| dbo:abstract
|
- SISTINE (also known as SISTINE Mission and SISTINE Program) (acronym for "Suborbital Imaging Spectrograph for Transition region Irradiance from Nearby Exoplanet host stars") is a NASA mission designed to study distant stars as a way of finding life on exoplanets. The technology to be employed is up to 100 times the UV spectroscopic ability of the Hubble Space Telescope. The first test of the mission was launched on a Black Brant 9 rocket, a two-stage sounding rocket, at White Sands Missile Range, New Mexico, on 11 August 2019. This suborbital rocket can carry a payload of up to 1200 pounds, which, in the case of SISTINE, includes spectrographic equipment capable of covering the far ultra-violet spectral range of 100 to 160 nm, well suited to study strong atomic emission lines associated with the formation temperatures in the atmospheres of low-mass stars, and their effects on the potential atmospheres of exoplanets. The second launch of SISTINE occurred on 8 November 2021. This launch focused on observing the spectra of Procyon A. A third launch occurred on 6 July 2022 at 13:47 UTC from the Arnhem Space Centre in Nhulunbuy, Australia, reaching an apogee of 243 km (151 mi). This launch focused on the spectra of Alpha Centauri A and B in the Alpha Centauri system which contains three stars and Proxima Centauri b, the closest exoplanet to the Earth. The principal investigator of the mission is astronomer Kevin France, Assistant Professor at the Department of Astrophysical and Planetary Sciences, Laboratory for Atmospheric and Space Physics, University of Colorado in Boulder, Colorado. (en)
- SISTINE, також відома як місія SISTINE або програма SISTINE (акронім від «Suborbital Imaging Spectrograph for Transition region Irradiance from Nearby Exoplanet host stars» — суборбітальний спектрограф зображень для опромінення перехідної області від сусідніх головних зірок екзопланети, водночас Sistine є посиланням на італійську назву Сикстинської капели) — це місія NASA, призначена для вивчення далеких зірок як способу пошуку життя на екзопланетах. Зонд має оцінити вплив ультрафіолетового випромінювання від близьких зірок на потенційне життя на планетах, що обертаються навколо них. Певна кількість ультрафіолету може розщепити прості органічні молекули, такі як метан, спонукаючи молекулярні фрагменти до перетворення у складніші молекули, необхідні для життя. З іншого боку, надто багато ультрафіолету може роз’єднати водяну пару, через що сонячний вітер вилучає її з атмосфери планети, залишаючи планету сухою та безплідною, як нині Марс. Дослідження також допоможе з'ясувати, чи є Сонце "нормальною" зіркою. Використовувана технологія у 100 разів перевищує УФ-спектроскопічні можливості космічного телескопа «Габбл». (uk)
|
