| dbo:abstract
|
- Der Codex Zographensis (bulgarisch Зографско евангелие) ist ein altkirchenslawisches Tetraevangeliar, also eine Handschrift, die die vier Evangelien in der traditionellen Reihenfolge enthält. Der Codex Zographensis ist ein im westbulgarischen Sprachraum (Mazedonien) entstandenes Manuskript. Es wurde 1843 durch den Diplomaten Antun Mihanović in der Klosterbibliothek des bulgarisch-orthodoxen Kloster Zografou auf dem Berg Athos entdeckt. Die Entstehungszeit dieses Tetraevangeliars liegt zwischen dem Ende des 10. und dem Anfang des 11. Jahrhunderts. Es beinhaltet die vier Evangelien und wurde in der glagolitischen Schrift verfasst. Insgesamt sind 304 folia erhalten. Der Codex Zographensis beginnt nicht mit Matthäus 1,1 , sondern erst mit Matthäus 3,11 , da die ersten Blätter nicht erhalten geblieben sind. Die bulgarisch-orthodoxen Mönche schenkten den Codex 1860 dem russischen Zaren Alexander II. Der Codex Zographensis befindet sich heute in der Russischen Nationalbibliothek in Sankt Petersburg. (de)
- Ο Κώδιξ Ζωγράφου (Codex Zographensis (βουλ. : Зографско евангелие και ρωσ. (Зографское евангелие) είναι ένα εικονογραφημένο χειρόγραφο Ευαγγέλιο που βρέθηκε στη βουλγαρική Μονή Ζωγράφου στο Άγιον Όρος το 1843 από τον συγγραφέα της Κροατίας και διπλωμάτη Αντούν Μιχανόβιτς (Antoun Mihanović), και το οποίο χρονολογείται από τα τέλη του 10ου ή στις αρχές του 11ου αιώνα. Μαζί με τον (Codex Marianous) του 11ου αι. και του ευαγγελίου τουΝόβγκοροντ του έτους 1056 αποτελούν τα παλαιότερα καταγεγραμμένα κείμενα του σλαβικού αλφαβήτου. (el)
- The Codex Zographensis (or Tetraevangelium Zographense; scholarly abbreviation Zo) is an illuminated Old Church Slavonic canon manuscript. It is composed of 304 parchment folios; the first 288 are written in Glagolitic containing Gospels and organised as Tetraevangelium (Matthew, Mark, Luke, and John), and the rest written in Cyrillic containing a 13th-century synaxarium. It is dated back to the end of the 10th or beginning of the 11th century. (en)
- Il Codex Zographensis (bulgaro Зографско евангелие, russo Зографское евангелие) è un vangelo miniato del IX - X secolo scritto in alfabeto glagolitico. È stato ritrovato nella biblioteca del Monastero di Zografou Monte Athos nel 1843, dal diplomatico e scrittore croato . Fa parte del canone delle fonti più antiche dello slavo ecclesiastico antico. Il manoscritto contiene 304 fogli di pergamena, la prima parte è andata perduta, esso incomincia con Matteo 3:11. I primi 288 fogli sono scritti in glagolitico e contengono i testi del Vangelo. Nella parte centrale sono assenti alcuni fogli. Dalla pagina 41 alla pagina 57 il testo originale è stato rimpiazzato con testi del XII secolo. Altri 13 pagine sono state aggiunte del XIII secolo e contengono un synaxarium. Il manoscritto venne regalato dai monaci allo zar Alessandro II di Russia e da allora è conservato nella Libreria nazionale russa. (it)
- Kodeks Zografski (łac. Codex Zographensis) — rękopis, składający się z 304 pergaminowych kart i zawierający tekst czterech Ewangelii, synaksarion i menologium. Ze względu na archaiczne cechy językowe zaliczany do najważniejszych zabytków języka staro-cerkiewno-słowiańskiego. Kodeks zawiera 288 pisanych głagolicą kart, przekazujących tekst ewangelii, oraz 16 kart, zawierających synaksarion. Większość tekstu, pisana tzw. okrągłą głagolicą, datowana jest na koniec X lub początek XI w. Fragment ten, odzwierciedlający zachodniobułgarskie (macedońskie) cechy dialektalne, zaliczany jest do tzw. kanonu języka s-c-s. Tekst pierwotny nie jest pełny, brakuje w nim ogółem 17 kart. Zostały one uzupełnione w późniejszym okresie, przez innego kopistę, na co wskazuje m.in. forma pisma (tzw. kanciasta głagolica), odnoszona do końca XI bądź początku XII w. Do tekstu dołączony został synaksarion, zapisany cyrylicą. Cyrylicą pisane są również drobne notki i uwagi późniejszych użytkowników kodeksu, naniesione na tekst głagolicki. Rękopis znaleziony został w 1843 przez Antuna Mihanovicia w klasztorze Zografu na Athosiе. W 1844 zapoznał się z nim Wiktor Grigorowicz, a w 1875 roku został sfotografowany przez Piotra Sewastianowa. W 1860 klasztor podarował rękopis carowi Aleksandrowi II, który przekazał go dla Publicznej Biblioteki w Petersburgu (dzisiaj Rosyjska Biblioteka Narodowa), gdzie od tej pory jest przechowywany (pod numerem katalogowym Глаг. 1). W 1856 rosyjski slawista Izmaił Sriezniewski opublikował fragmenty kodeksu, przepisane i podesłane mu przez Bułgara o nazwisku Petkowicz. Pełne wydanie naukowe (przetranskrybowane na cyrylicę) zostało dokonane przez Vatroslava Jagicia: Quattuor evangeliorum codex glagoliticus olim Zographensis nunc Petropolitanus, Berolini, 1879. Poprawki do oryginalnego wydania Jagicia opublikował Leszek Moszyński w opracowaniu Ze studiów nad rękopisem Kodeksu Zografskiego, Wrocław–Warszawa–Kraków 1961. Do tej pory nie ukazało się krytyczne wydanie kodeksu, zawierająca faksymile poszczególnych kart wraz z komentarzem, jakkolwiek niektóre fragmenty kodeksu często są reprodukowane w opracowaniach paleograficznych, podręcznikach języka staro-cerkiewno-słowiańskiego itp. Język kodeksu dokumentuje stan języka s-c-s z przełomu X i XI w., z charakterystycznymi dla tego okresu zmianami fonetycznymi: zanikiem jerów (co na piśmie jest wyrażane sporadycznym opuszczeniem liter ъ i ь, w miejscach, gdzie zgodnie z etymologią wyrazu powinny one być), mieszaniem jerów oraz ich (w tekście zamiast znaków pierwotnych ъ i ь pojawiają się litery о, е). Przykłady:
* многъ zamiast мъногъ
* зло zamiast зъло
* днесь zamiast дьньсь itp. W rękopisie występują greckie słowa, nie przetłumaczone na język słowiański (тектонъ — cieśla, алавастръ — naczynie z alabastru, архисинагогъ — przełożony synagogi, архитриклинъ — gospodarz wesela, игемонъ — zarządca, геена — miejsce wiecznych mąk i inne). Język kodeksu stosuje archaiczne słowiańskie formy gramatyczne (np. aoryst prosty, tzw. asygmatyczny). Cecha ta zbliża Kodeks Zografski do Mszału kijowskiego i innych pisanych głagolicą rękopisów. (pl)
- «Зографское Евангелие» или Зографское Четвероевангелие (лат. Codex Zographensis) — неполная глаголическая рукопись четвероевангелия, памятник старославянского языка конца X или начала XI века. Содержит 304 пергаменных листа: 288 листов собственно евангельского текста и 16 листов написанного кириллицей синаксаря (месяцеслова). Листы 41—57 представляют собой более позднюю вставку (XI—XII веков) и к канону старославянских памятников не относятся (как и синаксарь). Является копией, сделанной в Македонии с более древнего оригинала. (ru)
- Зографське Євангеліє — одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства; неповний рукопис на 304 пергаментних листках. До 1860 року пам'ятка зберігалась в Зографському монастирі на Афоні, потім була привезена до Петербурга і зараз знаходиться у Санкт-Петербурзькій публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна. Пам'ятку відкрив В. І. Григорович у 1845 році. Російський археолог П. Севастьянов сфотографував її у 1857 році і зробив доступною вченим. У 1860 році Зографський монастир на клопотання цього ж П. Севастьянова подарував своє коштовне Євангеліє російському цареві Олександрові ІІ. На підставі палеографічних і лінгвістичних досліджень славісти вважають, що Зографське євангеліє написане в Македонії. Про час написання пам'ятки є кілька припущень. У науці закріпилося датування В.Ягича, який доводить, що Зографське євангеліє написане у кінці Х — на початку ХІ ст. Після Київських листків Зографське Євангеліє вважається найціннішою пам'яткою для вивчення старослов'янської мови. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Ο Κώδιξ Ζωγράφου (Codex Zographensis (βουλ. : Зографско евангелие και ρωσ. (Зографское евангелие) είναι ένα εικονογραφημένο χειρόγραφο Ευαγγέλιο που βρέθηκε στη βουλγαρική Μονή Ζωγράφου στο Άγιον Όρος το 1843 από τον συγγραφέα της Κροατίας και διπλωμάτη Αντούν Μιχανόβιτς (Antoun Mihanović), και το οποίο χρονολογείται από τα τέλη του 10ου ή στις αρχές του 11ου αιώνα. Μαζί με τον (Codex Marianous) του 11ου αι. και του ευαγγελίου τουΝόβγκοροντ του έτους 1056 αποτελούν τα παλαιότερα καταγεγραμμένα κείμενα του σλαβικού αλφαβήτου. (el)
- The Codex Zographensis (or Tetraevangelium Zographense; scholarly abbreviation Zo) is an illuminated Old Church Slavonic canon manuscript. It is composed of 304 parchment folios; the first 288 are written in Glagolitic containing Gospels and organised as Tetraevangelium (Matthew, Mark, Luke, and John), and the rest written in Cyrillic containing a 13th-century synaxarium. It is dated back to the end of the 10th or beginning of the 11th century. (en)
- «Зографское Евангелие» или Зографское Четвероевангелие (лат. Codex Zographensis) — неполная глаголическая рукопись четвероевангелия, памятник старославянского языка конца X или начала XI века. Содержит 304 пергаменных листа: 288 листов собственно евангельского текста и 16 листов написанного кириллицей синаксаря (месяцеслова). Листы 41—57 представляют собой более позднюю вставку (XI—XII веков) и к канону старославянских памятников не относятся (как и синаксарь). Является копией, сделанной в Македонии с более древнего оригинала. (ru)
- Der Codex Zographensis (bulgarisch Зографско евангелие) ist ein altkirchenslawisches Tetraevangeliar, also eine Handschrift, die die vier Evangelien in der traditionellen Reihenfolge enthält. Der Codex Zographensis ist ein im westbulgarischen Sprachraum (Mazedonien) entstandenes Manuskript. Es wurde 1843 durch den Diplomaten Antun Mihanović in der Klosterbibliothek des bulgarisch-orthodoxen Kloster Zografou auf dem Berg Athos entdeckt. (de)
- Il Codex Zographensis (bulgaro Зографско евангелие, russo Зографское евангелие) è un vangelo miniato del IX - X secolo scritto in alfabeto glagolitico. È stato ritrovato nella biblioteca del Monastero di Zografou Monte Athos nel 1843, dal diplomatico e scrittore croato . Fa parte del canone delle fonti più antiche dello slavo ecclesiastico antico. (it)
- Kodeks Zografski (łac. Codex Zographensis) — rękopis, składający się z 304 pergaminowych kart i zawierający tekst czterech Ewangelii, synaksarion i menologium. Ze względu na archaiczne cechy językowe zaliczany do najważniejszych zabytków języka staro-cerkiewno-słowiańskiego. Przykłady:
* многъ zamiast мъногъ
* зло zamiast зъло
* днесь zamiast дьньсь itp. Język kodeksu stosuje archaiczne słowiańskie formy gramatyczne (np. aoryst prosty, tzw. asygmatyczny). Cecha ta zbliża Kodeks Zografski do Mszału kijowskiego i innych pisanych głagolicą rękopisów. (pl)
- Зографське Євангеліє — одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства; неповний рукопис на 304 пергаментних листках. До 1860 року пам'ятка зберігалась в Зографському монастирі на Афоні, потім була привезена до Петербурга і зараз знаходиться у Санкт-Петербурзькій публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна. Пам'ятку відкрив В. І. Григорович у 1845 році. Російський археолог П. Севастьянов сфотографував її у 1857 році і зробив доступною вченим. У 1860 році Зографський монастир на клопотання цього ж П. Севастьянова подарував своє коштовне Євангеліє російському цареві Олександрові ІІ. На підставі палеографічних і лінгвістичних досліджень славісти вважають, що Зографське євангеліє написане в Македонії. Про час написання пам'ятки є кілька припущень. У науці закріпилося датування В.Яг (uk)
|
