| dbo:abstract
|
- Ο Ολέγκ Α΄ Σβιατοσλάβιτς, ρωσ. Олег Святославич; (π. 1052 - Αύγουστος 1115) από τον Οίκο των Ρουρικιδών-Τσέρνιγοβ ήταν πρίγκιπας τού Νόβγκοροντ-Σεβέρσκι (1097-1115). Οι αμφιλεγόμενες περιπέτειές του πυροδότησαν πολιτικές αναταραχές στους Ρώσους τού Κιέβου στην αλλαγή του 11ου προς τον 12ο αι. (el)
- Oleg Sviatoslávich de Chernígov (en ucraniano y ruso: Олег Святославич), a veces también como de Tmutarakáñ, fue un príncipe ruríkido cuyas aventuras equívocas iniciaron los disturbios políticos en el Rus de Kiev entre los siglos XI y XII. Era hijo de Sviatoslav II de Kiev y fue llamado Oleg como su tío abuelo. En la década de 1070, gobernaba las ciudades de Rostov y Lutsk, desde donde inició una incursión hacia Bohemia en 1076. Su padre murió el mismo año en Kiev, y fue sucedido por su hermano Vsévolod. Al fallar en llevarse bien con él, Oleg tuvo que huir hasta el dominio más distante de Cherníhiv en las costas del Mar Negro, al lugar llamado Tmutarakáñ. Allí, en 1078, hizo una alianza con los cumanos, y con su apoyo volvió al patrimonio de su padre, Chernígov. Fue la primera vez que un Gran Príncipe del Rus de Kiev, para lograr su cometido, hiciera entrar hordas paganas dentro de una ciudad rusa. El 3 de octubre de 1078, las fuerzas de Oleg chocaron con Vsévolod de Kiev en la Nezhátinaya Niva (o Nezhátina Niva, actual ). Fue derrotado y escapó a Tmutarakáñ, donde los jázaros lo hicieron prisionero y lo mandaron encadenado a Constantinopla. El emperador, que era pariente y aliado de Vsévolod, lo desterró a Rodas. Allí se casó con la noble bizantina (en:Mouzalon), quien le dio varios hijos. Cuatro años más tarde se encuentra activo en Tmutarakáñ, donde adoptó el título de "arconte de Jazaria". En 1094, vuelve con los cumanos a la Rus de Kiev y captura Cherníhiv. Allí se produjo una prolongada guerra interna con sus primos Sviatopolk y Vladímir Monómaco. Uno de los más prominentes príncipes del período kievita que nunca alcanzó el trono de Kiev, murió el 1 de agosto de 1115 y fue enterrado en Cherníhiv. El Cantar de las huestes de Ígor lo llama Gorislávich, derivando este patrónimo de la palabra rusa para la penuria (gore) que causó con sus guerras. Sus descendientes, conocidos como Ólgovichi (ru:Ольговичи), fueron rivales de los descendientes de Vladímir, conocidos como Monomájovichi (en:Monomakhovichi) en la lucha por la supremacía en la Rus de Kiev. (es)
- Oleg Svyatoslavich (Russian: Олег Святославич; c. 1052 – August 1115) was a Rurikid prince whose equivocal adventures ignited political unrest in Kievan Rus' at the turn of the 11th and 12th centuries. Oleg was a younger son of Sviatoslav Iaroslavich, Prince of Chernigov and his first wife, Killikiya. He might have been either the second or the fourth among the four sons of Sviatoslav Iaroslavich by Killikiya, because their order of seniority is uncertain. According to historian Martin Dimnik, Oleg was born around 1050. Oleg was named after his grand uncle. His baptismal name was Michael. Dimnik writes that "it is highly probable" that Oleg succeeded his brother, Gleb in Tmutarakan after their father appointed the latter Prince of Novgorod in about 1068. Oleg's father and uncle, Vsevolod Iaroslavich made an alliance against their elder brother, Iziaslav Iaroslavich, Grand Prince of Kiev and dethroned him on 22 March 1073. According to Dimnik, Oleg received the Principality of Vladimir from his father who succeeded Iziaslav Iaroslavich in Kiev. In short, Oleg and his cousin, Vladimir Monomach—son of Vsevolod Iaroslavich—became close friends. Monomach writes in his Instruction that Oleg was the godfather of his eldest son, Mstislav. The two cousins together commanded the troops Oleg's father sent to assist Boleslav II of Poland in Bohemia in 1076, according to the Russian Primary Chronicle. Sviatoslav Iaroslavich died in Kiev on 27 December 1077. He was succeeded by his brother, Vsevolod Iaroslavich. The new grand prince seems to have confirmed Oleg's rule in Vladimir, because no source makes mention of a conflict between them. However, the dethroned Iziaslav Iaroslavich—Vsevolod's brother and Oleg's uncle—returned with Polish reinforcements. Iziaslav and Vsevolod had a meeting where they reached an agreement: Vsevolod renounced of Kiev, but received Chernigov, the one-time domain of Oleg's father. Iziaslav marched in Kiev on 15 July 1077, while Oleg "was with Vsevolod at Chernigov", according to the Russian Primary Chronicle. The chronicler's remark suggests that Oleg had by that time been forced to leave Vladimir. Failing to get along with his uncle, on 10 April 1077 Oleg fled to his brother Roman who reigned in Tmutarakan. Together with his cousin, Boris Vyacheslavich, who had also settled in Tmutarakan, Oleg made an alliance with the Cumans and invaded Rus' in the summer of 1078. They routed their uncle, Vsevolod on the Sozh River and entered Chernigov on 25 August. The Russian Primary Chronicle accuses Oleg and Boris of being the first to lead "the pagans to attack the land of Rus'". However, Vladimir Monomach, in his Instruction, reveals that he and his father, Vsevolod had hired Cumans when attacking Polotsk in the previous year. Expelled from Chernigov, Vsevolod fled to Kiev and sought assistance from his brother, Iziaslav. They united their forces and marched against Chernigov. Although Oleg and Boris were not in the town when their uncles arrived, the citizens decided to resist. Oleg was willing to start negotiations with his uncles, but Boris refused his proposal. The decisive battle was fought "at a place near a village on the meadow of Nezhata" on 3 October. He was defeated and escaped to Tmutarakan, where the Khazars had him imprisoned and sent in chains to Constantinople. The emperor, who was a relative and ally of Vsevolod, exiled him to Rhodes. There he married a noble lady, Theophano Mouzalonissa, who bore him several children. Four years later, we again find him active in Tmutarakan, where he adopted the title "archon of Khazaria". In 1094, he returned with the Kipchaks to Rus' and captured Chernihiv. There ensued a prolonged internecine struggle with his cousins Sviatopolk and Vladimir Monomakh. One of the most prominent princes of Kievan period who never attained the Kievan throne, he died on August 1, 1115 and was buried in Chernihiv. The Tale of Igor's Campaign styles him Gorislavich, poetically deriving his patronymic from the Russian word for sorrow. His descendants, known as Olgovichi, were archrivals of Vladimir's descendants (known as Monomakhovichi) in their struggle for supremacy in Rus'. His son was Igor II of Kiev. (en)
- Oleg Sviatoslavitch de Tchernigov (russe : Олег Святославич) prince riourikide mort le 1er août 1115, ennemi de Vladimir II Monomaque, son cousin. Fils de Sviatoslav de Kiev et père des Grands princes Vsevolod II Olegovitch et Igor II de Kiev. (fr)
- オレグ・スヴャトスラヴィチ（ロシア語: Олег Святославич、1053年頃 - 1115年8月1日）は、チェルニゴフ公・キエフ大公スヴャトスラフの四男である。母はスヴャトスラフの最初の妻キキリヤ。ヴォルィーニ公：1073年 - 1078年、トムタラカニ公：1083年 - 1094年、チェルニゴフ公：1094年 - 1097年、ノヴゴロド・セヴェルスキー公：1097年 - 1115年。 (ja)
- 올레크 스뱌토슬라비치(러시아어: Олег Святославич, 1052년경 ~ 1115년 8월)는 류리크 왕조 출신의 공작이다. 11세기, 12세기 키예프 대공국에서 일어난 정정 불안의 도화선 역할을 했던 인물로 알려져 있다. 류리크 왕조의 방계인 (올고비치)의 중시조다. (ko)
- Oleg Michał (ur. ok. 1055, zm. 1 sierpnia 1115) – książę ruski, syn Światosława II. Po śmierci ojca w roku 1077, panującego w Czernihowie i Kijowie, rozpoczął walkę ze stryjem Wsiewołodem o odzyskanie księstwa czernihowskiego; od 1083 panował, jako lennik Bizancjum, w Tmutarakanie, a w roku 1093, korzystając z pomocy Połowców, z których chanami był spokrewniony, zdobył Czernihów. Na stałe wrócił na ojcowiznę (wraz z braćmi, Dawidem i Jarosławem) dopiero po zjeździe Rurykowiczów w Lubeczu (1097). W latach 1107 i 1113 uczestniczył w wyprawach na Połowców, zapoczątkował linię , książąt czernihowskich w XII wieku i XIII wieku. Miał trzech synów:
* Wsiewołod II Olegowicz książę kijowski 1139–1146
* Igor II Olegowicz
* Światosław Olegowicz książę czernihowski 1154–1164 (pl)
- Oleg I av Tjernigiv, Oleg Svjatoslavitj, (ukrainska: Олег Святославич), född ca 1053, död 1 augusti 1115, furste (knjaz) av Tjernihiv och furste av Novhorod-Siverskyj. Han var även furste av Rostov och Lutsk. (sv)
- Olegue I (em russo: Олег Святославич; romaniz.: Oleg Svyatoslavich; ca. 1052) foi um príncipe da dinastia ruríquida cujas aventuras equívocas causaram tumulto político nos Estados rus' na virada dos séculos XI e XII. (pt)
- Оле́г Святосла́вич (дав.-рус. Ѡлегъ Свѧтославичъ, Ѡлегъ Ст҃ославичь; 1053 — 1 серпня 1115) — руський князь з династії Рюриковичів. Князь володимирський (1074/1077—1077), тмутороканський (1083—1094), чернігівський (1094—1096) і сіверський (1097—1115). Син київського князя Святослава Ярославича, онук Ярослава Мудрого. Засновник роду Ольговичів. Намагався зброєю захопити Чернігів, за що був засланий до Візантії на острів Родос. Користувався довірою візантійського імператора Никифора III Воніата, був одружений з візантійською аристократкою Феофанією Музалоніссою. 1082 року за підтримки Києва й Константинополя здобув Тмуторокань. Титулував себе «архонтом Матрахи, Зіхії і всієї Хозарії» (грец. Áρχωντ[ι] Ματράχ[ων] Ζιχίας χαί πάσης [Χ]αβαρίας), карбував власну монету, підкреслюючи свою суверенність. Хрещене ім'я — Михайло. У «Слові о полку Ігоревім» прозваний Горесла́вичем / Гориславичем (дав.-рус. Горислáвличь) за розпалювання міжусобиць. (uk)
- Оле́г Святосла́вич («Гориславич»), в крещении Михаил (? — 1 августа 1115) — князь Волынский (1073—1078), Тмутараканский (с 1083), Черниговский (1094, 1097), Новгород-Северский (1097—1115). Четвёртый сын князя Святослава Ярославича от первого брака. Активный участник княжеских междоусобиц на Руси. После смерти своего отца Святослава сражался за Чернигов, затем несколько лет провёл в ссылке в Византии. После возвращения на Русь длительное время правил в Тмутаракани, в 1094 году вновь захватил Чернигов. В кровавой междоусобице долгое время воевал с Владимиром Мономахом и его сыновьями, несмотря на ряд тактических поражений, по результатам Любечского съезда получил во владение Новгород-Северский. За Олегом Святославичем закрепилось прозвище «Гориславич». Его потомки в летописях и историографии именуются Ольговичами. (ru)
- 奥列格·斯维亚托斯拉维奇 Оле́г Святосла́вич（?－1115年），古罗斯政治家，王公。他曾先后是弗拉基米尔-沃伦斯基公爵（1073年~1076年），公爵（1083年~1094年），切尔尼戈夫公爵（1094年~1096年），诺夫哥罗德-谢韦尔斯基公爵（1097年~1115年）。他是基辅大公弗拉基米尔·莫诺马赫最顽强的政治对手。 奥列格·斯维亚托斯拉维奇是基辅大公斯维亚托斯拉夫二世·雅罗斯拉维奇之子。在1070年代，他是统治罗斯托夫和卢茨克的王公；1076年，他与弗拉基米尔·莫诺马赫一起参加了波兰人对波希米亚的远征。同年他的父亲斯维亚托斯拉夫大公去世，其弟弗谢沃洛德一世·雅罗斯拉维奇取得了基辅大公的公位。奥列格·斯维亚托斯拉维奇与他的这位叔叔发生严重冲突，不得不逃到黑海附近的小封地特穆塔拉干安身。后来弗谢沃洛德之兄伊贾斯拉夫一世·雅罗斯拉维奇（1068年被推翻的大公）复位，奥列格·斯维亚托斯拉维奇趁机支持鲍里斯·维亚切斯拉维奇王公进攻弗谢沃洛德的新领地切尔尼戈夫。在当地游牧民族帮助下，他们于1078年成功地夺取了切尔尼戈夫。 奥列格·斯维亚托斯拉维奇企图在切尔尼戈夫固守，但在1078年10月3日的一场战斗中被弗谢沃洛德·雅罗斯拉维奇彻底击溃。他逃回特穆塔拉干，在1079年被游牧部落哈扎拉人俘虏并押送到拜占庭帝国。拜占庭皇帝尼基弗鲁斯三世是弗谢沃洛德·雅罗斯拉维奇的盟友，他把奥列格流放到罗得岛。 4年后，奥列格·斯维亚托斯拉维奇再次出现于特穆塔拉干（中间过程不很清楚），这次他不仅获得了王公的地位而且还与哈扎拉人结盟，成了他们的“执政官”。1094年，在波洛韦茨人的帮助下，奥列格·斯维亚托斯拉维奇从弗拉基米尔·莫诺马赫手里夺回了切尔尼戈夫。此后两人的关系持续恶化。奥列格·斯维亚托斯拉维奇拒绝参加弗拉基米尔·莫诺马赫牵头组织的全罗斯王公大会，这使得1096年，弗拉基米尔·莫诺马赫联合基辅大公斯维亚托波尔克二世·伊贾斯拉维奇向他开战。奥列格·斯维亚托斯拉维奇被迫臣服，再次失去切尔尼戈夫，但获得诺夫哥罗德-谢韦尔斯基作为领地。1107年和1113年，奥列格·斯维亚托斯拉维奇两次参加了对弗拉基米尔·莫诺马赫组织的对波洛韦茨人的远征。 奥列格·斯维亚托斯拉维奇的后裔发展为留里克王朝最重要的分支之一（即），并且是与弗拉基米尔·莫诺马赫的后代（即）争夺罗斯各公国主导权的竞争对手。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ο Ολέγκ Α΄ Σβιατοσλάβιτς, ρωσ. Олег Святославич; (π. 1052 - Αύγουστος 1115) από τον Οίκο των Ρουρικιδών-Τσέρνιγοβ ήταν πρίγκιπας τού Νόβγκοροντ-Σεβέρσκι (1097-1115). Οι αμφιλεγόμενες περιπέτειές του πυροδότησαν πολιτικές αναταραχές στους Ρώσους τού Κιέβου στην αλλαγή του 11ου προς τον 12ο αι. (el)
- Oleg Sviatoslavitch de Tchernigov (russe : Олег Святославич) prince riourikide mort le 1er août 1115, ennemi de Vladimir II Monomaque, son cousin. Fils de Sviatoslav de Kiev et père des Grands princes Vsevolod II Olegovitch et Igor II de Kiev. (fr)
- オレグ・スヴャトスラヴィチ（ロシア語: Олег Святославич、1053年頃 - 1115年8月1日）は、チェルニゴフ公・キエフ大公スヴャトスラフの四男である。母はスヴャトスラフの最初の妻キキリヤ。ヴォルィーニ公：1073年 - 1078年、トムタラカニ公：1083年 - 1094年、チェルニゴフ公：1094年 - 1097年、ノヴゴロド・セヴェルスキー公：1097年 - 1115年。 (ja)
- 올레크 스뱌토슬라비치(러시아어: Олег Святославич, 1052년경 ~ 1115년 8월)는 류리크 왕조 출신의 공작이다. 11세기, 12세기 키예프 대공국에서 일어난 정정 불안의 도화선 역할을 했던 인물로 알려져 있다. 류리크 왕조의 방계인 (올고비치)의 중시조다. (ko)
- Oleg I av Tjernigiv, Oleg Svjatoslavitj, (ukrainska: Олег Святославич), född ca 1053, död 1 augusti 1115, furste (knjaz) av Tjernihiv och furste av Novhorod-Siverskyj. Han var även furste av Rostov och Lutsk. (sv)
- Olegue I (em russo: Олег Святославич; romaniz.: Oleg Svyatoslavich; ca. 1052) foi um príncipe da dinastia ruríquida cujas aventuras equívocas causaram tumulto político nos Estados rus' na virada dos séculos XI e XII. (pt)
- Oleg Sviatoslávich de Chernígov (en ucraniano y ruso: Олег Святославич), a veces también como de Tmutarakáñ, fue un príncipe ruríkido cuyas aventuras equívocas iniciaron los disturbios políticos en el Rus de Kiev entre los siglos XI y XII. El Cantar de las huestes de Ígor lo llama Gorislávich, derivando este patrónimo de la palabra rusa para la penuria (gore) que causó con sus guerras. Sus descendientes, conocidos como Ólgovichi (ru:Ольговичи), fueron rivales de los descendientes de Vladímir, conocidos como Monomájovichi (en:Monomakhovichi) en la lucha por la supremacía en la Rus de Kiev. (es)
- Oleg Svyatoslavich (Russian: Олег Святославич; c. 1052 – August 1115) was a Rurikid prince whose equivocal adventures ignited political unrest in Kievan Rus' at the turn of the 11th and 12th centuries. Oleg was a younger son of Sviatoslav Iaroslavich, Prince of Chernigov and his first wife, Killikiya. He might have been either the second or the fourth among the four sons of Sviatoslav Iaroslavich by Killikiya, because their order of seniority is uncertain. According to historian Martin Dimnik, Oleg was born around 1050. Oleg was named after his grand uncle. His baptismal name was Michael. (en)
- Oleg Michał (ur. ok. 1055, zm. 1 sierpnia 1115) – książę ruski, syn Światosława II. Po śmierci ojca w roku 1077, panującego w Czernihowie i Kijowie, rozpoczął walkę ze stryjem Wsiewołodem o odzyskanie księstwa czernihowskiego; od 1083 panował, jako lennik Bizancjum, w Tmutarakanie, a w roku 1093, korzystając z pomocy Połowców, z których chanami był spokrewniony, zdobył Czernihów. Miał trzech synów:
* Wsiewołod II Olegowicz książę kijowski 1139–1146
* Igor II Olegowicz
* Światosław Olegowicz książę czernihowski 1154–1164 (pl)
- Оле́г Святосла́вич («Гориславич»), в крещении Михаил (? — 1 августа 1115) — князь Волынский (1073—1078), Тмутараканский (с 1083), Черниговский (1094, 1097), Новгород-Северский (1097—1115). Четвёртый сын князя Святослава Ярославича от первого брака. За Олегом Святославичем закрепилось прозвище «Гориславич». Его потомки в летописях и историографии именуются Ольговичами. (ru)
- Оле́г Святосла́вич (дав.-рус. Ѡлегъ Свѧтославичъ, Ѡлегъ Ст҃ославичь; 1053 — 1 серпня 1115) — руський князь з династії Рюриковичів. Князь володимирський (1074/1077—1077), тмутороканський (1083—1094), чернігівський (1094—1096) і сіверський (1097—1115). Син київського князя Святослава Ярославича, онук Ярослава Мудрого. Засновник роду Ольговичів. Намагався зброєю захопити Чернігів, за що був засланий до Візантії на острів Родос. Користувався довірою візантійського імператора Никифора III Воніата, був одружений з візантійською аристократкою Феофанією Музалоніссою. 1082 року за підтримки Києва й Константинополя здобув Тмуторокань. Титулував себе «архонтом Матрахи, Зіхії і всієї Хозарії» (грец. Áρχωντ[ι] Ματράχ[ων] Ζιχίας χαί πάσης [Χ]αβαρίας), карбував власну монету, підкреслюючи свою суверенніс (uk)
- 奥列格·斯维亚托斯拉维奇 Оле́г Святосла́вич（?－1115年），古罗斯政治家，王公。他曾先后是弗拉基米尔-沃伦斯基公爵（1073年~1076年），公爵（1083年~1094年），切尔尼戈夫公爵（1094年~1096年），诺夫哥罗德-谢韦尔斯基公爵（1097年~1115年）。他是基辅大公弗拉基米尔·莫诺马赫最顽强的政治对手。 奥列格·斯维亚托斯拉维奇是基辅大公斯维亚托斯拉夫二世·雅罗斯拉维奇之子。在1070年代，他是统治罗斯托夫和卢茨克的王公；1076年，他与弗拉基米尔·莫诺马赫一起参加了波兰人对波希米亚的远征。同年他的父亲斯维亚托斯拉夫大公去世，其弟弗谢沃洛德一世·雅罗斯拉维奇取得了基辅大公的公位。奥列格·斯维亚托斯拉维奇与他的这位叔叔发生严重冲突，不得不逃到黑海附近的小封地特穆塔拉干安身。后来弗谢沃洛德之兄伊贾斯拉夫一世·雅罗斯拉维奇（1068年被推翻的大公）复位，奥列格·斯维亚托斯拉维奇趁机支持鲍里斯·维亚切斯拉维奇王公进攻弗谢沃洛德的新领地切尔尼戈夫。在当地游牧民族帮助下，他们于1078年成功地夺取了切尔尼戈夫。 奥列格·斯维亚托斯拉维奇的后裔发展为留里克王朝最重要的分支之一（即），并且是与弗拉基米尔·莫诺马赫的后代（即）争夺罗斯各公国主导权的竞争对手。 (zh)
|
