| dbo:abstract
|
- Ultrafialová astronomie je odvětví astronomie, které se zabývá pozorováním vesmírných objektů v ultrafialovém záření, tedy ve vlnových délkách od 10 do 380 nm. Světlo v těchto délkách je absorbováno zemskou atmosférou, takže observatoře musí být umístěné ve vrchních vrstvách atmosféry nebo ve vesmíru. V ultrafialovém záření se ve sluneční soustavě studuje především Slunce (siločáry magnetického pole), ale září v něm také Země, Jupiter a Saturn (zde je vidět ). V ultrafialovém oboru svítí mnoho objektů ve vzdáleném vesmíru, intenzivně např. mladé hvězdy a aktivní jádra galaxií. (cs)
- Η Αστρονομία υπεριώδους ακτινοβολίας είναι η παρατήρηση της ηλεκτρομαγνητικής ακτινοβολίας σε υπεριώδη μήκη κύματος μεταξύ περίπου 10 και 320 νανομέτρων· τα βραχύτερα μήκη κύματος-φωτόνια υψηλής ενέργειας-μελετούνται από την αστρονομία ακτίνων Χ και την αστρονομία ακτίνων γ. Το υπεριώδες φως δεν είναι ορατό στο ανθρώπινο μάτι. Το φως σε αυτά τα μήκη κύματος απορροφάται από την ατμόσφαιρα της Γης, επομένως οι παρατηρήσεις σε αυτά τα μήκη κύματος πρέπει να πραγματοποιούνται από την ανώτερη ατμόσφαιρα ή από το διάστημα. (el)
- مصطلح علم فلك الأشعة فوق البنفسجية يستخدم بشكل عام للإشارة إلى مشاهدات الإشعاع الكهرومغناطيسي في طيف الأطوال الموجية للأشعة فوق البنفسجية فيما بين حوالي 10 إلى 320 نانومتر. أما الأطوال الموجية الأقصر - ذات الفوتونات عالية الطاقة - فيهتم بها علم فلك الأشعة السينية وعلم فلك أشعة غاما. الضوء عند هذه الأطوال الموجية يمتصه الغلاف الجوي للأرض ولذلك فالمشاهدات عند هذه الأطوال الموجية يجب أن تتم من أعلى الغلاف الجوي أو من الفضاء، ويلوم لذلك أرسال تلسكوبات على متن أقمار صناعي لتلقي الأشعة القادمة من الأجرام السماوية بعيداً عن الغلاف الجوي للأرض. إذا أصدر جرم السماوي أشعة فوق البنفسجية بكثرة فهذا دليل على جريان فيه عمليات وتفاعلات ذات طاقة عالية. يصل جزء من الاشعة فوق البنفسجية خلال الهواء إلى سطح الأرض وهي أشعة ضارة للإنسان. لهذا لاينصح بالتعرض المباشر لاشعة الشمس لفترة طويلة، كما يستحسن دهان الجلد المعرض للشمس بمراهم خاصة للحماية من الأشعة فوق البنفسجية. (ar)
- Die Ultraviolettastronomie widmet sich der Untersuchung astronomischer Objekte im Bereich der Ultraviolettstrahlung (UV). In der Astronomie wird elektromagnetische Strahlung mit einer Wellenlänge zwischen etwa 10 und 380 Nanometer (nm) als ultraviolett bezeichnet. Dieser Wellenlängenbereich wird im Allgemeinen weiter unterteilt in das nahe UV (NUV, 200 bis 380 nm), das ferne UV (FUV, 100 bis 200 nm) und das extreme UV (EUV, 10 bis 100 nm). Kurzwellig schließt sich die Röntgenastronomie an den UV-Bereich an. (de)
- L’astronomie dans l'ultraviolet, désignée également aussi sous le terme astronomie en ultraviolet, fait référence aux observations d'objets célestes aux longueurs d'onde correspondant à l'ultraviolet, c'est-à-dire à un rayonnement électromagnétique compris entre ~ 100 et 3200 Å (10 à 320 nm), en deçà on entre dans le domaine de l'astronomie en rayons X et de l'astronomie gamma. La lumière de ces longueurs étant absorbée par l'atmosphère de la Terre, les observations de ces longueurs d'onde se font donc depuis la haute atmosphère ou depuis l'espace. L'astronomie dans l'UV sert notamment à déterminer la composition chimique, la densité ou la température du milieu interstellaire. Elle est aussi indiquée pour l'observation du rayonnement thermique et des raies spectrales des étoiles jeunes comme les étoiles bleues chaudes (étoiles OB) qui sont très lumineuses dans ce domaine, apportant ainsi des informations essentielles sur la formation et l'évolution des galaxies ou des étoiles. Cela comprend notamment les étoiles bleues des autres galaxies, qui ont été les cibles de plusieurs études sur le sujet. D'autres objets sont aussi couramment observés en UV, comme les nébuleuses planétaires, les rémanents de supernovae ou les noyaux galactiques actifs. Cependant, la lumière ultraviolette est facilement absorbée par la poussière interstellaire, les mesures ont donc besoin d'être corrigées de l'extinction. La plupart des étoiles sont en fait des objets relativement froids émettant une grande partie de leur rayonnement électromagnétique dans la partie visible du spectre, elles sont donc étudiées plus particulièrement par l'astronomie optique. Hubble et FUSE sont les plus récents des grands télescopes spatiaux qui permettent l'observation du spectre du ciel dans l'UV proche et lointain, d'autres instruments sensibles aux rayons ultraviolets ont été utilisés en fusée-sonde ou dans la navette spatiale américaine. (fr)
- La astronomía por rayos ultravioletas utiliza una radiación electromagnética cuyas longitudes de onda van aproximadamente desde los 400 nm, el límite de la luz violeta, hasta los 15 nm, donde empiezan los rayos X. La radiación ultravioleta puede producirse artificialmente mediante lámparas de arco; la de origen natural proviene principalmente del Sol. La astronomía ultravioleta se ha practicado desde comienzos de la década de 1960, con la ayuda de detectores montados en satélites artificiales que proporcionan datos sobre objetos estelares inaccesibles desde la superficie de la Tierra. Uno de estos satélites es el Explorador Ultravioleta Internacional, lanzado en 1978. La atmósfera de la Tierra impide que la mayor parte de la radiación ultravioleta que proviene del espacio exterior llegue a su superficie. Sin embargo, la luz ultravioleta con una longitud de onda entre 410 y 300 nm, llamada 'región ultravioleta cercana' puede alcanzar la superficie terrestre a través de la atmósfera. La radiación ultravioleta con una longitud de onda entre 300 y 10 nm solamente se puede detectar mediante instrumentos de observación situados por encima de la atmósfera de la Tierra. Estos instrumentos de observación incluyen telescopios y satélites artificiales en el espacio. Un telescopio enviado a una altitud de 40 km, es decir, casi por encima de la capa de ozono de la atmósfera, puede observar la luz ultravioleta de hasta unos 200 nm. Para observar longitudes de onda menores de 200 nm, el dispositivo de observación tiene que estar colocado por encima de la atmósfera terrestre. Los telescopios situados en globos o pequeños cohetes son de gran utilidad, pero su tiempo de observación se ve limitado a unos cuantos minutos en el caso de un cohete y a algunas horas cuando se trata de un globo. Desde 1968 la mayor parte de las observaciones del ultravioleta medio y lejano se han efectuado desde telescopios situados en la órbita de la Tierra. (La región ultravioleta entre 300 y 200 nm se conoce como el 'ultravioleta medio'. El 'ultravioleta lejano' se encuentra entre 200 nm y aproximadamente 91 nm). Algunos de los satélites artificiales puestos en órbita para detectar el ultravioleta son: el , el , el , el , el , el telescopio espacial Hubble y, más recientemente, el (GALEX). El exploró gran parte de la región ultravioleta desde 91 hasta 10 nm, llamada el ultravioleta extremo, zona difícil de detectar debido a la continua absorción de fotones causada por la ionización de los átomos de hidrógeno y helio interestelares.
* Datos: Q1413491 (es)
- Brath is anailis radaíochta ó fhoinsí neamhaí sa raon tonnfhad 50-320 nm. Astaíonn na réaltaí is teo an chuid is mó dá radaíocht sa bhandaleithead seo, nach bhfuil inghlactha ach ag satailítí is roicéid (de bhrí go n-ionsúnn aer an atmaisféir an radaíocht seo thar níos mó ná leath den bhandaleithead seo ar thaobh na dtonnfhad gearr). Mar shampla, tá satailít a dtugtar an Taiscéalaí Ultraivialait Idirnáisiúnta uirthi (comhoibriú idir ESA, an Bhreatain is NASA) i mbun staidéar speictreagrafach ar réaltraí gníomhacha, cuasáir, réaltaí, agus an meán idir-réaltach sa raon tonnfhad 120-300 nm. (ga)
- Astronomi ultraungu adalah cabang astronomi yang menekankan pengamatan pada sinar ultraungu, antara sekitar 10 dan 320 nanometer. Ultraungu umunya terserap oleh atmosfer bumi, sehingga pengamatan pada panjang gelombang ini harus dilakukan dari bagian atas atmosfer bumi atau luar angkasa (in)
- La locuzione astronomia dell'ultravioletto si riferisce generalmente alle osservazioni condotte alle lunghezze d'onda dello spettro elettromagnetico comprese tra 10 e 320 nm: gli ultravioletti. Poiché la radiazione a tali lunghezze d'onda viene assorbita quasi completamente dallo strato di ozono dell'atmosfera terrestre, l'osservazione negli ultravioletti viene eseguita o dall'atmosfera superiore o dallo spazio esterno, tramite l'uso di telescopi orbitanti attorno al nostro pianeta. Le osservazioni negli ultravioletti consentono di determinare composizione chimica, densità e temperature del mezzo interstellare e delle giovani stelle, molto calde; inoltre dà informazioni essenziali in merito all'evoluzione delle galassie. L'universo osservato nell'ultravioletto è abbastanza differente da quello familiarmente osservato nel visibile. Gran parte delle stelle sono in realtà degli oggetti relativamente freddi, che emettono gran parte della propria radiazione elettromagnetica nel visibile. La radiazione ultravioletta è invece tipica di oggetti molto più caldi, tipicamente nelle fasi iniziali e terminali della loro evoluzione. I principali telescopi negli UV sono stati sino ad ora il Telescopio spaziale Hubble ed il FUSE, anche se sono stati lanciati altri strumenti per l'osservazione UV tramite razzi sonda e lo Space Shuttle. (it)
- Ultraviolet astronomy is the observation of electromagnetic radiation at ultraviolet wavelengths between approximately 10 and 320 nanometres; shorter wavelengths—higher energy photons—are studied by X-ray astronomy and gamma-ray astronomy. Ultraviolet light is not visible to the human eye. Most of the light at these wavelengths is absorbed by the Earth's atmosphere, so observations at these wavelengths must be performed from the upper atmosphere or from space. (en)
- 자외선 천문학(紫外線天文學)은 천문학 및 천체물리학의 한 분야로, 자외선에서 관측 할 수 있는 천체를 취급하는 것이다. (ko)
- 紫外線天文学（しがいせんてんもんがく、英語：ultraviolet astronomy）は、天文学や天体物理学の一分野で、紫外線の波長で観測できる天体を扱うものである。 (ja)
- A astronomia por raios ultravioletas é a observacão de radiação electromagnética espacial, baseada nas ondas ultravioleta, cujas longitudes de onda estão compreendidas entre os 400 nm, (onde termina espectro visível), e os 10 nm, onde começam os raios X. A radiação ultravioleta pode se produzir artificialmente mediante lampâdas de arco; a radiação ultravioleta de origem natural provém principalmente do Sol. A astronomia ultravioleta praticou-se desde começos da década de 1960, com a ajuda de detectores montados em satélites artificiais que proporcionam dados sobre objetos estelares inacessíveis da superfície da Terra. Um destes satélites é o Navegador Ultravioleta Internacional, lançado em 1978. A atmosfera da Terra impede que a maior parte da radiação ultravioleta que provém do espaço exterior chegue à sua superfície. No entanto, a luz ultravioleta com uma longitude de onda entre 410 e 300 nm, chamada 'região ultravioleta próxima' pode atingir a superfície terrestre através da atmosfera. A radiação ultravioleta com uma longitude de onda entre 300 e 10 nm somente se pode detectar mediante instrumentos de observação situados acima da atmosfera da Terra. Estes instrumentos de observação incluem telescópios e satélites artificiais no espaço. Um telescópio enviado a uma altitude de 40 km, isto é, quase acima da camada de ozônio da atmosfera, pode observar a luz ultravioleta de até uns 200 nm. Para observar longitudes de onda menores de 200 nm, o dispositivo de observação tem que estar colocado acima da atmosfera terrestre. Os telescópios situados em balões ou pequenos foguetes são de grande utilidade, mas seu tempo de observação vê-se limitado a alguns minutos no caso de um foguete e a algumas horas quando se trata de um balão. Desde 1968, a maior parte das observações do ultravioleta médio e longínquo se efectuaram de telescópios situados na órbita da Terra. (A região ultravioleta entre 300 e 200 nm conhece-se como o 'ultravioleta médio'. O 'ultravioleta longínquo' encontra-se entre 200 nm e aproximadamente 91 nm). Alguns dos satélites artificiais postos em órbita para detectar o ultravioleta são: o Observatório Astronómico em Órbita, o Observatório Astronómico Copérnico, o Satélite Europeu TD-1, o Satélite Astronómico dos Países Baixos, o Observatório Astronómico UIE, o telescópio espacial Hubble e, mais recentemente, o Navegador da Evolução de Galaxias (GALEX). O Navegador Ultravioleta Extremo explorou grande parte da região ultravioleta de 91 até 10 nm, chamada o ultravioleta extremo, zona difícil de detectar devido à contínua absorção de fotóns causada pela ionização dos átomos de hidrogênio e hélio interestelares. (pt)
- Ультрафиолетовая астрономия — термин, использующийся применительно к наблюдениям электромагнитного излучения Вселенной в ультрафиолетовом диапазоне (длины волн примерно от 10 до 320 нанометров). Более коротковолновые (высокоэнергетические) фотоны изучаются рентгеновской астрономией и гамма-астрономией. Свет, имеющие эти длины волн, поглощается атмосферой Земли, так что наблюдение должно осуществляться из верхних слоев атмосферы или из космоса. Измерение спектральных линий ультрафиолетового диапазона используется для определения химического состава, плотности и температуры межзвёздной среды, а также температуры и состава молодых горячих звёзд. Наблюдения в ультрафиолетовом диапазоне позволяют получить значимую информацию об эволюции галактик. Основными космическими телескопами, осуществляющими наблюдение в ультрафиолетовом спектре являются космический телескоп Хаббл и аппарат Far Ultraviolet Spectroscopic Explorer (FUSE), хотя применяются и другие инструменты. (ru)
- Ультрафіолетова астрономія — це спостереження електромагнітного випромінювання в ультрафіолетовому діапазоні довжин хвиль приблизно від 10 до 320 нм; коротші хвилі—фотони вищої енергії—вивчаються рентгенівською астрономією і гамма-астрономією. Світло на цих довжинах хвиль поглинається атмосферою Землі, тому спостереження на цих хвилях повинно здійснюватися з верхніх шарів атмосфери чи з космосу. Вимірювання ультрафіолетових ліній спектру використовуються, щоб розрізняти хімічний склад, щільність і температуру міжзоряного середовища, а також температуру і склад гарячих молодих зірок. Ультрафіолетові спостереження можуть також надати важливу інформацію про еволюцію галактик. Ультрафіолетовий Всесвіт виглядає зовсім інакше від знайомих зір і галактик у видимому світлі.Більшість зірок є відносно холодними об'єктами, що випромінюють більшість свого електромагнітного випромінювання у видимій або ближній інфрачервоній частині спектра. Ультрафіолетове випромінювання і випромінювання високоенергетичних часток характерне для гарячих об'єктів, як правило на ранньому та пізньому етапах їх еволюції.Якщо б ми могли побачити небо в ультрафіолетовому світлі, більшість зірок би зникла — ми б бачили кілька дуже молодих масивних зірок і деякі дуже старі зірки і галактики, а хмари газу і пилу блокували б наш зір у багатьох напрямках вздовж Чумацького Шляху. Засновником цієї галузі астрономі переважно вважається Чарльз Стюарт Бойєр. (uk)
- 紫外線天文學是研究天體紫外線輻射的天文學分支學科；觀測電磁波波長大約在100到3200埃之間。波長更短和能量更高的電磁波則屬X射線天文學和伽馬射線天文學的範圍。因為這個範圍波長的輻射無法穿透地球大氣層，必須以太空望遠鏡觀測。 天體的紫外線光譜可用來了解星際介質的化學成分、密度以及溫度；以及高溫年輕恆星的溫度與組成。星系演化的訊息也可從紫外線觀測得知。 以紫外線觀測天體的結果會與光學觀測有很大的差異。許多在光學觀測上相對溫度較低的恆星在紫外線觀測時卻顯示是高溫天體，尤其是在演化階段早期或晚期恆星。如果人眼可看到紫外線，我們所看到的夜空大部分的天體將會比現在黯淡許多。我們將能看到年輕的巨大恆星或年老恆星與星系。且許多銀河系中的分子雲和塵埃將阻擋許多天體。 目前主要的紫外線太空望遠鏡是哈伯太空望遠鏡和遠紫外分光探測器。探空火箭與太空梭也可進行紫外線觀測。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ultrafialová astronomie je odvětví astronomie, které se zabývá pozorováním vesmírných objektů v ultrafialovém záření, tedy ve vlnových délkách od 10 do 380 nm. Světlo v těchto délkách je absorbováno zemskou atmosférou, takže observatoře musí být umístěné ve vrchních vrstvách atmosféry nebo ve vesmíru. V ultrafialovém záření se ve sluneční soustavě studuje především Slunce (siločáry magnetického pole), ale září v něm také Země, Jupiter a Saturn (zde je vidět ). V ultrafialovém oboru svítí mnoho objektů ve vzdáleném vesmíru, intenzivně např. mladé hvězdy a aktivní jádra galaxií. (cs)
- Η Αστρονομία υπεριώδους ακτινοβολίας είναι η παρατήρηση της ηλεκτρομαγνητικής ακτινοβολίας σε υπεριώδη μήκη κύματος μεταξύ περίπου 10 και 320 νανομέτρων· τα βραχύτερα μήκη κύματος-φωτόνια υψηλής ενέργειας-μελετούνται από την αστρονομία ακτίνων Χ και την αστρονομία ακτίνων γ. Το υπεριώδες φως δεν είναι ορατό στο ανθρώπινο μάτι. Το φως σε αυτά τα μήκη κύματος απορροφάται από την ατμόσφαιρα της Γης, επομένως οι παρατηρήσεις σε αυτά τα μήκη κύματος πρέπει να πραγματοποιούνται από την ανώτερη ατμόσφαιρα ή από το διάστημα. (el)
- Die Ultraviolettastronomie widmet sich der Untersuchung astronomischer Objekte im Bereich der Ultraviolettstrahlung (UV). In der Astronomie wird elektromagnetische Strahlung mit einer Wellenlänge zwischen etwa 10 und 380 Nanometer (nm) als ultraviolett bezeichnet. Dieser Wellenlängenbereich wird im Allgemeinen weiter unterteilt in das nahe UV (NUV, 200 bis 380 nm), das ferne UV (FUV, 100 bis 200 nm) und das extreme UV (EUV, 10 bis 100 nm). Kurzwellig schließt sich die Röntgenastronomie an den UV-Bereich an. (de)
- Brath is anailis radaíochta ó fhoinsí neamhaí sa raon tonnfhad 50-320 nm. Astaíonn na réaltaí is teo an chuid is mó dá radaíocht sa bhandaleithead seo, nach bhfuil inghlactha ach ag satailítí is roicéid (de bhrí go n-ionsúnn aer an atmaisféir an radaíocht seo thar níos mó ná leath den bhandaleithead seo ar thaobh na dtonnfhad gearr). Mar shampla, tá satailít a dtugtar an Taiscéalaí Ultraivialait Idirnáisiúnta uirthi (comhoibriú idir ESA, an Bhreatain is NASA) i mbun staidéar speictreagrafach ar réaltraí gníomhacha, cuasáir, réaltaí, agus an meán idir-réaltach sa raon tonnfhad 120-300 nm. (ga)
- Astronomi ultraungu adalah cabang astronomi yang menekankan pengamatan pada sinar ultraungu, antara sekitar 10 dan 320 nanometer. Ultraungu umunya terserap oleh atmosfer bumi, sehingga pengamatan pada panjang gelombang ini harus dilakukan dari bagian atas atmosfer bumi atau luar angkasa (in)
- Ultraviolet astronomy is the observation of electromagnetic radiation at ultraviolet wavelengths between approximately 10 and 320 nanometres; shorter wavelengths—higher energy photons—are studied by X-ray astronomy and gamma-ray astronomy. Ultraviolet light is not visible to the human eye. Most of the light at these wavelengths is absorbed by the Earth's atmosphere, so observations at these wavelengths must be performed from the upper atmosphere or from space. (en)
- 자외선 천문학(紫外線天文學)은 천문학 및 천체물리학의 한 분야로, 자외선에서 관측 할 수 있는 천체를 취급하는 것이다. (ko)
- 紫外線天文学（しがいせんてんもんがく、英語：ultraviolet astronomy）は、天文学や天体物理学の一分野で、紫外線の波長で観測できる天体を扱うものである。 (ja)
- 紫外線天文學是研究天體紫外線輻射的天文學分支學科；觀測電磁波波長大約在100到3200埃之間。波長更短和能量更高的電磁波則屬X射線天文學和伽馬射線天文學的範圍。因為這個範圍波長的輻射無法穿透地球大氣層，必須以太空望遠鏡觀測。 天體的紫外線光譜可用來了解星際介質的化學成分、密度以及溫度；以及高溫年輕恆星的溫度與組成。星系演化的訊息也可從紫外線觀測得知。 以紫外線觀測天體的結果會與光學觀測有很大的差異。許多在光學觀測上相對溫度較低的恆星在紫外線觀測時卻顯示是高溫天體，尤其是在演化階段早期或晚期恆星。如果人眼可看到紫外線，我們所看到的夜空大部分的天體將會比現在黯淡許多。我們將能看到年輕的巨大恆星或年老恆星與星系。且許多銀河系中的分子雲和塵埃將阻擋許多天體。 目前主要的紫外線太空望遠鏡是哈伯太空望遠鏡和遠紫外分光探測器。探空火箭與太空梭也可進行紫外線觀測。 (zh)
- مصطلح علم فلك الأشعة فوق البنفسجية يستخدم بشكل عام للإشارة إلى مشاهدات الإشعاع الكهرومغناطيسي في طيف الأطوال الموجية للأشعة فوق البنفسجية فيما بين حوالي 10 إلى 320 نانومتر. أما الأطوال الموجية الأقصر - ذات الفوتونات عالية الطاقة - فيهتم بها علم فلك الأشعة السينية وعلم فلك أشعة غاما. الضوء عند هذه الأطوال الموجية يمتصه الغلاف الجوي للأرض ولذلك فالمشاهدات عند هذه الأطوال الموجية يجب أن تتم من أعلى الغلاف الجوي أو من الفضاء، ويلوم لذلك أرسال تلسكوبات على متن أقمار صناعي لتلقي الأشعة القادمة من الأجرام السماوية بعيداً عن الغلاف الجوي للأرض. (ar)
- La astronomía por rayos ultravioletas utiliza una radiación electromagnética cuyas longitudes de onda van aproximadamente desde los 400 nm, el límite de la luz violeta, hasta los 15 nm, donde empiezan los rayos X. La radiación ultravioleta puede producirse artificialmente mediante lámparas de arco; la de origen natural proviene principalmente del Sol.
* Datos: Q1413491 (es)
- L’astronomie dans l'ultraviolet, désignée également aussi sous le terme astronomie en ultraviolet, fait référence aux observations d'objets célestes aux longueurs d'onde correspondant à l'ultraviolet, c'est-à-dire à un rayonnement électromagnétique compris entre ~ 100 et 3200 Å (10 à 320 nm), en deçà on entre dans le domaine de l'astronomie en rayons X et de l'astronomie gamma. La lumière de ces longueurs étant absorbée par l'atmosphère de la Terre, les observations de ces longueurs d'onde se font donc depuis la haute atmosphère ou depuis l'espace. (fr)
- La locuzione astronomia dell'ultravioletto si riferisce generalmente alle osservazioni condotte alle lunghezze d'onda dello spettro elettromagnetico comprese tra 10 e 320 nm: gli ultravioletti. Poiché la radiazione a tali lunghezze d'onda viene assorbita quasi completamente dallo strato di ozono dell'atmosfera terrestre, l'osservazione negli ultravioletti viene eseguita o dall'atmosfera superiore o dallo spazio esterno, tramite l'uso di telescopi orbitanti attorno al nostro pianeta. L'universo osservato nell'ultravioletto è abbastanza differente da quello familiarmente osservato nel visibile. (it)
- A astronomia por raios ultravioletas é a observacão de radiação electromagnética espacial, baseada nas ondas ultravioleta, cujas longitudes de onda estão compreendidas entre os 400 nm, (onde termina espectro visível), e os 10 nm, onde começam os raios X. A radiação ultravioleta pode se produzir artificialmente mediante lampâdas de arco; a radiação ultravioleta de origem natural provém principalmente do Sol. (pt)
- Ультрафиолетовая астрономия — термин, использующийся применительно к наблюдениям электромагнитного излучения Вселенной в ультрафиолетовом диапазоне (длины волн примерно от 10 до 320 нанометров). Более коротковолновые (высокоэнергетические) фотоны изучаются рентгеновской астрономией и гамма-астрономией. Свет, имеющие эти длины волн, поглощается атмосферой Земли, так что наблюдение должно осуществляться из верхних слоев атмосферы или из космоса. (ru)
- Ультрафіолетова астрономія — це спостереження електромагнітного випромінювання в ультрафіолетовому діапазоні довжин хвиль приблизно від 10 до 320 нм; коротші хвилі—фотони вищої енергії—вивчаються рентгенівською астрономією і гамма-астрономією. Світло на цих довжинах хвиль поглинається атмосферою Землі, тому спостереження на цих хвилях повинно здійснюватися з верхніх шарів атмосфери чи з космосу. Засновником цієї галузі астрономі переважно вважається Чарльз Стюарт Бойєр. (uk)
|
