| dbo:abstract
|
- Die Schlacht bei Soissons in der Picardie im Norden von Frankreich fand im Jahre 486 (oder 487) zwischen dem Frankenkönig Chlodwig I. und den Truppen des Syagrius, des letzten Herrschers des Reiches von Soissons, statt. Sie gilt als entscheidende Etappe auf dem Weg des Frankenreiches unter Chlodwig I. zur Großmacht. Die Bezeichnung Schlacht bei Soissons ist irreführend, da der Ort der Schlacht nicht überliefert ist. Gregor von Tours berichtet lediglich, dass der von ihm als solcher betitelte rex Romanorum Syagrius in Soissons seine Residenz gehabt habe. Chlodwig habe diesen zur Wahl des Schlachtfeldes aufgefordert. Nach dem Untergang des Weströmischen Reiches 476 hielt sich in Nordgallien im Gebiet zwischen Loire und Somme noch eine gallo-römische Enklave unter der Herrschaft des Syagrius, dem Sohn des Heermeisters Aegidius. Die zentrale Lage innerhalb Galliens mit einer noch weithin intakten Infrastruktur aus Straßenwegen und Verwaltung sicherte diesem Restreich eine gewisse Stabilität in den Wirren der Völkerwanderung, forderte aber zugleich den Expansionsdrang des nördlichen salfränkischen Nachbarn Chlodwig heraus. Welchen Umfang dieses „Reich“, wenn man es denn so nennen will, hatte, ist völlig unklar, da die Quellen faktisch nichts darüber berichten. Chlodwig hielt bald nach dem Tod des mächtigen Westgotenkönigs Eurich (484) die Zeit für reif, auf das Reich des Syagrius einen Angriff zu wagen, den er 486 oder 487 unternahm. Dabei bekam er von seinem Verwandten Ragnachar Unterstützung, nicht jedoch vom salfränkischen Kleinkönig Chararich, obwohl er auch diesen zur Teilnahme aufgefordert hatte. Gregor von Tours (Historiae 2, 27), die einzige Quelle für diese Ereignisse, erzählt von der Kriegserklärung Chlodwigs und dass dieser, anscheinend einer fränkischen Sitte folgend, den Kampfplatz zu wählen verlangte, woraufhin Syagrius sich unerschrocken der militärischen Auseinandersetzung stellte. Wo die Schlacht stattfand, gibt Gregor nicht an, doch wird meist die Umgebung von Soissons als Ort des Kampfes angenommen. Genauso wenig gibt Gregor Einzelheiten des Schlachtverlaufs an, sondern bemerkt nur, dass die Truppen des Syagrius geschlagen wurden. Syagrius flüchtete ins Westgotenreich zu Alarich II. in der Hoffnung, dieser würde ihm Asyl gewähren. Stattdessen lieferte Alarich Syagrius aber (zu einem nicht genau definierten Zeitpunkt) an Chlodwig aus, der ihn umgehend hinrichten ließ. Chlodwig profitierte erheblich von der Niederlage des Syagrius und konnte seinen Herrschaftsbereich wohl recht beträchtlich ausdehnen, wenngleich Einzelheiten nicht überliefert sind. (de)
- Η μάχη του Σουασόν ( Γαλλικά: La bataille de Soissons) διεξήχθη το 486 μεταξύ των φραγκικών στρατευμάτων υπό τον Κλοβίς Α' και του Συάγριου, ηγεμόνα μιας περιοχής που εκτείνονταν από τον Λίγηρα μέχρι τον ποταμό Σομ, στη σημερινή βόρεια Γαλλία. Η μάχη ήταν μια νίκη για τους Φράγκους και οδήγησε στην κατάκτηση του βραχύβιου βασιλείου του Σουασόν. Αυτή η μάχη σηματοδοτεί το τέλος του τελευταίου κατάλοιπου της ρωμαϊκής εξουσίας στη Γαλατία και την αρχή της ηγεμονίας των Φράγκων. Μετά από αυτή τη μάχη συνέβη το επεισόδιο του βάζου του Σουασόν. (el)
- The Battle of Soissons was fought in 486 between Frankish forces under Clovis I and the Gallo-Roman domain of Soissons under Syagrius. The battle was a victory for the Franks, and led to the conquest of the Roman rump state of Soissons, a milestone for the Franks in their attempt to establish themselves as a major regional power. In the final collapse of the Western Roman Empire between 476 and 480, Syagrius was the only remaining representative of Roman rule in the area between the Loire and the Somme. Syagrius was the son of Aegidius, Roman magister militum per Gallias from 457 to 461; he preserved his father's rump state, the Domain of Soissons, between the Somme and the Loire, calling himself dux. The central location of Soissons in northern Gaul and its largely intact infrastructure allowed a level of stability in the years of the Migration Period, but also made the area tempting for their Frankish neighbours to the north-east. The realm of Syagrius was of almost the same size as the Frankish area, though the Franks were divided into small kingdoms, and, on the right bank of the Rhine, little touched by Roman culture. Nevertheless, Clovis I managed to assemble enough Franks to confront Syagrius's forces. Clovis issued a challenge to Syagrius naming the time and place of the battle. Gregory of Tours mentions that one Chararic had brought his forces to the battlefield but then stood aloof, hoping to ally with the winner. The ensuing battle was a decisive victory for Clovis and his Franks. Syagrius fled to the Visigoths (under Alaric II), but Clovis threatened war and the Visigoths handed Syagrius over for execution. Consequently, the realm of the Franks almost doubled in size; its border was now on the Loire adjacent to the realm of the Visigoths, who were finally routed at the Battle of Vouillé in 507 and forced to retreat south of the Pyrenées. In due course Clovis marched against Chararic, captured him and his sons, and forced them to accept ordination and tonsures as deacons. On report of their hope to regain power, he had them executed. (en)
- La batalla de Soissons, que tuvo lugar en el año 486, enfrentó a las tropas de los francos salios al mando del rey Clodoveo I contra el Reino de Soissons, que representaba los últimos restos del poder romano en la Galia. (es)
- La bataille de Soissons oppose, en 486, Clovis, roi des Francs, à Syagrius, maître d'un domaine s'étendant de la Loire à la Somme. Ce dernier est vaincu et s'enfuit à Toulouse chez les Wisigoths ; leur roi Alaric II le livre enchaîné aux envoyés de Clovis venus le réclamer, et il est exécuté sur l'ordre de ce dernier. Cette bataille marque la fin du dernier vestige du pouvoir romain en Gaule. Voici ce qu'en dit Grégoire de Tours dans son Histoire des Francs, la principale source pour le règne de Clovis : « Après ces événements, Childéric étant mort, son fils Clovis régna à sa place. Dans la cinquième année de son règne, Syagrius, roi des Romains et fils d'Ægidius, résidait dans la ville de Soissons, dont Ægidius s’était autrefois emparé, comme nous l’avons raconté plus haut. Clovis, ayant marché contre lui avec Ragnacaire, son parent, qui était aussi en possession d’un royaume, lui fit demander de choisir un champ de bataille. Celui-ci ne différa point, et ne craignit pas de lui résister. Le combat s’engagea donc. Syagrius, voyant son armée rompue, prit la fuite et se réfugia avec une extrême promptitude auprès du roi Alaric, à Toulouse. Clovis envoya prier Alaric de le remettre entre ses mains, disant qu’autrement, s’il le gardait, il lui déclarerait la guerre. Celui-ci, craignant de s’attirer la colère des Francs, car la crainte est ordinaire aux Goths, livra aux députés Syagrius chargé de fers. Clovis, l’ayant reçu, ordonna de le garder ; et, s’étant emparé de son royaume, il le fit égorger secrètement. » — Grégoire de Tours, Histoire des Francs, Livre II C'est après cette bataille que se serait déroulé l'épisode du vase de Soissons. (fr)
- ソワソンの戦い（ソワソンのたたかい）は、西暦486年、クロヴィス率いるフランク族と、シアグリウス率いるソワソン管区との間に起こった戦いである。戦いはフランク族の勝利に終わり、以後フランク族がガリアに覇権を確立する試金石となった。 シアグリウスは、ガリアにおける軍司令官（マギステル・ミリトゥム）だったアエギディウスの息子で、父がローマ帝国の代官を追放して押領したロワール川とソンムの間の地域（ソワソン管区）を維持し、476年から480年にかけての西ローマ帝国の最終的な崩壊の時代において、帝国から独立した独自の支配領域の長としてドゥクス（領主）を名乗っていた人物である。 ソワソンは、ゲルマン民族の大移動の時代にあってなおその基盤は安定していたが、同時に彼らの北東の隣人であるフランク族にとっては誘惑的な地域でもあった。フランク族の領域は、ローマ文化のほぼ及ばないライン川東北岸にあり、その広さはシアグリウスの領域とほぼ同程度だったが、内部は小王国に分かれていた。 それでもクロヴィスは、何とかシアグリウスの軍隊に十分対抗しうるフランク族を集め、場所と時を告げてシアグリウスに挑戦した。トゥールのグレゴリウスによると、この時フランク王の一人は、軍を率いて進軍してきたものの、勝者との同盟を望み、戦場からは離れていたと伝えられる。 戦いはクロヴィスとフランク族の決定的な勝利に終わり、シアグリウスは西ゴート族のアラリック2世の下に庇護を求め逃走したが、アラリック2世は、戦争をほのめかして引渡しを要求するクロヴィスに応じ、シアグリウスを捕らえてフランク族に引き渡した。 この戦いの結果、フランク族の領域はほぼ二倍に拡大し、その境界はロワール川の北に至り、西ゴート族の領域に隣接する事になった。最終的に西ゴート族は、507年のヴイエの戦いに敗北し、ピレネー山脈の南に退く事を余儀なくさせられる。 この後、クロヴィスはキャラリックに対して兵を起こし、彼とその息子を捕らえ、剃髪と聖職につく事を強制する。グレゴリウスによると、キャラリックとその息子が、力を蓄えて再起する旨について交わした密談がクロヴィスに報告され、クロヴィスは彼らを処刑し、彼らの王国と財産を併合したと伝えられる。 (ja)
- La battaglia di Soissons venne combattuta nel 486 tra i Franchi di re Clodoveo I e l'esercito dell'ultimo territorio dell'Impero romano d'Occidente, il cosiddetto Regno di Soissons, guidato dal magister militum per Gallias Siagrio. La vittoria dei Franchi permise loro il dominio su quella che sarebbe poi diventata la Francia. Dopo la caduta dell'Impero romano d'Occidente nel 476 e la morte dell'ultimo imperatore Giulio Nepote nel 480, Siagrio era l'ultimo rappresentante romano, e governava l'area tra la Loira e la Somme. Il suo dominio, noto impropriamente come Regno di Soissons era centrato sulla città di Soissons, in un territorio quasi intatto dopo le invasioni barbariche e oggetto delle mire espansionistiche dei Franchi. I Franchi, riuniti dal re Clodoveo, attaccarono il territorio romano, sconfiggendo Siagrio e annientando il suo esercito. Siagrio provò a trovare scampo presso i Visigoti ma, consegnato ai Franchi, fu giustiziato. Il reame dei Franchi, raddoppiato in estensione dopo questa vittoria, si rafforzò a seguito della vittoria definitiva sui Visigoti, sconfitti nella battaglia di Vouillé (507) e obbligati a passare i Pirenei. Viene considerata l'ultima battaglia dell'Impero romano d'Occidente. (it)
- De Slag bij Soissons vond plaats in 486 tussen het leger van de Franken onder bevel van Clovis I en de resten van het Romeinse leger onder bevel van Syagrius. De overwinning van de Franken was een mijlpaal in hun poging de belangrijkste macht te worden in Gallië. (nl)
- A batalha de Soissons foi travada em 486 entre os francos sálios liderados por Clóvis I e o Reino de Soissons, domínio de Siágrio. Após o colapso final do Império Romano do Ocidente, Siágrio, filho de Egídio (último mestre dos soldados da Gália), permaneceu como último representante do domínio romano na região, tendo sob si uma área dos rios Loire a Somme, gozando de independência de facto mesmo que se entendesse como mero duque de província romana. Ainda que Soissons fosse um reino infraestruturado, uno e enriquecido pela herança romana, em oposição ao território fracionado e pouco romanizado dos francos, Clóvis conseguiu reunir francos o bastante para desafiar Siágrio para uma batalha, para a qual marchou com seu parente , régulo de Cambrai. São Gregório de Tours, principal fonte do período de Clóvis, relata em sua História dos Francos que um rei Cararico teria rumado à batalha buscando apoiar o vencedor, e foi subsequentemente capturado, forçosamente ordenado ao sacerdócio e, após rumores de conspiração, morto. Diz ainda São Gregório, sobre a Batalha: Quilderico estando morto, seu filho Clóvis reinou em seu lugar. No quinto ano de seu reinado, Siágrio, rei dos romanos e filho de Egídio, residia na cidade de Soissons, que antes tomara, como dissemos acima. Clóvis, tendo marchado contra ele com , seu parente, que também possuía um reino, pediu-lhe que escolhesse um campo de batalha. Este não deferiu, e não hesitou em resistir a ele. O combate, pois, começou. Siágrio, vendo seu exército dizimado, fugiu e se refugiou rapidamente sob o rei Alarico em Toulouse. Clóvis enviou pedido a Alarico que o devolvesse a suas mãos, dizendo que, de outra forma, se ele o mantivesse, ele declararia guerra contra ele. Este, temendo incorrer na ira dos francos, pois o medo é comum aos godos, entregou-o aos tenentes de Siágrio carregado de ferros. Clóvis, depois de recebê-lo, ordenou que ele fosse mantido; e tendo tomado seu reino, ele o matou secretamente.Original {{{{{língua}}}}}: — São Gregório de Tours (pt)
- Bitwa pod Soissons – starcie zbrojne, które miało miejsce w roku 486 w trakcie walk Franków z armią byłego Cesarstwa Zachodniego. Zwycięstwo w bitwie było decydującym krokiem Chlodwiga I w budowie wielkiego Królestwa Franków. Po upadku Zachodniego Cesarstwa Rzymskiego w roku 476, jedynym władcą który utrzymał władzę w tym rejonie Europy był Syagriusz, syn dowódcy armii Aegidusa. Syagriusz był ostatnim przedstawicielem rzymskim, który zajmował tereny położone między Loarą i Sommą. Ziemie Galii wyposażone w wysokiej jakości infrastrukturę i drogi zapewniały tym pozostałościom rzymskiego Cesarstwa pewną stabilizację podczas wędrówek ludów, stały się jednak celem ekspansji sąsiadów ze wschodu – Franków. Królestwo Syagriusza wielkością dorównywało państwu Franków nad Renem, skupiającym plemiona rządzone przez wewnętrznych władców i w kilku przypadkach (prawa strona Renu) przesiąknięte kulturą rzymską. Celem Chlodwiga I było jednak całkowite zajęcie ziem Syagriusza i decydująca rozprawa zbrojna. Do bitwy doszło pod Soissons. Według legendy Chlodwig żeby wygrać bitwę pomodlił się do Chrystusa, co miało skutkować wygraną bitwą. Wojska Syagriusza (składające się w większości z żołnierzy germańskich) zostały rozbite, sam zaś Syagriusz ratował się ucieczką do królestwa Wizygotów rządzonego przez Alaryka II, u którego zamierzał uzyskać azyl. Alaryk jednak odesłał Syagriusza do Chlodwiga, który nakazał zgładzić przeciwnika. Sukces Franków pozwolił im powiększyć dwukrotnie wielkość swojego królestwa, odtąd granica ich państwa przebiegała nad Loarą, za którą znajdowało się królestwo Wizygotów. W roku 507 w wyniku bitwy pod Vouille Wizygoci zostali ostatecznie wyparci ze swoich ziem i pomaszerowali do Hiszpanii. W późniejszych wiekach dochodziło do kolejnych bitew pod Soissons. (pl)
- Сражение при Суассоне — состоявшееся в 486 году около Суассона сражение, в котором франки короля Хлодвига I разбили галло-римлян правителя Суассонской области Сиагрия. Первая военная кампания Хлодвига I. (ru)
- Slaget vid Soissons år 486 utkämpades mellan frankiska styrkor under Clovis (Klodvig) I och det gallo-romerska styrkor under Syagrius. Striden blev en seger för frankerna och ledde till erövringen av den romerska rumpstaten vid Soissons, en milstolpe för frankerna i deras försök att etablera sig som en regional stormakt. Under Romerska rikets sammanbrott mellan år 476 och 480 var Syagrius den enda kvarvarande representanten för ett romerskt styre i området mellan Loire och Somme. Syagrius var son till Aegidius, den sista romerska magistern militum per galease, och han bevarade sin fars del av regionen, mellan Somme och Loire, och kallade sig Dux (hertig). Syagrius rike var av nästan samma storlek som det frankiska området, men frankerna var uppdelade i små kungariken på högra stranden av Rhen, orörd av den romerska kulturen. Ändå lyckades Clovis I samla tillräckligt med franker för att kunna slå ett avgörande slag mot Syagrius. Clovis skickade en utmaning till Syagrius med uppmaning att välja tid och plats för striden. Gregorius av Tours nämner att en man, Chararic, hade fört sina styrkor till slagfältet men sedan avlägsnat sig och bevittnat striden på avstånd, i hopp om att kunna alliera sig med vinnaren. Striden som följde blev en stor framgång för Clovis och hans franker. Syagrius flydde till visigoterna (under Alarik II), men Clovis hotade visigoterna med krig om inte Syagrius överlämnades för avrättning. Följaktligen nästan fördubblades frankernas rike i storlek. Gränsen gick nu vid Loire och anslöt till marken som ägdes av visigoterna, som år 507 till sist tvingades till reträtt i slaget vid Vouillé, söder om Pyrenéerna. I sinom tid marscherade Clovis mot Chararic, fångade honom och hans söner, och tvingade dem att acceptera samordning och tonsur som diakoner. När Clovis dock hörde om deras hopp att återta makten, avrättade han dem. (sv)
- Битва при Суассоні — вирішальна битва між військами Хлодвіга І та Сіагрія, що сталась 486 року поруч з містом Суассон (теперішня Франція), під час якої армія франків розбила дружину намісника галло-римської провінції. Це був перший військовий похід Хлодвіга І. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Η μάχη του Σουασόν ( Γαλλικά: La bataille de Soissons) διεξήχθη το 486 μεταξύ των φραγκικών στρατευμάτων υπό τον Κλοβίς Α' και του Συάγριου, ηγεμόνα μιας περιοχής που εκτείνονταν από τον Λίγηρα μέχρι τον ποταμό Σομ, στη σημερινή βόρεια Γαλλία. Η μάχη ήταν μια νίκη για τους Φράγκους και οδήγησε στην κατάκτηση του βραχύβιου βασιλείου του Σουασόν. Αυτή η μάχη σηματοδοτεί το τέλος του τελευταίου κατάλοιπου της ρωμαϊκής εξουσίας στη Γαλατία και την αρχή της ηγεμονίας των Φράγκων. Μετά από αυτή τη μάχη συνέβη το επεισόδιο του βάζου του Σουασόν. (el)
- La batalla de Soissons, que tuvo lugar en el año 486, enfrentó a las tropas de los francos salios al mando del rey Clodoveo I contra el Reino de Soissons, que representaba los últimos restos del poder romano en la Galia. (es)
- De Slag bij Soissons vond plaats in 486 tussen het leger van de Franken onder bevel van Clovis I en de resten van het Romeinse leger onder bevel van Syagrius. De overwinning van de Franken was een mijlpaal in hun poging de belangrijkste macht te worden in Gallië. (nl)
- Сражение при Суассоне — состоявшееся в 486 году около Суассона сражение, в котором франки короля Хлодвига I разбили галло-римлян правителя Суассонской области Сиагрия. Первая военная кампания Хлодвига I. (ru)
- Битва при Суассоні — вирішальна битва між військами Хлодвіга І та Сіагрія, що сталась 486 року поруч з містом Суассон (теперішня Франція), під час якої армія франків розбила дружину намісника галло-римської провінції. Це був перший військовий похід Хлодвіга І. (uk)
- The Battle of Soissons was fought in 486 between Frankish forces under Clovis I and the Gallo-Roman domain of Soissons under Syagrius. The battle was a victory for the Franks, and led to the conquest of the Roman rump state of Soissons, a milestone for the Franks in their attempt to establish themselves as a major regional power. The ensuing battle was a decisive victory for Clovis and his Franks. Syagrius fled to the Visigoths (under Alaric II), but Clovis threatened war and the Visigoths handed Syagrius over for execution. (en)
- Die Schlacht bei Soissons in der Picardie im Norden von Frankreich fand im Jahre 486 (oder 487) zwischen dem Frankenkönig Chlodwig I. und den Truppen des Syagrius, des letzten Herrschers des Reiches von Soissons, statt. Sie gilt als entscheidende Etappe auf dem Weg des Frankenreiches unter Chlodwig I. zur Großmacht. Die Bezeichnung Schlacht bei Soissons ist irreführend, da der Ort der Schlacht nicht überliefert ist. Gregor von Tours berichtet lediglich, dass der von ihm als solcher betitelte rex Romanorum Syagrius in Soissons seine Residenz gehabt habe. Chlodwig habe diesen zur Wahl des Schlachtfeldes aufgefordert. (de)
- La bataille de Soissons oppose, en 486, Clovis, roi des Francs, à Syagrius, maître d'un domaine s'étendant de la Loire à la Somme. Ce dernier est vaincu et s'enfuit à Toulouse chez les Wisigoths ; leur roi Alaric II le livre enchaîné aux envoyés de Clovis venus le réclamer, et il est exécuté sur l'ordre de ce dernier. Cette bataille marque la fin du dernier vestige du pouvoir romain en Gaule. Voici ce qu'en dit Grégoire de Tours dans son Histoire des Francs, la principale source pour le règne de Clovis : — Grégoire de Tours, Histoire des Francs, Livre II (fr)
- La battaglia di Soissons venne combattuta nel 486 tra i Franchi di re Clodoveo I e l'esercito dell'ultimo territorio dell'Impero romano d'Occidente, il cosiddetto Regno di Soissons, guidato dal magister militum per Gallias Siagrio. La vittoria dei Franchi permise loro il dominio su quella che sarebbe poi diventata la Francia. I Franchi, riuniti dal re Clodoveo, attaccarono il territorio romano, sconfiggendo Siagrio e annientando il suo esercito. Siagrio provò a trovare scampo presso i Visigoti ma, consegnato ai Franchi, fu giustiziato. (it)
- ソワソンの戦い（ソワソンのたたかい）は、西暦486年、クロヴィス率いるフランク族と、シアグリウス率いるソワソン管区との間に起こった戦いである。戦いはフランク族の勝利に終わり、以後フランク族がガリアに覇権を確立する試金石となった。 シアグリウスは、ガリアにおける軍司令官（マギステル・ミリトゥム）だったアエギディウスの息子で、父がローマ帝国の代官を追放して押領したロワール川とソンムの間の地域（ソワソン管区）を維持し、476年から480年にかけての西ローマ帝国の最終的な崩壊の時代において、帝国から独立した独自の支配領域の長としてドゥクス（領主）を名乗っていた人物である。 ソワソンは、ゲルマン民族の大移動の時代にあってなおその基盤は安定していたが、同時に彼らの北東の隣人であるフランク族にとっては誘惑的な地域でもあった。フランク族の領域は、ローマ文化のほぼ及ばないライン川東北岸にあり、その広さはシアグリウスの領域とほぼ同程度だったが、内部は小王国に分かれていた。 それでもクロヴィスは、何とかシアグリウスの軍隊に十分対抗しうるフランク族を集め、場所と時を告げてシアグリウスに挑戦した。トゥールのグレゴリウスによると、この時フランク王の一人は、軍を率いて進軍してきたものの、勝者との同盟を望み、戦場からは離れていたと伝えられる。 (ja)
- Bitwa pod Soissons – starcie zbrojne, które miało miejsce w roku 486 w trakcie walk Franków z armią byłego Cesarstwa Zachodniego. Zwycięstwo w bitwie było decydującym krokiem Chlodwiga I w budowie wielkiego Królestwa Franków. Królestwo Syagriusza wielkością dorównywało państwu Franków nad Renem, skupiającym plemiona rządzone przez wewnętrznych władców i w kilku przypadkach (prawa strona Renu) przesiąknięte kulturą rzymską. Celem Chlodwiga I było jednak całkowite zajęcie ziem Syagriusza i decydująca rozprawa zbrojna. W późniejszych wiekach dochodziło do kolejnych bitew pod Soissons. (pl)
- A batalha de Soissons foi travada em 486 entre os francos sálios liderados por Clóvis I e o Reino de Soissons, domínio de Siágrio. Após o colapso final do Império Romano do Ocidente, Siágrio, filho de Egídio (último mestre dos soldados da Gália), permaneceu como último representante do domínio romano na região, tendo sob si uma área dos rios Loire a Somme, gozando de independência de facto mesmo que se entendesse como mero duque de província romana. Ainda que Soissons fosse um reino infraestruturado, uno e enriquecido pela herança romana, em oposição ao território fracionado e pouco romanizado dos francos, Clóvis conseguiu reunir francos o bastante para desafiar Siágrio para uma batalha, para a qual marchou com seu parente , régulo de Cambrai. São Gregório de Tours, principal fonte do perí (pt)
- Slaget vid Soissons år 486 utkämpades mellan frankiska styrkor under Clovis (Klodvig) I och det gallo-romerska styrkor under Syagrius. Striden blev en seger för frankerna och ledde till erövringen av den romerska rumpstaten vid Soissons, en milstolpe för frankerna i deras försök att etablera sig som en regional stormakt. I sinom tid marscherade Clovis mot Chararic, fångade honom och hans söner, och tvingade dem att acceptera samordning och tonsur som diakoner. När Clovis dock hörde om deras hopp att återta makten, avrättade han dem. (sv)
|
