| dbo:abstract
|
- Ë, ë (en cursiva Ë, ë) és una lletra de l'alfabet ciríl·lic, setena als alfabets rus i bielorús. Va ser inventada el 1783 per Iekaterina Daixkova, fou emprada per primer cop el 1797 per l'historiador i escriptor rus Nikolai Karamzin per reemplaçar la combinació 'io' en alguns casos. Ë és idèntica en forma tant a la E ciríl·lica com a la E llatina, tret per la dièresi. Aquest signe diacrític no compleix una funció regular en rus com ho fa en alemany o en francès, i només és emprat per diferenciar aquesta lletra (amb pronunciació: /jo/) de E (amb pronunciació /je/). S'empra en els idiomes rus, bielorús i rutè, igual que en molts dels idiomes del Caucas i túrquics que empren o empraren l'alfabet ciríl·lic, però no en molts dels altres idiomes eslaus, com per exemple el búlgar. Representa una O iotitzada o palatalitzada (/jo/), tot i així, rere les consonants postalveolars fricatives (ж, ч, ш y щ) es pronuncia /o/. Per exemple, la paraula пошёл /paʃól/. Sempre que aquesta lletra apareix en una paraula, l'accent tònic recau sobre aquesta síl·laba. Allà on apareix aquest so en rus, es correspon històricament a /je/, un fet que pot veure's en comparar-lo amb altres idiomes eslaus: моё (possessiu neutre de la primera persona del singular en nominatiu i acusatiu inanimat) és moje en polonès. Tot i que és d'un ús comú des de després de la Segona Guerra Mundial, al rus imprès segueix escrivint-se E a causa de la seva semblança i l'habilitat dels russoparlants de saber, per context, quin so s'està expressant. De mode obligatòria és emprada en diccionaris, llibres i textos per a nens i per a l'aprenentatge del rus com a llengua estrangera. Però el fet és que això genera certa confusió tant als parlants nadius com als no nadius. És quelcom que es veu per exemple a l'hora de fer transcripcions dels noms a altres alfabets. També alguns noms i paraules en rus han canviat a causa d'això. Algunes han reemplaçat Ë per E, i a l'inrevés, E per Ë. En paraules d'origen estranger s'empra Ë únicament en paraules d'origen alemany o hongarès amb ö/ő, com per exemple Gerhard Schröder, el cognom del qual és transliterat en rus com: Шpёдep. Alguns escriptors russos (com per exemple Aleksandr Soljenitsin) i periòdics sempre publiquen llurs textos emprant la lletra Ë. En bielorús i rutè és incorrecte reemplaçar Ë amb E. (ca)
- Ё هو لأحد حروف الأبجدية السيريلية. في البيلاروسية هو الحرف السابع والحرف التاسع في الروسينية. أما في الروسية فهو غير ثابت. ويعتبر هذا الحرف دخيل على الأبجدية السيريلية حيث قاموا بدمج الحرف Е مع علامة صوتية ليحصلوا عليه. يمثل هذا الحرف الصوت «يَو» بشكل مخفف. لا يستعمل هذا الحرف من قبل لغات سلافية أخرى. (ar)
- Ё (minuskule ё) je písmeno cyrilice. Písmeno se vyskytuje pouze v běloruské a ruské azbuce a azbukách odvozených z ruské azbuky. V balkánských jazycích zapisovaných cyrilicí a ukrajinštině se nevyskytuje, jelikož Е se čte E a ne JE. Písmeno je variantou písmene О. Do češtiny bývá transkribován jako „jo“; v případě, že se vyskytuje po „d“, „t“ a „n“, předchozí znak změkčí a zapisuje se jako „o“ (tedy „ďo“, „ťo“ a „ňo“). (cs)
- ё estas litero de la cirila alfabeto. Ĝia majuskla formo estas Ё. Ĝi estas la 7-a litero de la belorusa alfabeto. (eo)
- Das Jo (Ё und ё) ist der siebte Buchstabe des russischen Alphabets, bestehend aus einem Е mit Trema. Er wird je nach Position im Wort als /jo/, /ʲo/, aber auch /ʲø/ und /o/ ausgesprochen. Silben, welche Ё enthalten, werden stets betont; siehe auch →Russische Phonetik#Vokale in betonten Silben. Am 18. Oktober 1783 fand in Sankt Petersburg eine der ersten Sitzungen der Akademie des russischen Schrifttums statt, an der viele führende Literaten und Philologen der damaligen Zeit teilnahmen. Auf dieser Sitzung sprach sich die Präsidentin der Akademie Jekaterina Woronzowa-Daschkowa für die Einführung des Digraphen і᷍о für den entsprechenden Laut aus, was allerdings von kirchlicher Seite als unzulässig abgelehnt wurde. Zum ersten Mal erschien das gedruckte Ё im Jahre 1797 in der zweiten Auflage von Nikolai Karamsins Gedichtssammlung Die Äoniden. Am 24. Dezember 1942 wurde vom Volkskommissar für Bildung die obligatorische Verwendung des Buchstabens Ё im Schulunterricht angeordnet. Seit 1943 steht Ё als siebter Buchstabe im russischen Alphabet. Ё wird vor allem in Druckerzeugnissen durch Е ersetzt, was insbesondere Neulinge der russischen Sprache verwirrt und Unklarheit bei russischen Namen schafft. Mit Ausnahme von Lehr- und Wörterbüchern gilt die Verwendung von Ё in der russischen Schriftsprache bis heute als nicht obligatorisch. Einige Schriftsteller und Verlagshäuser ersetzen es beständig durch Е, andere schreiben es in jedem passenden Wort. Für russische Muttersprachler bereitet die Verwendung von Е anstelle von Ё keine Schwierigkeiten beim Lesen. Im schriftlichen Kontext werden entsprechende Wörter erkannt und automatisch richtig ausgesprochen. Nur in seltenen Fällen ist der Buchstabe Ё zur Verdeutlichung einer richtigen Aussprache erforderlich. Hierbei handelt es sich entweder um Lehnwörter oder um solche russische Wörter, in denen die Abfolge von „е“ und „ё“ bedeutungsunterscheidend ist, z. B.: все (alle) und всё (alles). Der Buchstabe Ё und seine Berechtigung zur Existenz ist im Russischen bis heute stark umstritten, wovon einige Artikel in einschlägigen Fachzeitschriften sowie zahlreiche Diskussionsforen im Internet zeugen. Die meisten anderen kyrillisch geschriebenen slawischen Sprachen (zum Beispiel Bulgarisch, Serbisch) kennen den Buchstaben Ё nicht; Ausnahmen hiervon sind das Karpato-Russinische und das Belarussische. Der Buchstabe wird jedoch in zahlreichen kyrillisch-schriftlichen Sprachen Zentralasiens und des Kaukasus verwendet. In den meisten nichtrussischen Sprachen, die den Buchstaben verwenden, ist die Ersetzung von Ё durch einfaches Е unzulässig. (de)
- Ë, ë (cursiva Ë, ë) es una letra del alfabeto cirílico, séptima en los alfabetos ruso y bielorruso. (es)
- Yo ou Io (capitale Ё, minuscule ё) est une lettre de l'alphabet cyrillique. (fr)
- Yo, Jo, atau Io (Ё ё; italik: Ё ё; pengucapan bahasa Rusia: ) adalah sebuah huruf dari Alfabet Kiril. Dalam Unicode, huruf 〈Ё〉 dinamai CYRILLIC CAPITAL/SMALL LETTER IO. Dalam Inggris, huruf kiril Yo diromanisai menggunakan huruf Latin (according ke dan ), ë atau (yë) atau yo/jo untuk Rusia, dan i͡o (ALA–LC), yo (BGN/PCGN), atau ë (BSI) untuk Belarusia. Dalam Sistem Internasional, Yo diromanisasi sebagai ë. Itu berasal dari huruf kiril Ye (Е е). (in)
- Ё, ё は、キリル文字のひとつ。Еにトレマないしウムラウトを付した文字で、ラテンアルファベットのËと同形。ロシア語、ベラルーシ語、及びいくつかの非スラヴ語（キルギス語、モンゴル語、ウズベク語、チュヴァシ語など）で用いられる。 (ja)
- Yo, Jo, Io, or just Ë (Ё ё; italics: Ё ё; Russian pronunciation: [jɵ]) is a letter of the Cyrillic script. In Unicode, the letter ⟨Ё⟩ is named CYRILLIC CAPITAL/SMALL LETTER IO. In English, the letter Yo is romanized using the Latin ë (according to the ALA–LC and British Standards), ë (yë word-initially) (BGN/PCGN) or yo/jo (orthographic transcription) for Russian, and as i͡o (ALA–LC), yo (BGN/PCGN), or ë (BSI) for Belarusian. In international systems, Yo is romanized as ë (ISO 9). It was derived from the Cyrillic letter Ye (Е е). (en)
- Ё,ё는 키릴 문자의 하나이며 로마 문자 E에 트레마가 붙은 모양이다. ‘요’로 부르며 /jo/ 또는 /ʲo/ 발음이 난다. (ko)
- La Ё, minuscolo ё, chiamata jo, è una lettera dell'alfabeto cirillico. Venne inventata per rimpiazzare l'uso confuso di Е ed О per il ruolo di O debole relativamente poco dopo l'introduzione dell'alfabeto civile. Viene usata in russo ed in bielorusso, insieme ad altre lingue caucasiche ed altaiche, ma non in altre lingue slave. Viene pronunciata come una О iotizzata (IPA /jo/ o /jɔ/), ma quando segue una postalveolare fricativa (chiamate anche sibilanti), come ж, ч, ш e щ, viene pronunciata semplicemente come una О. Questa lettera può esistere solo accentata. La Ё è identica nella forma alla Е (je), così come alla E dell'alfabeto latino, eccetto per il simbolo sopra di essa, simile ad un umlaut o una dieresi. Questo segno diacritico non ha una funzione regolare in russo (come in tedesco o in francese) e viene aggiunto solo per differenziare questa lettera dalla Е. Dopo la seconda guerra mondiale, nell'uso comune scritto la Ё è praticamente scomparsa dagli scritti manuali e dalle stampe, rimpiazzata dalla lettera Е, a causa della sua somiglianza (ed equivalenza etimologica). Viene usata ancora nei libri per bambini e libri di testo per studenti stranieri. La pronuncia /jo/ o /jɔ/ non è però stata modificata. Il fatto che la Ё venga spesso sostituita dalla Е causa parecchia confusione ai non-russi, poiché rende le parole ed i nomi russi difficili da trascrivere accuratamente. Un problema ricorrente sono i cognomi russi: molti presentano la desinenza finale -ев (-ev) e -ёв (-ëv) (una specie di genitivo plurale). Nella trascrizione inglese è stato fatto l'errore comune di trascrivere la desinenza -ёв con -ev, formando trascrizioni come Khrushchev e Gorbachev. La trascrizione italiana si è attenuta in questo caso più alla pronuncia reale, trascrivendo in Gorbaciov (traslitterazione scientifica: Gorbačëv) o Krusciov (traslitterazione scientifica Chruščëv), è però possibile trovare Gorbacev o Khruscev. In bielorusso viene considerato errato ed improprio rimpiazzare Ё con Е. (it)
- De Ё (onderkast: ё) (jo) is de zevende letter uit het cyrillische alfabet. Hij wordt in het Russisch, het Wit-Russisch en enkele Turkse talen gebruikt. Andere Slavische talen gebruiken de letter echter niet. De letter werd in 1797 door de Russische historicus en literator Nikolaj Karamzin uitgevonden, maar werd pas in de jaren 40 van de 20e eeuw gestandaardiseerd. In Russische teksten worden de twee puntjes op de letter zelden weergeven, waardoor de /jo/-klank weergegeven wordt als de letter Е (/je/). Volgens de officiële voorkeursregels wordt de letter Ё gebruikt in gevallen waar onduidelijkheid over de uitspraak kan bestaan, zoals bij eigennamen. De letter Ё wordt daarentegen wel consequent gebruikt in woordenboeken, kinderboeken, en (taal)boeken voor buitenlanders. Ook sommige auteurs (zoals Aleksandr Solzjenitsyn) kozen voor een consequent gebruik van de letter Ё. De letter is een gepalataliseerde o, maar na de sisklanken ж, ч, ш en щ is de o niet gejoteerd. Deze letter is (bijna) altijd beklemtoond.De klank Ё kwam voort uit de beklemtoonde Е vóór een harde medeklinker. Niet alle beklemtoonde Е's voor harde klinkers zijn echter in Ё veranderd, en ook niet alle Ё's worden gevolgd door een harde medeklinker (bv. тётя (tjotja; tante). (nl)
- Ё (gemen: ё) är en bokstav i det kyrilliska alfabetet. Den uttalas oftast som jå, men i ryskan uttalas den som å efter konsonanterna ж, ч, ш och щ. Bokstaven Ё är alltid betonad. Vid transkribering av ryska skriver man antingen jo, io (efter t) eller o (efter j) i svensk text och [jo] eller [o] i IPA. Vid translitteration till latinska bokstäver enligt ISO 9 används ë (latinskt e med trema). (sv)
- Ё, ё (io) é uma letra do alfabeto cirílico (sétima do russo). Esta letra é usada nas línguas russa e bielorrussa, assim como em várias línguas do Cáucaso e línguas turcas que fazem ou faziam uso do alfabeto cirílico. Sua pronúncia é a de um О palatalizado (/jo/,/jo/), mas quando seguida de uma consoante fricativa pós-alveolar, como je (ж), tche (ч), sha (ш) e shcha (щ), sua pronúncia é apenas [o]. A sílaba na qual esta letra está presente é sempre uma sílaba tônica. Io é idêntico em forma a Е (ie) e ao E latino, exceto pelo símbolo similar a um umlaut ou trema. Este diacrítico não tem nenhuma função em russo (ao contrário de alemão ou francês), sendo parte integrante da letra. A letra Io impressa está caindo em desuso na língua russa, sendo substituída pela letra Ie. Os falantes nativos conseguem diferenciar pelo contexto qual som está sendo representado. Ela continua a ser usada em livros infantis e para estrangeiros, assim como idiossincraticamente na escrita manual. Um importante problema causado por essa frequente substituição é a transcrição de sobrenomes russos. -ев (-ev) e -ёв (-ov) são terminações bastante comuns. Apesar de o mundo ocidental conhecer os líderes da União Soviética como Khrushchev e Mikhail Gorbachev, seus nomes terminam em -ёв, e seriam melhor transcritos Kruchtchov e Gorbatchov – assim como são pronunciados. Em bielorrusso, é considerado impróprio substituir "io" por "ie". (pt)
- Ё, ё (jo) – litera cyrylicy używana m.in. w języku rosyjskim, mongolskim, rusińskim, białoruskim i niektórych niesłowiańskich językach byłego Związku Radzieckiego. Litera ё jest w języku rosyjskim jest nieobowiązkowa, chociaż ma własne miejsce w alfabecie. Używa się z reguły w słownikach, książkach dla dzieci, podręcznikach dla uczących się rosyjskiego oraz niekiedy w nazwach towarowych. Zazwyczaj zapisuje się ją w postaci е (np. Алла Пугачёва jest zapisywana jako Алла Пугачева). Nawet dla samych Rosjan bywa to powodem nieporozumień i kłopotów. (pl)
- Ё, ё (название: ё) — буква славянских кириллических алфавитов: 7-я буква русского и белорусского алфавитов и 9-я буква русинского алфавита. Используется также в некоторых неславянских алфавитах на основе гражданской кириллицы (например, казахском, киргизском, монгольском, таджикском, чувашском и удмуртском). После согласных означает их мягкость (если это возможно) и звук [о]; в прочих случаях — сочетание [йо]. В русском языке, как правило, несёт ударение, в некоторых случаях второстепенное. В редких случаях безударного использования (обычно в заимствованных словах, где может отражать особенности написания в языке-источнике) фонетически тождественна безударным «и», «е», «я». В русском языке (то есть в русском письме) буква «ё» используется прежде всего в тех позициях, где произношение [(ј)о] образовалось из [(ј)е], чем и объясняется производная от «е» форма буквы. В русской орфографии наряду с последовательным употреблением буквы «ё» допускается выборочное употребление буквы «ё», при котором в общем случае вместо «ё» пишется «е», а «ё» употребляется только для предупреждения неверного чтения или понимания слова. Орфографии белорусского, русинского и некоторых неславянских языков требуют обязательного последовательного употребления буквы «ё». В других славянских кириллицах буква «ё» не используется. В украинской и болгарской письменности для обозначения соответствующих звуков пишут «ьо» после согласных и «йо» в других случаях. В сербской письменности (и построенной на её базе македонской) вообще нет особых букв для гласных йотированных и (или) смягчающих предыдущую согласную, так как для различия слогов с мягкой и твёрдой согласной там применяются не разные гласные буквы, а разные согласные, а Ј (йот) всегда пишется отдельной буквой. В старо- и церковнославянской азбуке аналогичной «ё» буквы нет по причине отсутствия соответствующих сочетаний звуков. Впервые напечатанная буква «ё» появилась в стихотворении Карамзина «Опытная Соломонова мудрость, или мысли [,] выбранныя изъ Экклезїаста» в слове «слёзы» в 1797 году (Грот, Каверин, Власов). (ru)
- Ё, ё（称呼为 ё, jo）是一个西里尔字母。 在俄语中， Ё, ё 字母顶上的两点，很多时都被省去，变成 Е, е。但在白俄罗斯语和卢森尼亚语中，Ё, ё 字母顶上的两点是不能省去的。 (zh)
- Ё, ё — 7-а літера білоруської, русинської та російської абеток. Використовується також в деяких неслов'янських абетках на основі гражданської кирилиці (наприклад, у киргизькій, монгольській, чуваській і удмуртській). Після приголосних означає їхню м'якість (якщо це можливо) і звук [o]; у інших випадках — поєднання [jo]. У російській мові (тобто в російському правописі) літера «ё» використовується перш за все в тих позиціях, де вимова [(j)o] утворилася з [(j)e], чим і пояснюється похідна від «е» форма літери (запозичена із західних писемностей). У російському правописі, на відміну від білоруського, простановка крапок над «ё» факультативна. У словах російського походження (окрім слів з приставками рос. трёх- і рос. четырёх-) завжди несе наголос. У окремих випадках ненаголошеного використання (що можливо тільки в запозиченнях: рос. кёнигсбе́ргские сёрфинги́сты, або словах з префіксами трёх- і четырёх-: рос. четырёхча́стный) фонетично тотожна з російськими «е» і «я» або має побічний наголос, але може відображати особливості написання в мові-джерелі. В інших слов'янських кирилицях літера «ё» не використовується. В українській і болгарській писемностях для позначення відповідних звуків пишуть ьо після м'яких приголосних і йо в інших випадках. У сербській писемності (і побудованої на її базі македонської) взагалі немає особливих літер для голосних йотованих і (або) пом'якшувальних попередню приголосну, оскільки для відмінності складів з м'якою і твердою приголосною там застосовуються не різні голосні літери, а різні приголосні, а йот завжди пишеться окремою літерою. У церковнослов'янській абетках аналогічної «ё» літери немає внаслідок відсутності у питомих словах відповідних поєднань звуків, у запозиченнях для даного звукосполучення використовували диграф «їо»; російське є поширеною помилкою при читанні церковнослов'янського тексту. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Ё هو لأحد حروف الأبجدية السيريلية. في البيلاروسية هو الحرف السابع والحرف التاسع في الروسينية. أما في الروسية فهو غير ثابت. ويعتبر هذا الحرف دخيل على الأبجدية السيريلية حيث قاموا بدمج الحرف Е مع علامة صوتية ليحصلوا عليه. يمثل هذا الحرف الصوت «يَو» بشكل مخفف. لا يستعمل هذا الحرف من قبل لغات سلافية أخرى. (ar)
- Ё (minuskule ё) je písmeno cyrilice. Písmeno se vyskytuje pouze v běloruské a ruské azbuce a azbukách odvozených z ruské azbuky. V balkánských jazycích zapisovaných cyrilicí a ukrajinštině se nevyskytuje, jelikož Е se čte E a ne JE. Písmeno je variantou písmene О. Do češtiny bývá transkribován jako „jo“; v případě, že se vyskytuje po „d“, „t“ a „n“, předchozí znak změkčí a zapisuje se jako „o“ (tedy „ďo“, „ťo“ a „ňo“). (cs)
- ё estas litero de la cirila alfabeto. Ĝia majuskla formo estas Ё. Ĝi estas la 7-a litero de la belorusa alfabeto. (eo)
- Ë, ë (cursiva Ë, ë) es una letra del alfabeto cirílico, séptima en los alfabetos ruso y bielorruso. (es)
- Yo ou Io (capitale Ё, minuscule ё) est une lettre de l'alphabet cyrillique. (fr)
- Yo, Jo, atau Io (Ё ё; italik: Ё ё; pengucapan bahasa Rusia: ) adalah sebuah huruf dari Alfabet Kiril. Dalam Unicode, huruf 〈Ё〉 dinamai CYRILLIC CAPITAL/SMALL LETTER IO. Dalam Inggris, huruf kiril Yo diromanisai menggunakan huruf Latin (according ke dan ), ë atau (yë) atau yo/jo untuk Rusia, dan i͡o (ALA–LC), yo (BGN/PCGN), atau ë (BSI) untuk Belarusia. Dalam Sistem Internasional, Yo diromanisasi sebagai ë. Itu berasal dari huruf kiril Ye (Е е). (in)
- Ё, ё は、キリル文字のひとつ。Еにトレマないしウムラウトを付した文字で、ラテンアルファベットのËと同形。ロシア語、ベラルーシ語、及びいくつかの非スラヴ語（キルギス語、モンゴル語、ウズベク語、チュヴァシ語など）で用いられる。 (ja)
- Yo, Jo, Io, or just Ë (Ё ё; italics: Ё ё; Russian pronunciation: [jɵ]) is a letter of the Cyrillic script. In Unicode, the letter ⟨Ё⟩ is named CYRILLIC CAPITAL/SMALL LETTER IO. In English, the letter Yo is romanized using the Latin ë (according to the ALA–LC and British Standards), ë (yë word-initially) (BGN/PCGN) or yo/jo (orthographic transcription) for Russian, and as i͡o (ALA–LC), yo (BGN/PCGN), or ë (BSI) for Belarusian. In international systems, Yo is romanized as ë (ISO 9). It was derived from the Cyrillic letter Ye (Е е). (en)
- Ё,ё는 키릴 문자의 하나이며 로마 문자 E에 트레마가 붙은 모양이다. ‘요’로 부르며 /jo/ 또는 /ʲo/ 발음이 난다. (ko)
- Ё (gemen: ё) är en bokstav i det kyrilliska alfabetet. Den uttalas oftast som jå, men i ryskan uttalas den som å efter konsonanterna ж, ч, ш och щ. Bokstaven Ё är alltid betonad. Vid transkribering av ryska skriver man antingen jo, io (efter t) eller o (efter j) i svensk text och [jo] eller [o] i IPA. Vid translitteration till latinska bokstäver enligt ISO 9 används ë (latinskt e med trema). (sv)
- Ё, ё (jo) – litera cyrylicy używana m.in. w języku rosyjskim, mongolskim, rusińskim, białoruskim i niektórych niesłowiańskich językach byłego Związku Radzieckiego. Litera ё jest w języku rosyjskim jest nieobowiązkowa, chociaż ma własne miejsce w alfabecie. Używa się z reguły w słownikach, książkach dla dzieci, podręcznikach dla uczących się rosyjskiego oraz niekiedy w nazwach towarowych. Zazwyczaj zapisuje się ją w postaci е (np. Алла Пугачёва jest zapisywana jako Алла Пугачева). Nawet dla samych Rosjan bywa to powodem nieporozumień i kłopotów. (pl)
- Ё, ё（称呼为 ё, jo）是一个西里尔字母。 在俄语中， Ё, ё 字母顶上的两点，很多时都被省去，变成 Е, е。但在白俄罗斯语和卢森尼亚语中，Ё, ё 字母顶上的两点是不能省去的。 (zh)
- Ë, ë (en cursiva Ë, ë) és una lletra de l'alfabet ciríl·lic, setena als alfabets rus i bielorús. Va ser inventada el 1783 per Iekaterina Daixkova, fou emprada per primer cop el 1797 per l'historiador i escriptor rus Nikolai Karamzin per reemplaçar la combinació 'io' en alguns casos. Ë és idèntica en forma tant a la E ciríl·lica com a la E llatina, tret per la dièresi. Aquest signe diacrític no compleix una funció regular en rus com ho fa en alemany o en francès, i només és emprat per diferenciar aquesta lletra (amb pronunciació: /jo/) de E (amb pronunciació /je/). (ca)
- Das Jo (Ё und ё) ist der siebte Buchstabe des russischen Alphabets, bestehend aus einem Е mit Trema. Er wird je nach Position im Wort als /jo/, /ʲo/, aber auch /ʲø/ und /o/ ausgesprochen. Silben, welche Ё enthalten, werden stets betont; siehe auch →Russische Phonetik#Vokale in betonten Silben. Der Buchstabe Ё und seine Berechtigung zur Existenz ist im Russischen bis heute stark umstritten, wovon einige Artikel in einschlägigen Fachzeitschriften sowie zahlreiche Diskussionsforen im Internet zeugen. (de)
- La Ё, minuscolo ё, chiamata jo, è una lettera dell'alfabeto cirillico. Venne inventata per rimpiazzare l'uso confuso di Е ed О per il ruolo di O debole relativamente poco dopo l'introduzione dell'alfabeto civile. Viene usata in russo ed in bielorusso, insieme ad altre lingue caucasiche ed altaiche, ma non in altre lingue slave. Viene pronunciata come una О iotizzata (IPA /jo/ o /jɔ/), ma quando segue una postalveolare fricativa (chiamate anche sibilanti), come ж, ч, ш e щ, viene pronunciata semplicemente come una О. Questa lettera può esistere solo accentata. (it)
- Ё, ё (io) é uma letra do alfabeto cirílico (sétima do russo). Esta letra é usada nas línguas russa e bielorrussa, assim como em várias línguas do Cáucaso e línguas turcas que fazem ou faziam uso do alfabeto cirílico. Sua pronúncia é a de um О palatalizado (/jo/,/jo/), mas quando seguida de uma consoante fricativa pós-alveolar, como je (ж), tche (ч), sha (ш) e shcha (щ), sua pronúncia é apenas [o]. A sílaba na qual esta letra está presente é sempre uma sílaba tônica. Em bielorrusso, é considerado impróprio substituir "io" por "ie". (pt)
- De Ё (onderkast: ё) (jo) is de zevende letter uit het cyrillische alfabet. Hij wordt in het Russisch, het Wit-Russisch en enkele Turkse talen gebruikt. Andere Slavische talen gebruiken de letter echter niet. De letter werd in 1797 door de Russische historicus en literator Nikolaj Karamzin uitgevonden, maar werd pas in de jaren 40 van de 20e eeuw gestandaardiseerd. (nl)
- Ё, ё (название: ё) — буква славянских кириллических алфавитов: 7-я буква русского и белорусского алфавитов и 9-я буква русинского алфавита. Используется также в некоторых неславянских алфавитах на основе гражданской кириллицы (например, казахском, киргизском, монгольском, таджикском, чувашском и удмуртском). После согласных означает их мягкость (если это возможно) и звук [о]; в прочих случаях — сочетание [йо]. В русском языке, как правило, несёт ударение, в некоторых случаях второстепенное. В редких случаях безударного использования (обычно в заимствованных словах, где может отражать особенности написания в языке-источнике) фонетически тождественна безударным «и», «е», «я». (ru)
- Ё, ё — 7-а літера білоруської, русинської та російської абеток. Використовується також в деяких неслов'янських абетках на основі гражданської кирилиці (наприклад, у киргизькій, монгольській, чуваській і удмуртській). Після приголосних означає їхню м'якість (якщо це можливо) і звук [o]; у інших випадках — поєднання [jo]. (uk)
|
_crop.jpg){kind=link}
_crop.jpg){kind=link}