| dbo:abstract
|
- نظرية دي بروغلي-بوم، والمعروفة ايضًا بنظرية الموجة الدليلية أو الميكانيكا البومية أو تفسير بوم، هي أحد تفسيرات ميكانيكا الكم. إضافةً إلى كونها دالة موجية في الوسط بجميع الأشكال الممكنة، تفترض النظرية أيضًا شكلًا محددًا يوجد حتى لو لم يكن مُلاحظًا. يُعطَى التطور خلال زمن التكوين من معادلة شرودنجر. سُميت النظرية نسبة إلى لويس دي بروي (1892-1987) وديفيد بوم (1917-1992). النظرية حتمية وغير محلية بشكل قاطع: تعتمد سرعة أي جسيم على قيمة المعادلة الإرشادية، والتي تعتمد على تكوين النظام المُعطى بدالته الموجية، تعتمد الأخيرة على ظروف نطاق النظام، والتي قد تكون، من حيث المبدأ، الكون بأسره. ينتج عن النظرية شكلية قياسية، شبيهة للديناميكا الحرارية بالنسبة للميكانيكا الكلاسيكية، ما ينتج عنه الشكلية الكمومية القياسية المرتبطة عمومًا بتفسير كوبنهاغن. تُظهر النظرية عدم المحلية مشكلة القياس، والتي تؤول بشكل تقليدي إلى موضوع تفسيرات ميكانيكا الكم في تفسير كوبنهاغن. لا تُعد قاعدة بورن في نظرية بروغلي بوم قانونًا أساسيًا. ولكن، في تلك النظرية، يمكن اعتبار أن للرابط بين كثافة الاحتمال والدالة الموجية حالة الفرضية، والتي تُسمى فرضية الاتزان الكمومي، التي تعتبر مكملة للمبادئ الأساسية الحاكمة للدالة الموجية. تطورت النظرية تاريخيًا في عشرينيات القرن العشرين بفضل دي بروغلي، الذي أُقنع في عام 1927 بترك النظرية على حساب تفسير كوبنهاغن الذي كان سائدًا وقتها. لم يكن ديفيد بوم راضيًا عن الاعتقادات السائدة وقتها، وأعاد اكتشاف موجة بروغلي الدليلية في 1952. لم تلقى اقتراحات بوم رواجًا كبيرًا لأسباب لا ترتبط بمحتواها، بل بانتماءات بوم الشيوعية في شبابه. اعتُبرت نظرية دي بروغلي-بوم غير مقبولة من معظم واضعي النظريات، في الغالب بسبب افتراضها الكمومية غير الموضعية. وُضعت مبرهنة بيل في 1964 استنادًا على ما اكتشفه بيل في عمل ديفيد بوم وما تلاه من تساؤل عما إذا كان بالإمكان استبعاد الجزء الخاص بالكمومية غير الموضعية في النظرية. منذ التسعينيات، ظهر اهتمام متجدد بصياغة امتدادات لنظرية بروغلي-بوم، ومحاولة توفيقها مع النسبية الخاصة ونظرية الحقل الكمومي، بجانب بعض الخصائص مثل الهندسات المكانية المنحنية أو الدورانية. يُقسّم مقال إزالة الترابط الكمومي الموجود على موسوعة ستانفورد للفلسفة «مناهج ميكانيكا الكم» إلى خمسة مجموعات، واحدة منها هي نظريات الموجة الدليلية (والأخرى هي تفسير كوبنهاغن ونظريات الانهيار الشيئي وتفسير العوالم المتعددة والتفسيرات المشروطة). توجد العديد من الصيغ الرياضية المكافئة للنظرية، والتي تُعرف بالعديد من الأسماء. لنظرية دي بروغلي تشابه عياني يسمى موجة فاراداي. (ar)
- The de Broglie–Bohm theory, also known as the pilot wave theory, Bohmian mechanics, Bohm's interpretation, and the causal interpretation, is an interpretation of quantum mechanics. In addition to the wavefunction, it also postulates an actual configuration of particles exists even when unobserved. The evolution over time of the configuration of all particles is defined by a . The evolution of the wave function over time is given by the Schrödinger equation. The theory is named after Louis de Broglie (1892–1987) and David Bohm (1917–1992). The theory is deterministic and explicitly nonlocal: the velocity of any one particle depends on the value of the guiding equation, which depends on the configuration of all the particles under consideration. Measurements are a particular case of quantum processes described by the theory and yields the standard quantum predictions generally associated with the Copenhagen interpretation. The theory does not have a "measurement problem", due to the fact that the particles have a definite configuration at all times. The Born rule in de Broglie–Bohm theory is not a basic law. Rather, in this theory, the link between the probability density and the wave function has the status of a hypothesis, called the "quantum equilibrium hypothesis", which is additional to the basic principles governing the wave function. The theory was historically developed in the 1920s by de Broglie, who, in 1927, was persuaded to abandon it in favour of the then-mainstream Copenhagen interpretation. David Bohm, dissatisfied with the prevailing orthodoxy, rediscovered de Broglie's pilot-wave theory in 1952. Bohm's suggestions were not then widely received, partly due to reasons unrelated to their content, such as Bohm's youthful communist affiliations. The de Broglie–Bohm theory was widely deemed unacceptable by mainstream theorists, mostly because of its explicit non-locality. On the theory, John Stewart Bell, author of the 1964 Bell's theorem wrote in 1982: Bohm showed explicitly how parameters could indeed be introduced, into nonrelativistic wave mechanics, with the help of which the indeterministic description could be transformed into a deterministic one. More importantly, in my opinion, the subjectivity of the orthodox version, the necessary reference to the “observer”, could be eliminated. ... But why then had Born not told me of this “pilot wave”? If only to point out what was wrong with it? Why did von Neumann not consider it? More extraordinarily, why did people go on producing “impossibility” proofs, after 1952, and as recently as 1978?... Why is the pilot wave picture ignored in text books? Should it not be taught, not as the only way, but as an antidote to the prevailing complacency? To show us that vagueness, subjectivity, and indeterminism, are not forced on us by experimental facts, but by deliberate theoretical choice? Since the 1990s, there has been renewed interest in formulating extensions to de Broglie–Bohm theory, attempting to reconcile it with special relativity and quantum field theory, besides other features such as spin or curved spatial geometries. The Stanford Encyclopedia of Philosophy article on quantum decoherence groups "approaches to quantum mechanics" into five groups, of which "pilot-wave theories" are one (the others are the Copenhagen interpretation, objective collapse theories, many-worlds interpretations and modal interpretations). There are several equivalent of the theory, and it is known by a number of . The de Broglie wave has a macroscopic analogy termed Faraday wave. (en)
- Die De-Broglie-Bohm-Theorie oder auch bohmsche Mechanik ist – je nach Definition der Begriffe – eine spezifische Auffassung der Quantenmechanik und ihrer Interpretation bzw. ein alternativer Formalismus der Quantenmechanik. Sie reproduziert alle Vorhersagen der (nichtrelativistischen) Quantenmechanik, hat aber, als Interpretation aufgefasst, ein von der Kopenhagener Deutung radikal abweichendes Wirklichkeitsverständnis zur Grundlage. Die bohmsche Mechanik ist eine deterministische Theorie und erlaubt eine einfache Lösung der Erklärung des Messproblems der Quantenmechanik, d. h., der Akt der Messung bzw. Beobachtung spielt in der De-Broglie-Bohm-Theorie keine ausgezeichnete Rolle (zum Messproblem siehe auch Schrödingers Katze). Wie bei den meisten Interpretationen der Quantenmechanik besteht keine Möglichkeit, hinsichtlich der Voraussagen experimentell zwischen der bohmschen Mechanik und der üblichen Quantenmechanik zu unterscheiden, d. h., bohmsche Mechanik und Quantenmechanik treffen in allen experimentell überprüfbaren Situationen dieselben Vorhersagen. Da mit der bohmschen Mechanik explizit die Auffassung von Quanten-Nichtlokalität und Quantenverschränkung vertreten wurde (von Einstein „spukhafte Fernwirkung“ genannt), hatte sie später vor allem John S. Bell aufgegriffen. Die De-Broglie-Bohm-Theorie spielt aufgrund des darin vertretenen Wirklichkeitsverständnisses (abseits vom Welle-Teilchen-Dualismus) in den Debatten um die Deutung von Quantenphänomenen eine untergeordnete Rolle. (de)
- La interpretación de Bohm (también llamada teoría de la "onda piloto" o interpretación causal) es una interpretación de la teoría cuántica postulada por David Bohm en 1952 como una extensión de la onda guía de Louis de Broglie de 1927. Consecuentemente es llamada a veces teoría de Broglie-Bohm. La teoría tiene varias posibles y ha sido presentada bajo diferentes . (es)
- La Théorie de De Broglie-Bohm (abrégée « deBB »), ou mécanique bohmienne, est une interprétation de la mécanique quantique. Elle a été formulée en 1952 par le physicien David Bohm. Il s'agit d'un développement de la théorie de l'onde pilote imaginée par Louis de Broglie en 1927. Elle est aussi connue sous les noms d'interprétation ontologique et d'interprétation causale. La théorie de Bohm est parfois considérée comme la théorie quantique à variables cachées de référence, même si cette dénomination est rejetée par l'ensemble des physiciens bohmiens, dont John Stewart Bell et d'autres physiciens et philosophes, car ils considèrent que les « variables cachées » ne sont pas vraiment cachées dans cette théorie. Elle entend donner une vision réaliste et déterministe de la mécanique quantique, en opposition à l'interprétation de Copenhague. (fr)
- 물리학의 양자역학의 해석 방법 중의 하나로 양자역학의 해석방법에서 주류적인 코펜하겐 해석 이외의 해석방법 중의 하나이다. 봄 해석의 다른 이름으로는 파일럿 파동 이론, 봄 역학, 드 브로이-봄 이론, 인과률적 해석 등이 있다. 봄 해석에서는 여러 가지 가능한 상태를 나타내는 파동함수 이외에 관측되지 않는 상태에서도 존재하는 실재의 상태(configuration)를 가정한다. 이 상태(즉, 모든 입자의 위치 또는 모든 장의 상태)의 시간에 따른 변화는 가이드 함수(guiding function)를 통하여 파동함수로 정의된다. 파동함수의 시간에 따른 변화는 슈뢰딩거 방정식으로 주어진다. 드 브로이-봄 이론은 루이 드 브로이(1892-1987)과 데이비드 봄(1917-1992)의 이름을 따서 명명되었다. 이 이론은 결정론적이고 비국소적이다. 어느 한 입자의 속도는 가이드 함수의 값에 의하여 결정되는데, 이는 파동함수에 의하여 주어지는 계의 상태에 의존한다. 또한 파동함수는 원칙적으로 우주전체에 해당하는 계의 경계 조건에 의하여 결정된다. (ko)
- ボーム解釈（ボームかいしゃく）とは、1952年にアメリカ合衆国生まれの物理学者デヴィッド・ボームによって提案された量子力学の解釈であり、非局所実在論のひとつである。 (ja)
- L'interpretazione di Bohm (detta anche interpretazione causale o meccanica bohmiana) è un'interpretazione della meccanica quantistica formulata da David Bohm nel 1952. È un esempio di teoria a variabili nascoste, con la quale s'intende ottenere una descrizione deterministica della realtà, in modo da risolvere molti dei problemi aperti della meccanica quantistica nella interpretazione di Copenaghen, quali l'istantaneo collasso della funzione d'onda e la sovrapposizione di stati nel mondo macroscopico (Paradosso del gatto di Schrödinger). Nell'interpretazione di Bohm si assume, a differenza della interpretazione di Copenaghen, l'incompletezza della funzione d'onda che descrive un sistema quantistico. Secondo Bohm, per fornire una descrizione deterministica e causale di un sistema, oltre alla funzione d'onda si dovrebbero conoscere le coordinate delle particelle del sistema all'istante iniziale (variabili nascoste). L'ontologia primitiva di Bohm è classica: postula una realtà fisica costituita da onde e particelle. L'ente centrale dell'interpretazione di Bohm è il potenziale quantico Q. Ad esso vanno ascritte le differenze tra meccanica classica (con V potenziale classico) e meccanica quantistica, in cui agiscono sia il potenziale classico V, sia quello quantico Q: (it)
- A interpretação de Bohm ou teoria de Broglie-Bohm da mecânica quântica, também conhecida como teoria da onda piloto, mecânica bohmiana e interpretação causal, generaliza a teoria da onda piloto de Louis de Broglie de 1927, a qual apresenta que ambos, onda e partícula, são reais. David Bohm, aluno de Robert Oppenheimer e contemporâneo de Albert Einstein em Princeton, após publicar Teoria Quântica, elogiada por Einstein como a mais clara explicação que lera sobre o tema, reinterpretou a física quântica de forma divergente da interpretação de Copenhague. Segundo a interpretação de Bohm, a função de onda evolui de acordo com a equação de Schrödinger, que de algum modo "guia" a partícula. Isto assumindo um universo simples e determinístico, e não dividido (diferindo da interpretação de Copenhague e da interpretação de muitos mundos). A teoria é explicitamente não local. Isto quer dizer que o estado do universo evolui suavemente através do tempo, sem o colapso da função de onda quando uma medição ocorre, como na interpretação de Copenhague. Contudo, deve-se assumir a existência de um grande número de variáveis ocultas, as quais nunca poderiam ser diretamente mensuradas. (pt)
- Teoria de Broglie-Bohma (także: teoria fali pilotującej, mechanika Bohma, interpretacja Bohma lub interpretacja przyczynowa) – interpretacja mechaniki kwantowej zakładająca, że: 1.
* stan układu fizycznego zależy od funkcji falowej, która jest określona w przestrzeni konfiguracyjnej układu oraz stanowi rozwiązanie równania Schrödingera, 2.
* układ znajduje się w każdej chwili w jednej z możliwych konfiguracji (którą stanowią pozycje wszystkich cząstek układu lub stany wszystkich pól fizycznych), 3.
* dynamikę układu zadaje tzw. równanie fali pilotującej, które określa wektor prędkość układu w danej chwili, dla zadanej konfiguracji; wektor ten zależy od funkcji falowej; dowodzi się, że tak zadana dynamika układu odtwarza efekty kwantowe. (pl)
- Теория де Бройля — Бома, также известная как теория волны-пилота, механика Бома, интерпретация Бома и причинная интерпретация, является интерпретацией квантовой теории. В дополнение к волновой функции на пространстве всех возможных конфигураций, она постулирует реальную конфигурацию, которая существует, даже не будучи измеряемой. Эволюция конфигурации во времени (то есть позиции всех частиц или конфигурации всех полей) определяется волновой функцией с помощью управляющего уравнения. Эволюция волновой функции во времени задаётся уравнением Шрёдингера. Теория названа в честь Луи де Бройля (1892—1987) и Дэвида Бома (1917—1992). Теория детерминированная и явно нелокальная: скорость любой частицы зависит от значения управляющего уравнения, которое зависит от конфигурации системы, заданной её волновой функцией; последняя зависит от граничных условий системы, которой в принципе может быть вся Вселенная. Из теории проистекает формализм для измерений, аналогичный термодинамике для классической механики, который даёт стандартный квантовый формализм, обычно ассоциирующийся с копенгагенской интерпретацией. Явная нелокальность теории устраняет «проблему измерения», которая обычно относится к теме интерпретации квантовой механики в копенгагенской интерпретации. Правило Борна в теории де Бройля — Бома не является основным законом. Правильнее будет сказать, что в этой теории связь между плотностью вероятности и волновой функцией имеет статус гипотезы, называемой гипотезой квантового равновесия, которая дополняет основные законы, управляющие волновой функцией. Теория была развита де Бройлем в 1920-х годах, но в 1927 году он был вынужден отказаться от неё в пользу господствующей копенгагенской интерпретации. Дэвид Бом, недовольный преобладающей ортодоксальной теорией, вновь открыл теорию волны-пилота де Бройля в 1952 году. Предложения Бома не были широко приняты тогда, отчасти от того, что в молодости Бом был коммунистом. Теория де Бройля — Бома считалась недопустимой основными теоретиками, в основном из-за её явной нелокальности. Теорема Белла (1964) была вдохновлена обнаруженной Беллом работой Дэвида Бома и последующим поиском способа устранения очевидной нелокальности теории. С 1990-х годов возрождается интерес к разработке расширений теории де Бройля — Бома в попытках примирить её со специальной теорией относительности и квантовой теорией поля, помимо других особенностей, таких как спин или искривлённая пространственная геометрия. В «Стэнфордской философской энциклопедии», в статье по квантовой декогеренции (Гвидо Bacciagaluppi, 2012), «подходы к квантовой механике» собраны в пяти группах, одной из которых является «теория волны-пилота» (остальные — копенгагенская интерпретация, , многомировая интерпретация и модальная интерпретация). Существует несколько эквивалентных математических формулировок теории и известно несколько её названий. Волна де Бройля имеет макроскопический аналог, известный под названием волны Фарадея. (ru)
- Теорія де Бройля — Бома (також відома як , бомівська механіка, інтерпретація Бома і причинна інтерпретація) — це квантової теорії. Окрім хвильової функції на просторі всіх можливих конфігурацій, вона також постулює фактичну конфігурацію, яка існує навіть неспостережувана. Еволюція з плином часу конфігурації (тобто, позиції всіх частинок або конфігурації всіх полів) визначається хвильовою функцією через . Еволюція хвильової функції з плином часу визначається виразом рівняння Шредінгера. Теорія названа на честь Луї де Бройля (1892–1987), і (1917–1992). Ця теорія детерміністична і явно нелокальна: швидкість будь-якої частинки залежить від величини ведучого рівняння, яке залежить від конфігурації системи, визначеної її хвильовою функцією; остання залежить від граничних умов системи, які, в принципі, можуть бути цілим Всесвітом. Результати теорії полягають у формалізмі вимірювання, аналогічному до термодинаміки для класичної механіки, що дає стандартний квантовий формалізм, який зазвичай пов'язують із копенгагенською інтерпретацією. Явна нелокальність теорії розв'язує », яка умовно делегується до питання в копенгагенській інтерпретації.Правило Борна в теорії Бройля — Бома не є основним законом. Замість того, в цій теорії зв'язок між густиною ймовірності і хвильовою функцією має статус гіпотези, що називається , яка є доповненням до основних принципів регулювання хвильової функції. Теорія була історично розроблена Луї де Бройлем у 1920-ті роки, якого в 1927 році переконали відмовитися від неї на користь тоді популярної копенгагенської інтерпретації. Девід Бом, незадоволений переважною ортодоксальністю, заново відкрив теорію пілотованої хвилі де Бройля в 1952 році. Пропозиції Бома не були широко сприйняті тоді, почасти через причини, які не мають відношення до їхнього змісту, пов'язані з юнацькими захопленнями Бома комуністичною пропагандою. Теорія де Бройля — Бома широко вважалася неприйнятною пануючими теоретиками, в основному, через її явну нелокальність. Джон Стюарт Белл, ознайомившись з роботою Девіда Бома, і зацікавившись, чи очевидну нелокальність теорії можна було б усунути, отримав натхнення для формулювання і доведення своєї теореми у 1964 році. З 1990-х років знову прокинувся інтерес до розробки доповнень до теорії де Бройля — Бома, намагаючись узгодити її зі спеціальною теорією відносності і квантовою теорією поля, на додачу до розробок інших доповнень, таких як врахування спіну або криволінійних просторових геометрій. Стаття Стенфордської філософської енциклопедії про квантову декогеренцію (Гвідо Бачаґалуппі, 2012 [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.]) групує » на п'ять груп, однією з яких є «теорії пілотованої хвилі» (інші групи — це копенгагенська інтерпретація, об'єктивні теорії колапсу, багатосвітові інтерпретації і ). Є кілька еквівалентних теорії, які відомі під рядом різних . Хвиля де Бройля має макроскопічний аналог, що називається . (uk)
- 一般认为，德布罗意-玻姆理论是一种量子力学诠释。亦称因果性诠释（Causal Interpretation）、存在性诠释（Ontological Interpretation）、玻姆诠释、玻姆力学（Bohmian Mechanics），有时也不严格地与导航波理论（Pilot-Wave Theory）混同。需注意，该理论有多种未规范的命名并存。因使用者和语境的不同，命名指代的理论范围和强调的理论重点可能存在差异，或者命名可能指代该理论体系的不同发展阶段，虽然它们所指代的内容通常是相关联的。 德布罗意-玻姆理论是由路易·德布罗意初创，戴维·玻姆重新发现并与（Basil Hiley）等合作者做进一步扩展而成的理论。此理论在历史上曾因遭受强烈反对和广泛冷遇而两度沉寂（1920s-1950s, 1950s-1970s）。和当时的物理学界的主流态度成鲜明对比，約翰·貝爾是当时该理论的少数积极声援者之一。 德布罗意-玻姆理论是一种非局域的决定性的隐变量理论。在该理论中，微观粒子可以有确定的位置和动量，因此可以用明确的轨线（trajectory）描述其运动，但对于粒子位置和速度的测量，依然必须遵守不确定性原理。粒子接受波函数的引导，通过与（Quantum potential）的交互作用，表现出非局域的整体性。波函数根据薛定谔波动方程演化，从不坍缩。该理论可以完全重现与传统统计性量子力学的相同的实验结果。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La interpretación de Bohm (también llamada teoría de la "onda piloto" o interpretación causal) es una interpretación de la teoría cuántica postulada por David Bohm en 1952 como una extensión de la onda guía de Louis de Broglie de 1927. Consecuentemente es llamada a veces teoría de Broglie-Bohm. La teoría tiene varias posibles y ha sido presentada bajo diferentes . (es)
- 물리학의 양자역학의 해석 방법 중의 하나로 양자역학의 해석방법에서 주류적인 코펜하겐 해석 이외의 해석방법 중의 하나이다. 봄 해석의 다른 이름으로는 파일럿 파동 이론, 봄 역학, 드 브로이-봄 이론, 인과률적 해석 등이 있다. 봄 해석에서는 여러 가지 가능한 상태를 나타내는 파동함수 이외에 관측되지 않는 상태에서도 존재하는 실재의 상태(configuration)를 가정한다. 이 상태(즉, 모든 입자의 위치 또는 모든 장의 상태)의 시간에 따른 변화는 가이드 함수(guiding function)를 통하여 파동함수로 정의된다. 파동함수의 시간에 따른 변화는 슈뢰딩거 방정식으로 주어진다. 드 브로이-봄 이론은 루이 드 브로이(1892-1987)과 데이비드 봄(1917-1992)의 이름을 따서 명명되었다. 이 이론은 결정론적이고 비국소적이다. 어느 한 입자의 속도는 가이드 함수의 값에 의하여 결정되는데, 이는 파동함수에 의하여 주어지는 계의 상태에 의존한다. 또한 파동함수는 원칙적으로 우주전체에 해당하는 계의 경계 조건에 의하여 결정된다. (ko)
- ボーム解釈（ボームかいしゃく）とは、1952年にアメリカ合衆国生まれの物理学者デヴィッド・ボームによって提案された量子力学の解釈であり、非局所実在論のひとつである。 (ja)
- Teoria de Broglie-Bohma (także: teoria fali pilotującej, mechanika Bohma, interpretacja Bohma lub interpretacja przyczynowa) – interpretacja mechaniki kwantowej zakładająca, że: 1.
* stan układu fizycznego zależy od funkcji falowej, która jest określona w przestrzeni konfiguracyjnej układu oraz stanowi rozwiązanie równania Schrödingera, 2.
* układ znajduje się w każdej chwili w jednej z możliwych konfiguracji (którą stanowią pozycje wszystkich cząstek układu lub stany wszystkich pól fizycznych), 3.
* dynamikę układu zadaje tzw. równanie fali pilotującej, które określa wektor prędkość układu w danej chwili, dla zadanej konfiguracji; wektor ten zależy od funkcji falowej; dowodzi się, że tak zadana dynamika układu odtwarza efekty kwantowe. (pl)
- نظرية دي بروغلي-بوم، والمعروفة ايضًا بنظرية الموجة الدليلية أو الميكانيكا البومية أو تفسير بوم، هي أحد تفسيرات ميكانيكا الكم. إضافةً إلى كونها دالة موجية في الوسط بجميع الأشكال الممكنة، تفترض النظرية أيضًا شكلًا محددًا يوجد حتى لو لم يكن مُلاحظًا. يُعطَى التطور خلال زمن التكوين من معادلة شرودنجر. سُميت النظرية نسبة إلى لويس دي بروي (1892-1987) وديفيد بوم (1917-1992). النظرية حتمية وغير محلية بشكل قاطع: تعتمد سرعة أي جسيم على قيمة المعادلة الإرشادية، والتي تعتمد على تكوين النظام المُعطى بدالته الموجية، تعتمد الأخيرة على ظروف نطاق النظام، والتي قد تكون، من حيث المبدأ، الكون بأسره. (ar)
- The de Broglie–Bohm theory, also known as the pilot wave theory, Bohmian mechanics, Bohm's interpretation, and the causal interpretation, is an interpretation of quantum mechanics. In addition to the wavefunction, it also postulates an actual configuration of particles exists even when unobserved. The evolution over time of the configuration of all particles is defined by a . The evolution of the wave function over time is given by the Schrödinger equation. The theory is named after Louis de Broglie (1892–1987) and David Bohm (1917–1992). (en)
- Die De-Broglie-Bohm-Theorie oder auch bohmsche Mechanik ist – je nach Definition der Begriffe – eine spezifische Auffassung der Quantenmechanik und ihrer Interpretation bzw. ein alternativer Formalismus der Quantenmechanik. Sie reproduziert alle Vorhersagen der (nichtrelativistischen) Quantenmechanik, hat aber, als Interpretation aufgefasst, ein von der Kopenhagener Deutung radikal abweichendes Wirklichkeitsverständnis zur Grundlage. (de)
- La Théorie de De Broglie-Bohm (abrégée « deBB »), ou mécanique bohmienne, est une interprétation de la mécanique quantique. Elle a été formulée en 1952 par le physicien David Bohm. Il s'agit d'un développement de la théorie de l'onde pilote imaginée par Louis de Broglie en 1927. Elle est aussi connue sous les noms d'interprétation ontologique et d'interprétation causale. (fr)
- L'interpretazione di Bohm (detta anche interpretazione causale o meccanica bohmiana) è un'interpretazione della meccanica quantistica formulata da David Bohm nel 1952. È un esempio di teoria a variabili nascoste, con la quale s'intende ottenere una descrizione deterministica della realtà, in modo da risolvere molti dei problemi aperti della meccanica quantistica nella interpretazione di Copenaghen, quali l'istantaneo collasso della funzione d'onda e la sovrapposizione di stati nel mondo macroscopico (Paradosso del gatto di Schrödinger). (it)
- A interpretação de Bohm ou teoria de Broglie-Bohm da mecânica quântica, também conhecida como teoria da onda piloto, mecânica bohmiana e interpretação causal, generaliza a teoria da onda piloto de Louis de Broglie de 1927, a qual apresenta que ambos, onda e partícula, são reais. David Bohm, aluno de Robert Oppenheimer e contemporâneo de Albert Einstein em Princeton, após publicar Teoria Quântica, elogiada por Einstein como a mais clara explicação que lera sobre o tema, reinterpretou a física quântica de forma divergente da interpretação de Copenhague. (pt)
- Теория де Бройля — Бома, также известная как теория волны-пилота, механика Бома, интерпретация Бома и причинная интерпретация, является интерпретацией квантовой теории. В дополнение к волновой функции на пространстве всех возможных конфигураций, она постулирует реальную конфигурацию, которая существует, даже не будучи измеряемой. Эволюция конфигурации во времени (то есть позиции всех частиц или конфигурации всех полей) определяется волновой функцией с помощью управляющего уравнения. Эволюция волновой функции во времени задаётся уравнением Шрёдингера. Теория названа в честь Луи де Бройля (1892—1987) и Дэвида Бома (1917—1992). (ru)
- Теорія де Бройля — Бома (також відома як , бомівська механіка, інтерпретація Бома і причинна інтерпретація) — це квантової теорії. Окрім хвильової функції на просторі всіх можливих конфігурацій, вона також постулює фактичну конфігурацію, яка існує навіть неспостережувана. Еволюція з плином часу конфігурації (тобто, позиції всіх частинок або конфігурації всіх полів) визначається хвильовою функцією через . Еволюція хвильової функції з плином часу визначається виразом рівняння Шредінгера. Теорія названа на честь Луї де Бройля (1892–1987), і (1917–1992). (uk)
- 一般认为，德布罗意-玻姆理论是一种量子力学诠释。亦称因果性诠释（Causal Interpretation）、存在性诠释（Ontological Interpretation）、玻姆诠释、玻姆力学（Bohmian Mechanics），有时也不严格地与导航波理论（Pilot-Wave Theory）混同。需注意，该理论有多种未规范的命名并存。因使用者和语境的不同，命名指代的理论范围和强调的理论重点可能存在差异，或者命名可能指代该理论体系的不同发展阶段，虽然它们所指代的内容通常是相关联的。 德布罗意-玻姆理论是由路易·德布罗意初创，戴维·玻姆重新发现并与（Basil Hiley）等合作者做进一步扩展而成的理论。此理论在历史上曾因遭受强烈反对和广泛冷遇而两度沉寂（1920s-1950s, 1950s-1970s）。和当时的物理学界的主流态度成鲜明对比，約翰·貝爾是当时该理论的少数积极声援者之一。 (zh)
|
