dbo:abstract
|
- Předmět neboli objekt je rozvíjející větný člen závisející na rozvíjeném slovesu nebo přídavném jménu, s nimiž tvoří syntagma (skladební dvojici). Vyjadřuje osobu, zvíře nebo věc, kterých se slovesný děj týká, na co přechází, co jím vzniká. V pasivních větách může předmět představovat i původce děje. Ptáme se na něj všemi pádovými otázkami kromě otázek 1. a 5. pádu. Základním předmětovým pádem je 4. pád (akuzativ). Pokud se můžeme zeptat jinak než pádovými otázkami, zpravidla se nejedná o předmět, ale o příslovečné určení. Předmět ve 4. pádě se někdy rozlišuje na akuzativ předmětu vnitřního, kdy označuje to, co dějem vzniká: péct chleba, stavět zeď, a akuzativ předmětu vnějšího, který označuje to, co existuje nezávisle na ději: koupit chleba, obejít zeď. V jazycích, které neužívají pády, se předmět vyjadřuje slovosledem. Pro slovesa s více předměty je obvykle i jejich slovosled pevně stanoven. Slovo před-mět je kalk z latinského ob-iectum („předvržené, předhozené“). (cs)
- Un sintagma verbal (SV) en funció de predicat pot constar només d'un verb, únic element obligatori, o d'un verb acompanyat d'altres elements que en complementen el significat. Són els complements verbals.
* Atribut (Atr)
* Complement directe (CD)
* Complement indirecte (CI)
* Complement de règim verbal (CRV)
* Complement predicatiu (CPred)
* Complement circumstancial (CC)
* Complement agent (CAg) (ca)
- المفعول به هو الاسم الذي يدل على من وقع عليه فعل الفاعل. يكون دائما في الجملة الفعلية ويكون منصوبا دائما، وعامل النصب فيه هو: الفعل المتعدي، وعلامة نصبه الفتحة الظاهرة، أو المقدرة، أو الياء إن كان مثنى أو جمع مذكر سالم، أو الكسرة (نيابة عن الفتحة) إن كان جمع مؤنث سالم، أو الألف إن كان من الأسماء الخمسة. وقد يكون المفعول به اسما ظاهرا، أو ضميرا، أو جملة. - فقد ينصب بالفتحة كما في الاسم المفرد وجمع التكسيرمثل:
* أكلَ أحمدُ التفاحةَ
* أكلَ: فعل ماض مبني على الفتحة الظاهرة على آخره.
* أحمدُ: فاعل مرفوع وعلامة رفعه الضمة الظاهرة على آخره.
* التفاحةَ: مفعول به منصوب وعلامة نصبه الفتحة الظاهرة على آخره.
* يدرسُ محمدٌ الكتبَ
* يدرسُ: فعل مضارع مرفوع وعلامة رفعه الضمة الظاهرة على آخره.
* محمدٌ: فاعل مرفوع وعلامة رفعه الضمة الظاهرة على آخره.
* الكتبَ: مفعول به منصوب وعلامة نصبه الفتحة الظاهرة على آخره. - وقد ينصب بالياء إذا كان مثنى أو جمع مذكر سالم:مثل:
* عاقبَ المدرسُ الطالبَين
* عاقبَ: فعل ماض مبني على الفتحة الظاهرة على آخره.
* المدرسُ: فاعل مرفوع وعلامة رفعه الضمة الظاهرة على آخره.
* الطالبين: مفعول به منصوب وعلامة نصبه الياء لأنه مثنى.
* كرمَ المديرُ المدرسِين
* كرمَ: فعل ماض مبني على الفتحة الظاهرة على آخره.
* المديرُ: فاعل مرفوع وعلامة رفعه الضمة الظاهرة على آخره.
* المدرسِين: مفعول به منصوب وعلامه نصبه الياء لأنه جمع مذكر سالم. - وقد ينصب بالكسرة(نيابةً عن الفتحة):مثل:ركبَ الطلابُ الحافلاتِركبَ: فعل ماض مبني على الفتحة الظاهرة على اخره.الطلابُ: فاعل مرفوع وعلامة رفعه الضمة الظاهرة على اخره.الحافلاتِ:مفعول به منصوب وعلامة نصبة الكسرة نيابةً عن الفتح لأنه جمع مؤنث سالم. - وقد ينصب بالألف إذا كان من الأسماء الخمسة:مثل:
* رأيت أباكَ رأيتُ: فعل ماض مبني على الفتحة المقدرة على الياء للثقل والتاء تاء الفاعل في محل رفع فاعلأباكَ: مفعول به منصوب وعلامة نصبه الألف لأنه من الأسماء الخمسة والكاف ضمير متصل في محل جر بالإضافة.ويمكن أن يكون إسما ظاهرا أو ضميرا أو جملة. الأصل أن يعمل الفعل في المفعول به النصب، غير أن هناك من يعمل عمل الفعل وهو اسم الفاعل، نحو: جاء الشاكر نعمتك، وأقبل جندي حامل سلاحه. (ar)
- Στη γλωσσολογία, αντικείμενο είναι όρος της πρότασης που δηλώνει το πρόσωπο, αντικείμενο κλπ που μεταβαίνει η ενέργεια του υποκειμένου. Δεν είναι απαραίτητο ότι όλες οι προτάσεις έχουν αντικείμενο, αν και υπάρχουν περιπτώσεις που υπάρχουν πάνω από ένα και χωρίζονται σε άμεσο και έμμεσο αντικείμενο. Το αντικείμενο βρίσκεται πάντοτε σε πτώση γενική, δοτική (στα αρχαία και την καθαρεύουσα) και αιτιατική. Η εύρεση του αντικειμένου γίνεται με τις ερωτήσεις τι + ρήμα + υποκείμενο ποιον + ρήμα + υποκείμενο ή σε ποιον + ρήμα + υποκείμενο. (el)
- En gramatiko, objekto estas tia komplemento de verbo, kiu (tipe) indikas personon aŭ aĵon trafatan de la ago de la verbo. Objekto povas konsisti el pluraj vortoj. En Esperanto objekto povas esti substantiva, infinitiva aŭ povas formi subpropozicion. La ago priskribata de verbo povas impliki unu aŭ plurajn objektajn rolojn: Transdoni leteron(1) de Petro(2) al Paŭlo(3). Ni ekzamenu tiujn tri objektojn pli detale, (eo)
- Ein Objekt (traditionell auch Satzergänzung genannt) ist in der Grammatik eine Ergänzung, die vom Prädikat gefordert wird und diesem (normalerweise) näher steht als das Subjekt. Beispiel im Deutschen: „Anscheinend habe ich mein Passwort vergessen“; im Englischen: „I apparently forgot my password.“ Ein Objekt erhält zudem eine spezielle Markierung als abhängiger Satzteil, je nach Sprache zum Beispiel durch einen vom Verb vergebenen Kasus oder durch eine festgelegte Position im Satz, sowie eine semantische Rolle. Neben den Kategorien Substantiv bzw. Pronomen können auch durch Präpositionen eingeführte Einheiten (Präpositionalphrasen) als Objekt dienen, oder auch Gliedsätze oder satzwertige Infinitive. Ein Verb, das ein Objekt verlangt, wird auch als transitives Verb bezeichnet; allerdings wird dieser Begriff oft zusätzlich auf bestimmte Arten von Objekten eingeschränkt, siehe unter Transitivität (Grammatik). (de)
- Un complemento del verbo (CV) es la palabra o grupo de palabras que acompaña al verbo en la oración. Dicho complemento puede incluso ser otra oración (una proposición) en una oración compuesta.Los complementos del verbo complementan a un verbo, hay también los complementos preposicionales o los complementos del nombre. (es)
- Objektua, gramatika ohikoetan, subjektuak bere eraginarekin ukitzen dituen entitate bakoitza da. Euskararen ikuspegitik, aditzaren argumentuak dira objektuak (aditzaren osagarri postposzional eta adizlagunekin batera), eta izan daitezke objektu zuzenak edo zehar objektuak. Objektu zuzena, euskaraz, aditz iragankor baten informazio-osagarri gisa, nor kasuan dagoen izen-sintagma da. Zehar objektua edo zeharkako objektua, aditz iragankor baten informazio-osagarri gisa, nori kasuan dagoen izen-sintagma. (eu)
- En grammaire, un complément d’objet est un syntagme qui vient donner une information sur le verbe. Il fait partie du prédicat et est qualifié d’. (fr)
- In linguistics, an object is any of several types of arguments. In subject-prominent, nominative-accusative languages such as English, a transitive verb typically distinguishes between its subject and any of its objects, which can include but are not limited to direct objects, indirect objects, and arguments of adpositions (prepositions or postpositions); the latter are more accurately termed oblique arguments, thus including other arguments not covered by core grammatical roles, such as those governed by case morphology (as in languages such as Latin) or relational nouns (as is typical for members of the Mesoamerican Linguistic Area).In ergative-absolutive languages, for example most Australian Aboriginal languages, the term "subject" is ambiguous, and thus the term "agent" is often used instead to contrast with "object", such that basic word order is often spoken of in terms such as Agent-Object-Verb (AOV) instead of Subject-Object-Verb (SOV). Topic-prominent languages, such as Mandarin, focus their grammars less on the subject-object or agent-object dichotomies but rather on the pragmatic dichotomy of topic and comment. (en)
- Dalam sebuah kalimat transitif, objek bisa dikatakan adalah penderita/yang mengalami. Objek bisa dibagi menjadi dua macam yaitu objek final (datif) dan objek penderita (akusatif). Unsur objek hanya terdapat dalam kalimat aktif transitif. Objek berada di belakang langsung unsur predikat, dapat berubah menjadi unsur subjek dalam kalimat pasif, dan objek tidak dapat didahului oleh kata depan (di, ke, kepada, dari, dalam, pada). (in)
- 目的語(もくてきご、ラテン語: objectum)は、文の構成素、文の成分の一つ。客語または補語(対象語)と呼ぶ場合もある。ロマンス諸語では目的補語と呼ぶことが多い。日本語ではおもに格助詞「を」や「に」で示される。目的語を示す格を目的格と呼ぶ。 行為の直接的な対象を表す直接目的語(主として対格、日本語では「を」等で示される)と、その行為によって間接的に影響を受ける対象を表す間接目的語(主として与格、日本語では「に」等で示される)に分類される。 (ja)
- L'oggetto è l'elemento sintattico di una frase che realizza la funzione grammaticale di complemento oggetto. Dal punto di vista sintattico, l'oggetto ha le seguenti proprietà:
* presenta il caso accusativo o il caso , nelle lingue flessive;
* diventa soggetto della frase passiva;
* può essere costituito da:un sintagma nominale;una proposizione;un pronome clitico. A seconda della terminologia usata, il complemento oggetto viene detto complemento oggetto diretto, per distinguerlo dal complemento di termine che viene allora chiamato complemento oggetto indiretto. (it)
- 목적어(目的語, object) 또는 대상어(對象語)는 문장을 이루는 구성 성분 가운데 하나를 가리키는 문법용어로, 타동사가 쓰인 문장에서 움직임(동작)의 대상(object)이 되는 말이다. 행위의 직접적인 대상을 나타내는 직접목적어(주로 대격으로 표시된다)와 그 행위의 간접적인 영향을 입는 대상을 나타내는 간접목적어( 주로 여격으로 표시된다)로 분류가 가능하다. 단, 간접목적어는 인도유럽어 계열에서 주로 사용되며, 한국어에서는 간접목적어는 여격 로 구분한다. 4형식 문장은 3형식 문장으로 바꿀 수 있다. (ko)
- Object is in de redekundige ontleding de overkoepelende benaming voor alle mogelijke grammaticale functies van een zinsdeel waarop de door middel van het werkwoord uitgedrukte handeling direct of indirect betrekking heeft. Men onderscheidt aldus twee soorten objecten:
* Het direct object, dat gelijk te stellen is aan het lijdend voorwerp.
* Het indirect object, dat vaak overeenkomt met het meewerkend voorwerp, maar ook een van de volgende zinsdelen kan zijn:belanghebbend voorwerp;ondervindend voorwerp;bezittend voorwerp;ethische datief. (nl)
- Dopełnienie – część zdania oznaczająca przedmiot czynności wyrażonej orzeczeniem zdania w stronie czynnej w sposób bezpośredni bądź pośredni. W języku polskim występuje dopełnienie bliższe (zwykle w bierniku lub w zdaniach przeczących w dopełniaczu, rzadziej w narzędniku) oraz dopełnienie dalsze (w celowniku, narzędniku lub miejscowniku). Przykłady:
* Kot pije wodę – dopełnienie bliższe w bierniku.
* Pies nie pije mleka – dopełnienie bliższe w dopełniaczu.
* Dziecko daje mamie prezent – «prezent» to dopełnienie bliższe w bierniku, «mamie» to dopełnienie dalsze w celowniku.
* Marcin kieruje ciężarówką – dopełnienie bliższe w narzędniku.
* Adam zjada dużo chleba – dopełnienie bliższe w dopełniaczu. Przy zamianie zdania na stronę bierną, dopełnienie bliższe staje się podmiotem, a dotychczasowy podmiot jest wprowadzany przez konstrukcje przez(e) + biernik, np.:
* prezent jest dawany mamie przez dziecko
* ciężarówka jest kierowana przez Marcina Zdania takie nie mają dopełnienia bliższego, dopełnienie dalsze nie ulega zmianie. W zależności od wzajemnego położenia podmiotu (S), orzeczenia (V) i dopełnienia (O) w typowym zdaniu, klasyfikuje się języki do jednej z sześciu grup:
* SVO, SOV, VSO, OVS, OSV, VOS (pl)
- Os complementos verbais, ou objetos, completam o sentido dos verbos transitivos. Estes complementos podem ligar-se ao verbo através de uma preposição ou sem o auxílio dela. Quando há necessidade de preposição, o complemento verbal é chamado de objeto indireto; quando ela não é necessária, o complemento verbal é chamado de objeto direto. Alguns verbos podem aceitar ao mesmo tempo um objeto direto e outro indireto. Em alguns casos, por questões de estilo, adiciona-se uma preposição ao objeto direto. Neste caso o objeto direto é dito preposicionado. (pt)
- Objekt är den satsdel som beskriver de ting och personer som medverkar i en sats utan att utgöra subjekt, exempelvis "vatten" i meningen "Jag hämtade vatten". Satsdelen objekt beskrivs dock alltid närmare när man genomför en satslösning. Man brukar då tala om följande former av objekt: direkt objekt, indirekt objekt och prepositionsobjekt. (sv)
- Дополне́ние в синтаксисе — второстепенный член предложения, выраженный существительным или местоимением. Дополнение обозначает предмет или лицо, являющееся объектом действия, выраженного сказуемым. Отвечает на вопросы косвенных (все кроме именительного) падежей. Традиционные теории структуры предложения делят простые предложения на подлежащее (субъект) и сказуемое (предикат); дополнение является частью сказуемого. Многие современные модели грамматики, например грамматика зависимостей, считает дополнение, как и подлежащее, аргументом (актантом) глагола. Главный глагол определяет дополнение: переходный глагол (в отличие от непереходного) требует дополнения. Термин комплемент связан с понятием «дополнение»: дополнение всегда является комплементом, но не наоборот. Более подробно этот вопрос рассматривается в теории валентности. (ru)
- Дода́ток, також об'єкт (лат. objectum) — який означає об'єкт , на який спрямована дія або по відношенню до якого ця дія відбувається. Відповідає на питання непрямих відмінків:кого? чого? кому? чому? що? ким? чим? на кому? на чому?. У синтаксичному розборі підкреслюється рисками: — — — — — — — Додаток виражається тими ж частинами мови, що й підмет. Найчастіше додаток виражається іменником та співвідносними з ним займенниками, рідше прикметником, числівниками. Додатки поділяються на прямі додатки та непрямі додатки. До прямих додатків можна поставити запитання кого? що?. Вони стоять у реченні в знахідному відмінку. Я побачив (кого?) гарну дівчину.Футболісти кидають (що?) м'яч. Прямі додатки можуть виражатися також родовим відмінком, коли при перехідному дієслові є частка не, або коли дія переходить лише на частину об'єкта: Я не люблю ненависті в собі (Дмитро Павличко)Тоня діловито наливає з бідона води (Олесь Гончар) В усіх інших випадках додатки непрямі. Перед непрямими додатками можуть стояти прийменники: читати дитині, принести матері, малювати олівцем, розізлитися на дружину. (uk)
- 宾语,又稱受詞,是指一個動作(動詞)的接受者。例如中文“我寫作业”中,「作业」即為受詞。 宾语分為直接受詞和間接受詞兩大類,其中直接受詞指動作的直接對象,間接受詞說明動作的非直接,但受動作影響的對象。一般而言,及物動詞後面最少要有一個受詞,而該受詞通常為直接受詞,有些及物動詞要求兩個受詞,則它们通常一個為受格,另一個為与格。 (zh)
|
rdfs:comment
|
- Un sintagma verbal (SV) en funció de predicat pot constar només d'un verb, únic element obligatori, o d'un verb acompanyat d'altres elements que en complementen el significat. Són els complements verbals.
* Atribut (Atr)
* Complement directe (CD)
* Complement indirecte (CI)
* Complement de règim verbal (CRV)
* Complement predicatiu (CPred)
* Complement circumstancial (CC)
* Complement agent (CAg) (ca)
- Στη γλωσσολογία, αντικείμενο είναι όρος της πρότασης που δηλώνει το πρόσωπο, αντικείμενο κλπ που μεταβαίνει η ενέργεια του υποκειμένου. Δεν είναι απαραίτητο ότι όλες οι προτάσεις έχουν αντικείμενο, αν και υπάρχουν περιπτώσεις που υπάρχουν πάνω από ένα και χωρίζονται σε άμεσο και έμμεσο αντικείμενο. Το αντικείμενο βρίσκεται πάντοτε σε πτώση γενική, δοτική (στα αρχαία και την καθαρεύουσα) και αιτιατική. Η εύρεση του αντικειμένου γίνεται με τις ερωτήσεις τι + ρήμα + υποκείμενο ποιον + ρήμα + υποκείμενο ή σε ποιον + ρήμα + υποκείμενο. (el)
- En gramatiko, objekto estas tia komplemento de verbo, kiu (tipe) indikas personon aŭ aĵon trafatan de la ago de la verbo. Objekto povas konsisti el pluraj vortoj. En Esperanto objekto povas esti substantiva, infinitiva aŭ povas formi subpropozicion. La ago priskribata de verbo povas impliki unu aŭ plurajn objektajn rolojn: Transdoni leteron(1) de Petro(2) al Paŭlo(3). Ni ekzamenu tiujn tri objektojn pli detale, (eo)
- Un complemento del verbo (CV) es la palabra o grupo de palabras que acompaña al verbo en la oración. Dicho complemento puede incluso ser otra oración (una proposición) en una oración compuesta.Los complementos del verbo complementan a un verbo, hay también los complementos preposicionales o los complementos del nombre. (es)
- Objektua, gramatika ohikoetan, subjektuak bere eraginarekin ukitzen dituen entitate bakoitza da. Euskararen ikuspegitik, aditzaren argumentuak dira objektuak (aditzaren osagarri postposzional eta adizlagunekin batera), eta izan daitezke objektu zuzenak edo zehar objektuak. Objektu zuzena, euskaraz, aditz iragankor baten informazio-osagarri gisa, nor kasuan dagoen izen-sintagma da. Zehar objektua edo zeharkako objektua, aditz iragankor baten informazio-osagarri gisa, nori kasuan dagoen izen-sintagma. (eu)
- En grammaire, un complément d’objet est un syntagme qui vient donner une information sur le verbe. Il fait partie du prédicat et est qualifié d’. (fr)
- Dalam sebuah kalimat transitif, objek bisa dikatakan adalah penderita/yang mengalami. Objek bisa dibagi menjadi dua macam yaitu objek final (datif) dan objek penderita (akusatif). Unsur objek hanya terdapat dalam kalimat aktif transitif. Objek berada di belakang langsung unsur predikat, dapat berubah menjadi unsur subjek dalam kalimat pasif, dan objek tidak dapat didahului oleh kata depan (di, ke, kepada, dari, dalam, pada). (in)
- 目的語(もくてきご、ラテン語: objectum)は、文の構成素、文の成分の一つ。客語または補語(対象語)と呼ぶ場合もある。ロマンス諸語では目的補語と呼ぶことが多い。日本語ではおもに格助詞「を」や「に」で示される。目的語を示す格を目的格と呼ぶ。 行為の直接的な対象を表す直接目的語(主として対格、日本語では「を」等で示される)と、その行為によって間接的に影響を受ける対象を表す間接目的語(主として与格、日本語では「に」等で示される)に分類される。 (ja)
- L'oggetto è l'elemento sintattico di una frase che realizza la funzione grammaticale di complemento oggetto. Dal punto di vista sintattico, l'oggetto ha le seguenti proprietà:
* presenta il caso accusativo o il caso , nelle lingue flessive;
* diventa soggetto della frase passiva;
* può essere costituito da:un sintagma nominale;una proposizione;un pronome clitico. A seconda della terminologia usata, il complemento oggetto viene detto complemento oggetto diretto, per distinguerlo dal complemento di termine che viene allora chiamato complemento oggetto indiretto. (it)
- 목적어(目的語, object) 또는 대상어(對象語)는 문장을 이루는 구성 성분 가운데 하나를 가리키는 문법용어로, 타동사가 쓰인 문장에서 움직임(동작)의 대상(object)이 되는 말이다. 행위의 직접적인 대상을 나타내는 직접목적어(주로 대격으로 표시된다)와 그 행위의 간접적인 영향을 입는 대상을 나타내는 간접목적어( 주로 여격으로 표시된다)로 분류가 가능하다. 단, 간접목적어는 인도유럽어 계열에서 주로 사용되며, 한국어에서는 간접목적어는 여격 로 구분한다. 4형식 문장은 3형식 문장으로 바꿀 수 있다. (ko)
- Object is in de redekundige ontleding de overkoepelende benaming voor alle mogelijke grammaticale functies van een zinsdeel waarop de door middel van het werkwoord uitgedrukte handeling direct of indirect betrekking heeft. Men onderscheidt aldus twee soorten objecten:
* Het direct object, dat gelijk te stellen is aan het lijdend voorwerp.
* Het indirect object, dat vaak overeenkomt met het meewerkend voorwerp, maar ook een van de volgende zinsdelen kan zijn:belanghebbend voorwerp;ondervindend voorwerp;bezittend voorwerp;ethische datief. (nl)
- Os complementos verbais, ou objetos, completam o sentido dos verbos transitivos. Estes complementos podem ligar-se ao verbo através de uma preposição ou sem o auxílio dela. Quando há necessidade de preposição, o complemento verbal é chamado de objeto indireto; quando ela não é necessária, o complemento verbal é chamado de objeto direto. Alguns verbos podem aceitar ao mesmo tempo um objeto direto e outro indireto. Em alguns casos, por questões de estilo, adiciona-se uma preposição ao objeto direto. Neste caso o objeto direto é dito preposicionado. (pt)
- Objekt är den satsdel som beskriver de ting och personer som medverkar i en sats utan att utgöra subjekt, exempelvis "vatten" i meningen "Jag hämtade vatten". Satsdelen objekt beskrivs dock alltid närmare när man genomför en satslösning. Man brukar då tala om följande former av objekt: direkt objekt, indirekt objekt och prepositionsobjekt. (sv)
- 宾语,又稱受詞,是指一個動作(動詞)的接受者。例如中文“我寫作业”中,「作业」即為受詞。 宾语分為直接受詞和間接受詞兩大類,其中直接受詞指動作的直接對象,間接受詞說明動作的非直接,但受動作影響的對象。一般而言,及物動詞後面最少要有一個受詞,而該受詞通常為直接受詞,有些及物動詞要求兩個受詞,則它们通常一個為受格,另一個為与格。 (zh)
- المفعول به هو الاسم الذي يدل على من وقع عليه فعل الفاعل. يكون دائما في الجملة الفعلية ويكون منصوبا دائما، وعامل النصب فيه هو: الفعل المتعدي، وعلامة نصبه الفتحة الظاهرة، أو المقدرة، أو الياء إن كان مثنى أو جمع مذكر سالم، أو الكسرة (نيابة عن الفتحة) إن كان جمع مؤنث سالم، أو الألف إن كان من الأسماء الخمسة. وقد يكون المفعول به اسما ظاهرا، أو ضميرا، أو جملة. - فقد ينصب بالفتحة كما في الاسم المفرد وجمع التكسيرمثل: - وقد ينصب بالياء إذا كان مثنى أو جمع مذكر سالم:مثل: - وقد ينصب بالألف إذا كان من الأسماء الخمسة:مثل:
* رأيت أباكَ (ar)
- Předmět neboli objekt je rozvíjející větný člen závisející na rozvíjeném slovesu nebo přídavném jménu, s nimiž tvoří syntagma (skladební dvojici). Vyjadřuje osobu, zvíře nebo věc, kterých se slovesný děj týká, na co přechází, co jím vzniká. V pasivních větách může předmět představovat i původce děje. Ptáme se na něj všemi pádovými otázkami kromě otázek 1. a 5. pádu. Základním předmětovým pádem je 4. pád (akuzativ). Pokud se můžeme zeptat jinak než pádovými otázkami, zpravidla se nejedná o předmět, ale o příslovečné určení. Předmět ve 4. pádě se někdy rozlišuje na akuzativ předmětu vnitřního, kdy označuje to, co dějem vzniká: péct chleba, stavět zeď, a akuzativ předmětu vnějšího, který označuje to, co existuje nezávisle na ději: koupit chleba, obejít zeď. (cs)
- Ein Objekt (traditionell auch Satzergänzung genannt) ist in der Grammatik eine Ergänzung, die vom Prädikat gefordert wird und diesem (normalerweise) näher steht als das Subjekt. Beispiel im Deutschen: „Anscheinend habe ich mein Passwort vergessen“; im Englischen: „I apparently forgot my password.“ Ein Verb, das ein Objekt verlangt, wird auch als transitives Verb bezeichnet; allerdings wird dieser Begriff oft zusätzlich auf bestimmte Arten von Objekten eingeschränkt, siehe unter Transitivität (Grammatik). (de)
- In linguistics, an object is any of several types of arguments. In subject-prominent, nominative-accusative languages such as English, a transitive verb typically distinguishes between its subject and any of its objects, which can include but are not limited to direct objects, indirect objects, and arguments of adpositions (prepositions or postpositions); the latter are more accurately termed oblique arguments, thus including other arguments not covered by core grammatical roles, such as those governed by case morphology (as in languages such as Latin) or relational nouns (as is typical for members of the Mesoamerican Linguistic Area).In ergative-absolutive languages, for example most Australian Aboriginal languages, the term "subject" is ambiguous, and thus the term "agent" is often used (en)
- Dopełnienie – część zdania oznaczająca przedmiot czynności wyrażonej orzeczeniem zdania w stronie czynnej w sposób bezpośredni bądź pośredni. W języku polskim występuje dopełnienie bliższe (zwykle w bierniku lub w zdaniach przeczących w dopełniaczu, rzadziej w narzędniku) oraz dopełnienie dalsze (w celowniku, narzędniku lub miejscowniku). Przykłady: Przy zamianie zdania na stronę bierną, dopełnienie bliższe staje się podmiotem, a dotychczasowy podmiot jest wprowadzany przez konstrukcje przez(e) + biernik, np.:
* prezent jest dawany mamie przez dziecko
* ciężarówka jest kierowana przez Marcina (pl)
- Дополне́ние в синтаксисе — второстепенный член предложения, выраженный существительным или местоимением. Дополнение обозначает предмет или лицо, являющееся объектом действия, выраженного сказуемым. Отвечает на вопросы косвенных (все кроме именительного) падежей. Традиционные теории структуры предложения делят простые предложения на подлежащее (субъект) и сказуемое (предикат); дополнение является частью сказуемого. Многие современные модели грамматики, например грамматика зависимостей, считает дополнение, как и подлежащее, аргументом (актантом) глагола. (ru)
- Дода́ток, також об'єкт (лат. objectum) — який означає об'єкт , на який спрямована дія або по відношенню до якого ця дія відбувається. Відповідає на питання непрямих відмінків:кого? чого? кому? чому? що? ким? чим? на кому? на чому?. У синтаксичному розборі підкреслюється рисками: — — — — — — — Додаток виражається тими ж частинами мови, що й підмет. Найчастіше додаток виражається іменником та співвідносними з ним займенниками, рідше прикметником, числівниками. Додатки поділяються на прямі додатки та непрямі додатки. Я побачив (кого?) гарну дівчину.Футболісти кидають (що?) м'яч. (uk)
|