u niego od roku Abu Abd Allahowi. Ten zdobył podczas niej przychylność grupy pielgrzymów z berberskiego plemienia Kutama z Kabylii, którzy zaprosili go do siebie. Był to początek misji isma'ilickiej w Afryce Północnej, która doprowadził do powstania kalifatu Fatymidów w 909 roku. Ibn Hauszab wysłał także swojego kuzyna, Ibn al-Hajsama, do Sindu, zapoczątkowując tym samym działalność isma'ilitów w Indiach, oraz innych da'ich do Bahrajnu, i Egiptu. W roku 899 Sa'id Ibn Husajn ogłosił, że jest nie tylko, jak twierdzili dotychczasowi przywódcy isma'iliccy, przedstawicielem imama (dosłownie: - dowodem, wskazówką), ale po prostu imamem. W przeciwieństwie do wielu innych isma'ilitów, którzy potem zaczęli być nazywani karmatami, Ibn Hauszab uznał ten akt, a za nim zrobiły to wspólnoty założone przez wysłanych niegdyś przez niego da'ich. Imamat Sa'ida zakwestionował jednak m.in. Ali Ibn Fadl, który rozpoczął teraz walkę z Ibn Hauszabem. W roku 911 zdobył on Sanę i przez osiem miesięcy oblegał go w jego dar al-hidżra, dopóki nie uzyskał zakładników. Ostatecznie jednak Ibn Hauszab nie został pokonany. W ostatnim roku swojego życia był on pochłonięty kampanią w północnym Jemenie. Ibn Hauszab jest autorem kilku znaczących isma'ilickich traktatów. Głównym źródłem wiedzy o jego osobie jest jego własną Sira, zachowana we fragmentach, napisana przez niego lub przez jego syna, , który żył na Fatymidzkim dworze. (pl)
- Абу-ль-Касим аль-Хасан ибн Фарадж ибн Хаушаб ибн Задан ан-Наджар аль-Куфи (араб. أبو القاسم الحسن ابن فرج بن حوشب زاذان النجار الكوفي), более известный как Ибн Ха́ушаб (араб. ابن حوشب; ум. 31 декабря 914) — даи исмаилитов в Йемене. Также известен под прозвищем Мансур аль-Яман, «Завоеватель Йемена». Родился в Ираке. В молодости перешёл в исмаилизм и вместе с другим даи Ибн аль-Фадлем отправился в Йемен, где вёл проповедь среди местного населения. Смог собрать вокруг себя значительное количество последователей и нанести поражение правящей Йеменом суннитской династии. Но в дальнейшем вступил в конфликт с бывшим союзником и потерпел от него поражение. Это столкновение привело к ослаблению позиций исмаилитов и воцарению новой суннитской династии Яфуридов, которая правила более века, пока исмаилитская династия Сулайхидов не смогла вернуть себе власть. Ибн Хаушаб подготовил несколько миссионеров, которых отправил в Индию, Египет и другие земли. Деятельность одного из них, , привела к значительному усилению позиций исмаилитов в Северной Африке и образованию Фатимидского халифата, самого могущественного исмаилитского государства в истории. (ru)
- Ібн Хаушаб (араб. بن حوشب; нім. Ibn Hauschab) (пом.2 грудня 914 р., тобто 11 302 року за мусульманським календарем) — відомий і продуктивний (місіонер) ісмаїлітов в Ємені. Його повне ім'я Абуль-Касім аль-Хасан ібн Фарадж (араб. أبو القاسم الحسن بن فرج ن حوشب بن زاذان) родом з Савада, що біля ель-Куфи в Іраку. Своєю діяльністю на території Ємену він добув собі лакаб (почесний титул) «Мансур аль — Ємен» (англ. Mansur al-Jaman), що в перекладі означало «Переможець Ємену». Він народився в околицях ель-Куфи в сім'ї прихильників імамітів, тобто шиїтів-двунадесятників. Він працював ткачем чи теслею і після хаджу приєднався до вчення ісмаїлітів керованих Фатімідами у період між 874 р. і 880 р. Після навчання нової релігії Ібн Хаушаб і (другий родом з Ємену) пішли з паломниками в Мекку, а з Мекки в 881 році вони прийшли в Ємен з метою організувати «острів» ісмаїлітів. Ібн Хаушаб був посланий з титулом від Сінда в регіоні Перської затоки (сьогодні територія Пакистану). Обидва спочатку оселилися в Адені як торговці бавовною. пішов у гори як відлюдник і даї. Він був відсутній до 883—884 рр. (270 рік за мусульманським календарем). Ібн Хаушаб своєю діяльністю почав приносити плоди, коли він заснував свою базу на території клану Бану Муса (на території Ваді Лаа), на захід від масиву (поселення гірських племен на північ від м. Сана). залишився в Адені. Ібн Хаушаб добув кілька міст в гірському масиві Джабаль Масур з її головним центром Дар ель-Хіджра (буквально: місце хіджри), сьогодні (англ. Bayt Fashid; пол. Bajt Fajes — можливо це не ). Емір половини Санаа був не в змозі зупинити зростаючу міць. Ібн Хаушаб завойовував місто як свою столицю принаймні п'ять разів і, отже, ці перемоги дозволили йому використовувати лакаб (почесний титул) (англ. Mansur al-Jaman), що в перекладі означало «Переможець Ємену». Ібн Хаушаб помер в Ємені в 914 році. Ібн Хаушаб є автором важливих договорів ісмаїлітів. Основним джерелом знань про його особистість є його власна «Сіра», що збереглася фрагментарно й написана ним або його сином Джафаром, який мешкав при дворі Фатімідів. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- أبو القاسم الحسن بن فرج بن حوشب الكوفي المعروف بـابن حوشب ويعرف أيضًا بـمنصور اليمن (ق. 845 - 31 ديسمبر 914) (230 - 11 جمادى الاخرة 302) داعي إسماعيلي. ولد في مدينة الكوفة ونشأ بها في أسرة شيعية اثنا عشرية ثم تحول إلى الإسماعيلية. وهو من أوائل الدعاة الإسماعيليين في اليمن ومؤسس الدعوة فيها بالتعاون مع علي بن الفضل الجيشاني، وقد أسسا العقيدة الإسماعيلية في اليمن وغزا الكثير فيها في عقد 890-900م/ 270-280 هـ باسم الإمام الإسماعيلي، عبيد الله المهدي، الذي كان في كان الوقت لا يزال مختبئا. بعد أن أعلن عبيد الله المهدي نفسه علنًا في إفريقية عام 909م/ 297 هـ وأقام الخلافة الفاطمية، انقلب ابن الفضل ضده وأجبر ابن حوشب على التبعية. عُرفت حياة ابن حوشب من خلال سيرته الذاتية التي كتبها في حين أن التقليد الإسماعيلي فيما بعد ينسب إليه رسالتين في العقيدة وهما «الرشد والهداية» و «العالم والغلام». (ar)
- Abu-l-Qàssim al-Hàssan ibn Fàraj ibn Hàwxab ibn Zàdhan an-Najjar al-Kufí Mansur-al-Yaman (o al-Mansur), més conegut simplement pel seu làqab Mansur-al-Yaman o pel seu nàssab Ibn Hàwxab fou un daï càrmata del Iemen, fundador de la dinastia càrmata en aquest territori. La tradició el considera descendent de Múslim ibn Aqil ibn Abi-Tàlib. Era un subordinat d'un daï càrmata de nom Firuz probablement el mateix que les fonts càrmates esmenten com Ibn Abi-l-Fawaris, adjunt del daï càrmata de l'Iraq, Abdan ibn ar-Ràbit. Se li atribueixen dues o tres obres però probablement no són seves. (ca)
- Ibn Hauschab († 914) war ein bedeutender Missionar der Ismailiten im Jemen. Abu l-Qasim al-Hasan ibn Faradsch ibn Hauschab ibn Zādhān / أبو القاسم الحسن بن فرج بن حوشب بن زاذان / Abū ʾl-Qāsim al-Ḥasan b. Faraǧ b. Ḥaušab b. Zāḏān stammte aus Sawad bei Kufa im Irak. Er war als Leinweber oder Zimmermann tätig und schloss sich der Lehre der Ismailiten unter der Führung der Fatimiden an. 881 begab er sich mit Ali ibn al-Fadl zur Mission in den Jemen, wo er bei den Bergstämmen nördlich von Sanaa eine größere Anhängerschaft gewinnen konnte. Ibn Hauschab sandte vom Jemen aus auch Missionare (dāʿī) nach Sindh (Indien) und in die Golfregion. (de)
- Abu'l-Qāsim al-Ḥasan ibn Faraj ibn Ḥawshab ibn Zādān al-Najjār al-Kūfī (Arabic: أبو القاسم الحسن ابن فرج بن حوشب زاذان النجار الكوفي; died 31 December 914), better known simply as Ibn Ḥawshab, or by his honorific of Manṣūr al-Yaman (Arabic: منصور اليمن, lit. 'Conqueror of Yemen'), was a senior Isma'ili missionary (dāʿī) from the environs of Kufa. In cooperation with Ali ibn al-Fadl al-Jayshani, he established the Isma'ili creed in Yemen and conquered much of that country in the 890s and 900s in the name of the Isma'ili imam, Abdallah al-Mahdi, who at the time was still in hiding. After al-Mahdi proclaimed himself publicly in Ifriqiya in 909 and established the Fatimid Caliphate, Ibn al-Fadl turned against him and forced Ibn Hawshab to a subordinate position. Ibn Hawshab's life is known fro (en)
- Ibn Hauszab, arab. بن حوشب, pełne imię: Mansur al-Jaman Abu al-Kasim Hasan Ibn Faradż Ibn Hauszab Ibn Zadan Nadżar Kufi (? - zm. 2 grudnia 914/11 Dżumada al-ula 302 A.H.) – isma'ilicki da'i, twórca wspólnoty isma'ilitów w północnym Jemenie. Ibn Hauszab jest autorem kilku znaczących isma'ilickich traktatów. Głównym źródłem wiedzy o jego osobie jest jego własną Sira, zachowana we fragmentach, napisana przez niego lub przez jego syna, , który żył na Fatymidzkim dworze. (pl)
- Абу-ль-Касим аль-Хасан ибн Фарадж ибн Хаушаб ибн Задан ан-Наджар аль-Куфи (араб. أبو القاسم الحسن ابن فرج بن حوشب زاذان النجار الكوفي), более известный как Ибн Ха́ушаб (араб. ابن حوشب; ум. 31 декабря 914) — даи исмаилитов в Йемене. Также известен под прозвищем Мансур аль-Яман, «Завоеватель Йемена». Ибн Хаушаб подготовил несколько миссионеров, которых отправил в Индию, Египет и другие земли. Деятельность одного из них, , привела к значительному усилению позиций исмаилитов в Северной Африке и образованию Фатимидского халифата, самого могущественного исмаилитского государства в истории. (ru)
- Ібн Хаушаб (араб. بن حوشب; нім. Ibn Hauschab) (пом.2 грудня 914 р., тобто 11 302 року за мусульманським календарем) — відомий і продуктивний (місіонер) ісмаїлітов в Ємені. Його повне ім'я Абуль-Касім аль-Хасан ібн Фарадж (араб. أبو القاسم الحسن بن فرج ن حوشب بن زاذان) родом з Савада, що біля ель-Куфи в Іраку. Своєю діяльністю на території Ємену він добув собі лакаб (почесний титул) «Мансур аль — Ємен» (англ. Mansur al-Jaman), що в перекладі означало «Переможець Ємену». Ібн Хаушаб помер в Ємені в 914 році. (uk)
|
.png){kind=link}
.png){kind=link}