| dbo:abstract
|
- تقريب بورن-أوبنهايمر لماكس بورن وروبرت أوبنهايمر أبو القنبلة النووية وأوبنهايمر هو تلميذ بورن, يعد هذا التقريب هو الأساس للفيزيائين والكيميائين العاملين في يهمل الطاقة الحركية النووية داخل الذرة حيث أن إنجاز حسابات الطاقة ودالة الموجة داخل الجزيئات حسب معادلة شرودنغر هي عملية شبه مستحيلة. فسعيا لتسهيل هذه المأمورية ينص هذا التقريب على أنه يمكن إلى حد كبير اهمال التفاعلات داخل الذرة بين النواة والإلكترونات بسبب ضخامة الفرق بين كتلتي الإلكترون والنواة وبالتالي بالإمكان افتراض أن النواة بالنسبة للإلكترون هي في حالة سكون (ar)
- Bornova–Oppenheimerova aproximace je jedna ze základních aproximací pro řešení ať už stacionární nebo nestacionární Schrödingerovy rovnice pro systémy mnoha částic, jejichž hmotnosti se výrazně liší. Využívá předpokladu, že pohyb atomových jader a elektronů v atomu (molekule) může být oddělen. (cs)
- L'aproximació de Born-Oppenheimer és una de les aproximacions fonamentals de la mecànica quàntica que té per objectiu resoldre l'equació de Schrödinger per a molècules. Fou publicada per Max Born i Robert Oppenheimer el 1927. La resolució de l'equació de Schrödinger per a un àtom d'hidrogen es pot realitzar de forma exacta, ja que només intervenen dos cossos (un protó al nucli atòmic i un electró a l'escorça atòmica). Però quan es tracta de la seva resolució per a molècules, la més simple H₂+ ja té tres partícules (dos protons i un electró), no resulta matemàticament possible fer-ho de manera exacta, és el que es coneix com a problema dels tres cossos. Born i Oppenheimer observaren que la massa del protó, als nuclis dels àtoms, és molt més elevada que la dels electrons, per la qual cosa les seves velocitats són molt més petites que les dels electrons, i proposaren tractar per separat el moviment dels nuclis, que resten pràcticament en repòs, i el moviment dels electrons que se situen al voltant dels seus nuclis. Matemàticament: La consideració explícita de l'acoblament dels moviments electrònic i nuclear (generalment, a través d'un altre tipus de simplificacions), es coneix com a en sistemes estesos o acoblament vibrònic en sistemes zero-dimensionals. (ca)
- Die Born-Oppenheimer-Näherung oder Born-Oppenheimer-Approximation (nach Max Born und J. Robert Oppenheimer) oder adiabatische Näherung ist eine Näherung zur Vereinfachung der Schrödingergleichung von Systemen aus mehreren Teilchen. Sie nutzt aus, dass schwere und leichte Teilchen in einem System ihre Bewegungsrichtung auf sehr unterschiedlichen Zeitskalen ändern, und dass die Bewegungsgleichungen der schnellen, leichten daher ohne Berücksichtigung der Bewegung der langsamen, schweren sinnvoll gelöst werden kann. Die Born-Oppenheimer-Approximation wird bei der quantenmechanischen Behandlung von Molekülen und Festkörpern angewendet, da diese aus mindestens zwei Atomkernen und einer Vielzahl sehr viel leichterer Elektronen bestehen. Auch in der physikalischen Chemie findet die Näherung breite Anwendung, da hier lediglich für die einfachsten Systeme, z. B. das Wasserstoffatom, eine analytisch exakte Lösung der Schrödinger-Gleichung bekannt ist. Die Born-Oppenheimer-Approximation wurde erstmals 1927 in den Annalen der Physik veröffentlicht. Die Born-Oppenheimer-Näherung führt zu guten Ergebnissen für Moleküle im Grundzustand, insbesondere bei denen mit schweren Kernen. Allerdings kann sie für angeregte Moleküle und Kationen zu sehr schlechten Ergebnissen führen, was besonders bei der Photoelektronenspektroskopie zu beachten ist. (de)
- In quantum chemistry and molecular physics, the Born–Oppenheimer (BO) approximation is the best-known mathematical approximation in molecular dynamics. Specifically, it is the assumption that the wave functions of atomic nuclei and electrons in a molecule can be treated separately, based on the fact that the nuclei are much heavier than the electrons. Due to the larger relative mass of a nucleus compared to an electron, the coordinates of the nuclei in a system are approximated as fixed, while the coordinates of the electrons are dynamic. The approach is named after Max Born and J. Robert Oppenheimer who proposed it in 1927, in the early period of quantum mechanics. The approximation is widely used in quantum chemistry to speed up the computation of molecular wavefunctions and other properties for large molecules. There are cases where the assumption of separable motion no longer holds, which make the approximation lose validity (it is said to "break down"), but even then the approximation is usually used as a starting point for more refined methods. In molecular infrared spectroscopy, using the BO approximation means considering molecular energy as a sum of independent terms, e.g.: These terms are of different orders of magnitude and the nuclear spin energy is so small that it is often omitted. The electronic energies consist of kinetic energies, interelectronic repulsions, internuclear repulsions, and electron–nuclear attractions, which are the terms typically included when computing the electronic structure of molecules. (en)
- Una de las aproximaciones fundamentales de la mecánica cuántica es el desacoplamiento de los movimientos electrónico y nuclear, conocida como aproximación de Born-Oppenheimer. Al ser la masa del mucho mayor que la de los , su velocidad es correspondientemente pequeña. De esta forma, el núcleo experimenta a los electrones como si estos fueran una , mientras que los electrones sienten a los núcleos como si estos estuvieran estáticos. De esta forma, los electrones se adaptan 'instantáneamente' a cualquier posición de los núcleos. Sin este acoplamiento, resulta prácticamente imposible el trabajo en física molecular o física del estado sólido, por ser irresolubles problemas de más de dos cuerpos. La consideración explícita del acoplamiento de los movimientos electrónico y nuclear (generalmente, a través de otro tipo de simplificaciones), se conoce como en sistemas extendidos o acoplamiento vibrónico en sistemas cero-dimensionales. (es)
- Born-Oppenheimer hurbilketa Schrodingerren ekuazioaren ebazketa sinplifikatzeko erabiltzen da. Hau egiteko, zenbait suposizio egin behar dira ekuazioa bitan banatzeko, zati elektronikoa eta zati nuklearra izango direnak; zati bakoitzak bere esanahi fisikoa du eta modu grafiko batean irudikatu daiteke. Mekanika kuantikoaren arabera, uhin-funtzioak sistema baten propietate guztiak definitzen ditu. Horretarako, Schrödingerren ekuazioa ebatzi behar da. Izan ere, ekuazioa hau oso konplexua da ebazteko, eta hurbilketa bat egiten da. Hain zuzen ere, Born-Oppenheimer hurbilketa. Horretarako, elektroiaren masa nukleoarenarekin alderatuta askoz ere arinagoa dela hartzen da kontuan (me/Mα<<10-3), eta, horrexegatik, elektroiaren eta nukleoaren mugimenduak guztiz desakoplatuak daudela kontsideratzen da. Hurbilketa hau eginda, elektroiaren eta nukleoren menpe dagoen uhin-funtzioa bitan banatzen da: elektronikoari dagokion funtzio eta nuklearrari dagokiona. Zati elektronikoa: Zati nuklearra: (eu)
- L’approximation de Born et Oppenheimer permet de simplifier drastiquement l’équation de Schrödinger pour le calcul de la fonction d'onde d'une molécule. Elle consiste à découpler le mouvement des électrons de celui des noyaux, du fait de leurs masses très différentes. En effet, à cause du fait que la masse d'un nucléon soit environ 2 000 (~ 1 836) fois plus élevée que celle d'un électron, les noyaux ont un mouvement beaucoup plus lent que les électrons. On peut donc considérer que les électrons s’adaptent de manière adiabatique à la position des noyaux, c'est-à-dire que les électrons "bougent" tellement vite par rapport aux noyaux qu'ils peuvent s'adapter instantanément (du point de vue des noyaux) à leur mouvement. (fr)
- 断熱近似（だんねつきんじ、英: Adiabatic approximation, Born-Oppenheimer approximation）とは、原子核の動きに対し電子が即座に追随できるとした近似。カー・パリネロ法においては、この近似が成り立っていることが大前提である。現実の化学反応等では、断熱近似が成り立たない場合もある（）。 (ja)
- L'approssimazione di Born-Oppenheimer, nota anche come approssimazione adiabatica, è una tecnica, dovuta ai fisici Max Born e Robert Oppenheimer, usata in chimica quantistica e nella fisica della materia condensata al fine di disaccoppiare i moti dei nuclei e degli elettroni, ovvero per separare le variabili corrispondenti al moto nucleare e le coordinate elettroniche nella equazione di Schrödinger associata alla Hamiltoniana molecolare, basandosi sul fatto che le tipiche velocità elettroniche sono molto maggiori di quelle nucleari. (it)
- De Born-Oppenheimerbenadering, ook wel verkort tot de Born-Oppenheimer, is een vereenvoudigingsmethode in de molecuulfysica en de kwantumchemie, waarmee de berekening van de energie en golffunctie van grotere systemen, zoals moleculen, vergemakkelijkt wordt. (nl)
- Przybliżenie Borna-Oppenheimera – jedno z podstawowych przybliżeń stosowanych w chemii kwantowej i spektroskopii, umożliwiające rozdzielenie ruchu elektronów i jąder w cząsteczce. W przybliżeniu Borna-Oppenheimera i ogólniejszym przybliżeniu adiabatycznym wykorzystuje się fakt, że jądra atomowe są tysiące razy cięższe od elektronów, a zatem poruszają się o kilka rzędów wielkości wolniej. Zakładamy zatem, że całkowita funkcja falowa cząsteczki jest iloczynem funkcji elektronowej zależnej od zmiennych elektronowych oraz parametrycznie od położeń jąder i funkcji jądrowej zależnej od zmiennych jądrowych (położeń jąder i ewentualnie od spinów jąder): oraz Przybliżenie adiabatyczne, bardziej ogólne w stosunku do przybliżenia Borna-Oppenheimera, zawiera w hamiltonianie jeszcze człon równy energii kinetycznej jąder (dla danej geometrii cząsteczki) obliczonej za pomocą elektronowej funkcji falowej: Przybliżenie Borna-Openheimera (lub adiabatyczne) pozwala zdefiniować takie pojęcia, jak energia elektronowa i powierzchnia energii potencjalnej dla ruchu jąder, oraz klasyfikować w spektroskopii przejścia promieniste jako elektronowe i oscylacyjno-rotacyjne. Przybliżenie Borna-Openheimera jest na ogół dobrze spełnione, z wyjątkiem przypadku stanów zdegenerowanych lub prawie zdegenerowanych, gdzie występuje silne sprzężenie ruchu elektronów i jąder. (pl)
- Born–Oppenheimer-approximationen, (BO), är en approximation inom kvantmekaniken som innebär att atomkärnornas och elektronernas rörelse i till exempel en molekyl eller ett fast material kan separeras från varandra. Approximationen är uppkallad efter den tyske fysikern Max Born och den amerikanske fysikern Robert Oppenheimer. I matematiska termer innebär approximationen att vågfunktionen för ett kvantsystem kan separeras i två delar; en som beskriver elektronernas rörelse och en som beskriver atomkärnornas rörelse. (sv)
- Наближення Борна — Оппенгеймера — варіація адіабатичного наближення рівняння Шредінгера в квантовій механіці, метод аналізу молекулярних систем, що полягає в тому, що в системі виділяють і окремо описують ядра атомів і електрони, для яких характерні часи зміни стану сильно розрізняються. Маса ядра значно перевищує масу електрона, внаслідок чого швидкість руху ядер мала по відношенню до швидкості руху електронів. В результаті цього ядра утворюють електростатичне поле, в якому з набагато більшою швидкістю рухаються електрони, які встигають миттєво підлаштуватися до будь-якої зміни координат ядер. Тому в наближенні вважають ядра фіксованими і розглядають тільки рух електронів. Мовою квантової механіки це еквівалентно допущенню, що повна хвильова функція молекули може бути виражена у вигляді твору електронної та ядерної функцій: де — координати електронів, а — ядер. Наближення Борна-Оппенгеймера є істотним для квантової хімії. У цьому наближенні повна енергія молекули є сумою електронної енергії, обчисленої при фіксованій конфігурації ядер, і коливально-обертальної енергії ядер: (uk)
- Em 1927, Max Born e Robert Oppenheimer propuseram uma forma de simplificar o problema de sistemas poliatômicos. A aproximação de Born-Oppenheimer (ABO) consiste na percepção de que, como os núcleos são muito mais pesados que os elétrons, eles se movem de forma muito lenta em relação aos elétrons. Desta forma, o núcleo experimenta os elétrons como se estes fossem uma nuvem de carga, enquanto que os elétrons sentem os núcleos como se estes estivessem estáticos. Desta forma, os elétrons adaptam-se quase instantaneamente a qualquer posição dos núcleos. Sem este desacoplamento, resulta praticamente impossível o trabalho em Química quântica, física molecular ou física do estado sólido, devido a dificuldade de se encontrar soluções para os problemas que envolvem mais de dois corpos. A consideração explícita do acoplamento dos movimentos eletrônico e nuclear (geralmente, através de outro tipo de simplificações), conhece-se como acoplamento elétron-fônon em sistemas periódicos ou acoplamento vibrônico em sistemas moleculares. Deve-se destacar que a ABO está umbilicalmente ligada à forma com que a teoria e o raciocínio químicos são desenvolvidos. Sem ela não é possível preservar conceitos básicos como o de estrutura molecular e estrutura química dentro de uma descrição quântica. A estrutura molecular está associada a um mínimo na superfície de energia potencial (SEP) de uma molécula. Já o conceito de estrutura química, que pode ser pensando como o melhor arranjo dos elétrons da camada de valência dos átomos para formar a molécula, porém, só pode ser estendido ao ponto de vista quântico se estados de um elétron puderem ser determinados, ou seja, só pode ser feito por meio do uso de um modelo de partículas independentes (MPI), o que no jargão químico ocorre com o uso do termo orbital, o que se trata de uma idealização para sistemas com mais de um elétron. Uma vez que muito do desenvolvimento do raciocínio químico depende desses conceitos, é natural adotar abordagem teóricas que os preservem. (pt)
- 玻恩–奥本海默近似（Born-Oppenheimer approximation，简称BO近似，又称绝热近似）是一种普遍使用的解包含电子与原子核的体系的量子力学方程的近似方法。 在用量子力学处理分子或其他体系时，需要通过解薛定锷方程或其他类似的偏微分方程获得体系波函数。这个过程往往由于体系自由度过多而非常困难，甚至无法进行。据波恩－奥本海默近似中，考虑到原子核的质量要比电子大很多，一般要大3-4个数量级，因而在同样的相互作用下，電子的移動速度會較原子核快很多，这一速度的差异的结果是使得电子在每一时刻仿佛运动在静止原子核构成的势场中，而原子核则感受不到电子的具体位置，而只能受到平均作用力。由此，可以实现原子核坐标与电子坐标的近似变量分离，将求解整个体系的波函数的复杂过程分解为求解电子波函数和求解原子核波函数两个相对简单得多的过程。 在波恩－奥本海默近似下，体系波函数可以被写为电子波函数与原子核波函数的乘积 波恩－奥本海默近似由于在大多数情况下非常精确，又极大地降低了量子力学处理的难度，被广泛应用于分子结构研究、凝聚体物理学、量子化学、化学反应动力学等领域。 玻恩–奥本海默近似是由物理学家奥本海默与其导师玻恩共同提出的。 (zh)
- Приближение Борна — Оппенгеймера — вариация адиабатического приближения уравнения Шрёдингера в квантовой механике, метод анализа молекулярных систем, заключающийся в том, что в системе выделяют и раздельно описывают ядра атомов и электроны, для которых характерные времена изменения состояния сильно различаются. Масса ядра значительно превышает массу электрона, вследствие чего скорость движения ядер мала по отношению к скорости движения электронов. В результате медленно движущиеся ядра образуют электростатическое поле, в котором с намного большей скоростью движутся электроны, успевающие мгновенно подстроиться к любому изменению координат ядер. Поэтому в приближении считают ядра фиксированными и рассматривают только движение электронов. На языке квантовой механики это эквивалентно допущению, что полная волновая функция молекулы может быть выражена в виде произведения электронной и ядерной функций: где — координаты электронов, а — ядер. Приближение Борна-Оппенгеймера является существенным для квантовой химии. В этом приближении полная энергия молекулы представляет собой сумму электронной энергии, вычисленной при фиксированной конфигурации ядер, и колебательно-вращательной энергии ядер: (ru)
|
| rdfs:comment
|
- تقريب بورن-أوبنهايمر لماكس بورن وروبرت أوبنهايمر أبو القنبلة النووية وأوبنهايمر هو تلميذ بورن, يعد هذا التقريب هو الأساس للفيزيائين والكيميائين العاملين في يهمل الطاقة الحركية النووية داخل الذرة حيث أن إنجاز حسابات الطاقة ودالة الموجة داخل الجزيئات حسب معادلة شرودنغر هي عملية شبه مستحيلة. فسعيا لتسهيل هذه المأمورية ينص هذا التقريب على أنه يمكن إلى حد كبير اهمال التفاعلات داخل الذرة بين النواة والإلكترونات بسبب ضخامة الفرق بين كتلتي الإلكترون والنواة وبالتالي بالإمكان افتراض أن النواة بالنسبة للإلكترون هي في حالة سكون (ar)
- Bornova–Oppenheimerova aproximace je jedna ze základních aproximací pro řešení ať už stacionární nebo nestacionární Schrödingerovy rovnice pro systémy mnoha částic, jejichž hmotnosti se výrazně liší. Využívá předpokladu, že pohyb atomových jader a elektronů v atomu (molekule) může být oddělen. (cs)
- L’approximation de Born et Oppenheimer permet de simplifier drastiquement l’équation de Schrödinger pour le calcul de la fonction d'onde d'une molécule. Elle consiste à découpler le mouvement des électrons de celui des noyaux, du fait de leurs masses très différentes. En effet, à cause du fait que la masse d'un nucléon soit environ 2 000 (~ 1 836) fois plus élevée que celle d'un électron, les noyaux ont un mouvement beaucoup plus lent que les électrons. On peut donc considérer que les électrons s’adaptent de manière adiabatique à la position des noyaux, c'est-à-dire que les électrons "bougent" tellement vite par rapport aux noyaux qu'ils peuvent s'adapter instantanément (du point de vue des noyaux) à leur mouvement. (fr)
- 断熱近似（だんねつきんじ、英: Adiabatic approximation, Born-Oppenheimer approximation）とは、原子核の動きに対し電子が即座に追随できるとした近似。カー・パリネロ法においては、この近似が成り立っていることが大前提である。現実の化学反応等では、断熱近似が成り立たない場合もある（）。 (ja)
- L'approssimazione di Born-Oppenheimer, nota anche come approssimazione adiabatica, è una tecnica, dovuta ai fisici Max Born e Robert Oppenheimer, usata in chimica quantistica e nella fisica della materia condensata al fine di disaccoppiare i moti dei nuclei e degli elettroni, ovvero per separare le variabili corrispondenti al moto nucleare e le coordinate elettroniche nella equazione di Schrödinger associata alla Hamiltoniana molecolare, basandosi sul fatto che le tipiche velocità elettroniche sono molto maggiori di quelle nucleari. (it)
- De Born-Oppenheimerbenadering, ook wel verkort tot de Born-Oppenheimer, is een vereenvoudigingsmethode in de molecuulfysica en de kwantumchemie, waarmee de berekening van de energie en golffunctie van grotere systemen, zoals moleculen, vergemakkelijkt wordt. (nl)
- Born–Oppenheimer-approximationen, (BO), är en approximation inom kvantmekaniken som innebär att atomkärnornas och elektronernas rörelse i till exempel en molekyl eller ett fast material kan separeras från varandra. Approximationen är uppkallad efter den tyske fysikern Max Born och den amerikanske fysikern Robert Oppenheimer. I matematiska termer innebär approximationen att vågfunktionen för ett kvantsystem kan separeras i två delar; en som beskriver elektronernas rörelse och en som beskriver atomkärnornas rörelse. (sv)
- 玻恩–奥本海默近似（Born-Oppenheimer approximation，简称BO近似，又称绝热近似）是一种普遍使用的解包含电子与原子核的体系的量子力学方程的近似方法。 在用量子力学处理分子或其他体系时，需要通过解薛定锷方程或其他类似的偏微分方程获得体系波函数。这个过程往往由于体系自由度过多而非常困难，甚至无法进行。据波恩－奥本海默近似中，考虑到原子核的质量要比电子大很多，一般要大3-4个数量级，因而在同样的相互作用下，電子的移動速度會較原子核快很多，这一速度的差异的结果是使得电子在每一时刻仿佛运动在静止原子核构成的势场中，而原子核则感受不到电子的具体位置，而只能受到平均作用力。由此，可以实现原子核坐标与电子坐标的近似变量分离，将求解整个体系的波函数的复杂过程分解为求解电子波函数和求解原子核波函数两个相对简单得多的过程。 在波恩－奥本海默近似下，体系波函数可以被写为电子波函数与原子核波函数的乘积 波恩－奥本海默近似由于在大多数情况下非常精确，又极大地降低了量子力学处理的难度，被广泛应用于分子结构研究、凝聚体物理学、量子化学、化学反应动力学等领域。 玻恩–奥本海默近似是由物理学家奥本海默与其导师玻恩共同提出的。 (zh)
- L'aproximació de Born-Oppenheimer és una de les aproximacions fonamentals de la mecànica quàntica que té per objectiu resoldre l'equació de Schrödinger per a molècules. Fou publicada per Max Born i Robert Oppenheimer el 1927. La consideració explícita de l'acoblament dels moviments electrònic i nuclear (generalment, a través d'un altre tipus de simplificacions), es coneix com a en sistemes estesos o acoblament vibrònic en sistemes zero-dimensionals. (ca)
- In quantum chemistry and molecular physics, the Born–Oppenheimer (BO) approximation is the best-known mathematical approximation in molecular dynamics. Specifically, it is the assumption that the wave functions of atomic nuclei and electrons in a molecule can be treated separately, based on the fact that the nuclei are much heavier than the electrons. Due to the larger relative mass of a nucleus compared to an electron, the coordinates of the nuclei in a system are approximated as fixed, while the coordinates of the electrons are dynamic. The approach is named after Max Born and J. Robert Oppenheimer who proposed it in 1927, in the early period of quantum mechanics. (en)
- Die Born-Oppenheimer-Näherung oder Born-Oppenheimer-Approximation (nach Max Born und J. Robert Oppenheimer) oder adiabatische Näherung ist eine Näherung zur Vereinfachung der Schrödingergleichung von Systemen aus mehreren Teilchen. Sie nutzt aus, dass schwere und leichte Teilchen in einem System ihre Bewegungsrichtung auf sehr unterschiedlichen Zeitskalen ändern, und dass die Bewegungsgleichungen der schnellen, leichten daher ohne Berücksichtigung der Bewegung der langsamen, schweren sinnvoll gelöst werden kann. (de)
- Una de las aproximaciones fundamentales de la mecánica cuántica es el desacoplamiento de los movimientos electrónico y nuclear, conocida como aproximación de Born-Oppenheimer. Al ser la masa del mucho mayor que la de los , su velocidad es correspondientemente pequeña. De esta forma, el núcleo experimenta a los electrones como si estos fueran una , mientras que los electrones sienten a los núcleos como si estos estuvieran estáticos. De esta forma, los electrones se adaptan 'instantáneamente' a cualquier posición de los núcleos. (es)
- Born-Oppenheimer hurbilketa Schrodingerren ekuazioaren ebazketa sinplifikatzeko erabiltzen da. Hau egiteko, zenbait suposizio egin behar dira ekuazioa bitan banatzeko, zati elektronikoa eta zati nuklearra izango direnak; zati bakoitzak bere esanahi fisikoa du eta modu grafiko batean irudikatu daiteke. Mekanika kuantikoaren arabera, uhin-funtzioak sistema baten propietate guztiak definitzen ditu. Horretarako, Schrödingerren ekuazioa ebatzi behar da. Izan ere, ekuazioa hau oso konplexua da ebazteko, eta hurbilketa bat egiten da. Hain zuzen ere, Born-Oppenheimer hurbilketa. Zati elektronikoa: (eu)
- Przybliżenie Borna-Oppenheimera – jedno z podstawowych przybliżeń stosowanych w chemii kwantowej i spektroskopii, umożliwiające rozdzielenie ruchu elektronów i jąder w cząsteczce. W przybliżeniu Borna-Oppenheimera i ogólniejszym przybliżeniu adiabatycznym wykorzystuje się fakt, że jądra atomowe są tysiące razy cięższe od elektronów, a zatem poruszają się o kilka rzędów wielkości wolniej. Zakładamy zatem, że całkowita funkcja falowa cząsteczki jest iloczynem funkcji elektronowej zależnej od zmiennych elektronowych oraz parametrycznie od położeń jąder i funkcji jądrowej zależnej od zmiennych jądrowych (położeń jąder i ewentualnie od spinów jąder): (pl)
- Em 1927, Max Born e Robert Oppenheimer propuseram uma forma de simplificar o problema de sistemas poliatômicos. A aproximação de Born-Oppenheimer (ABO) consiste na percepção de que, como os núcleos são muito mais pesados que os elétrons, eles se movem de forma muito lenta em relação aos elétrons. Desta forma, o núcleo experimenta os elétrons como se estes fossem uma nuvem de carga, enquanto que os elétrons sentem os núcleos como se estes estivessem estáticos. Desta forma, os elétrons adaptam-se quase instantaneamente a qualquer posição dos núcleos. (pt)
- Приближение Борна — Оппенгеймера — вариация адиабатического приближения уравнения Шрёдингера в квантовой механике, метод анализа молекулярных систем, заключающийся в том, что в системе выделяют и раздельно описывают ядра атомов и электроны, для которых характерные времена изменения состояния сильно различаются. (ru)
- Наближення Борна — Оппенгеймера — варіація адіабатичного наближення рівняння Шредінгера в квантовій механіці, метод аналізу молекулярних систем, що полягає в тому, що в системі виділяють і окремо описують ядра атомів і електрони, для яких характерні часи зміни стану сильно розрізняються. де — координати електронів, а — ядер. Наближення Борна-Оппенгеймера є істотним для квантової хімії. У цьому наближенні повна енергія молекули є сумою електронної енергії, обчисленої при фіксованій конфігурації ядер, і коливально-обертальної енергії ядер: (uk)
|
