| dbo:MeanOfTransportation/length
| |
| dbo:abstract
|
- Třída Dido byla třída protiletadlových křižníků Royal Navy, přijatých do služby v letech 1940–1944. Třídu tvořilo celkem 16 jednotek, postavených ve dvou skupinách. Všechny křižníky této třídy se účastnily druhé světové války, pět jich bylo v bojích zničeno. Většina přeživších lodí byla vyřazena v průběhu 50. let. Nový Zéland měl v letech 1946–1967 zapůjčeny tři křižníky této třídy a jeden další v letech 1957–1982 provozoval Pákistán. (cs)
- Die Dido-Klasse war die erste Kreuzer-Klasse, die von der Royal Navy im Rahmen desAufrüstungsprogramms bestellt wurde. Sie erhielten als Flugabwehrkreuzer eine Hauptbewaffnung von fünf Doppeltürmen mit Mehrzweckgeschützen zur Bekämpfung von Flug- und Seezielen. Die Royal Navy bestellte 16 Kreuzer in drei Baulosen von 1936 bis 1939. Bei Ausbruch des Krieges waren die zehn Schiffe der beiden ersten Baulose begonnen worden und sechs vom Stapel gelaufen. Weitere sechs Schiffe wurden im Rahmen des Kriegsprogramms sofort bestellt. Die ersten elf Schiffe wurden von Juli 1940 bis August 1942 in Dienst gestellt. Die letzten fünf Schiffe wurden nach modifizierten Plänen gebaut und kamen von August 1943 bis Januar 1944 als Bellona-Klasse in Dienst. Fünf Kreuzer der Klasse gingen im Zweiten Weltkrieg verloren. In der Nachkriegszeit wurden Schiffe der Klasse auch von der neuseeländischen und pakistanischen Marine eingesetzt. (de)
- The Dido class consisted of sixteen light cruisers built for the Royal Navy during World War II. The first group of three ships were commissioned in 1940, the second group (six ships) and third group (two ships) were commissioned between 1941 and 1942. A fourth group, also described as the Improved Dido, or the Bellona class (five ships), were commissioned between 1943 and 1944. Most members of the class were given names drawn from classical history and legend. The groups differed in armament and for the Bellonas, in function. The Dido class were designed as small trade protection cruisers with five turrets, each with twin 5.25" guns in high angle mountings, far more modern in design than previous light cruiser turrets, offering efficient loading up to 90 degrees elevation to give some dual-purpose capacity. While some damage was experienced initially in extreme North Atlantic conditions, modified handling avoided the problem. The fitting of the three turrets forward in A, B and C positions depended on some use of aluminium in the structure and the lack of aluminium after Dunkirk was one of the reasons for only four turrets being fitted to the first group of three, while the third group had four turrets with twin 4.5" guns. The Bellona's were designed from the start with four turrets with radar-aimed guns and greater light anti-aircraft armament. From the initial trials of the lead ship of the class, Bonaventure, the new light cruisers were considered a significant advance and later, in action in the Mediterranean Sea, they were surprisingly effective in protecting convoys to Malta and saw off far larger ships of the Italian Royal Navy. The 5.25-inch (133 mm) gun was primarily a surface weapon but it was intended to fire the heaviest shell suitable for anti-aircraft defence and accounted for around 23 aircraft and deterred far more. The original Dido-class ships HMS Bonaventure, HMS Charybdis, HMS Hermione and HMS Naiad were lost in the war. The original ship of the class, HMS Dido, was put into reserve in 1947 and decommissioned ten years later. HMS Euryalus was the last remaining in-service ship of the original class, being decommissioned in 1954 and scrapped in 1959. The Bellona class (as well as four rebuilt Dido ships) were mainly intended as picket ships for amphibious warfare operations, in support of aircraft carriers of the Royal Navy and United States Navy in the Pacific. HMS Spartan was the only ship of the sub-class to be sunk, struck by a German Fritz X glide bomb while supporting the landings at Anzio. Two ships were to be modified to be command ships of aircraft carrier and cruiser groups intended for action against German battlecruisers. Originally these were Scylla and Charybdis of the third group but after the loss of Charybdis in 1943, Royalist of the fourth (Bellona) group was selected; these were also known as the Modified Dido. Post-war modernisation proposals were limited by the tight war emergency design which offered inadequate space and weight for the fire control and magazines for four or five 3-inch twin 70 turrets combined with the fact the heavy 5.25-inch shells fitted when the cruisers were built had a large burst shock which made them a more effective high level AA weapon than post war RN 4.5-inch guns. HMS Royalist was rebuilt for potential action alongside the battleship HMS Vanguard against the post-war Soviet Sverdlov-class cruisers and Stalingrad-class battlecruisers. Royalist was loaned to the Royal New Zealand Navy (RNZN) from 1956 to 1966. (en)
- La classe Dido est une classe de croiseurs légers construits pour la Royal Navy. Le design a été influencé par la classe Arethusa (croiseurs légers). Un premier groupe de trois unités est commandé en 1940, un second groupe de 6 navires puis un autre de 2 unités le sont en 1941 et 1942. La sous-classe Bellona est commandée entre 1943 et 1944. De nombreux navires de cette classe empruntent leurs noms à des personnages de la mythologie grecque. Ils sont conçus comme bateaux d'escorte pour protéger des unités plus lourdes d'attaques par des bateaux plus légers ou des avions. L'enthousiasme ressenti pour eux par l'Amirauté est confirmé par les bons résultats au combat. Le seul vrai problème rencontré est la pénurie de canons pendant la construction. (fr)
- Gli incrociatori contraerei Classe Dido nacquero da una specifica del 1934 per una incrociatore leggero in grado di difendere la flotta dagli attacchi aerei. I primi schizzi dell' incorporarono subito i nuovi cannoni ad elevata cadenza di tiro da 5,25in MkI QF montati su torri binarie.La struttura della nave presentava tre torri prodiere e due poppiere. La particolare configurazione delle tre torri prodiere obbligò i progettisti a soprelevare di molto il ponte di comando donandogli la caratteristica linea che contraddistingueva la classe. L'incrociatore HMS Diadem del tipo Bellona Nel 1936 vennero inizialmente vennero autorizzate 5 navi: Bonaventure, Naiad, Phoebe, Dido ed Euryalus, nel 1937 vengono autorizzate Hermione e Sirius e nel 1938 altre tre Cleopatra, Scylla e Charybdis. Nel 1939 vengono autorizzate altre 5 navi di questa classe di cui solo la Argonaut viene completa come da progetto. Le altre quattro e cioè la Spartan, il , la e il vennero completate come Modifided Dido o Classe Bellona. Alcune navi della Classe Dido vennero completate in maniera diversa dal progetto originario. La Bonaventure venne completata con 4 torrette invece che con 5 per via della scarsezza di pezzi. In cambio ricevette un pezzo da 4 pollici nella torretta X.Il Naiad venne equipaggiato fin dall'inizio con un radar Type 279. Gli incrociatori classe Dido erano unità contraeree realizzate dalla Gran Bretagna, che intendeva utilizzare i suoi nuovi cannoni da 133 mm a doppio ruolo in torri binate. Essi erano peraltro abbastanza deludenti a causa della lentezza del e della cadenza di tiro pratica, 8 colpi contro 18 teorici. Per contro, erano un poco troppo leggeri contro navi, ma pur sempre si trattava di cannoni con proiettili da 38 kg per 22 km di gittata. (it)
- ダイドー級軽巡洋艦（ダイドーきゅう けいじゅんようかん、Dido class Light Cruisers）はイギリス海軍の軽巡洋艦の艦級。第二次世界大戦中、アメリカ海軍のアトランタ級に先立って防空巡洋艦として世界で最初に建造された。 (ja)
- Krążowniki lekkie typu Dido – seria brytyjskich lekkich krążowników przeciwlotniczych okresu II wojny światowej. Nazwa pochodzi od głównego okrętu typu. Okręty te odznaczyły się zwłaszcza podczas walk na Morzu Śródziemnym. (pl)
- Лёгкие крейсера типа «Дидо» (англ. Dido — Дидона) — тип лёгких крейсеров Королевского военно-морского флота Великобритании времён Второй мировой войны. Всего для британского флота построено 11 единиц: «Дидо» (HMS Dido), «Бонавенчер» (HMS Bonaventure), «Наяда» (HMS Naiad), «Феба» (HMS Phoebe), «Эвриал» (HMS Euryalus), «Сириус» (HMS Sirius), «Хермиона» (HMS Hermaione), «Клеопатра» (HMS Cleopatra), «Аргонавт» (HMS Argonaut), «Харибда» (HMS Charybdis), «Сцилла» (HMS Scylla).Предназначались для эскадренной службы и являлись развитием крейсеров типа «Аретьюза». Первые крейсера британского флота, получившие универсальную артиллерию главного калибра. Управление зенитным огнём с помощью ПУАЗО с силовой гиростабилизацией и радарным наведением по дальности, высоте и азимуту. (ru)
- Легкі крейсери типу «Дідо» (англ. Dido-class cruiser) — клас військових кораблів з 16 легких крейсерів (також кваліфікувалися, як крейсери ППО) (разом з підкласом «Беллона»), що випускалися британськими суднобудівельними компаніями з 1940 по 1942 роки. Легкі крейсери цього типу становили модернізовану версію крейсерів типу «Аретюза» й входили до складу Королівських військово-морських флотів Великої Британії, Нової Зеландії та ВМС Пакистану і взяли найактивнішу участь у морських боях і битвах Другої світової війни. Всього було побудовано шістнадцять одиниць: перша партія з трьох крейсерів увійшла до ВМФ Великої Британії у 1940 році, наступні дві групи з шести та двох бойових кораблів відповідно у 1941 та 1942 роках. Підгрупа легких крейсерів типу «Беллона» у кількості п'яти одиниць увійшла до строю в 1943—1944 роках. Пізніше три з них «Беллона», «Блек Прінс» і «Рояліст» були передані до ВМФ Нової Зеландії, ще один «Бабур» потім увійшов до ВМС Пакистану. (uk)
|
| dbo:length
| |
| dbo:powerType
| |
| dbo:shipBeam
| |
| dbo:thumbnail
| |
| dbo:topSpeed
| |
| dbo:type
| |
| dbo:wikiPageExternalLink
| |
| dbo:wikiPageID
| |
| dbo:wikiPageLength
|
- 25726 (xsd:nonNegativeInteger)
|
| dbo:wikiPageRevisionID
| |
| dbo:wikiPageWikiLink
| |
| dbp:builtRange
| |
| dbp:date
|
- 2011-04-24 (xsd:date)
- 2011-06-11 (xsd:date)
|
| dbp:headerCaption
| |
| dbp:inCommissionRange
| |
| dbp:name
| |
| dbp:operators
| |
| dbp:shipArmament
|
- *Dido class as designed:
** 5 × twin guns
** 2 × quadruple 2-pdr () AA guns
** 4 × twin AA machine guns
** 2 × triple torpedo tubes
* Bellona class as designed:
** 4 × twin 5.25 in guns
** 3 × quadruple 2 pdr AA guns
** 6 × twin AA guns
** 2 × triple 21 in torpedo tubes (en)
|
| dbp:shipComplement
|
- *Dido class: 487
* Bellona class: 530 (en)
|
| dbp:shipDisplacement
| |
| dbp:shipDraught
|
- *Dido class:
* Bellona class: (en)
|
| dbp:shipPower
|
- *4 Admiralty 3-drum boilers
* (en)
|
| dbp:shipPropulsion
| |
| dbp:shipRange
| |
| dbp:shipSensors
|
- * Type 128 ASDIC
* Type 279 early-warning radar (en)
|
| dbp:shipType
| |
| dbp:subclasses
| |
| dbp:totalShipsCompleted
| |
| dbp:totalShipsLost
| |
| dbp:totalShipsScrapped
| |
| dbp:url
| |
| dbp:wikiPageUsesTemplate
| |
| dcterms:subject
| |
| gold:hypernym
| |
| rdf:type
| |
| rdfs:comment
|
- Třída Dido byla třída protiletadlových křižníků Royal Navy, přijatých do služby v letech 1940–1944. Třídu tvořilo celkem 16 jednotek, postavených ve dvou skupinách. Všechny křižníky této třídy se účastnily druhé světové války, pět jich bylo v bojích zničeno. Většina přeživších lodí byla vyřazena v průběhu 50. let. Nový Zéland měl v letech 1946–1967 zapůjčeny tři křižníky této třídy a jeden další v letech 1957–1982 provozoval Pákistán. (cs)
- ダイドー級軽巡洋艦（ダイドーきゅう けいじゅんようかん、Dido class Light Cruisers）はイギリス海軍の軽巡洋艦の艦級。第二次世界大戦中、アメリカ海軍のアトランタ級に先立って防空巡洋艦として世界で最初に建造された。 (ja)
- Krążowniki lekkie typu Dido – seria brytyjskich lekkich krążowników przeciwlotniczych okresu II wojny światowej. Nazwa pochodzi od głównego okrętu typu. Okręty te odznaczyły się zwłaszcza podczas walk na Morzu Śródziemnym. (pl)
- Лёгкие крейсера типа «Дидо» (англ. Dido — Дидона) — тип лёгких крейсеров Королевского военно-морского флота Великобритании времён Второй мировой войны. Всего для британского флота построено 11 единиц: «Дидо» (HMS Dido), «Бонавенчер» (HMS Bonaventure), «Наяда» (HMS Naiad), «Феба» (HMS Phoebe), «Эвриал» (HMS Euryalus), «Сириус» (HMS Sirius), «Хермиона» (HMS Hermaione), «Клеопатра» (HMS Cleopatra), «Аргонавт» (HMS Argonaut), «Харибда» (HMS Charybdis), «Сцилла» (HMS Scylla).Предназначались для эскадренной службы и являлись развитием крейсеров типа «Аретьюза». Первые крейсера британского флота, получившие универсальную артиллерию главного калибра. Управление зенитным огнём с помощью ПУАЗО с силовой гиростабилизацией и радарным наведением по дальности, высоте и азимуту. (ru)
- Die Dido-Klasse war die erste Kreuzer-Klasse, die von der Royal Navy im Rahmen desAufrüstungsprogramms bestellt wurde. Sie erhielten als Flugabwehrkreuzer eine Hauptbewaffnung von fünf Doppeltürmen mit Mehrzweckgeschützen zur Bekämpfung von Flug- und Seezielen. Die Royal Navy bestellte 16 Kreuzer in drei Baulosen von 1936 bis 1939. Bei Ausbruch des Krieges waren die zehn Schiffe der beiden ersten Baulose begonnen worden und sechs vom Stapel gelaufen. Weitere sechs Schiffe wurden im Rahmen des Kriegsprogramms sofort bestellt. Die ersten elf Schiffe wurden von Juli 1940 bis August 1942 in Dienst gestellt. Die letzten fünf Schiffe wurden nach modifizierten Plänen gebaut und kamen von August 1943 bis Januar 1944 als Bellona-Klasse in Dienst. (de)
- The Dido class consisted of sixteen light cruisers built for the Royal Navy during World War II. The first group of three ships were commissioned in 1940, the second group (six ships) and third group (two ships) were commissioned between 1941 and 1942. A fourth group, also described as the Improved Dido, or the Bellona class (five ships), were commissioned between 1943 and 1944. Most members of the class were given names drawn from classical history and legend. The groups differed in armament and for the Bellonas, in function. The Dido class were designed as small trade protection cruisers with five turrets, each with twin 5.25" guns in high angle mountings, far more modern in design than previous light cruiser turrets, offering efficient loading up to 90 degrees elevation to give some dua (en)
- La classe Dido est une classe de croiseurs légers construits pour la Royal Navy. Le design a été influencé par la classe Arethusa (croiseurs légers). Un premier groupe de trois unités est commandé en 1940, un second groupe de 6 navires puis un autre de 2 unités le sont en 1941 et 1942. La sous-classe Bellona est commandée entre 1943 et 1944. De nombreux navires de cette classe empruntent leurs noms à des personnages de la mythologie grecque. (fr)
- Gli incrociatori contraerei Classe Dido nacquero da una specifica del 1934 per una incrociatore leggero in grado di difendere la flotta dagli attacchi aerei. I primi schizzi dell' incorporarono subito i nuovi cannoni ad elevata cadenza di tiro da 5,25in MkI QF montati su torri binarie.La struttura della nave presentava tre torri prodiere e due poppiere. La particolare configurazione delle tre torri prodiere obbligò i progettisti a soprelevare di molto il ponte di comando donandogli la caratteristica linea che contraddistingueva la classe. L'incrociatore HMS Diadem del tipo Bellona (it)
- Легкі крейсери типу «Дідо» (англ. Dido-class cruiser) — клас військових кораблів з 16 легких крейсерів (також кваліфікувалися, як крейсери ППО) (разом з підкласом «Беллона»), що випускалися британськими суднобудівельними компаніями з 1940 по 1942 роки. Легкі крейсери цього типу становили модернізовану версію крейсерів типу «Аретюза» й входили до складу Королівських військово-морських флотів Великої Британії, Нової Зеландії та ВМС Пакистану і взяли найактивнішу участь у морських боях і битвах Другої світової війни. (uk)
|
| rdfs:label
|
- Třída Dido (cs)
- Dido-Klasse (de)
- Dido-class cruiser (en)
- Classe Dido (fr)
- Classe Dido (it)
- ダイドー級軽巡洋艦 (ja)
- Krążowniki lekkie typu Dido (pl)
- Лёгкие крейсера типа «Дидо» (ru)
- Легкі крейсери типу «Дідо» (uk)
|
| owl:sameAs
| |
| prov:wasDerivedFrom
| |
| foaf:depiction
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
| is dbo:wikiPageRedirects
of | |
| is dbo:wikiPageWikiLink
of | |
| is foaf:primaryTopic
of | |
