| dbo:abstract
|
- Pro vyjádření zdvořilosti, společenského odstupu, formálnosti apod. mívají jazyky různé gramatické systémy, jako je vykání (oslovování jednotlivého člověka v 2. osobě množného čísla, vy), onikání (oslovování ve 3. osobě množného čísla, oni, např. v němčině), onkání (oslovování ve 3. osobě jednotného čísla, on, např. v italštině a polštině) aj. Tykání (oslovování ty) je mnohde považováno za důvěrné a v mnoha situacích a společenských vztazích nepřijatelné. (cs)
- Höflichkeitsform, auch Honorifikum bzw. Honorificum (lateinisch honorificus „ehrend“) oder Honorativ(um) (lateinisch honoratus „geehrt“), ist im weiteren Sinne eine spezielle Kommunikationsform zwischen Sprechenden oder Schreibenden und dem oder den jeweiligen Adressaten, manchmal auch bezüglich einer Drittperson, die Ehrung und Respekt zum Ausdruck bringen soll. Im engeren Sinne versteht man unter „Höflichkeitsform“ manchmal lediglich das Siezen, unter „Honorificum“ ein spezielles ehrendes Attribut. (de)
- Ο πληθυντικός ευγενείας αποτελεί απευθυντικό τρόπο συνομιλίας, που υφίσταται στην Ελληνική καθώς και σε άλλες γλώσσες, κύριος στόχος του οποίου είναι να καταδείξει ευγένεια, σεβασμό ή επιπλέον κοινωνική απόσταση και έλλειψη οικειότητας. (el)
- Formala kaj neformala parolmanieroj rilatas al kiel unu homo parolas aŭ alparolas al alia en certaj situacioj. Ĉi tiuj parolmanieroj povas montri diversajn gradojn de sociala malproksimeco aŭ sociala intimeco. Tio estas determinita per diversaj faktoroj kiel ekzemple profesio, aĝo, travivaĵo aŭ eĉ psikologia stato. En kelkaj lingvoj oni alparolas sian ĉefon aliamaniere ol ekzemple amikon aŭ infanon. Multaj lingvoj havas specialajn vortojn por formala kaj neformala parolmanieroj. Tamen en multaj lingvoj la limo inter formala kaj neformala parolmaniero ĉiam iĝas pli neklara. En la angla lingvo, kies vortaro malhavas formon por ĝentila alparolo, oni ofte bezonas la duoblan por esprimi sin ĉar necesas paroli en hezitanta, nedecidema kaj subula maniero por ne ŝajni postulema. Kontraŭe, la japana lingvo havas tre kompleksan sistemon de ĝentila kaj honoriga parolmanieroj. Samtempe la japana kulturo havas la reputacion esti tre tradicia kaj respektema. En aliaj lingvoj la uzo de la ĝentila alparolo estas ŝanĝanta. Ekzemple en la germana la formala alparolo “Sie” estas malpli kaj malpli uzata en certaj situacioj. Antaŭ jaroj, ankoraŭ estis kutimo ĉiam uzi la “Sie”-formon kiam oni parolis al laborkolegoj aŭ nekonataj homoj, sed nun oni jam kutimas uzi la neformalan formon “Du” en firmaoj aŭ kiam oni renkontas nekonatajn personojn, precipe inter junuloj. Male en Esperanto, la neformala pronomo „ci“ estas malpli uzata ol „vi“. (eo)
- Ohorezko trataera pertsona bati zuzendu edo pertsona bat aipatzeko modua da, izen-deituren osagarria, batzuetan pertsona horren kargua edo titulua ere barnehartzen duena eta bereziki hizkuntza-erregistro formalean, begirunez, baliatzen dena. Adibide arruntena "Jauna" edo "Andrea" izenak dira, pertsona arrunt bati gutuna hastean aipatzen dena. (eu)
- In linguistics, an honorific (abbreviated HON) is a grammatical or morphosyntactic form that encodes the relative social status of the participants of the conversation. Distinct from honorific titles, linguistic honorifics convey formality FORM, social distance, politeness POL, humility HBL, deference, or respect through the choice of an alternate form such as an affix, clitic, grammatical case, change in person or number, or an entirely different lexical item. A key feature of an honorific system is that one can convey the same message in both honorific and familiar forms—i.e., it is possible to say something like (as in an oft-cited example from Brown and Levinson) "The soup is hot" in a way that confers honor or deference on one of the participants of the conversation. Honorific speech is a type of social deixis, as an understanding of the context—in this case, the social status of the speaker relative to the other participants or bystanders—is crucial to its use. There are three main types of honorifics, categorized according to the individual whose status is being expressed:
* Addressee (or speaker/hearer)
* Referent (or speaker/referent)
* Bystander (or speaker/bystander) Addressee honorifics express the social status of the person being spoken to (the hearer), regardless of what is being talked about. For example, has three different words for "house" depending on the status level of the person spoken to. Referent honorifics express the status of the person being spoken about. In this type of honorific, both the referent (the person being spoken about) and the target (the person whose status is being expressed) of the honorific expression are the same. This is exemplified by the T–V distinction present in many Indo-European languages, in which a different second-person pronoun (such as tu or vous in French) is chosen based on the relative social status of the speaker and the hearer (the hearer, in this case, also being the referent). Bystander honorifics express the status of someone who is nearby, but not a participant in the conversation (the overhearer). These are the least common, and are found primarily in such as the "mother-in-law languages" of aboriginal Australia, where one changes one's speech in the presence of an in-law or other tabooed relative. A fourth type, the Speaker/Situation honorific, does not concern the status of any participant or bystander, but the circumstances and environment in which the conversation is occurring. The classic example of this is diglossia, in which an elevated or "high form" of a language is used in situations where more formality is called for, and a vernacular or "low form" of a language is used in more casual situations. Politeness can be indicated by means other than grammar or marked vocabulary, such as conventions of word choice or by choosing what to say and what not to say. Politeness is one aspect of Register, which is a more general concept of choosing a particular variety of language for a particular purpose or audience. (en)
- 敬称（けいしょう）とは、話者が相手や第三者に対して敬意、尊敬の念を込めて用いられる名前（人名）や肩書きの後ろに付ける接尾語、またはその語自体で相手や第三者を表現する代名詞である。後者の場合は、職名などで、一つの名詞としての機能を持っていて、独立して用いられる。 (ja)
- 敬語（けいご、英: honorifics）とは、主体（書き手、話し手など）とその相手（読み手、聞き手）やその話題中の人物との社会的関係（親疎、権力の大小）と態度を表す言語表現である。ポライトネスを実現する手段の1つであり、狭義には体系的に文法化されているものを指すが、広く敬称などの語彙的表現を含む場合もある。 (ja)
- 높임말 또는 존댓말(尊待말)은 대화의 주체가 임금이거나 자신보다 나이가 많은 상대에게 경의를 표하기 위하여 쓰는 언어 또는 말하는 것을 말한다. 한자로 경어(敬語) 또는 경칭(敬稱)이라고 한다. (ko)
- Tilltal, "att tala till någon", begrepp för det sätt man använder för att väcka en annan persons uppmärksamhet. Vanligt förekommande tilltal är (var) exempelvis titlar som används tillsammans med namn, till exempel herr, general eller doktor samt användandet av plural istället för singular, till exempel ni istället för du. (sv)
- 尊稱，或稱敬稱，是對人表示尊敬的稱謂，屬於敬語的一種。一般可分為接尾詞型、接頭詞型、代名詞型。對不同身份地位的人往往使用不同的尊稱。 (zh)
- 敬語是語言中用於表達敬意的語句，用來表示說話者、說話對象、話中人物之間的社會階級、親疏等關係。敬語包括稱謂、自稱、語氣、用詞等，而敬稱則僅指對特定人士表達尊敬的稱謂。 (zh)
- Гоноратив (англ.: honorific) — особливе звертання, форма ввічливості, яке передає повагу особи за допомогою додавання до звертання посади (звання, титулу) при використанні у безпосередньому зверненні до людини або розповіді про неї. Також граматична категорія, що передає ставлення мовця до особи, про яку йде мова. Іноді «гоноратив» використовується в більш конкретному значенні для позначення почесного вченого звання особи. Також часто пов'язаний із системами почесної мовної ідентифікації в лінгвістиці, яка є граматичними чи морфологічними способами кодування відносного соціального статусу особи. Раніше гоноративи були досить поширені по всій Європі в XVII-XIX століттях. Зараз більше залишились в європейських монархіях, в тому числі як титули ґречності; а також характерні для звертань «ввічливості» в японській мові. Існують і в деяких інших мовах Азії, наприклад корейській або бірманській. Гоноративи використовуються і як стиль у граматичному описі третьої особи, так і як форма звернення до другої особи. Використання від першої особи "заслуженим сановником" є рідкістю або в сучасному світі вважається грубим. Деякі мови мають антигоноративи (принизливі) форми першої особи (наприклад "ваш покірний слуга"), завдяки яким відбувається вивищення іншої особи, до якої звертаються. (uk)
- Гонорати́в — «форма вежливости». Грамматическая категория, передающая отношение говорящего к лицу, о котором идёт речь. Характерна прежде всего для «вежливого» японского языка. Существует и в некоторых других языках Азии, например корейском или бирманском. Определённое развитие получила и в некоторых европейских языках, в том числе и в русском, особенно в старом, XVII—XIX веков. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Pro vyjádření zdvořilosti, společenského odstupu, formálnosti apod. mívají jazyky různé gramatické systémy, jako je vykání (oslovování jednotlivého člověka v 2. osobě množného čísla, vy), onikání (oslovování ve 3. osobě množného čísla, oni, např. v němčině), onkání (oslovování ve 3. osobě jednotného čísla, on, např. v italštině a polštině) aj. Tykání (oslovování ty) je mnohde považováno za důvěrné a v mnoha situacích a společenských vztazích nepřijatelné. (cs)
- Höflichkeitsform, auch Honorifikum bzw. Honorificum (lateinisch honorificus „ehrend“) oder Honorativ(um) (lateinisch honoratus „geehrt“), ist im weiteren Sinne eine spezielle Kommunikationsform zwischen Sprechenden oder Schreibenden und dem oder den jeweiligen Adressaten, manchmal auch bezüglich einer Drittperson, die Ehrung und Respekt zum Ausdruck bringen soll. Im engeren Sinne versteht man unter „Höflichkeitsform“ manchmal lediglich das Siezen, unter „Honorificum“ ein spezielles ehrendes Attribut. (de)
- Ο πληθυντικός ευγενείας αποτελεί απευθυντικό τρόπο συνομιλίας, που υφίσταται στην Ελληνική καθώς και σε άλλες γλώσσες, κύριος στόχος του οποίου είναι να καταδείξει ευγένεια, σεβασμό ή επιπλέον κοινωνική απόσταση και έλλειψη οικειότητας. (el)
- Ohorezko trataera pertsona bati zuzendu edo pertsona bat aipatzeko modua da, izen-deituren osagarria, batzuetan pertsona horren kargua edo titulua ere barnehartzen duena eta bereziki hizkuntza-erregistro formalean, begirunez, baliatzen dena. Adibide arruntena "Jauna" edo "Andrea" izenak dira, pertsona arrunt bati gutuna hastean aipatzen dena. (eu)
- 敬称（けいしょう）とは、話者が相手や第三者に対して敬意、尊敬の念を込めて用いられる名前（人名）や肩書きの後ろに付ける接尾語、またはその語自体で相手や第三者を表現する代名詞である。後者の場合は、職名などで、一つの名詞としての機能を持っていて、独立して用いられる。 (ja)
- 敬語（けいご、英: honorifics）とは、主体（書き手、話し手など）とその相手（読み手、聞き手）やその話題中の人物との社会的関係（親疎、権力の大小）と態度を表す言語表現である。ポライトネスを実現する手段の1つであり、狭義には体系的に文法化されているものを指すが、広く敬称などの語彙的表現を含む場合もある。 (ja)
- 높임말 또는 존댓말(尊待말)은 대화의 주체가 임금이거나 자신보다 나이가 많은 상대에게 경의를 표하기 위하여 쓰는 언어 또는 말하는 것을 말한다. 한자로 경어(敬語) 또는 경칭(敬稱)이라고 한다. (ko)
- Tilltal, "att tala till någon", begrepp för det sätt man använder för att väcka en annan persons uppmärksamhet. Vanligt förekommande tilltal är (var) exempelvis titlar som används tillsammans med namn, till exempel herr, general eller doktor samt användandet av plural istället för singular, till exempel ni istället för du. (sv)
- 尊稱，或稱敬稱，是對人表示尊敬的稱謂，屬於敬語的一種。一般可分為接尾詞型、接頭詞型、代名詞型。對不同身份地位的人往往使用不同的尊稱。 (zh)
- 敬語是語言中用於表達敬意的語句，用來表示說話者、說話對象、話中人物之間的社會階級、親疏等關係。敬語包括稱謂、自稱、語氣、用詞等，而敬稱則僅指對特定人士表達尊敬的稱謂。 (zh)
- Гонорати́в — «форма вежливости». Грамматическая категория, передающая отношение говорящего к лицу, о котором идёт речь. Характерна прежде всего для «вежливого» японского языка. Существует и в некоторых других языках Азии, например корейском или бирманском. Определённое развитие получила и в некоторых европейских языках, в том числе и в русском, особенно в старом, XVII—XIX веков. (ru)
- Formala kaj neformala parolmanieroj rilatas al kiel unu homo parolas aŭ alparolas al alia en certaj situacioj. Ĉi tiuj parolmanieroj povas montri diversajn gradojn de sociala malproksimeco aŭ sociala intimeco. Tio estas determinita per diversaj faktoroj kiel ekzemple profesio, aĝo, travivaĵo aŭ eĉ psikologia stato. En kelkaj lingvoj oni alparolas sian ĉefon aliamaniere ol ekzemple amikon aŭ infanon. Multaj lingvoj havas specialajn vortojn por formala kaj neformala parolmanieroj. Tamen en multaj lingvoj la limo inter formala kaj neformala parolmaniero ĉiam iĝas pli neklara. (eo)
- In linguistics, an honorific (abbreviated HON) is a grammatical or morphosyntactic form that encodes the relative social status of the participants of the conversation. Distinct from honorific titles, linguistic honorifics convey formality FORM, social distance, politeness POL, humility HBL, deference, or respect through the choice of an alternate form such as an affix, clitic, grammatical case, change in person or number, or an entirely different lexical item. A key feature of an honorific system is that one can convey the same message in both honorific and familiar forms—i.e., it is possible to say something like (as in an oft-cited example from Brown and Levinson) "The soup is hot" in a way that confers honor or deference on one of the participants of the conversation. (en)
- Гоноратив (англ.: honorific) — особливе звертання, форма ввічливості, яке передає повагу особи за допомогою додавання до звертання посади (звання, титулу) при використанні у безпосередньому зверненні до людини або розповіді про неї. Також граматична категорія, що передає ставлення мовця до особи, про яку йде мова. Гоноративи використовуються і як стиль у граматичному описі третьої особи, так і як форма звернення до другої особи. Використання від першої особи "заслуженим сановником" є рідкістю або в сучасному світі вважається грубим. (uk)
|
