| dbo:abstract
|
- الجغرافيا اللغوية هي فرع من فروع الجغرافيا البشرية التي تدرس التوزيع الجغرافي للغة وعناصرها المكونة لها. وهناك مجالان رئيسيان لدراسة جغرافيا اللغة: 1.
* جغرافيا اللغات، التي تدرس اللغة عبر التاريخ، وتهتم «بتحليل أنماط التوزيع والتركيبات المكانية للغات». 2.
* ويدرس علم اللغة الجيولوجي، عند استخدامه كمجال فرعي للجغرافيا، "العمليات السياسية والاقتصادية والثقافية التي تؤثر على حالة اللغات وتوزيعها. عندما يُنظر إليه على أنه فرع فرعي من علم اللغة، وأحد التعريفات الأخرى هي "دراسة اللغات واللهجات المترابطة مع مختلف الاتجاهات المجتمعية والاقتصادية والأيديولوجية والسياسية وغيرها من الاتجاهات المعاصرة فيما يتعلق موقع جغرافي معين". وتم اقتراح العديد من المصطلحات والتخصصات الفرعية الأخرى، ولكن لم يكتسب أي منها الكثير من الشهرة، بما في ذلك:
* الجغرافيا اللغوية، هي التي تتعامل مع الاختلافات اللغوية الإقليمية داخل اللغة، وتسمى أيضًا «جغرافيا اللهجة» والتي يعتبرها البعض تقسيمًا فرعيًا لعلم اللغة الجيولوجي. (ar)
- La geografia lingüística és una disciplina que estudia les relacions entre els idiomes i l'espai. Pertany a la geografia humana però està fortament emparentada amb la sociolingüística. Analitza la distribució de llengües en territori, els assumptes polítics que les influeixen, els dialectes i varietats locals o el contacte entre idiomes en una mateixa zona. (ca)
- Areálová lingvistika neboli jazykový zeměpis je jazykovědná disciplína, která se zabývá vztahy (podobnostmi, odlišnostmi, vzájemným vlivem a vztahy) mezi jazyky nebo jazykovými (např. dialekty) v prostoru. (cs)
- Die Sprachgeographie (auch Dialektgeographie, Geolinguistik oder Areallinguistik, von lateinisch arealis‚ ein Verbreitungsgebiet betreffend) verbindet als Teilgebiet der Dialektologie die Sprachwissenschaft mit der Geographie, und untersucht sprachliche Erscheinungsformen unter dem Aspekt ihrer geographischen Verbreitung. Im Mittelpunkt der Forschungen stehen phonetisch-phonologische, morphologische und lexikalische Fragen. Als Grundlage dienen Sammlungen mündlicher und schriftlicher Erhebungen und frei gesprochener Texte; die Forschungsergebnisse werden in Sprachatlanten in Form von Karten dargestellt, in denen das dialektale Profil einer Anzahl von Erhebungsorten dargestellt ist. Berücksichtigt werden historische, kulturelle, soziale, sowie auch in der Sprache selbst enthaltene Faktoren. (de)
- Lingvogeografio estas la subfako de homa geografio kiu studas la geografian distribuon de lingvo(j) aŭ ĝiaj konsistigaj elementoj. La (inter)lingvisto esploris la signifoŝanĝojn en individuaj vortoj kaj montris la gravecon studi tiucele la geografian distribuadon de vortoj. Tio poste kontribuis al la studado de lingvogeografio. La ĉefa tasko de lingvogeografio estas kompili detalajn lingvajn mapojn . Iuj lingvistoj vidas geolingvistikon kiel branĉon de lingva geografio, aliaj vidas ĝin pli larĝe kiel specon de sociekonomika geografio. Ekzistas neniuj kialoj por limigita kompreno de la areo asignita al la kompetenteco de geolingvistiko, sed male, plivastigi la amplekson de lingva geografio. Ĉi-lasta estas difinita ekstreme larĝe: "branĉo de lingvistiko, kiu studas la aferojn pri la teritoria distribuado de lingvoj kaj lingvaj fenomenoj (sur la terglobo, sur kontinentoj, ene de pli malgrandaj geografiaj areoj)." El tio rezultas du ĉefaj studokampoj ene de la lingvogeografio: 1.
* Geografio de lingvoj, kiu traktas la distribuon tra historio kaj spaco de lingvoj kaj/aŭ rilatas al 'la analizo de la distribuaj skemoj kaj spacaj strukturoj de lingvoj en kontakto'.. La Internacia Societo de Dialektologio kaj Geolingvistiko (en Eŭropo) konsideras ĝin sekcion de dialektologio, kiu studas la teritorian distribuadon de dialektaj fenomenoj. 2.
* Geolingvistiko estanta la studo de la 'politikaj, ekonomiaj kaj kulturaj procezoj kiuj influas la statuson kaj distribuon de lingvoj aŭ alivorte 'la studo de lingvoj kaj dialektoj en kontakto kaj en konflikto kun diversaj sociaj, ekonomiaj, ideologiaj, politikaj kaj aliaj nuntempaj tendencoj koncerne apartan geografian lokon kaj tutmonde'. Iuj esploristoj strebas minimumigi la kampon de geolingvistiko, dum aliaj male atribuas al ĝi la signifon de ia planeda modelo priskribanta la tutmondan lingvan situacion". Geolingvistiko estas interdisciplina scienco kaj estas ligita al diversaj lingvaj subfakoj kaj transiras la fakon lingvistikon por rilati al sociologio, antropologio, etnologio, historio, demografia politika scienco, studoj pri scio (angle: cognition), komunikado, ktp. Diversaj aliaj terminoj kaj subdisciplinoj estis proponitaj, sed neniu akiris multe da aprobo, inklude de :
* "Lingva geografio", kiu traktas regionajn lingvajn variantojn ene de lingvoj, ankaŭ nomata 'dialekta geografio' kiu estas nur relative malgranda subdivido de geolingvistiko
* Subfako ene de la ekzamenado de lingva geografio apartigante la studojn pri ŝanĝo super tempo kaj spaco; Lingva geografio ankaŭ povas plugvidi al studoj pri kiel homoj parolas pri la lingva pejzaĝo. Ekzemple, toponomio (loknomscienco) estas la studo de nomoj por lokoj. Pejzaĝa etnoekologio, ankaŭ sciita kiel etnofiziologio, estas la studo de pejzaĝaj ontologioj kaj kiel ili estas esprimataj en lingvo. Multaj studoj esploris la efikon de 'lingva kontakto' pri kiel la lingvoj aŭ dialektaj (variantojj) de loĝantaroj interrilatis. Ĉi tiu teritoria vastigo de lingvaj grupoj kutime rezultis en la aldoniĝo de lingvoj al ekzistantaj parolareoj, prefere ol la anstataŭigo de unu lingvo pere de alia. Ekzemplo povus esti serĉita en la normana konkero de Anglio: la malnovfranca fariĝis la lingvo de la aristokrataro sed la meza angla lingvo restis la lingvo de la plimulto de la loĝantaro. (eo)
- La geografía lingüística o Geolingüística, es una metodología de estudio, una manera de operar, surgida en el entorno de la Dialectología a finales del siglo XIX. Se ocupa de estudiar cómo van cambiando las formas lingüísticas a través del espacio, y lo hace desde el punto de vista fonético, léxico, morfosintáctico, etimológico y, además, tiene en cuenta las motivaciones de cada hablante. Esta metodología considera la lengua como un organismo vivo, recogiendo y ordenando grandes cantidades de información sobre cómo se habla en una determinada zona y momento. Toda esta información generalmente se vierte luego en los llamados atlas lingüísticos. La metodología empleada comprende el uso de cuestionarios (preguntas realizadas con el fin de obtener el material lingüístico); redes de encuestas (conjuntos de localidades que se van a estudiar); encuestadores (investigadores especializados para llevar a cabo los cuestionarios); informantes (individuos representativos de su comunidad). (es)
- Language geography is the branch of human geography that studies the geographic distribution of language(s) or its constituent elements. Linguistic geography can also refer to studies of how people talk about the landscape. For example, toponymy is the study of place names. Landscape ethnoecology, also known as ethnophysiography, is the study of landscape ontologies and how they are expressed in language. There are two principal fields of study within the geography of language: 1.
* geography of languages, which deals with the distribution through history and space of languages, and/or is concerned with 'the analysis of the distribution patterns and spatial structures of languages in contact'. 2.
* geolinguistics being, when used as a sub-discipline of geography, the study of the 'political, economic and cultural processes that affect the status and distribution of languages'. When perceived as a sub-discipline of linguistics that incorporates contact linguistics, one definition appearing has been 'the study of languages and dialects in contact and in conflict with various societal, economic, ideological, political and other contemporary trends with regard to a particular geographic location and on a planetary scale'. Various other terms and subdisciplines have been suggested, but none gained much currency, including:
* linguistic geography, which deals with regional linguistic variations within languages, also called dialect geography, which some consider a subdivision of geolinguistics
* a division within the examination of linguistic geography separating the studies of change over time and space; Many studies in what is now called contact linguistics have researched the effect of language contact, as the languages or dialects (varieties) of peoples have interacted. This territorial expansion of language groups has usually resulted in the overlaying of languages upon existing speech areas, rather than the replacement of one language by another. For example, after the Norman Conquest of England, Old French became the language of the aristocracy but Middle English remained the language of a majority of the population. (en)
- Geografi bahasa adalah cabang geografi manusia dan sosiolinguistik yang mempelajari distribusi geografis dari bahasa atau unsur-unsur penyusunnya. Ada dua bidang utama geografi bahasa, yaitu geografi bahasa dan geografi linguistik. Geografi bahasa mencakup distribusi sepanjang sejarah dan lokasi bahasa, sedangkan geografi linguistik mencakup variasi linguistik regional dalam bahasa.
* l
*
* s (in)
- La geografia linguistica, o geolinguistica (ma anche linguistica spaziale o linguistica areale - più raro neolinguistica; cfr. Enciclopedia Treccani), è una corrente della linguistica che si occupa di studiare l'estensione nello spazio dei fenomeni linguistici, di ordine fonetico, morfosintattico, lessicale, e la loro distribuzione geografica. Suo importante esponente fu l'italiano Matteo Bartoli. (it)
- 언어지리학(言語地理學)은 한 언어 안의 방언적 변이나 친근한 언어들 사이의 변이를 지도 위에 표시함으로써, 각 변의 동태적 관계를 지리적, 사회적, 문화적 측면에서 파악하려는 언어학의 한 분야이다. 방언지리학이라고도 한다. (ko)
- 言語地理学（げんごちりがく、英：linguistic geography）は、音声・文法要素・語彙などの地理的分布にもとづいて言語の変遷を考察する歴史言語学の一分野。方言地理学とも呼ぶ。 (ja)
- A geografia da linguagem ou geolinguística é o ramo da geografia humana que estuda a distribuição geográfica da(s) língua(s) ou de seus elementos constituintes. A geografia linguística também pode se referir a estudos de como as pessoas falam sobre a paisagem. Por exemplo, a toponímia é o estudo de nomes de lugares. A etnoecologia da paisagem, também conhecida como etnofisiografia, é o estudo das ontologias da paisagem e como elas são expressas na linguagem. Existem dois campos principais de estudo dentro da geografia da linguagem: 1.
* geografia das línguas, que trata da distribuição através da história e do espaço das línguas, e/ou está preocupado com 'a análise dos padrões de distribuição e estruturas espaciais das línguas em contato'. 2.
* sendo a geolinguística, quando usada como uma subdisciplina da geografia, o estudo dos 'processos políticos, econômicos e culturais que afetam o status e a distribuição das línguas'. Quando percebida como uma subdisciplina da linguística que incorpora a linguística de contato, uma definição que aparece tem sido 'o estudo de línguas e dialetos em contato e em conflito com várias tendências contemporâneas sociais, econômicas, ideológicas, políticas e outras uma localização geográfica particular e em escala planetária'. Vários outros termos e subdisciplinas foram sugeridos, mas nenhum ganhou muita popularidade, incluindo:
* geografia linguística, que lida com variações linguísticas regionais dentro das línguas, também chamada de geografia dialetal, que alguns consideram uma subdivisão da geolinguística
* uma divisão dentro do exame da geografia linguística separando os estudos da mudança ao longo do tempo e do espaço; Muitos estudos no que hoje é chamado de linguística de contato pesquisaram o efeito do contato linguístico, como as línguas ou dialetos (variedades) dos povos interagiram. Essa expansão territorial de grupos linguísticos geralmente resultou na sobreposição de línguas em áreas de fala existentes, em vez da substituição de uma língua por outra. Por exemplo, após a conquista normanda da Inglaterra, o francês antigo tornou-se a língua da aristocracia, mas o inglês médio permaneceu a língua da maioria da população. (pt)
- Лингвистическая география — раздел лингвистики, изучающий вопросы территориального размещения языков и распространения языковых явлений. Изучает географии языковых явлений (так наз. изоглоссы) различного уровня. Многофункциональна, является как одним из разделов общей лингвистики, так и более частных и диалектологии. Основная задача лингвистической географии — составление подробных . (ru)
- Geografia językowa, geografia lingwistyczna – nauka zajmująca się przestrzennym rozmieszczeniem języków, ich odmian, zgrupowań lub pojedynczych cech językowych. W wyniku badań geografii językowej powstają mapy i atlasy językowe, o zasięgu regionalnym, narodowym lub szerszym. Za założycieli geografii językowej uchodzą Jules Gilliéron i Georg Wenker. Geografia językowa korzysta nie tylko z osiągnięć badań geograficznych i lingwistycznych, ale także demograficznych, etnograficznych, antropologicznych, historycznych czy socjologicznych. Niektóre szkoły językoznawcze w podobnym znaczeniu stosują termin „lingwistyka arealna”. W kontekście badań zróżnicowania geograficznego poszczególnych języków mówi się zwykle o dialektologii, lingwistyka arealna obejmuje zaś badania przeprowadzane na gruncie wielu języków. (pl)
- Språkgeografi (även kallad geolingvistik) är en i början av 1900-talet utvecklad språkvetenskaplig metod. Språkgeografin använder som sitt viktigaste material språkliga kartor över större eller mindre områden, på vilka kartor ett ord eller en sats på ett flertal punkter anges i den form, under vilken de där uppträder. Ju större området för kartläggningen är, ju tätare de undersökta punkterna och ju talrikare de var på sitt kartblad förtecknade språkföreteelserna är, desto rikare blir möjligheterna till språkvetenskapliga slutsatser. Dessa slutsatser kan röra ljudläran, formläran, ordförrådet eller syntaxen. Av formernas fördelning över det undersökta området samt genom jämförelse dem emellan och under anlitande av på historisk väg vunna kunskaper rörande det äldre språket på olika håll kan man sluta sig till den språkliga utvecklingsgången i olika hänseenden, och man har på detta sätt kommit till resultat av utomordentlig betydelse. Dessa resultat rör till stor del enskilda fall av större eller mindre räckvidd, men är också ofta av principiell innebörd. Exempelvis har man konstaterat, att ordens vandring från en ort till en annan, även i fråga om mycket vanliga begrepp, spelat en vida större roll, än man förut antagit, så att det autoktona språkelementet på en ort är vida mindre, än man skulle kunna tro. Detta nödvändiggjorde en omläggning i metoden för dialektmonografier, sådana de förut hade varit vanliga, i så måtto, att det använda materialet måste sovras med vida större kritik, än dittills varit fallet, och ses i förhållande till ett större områdes talformer. Rörande orsakerna till vissa ords död och ersättande med andra ledde språkgeografin till mycket betydelsefulla resultat. Särskilt har homonymin samt en till följd av ljudförändringarna alltför stark reduktion framstått såsom destruktiva för ordens existens. Språkgeografin kastar vidare klarhet över vissa centrala måls – särskilt riksspråkets – utbredning på de lokala målens bekostnad och skänker möjlighet att med noggrannhet visa gången av denna spridning. I stort sett kan språkgeografin sägas tillämpa den jämförande språkforskningens traditionella metod, men under med avseende på materialet ojämförligt gynnsammare villkor, som möjliggör en hög grad av fulländning i undersökningsmetoden och säkerhet i dess resultat. Även om lingvistisk kartläggning av här ifrågavarande art inte förut var okänd, måste dock Jules Gilliéron sägas vara grundläggaren av den språkgeografiska forskningsmetoden. Det av honom och, vad upptagandet av språkproven angår, Edmond Edmont utarbetade monumentala verket L'Atlas linguistique de la France (1900–1912), med nära 2 000 kartblad, vart och ett återgivande en språklig enhet (ett ord eller en sats), sådan den uppträder på 639 ungefär på lika avstånd från varandra belägna orter inom det franska språkområdet, är utan tvivel ett av de mest epokgörande arbetena inom den romanska filologin. Efter dess mönster eller såsom dess frukter såg ett stort antal viktiga arbeten dagen. (sv)
- 地理語言學（英語：language geography），又称语言地理学（linguistic geography、geolinguistics）、方言地理学（dialect geography）是人文地理學的一个分支，是研究地理与人類語言之间的相关与变化的学问。 方言地理学在以前就是方言学，后来方言学增设了，因此原来的方言学改为方言地理学。 方言地理学主要研究一种语言的方言在不同地区分布的情况，研究语言的地理特征。 (zh)
- Лінгвістична географія — розділ діалектології, який на основі методу картографування мовних явищ вивчає їх територіальне поширення. Лінгвістичне картографування є способом не лише наочного подання мовних фактів, а й їх зіставлення та осмислення. Така карта, виявляючи відповідники того чи того мовного явища в різних говорах, допомагає з'ясувати походження і час його виникнення, що неможливо зробити іншими методами. Карта відображає різні етапи розвитку й змін мовного явища в просторі. Лінгвистичне картографування дає змогу розв'язати і ряд таких важливих питань, як закономірності й основні тенденції розвитку національної мови, виявлення діалективні основи літературної мови, її взаємозв'язків з говорами на різних історичних етапах. Необхідність у лінгвістичних картах постала перед ученими різних країн ще в 19 ст. У 1851 Срезневський у «Замітках про матеріали для географії російської мови» писав «про першу насущну потребу цієї науки — складання мовної карти». Картографування ж мовних явищ започатковане в Західній Європі в 2-й половині 19 ст. німецькім вченим Г. Венкером підготовкою атласу Рейнської провінції. У 1902—1910 був опублікований 12-томний «Лінгвістичний атлас Франції» Ж. Жільєрона й Е. Едмона, після чого одним з основних напрямів досліджень національних мов стає укладання лінгвістичних атласів. Більшість з них з'явилася у 2-й половині 20 ст. За способом опрацювання і відображення на картах матеріалу визначилися різні школи лінгвістичної географії. Це передусім романська школа, основоположною працею якої став згаданий атлас французької мови. За його принципом, в основу картографування береться окремо слово, яке наноситься на карту в записі фонетичною транскрипцією. Так побудовані атласи інших романських мов. Німецька школа лінгвістичної географії характеризується застосуванням різних умовних знаків — лінійних і фігурних (різноколірних). Принципи цієї школи застосовано в ряді атласів європейських мов, у тому числі слов'янських, зокрема в «Малому атласі польської мови» (1957—1968). Російська школа лінгвістичної географії, продовжуючи значною мірою традиції німецької школи, виробила свою теорію, принципи й способи картографування. Розвиток її пов'язаний головним чином з працями Р. Аванесова та його послідовників. В атласі російської мови (1957 опубл. «Атлас русских народных говоров центральних областей к востоку от Москвы»; 1986 — «Диалектологический атлас русского языка, в. 1. Фонетика»; 1989 — «Диалектологический атлас русского языка, в. 2. Морфология») основними засобами картографування є одно- й багатоколірні геометричні фігури з різним їх заповненням, кольорові штрихування, площини та ізоглоси. Картографуються мовні явища як елементи системи мови на основі великої кількості слів-репрезентантів. Теоретичні засади російської лінгвістичної географії узагальнено в книжці «Питання теорії лінгвістичної географії» (1962). Українська лінгвістична географія починається від перших класифікацій українських говорів і складання діалектологичних карт. Уже в праці «Наріччя, піднаріччя й говори Південної Росії в зв'язку з наріччями Галичини» К. Михальчука (1877) наведено першу класифікаційну карту української мови. З кінця 20-х рр. 20 ст. з'являються праці, у яких робляться спроби дослідити українські говори лінгвогеографічним методом (П. Бузука, І. Панькевича, К. Дейни та ін.). Визначаються ареали як окремих діалистичних елементів, так і діалистичних утворень, починається картографування окремих діалистичних рис у межах певних територій. Створений «Атлас української мови» (опубл. т. 1 — 2, 1984—1988) відбиває діалистичну диференціацію української мови 50 — 70-х рр. 20 ст., окреслює межі поширення одиниць діалистичного членування, співвідношення у структурі говорів літературно-нормативних і регіональних елементів. Регіональні (обласні) атласи, орієнтуючись переважно на загальномовні, поглиблюють і доповнюють останні. Багато діалистичних рис функціонують на порівняно невеликій території, а тому в загальномовому атласі недостатньо або взагалі не відбиті. Регіональні атласи з густішою мережею обстежених пунктів відбивають їх значно повніше. В останньому десятилітті 20 ст. розпочався якісно новий етап розвитку лінгвістичної географії: виникла ідея створити атлас, який би виявив міжмовні й діалистичні ізоглоси, що суттєво для пізнання історичного розвитку споріднених мов, їхньої територіальної диференціації. Таким є «Общеславянский лингвистический атлас» (Серия фонетико-грамматическая, в. 1, 1988; в. 2а, 2б, 1990; в. 3, 1994; Серия лексико-словообразовательная, в. 1, 1988). Розпочато видання «Atlas Linguarum Europae» («Лінгвістичний атлас Європи»; b. 1, 1983; b. 2, 1986), об'єктом картографування якого є віддалено споріднені й неспоріднені мови Європи, та «Общекарпатского диалектологического атласа» (в. 1, 1989), де таким об'єктом є генетично ближчі й віддалені мови регіону Карпат і суміжних територій; у цих атласах представлена й українська мова. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La geografia lingüística és una disciplina que estudia les relacions entre els idiomes i l'espai. Pertany a la geografia humana però està fortament emparentada amb la sociolingüística. Analitza la distribució de llengües en territori, els assumptes polítics que les influeixen, els dialectes i varietats locals o el contacte entre idiomes en una mateixa zona. (ca)
- Areálová lingvistika neboli jazykový zeměpis je jazykovědná disciplína, která se zabývá vztahy (podobnostmi, odlišnostmi, vzájemným vlivem a vztahy) mezi jazyky nebo jazykovými (např. dialekty) v prostoru. (cs)
- Die Sprachgeographie (auch Dialektgeographie, Geolinguistik oder Areallinguistik, von lateinisch arealis‚ ein Verbreitungsgebiet betreffend) verbindet als Teilgebiet der Dialektologie die Sprachwissenschaft mit der Geographie, und untersucht sprachliche Erscheinungsformen unter dem Aspekt ihrer geographischen Verbreitung. Im Mittelpunkt der Forschungen stehen phonetisch-phonologische, morphologische und lexikalische Fragen. Als Grundlage dienen Sammlungen mündlicher und schriftlicher Erhebungen und frei gesprochener Texte; die Forschungsergebnisse werden in Sprachatlanten in Form von Karten dargestellt, in denen das dialektale Profil einer Anzahl von Erhebungsorten dargestellt ist. Berücksichtigt werden historische, kulturelle, soziale, sowie auch in der Sprache selbst enthaltene Faktoren. (de)
- Geografi bahasa adalah cabang geografi manusia dan sosiolinguistik yang mempelajari distribusi geografis dari bahasa atau unsur-unsur penyusunnya. Ada dua bidang utama geografi bahasa, yaitu geografi bahasa dan geografi linguistik. Geografi bahasa mencakup distribusi sepanjang sejarah dan lokasi bahasa, sedangkan geografi linguistik mencakup variasi linguistik regional dalam bahasa.
* l
*
* s (in)
- La geografia linguistica, o geolinguistica (ma anche linguistica spaziale o linguistica areale - più raro neolinguistica; cfr. Enciclopedia Treccani), è una corrente della linguistica che si occupa di studiare l'estensione nello spazio dei fenomeni linguistici, di ordine fonetico, morfosintattico, lessicale, e la loro distribuzione geografica. Suo importante esponente fu l'italiano Matteo Bartoli. (it)
- 언어지리학(言語地理學)은 한 언어 안의 방언적 변이나 친근한 언어들 사이의 변이를 지도 위에 표시함으로써, 각 변의 동태적 관계를 지리적, 사회적, 문화적 측면에서 파악하려는 언어학의 한 분야이다. 방언지리학이라고도 한다. (ko)
- 言語地理学（げんごちりがく、英：linguistic geography）は、音声・文法要素・語彙などの地理的分布にもとづいて言語の変遷を考察する歴史言語学の一分野。方言地理学とも呼ぶ。 (ja)
- Лингвистическая география — раздел лингвистики, изучающий вопросы территориального размещения языков и распространения языковых явлений. Изучает географии языковых явлений (так наз. изоглоссы) различного уровня. Многофункциональна, является как одним из разделов общей лингвистики, так и более частных и диалектологии. Основная задача лингвистической географии — составление подробных . (ru)
- 地理語言學（英語：language geography），又称语言地理学（linguistic geography、geolinguistics）、方言地理学（dialect geography）是人文地理學的一个分支，是研究地理与人類語言之间的相关与变化的学问。 方言地理学在以前就是方言学，后来方言学增设了，因此原来的方言学改为方言地理学。 方言地理学主要研究一种语言的方言在不同地区分布的情况，研究语言的地理特征。 (zh)
- الجغرافيا اللغوية هي فرع من فروع الجغرافيا البشرية التي تدرس التوزيع الجغرافي للغة وعناصرها المكونة لها. وهناك مجالان رئيسيان لدراسة جغرافيا اللغة: 1.
* جغرافيا اللغات، التي تدرس اللغة عبر التاريخ، وتهتم «بتحليل أنماط التوزيع والتركيبات المكانية للغات». 2.
* ويدرس علم اللغة الجيولوجي، عند استخدامه كمجال فرعي للجغرافيا، "العمليات السياسية والاقتصادية والثقافية التي تؤثر على حالة اللغات وتوزيعها. عندما يُنظر إليه على أنه فرع فرعي من علم اللغة، وأحد التعريفات الأخرى هي "دراسة اللغات واللهجات المترابطة مع مختلف الاتجاهات المجتمعية والاقتصادية والأيديولوجية والسياسية وغيرها من الاتجاهات المعاصرة فيما يتعلق موقع جغرافي معين". (ar)
- Lingvogeografio estas la subfako de homa geografio kiu studas la geografian distribuon de lingvo(j) aŭ ĝiaj konsistigaj elementoj. La (inter)lingvisto esploris la signifoŝanĝojn en individuaj vortoj kaj montris la gravecon studi tiucele la geografian distribuadon de vortoj. Tio poste kontribuis al la studado de lingvogeografio. La ĉefa tasko de lingvogeografio estas kompili detalajn lingvajn mapojn . El tio rezultas du ĉefaj studokampoj ene de la lingvogeografio: Diversaj aliaj terminoj kaj subdisciplinoj estis proponitaj, sed neniu akiris multe da aprobo, inklude de : (eo)
- La geografía lingüística o Geolingüística, es una metodología de estudio, una manera de operar, surgida en el entorno de la Dialectología a finales del siglo XIX. Se ocupa de estudiar cómo van cambiando las formas lingüísticas a través del espacio, y lo hace desde el punto de vista fonético, léxico, morfosintáctico, etimológico y, además, tiene en cuenta las motivaciones de cada hablante. Esta metodología considera la lengua como un organismo vivo, recogiendo y ordenando grandes cantidades de información sobre cómo se habla en una determinada zona y momento. Toda esta información generalmente se vierte luego en los llamados atlas lingüísticos. (es)
- Language geography is the branch of human geography that studies the geographic distribution of language(s) or its constituent elements. Linguistic geography can also refer to studies of how people talk about the landscape. For example, toponymy is the study of place names. Landscape ethnoecology, also known as ethnophysiography, is the study of landscape ontologies and how they are expressed in language. There are two principal fields of study within the geography of language: Various other terms and subdisciplines have been suggested, but none gained much currency, including: (en)
- Geografia językowa, geografia lingwistyczna – nauka zajmująca się przestrzennym rozmieszczeniem języków, ich odmian, zgrupowań lub pojedynczych cech językowych. W wyniku badań geografii językowej powstają mapy i atlasy językowe, o zasięgu regionalnym, narodowym lub szerszym. Za założycieli geografii językowej uchodzą Jules Gilliéron i Georg Wenker. Geografia językowa korzysta nie tylko z osiągnięć badań geograficznych i lingwistycznych, ale także demograficznych, etnograficznych, antropologicznych, historycznych czy socjologicznych. (pl)
- A geografia da linguagem ou geolinguística é o ramo da geografia humana que estuda a distribuição geográfica da(s) língua(s) ou de seus elementos constituintes. A geografia linguística também pode se referir a estudos de como as pessoas falam sobre a paisagem. Por exemplo, a toponímia é o estudo de nomes de lugares. A etnoecologia da paisagem, também conhecida como etnofisiografia, é o estudo das ontologias da paisagem e como elas são expressas na linguagem. Existem dois campos principais de estudo dentro da geografia da linguagem: (pt)
- Språkgeografi (även kallad geolingvistik) är en i början av 1900-talet utvecklad språkvetenskaplig metod. Språkgeografin använder som sitt viktigaste material språkliga kartor över större eller mindre områden, på vilka kartor ett ord eller en sats på ett flertal punkter anges i den form, under vilken de där uppträder. Ju större området för kartläggningen är, ju tätare de undersökta punkterna och ju talrikare de var på sitt kartblad förtecknade språkföreteelserna är, desto rikare blir möjligheterna till språkvetenskapliga slutsatser. Dessa slutsatser kan röra ljudläran, formläran, ordförrådet eller syntaxen. Av formernas fördelning över det undersökta området samt genom jämförelse dem emellan och under anlitande av på historisk väg vunna kunskaper rörande det äldre språket på olika håll kan (sv)
- Лінгвістична географія — розділ діалектології, який на основі методу картографування мовних явищ вивчає їх територіальне поширення. Лінгвістичне картографування є способом не лише наочного подання мовних фактів, а й їх зіставлення та осмислення. Така карта, виявляючи відповідники того чи того мовного явища в різних говорах, допомагає з'ясувати походження і час його виникнення, що неможливо зробити іншими методами. (uk)
|
