| dbo:abstract
|
- الاستحسان أداة لاستنباط الأحكام الشرعية عند غياب النصوص وعجز ما يسبقها من أدوات وقد توسع فيه الأحناف وغيرهم وعدوه مصدراً من مصادر التشريع بعد الوحيين والقياس والإجماع. والاستحسان جاء من الحسن، وبذلك فإن الفقيه الذي يرى في الاستحسان مصدراً يعول على حسن وقبح المسألة فيحكم بحرمتها أو كراهتها. ومن عارض الاستحسان من الأصوليين والفقهاء كثر وربما كانوا أكثر من مؤيديه، وحجتهم أن الاستحسان من أعمال العقل وربما خضع للهوى وكان نسبياً، فما يعده البعض قبيحاً عده آخرون غير قبيح. (ar)
- Istiḥsan (Arabic: اِسْتِحْسَان) is an Arabic term for juristic discretion. In its literal sense it means "to consider something good". Muslim scholars may use it to express their preference for particular judgements in Islamic law over other possibilities. It is one of the principles of legal thought underlying scholarly interpretation or ijtihad. A number of disputes existed amongst the classical jurists over this principle with the Hanafi school of jurisprudencete and its jurists (fuqahah) adopting this as a secondary source. It is not the same thing as istislah, which plays a prominent part in other schools, including Maliki school, or istihlal, which is a derisive term for deeming something forbidden as permissible. (en)
- Istiḥsan (arabe :اِسْتِحْسَان) est un terme arabe de droit musulman que l'on traduit par principe de préférence. Dans son sens littéral, cela signifie « considérer quelque chose de bien ». Les savants musulmans peuvent l'utiliser pour exprimer leur préférence pour des jugements particuliers de la loi islamique sur d'autres possibilités. C'est l'un des principes de la pensée juridique sous-jacents à l'interprétation savante ou ijtihad. Un certain nombre de différends existaient parmi les juristes classiques à propos de ce principe, les juristes hanafites l'adoptant comme source secondaire. Les partisans contemporains des mouvements libéraux au sein de l'islam ont utilisé l'istihsan et l'idée similaire d' istislah (arabe pour "juger approprié") comme principes éthiques pour favoriser les interprétations féministes et réformistes du Coran et de la Sunna, cherchant ainsi à réformer la loi islamique. (fr)
- Istihsan (bahasa Arab: استحسان) adalah kecenderungan seseorang pada sesuatu karena menganggapnya lebih baik, dan ini bisa bersifat lahiriah (hissiy) ataupun maknawiah; meskipun hal itu dianggap tidak baik oleh orang lain. atau dapat diartikan dengan penangguhan hukum seseorang mujtahid dari hukum yang jelas (Alquran, sunnah, ijmak, dan qiyas) ke hukum yang samar-samar (qiyas khafi, dll) karena kondisi atau keadaan darurat atau adat istiadat. (in)
- L'Istihsan (استحسان) è un termine arabo per la "preferenza" giuridica. Nel suo senso letterale del termine significa "considerare valido qualcosa". Gli studiosi musulmani possono utilizzarlo per esprimere la propria preferenza riguardo a particolari decisioni della legge Islamica in altre possibilità. Si tratta di uno dei principi del pensiero giuridico riguardante la personale interpretazione, altrimenti detta Ijtihad. Tra i giuristi classici esistevano, con i giuristi hanafiti, un certo numero di controversie su questo principio riguardo all'adozione di questo come una fonte secondaria. I fautori moderni dei movimenti liberali all'interno dell'Islam hanno usato l'istihsan e l'idea simile dell'istislah (in arabo "ritenere adeguato"), come dei principi etici per favorire le interpretazioni femministe e riformiste del Corano e della Sunna, cercando in tal modo di riformare la legge islamica. (it)
- Istihsan (arab. استحسان) – zasada w prawie muzułmańskim polegająca na tym, że przy wyroku sędziowie kierują się dobrem pojedynczego muzułmanina, podkreślając w ten sposób jego wolność. Zasadą tą kierują się zwolennicy szkoły hanafickiej. W opozycji do zasady istihsan stoi istislah, zgodnie z którą wyroki należy wydawać z korzyścią dla wspólnoty a nie jednostki. Zasada ta przestrzegana jest przez przedstawicieli szkoły malikickiej. (pl)
- Истихса́н (араб. استحسان — предпочтение, предпочтительное решение) — в фикхе — вынесение религиозного постановления, ведущего к отказу от решения по аналогии. В широком смысле, истихсан — это предпочтение в сторону удобства, легкости, как об этом говорится в кораническом аяте: Для предписанного поста – месяц Рамадан. Он дорог Аллаху. В этот месяц был ниспослан Священный Коран с ясными знамениями и айатами, ведущими к благу, как руководство для всех людей и как разъяснение прямого пути, отделяющего истину от лжи. Кто из вас в этот месяц находится дома, тот в продолжение его должен соблюдать пост; а тот, кто болен или находится в пути, может поститься столько же дней в другое время. Аллах не хочет для вас затруднения, а хочет облегчения, чтобы вы полностью выдержали пост и славили Аллаха за то, что Он направил вас прямым путём. Может быть, вы будете благодарны! — 2:185 (Аль-Азхар) Подобная практика была введена в обиход имамом Абу Ханифой и его последователями (Абу Юсуф, Мухаммад аш-Шайбани и др.), хотя этот принцип существовал и до них. Истихсан был введен в обиход имамом как метод исправления решений, принятых на основании кияса, оказавшихся по каким-либо обстоятельствам нецелесообразными или наносящими вред. В этом случае религиозное постановление выносится на основании предпочтения муджтахида, которое больше подходит для данной ситуации. Истихсан применяется и тогда, когда кияс вступает в противоречие с каноническим текстом, с единогласным решением исламских богословов (иджма) или обычаем (урф). Решение истихсана не является прецедентом, и он может применяться однократно. Истихсан получил широкое применение только в ханафитском мазхабе. Большинство мусульманских богословов отвергали истихсан, а в маликитском и шафиитском мазхабах её функцию выполняет истислах (Масалих аль-Мурсала — «независимые полезные действия»). (ru)
- 伊斯提哈桑，又译“优选”，是逊尼派伊斯兰教法学中的一种立法原则，指在有更强的证据时放弃以前判例作出的新裁决，但没有古兰经和圣训作为文本基础。该立法原则被哈乃斐学派承认。 (zh)
- Істихсан (араб. استحسان, "перевага") — термін фікху, судження, що веде до відмови від формально правильного, але недоцільного у даній ситуації рішення за аналогією (кияс) Істихсан був введений Абу Ханіфою († 767) як метод впровадження рішень, прийнятих на основі киясу, але таких, що виявились через певні обставини неприйнятними. Істихсан застосовується, коли завдяки досвіду вдається з’ясувати, що формально правильне рішення за аналогією (кияс) недоцільне, або шкідливе. Наприклад, у канонічних текстах рекомендовано чистити одяг, перучи його у воді та відтискуючи. Одначе не всяку тканину можна чистити у такий спосіб, тому для деяких типів тканин застосовуються інші способи очистки.Істихсан застосовується також тоді, коли кияс суперечить канонічному тексту. Нарешті, істихсан застосовується, якщо кияс суперечить узгодженому рішенню (іджма) чи звичаю (адат), щоб факіх міг вибрати щось одне для обґрунтування свого рішення. Істихсан може відміняти кияс, щоб знову розглянути питання з залученням інших джерел і аргументів. Застосування істихсану мусить бути так само добре аргументованим, як і застосування киясу.Широке застосування істихсану практикувалося лише ханафітським мазхабом. У Малікітському та шафіїтському мазхабах його функцію, тобто відміну формально правильного, але неприйнятного рішення, виконує істислах (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الاستحسان أداة لاستنباط الأحكام الشرعية عند غياب النصوص وعجز ما يسبقها من أدوات وقد توسع فيه الأحناف وغيرهم وعدوه مصدراً من مصادر التشريع بعد الوحيين والقياس والإجماع. والاستحسان جاء من الحسن، وبذلك فإن الفقيه الذي يرى في الاستحسان مصدراً يعول على حسن وقبح المسألة فيحكم بحرمتها أو كراهتها. ومن عارض الاستحسان من الأصوليين والفقهاء كثر وربما كانوا أكثر من مؤيديه، وحجتهم أن الاستحسان من أعمال العقل وربما خضع للهوى وكان نسبياً، فما يعده البعض قبيحاً عده آخرون غير قبيح. (ar)
- Istihsan (bahasa Arab: استحسان) adalah kecenderungan seseorang pada sesuatu karena menganggapnya lebih baik, dan ini bisa bersifat lahiriah (hissiy) ataupun maknawiah; meskipun hal itu dianggap tidak baik oleh orang lain. atau dapat diartikan dengan penangguhan hukum seseorang mujtahid dari hukum yang jelas (Alquran, sunnah, ijmak, dan qiyas) ke hukum yang samar-samar (qiyas khafi, dll) karena kondisi atau keadaan darurat atau adat istiadat. (in)
- Istihsan (arab. استحسان) – zasada w prawie muzułmańskim polegająca na tym, że przy wyroku sędziowie kierują się dobrem pojedynczego muzułmanina, podkreślając w ten sposób jego wolność. Zasadą tą kierują się zwolennicy szkoły hanafickiej. W opozycji do zasady istihsan stoi istislah, zgodnie z którą wyroki należy wydawać z korzyścią dla wspólnoty a nie jednostki. Zasada ta przestrzegana jest przez przedstawicieli szkoły malikickiej. (pl)
- 伊斯提哈桑，又译“优选”，是逊尼派伊斯兰教法学中的一种立法原则，指在有更强的证据时放弃以前判例作出的新裁决，但没有古兰经和圣训作为文本基础。该立法原则被哈乃斐学派承认。 (zh)
- Istiḥsan (Arabic: اِسْتِحْسَان) is an Arabic term for juristic discretion. In its literal sense it means "to consider something good". Muslim scholars may use it to express their preference for particular judgements in Islamic law over other possibilities. It is one of the principles of legal thought underlying scholarly interpretation or ijtihad. (en)
- Istiḥsan (arabe :اِسْتِحْسَان) est un terme arabe de droit musulman que l'on traduit par principe de préférence. Dans son sens littéral, cela signifie « considérer quelque chose de bien ». Les savants musulmans peuvent l'utiliser pour exprimer leur préférence pour des jugements particuliers de la loi islamique sur d'autres possibilités. C'est l'un des principes de la pensée juridique sous-jacents à l'interprétation savante ou ijtihad. (fr)
- L'Istihsan (استحسان) è un termine arabo per la "preferenza" giuridica. Nel suo senso letterale del termine significa "considerare valido qualcosa". Gli studiosi musulmani possono utilizzarlo per esprimere la propria preferenza riguardo a particolari decisioni della legge Islamica in altre possibilità. Si tratta di uno dei principi del pensiero giuridico riguardante la personale interpretazione, altrimenti detta Ijtihad. (it)
- Истихса́н (араб. استحسان — предпочтение, предпочтительное решение) — в фикхе — вынесение религиозного постановления, ведущего к отказу от решения по аналогии. В широком смысле, истихсан — это предпочтение в сторону удобства, легкости, как об этом говорится в кораническом аяте: — 2:185 (Аль-Азхар) Подобная практика была введена в обиход имамом Абу Ханифой и его последователями (Абу Юсуф, Мухаммад аш-Шайбани и др.), хотя этот принцип существовал и до них. (ru)
- Істихсан (араб. استحسان, "перевага") — термін фікху, судження, що веде до відмови від формально правильного, але недоцільного у даній ситуації рішення за аналогією (кияс) Істихсан був введений Абу Ханіфою († 767) як метод впровадження рішень, прийнятих на основі киясу, але таких, що виявились через певні обставини неприйнятними. Істихсан застосовується, коли завдяки досвіду вдається з’ясувати, що формально правильне рішення за аналогією (кияс) недоцільне, або шкідливе. Наприклад, у канонічних текстах рекомендовано чистити одяг, перучи його у воді та відтискуючи. Одначе не всяку тканину можна чистити у такий спосіб, тому для деяких типів тканин застосовуються інші способи очистки.Істихсан застосовується також тоді, коли кияс суперечить канонічному тексту. Нарешті, істихсан застосовується, (uk)
|
