| dbo:abstract
|
- الدساتير الرسولية أو دساتير رسل المسيح القديسيين (باللاتينية: Constitutiones Apostolorum) هي مجموعة من النصوص المسيحية مكونة من ثماني رسائل تنتمي إلى الأوامر الكنسية (بالإنجليزية: Ancient Church Orders)، وهو من أنواع المؤلفات المسيحية القديمة، فيها معالجات «رسولية» موثقة للسلوك الأخلاقي والشعائر والنظام الكنسي. يمكن تأريخ المؤلفات ما بين 375 م إلى 380 م. يعتقد أن مكان كتابتها أو مكان العثورعليها في سوريا، وربما أنطاكية. والمؤلف غير معروف، حتى لو كان يُعتبر منذ زمن جيمس أوشر أن المؤلف هو نفسه مؤلف رسائل إغناطيوس المزيفة، ربما كان الأسقف الأنومياني جوليان من قيليقية في القرن الرابع. (ar)
- Les Constitucions Apostòliques són un recull de textos on es prescriu el cànon, la litúrgia i la moral cristiana, als quals se'ls ha pretés donar origen en els apòstols de Jesús. Probablement és una obra elaborada a Síria a finals del segle iv, i se n'ha conservat el seu text original escrit en grec. La col·lecció és formada per vuit llibres: els sis primers segueixen la Didascàlia del segle iii, el setè tracta sobre la Didakhé, del segle i, i el darrer és una reconstrucció i refosa de la tradició d'Hipòlit de Roma. Després dels vuit llibres, les Constitucions finalitzen amb els Cànons Apostòlics, que són obra del mateix autor. (ca)
- The Apostolic Constitutions or Constitutions of the Holy Apostles (Latin: Constitutiones Apostolorum) is a Christian collection divided into eight books which is classified among the Church Orders, a genre of early Christian literature, that offered authoritative pseudo-apostolic prescriptions on moral conduct, liturgy and Church organization. The work can be dated from 375 to 380 AD. The provenance is usually regarded as Syria, probably Antioch. The author is unknown, although since James Ussher it has often considered to be the author of the letters of Pseudo-Ignatius, perhaps the 4th-century Eunomian bishop Julian of Cilicia. (en)
- Apostolaj konstitucioj (latinlingve: Constitutiones Apostolorum, grekalingve: Διαταγαὶ τ˜ων ἂγίων ἀποστόλων διὰ Κλήμεντος) estas granda oklibra verko temanta pri Kanona juro kaj liturgio, datebla inter la jaroj 375 kaj 380. Ili estas konceptataj kiel instrua manlibro por klerikaro, kaj ankaŭ parte por la laikaro, kiu estus diktita rekte de la dekdu apostoloj. La linvo estas tiu greka ankaŭ se eroj aperas nur en latinlingvaj kodeksoj. Ĝenerale oni opinias ke ili devenas al Sirio, el Antiokio, kaj en la teksto eblas rimarki spurojn de arianismo. Ĵuse iuj studuloj konfirmis ke la aŭtoro estas la sama kiu verkis la apokrifajn leterojn de Ignaco, nome la (= malsimila: ariana ne akceptanta la kompromisojn de Ario)episkopo Juliano el Kilikio. (eo)
- Die Apostolischen Konstitutionen oder Constitutiones Apostolorum sind eine aus acht Büchern bestehende kanonische Sammlung von unabhängigen, aber nahe verwandten Abhandlungen, deren griechische Fassungen im späten vierten Jahrhundert wahrscheinlich in Syrien zusammengestellt wurden. Als wahrscheinlichster Verfasser gilt der Arianer Julian. Die Konstitutionen behandeln Gottesdienst, Kirchenverfassung und Lehre der frühen Kirche und geben sich als Werk der Zwölf Apostel aus, deren Instruktionen von Clemens von Rom gesammelt worden sein sollen. Die Abhandlungen, die zusammen die Constitutiones bilden, wurden ganz oder in Teilen in verschiedene Sprachen übersetzt (Altsyrisch, Latein, Äthiopisch); die griechische Gesamtsammlung wurde in Westeuropa erst im 16. Jahrhundert bekannt. Es handelt sich um eine Art Handbuch für Geistliche und bis zu einem gewissen Grad auch für Laien. Die letzten beiden Bücher der Konstitutionen basieren auf der Didache („Lehre der zwölf Apostel“) und der späteren Didaskalia Apostolorum. Wo bekannt, wurden sie allgemein sehr hoch geschätzt und dienten vielfach als Basis für kirchliche Gesetzgebung. Das Decretum Gelasianum zählt die Constitiones unter den apokryphen Werken auf. Das Quinisextum verwarf die Sammlung ebenfalls. Die Canones Apostolorum, die sich im achten Buch der Constitutiones finden und eine breite eigenständige Überlieferung hatten, wurden seit ihrer Übersetzung durch Dionysius Exiguus in mehrere lateinische Kirchenrechtssammlungen aufgenommen, aber immer wieder als Fälschungen verdächtigt. Heute sind sie als historische Dokumente von höchstem Wert als Quelle für die moralischen und religiösen Umstände und die liturgischen Bräuche des dritten und vierten Jahrhunderts. Da die Schriften einen Einblick in das Leben der frühen Kirche bieten, waren sie für die Liturgiereform im Rahmen des Zweiten Vatikanischen Konzils bedeutsam. (de)
- Constituciones apostólicas es el nombre de una obra cristiana del siglo IV supuestamente redactada por los apóstoles y transmitida a través de Clemente de Roma. Está compuesta de ocho libros de propósito diverso, entre los que se encuentran la Didascalia apostolorum (los primeros seis libros) y la Didaché. Tiene una gran importancia para conocer aspectos, en especial de naturaleza disciplinar o litúrgica, del cristianismo primitivo y su evolución. Por ejemplo, uno de los elementos que menciona y que no están recogidos en la Didascalia es la recomendación del bautismo de niños. El libro séptimo además de algunas partes de la Didaché ofrece una serie de oraciones y ritos usados en ceremonias litúrgicas así como para la catequesis de catecúmenos. En el libro octavo se usa la Tradición apostólica de Hipólito de Roma para introducir nuevos y preciosos ritos litúrgicos, como el primer ordo missae completo que se conserva. También añade algunas normativas disciplinares para las vírgenes, las viudas y para algunas órdenes como los exorcistas. Concluye con los Cánones apostólicos. Las investigaciones sobre el texto permiten afirmar que el autor o recopilador fue único y que vivían en Constantinopla o en Siria. Además, que era semi-arriano. El texto fue condenado por el Concilio Quinisexto, lo cual redujo su uso e influencia. (es)
- Les Constitutions apostoliques (en latin : Constitutiones apostolicæ ; en grec : Διαταγαὶ τῶν ἁγίων ἀποστολῶν / Diatagaì tô̄n hagíōn a̓postolô̄n) sont un recueil de doctrine chrétienne, de liturgie et de discipline ecclésiastique écrit à Antioche vers la fin du IVe siècle, destiné à servir de guide pour les œuvres du clergé ainsi que pour une partie du laïcat. Elles étaient destinées à réunir les traditions et les écrits qui pouvaient faire loi pour les chrétiens. Aujourd'hui, une constitution apostolique désigne un acte émanant du pape concernant la foi, les mœurs, l'administration de l'Église. Les constitutions prétendent être l'œuvre des douze apôtres[réf. souhaitée], dont les instructions sont censées avoir été transmises par le pape Clément de Rome au début du IIe siècle. Elles ont été fréquemment lues et relues au long de l'histoire, et pour cela, leur valeur historique est non négligeable. Les six premiers livres sont inspirés de la Didascalie des apôtres. Le septième livre est tiré de la Didachè. Le huitième livre est une composition mixte, issue du travail des synodes et des conciles. Leur canonicité fut rejetée au IVe siècle par le Décret de Gélase, ce qui n'empêche pas Jean Damascène de les citer encore au VIIIe siècle. Elles sont considérées comme parfaitement canoniques par l'Église éthiopienne. (fr)
- Le Costituzioni apostoliche (in latino: Constitutiones Apostolorum; in greco antico: Διαταγαὶ τ˜ων ἂγίων ἀποστόλων διὰ Κλήμεντος) sono una grande opera di argomento canonico-liturgico, datata fra il 375 ed il 380. Sono concepite come un manuale di orientamento per il clero e in qualche misura per i laici, che sarebbe stato dettato direttamente dai Dodici Apostoli. Generalmente si ritiene che provenga dalla Siria, forse da Antiochia e nel testo si possono cogliere delle tracce di arianesimo. Recentemente alcuni studiosi hanno confermato che l'autore è lo stesso delle lettere pseudoepigrafe di Ignazio, e cioè il vescovo eunomiano del IV secolo Giuliano di Cilicia. (it)
- De Constitutiones Apostolorum is een vroeg-christelijk geschrift en bevat apostolische voorschriften betreffende het moreel gedrag, liturgie en de kerkorganisatie. Alhoewel het boek geschreven is rond 380, heeft het een goed beeld van de christelijke liturgie van voor het Eerste Concilie van Nicea (325). De auteur is onbekend, maar kwam hoogstwaarschijnlijk uit de School van Antiochië. De Kerk heeft het werk nooit beschouwd als zijnde afkomstig van de Twaalf apostelen. Het Concilie van Trullo van 692 verwierp het grootste deel van het werk vanwege de interpolaties van ketters. Enkel het laatste deel, de wetten van de Apostelen kreeg vooral in het Oosters christendom aandacht. (nl)
- As Constituições Apostólicas (ou Constituições dos Santos Apóstolos) é uma coleção de oito tratados cristãos do gênero das "Ordens cristãs". A obra é datada como tendo sido criada entre 375 - 380 d.C., provavelmente na Síria (província romana), na cidade de Antioquia. O autor é desconhecido, sendo que após o trabalho de James Ussher considera-se que se trata do mesmo autor das epístolas espúrias de Inácio de Antioquia, chamadas de Epístolas de Pseudo-Inácio, talvez o bispo eunomiano Juliano de Cilícia. (pt)
- Konstytucje apostolskie (łac. Constitutiones Apostolorum) – zbiór ośmiu ksiąg anonimowego autora, który podpisał się imieniem Piotra Apostoła. Dzieło pochodzi najprawdopodobniej z IV wieku, konkretna data powstania nie została jednak określona. Niektórzy uczeni przyjmują powstanie dzieła na lata przed Soborem konstantynopolskim, czyli około 375–380 roku n.e. Za miejsce ich powstania przyjmuje się Syrię, prawdopodobnie Antiochię. Dzieło jest ważne dla historii teologii IV wieku, jest nielicznym przykładem stworzenia prawa kościelnego w stylu biblijnym, a nie w stylu prawa rzymskiego. Dokument był oskarżany o ujęcia ariańskie. Wersja, która dotarła do naszych czasów została prawdopodobnie z nich wyczyszczona przez późniejszego redaktora, którego liczne interpolacje są widoczne w tekście. (pl)
- Апо́стольські постано́ви (повна назва: Постанови святих апостолів через Климента, єпископа і громадянина Римського, грец. Ἀποστολικαὶ Διαταγαί; Διαταγαί τῶν ἁγίων Ἀποστόλων, Διαταγαί τῶν αγιών Αποστόλων διὰ Κλήμεντος τοῦ Ρωμαίων ἐπισκόπου καὶ πολίτου; лат. Constitutiones apostolicae) — одна із стародавніх збірок канонічного права Церкви, традиційно приписується святому Клименту Римському. Зазвичай датується кінцем IV століття або ще раніше. Перші шість книг «Апостольських Постанов» відповідають «Дидаскаліям». 7-а книга «Постанов» близька за змістом до «Дідахе». 8-а книга збірника («Постанови Святих Апостолів про рукоположення») носить переважно церковно-правовий характер і містить ряд його наказів від імені кожного з 12 апостолів, правил про свячення священиків, про їх права та обов'язки і про церковну дисципліну. 85-те Апостольське правило («Правила святих апостолів») дає перелік «шанованих і святих книг», який містить дві постанови святого Климента, що має на увазі «Апостольські Постанови». Однак, як на Заході, так і Сході статус «Апостольських Постанов» був під сумнівом: Трулльський собор (691) відкинув (Правило 2-е) «Апостольських Постанов» як книгу, пошкоджену єретиками. Сьогодні вони є дуже важливими документами та історичними джерелами про моральні підвалини, релігійні правила та звичаї в літургії у третьому та четвертому століттях. Оскільки вони подають відомості про життя церкви перших століть, то суттєво вплинули на підготування літургійної реформи під час другого Ватиканського собору. (uk)
- Апо́стольские постановле́ния (греч. Ἀποστολικαὶ Διαταγαί; Διαταγαί τῶν ἁγίων Ἀποστόλων; лат. Constitutiones apostolicae); Постановления святых Апостолов чрез Климента, епископа и гражданина Римского — апокриф, псевдоэпиграф, приписываемый Клименту Римскому; исследователями обычно датируется 380 годом и считается, что он создан в Сирии. Но эта дата является приблизительной, книга написана раньше, была читаемой и имела распространение и авторитет среди православных, упоминается в книге Епифания Кипрского «Панарион» (374 — 378 год), в главе «Против раскола авдиан», в споре о праздновании Пасхи. Епифаний пишет: 10. Для подтверждения своего учения авдиане ссылаются на Постановления Апостольские (τὴν τῶν ἀποστόλων διάταξιν), которые многими подвергаются сомнению; но их нельзя отвергать, ибо в них заключается все, относящееся к благочинию экклесии, и нет ничего, повреждающего веру, её исповедание, управление экклесии и правила. Изречение же, приведенное для подтверждения учения о Пасхе, вышеупомянутые авдиане плохо толкуют и по невежеству не так понимают. Первые шесть книг «Апостольских Постановлений» корреспондируют с «Дидаскалией». Седьмая книга «Постановлений» близка по содержанию к «Дидахе». Восьмая книга сборника («Постановления Святых Апостолов о рукоположениях») носит по преимуществу церковно-правовой характер и содержит ряд изреченных от лица каждого из 12 апостолов правил о рукоположении клириков, об их правах и обязанностях и о церковной дисциплине. 85-е Апостольское правило («Правила святых апостолов») дает перечень «чтимых и святых книг», который включает два постановления святого Климента Римского, что подразумевает «Апостольские Постановления». Однако, как на Западе, так и Востоке статус «Апостольских Постановлений» был под сомнением. Так Правило 2-е Трульского Собора 691 года отвергает «Апостольские Постановления» как книгу, поврежденную еретиками: Поелику же в сих правилах поведено нам приимати оных же Святых Апостолов постановления, чрез Климента преданныя, в которые некогда иномыслящие, ко вреду Церкви, привнесли нечто подложное и чуждое благочестия, и помрачившее для нас благолепную красоту Божественнаго учения, то мы, ради назидания и ограждения христианнейшия паствы, оныя Климентовы постановления благоразсмотрительно отложили, отнюдь не допуская порождений еретическаго лжесловесия, и не вмешивая их в чистое и совершенное апостольское учение. 47 глава 8-й книги Апостольских постановлений содержит восемьдесят пять Правил святых апостолов. Также отдельные главы восьмой книги «Апостольских Постановлений» (семь правил апостола Павла, семнадцать правил Петра и Павла, два правила «всех святых Апостол купно») и после Трулльского собора продолжали включаться в церковно-правовые сборники Православной церкви, в частности толкование на «Синопсис» Аристина, который лёг в основу русской «Кормчей». 85 Правил святых апостолов включены в «Книгу правил», которая играет роль действующего канонического кодекса в современной Русской Церкви, и являются каноном в Православной Церкви. О самих «Апостольских постановлениях», из которых, предположительно, и были выписаны «Правила святых апостолов», Трулльский собор отозвался негативно и отверг их, как повреждённые еретиками; по его мнению, в них внесено очень рано иномыслящими (греч. ύπό τών έτεροδόξων), в ущерб церкви, нечто подложное и неблагочестивое, «помрачившее благолепную красоту божественного учения». (ru)
|
| rdfs:comment
|
- الدساتير الرسولية أو دساتير رسل المسيح القديسيين (باللاتينية: Constitutiones Apostolorum) هي مجموعة من النصوص المسيحية مكونة من ثماني رسائل تنتمي إلى الأوامر الكنسية (بالإنجليزية: Ancient Church Orders)، وهو من أنواع المؤلفات المسيحية القديمة، فيها معالجات «رسولية» موثقة للسلوك الأخلاقي والشعائر والنظام الكنسي. يمكن تأريخ المؤلفات ما بين 375 م إلى 380 م. يعتقد أن مكان كتابتها أو مكان العثورعليها في سوريا، وربما أنطاكية. والمؤلف غير معروف، حتى لو كان يُعتبر منذ زمن جيمس أوشر أن المؤلف هو نفسه مؤلف رسائل إغناطيوس المزيفة، ربما كان الأسقف الأنومياني جوليان من قيليقية في القرن الرابع. (ar)
- Les Constitucions Apostòliques són un recull de textos on es prescriu el cànon, la litúrgia i la moral cristiana, als quals se'ls ha pretés donar origen en els apòstols de Jesús. Probablement és una obra elaborada a Síria a finals del segle iv, i se n'ha conservat el seu text original escrit en grec. La col·lecció és formada per vuit llibres: els sis primers segueixen la Didascàlia del segle iii, el setè tracta sobre la Didakhé, del segle i, i el darrer és una reconstrucció i refosa de la tradició d'Hipòlit de Roma. Després dels vuit llibres, les Constitucions finalitzen amb els Cànons Apostòlics, que són obra del mateix autor. (ca)
- The Apostolic Constitutions or Constitutions of the Holy Apostles (Latin: Constitutiones Apostolorum) is a Christian collection divided into eight books which is classified among the Church Orders, a genre of early Christian literature, that offered authoritative pseudo-apostolic prescriptions on moral conduct, liturgy and Church organization. The work can be dated from 375 to 380 AD. The provenance is usually regarded as Syria, probably Antioch. The author is unknown, although since James Ussher it has often considered to be the author of the letters of Pseudo-Ignatius, perhaps the 4th-century Eunomian bishop Julian of Cilicia. (en)
- De Constitutiones Apostolorum is een vroeg-christelijk geschrift en bevat apostolische voorschriften betreffende het moreel gedrag, liturgie en de kerkorganisatie. Alhoewel het boek geschreven is rond 380, heeft het een goed beeld van de christelijke liturgie van voor het Eerste Concilie van Nicea (325). De auteur is onbekend, maar kwam hoogstwaarschijnlijk uit de School van Antiochië. De Kerk heeft het werk nooit beschouwd als zijnde afkomstig van de Twaalf apostelen. Het Concilie van Trullo van 692 verwierp het grootste deel van het werk vanwege de interpolaties van ketters. Enkel het laatste deel, de wetten van de Apostelen kreeg vooral in het Oosters christendom aandacht. (nl)
- As Constituições Apostólicas (ou Constituições dos Santos Apóstolos) é uma coleção de oito tratados cristãos do gênero das "Ordens cristãs". A obra é datada como tendo sido criada entre 375 - 380 d.C., provavelmente na Síria (província romana), na cidade de Antioquia. O autor é desconhecido, sendo que após o trabalho de James Ussher considera-se que se trata do mesmo autor das epístolas espúrias de Inácio de Antioquia, chamadas de Epístolas de Pseudo-Inácio, talvez o bispo eunomiano Juliano de Cilícia. (pt)
- Konstytucje apostolskie (łac. Constitutiones Apostolorum) – zbiór ośmiu ksiąg anonimowego autora, który podpisał się imieniem Piotra Apostoła. Dzieło pochodzi najprawdopodobniej z IV wieku, konkretna data powstania nie została jednak określona. Niektórzy uczeni przyjmują powstanie dzieła na lata przed Soborem konstantynopolskim, czyli około 375–380 roku n.e. Za miejsce ich powstania przyjmuje się Syrię, prawdopodobnie Antiochię. Dzieło jest ważne dla historii teologii IV wieku, jest nielicznym przykładem stworzenia prawa kościelnego w stylu biblijnym, a nie w stylu prawa rzymskiego. Dokument był oskarżany o ujęcia ariańskie. Wersja, która dotarła do naszych czasów została prawdopodobnie z nich wyczyszczona przez późniejszego redaktora, którego liczne interpolacje są widoczne w tekście. (pl)
- Apostolaj konstitucioj (latinlingve: Constitutiones Apostolorum, grekalingve: Διαταγαὶ τ˜ων ἂγίων ἀποστόλων διὰ Κλήμεντος) estas granda oklibra verko temanta pri Kanona juro kaj liturgio, datebla inter la jaroj 375 kaj 380. Ili estas konceptataj kiel instrua manlibro por klerikaro, kaj ankaŭ parte por la laikaro, kiu estus diktita rekte de la dekdu apostoloj. La linvo estas tiu greka ankaŭ se eroj aperas nur en latinlingvaj kodeksoj. (eo)
- Constituciones apostólicas es el nombre de una obra cristiana del siglo IV supuestamente redactada por los apóstoles y transmitida a través de Clemente de Roma. Está compuesta de ocho libros de propósito diverso, entre los que se encuentran la Didascalia apostolorum (los primeros seis libros) y la Didaché. Tiene una gran importancia para conocer aspectos, en especial de naturaleza disciplinar o litúrgica, del cristianismo primitivo y su evolución. Por ejemplo, uno de los elementos que menciona y que no están recogidos en la Didascalia es la recomendación del bautismo de niños. (es)
- Die Apostolischen Konstitutionen oder Constitutiones Apostolorum sind eine aus acht Büchern bestehende kanonische Sammlung von unabhängigen, aber nahe verwandten Abhandlungen, deren griechische Fassungen im späten vierten Jahrhundert wahrscheinlich in Syrien zusammengestellt wurden. Als wahrscheinlichster Verfasser gilt der Arianer Julian. (de)
- Les Constitutions apostoliques (en latin : Constitutiones apostolicæ ; en grec : Διαταγαὶ τῶν ἁγίων ἀποστολῶν / Diatagaì tô̄n hagíōn a̓postolô̄n) sont un recueil de doctrine chrétienne, de liturgie et de discipline ecclésiastique écrit à Antioche vers la fin du IVe siècle, destiné à servir de guide pour les œuvres du clergé ainsi que pour une partie du laïcat. Elles étaient destinées à réunir les traditions et les écrits qui pouvaient faire loi pour les chrétiens. Aujourd'hui, une constitution apostolique désigne un acte émanant du pape concernant la foi, les mœurs, l'administration de l'Église. (fr)
- Le Costituzioni apostoliche (in latino: Constitutiones Apostolorum; in greco antico: Διαταγαὶ τ˜ων ἂγίων ἀποστόλων διὰ Κλήμεντος) sono una grande opera di argomento canonico-liturgico, datata fra il 375 ed il 380. Sono concepite come un manuale di orientamento per il clero e in qualche misura per i laici, che sarebbe stato dettato direttamente dai Dodici Apostoli. (it)
- Апо́стольские постановле́ния (греч. Ἀποστολικαὶ Διαταγαί; Διαταγαί τῶν ἁγίων Ἀποστόλων; лат. Constitutiones apostolicae); Постановления святых Апостолов чрез Климента, епископа и гражданина Римского — апокриф, псевдоэпиграф, приписываемый Клименту Римскому; исследователями обычно датируется 380 годом и считается, что он создан в Сирии. (ru)
- Апо́стольські постано́ви (повна назва: Постанови святих апостолів через Климента, єпископа і громадянина Римського, грец. Ἀποστολικαὶ Διαταγαί; Διαταγαί τῶν ἁγίων Ἀποστόλων, Διαταγαί τῶν αγιών Αποστόλων διὰ Κλήμεντος τοῦ Ρωμαίων ἐπισκόπου καὶ πολίτου; лат. Constitutiones apostolicae) — одна із стародавніх збірок канонічного права Церкви, традиційно приписується святому Клименту Римському. Зазвичай датується кінцем IV століття або ще раніше. (uk)
|
