| dbo:abstract
|
- Count Alexander Romanovich Vorontsov (Russian: Алекса́ндр Рома́нович Воронцо́в) (4 February 1741 – 2 December 1805) was the Chancellor of the Russian Empire during the early years of Alexander I's reign. He began his career at the age of fifteen in the Izmailovsky regiment of the Guards. He was the son of Russian General-in-chief Roman Illarionovich Vorontsov (1707—1783) and Marfa Ivanovna Surmina (1718—1745). In 1759, Alexander's uncle, the grand chancellor Mikhail Illarionovich Vorontsov, sent him to Strasbourg, Paris and Madrid to train him in diplomacy. Under Peter III, who was in love with his sister Elizabeth, he represented Russia for a short time at the court of St James's. Catherine II created him a senator and president of the Board of Trade; but she never liked him, and ultimately (1791) compelled him to retire from public life. In 1802, Alexander I summoned him back to office and appointed him imperial chancellor. This was the period of the triumph of the Vorontsovs, who had always insisted on the necessity of a close union with Austria and Great Britain, in opposition to Nikita Panin and his followers, who had leaned on France or Prussia till the outbreak of the French Revolution made friendship with France impossible. Vorontsov was also an implacable opponent of Napoleon Bonaparte, whose "topsy-turvyness" he was never weary of denouncing. The rupture with Napoleon in 1803 is mainly attributable to him. He also took a leading part in the internal administration and was in favour of a thorough reform of the Governing Senate and the ministries. He retired in 1804. A lifelong bachelor, he possessed an extraordinary memory and a firm and wide grasp of history. His Memoirs of My Own Times is printed in vol. VII of the Vorontsov Archives. (en)
- Graf Alexander Romanowitsch Woronzow (russisch Александр Романович Воронцов, * 15. September 1741; † 3. Dezember 1805) war Diplomat, Senator, Präsident der Handelskammer, Staatskanzler und Außenminister. (de)
- Le comte Alexandre Romanovitch Vorontsov (en russe : Александр Романович Воронцов), né en 1741, décédé en 1805, était un diplomate et homme politique russe. Il fut chancelier impérial de 1803 à 1804, ministre des Affaires étrangères de 1802 à 1804, membre du Conseil d'État le 29 avril 1804. (fr)
- アレクサンドル・ロマーノヴィチ・ヴォロンツォフ伯爵（ロシア語: Алекса́ндр Рома́нович Воронцо́в、1741年2月4日 - 1805年12月2日）は、ロシア帝国の政治家。アレクサンドル1世の治世初期にを務めた。 (ja)
- Aleksandr Romanowicz Woroncow (ros. Александр Романович Воронцов, ur. 15 września 1741, zm. 14 grudnia 1805) − rosyjski dyplomata i działacz państwowy. (pl)
- Il conte Aleksandr Romanovič Voroncov (in cirillico: Александр Романович Воронцов; San Pietroburgo, 4 febbraio 1741 – Andreyevskoye, 2 dicembre 1805) è stato un politico, diplomatico e nobile russo.Fu cancelliere dell'Impero russo dal 1802 al 1804 sotto il regno di Alessandro I (it)
- Граф Алекса́ндр Рома́нович Воронцо́в (4 [15] сентября 1741, Санкт-Петербург — 3 [15] декабря 1805, усадьба Андреевское, Владимирская губерния) — канцлер Российской империи, сын генерал-аншефа графа Р. И. Воронцова; брат известной княгини Е. Р. Дашковой, графини Е. Р. Воронцовой и дипломата С. Р. Воронцова. (ru)
- Олекса́ндр Рома́нович Воронцо́в (рос. Алекса́ндр Рома́нович Воронцо́в; 4 (15) вересня 1741 — 3 (15) грудня 1805) — російський державний діяч, дипломат. Канцлер Російської імперії (1802—1805), міністр закордонних справ (1802—1804). Представник москвинського роду . Народився у Санкт-Петербурзі, Росія. Син і . Граф (з 1760). Російський посол у Священній Римській імперії (1761) і Великій Британії (1762—1764). Президент Комерц-колегії (1773—1794), сенатор (1779). Був противником абсолютизму, виступав за колегіальне управління країною. Наприкінці правління Катерини ІІ покинув службу (1794), зайнявся вивченням російської історії, зібрав велику колекцію рукописів і стародруків у своєму Андріївському маєтку. З інтронізацією Олександра І повернувся у політику. Входив до числа членів Неодмінної ради царя (1801—1805). Проводив політику на зближення Росії з Британією і Австрією, сприяв розриву із наполеонівською Францією. Кавалер орденів Олександра Невського (1781), Володимира (1782), Андрія Первозванного (1801). Помер у Андріївському, Росія. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Graf Alexander Romanowitsch Woronzow (russisch Александр Романович Воронцов, * 15. September 1741; † 3. Dezember 1805) war Diplomat, Senator, Präsident der Handelskammer, Staatskanzler und Außenminister. (de)
- Le comte Alexandre Romanovitch Vorontsov (en russe : Александр Романович Воронцов), né en 1741, décédé en 1805, était un diplomate et homme politique russe. Il fut chancelier impérial de 1803 à 1804, ministre des Affaires étrangères de 1802 à 1804, membre du Conseil d'État le 29 avril 1804. (fr)
- アレクサンドル・ロマーノヴィチ・ヴォロンツォフ伯爵（ロシア語: Алекса́ндр Рома́нович Воронцо́в、1741年2月4日 - 1805年12月2日）は、ロシア帝国の政治家。アレクサンドル1世の治世初期にを務めた。 (ja)
- Aleksandr Romanowicz Woroncow (ros. Александр Романович Воронцов, ur. 15 września 1741, zm. 14 grudnia 1805) − rosyjski dyplomata i działacz państwowy. (pl)
- Il conte Aleksandr Romanovič Voroncov (in cirillico: Александр Романович Воронцов; San Pietroburgo, 4 febbraio 1741 – Andreyevskoye, 2 dicembre 1805) è stato un politico, diplomatico e nobile russo.Fu cancelliere dell'Impero russo dal 1802 al 1804 sotto il regno di Alessandro I (it)
- Граф Алекса́ндр Рома́нович Воронцо́в (4 [15] сентября 1741, Санкт-Петербург — 3 [15] декабря 1805, усадьба Андреевское, Владимирская губерния) — канцлер Российской империи, сын генерал-аншефа графа Р. И. Воронцова; брат известной княгини Е. Р. Дашковой, графини Е. Р. Воронцовой и дипломата С. Р. Воронцова. (ru)
- Count Alexander Romanovich Vorontsov (Russian: Алекса́ндр Рома́нович Воронцо́в) (4 February 1741 – 2 December 1805) was the Chancellor of the Russian Empire during the early years of Alexander I's reign. (en)
- Олекса́ндр Рома́нович Воронцо́в (рос. Алекса́ндр Рома́нович Воронцо́в; 4 (15) вересня 1741 — 3 (15) грудня 1805) — російський державний діяч, дипломат. Канцлер Російської імперії (1802—1805), міністр закордонних справ (1802—1804). Представник москвинського роду . Народився у Санкт-Петербурзі, Росія. Син і . Граф (з 1760). Російський посол у Священній Римській імперії (1761) і Великій Британії (1762—1764). Президент Комерц-колегії (1773—1794), сенатор (1779). Був противником абсолютизму, виступав за колегіальне управління країною. Наприкінці правління Катерини ІІ покинув службу (1794), зайнявся вивченням російської історії, зібрав велику колекцію рукописів і стародруків у своєму Андріївському маєтку. З інтронізацією Олександра І повернувся у політику. Входив до числа членів Неодмінної ради (uk)
|
