| dbo:abstract
|
- أداجيو إن صول مينور أو أداجيو في سلم صول الصغير تعتبر المقطوعة الموسيقية المعروفة باسم (اداجيو) للكمان والآلات الوترية والأرغن منظومة موسيقية من أسلوب الباروك الجديد، وهي مستوحاة من المؤلف الموسيقي الكبير تومازو ألبينوني الذي عاش في فينسيا في القرن ال18. ورغم أن الكثير ينسبونها إلى ألبينوني، إلا أنها من تأليف الباحث الموسيقي ريمو جيازوتو، وهو كاتب سيرة حياة ألبينوني. (ar)
- L'Adagio per a orquestra de corda i orgue en sol menor va ser compost el 1945 pel musicòleg italià (1910-1998) suposadament a partir d'uns fragments d'una obra perduda de Tomaso Albinoni (1671-1751). De fet es va arribar al fet consumat que l'obra ‘rescatada’ per Remo Giazotto va passar a ser coneguda com a «Adagio d'Albinoni» per part del gran públic i es presenta així en molts discs. Sol estar orquestrat per a orquestra de cordes o orgue, encara que de vegades ho està només per a cordes. L'«Adagio» de Giazotto (obra per a orquestra de cordes i orgue en sol menor), compost el 1945, va ser publicat el 1958 per l'editorial amb el títol Adagio in sol minore per archi e organos su due spunti tematici e su un basso numerato di Tomaso Albinoni. Llavors l'editor va llançar com a argument de venda que l'autor s'havia basat en uns fragments d'un moviment lent d'una sonata a trio de Tomaso Albinoni presumiblement trobats a les ruïnes de la Biblioteca de Dresden després dels bombardejos de la ciutat esdevinguts en la Segona Guerra Mundial. Dit això, mai no es va trobat cap prova seriosa de l'existència d'aquests fragments. Per contra la «Staatsbibliothek Dresden» ha desmentit formalment tenir-les en la seva col·lecció de partitures. El 1992, Giazotti va dir que ja va rebre el document el 1940, doncs abans la guerra, en una sèrie de còpies que biblioteques alemanys li havian enviat quan treballava en el catàleg de les obres d'Albinoni. Certs consideren l'obra com una mena d'engany musical, tot i que Giazotto en la introducció sempre ha sigut clar que ell n'era el compositor. A més, no menciona el ‘fragment’ en el catàleg de les obres d'Albinoni. En els documents que la musicòloga Muska Mangano, la seva darrera assistent, va trobar després de la seva mort, hi hauria hagut una foto d'aquest ‘fragment’ misteriós, però no se'n sap gaire més. El tema d'aquest adagio ostenta similituds amb el principi del tema de l'adagio sostenuto del primer Trio, opus 33, per a piano, violí i violoncel de , datat el 1841. (ca)
- Das Adagio g-Moll (Mi 26) ist eine 1958 von dem italienischen Musikwissenschaftler und Komponisten Remo Giazotto herausgegebene, angeblich auf Fragmenten Tomaso Albinonis basierende Komposition für Streicher und Orgel. Es gehört heute zu den populärsten Werken der klassischen Musik. (de)
- Adagio in G minor for strings and organ, also known as Adagio in Sol minore per archi e organo su due spunti tematici e su un basso numerato di Tomaso Albinoni (Mi 26), is a neo-Baroque composition commonly attributed to the 18th-century Venetian master Tomaso Albinoni, but actually composed by 20th-century musicologist and Albinoni biographer Remo Giazotto, purportedly based on the discovery of a manuscript fragment by Albinoni. There is continuing scholarly debate about whether the alleged fragment was real, or a musical hoax perpetrated by Giazotto, but there is no doubt about Giazotto's authorship of the remainder of the work. (en)
- Adagio Sol minorrean edota Albinoniren adagioa 1945an (1910-1998) italiar musikagileak konposatutako musikalana da. Musikalan hau konposatzeko Tomaso Albinoni (1671-1751) italiar musikagilearen beste musikalan batean oinarritu omen zen, hortik bere izenburua. Organo edota harizko instrumentuz jo ohi da. Meza, elizkizun eta ekitaldi serioetan entzutea oso ohikoa da. Zineman aldiz hainbat filmetako soinu bandan agertu izan da, este baterako 1981an Peter Weir zuzendariak zuzendu eta Mel Gibsonek antzeztutako Gallipoli filmaren amaierako eszenan entzun liteke. (eu)
- El Adagio de Albinoni o Adagio en sol menor, cuyo título original es Adagio in Sol minore per archi e organo su due spunti tematici e su un basso numerato di Tomaso Albinoni (Mi 26), es una pieza neobarroca para cuerda y órgano en sol menor. Esta obra fue originalmente atribuida al compositor veneciano del siglo XVIII Tomaso Albinoni, pero en realidad fue compuesta en 1945 por el musicólogo italiano Remo Giazotto. Publicado por primera vez en 1958 por la editorial Casa Ricordi, el editor lanzó como argumento de venta que el autor se había basado en unos fragmentos de un movimiento lento de una sonata a trío de Albinoni presumiblemente encontrados en las ruinas de la Biblioteca de Dresde tras los bombardeos de la ciudad acaecidos en la Segunda Guerra Mundial, pero nunca se ha encontrado una prueba seria de la existencia de tales fragmentos. Por el contrario, la ha desmentido formalmente tenerlas en su colección de partituras. Se ha sugerido que el tema de ese Adagio tiene algunas semejanzas con el principio del tema del Adagio sotenuto del primer Trío en mi bemol mayor Op. 33 para piano, violín y violonchelo de Louise Farrenc, datado de 1841. Pero esta comparación carece de fundamento, pues son piezas radicalmente distintas. Antonio Vivaldi compuso una frase de violonchelo casi idéntica a la primera frase del violín del Adagio, en el inicio del segundo movimiento de su Concierto para dos trompas, cuerdas y continuo, RV 538. El Adagio suena también igual que los primeros acordes del aria «Es ist vollbracht» de la Pasión según San Juan de Johann Sebastian Bach. Recibe la denominación de «Adagio de Albinoni» o «Adagio en sol menor, arreglado por Remo Giazotto», y suele estar orquestado para orquesta de cuerdas y órgano, aunque a veces lo está solo para cuerdas. (es)
- L'Adagio d'Albinoni (Mi 26), Adagio en sol mineur ou Adagio pour orchestre à cordes et orgue en sol mineur est un célèbre adagio néo-baroque contemporain pour orgue, instruments à cordes, et basse continue, composé par le musicologue compositeur italien Remo Giazotto (1910-1998) (spécialiste de l'œuvre baroque du XVIIIe siècle de Tomaso Albinoni) pour lequel il réutilise, en particulier, deux idées thématiques et une ligne de basse empruntées à des fragments retrouvés d'une sonate en trio baroque de ce dernier. Baptisée du nom d'Albinoni, et publiée avec succès pour la première fois en 1958 par la maison d'édition italienne Casa Ricordi, cette composition est depuis une des œuvres les plus célèbres et populaires de la musique classique contemporaine. (fr)
- 『アダージョ ト短調』は、レモ・ジャゾットが作曲した弦楽合奏とオルガンのための楽曲。弦楽合奏のみでも演奏される。1958年に初めて出版された。 この作品は、トマゾ・アルビノーニの『ソナタ ト短調』の断片に基づく編曲と推測され、その断片は第二次世界大戦中の連合軍によるドレスデン空襲の後で、旧ザクセン国立図書館の廃墟から発見されたと伝えられてきた。作品は常に「アルビノーニのアダージョ」や「アルビノーニ作曲のト短調のアダージョ、ジャゾット編曲」などと呼ばれてきた。しかしこの作品はジャゾット独自の作品であり、原作となるアルビノーニの素材はまったく含まれていなかった。 (ja)
- 바이올린, 와 오르간 통주저음을 위한 아다지오 G 단조는 18세기의 베네치아 작곡가 토마소 알비노니의 작품이라 알려졌지만, 실제로는 20세기에 음학학자이며 알비노니의 작품 목록을 정리한 사람인 가 알비노니의 필사본이라고 생각되는 악보 일부를 바탕으로 작곡한 곡이다. (ko)
- Adagio g-moll na smyczki i organy – jeden z najsłynniejszych utworów muzyki poważnej, powszechnie kojarzony z nazwiskiem Tomasa Albinoniego, należy do mistyfikacji muzycznych. W rzeczywistości, do Albinoniego w tym utworze należy jedynie partia basu. Całą nadbudowę (melodię, harmonizację, rytm i instrumentację) napisał (1910–1998). Ów włoski muzykolog pod koniec II wojny światowej, według własnej wersji wydarzeń miał odnaleźć w gruzach biblioteki w Dreźnie fragment orkiestrowej partii basu nieznanego koncertu (lub sonaty) Albinoniego. Ponieważ reszta partytury zaginęła podczas bombardowania, Giazotto postanowił ocalić resztę, nadając jej kształt dzieła ukończonego i komponując w roku 1949 słynne później Adagio. Wydał je natomiast pod nazwiskiem Albinoniego (po raz pierwszy – Ed. Ricordi, 1958), wskazując siebie jedynie jako redaktora. Powyższy stan wiadomości przetrwał do lat 80. XX wieku. Od roku 1985 (Staatsbibliothek Dresden) w swoich listach i publikacjach regularnie prostuje informację, jakoby kiedykolwiek była w posiadaniu tego rękopisu Albinoniego; zaznacza, że Giazotto nigdy nikomu nie udostępnił rękopisu do wglądu i stwierdza, iż Adagio to utwór, który musiał powstać współcześnie. Adagio Albinoniego otrzymało rozgłos międzynarodowy m.in. dzięki Herbertowi von Karajanowi, który nagrał i często włączał ten utwór do programu swoich koncertów. (pl)
- L'Adagio in Sol minore per archi e organo su due spunti tematici e su un basso numerato di Tomaso Albinoni (Mi 26), conosciuto come Adagio di Albinoni, è una composizione del musicologo Remo Giazotto pubblicata nel 1958 dalla Ricordi. (it)
- Адажио соль минор для струнных инструментов и органа, известное как Адажио Альбинони, — музыкальное произведение Ремо Джадзотто (впервые опубликовано в 1958 году). (ru)
- 《g小調慢板》（英語：Adagio in g minor，義大利語：Adagio in Sol minore），是意大利音樂學者兼作曲家雷莫·賈佐托創作的樂曲，於1958年出版。本曲多年來被賈佐托包裝成是巴洛克時期作曲家阿尔比诺尼的作品。直至賈佐托死後，後人在他的個人書寫紀錄中，才找到他假借前人之名的證據。 此曲是一首廣為人所熟識的古典音樂作品，曾在多齣電影、廣告或電視劇中所配樂。 (zh)
- Адажіо соль мінор для струнних інструментів та органу, відоме як Адажіо Альбіноні — твір Ремо Джадзотто, вперше опублікований у 1958 році. За твердженням Джадзотто, п'єса є реконструкцією, що заснована на фрагменті нот з музики Томазо Альбіноні знайденому на руїнах в Дрездені знищеної при нальотах союзної авіації в кінці Другої світової війни. Ремо Джадзотто опублікував у 1945 році першу наукову біографію Альбіноні, який у 1720-ті роки працював у Німеччині. Знайдений фрагмент, згідно з передмовою Джадзотто до першого видання «Адажіо», містив басову партію і два фрагменти партії першої скрипки загальною тривалістю шість тактів. Перша публікація п'єси цілком мала назву — «Ремо Джадзотто. Адажіо соль мінор для струнних і органу на основі двох фрагментів теми і цифрованого баса Томазо Альбіноні» (італ. Remo Giazotto: adagio in sol minore per archi e organo su due spunti tematici e su un basso numerato di Tomaso Albinoni). На думку музикознавців, стилістично п'єса відрізняється як від безсумнівних творів Альбіноні, так і від барокових творів взагалі. У 1998 році відомий музикознавець і музичний педагог, професор Люнебургского університету Вульф Дітер Лугерт у співавторстві з Фолькером Шютцом опублікував у журналі «Praxis des Musikunterrichts» огляд проблеми авторства «Адажіо», що містить фрагменти листів з Саксонської земельної бібліотеки, в яких стверджується, що такий музичний фрагмент із спадщини Альбіноні у зборах бібліотеки відсутній і ніколи в них виявлений не був, так що твір в цілому є безумовною підробкою Джадзотто. Точка зору на «Адажіо Альбіноні» як більш-менш оригінальний твір Джадзотто відображена, зокрема, в популярній енциклопедії Гатчинсона, в довідці компанії звукозапису , інформаційному матеріалі відомого журналу барокової музики «Goldberg Magazine» та інших джерелах. «Адажіо» — один з найчастіше виконуваних музичних творів другої половини XX століття, неодноразово використовувався в кіно. Завдяки використанню гітаристом в Icarus Dream Suite Op. 4 (1984) твір відіграв значну роль у формуванні сучасного неокласичного металу. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- أداجيو إن صول مينور أو أداجيو في سلم صول الصغير تعتبر المقطوعة الموسيقية المعروفة باسم (اداجيو) للكمان والآلات الوترية والأرغن منظومة موسيقية من أسلوب الباروك الجديد، وهي مستوحاة من المؤلف الموسيقي الكبير تومازو ألبينوني الذي عاش في فينسيا في القرن ال18. ورغم أن الكثير ينسبونها إلى ألبينوني، إلا أنها من تأليف الباحث الموسيقي ريمو جيازوتو، وهو كاتب سيرة حياة ألبينوني. (ar)
- Das Adagio g-Moll (Mi 26) ist eine 1958 von dem italienischen Musikwissenschaftler und Komponisten Remo Giazotto herausgegebene, angeblich auf Fragmenten Tomaso Albinonis basierende Komposition für Streicher und Orgel. Es gehört heute zu den populärsten Werken der klassischen Musik. (de)
- Adagio in G minor for strings and organ, also known as Adagio in Sol minore per archi e organo su due spunti tematici e su un basso numerato di Tomaso Albinoni (Mi 26), is a neo-Baroque composition commonly attributed to the 18th-century Venetian master Tomaso Albinoni, but actually composed by 20th-century musicologist and Albinoni biographer Remo Giazotto, purportedly based on the discovery of a manuscript fragment by Albinoni. There is continuing scholarly debate about whether the alleged fragment was real, or a musical hoax perpetrated by Giazotto, but there is no doubt about Giazotto's authorship of the remainder of the work. (en)
- Adagio Sol minorrean edota Albinoniren adagioa 1945an (1910-1998) italiar musikagileak konposatutako musikalana da. Musikalan hau konposatzeko Tomaso Albinoni (1671-1751) italiar musikagilearen beste musikalan batean oinarritu omen zen, hortik bere izenburua. Organo edota harizko instrumentuz jo ohi da. Meza, elizkizun eta ekitaldi serioetan entzutea oso ohikoa da. Zineman aldiz hainbat filmetako soinu bandan agertu izan da, este baterako 1981an Peter Weir zuzendariak zuzendu eta Mel Gibsonek antzeztutako Gallipoli filmaren amaierako eszenan entzun liteke. (eu)
- 『アダージョ ト短調』は、レモ・ジャゾットが作曲した弦楽合奏とオルガンのための楽曲。弦楽合奏のみでも演奏される。1958年に初めて出版された。 この作品は、トマゾ・アルビノーニの『ソナタ ト短調』の断片に基づく編曲と推測され、その断片は第二次世界大戦中の連合軍によるドレスデン空襲の後で、旧ザクセン国立図書館の廃墟から発見されたと伝えられてきた。作品は常に「アルビノーニのアダージョ」や「アルビノーニ作曲のト短調のアダージョ、ジャゾット編曲」などと呼ばれてきた。しかしこの作品はジャゾット独自の作品であり、原作となるアルビノーニの素材はまったく含まれていなかった。 (ja)
- 바이올린, 와 오르간 통주저음을 위한 아다지오 G 단조는 18세기의 베네치아 작곡가 토마소 알비노니의 작품이라 알려졌지만, 실제로는 20세기에 음학학자이며 알비노니의 작품 목록을 정리한 사람인 가 알비노니의 필사본이라고 생각되는 악보 일부를 바탕으로 작곡한 곡이다. (ko)
- L'Adagio in Sol minore per archi e organo su due spunti tematici e su un basso numerato di Tomaso Albinoni (Mi 26), conosciuto come Adagio di Albinoni, è una composizione del musicologo Remo Giazotto pubblicata nel 1958 dalla Ricordi. (it)
- Адажио соль минор для струнных инструментов и органа, известное как Адажио Альбинони, — музыкальное произведение Ремо Джадзотто (впервые опубликовано в 1958 году). (ru)
- 《g小調慢板》（英語：Adagio in g minor，義大利語：Adagio in Sol minore），是意大利音樂學者兼作曲家雷莫·賈佐托創作的樂曲，於1958年出版。本曲多年來被賈佐托包裝成是巴洛克時期作曲家阿尔比诺尼的作品。直至賈佐托死後，後人在他的個人書寫紀錄中，才找到他假借前人之名的證據。 此曲是一首廣為人所熟識的古典音樂作品，曾在多齣電影、廣告或電視劇中所配樂。 (zh)
- L'Adagio per a orquestra de corda i orgue en sol menor va ser compost el 1945 pel musicòleg italià (1910-1998) suposadament a partir d'uns fragments d'una obra perduda de Tomaso Albinoni (1671-1751). De fet es va arribar al fet consumat que l'obra ‘rescatada’ per Remo Giazotto va passar a ser coneguda com a «Adagio d'Albinoni» per part del gran públic i es presenta així en molts discs. Sol estar orquestrat per a orquestra de cordes o orgue, encara que de vegades ho està només per a cordes. (ca)
- L'Adagio d'Albinoni (Mi 26), Adagio en sol mineur ou Adagio pour orchestre à cordes et orgue en sol mineur est un célèbre adagio néo-baroque contemporain pour orgue, instruments à cordes, et basse continue, composé par le musicologue compositeur italien Remo Giazotto (1910-1998) (spécialiste de l'œuvre baroque du XVIIIe siècle de Tomaso Albinoni) pour lequel il réutilise, en particulier, deux idées thématiques et une ligne de basse empruntées à des fragments retrouvés d'une sonate en trio baroque de ce dernier. (fr)
- El Adagio de Albinoni o Adagio en sol menor, cuyo título original es Adagio in Sol minore per archi e organo su due spunti tematici e su un basso numerato di Tomaso Albinoni (Mi 26), es una pieza neobarroca para cuerda y órgano en sol menor. Esta obra fue originalmente atribuida al compositor veneciano del siglo XVIII Tomaso Albinoni, pero en realidad fue compuesta en 1945 por el musicólogo italiano Remo Giazotto. (es)
- Adagio g-moll na smyczki i organy – jeden z najsłynniejszych utworów muzyki poważnej, powszechnie kojarzony z nazwiskiem Tomasa Albinoniego, należy do mistyfikacji muzycznych. W rzeczywistości, do Albinoniego w tym utworze należy jedynie partia basu. Adagio Albinoniego otrzymało rozgłos międzynarodowy m.in. dzięki Herbertowi von Karajanowi, który nagrał i często włączał ten utwór do programu swoich koncertów. (pl)
- Адажіо соль мінор для струнних інструментів та органу, відоме як Адажіо Альбіноні — твір Ремо Джадзотто, вперше опублікований у 1958 році. За твердженням Джадзотто, п'єса є реконструкцією, що заснована на фрагменті нот з музики Томазо Альбіноні знайденому на руїнах в Дрездені знищеної при нальотах союзної авіації в кінці Другої світової війни. Ремо Джадзотто опублікував у 1945 році першу наукову біографію Альбіноні, який у 1720-ті роки працював у Німеччині. Знайдений фрагмент, згідно з передмовою Джадзотто до першого видання «Адажіо», містив басову партію і два фрагменти партії першої скрипки загальною тривалістю шість тактів. Перша публікація п'єси цілком мала назву — «Ремо Джадзотто. Адажіо соль мінор для струнних і органу на основі двох фрагментів теми і цифрованого баса Томазо Альбіно (uk)
|
