| dbo:abstract
|
- الاتفاقية التجارية الألمانية-السوفييتية للعام 1940 (والتي تُعرف أيضًا باسم الاتفاقية الاقتصادية، في 11 فبراير 1940، بين الرايخ الألماني واتحاد الجمهوريات الاشتراكية السوفييتية)، هي اتفاقية اقتصادية بين الاتحاد السوفييتي وألمانيا النازية وُقّع عليها في 11 فبراير 1940. وفقًا لبنودها، وافق الاتحاد السوفييتي، بالإضافة إلى عمليات التسليم بمقتضى الاتفاقية التجارية الألمانية-السوفييتية الموقّعة في 19 أغسطس 1939، على تصدير بضائع (النفط، والمواد الخام والحبوب) بقيمة تراوحت بين 420 إلى 430 مليون مارك رايخ في الفترة الواقعة بين 11 فبراير 1940 حتى 11 فبراير 1941. اتُفق فيما بعد على سياسة شحن عبر أراضي الاتحاد السوفييتي لبضائع اشترتها ألمانيا من بلدان طرف ثالث. تابع البَلدان العمل على بنود الاتفاقية وحلّ غيرها من المسائل العالقة من خلال الاتفاقية التجارية والحدودية الألمانية-السوفييتية في 10 يناير 1941. في يونيو 1941، غزت ألمانيا أراضي الاتحاد السوفييتي في خرق صريح لاتفاق مولوتوف-ريبينتروب، وهكذا انتهت جميع الاتفاقيات الاقتصادية بين البلدين. من يناير 1940 وحتى تاريخ الغزو الألماني، صدّر الاتحاد السوفييتي بضائع بقيمة تُقدّر بـ597.9 مليون مارك رايخ إلى ألمانيا. بلغت قيمة الشحنات الألمانية 437.1 مليون مارك رايخ. واصلت الاتفاقيات صلاحية العلاقات الاقتصادية النازية-السوفييتي ونجم عنها تسليم كميات ضخمة من المواد الخام إلى ألمانيا، بما فيها ما يزيد عن 900.000 طن من النفط، و1،600،000 طن من الحبوب، و140،000 طن من خام المنغنيز. تلقى الاتحاد السوفييتي الطراد البحري لوتزو غير المكتمل من فئة طراد الأدميرال هيبير، ومخطوطات بناء السفينة الحربية بيسمارك، ومعلومات عن الفحوصات البحرية الألمانية، و«الآلية الكاملة لسفن مدمّرة كبيرة»، ومدافع بحرية ثقيلة، وغيرها من العتاد البحري، وعيّنات عن أحدث 30 طائرة ألمانية، بما فيها مقاتلات بي إف 109، وبي إف 110، وجو 88، وقاذفات قنابل دو 215. إضافة إلى ذلك استلم الاتحاد السوفييتي معدات نفطية وإلكترونية، وقطارات، وعَنَفات، ومولّدات كهربائية، ومحركات ديزل، وسفنًا، وأدوات آلية، وعينات عن المدفعية، والمتفجرات، ومعدات الأسلحة الكيماوية الألمانية وغيرها. دعمت المواد الخام التي تحصّلت عليها ألمانيا من الاتحاد السوفييتي بمقتضى اتفاقية العام 1940 دعمت المجهود الحربي الألماني المعادي للاتحاد السوفييتي اعتبارًا من العام 1941. على وجه التحديد لم يُكن مخزون ألمانيا من المطاط أو الحبوب ليكفيها كي تقوم بعملية غزو الاتحاد السوفييتي لو لم يكن السوفييت قد صدّروا هذه المنتجات إلى ألمانيا سابقًا. (ar)
- The 1940 German–Soviet Commercial Agreement (also known as Economic Agreement of 11 February 1940 Between the German Reich and the Union of Soviet Socialist Republics) was an economic arrangement between the Soviet Union and Nazi Germany signed on 11 February 1940. In it the Soviet Union agreed in the period from 11 February 1940–1941, in addition to the deliveries under German–Soviet Commercial Agreement, signed on 19 August 1939 to deliver commodities (oil, raw materials, and grain) to the value of 420 to 430 million Reichsmarks. A policy on the transit through Soviet territory of third countries' commodities purchased by Germany was later agreed. The countries followed up the agreement and resolved other issues with the 10 January 1941 German–Soviet Border and Commercial Agreement. In June 1941 Germany invaded the Soviet Union in violation of the 1939 Molotov–Ribbentrop Pact, and all economic agreements between the two countries ended. Between January 1940 and date of the German invasion, the USSR exported goods of a total estimated value of 597.9 million Reichsmarks to Germany. German deliveries amounted to 437.1 million Reichsmarks. The agreements continued Nazi–Soviet economic relations and resulted in the delivery of large amounts of raw materials to Germany, including over 820,000 metric tons (900,000 short tons; 810,000 long tons) of oil, 1,500,000 metric tons (1,700,000 short tons; 1,500,000 long tons) of grain and 130,000 metric tons (140,000 short tons; 130,000 long tons) of manganese ore. The Soviet Union received the incomplete Admiral Hipper-class naval cruiser Lützow, the plans to the battleship Bismarck, information on German naval testing, "complete machinery for a large destroyer", heavy naval guns, other naval gear, and samples of 30 of Germany's latest warplanes, including the Bf 109 and 110 fighters and Ju 88 and Do 215 bombers. The Soviet Union also received oil and electric equipment, locomotives, turbines, generators, diesel engines, ships, machine-tools, and samples of Germany artillery, tanks, explosives, chemical-warfare equipment, and other items. Raw materials that Germany had obtained from the Soviets through the 1940 agreement supported the German war effort against the Soviet Union from 1941. In particular, the German stocks of rubber and grain would not have sufficed to support the invasion of the USSR if the Soviets had not already exported these products to Germany. (en)
- L'accord commercial germano-soviétique de 1940 (aussi connu comme l’accord économique du 11 février 1940, entre le Reich allemand et l'Union des Républiques socialistes soviétiques) fut un arrangement économique entre l'Union soviétique et l'Allemagne nazie signé le 11 février 1940. Il stipulait que l'Union soviétique acceptait pour la période allant du 11 février 1940 au 11 février 1941, en plus des livraisons prévues par l’accord commercial germano-soviétique, signé le 19 août 1939, de livrer du pétrole, des matières premières et des céréales pour une valeur de 420 à 430 millions de reichsmarks. Dans la période du 11 février 1941 au 11 août 1941, il sera livré à l'Allemagne, également, en plus des livraisons prévues dans l’accord de 1939, des produits pour une valeur de 220 à 230 millions de reichsmarks. En paiement pour les livraisons soviétiques, l'Allemagne fournissait ses propres produits (matériel de guerre, des machines et des technologies, et des matières premières). Des amendements secrets à l'accord suggéraient des négociations entre les parties pour l'achat par l'Union soviétique de métaux et d'autres biens dans des pays tiers et la revente de ces métaux et de ces biens à l'Allemagne. Plus tard, fut négocié une politique du transit à travers le territoire soviétique de produits achetés par l'Allemagne en provenance de pays tiers. Les deux pays respectèrent l’accord et résolurent d'autres questions avec l'accord germano-soviétique relatif au commerce et aux frontières du 10 janvier 1941. En juin 1941, l'Allemagne envahit l'Union soviétique, en violation du pacte Molotov-Ribbentrop, et tous les accords économiques entre les deux pays prirent alors fin. Entre janvier 1940 et le début de l'invasion allemande, les exportations soviétiques vers l’Allemagne étaient estimées à 597 900 000 reichsmarks, alors que les livraisons allemandes ne représentaient que 437 100 000 reichsmarks. Les accords dans le cadre des relations économiques germano-soviétiques permirent la livraison de grandes quantités de matières premières à l’Allemagne, dont plus de 900 000 tonnes de pétrole, 1,6 million de tonnes de céréales et 140 000 tonnes de minerai de manganèse. L'Union soviétique reçut le croiseur-amiral inachevé Lützow de la classe Hipper, les plans du cuirassé Bismarck, des informations sur les essais en mer allemand, une « machinerie complète pour un grand destroyer », des canons de marine lourds et d’autres matériel de marine, et des échantillons des trente derniers avions de guerre de l'Allemagne, dont les chasseurs Bf 109 et Bf 110, les bombardiers Ju 88 et Do 215. En outre, l'Union soviétique reçut en provenance d'Allemagne des équipements pétroliers et électriques, des locomotives, des turbines, des générateurs, des moteurs diesel, des navires, des machines-outils et des échantillons de pièces d’artillerie, de chars, d’explosifs, de matériels de guerre chimique. L'effort de guerre allemand contre l'Union soviétique fut partiellement alimenté par les matières premières que l'Allemagne avait obtenues des Soviétiques grâce à l'accord commercial de 1940. En particulier, les stocks allemands de caoutchouc et de céréales auraient été insuffisants pour soutenir l'invasion initiale de l'URSS si les Soviétiques n'avaient pas exporté ces produits vers l'Allemagne plus tôt. (fr)
- Perjanjian Komersial Jerman-Soviet 1940 (juga dikenal sebagai Perjanjian Ekonomi 11 Februari 1940, antara Reich Jerman dan Uni Republik Sosialis Soviet) adalah sebuah aransemen ekonomi antara Uni Soviet dan Jerman Nazi yang ditandatangani pada 11 Februari 1940. Kedua negara tersebut menyusul perjanjian tersebut dan menyelesaikan masalah-masalah lainnya dengan . (in)
- Radziecko-niemiecka umowa handlowa z 1940 r. – porozumienie dotyczące wymiany handlowej pomiędzy Związkiem Radzieckim i III Rzeszą, podpisane w Moskwie 11 lutego 1940. Była ona przedłużeniem wcześniejszej radziecko-niemieckiej umowy handlowej podpisanej 19 sierpnia 1939 roku w Berlinie, kilka dni przed paktem Ribbentrop-Mołotow. Podobnie jak wcześniejsza umowa, również umowa z roku 1940 przewidywała wymianę radzieckich surowców na niemiecką technologię. Zakładała ona dostarczenie Niemcom przez stronę radziecką w ciągu 12 miesięcy surowców i żywności na sumę 800 milionów marek niemieckich. (pl)
- Договір про торгівлю між СРСР та Німеччиною підписаний 11 лютого 1940 СРСР та Нацистською Німеччиною. Згідно з договором Радянський Союз погодився з 11 лютого 1940 р. по 11 лютого 1941 на додачу до обсягів, зазначених у торговельному договорі 1939 р., поставити товарів (нафти, сировини, борошна) на суму від 420 до 430 мільйонів рейхсмарок. У період з 11 лютого 1941 по 11 серпня 1941 Радянський Союз мав поставити до Німеччини на додачу до обсягів, зазначених у торговельному договорі 1939 р., товарів на суму від 220 до 230 мільйонів рейхсмарок. Як оплату за радянські товари Німеччина мала поставити товари власного виробництва (військову техніку, верстати та технології, сировину). Секретним додатком до договору обговорювались відносини з третіми країнами, придбання металів та інших товарів Радянським Союзом з подальшим продажем Німеччині. Згодом була погоджена політика стосовно транзиту товарів, придбаних Німеччиною в третіх країнах. Сторони продовжили дію договору та розв'язали спірні питання торговельним договором від 10 січня 1941. У червні 1941 Німеччина напала на Радянський Союз, чим порушила умови пакту Молтова — Ріббентропа та розірвала міждержавні стосунки. Починаючи з січня 1940 р. і до нападу на Радянський Союз, загальна вартість радянського експорту до Німеччини становила 597,9 мільйона рейхсмарок. Німеччина поставила товарів на суму 437,1 мільйона рейхсмарок. Радянський Союз поставив до Німеччини великі обсяги сировини, зокрема понад 900 000 тонн нафти, 1 600 000 тонн борошна та 140 000 тонн манганової руди. Радянський Союз отримав неповний , креслення «Бісмарка», інформацію про морські випробування, «повний комплект устаткування для великого винищувача», важку морську артилерію та інше військово-морське устаткування та зразки тридцяти найновіших німецьких військових літаків, зокрема винищувачі Me-109 та Me-110, бомбардувальники Ju-88 та Do-215. Радянський Союз також отримав електричне обладнання та обладнання для нафтопереробки, локомотиви, турбіни, генератори, дизельні двигуни, кораблі, верстати та зразки німецької артилерії, танків, вибухівки, обладнання хімічної зброї та інше. Військові дії Німеччини проти Радянського Союзу частково підтримувались отриманими згідно з цим договором матеріалами, натомість Радянський Союз широко користувався отриманим устаткуванням і технологіями у військовому виробництві аж до кінця війни в 1945 р. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Perjanjian Komersial Jerman-Soviet 1940 (juga dikenal sebagai Perjanjian Ekonomi 11 Februari 1940, antara Reich Jerman dan Uni Republik Sosialis Soviet) adalah sebuah aransemen ekonomi antara Uni Soviet dan Jerman Nazi yang ditandatangani pada 11 Februari 1940. Kedua negara tersebut menyusul perjanjian tersebut dan menyelesaikan masalah-masalah lainnya dengan . (in)
- Radziecko-niemiecka umowa handlowa z 1940 r. – porozumienie dotyczące wymiany handlowej pomiędzy Związkiem Radzieckim i III Rzeszą, podpisane w Moskwie 11 lutego 1940. Była ona przedłużeniem wcześniejszej radziecko-niemieckiej umowy handlowej podpisanej 19 sierpnia 1939 roku w Berlinie, kilka dni przed paktem Ribbentrop-Mołotow. Podobnie jak wcześniejsza umowa, również umowa z roku 1940 przewidywała wymianę radzieckich surowców na niemiecką technologię. Zakładała ona dostarczenie Niemcom przez stronę radziecką w ciągu 12 miesięcy surowców i żywności na sumę 800 milionów marek niemieckich. (pl)
- الاتفاقية التجارية الألمانية-السوفييتية للعام 1940 (والتي تُعرف أيضًا باسم الاتفاقية الاقتصادية، في 11 فبراير 1940، بين الرايخ الألماني واتحاد الجمهوريات الاشتراكية السوفييتية)، هي اتفاقية اقتصادية بين الاتحاد السوفييتي وألمانيا النازية وُقّع عليها في 11 فبراير 1940. وفقًا لبنودها، وافق الاتحاد السوفييتي، بالإضافة إلى عمليات التسليم بمقتضى الاتفاقية التجارية الألمانية-السوفييتية الموقّعة في 19 أغسطس 1939، على تصدير بضائع (النفط، والمواد الخام والحبوب) بقيمة تراوحت بين 420 إلى 430 مليون مارك رايخ في الفترة الواقعة بين 11 فبراير 1940 حتى 11 فبراير 1941. (ar)
- The 1940 German–Soviet Commercial Agreement (also known as Economic Agreement of 11 February 1940 Between the German Reich and the Union of Soviet Socialist Republics) was an economic arrangement between the Soviet Union and Nazi Germany signed on 11 February 1940. In it the Soviet Union agreed in the period from 11 February 1940–1941, in addition to the deliveries under German–Soviet Commercial Agreement, signed on 19 August 1939 to deliver commodities (oil, raw materials, and grain) to the value of 420 to 430 million Reichsmarks. (en)
- L'accord commercial germano-soviétique de 1940 (aussi connu comme l’accord économique du 11 février 1940, entre le Reich allemand et l'Union des Républiques socialistes soviétiques) fut un arrangement économique entre l'Union soviétique et l'Allemagne nazie signé le 11 février 1940. Il stipulait que l'Union soviétique acceptait pour la période allant du 11 février 1940 au 11 février 1941, en plus des livraisons prévues par l’accord commercial germano-soviétique, signé le 19 août 1939, de livrer du pétrole, des matières premières et des céréales pour une valeur de 420 à 430 millions de reichsmarks. Dans la période du 11 février 1941 au 11 août 1941, il sera livré à l'Allemagne, également, en plus des livraisons prévues dans l’accord de 1939, des produits pour une valeur de 220 à 230 million (fr)
- Договір про торгівлю між СРСР та Німеччиною підписаний 11 лютого 1940 СРСР та Нацистською Німеччиною. Згідно з договором Радянський Союз погодився з 11 лютого 1940 р. по 11 лютого 1941 на додачу до обсягів, зазначених у торговельному договорі 1939 р., поставити товарів (нафти, сировини, борошна) на суму від 420 до 430 мільйонів рейхсмарок. У період з 11 лютого 1941 по 11 серпня 1941 Радянський Союз мав поставити до Німеччини на додачу до обсягів, зазначених у торговельному договорі 1939 р., товарів на суму від 220 до 230 мільйонів рейхсмарок. Як оплату за радянські товари Німеччина мала поставити товари власного виробництва (військову техніку, верстати та технології, сировину). (uk)
|
