| dbo:abstract
|
- Heterofonie je primitivní forma vícehlasu. Po většinu skladby zní jednohlas s občasnými vybočeními nebo ozdobami druhého hlasu. V Evropě se vyskytovala ve vokální i vokálně instrumentální hudbě raného středověku. Ve 21. století je heterofonie využívána například v hudbě japonské, či hudbě některých etnik Afriky a jižní Asie. (cs)
- Heterophonie (von altgriechisch ἕτερος héteros, deutsch ‚anders, verschieden‘ und φωνή phonē ‚Klang‘) ist eine Musizierform zwischen Einstimmigkeit und einer ansatzweisen Mehrstimmigkeit. Alle singen bzw. spielen die gleiche Melodie. Die einzelnen Stimmen weichen aber in ihrer jeweiligen improvisatorischen Ausgestaltung und Verzierung mehr oder weniger stark von dieser Hauptmelodie ab. (de)
- Θα μπορούσαμε να ορίσουμε γενικά την ετεροφωνία ως μία τεχνική εμπλουτισμού μιας βασικής μελωδικής ιδέας, όταν αυτή συγχρόνως εκτελείται από πολλούς εκτελεστές, έτσι ώστε αν απομονώσουμε κάθε έναν από τους εκτελεστές θα αναγνωρίσουμε ότι εκτελεί την βασική μελωδική ιδέα, όταν όμως τους ακούμε όλους μαζί, έχουμε την αίσθηση ότι υπάρχουν μεταξύ των μικροδιαφοροποιήσεις και παρ' όλα αυτά συνολικά αισθανόμαστε ότι η βασική μελωδική ιδέα δεσπόζει. Για να κατανοήσουμε την τεχνική αυτή, ας φανταστούμε μία καμπύλη γραμμή τυπωμένη σε ένα χαρτί και η οποία εκπροσωπεί τη βασική μελωδική ιδέα. Αν ζητήσουμε από πέντε ανθρώπους, να ακολουθήσουν πάνω στο χαρτί ο καθένας με ένα μολύβι το ίχνος αυτής της γραμμής, θα πάρουμε 5 μολυβένιες γραμμές, διαφορετικές μεν, που ωστόσο σχηματικά θα συγκλίνουν στην αρχική τυπωμένη γραμμή. Ουσιαστικά, η ετεροφωνία, ως ομαδική μουσική πρακτική ομάδων, είναι αρχαιότερη της μονοφωνίας, υπό την έννοια ότι η ακριβής, η πανομοιότυπη, η ομαδική μονοφωνική εκτέλεση μιας μελωδίας έχει υψηλότερες τεχνικές απαιτήσεις από την ετεροφωνική πρακτική. Υπ' αυτή την έννοια, η μονοφωνία έπεται ιστορικά της πρωτόγονης ετεροφωνίας, ως μία καινοτόμος πρακτική αναζήτησης ή και επίδειξης μιας υψηλής μουσικής πειθαρχίας. Σε πολιτισμούς μουσικά εξελιγμένους, όπως ο αρχαιοελληνικός, η ετεροφωνία είναι τεχνική συνειδητά πλέον διαφοροποιημένη από την μονοφωνία (όχι δηλαδή αποτέλεσμα άτεχνης προσπάθειας για μονοφωνία). Δίνοντας λοιπόν έναν πιο περιεκτικό ορισμό θα λέγαμε ότι ετεροφωνία είναι η τεχνική εκείνη κατά την οποία συνεκφέρονται μικροπαραλλαγές μιας βασικής μελωδικής ιδέας που αφηρημένα δεσπόζει. Ωστόσο αυτο δεν σημαίνει οτι μπορούμε να επιτύχουμε μία μουσικά σωστή και μελωδική ετεροφωνία βασισμένοι στον αυτοσχεδιασμό των φωνών και των μουσικών οργάνων, βασική προϋπόθεση είναι η σωστή εκτέλεση των μουσικών φθόγγων και η τήρηση των κανόνων τησ αρμονίας. Με άλλα λόγια ο μαέστρος θα πρέπει να στηρίζει αλλά οχι να στηρίζεται στον αυτοσχεδιασμό των φωνών ετσι ωστε να αποφύγει την πιθανή παράβαση της μουσικής αρμονίας και αντίστιξης. (el)
- Heterofonio estas formo de aludata plurvoĉeco, kiu lokas inter homofonio kaj , kaj je kiu pluraj instrumentoj samtempe ornamas la gvidan melodion. Du aŭ pli voĉoj tutmemstare kaj spontane deflankiĝas tone kaj ritme de la temo. (eo)
- In music, heterophony is a type of texture characterized by the simultaneous variation of a single melodic line. Such a texture can be regarded as a kind of complex monophony in which there is only one basic melody, but realized at the same time in multiple voices, each of which plays the melody differently, either in a different rhythm or tempo, or with various embellishments and elaborations. The term was initially introduced into systematic musicology to denote a subcategory of polyphonic music, though is now regarded as a textural category in its own right. (en)
- En musique, l’hétérophonie est une manière de jouer simultanément une mélodie et des variations de celle-ci. Une variation peut consister en l'ajout ou la suppression de notes, un simple décalage (avance ou retard léger), ou un changement de rythme ou de tempo. On peut considérer cette technique comme une monodie complexe, c'est-à-dire qu'une mélodie de base est jouée différemment par plusieurs voix. C'est un procédé courant dans la musique traditionnelle, parfois utilisé en musique classique. Nommé ainsi par Platon, il définissait dans la musique antique l'accompagnement des voix par les instruments qui appuyait certaines notes ou doublait la mélodie. (fr)
- Heterofonía etimológicamente deriva de las voces griegas ἕτερος [jéteros] ("otro, diferente") y φωνή [foní] ("sonido, melodía"). En música es un tipo de textura musical caracterizada por la variación simultánea de una sola línea melódica. (es)
- L'eterofonia è una particolare forma di polifonia nella quale più musicisti eseguono contemporaneamente la stessa melodia, uno di loro rispettandone la forma originale e gli altri introducendovi piccole variazioni e ornamentazioni. Tali variazioni possono essere codificate o improvvisate. Si tratta di un procedimento tipico delle civiltà musicali extraeuropee, per esempio quelle est-asiatiche o del mondo arabo, ma già in uso nell'antica Grecia. Il gamelan giavanese e il gagaku giapponese ne sono esempi paradigmatici attuali. (it)
- ヘテロフォニー（heterophony）は、音楽のテクスチュアの一種で、モノフォニーの複雑化したもの。同一の旋律を奏でる様々な奏者や歌手が、任意で別々に動いたり、リズムやテンポを微妙にずらしたりすることで、異なった装飾や音型が生じ、偶発的に瞬間的なポリフォニーを生ずるようになったものをいう。 (ja)
- Meerstemmigheid of heterofonie (uit het Oudgrieks: ἑτεροφωνία: ἕτερος (heteros), anders, verschillend en φωνή (phõnē), klank, geluid, stem) is een van oorsprong muziektheoretische term die gehanteerd wordt om de afwijkingen van de eenstemmigheid (monofonie) van een melodie in verschillende muzikale partijen aan te duiden. Dit betekent dat twee of meer muzikale stemmen (instrumenten of zangstemmen) verschillende tonen produceren. In de culturele sector wordt het begrip meerstemmigheid gebruikt door musea en erfgoedinstellingen om een gewenste multiperspectiviteit aan te duiden; de stem van meerdere mensen. (nl)
- Heterofonia (z gr. héteros – drugi, inny; phoné – dźwięk), – jest rodzajem faktury, która polega na równoczesnym wykonaniu melodii głównej i jej improwizowanej wersji (jednej lub kilku). Technika ta znana jest i stosowana głównie w muzyce ludowej. (pl)
- Heterofonia é um estilo da homofonia na prática do organum primitivo do final do Século IX, na qual uma voz canta a melodia principal e a outra voz segue em moção paralela e simultaneamente a mesma melodia, respeitando o tempo original da melodia da voz principal mas de forma ornamentada (i.e. com intervalos de quarta ou quinta) e hora não ornamentada (ie. duplicando a voz principal). Pode-se haver uma terceira voz, que duplica uma das duas vozes (a principal ou a organalis). Tais variações podem ser notadas ou improvisadas. É o princípio de harmonia, mas ainda sem o movimento de contraponto que caracteriza a polifonia mais tarde. (pt)
- Гетерофо́ния, в некоторых общелексических словарях — гетерофо́ни́я (др.-греч. ἕτερος «другой» и φωνή «звук») в теории музыки — склад многоголосия; суть гетерофонии сводится к тому, что при исполнении одной и той же мелодии несколькими голосами или инструментами в одном или нескольких голосах время от времени возникает ответвление от основного напева. Эти отступления могут определяться особенностями технических возможностей голосов и инструментов, но также могут быть непосредственным проявлением музыкального творчества. Обычно реализация гетерофонии представляет собой сплав индивидуального творчества исполнителей и элементов, закреплённых традицией. К гетерофонии принадлежит, в частности, подголосочный тип многоголосия (см. Голосоведение). Гетерофония изредка встречается в западноевропейской музыке эпохи Средневековья, в традиционной музыке культур Африки, Индии, Индонезии, Океании, Шри-Ланки и др. стран, а также славянских народов. В музыке Индии и Индонезии гетерофония возникает при варьировании мелодии каждым инструментом в соответствии с его техникой и выразительными возможностями (например, музыка для гамелана). В русской народной музыке гетерофония нередко сочетается с приёмами полифонической техники. Теоретически гетерофонию можно рассматривать как изменение и развитие гомофонии в древнегреческом смысле (то есть голосоведения в унисон или в октаву), но в историческом смысле это вряд ли справедливо, так как вероятнее, что гетерофония восходит к более архаическим типам, связанным с естественной речевой интонацией и естественными особенностями человеческого голоса и музыкальных инструментов. (ru)
- Гетерофо́нія (грец. [`ετερός], , інший і грец. [φωνή], звук), склад багатоголосся; сутність гетерофонії зводиться до того, що при виконанні однієї і тієї ж мелодії кількома голосами або інструментами в одному або декількох голосах час від часу виникає відгалуження від основного наспіву. Ці відгалуження можуть визначатися особливостями технічних можливостей голосів та інструментів, але також можуть бути безпосереднім проявом музичної творчості. Зазвичай реалізація гетерофонії являє собою сплав індивідуальної творчості виконавців та елементів, закріплених традицією. Гетерофонія зрідка зустрічається в західноєвропейській музиці епохи Середньовіччя, в традиційній музиці культур Африки, Індії, Індонезії, Океанії, Шрі-Ланки та ін країн, а також слов'янських народів. У музиці Індії та Індонезії гетерофонія виникає при варіюванні мелодії кожним інструментом згідно з його технікою і виразними можливостями (наприклад, музика для гамелану). У російській народній музиці гетерофонія нерідко поєднується з прийомами поліфонічної техніки. Теоретично гетерофонію можна розглядати як зміну і розвиток гомофонії в давньогрецькому сенсі (тобто голосоведения в унісон або в октаву), але в історичному сенсі це навряд чи справедливо, тому що найімовірніше, що гетерофонія сходить до більш архаїчних типів, пов'язаних з природною мовною інтонацією і природними особливостями людського голосу та музичних інструментів. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Heterofonie je primitivní forma vícehlasu. Po většinu skladby zní jednohlas s občasnými vybočeními nebo ozdobami druhého hlasu. V Evropě se vyskytovala ve vokální i vokálně instrumentální hudbě raného středověku. Ve 21. století je heterofonie využívána například v hudbě japonské, či hudbě některých etnik Afriky a jižní Asie. (cs)
- Heterophonie (von altgriechisch ἕτερος héteros, deutsch ‚anders, verschieden‘ und φωνή phonē ‚Klang‘) ist eine Musizierform zwischen Einstimmigkeit und einer ansatzweisen Mehrstimmigkeit. Alle singen bzw. spielen die gleiche Melodie. Die einzelnen Stimmen weichen aber in ihrer jeweiligen improvisatorischen Ausgestaltung und Verzierung mehr oder weniger stark von dieser Hauptmelodie ab. (de)
- Heterofonio estas formo de aludata plurvoĉeco, kiu lokas inter homofonio kaj , kaj je kiu pluraj instrumentoj samtempe ornamas la gvidan melodion. Du aŭ pli voĉoj tutmemstare kaj spontane deflankiĝas tone kaj ritme de la temo. (eo)
- In music, heterophony is a type of texture characterized by the simultaneous variation of a single melodic line. Such a texture can be regarded as a kind of complex monophony in which there is only one basic melody, but realized at the same time in multiple voices, each of which plays the melody differently, either in a different rhythm or tempo, or with various embellishments and elaborations. The term was initially introduced into systematic musicology to denote a subcategory of polyphonic music, though is now regarded as a textural category in its own right. (en)
- Heterofonía etimológicamente deriva de las voces griegas ἕτερος [jéteros] ("otro, diferente") y φωνή [foní] ("sonido, melodía"). En música es un tipo de textura musical caracterizada por la variación simultánea de una sola línea melódica. (es)
- L'eterofonia è una particolare forma di polifonia nella quale più musicisti eseguono contemporaneamente la stessa melodia, uno di loro rispettandone la forma originale e gli altri introducendovi piccole variazioni e ornamentazioni. Tali variazioni possono essere codificate o improvvisate. Si tratta di un procedimento tipico delle civiltà musicali extraeuropee, per esempio quelle est-asiatiche o del mondo arabo, ma già in uso nell'antica Grecia. Il gamelan giavanese e il gagaku giapponese ne sono esempi paradigmatici attuali. (it)
- ヘテロフォニー（heterophony）は、音楽のテクスチュアの一種で、モノフォニーの複雑化したもの。同一の旋律を奏でる様々な奏者や歌手が、任意で別々に動いたり、リズムやテンポを微妙にずらしたりすることで、異なった装飾や音型が生じ、偶発的に瞬間的なポリフォニーを生ずるようになったものをいう。 (ja)
- Heterofonia (z gr. héteros – drugi, inny; phoné – dźwięk), – jest rodzajem faktury, która polega na równoczesnym wykonaniu melodii głównej i jej improwizowanej wersji (jednej lub kilku). Technika ta znana jest i stosowana głównie w muzyce ludowej. (pl)
- Heterofonia é um estilo da homofonia na prática do organum primitivo do final do Século IX, na qual uma voz canta a melodia principal e a outra voz segue em moção paralela e simultaneamente a mesma melodia, respeitando o tempo original da melodia da voz principal mas de forma ornamentada (i.e. com intervalos de quarta ou quinta) e hora não ornamentada (ie. duplicando a voz principal). Pode-se haver uma terceira voz, que duplica uma das duas vozes (a principal ou a organalis). Tais variações podem ser notadas ou improvisadas. É o princípio de harmonia, mas ainda sem o movimento de contraponto que caracteriza a polifonia mais tarde. (pt)
- Θα μπορούσαμε να ορίσουμε γενικά την ετεροφωνία ως μία τεχνική εμπλουτισμού μιας βασικής μελωδικής ιδέας, όταν αυτή συγχρόνως εκτελείται από πολλούς εκτελεστές, έτσι ώστε αν απομονώσουμε κάθε έναν από τους εκτελεστές θα αναγνωρίσουμε ότι εκτελεί την βασική μελωδική ιδέα, όταν όμως τους ακούμε όλους μαζί, έχουμε την αίσθηση ότι υπάρχουν μεταξύ των μικροδιαφοροποιήσεις και παρ' όλα αυτά συνολικά αισθανόμαστε ότι η βασική μελωδική ιδέα δεσπόζει. (el)
- En musique, l’hétérophonie est une manière de jouer simultanément une mélodie et des variations de celle-ci. Une variation peut consister en l'ajout ou la suppression de notes, un simple décalage (avance ou retard léger), ou un changement de rythme ou de tempo. On peut considérer cette technique comme une monodie complexe, c'est-à-dire qu'une mélodie de base est jouée différemment par plusieurs voix. (fr)
- Meerstemmigheid of heterofonie (uit het Oudgrieks: ἑτεροφωνία: ἕτερος (heteros), anders, verschillend en φωνή (phõnē), klank, geluid, stem) is een van oorsprong muziektheoretische term die gehanteerd wordt om de afwijkingen van de eenstemmigheid (monofonie) van een melodie in verschillende muzikale partijen aan te duiden. Dit betekent dat twee of meer muzikale stemmen (instrumenten of zangstemmen) verschillende tonen produceren. (nl)
- Гетерофо́нія (грец. [`ετερός], , інший і грец. [φωνή], звук), склад багатоголосся; сутність гетерофонії зводиться до того, що при виконанні однієї і тієї ж мелодії кількома голосами або інструментами в одному або декількох голосах час від часу виникає відгалуження від основного наспіву. Ці відгалуження можуть визначатися особливостями технічних можливостей голосів та інструментів, але також можуть бути безпосереднім проявом музичної творчості. Зазвичай реалізація гетерофонії являє собою сплав індивідуальної творчості виконавців та елементів, закріплених традицією. (uk)
- Гетерофо́ния, в некоторых общелексических словарях — гетерофо́ни́я (др.-греч. ἕτερος «другой» и φωνή «звук») в теории музыки — склад многоголосия; суть гетерофонии сводится к тому, что при исполнении одной и той же мелодии несколькими голосами или инструментами в одном или нескольких голосах время от времени возникает ответвление от основного напева. Эти отступления могут определяться особенностями технических возможностей голосов и инструментов, но также могут быть непосредственным проявлением музыкального творчества. Обычно реализация гетерофонии представляет собой сплав индивидуального творчества исполнителей и элементов, закреплённых традицией. К гетерофонии принадлежит, в частности, подголосочный тип многоголосия (см. Голосоведение). (ru)
|
