| dbo:abstract
|
- Σύμφωνα με τη σύγχρονη θεωρία της επιχείρησης, η τελευταία μπορεί να θεωρηθεί σαν ένα σύνολο άτυπων συμβολαίων (the set-of-contracts theory). Σκοπός της διοίκησης είναι η μεγιστοποίηση της αξίας της και, συνεπώς, της περιουσίας των συμμετεχόντων. Στην επιχείρηση υπάρχουν αρκετοί συμμετέχοντες (μέτοχοι, διοίκηση, κράτος, προμηθευτές, καταναλωτές κ.ά) τα συμφέροντα των οποίων είναι συχνά συγκρουόμενα λόγω μη-πλήρους πληροφόρησης. Η σύγκρουση συμφερόντων γεννά επιπλέον κόστη για την παρακολούθηση της δράσης της διοίκησης (κόστος συλλογής πληροφοριών, κόστος παρακολούθησης και, κόστος εφαρμογής ελεγκτικών διαδικασιών) από τους συμμετέχοντες (agency costs). Το πρόβλημα εντολέα εντολοδόχου (agency problem) δημιουργείται όταν ο εντολοδόχος (διοίκηση) ενεργεί για λογαριασμό του εντολέα (μέτοχοι) και πράττει με τρόπο που δεν εξυπηρετεί τα συμφέροντα του εντολέα του. Η ασυμμετρία της πληροφορίας είναι ένας βασικός λόγος ύπαρξης του προβλήματος. Υπάρχουν δύο κατηγορίες προβλημάτων λόγω ασυμμετρίας πληροφορίας: 1.
* Το πρόβλημα ηθικής ζημίας (moral hazard), δημιουργείται όταν ο εντολοδόχος έχει τη δυνατότητα να πράξει υπέρ των συμφερόντων του εντολέα αλλά δεν το κάνει είτε επειδή υπεκφεύγει είτε επειδή πράττει υπέρ δικών του συμφερόντων. Σ’ αυτή την περίπτωση η ασυμμετρία πληροφορίας εμφανίζεται μετά την επιλογή εντολοδόχου, ο εντολέας έκανε τη σωστή επιλογή, ο οποίος όμως αναλαμβάνει επικινδυνότερες επενδύσεις από ότι θα δεχόταν ο εντολέας (γενικά, δεν ήταν διατεθειμένος να συνεργαστεί κάτι που δεν γνώριζε εξ αρχής ο εντολέας). 2.
* Το πρόβλημα δυσμενούς επιλογής (adverse selection), δημιουργείται όταν ο εντολοδόχος δεν έχει τις απαραίτητες χαρακτηριστικές ικανότητες ώστε να υπερασπιστεί τα συμφέροντα του εντολέα του. Σ΄ αυτή την περίπτωση η ασυμμετρία υπάρχει πριν την επιλογή, αλλά ο εντολέας διαλέγει λάθος άτομο, είτε εξαιτίας της μη ικανότητας του να επιλέξει σωστά είτε εξαιτίας απόκρυψης στοιχείων είτε λόγω παραπληροφόρησης.Λύση στο πρόβλημα εντολέα εντολοδόχου έρχεται να δώσει η εταιρική διακυβέρνηση, η οποία αποτελεί ένα σύνολο κανόνων το οποίο εξειδικεύει τη διάρθρωση μεταξύ των δικαιωμάτων και των υποχρεώσεων των συμβαλλόμενων σε μια επιχείρηση. (el)
- تحدث مشكلة الموكِل والوكيل في العلوم السياسية والاقتصاد (تعرف أيضا باسم معضلة الوكالة أو مشكلة الوكالة) عندما يكون باستطاعة شخص أو كيان (الوكيل) القدرة على اتخاذ قرارات و/أو اتخاذ إجراءات نيابة عن أو ذات تأثير على شخص أو كيان آخر (الموّكِل). هذه المعضلة تتواجد في الظروف التي يكون فيها الوكلاء مدفوعون إلى التصرف بحسب مايرونه مناسباً ولكنه يتعارض مع مايوده موكِلوهم وهذا الأمر يعتبر أحد الأمثلة على المخاطر الأخلاقية. (ar)
- Die Prinzipal-Agenten-Theorie (auch Prinzipal-Agent-Theorie, Agenturtheorie, teilweise auch Prinzipal-Agenten-Modell genannt; englisch principal-agent-theory) untersucht in der neuen Institutionenökonomik die Beziehung mindestens zweier Vertragsparteien (Prinzipal und Agent) unter der Bedingung ungleich verteilter Informationen und divergierender Ziele unter Berücksichtigung von Unsicherheit und Risikoneigung der Beteiligten. (de)
- Le principe du principal-agent est le cœur de la théorie de l'agence, une des théories de l'économie industrielle. Il désigne un ensemble de problèmes rencontrés lorsque l'action d'un acteur économique, désigné comme étant le « principal », dépend de l'action ou de la nature d'un autre acteur, « l'agent », sur lequel le principal est imparfaitement informé. Il s'agit donc d'étudier les conséquences d'une asymétrie d'information. Ces problèmes se répartissent généralement en trois catégories, en fonction de la nature de l'imperfection d'information :
* L'antisélection ;
* L'aléa moral ;
* Les « problèmes de signal ». (fr)
- En economía, el problema del agente-principal designa un conjunto de situaciones que se originan cuando un actor económico (el principal o el jerarca), depende de la acción o de la naturaleza o de la moral de otro actor (el agente), sobre el cual no tiene perfecta información. En otras palabras, ese asunto concierne las dificultades que se presentan bajo condiciones de información asimétrica, cuando el principal contrata a un agente. Adam Smith fue quizás el primero que puso atención a este tipo de problemas en la economía, empezando su estudio por el caso específico de quienes reducen su participación económica a comprar acciones en sociedades por acciones: "[...] la mayor parte de estos accionistas [...] no se interesan en sus asuntos y están satisfechos con recibir el dividendo semestral o anual que los directivos consideran conveniente pagarles. Esta ausencia total de inconvenientes y riesgos, más allá de una suma muy limitada, anima a muchas personas a volverse empresarios en una sociedad por acciones, personas que en ningún caso arriesgarían su fortuna en una sociedad particular [...] Ahora bien, no es razonable esperar que los directivos de estas compañías, al manejar mucho más dinero de otras personas que de ellos mismos, lo vigilen con el mismo ansioso cuidado con el que frecuentemente vigilan el suyo los socios de una empresa particular [...] En consecuencia, el manejo de los negocios de esas compañías siempre está caracterizado en alguna medida por la negligencia y la prodigalidad." Varios mecanismos se pueden utilizar para intentar alinear los intereses del agente con los del principal. Por ejemplo, comisiones, , . El problema del agente-principal se encuentra en la mayoría de las relaciones de empleador/empleado, no solo cuando los accionistas emplean ejecutivos superiores en las corporaciones. Desde un punto de vista más moderno, se trata de estudiar las consecuencias de asimetría de la información. Desde este punto de vista, el problema del agente-principal es la esencia de la teoría de la agencia, una de las teorías de la economía industrial. Este tipo de problemas se reparten generalmente en tres categorías, en función de la imperfección de la información: selección adversa, riesgo moral y señalización. La relación de propiedad y agencia es el contrato explícito o implícito que se establece entre dos partes, por el cual se comprometen a cooperar en la realización de una actividad (Jensen y Meckling, 1976). Desde este enfoque teórico la empresa se concibe como un entramado contractual que permite la cooperación de los distintos propietarios de recursos en la causa de una actividad colectiva. La separación entre propiedad y gerencia es muy ventajosa, por un lado permite que las acciones cambien de propietario sin que esto afecte la marcha de la empresa, y por otro se permite contratar a personas calificadas para asumir la gerencia. El conflicto puede surgir cuando los intereses de los propietarios de la empresa (Principal) accionistas que se pueden contar por miles en algunas empresas, difiere del de los directivos (Agentes). A esto se le denomina Teoría de Agencia o Problema de Agencia. Los propietarios desean que los directivos trabajen en beneficio de la empresa maximizando el valor de la empresa. Este conflicto puede surgir por las asimetrías informativas que pueden dar lugar a que los agentes que buscan la maximización de su propio beneficio persigan objetivos distintos a los acordados. Por lo tanto, esta relación de cooperación está marcada por un potencial comportamiento oportunista de los agentes. Las políticas de manejo de este problema intentan hacer compatibles los comportamientos cooperativos en la empresa con la persecución de los intereses personales, sugiriendo a “la empresa como un equipo cuyos miembros actúan según su propio interés pero son conscientes de que su destino depende, en alguna medida, de la supervivencia del equipo en su competencia con otros equipos”. Así pues, en cada uno de los contratos se establecerán mecanismos de salvaguardia que promuevan la cooperación e intenten minimizar los costes de agencia inherentes a las relaciones contractuales. Estos problemas pueden mitigarse con una combinación de control e incentivos. Por ejemplo, los accionistas delegan la tarea de control de la alta dirección al consejo de administración y a los contables, quienes auditan los libros de la empresa. Para estimular a los directivos a maximizar la riqueza de los accionistas una parte de su remuneración viene unida a los resultados de la empresa. Este pago relacionado con los resultados consiste en una mezcla de acciones o de opciones sobre acciones y bonus que dependen de las medidas de beneficio contable. Aunque dar a los directivos acciones comunes u opciones sobre acciones no es la solución definitiva, desde los escándalos de las empresas Enron, WorldCom y otras; preocupa que recompensar con acciones u opciones pueda incentivar a directivos sin escrúpulos a inflar el precio de sus acciones y ocultar la verdadera situación de la empresa. Muchas empresas grandes han implementado sofisticados sistemas de bonus basados en el ingreso residual o valor económico añadido (EVA). En estos sistemas los bonus de los directivos dependen de las ganancias menos el precio del capital empleado. (es)
- The principal–agent problem refers to the conflict in interests and priorities that arises when one person or entity (the "agent") takes actions on behalf of another person or entity (the "principal"). The problem worsens when there is a greater discrepancy of interests and information between the principal and agent, as well as when the principal lacks the means to punish the agent. The deviation from the principal's interest by the agent is called "agency costs". Common examples of this relationship include corporate management (agent) and shareholders (principal), elected officials (agent) and citizens (principal), or brokers (agent) and markets (buyers and sellers, principals). In all these cases, the principal has to be concerned with whether the agent is acting in the best interest of the principal. The concepts of moral hazard and conflict of interest relate to the principal-agent problem. The principal–agent problem typically arises where the two parties have different interests and asymmetric information (the agent having more information), such that the principal cannot directly ensure that the agent is always acting in their (the principal's) best interest, particularly when activities that are useful to the principal are costly to the agent, and where elements of what the agent does are costly for the principal to observe. The agency problem can be intensified when an agent acts on behalf of multiple principals (see multiple principal problem). When one agent acts on behalf of multiple principals, the multiple principals have to agree on the agent's objectives, but face a collective action problem in governance, as individual principals may lobby the agent or otherwise act in their individual interests rather than in the collective interest of all principals. As a result, there may be free-riding in steering and monitoring, duplicate steering and monitoring, or conflict between principals, all leading to high autonomy for the agent. The multiple principal problem is particularly serious in the public sector, where multiple principals are common and both efficiency and democratic accountability are undermined in the absence of salient governance. Various mechanisms may be used to align the interests of the agent with those of the principal. In employment, employers (principal) may use piece rates/commissions, profit sharing, efficiency wages, performance measurement (including financial statements), the agent posting a bond, or the threat of termination of employment to align worker interests with their own. (en)
- Masalah keagenan adalah masalah yang mungkin timbul antara pemegang saham dengan manajemen. Masalah keagenan biasanya terjadi ketika ada konflik kepentingan dalam hal kebijakan yang harus dilakukan di dalam sebuah hubungan keagenan. Keadaan ini dapat terjadi pada perusahaan dengan kepemilikan saham manajerial. Perusahaan yang memiliki masalah keagenan akan mengalami penurunan saham. Penetapan masalah keagenan digunakan untuk mengurangi tindakan pengelolaan perusahaan yang dapat merugikan pihak pemilik modal. Perhitungan tingkat masalah keagenan ditentukan melalui selisih antara hasil nyata dan hasil yang diharapkan. (in)
- 본인-대리인 문제 또는 주인-대리인 문제(Principal-agent problem)는 (principal)과 대리인(agents) 사이에서 정보 비대칭 때문에 발생하는 문제를 말한다. 간단히 대리인 문제 또는 대리인 딜레마(agency dilemma)라고도 한다. 1976년 하버드 경영대학원의 (Michael C. Jensen)과 로체스터 대학교의 (William Meckling)에 의해 처음 제기되었다. (ko)
- プリンシパル＝エージェント関係（－かんけい、principal-agent relationship）とは、行為主体Aが、自らの利益のための労務の実施を、他の行為主体Bに委任すること。このとき、行為主体Aをプリンシパル（principal、依頼人、本人）、行為主体Bをエージェント（agent、代理人） と呼ぶ。 エージェンシー・スラック（agency slack）とは、エージェントが、プリンシパルの利益のために委任されているにもかかわらず、プリンシパルの利益に反してエージェント自身の利益を優先した行動をとってしまうこと。エージェンシー問題（－もんだい、agency problem）とは、プリンシパル＝エージェント関係においてエージェンシー・スラックが生じてしまう問題のこと。 プリンシパル＝エージェント理論（－りろん、principal-agent theory）とは、経済学においては、プリンシパルがエージェンシー・スラックを回避するために、どのようなインセンティブ（誘因）をエージェントに与えれば良いのかについて、主として報酬を対象に考察する研究のこと。また、政治学においては、主として、プリンシパル＝エージェント関係にありながらプリンシパルの利益に沿ってエージェントが行動している政治現象を、エージェントに対するインセンティブや監視の形態などから説明するアプローチのこと。 (ja)
- De principaal-agenttheorie (agency theory), ook wel het lastgever-agenttheorie, is de situatie waarin een persoon of organisatie – de agent – de bevoegdheid heeft beslissingen te nemen namens een andere persoon of organisatie – de principaal. Volgens de principaal-agenttheorie kan deze situatie zorgen voor inefficiëntie, omdat de agent (opdrachtnemer) snel de neiging zal hebben om niet alleen de belangen van de opdrachtgever na te streven bij het uitvoeren van taken voor die opdrachtgever, maar om ook in eigenbelang op te treden. Een groot deel van de corporate governance theorie heeft als doel om oplossingen te vinden voor deze inefficiëntie. (nl)
- Teoria agencji – jedna z koncepcji teoretycznych ładu korporacyjnego (corporate governance). Teoria przedstawia przedsiębiorstwo jako sieć kontraktów, zwanych związkami agencji, zawartych pomiędzy poszczególnymi uczestnikami, do których z reguły zalicza się udziałowców, menedżerów oraz kredytodawców. W latach 60. i 70. XX wieku ekonomiści tacy jak Kenneth Arrow czy Wilson starali się opisać problem dzielenia ryzyka, który powstaje, gdy partnerzy mają inne podejście do ryzyka. Teoria agencji rozwinęła temat dzielenia ryzyka, włączają tzw. „problem agencji”, występujący, gdy współpracujące strony mają inne cele oraz podział pracy. Szczególnie dotyczy to związku agencyjnego, w którym jedna strona (przełożony) deleguje pracę drugiej (agentowi). Teoria agencji stara się opisać tę relację używając metafory kontraktu. Problem agencji, który powstaje, gdy:
* występuje konflikt celów i pragnień pomiędzy agentem i przełożonym,
* występują trudności lub wysokie koszty weryfikacji przez przełożonego tego co właściwie agent wykonuje. Problemem dzielenia ryzyka, który powstaje, gdy agent i mają inne podejście do ryzyka. Teoria ta zajmuje się wyborem najefektywniejszej formy kontraktu w związku przełożony-agent, przyjmując założenia na temat ludzi (np. ograniczona racjonalność, niechęć do ryzyka), organizacji (np. konflikt celów pośród członków) oraz informacji (np. informacji jako towaru, który można kupić). W szczególności czy kontrakt oparty na wynikach (akcje, transfer praw własności) jest wydajniejszy od opartego na zachowaniu (pensje). Teorii agencji można użyć w różnych zestawieniach, poczynając od zagadnień na poziomie makro, jak polityka urzędów regulujących, kończąc na poziomie mikro jak wina, kłamstwo oraz inne ekspresje własnej korzyści. Najczęściej używano teorii agencji w kontekście zagadnień organizacyjnych jak: wynagrodzenia, przejęcia, strategie dywersyfikacji, związki w zarządzie, struktura finansowa i własnościowa, integracja pionowa i innowacje. (pl)
- Il modello principale-agente (o modello d'agenzia) è definito da e William H. Meckling come "un contratto in base al quale una o più persone (il principale/i) obbliga(no) un'altra persona (l'agente) a ricoprire per suo conto una data mansione, che implica una delega di potere all'agente". Tale definizione è molto generale, e comprende qualsiasi relazione tra due individui, in cui uno dei due delega parte del proprio potere all'altro. Il contratto di agenzia, però, presenta alcuni rischi, dovuti al comportamento opportunistico delle parti, che tendono a massimizzare la propria utilità (tale comportamento opportunistico non è eliminabile, può essere tuttavia limitato). Siccome alla base vi è un problema legato a opportunismi e negligenze dell'agent verso colui che gli delega dei poteri, ovvero il principal, si parla anche di problema principale-agente (agent-principal problem), dilemma di agency (agency dilemma) e problema di agency (agency problem) in senso generico. In particolare vi possono essere due tipi di opportunismo: selezione avversa e azzardo morale, ovvero opportunismo ex-ante/a priori e ex-post/a posteriori. (it)
- Em ciência política e em economia, o problema do principal–agente ou dilema da agência, ocorre quando uma pessoa ou entidade (o "agente") está apto a tomar decisões ou a promover iniciativas em nome de, ou com impactos, relativos a outra pessoa ou entidade (o "principal"). Este dilema surge, em determinadas circunstâncias, quando a motivação dos "agentes" vai no sentido de agirem de acordo com os seus interesses próprios, contrários aos dos "principais" que os recrutaram. As dificuldades podem surgir em condições de informação assimétrica e incompleta. Com efeito, um "principal" contrata um "agente" para, presumívelmente, prosseguir os seus interesses mas tal princípio pode comportar um conflito de interesses e/ou um risco moral. Vários mecanismos podem ser utilizados para tentar alinhar os interesses do "agente" com os do "principal", tais como pagamentos por peça, comissões, participação nos lucros, medição de desempenho (incluindo demonstrações financeiras), estabelecer uma ligação do agente ou o receio de demissão. O problema do principal–agente é encontrado na maioria das relações empregador/empregado, por exemplo, quando acionistas contratam executivos de topo, de corporações. A ciência política observou os problemas inerentes a delegação de autoridade legislativa para agências burocráticas. Noutro exemplo, a aplicação da legislação (tais como leis e directivas executivas) está aberta a interpretação burocrática, que cria oportunidades e incentivos para o burocrata, como "agente", se desviar das intenções ou preferências dos legisladores. Variações na intensidade do controlo legislativo, também servem para aumentar os problemas "principal–agente", na implementação de preferências legislativas. (pt)
- Тео́рия принципа́ла—аге́нта, пробле́ма принципа́ла—аге́нта (англ. principal-agent problem) — теоретическая модель экономики, созданная с целью понимания ситуаций управления между неравными акторами, имеющими разные степени информированности (асимметричность информации): лицо, дающее поручение (принципал), обычно находится в выcшей иерархической позиции и ожидает решения поставленной задачи в своих интересах; с другой стороны лицо, выполняющее поручение (агент: менеджер или экономический агент), находится в нижней иерархической позиции, но владеет большей информацией чем принципал и может пользоваться этой информацией либо в интересах принципала, либо в своих собственных интересах. Чтобы решить данную проблему предлагаются разные стратегии, как например доверительные отношения, системы общей информации или целенаправленные побуждения. (ru)
- Теорія принципала-агнета в політичній науці та економіці (також відома як "проблема принципала-агента", дилема агентства або агентська проблема) виникає, коли одна особа чи організація ("агент") здатна приймати рішення та/або діє від імені, що впливає, іншої особи чи суб'єкта - "принципала" (довірителя). Ця дилема існує за умов, коли агенти вмотивовані діяти в своїх інтересах, що суперечать принципам їх принципалів і є прикладом морального ризику. Поширеними прикладами таких відносин є корпоративне управління (агент) та акціонери (принципал), виборні посадові особи (агент) та громадяни (принципал) або брокери (агент) та ринки (покупці та продавці, принципали). Чи насправді тривалий судовий процес, який рекомендує адвокат (агент) потрібний для покращення добробуту його клієнта (принципала), чи цей процес забезпечить дохід адвокату? Насправді проблема може виникнути майже в будь-якій ситуації, коли одна сторона платить іншій за виконання певної роботи, коли агент має невелику або несуттєву частку в результаті, як-то виконання господарських робіт або ремонт автомобіля, незалежно від того, чи є це офіційною, чи неофіційною угодою. Проблема виникає тоді, коли обидві сторони мають різні інтереси та асиметричну інформацію (агент має більше інформації), через що принципал не може бути повністю впевнений, що агент завжди діятеми у його інтересах (принципала), особливо у тих випадках, коли діяльність приносить вигоду принпипалу й витратна для агента, і де спостереження за діями агента пов’язано з суттєвими видатками (див. моральний ризик та конфлікт інтересів ). Часто принципал може бути настільки стурбований можливістю експлуатації агентом, що він вирішить взагалі не укладати угоди, навіть коли б це було б взаємовигідним: субоптимальний результат, який може знизити загальний рівень добробуту. Відхилення інтересу довірителя агентом називається "агентські витрати". Проблема агента може бути посилена, коли агент діє від імені декількох принципалів (довірителів). Коли один агент діє від імені декількох принципалів, кілька директорів повинні погодитись з цілями агента, але зіткнуться з проблемою колективних дій в управлінні, оскільки окремі директори можуть лобіювати агента чи іншим чином діяти в своїх індивідуальних інтересах, а не заради досягнення інтересу усіх принципалів. В результаті, може виникнути свавілля в управлінні та моніторингу, дублювання важелів управління та моніторингу, або конфлікт між директорами призведе до високої автономності агента. Це було визначено як проблема багатьох принципалів і є особливо серйозною проблемою, зокрема, в державному секторі, де існує множина принципалів, а ефективність і демократична відповідальність підриваються за відсутності чіткого управління. Ця проблема може виникнути, наприклад, у виконавчій владою, міністерствах, відомствах, міжмуніципальному співробітництві, державно-приватному партнерстві та фірмах з кількома акціонерами. Для узгодження інтересів агента з інтересами принципала (довірителя) можуть використовуватися різні механізми. При працевлаштуванні роботодавці (принципали) можуть використовувати ставки / комісії, участь у розподілі прибутку, , загрозу звільнення. (uk)
- Agentproblemet är ett dilemma, som förekommer inom statsvetenskap och ekonomi, vari en huvudman (principal) till exempel utser en god man (agent) som ska ta tillvara huvudmannens intresse och sedan måste tillse om de tvås intressen är gemensamma. Dilemmat ligger i att agenten kan ta beslut som påverkar principalen negativt utan att själv påverkas. Detta uppstår främst då agentens egenintresse inte tar tillvara principalens intresse, och skapar en moralisk risk. (sv)
- Проблема принципала-агента в політичній науці та економіці (також відома як дилема агентства або агентська проблема) виникає, коли одна особа чи організація ("агент") здатна приймати рішення та/або діє від імені, що впливає, іншої особи чи суб'єкта - "принципала" (довірителя). Ця дилема існує за умов, коли агенти вмотивовані діяти в своїх інтересах, що суперечать принципам їх принципалів і є прикладом морального ризику. Поширеними прикладами таких відносин є корпоративне управління (агент) та акціонери (принципал), виборні посадові особи (агент) та громадяни (принципал) або брокери (агент) та ринки (покупці та продавці, принципали). Чи насправді тривалий судовий процес, який рекомендує адвокат (агент) потрібний для покращення добробуту його клієнта (принципала), чи цей процес забезпечить дохід адвокату? Насправді проблема може виникнути майже в будь-якій ситуації, коли одна сторона платить іншій за виконання певної роботи, коли агент має невелику або несуттєву частку в результаті, як-то виконання господарських робіт або ремонт автомобіля, незалежно від того, чи є це офіційною, чи неофіційною угодою. Проблема виникає тоді, коли обидві сторони мають різні інтереси та асиметричну інформацію (агент має більше інформації), через що принципал не може бути повністю впевнений, що агент завжди діятеми у його інтересах (принципала), особливо у тих випадках, коли діяльність приносить вигоду принпипалу й витратна для агента, і де спостереження за діями агента пов’язано з суттєвими видатками (див. моральний ризик та конфлікт інтересів ). Часто принципал може бути настільки стурбований можливістю експлуатації агентом, що він вирішить взагалі не укладати угоди, навіть коли б це було б взаємовигідним: субоптимальний результат, який може знизити загальний рівень добробуту. Відхилення інтересу довірителя агентом називається "агентські витрати". Проблема агента може бути посилена, коли агент діє від імені декількох принципалів (довірителів). Коли один агент діє від імені декількох принципалів, кілька директорів повинні погодитись з цілями агента, але зіткнуться з проблемою колективних дій в управлінні, оскільки окремі директори можуть лобіювати агента чи іншим чином діяти в своїх індивідуальних інтересах, а не заради досягнення інтересу усіх принципалів. В результаті, може виникнути свавілля в управлінні та моніторингу, дублювання важелів управління та моніторингу, або конфлікт між директорами призведе до високої автономності агента. Це було визначено як проблема багатьох принципалів і є особливо серйозною проблемою, зокрема, в державному секторі, де існує множина принципалів, а ефективність і демократична відповідальність підриваються за відсутності чіткого управління. Ця проблема може виникнути, наприклад, у виконавчій владою, міністерствах, відомствах, міжмуніципальному співробітництві, державно-приватному партнерстві та фірмах з кількома акціонерами. Для узгодження інтересів агента з інтересами принципала (довірителя) можуть використовуватися різні механізми. При працевлаштуванні роботодавці (принципали) можуть використовувати ставки / комісії, розподіл прибутку, , (включаючи фінансову звітність ), агент, який розміщує облігацію, або загрозу припинення роботи, щоб узгодити інтереси працівників з власними. (uk)
- 委託-代理問題（英語：principal–agent problem），又稱代理問題（agency problem），代理兩難（agency dilemma），指委託人（principal）與代理人（agent）之間因目標不一致，而產生利益衝突之情事。當代理人本身存在某種動機，驅使他的行為目標著重在於增加自身的利益，而不是增加委託人的利益，就會出現這個兩難現象。研究這個問題在政治科學與經濟學中獲得很大的重視。 在公司的經營者（代理人）與股份持有者（委託人），共同基金的管理者（代理人）與投資者（委託人），或是政治家（代理人）及選民（委託人）之間的關係，都可以觀察到代理問題的存在。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- تحدث مشكلة الموكِل والوكيل في العلوم السياسية والاقتصاد (تعرف أيضا باسم معضلة الوكالة أو مشكلة الوكالة) عندما يكون باستطاعة شخص أو كيان (الوكيل) القدرة على اتخاذ قرارات و/أو اتخاذ إجراءات نيابة عن أو ذات تأثير على شخص أو كيان آخر (الموّكِل). هذه المعضلة تتواجد في الظروف التي يكون فيها الوكلاء مدفوعون إلى التصرف بحسب مايرونه مناسباً ولكنه يتعارض مع مايوده موكِلوهم وهذا الأمر يعتبر أحد الأمثلة على المخاطر الأخلاقية. (ar)
- Die Prinzipal-Agenten-Theorie (auch Prinzipal-Agent-Theorie, Agenturtheorie, teilweise auch Prinzipal-Agenten-Modell genannt; englisch principal-agent-theory) untersucht in der neuen Institutionenökonomik die Beziehung mindestens zweier Vertragsparteien (Prinzipal und Agent) unter der Bedingung ungleich verteilter Informationen und divergierender Ziele unter Berücksichtigung von Unsicherheit und Risikoneigung der Beteiligten. (de)
- Masalah keagenan adalah masalah yang mungkin timbul antara pemegang saham dengan manajemen. Masalah keagenan biasanya terjadi ketika ada konflik kepentingan dalam hal kebijakan yang harus dilakukan di dalam sebuah hubungan keagenan. Keadaan ini dapat terjadi pada perusahaan dengan kepemilikan saham manajerial. Perusahaan yang memiliki masalah keagenan akan mengalami penurunan saham. Penetapan masalah keagenan digunakan untuk mengurangi tindakan pengelolaan perusahaan yang dapat merugikan pihak pemilik modal. Perhitungan tingkat masalah keagenan ditentukan melalui selisih antara hasil nyata dan hasil yang diharapkan. (in)
- 본인-대리인 문제 또는 주인-대리인 문제(Principal-agent problem)는 (principal)과 대리인(agents) 사이에서 정보 비대칭 때문에 발생하는 문제를 말한다. 간단히 대리인 문제 또는 대리인 딜레마(agency dilemma)라고도 한다. 1976년 하버드 경영대학원의 (Michael C. Jensen)과 로체스터 대학교의 (William Meckling)에 의해 처음 제기되었다. (ko)
- プリンシパル＝エージェント関係（－かんけい、principal-agent relationship）とは、行為主体Aが、自らの利益のための労務の実施を、他の行為主体Bに委任すること。このとき、行為主体Aをプリンシパル（principal、依頼人、本人）、行為主体Bをエージェント（agent、代理人） と呼ぶ。 エージェンシー・スラック（agency slack）とは、エージェントが、プリンシパルの利益のために委任されているにもかかわらず、プリンシパルの利益に反してエージェント自身の利益を優先した行動をとってしまうこと。エージェンシー問題（－もんだい、agency problem）とは、プリンシパル＝エージェント関係においてエージェンシー・スラックが生じてしまう問題のこと。 プリンシパル＝エージェント理論（－りろん、principal-agent theory）とは、経済学においては、プリンシパルがエージェンシー・スラックを回避するために、どのようなインセンティブ（誘因）をエージェントに与えれば良いのかについて、主として報酬を対象に考察する研究のこと。また、政治学においては、主として、プリンシパル＝エージェント関係にありながらプリンシパルの利益に沿ってエージェントが行動している政治現象を、エージェントに対するインセンティブや監視の形態などから説明するアプローチのこと。 (ja)
- De principaal-agenttheorie (agency theory), ook wel het lastgever-agenttheorie, is de situatie waarin een persoon of organisatie – de agent – de bevoegdheid heeft beslissingen te nemen namens een andere persoon of organisatie – de principaal. Volgens de principaal-agenttheorie kan deze situatie zorgen voor inefficiëntie, omdat de agent (opdrachtnemer) snel de neiging zal hebben om niet alleen de belangen van de opdrachtgever na te streven bij het uitvoeren van taken voor die opdrachtgever, maar om ook in eigenbelang op te treden. Een groot deel van de corporate governance theorie heeft als doel om oplossingen te vinden voor deze inefficiëntie. (nl)
- Agentproblemet är ett dilemma, som förekommer inom statsvetenskap och ekonomi, vari en huvudman (principal) till exempel utser en god man (agent) som ska ta tillvara huvudmannens intresse och sedan måste tillse om de tvås intressen är gemensamma. Dilemmat ligger i att agenten kan ta beslut som påverkar principalen negativt utan att själv påverkas. Detta uppstår främst då agentens egenintresse inte tar tillvara principalens intresse, och skapar en moralisk risk. (sv)
- 委託-代理問題（英語：principal–agent problem），又稱代理問題（agency problem），代理兩難（agency dilemma），指委託人（principal）與代理人（agent）之間因目標不一致，而產生利益衝突之情事。當代理人本身存在某種動機，驅使他的行為目標著重在於增加自身的利益，而不是增加委託人的利益，就會出現這個兩難現象。研究這個問題在政治科學與經濟學中獲得很大的重視。 在公司的經營者（代理人）與股份持有者（委託人），共同基金的管理者（代理人）與投資者（委託人），或是政治家（代理人）及選民（委託人）之間的關係，都可以觀察到代理問題的存在。 (zh)
- Σύμφωνα με τη σύγχρονη θεωρία της επιχείρησης, η τελευταία μπορεί να θεωρηθεί σαν ένα σύνολο άτυπων συμβολαίων (the set-of-contracts theory). Σκοπός της διοίκησης είναι η μεγιστοποίηση της αξίας της και, συνεπώς, της περιουσίας των συμμετεχόντων. Στην επιχείρηση υπάρχουν αρκετοί συμμετέχοντες (μέτοχοι, διοίκηση, κράτος, προμηθευτές, καταναλωτές κ.ά) τα συμφέροντα των οποίων είναι συχνά συγκρουόμενα λόγω μη-πλήρους πληροφόρησης. Η σύγκρουση συμφερόντων γεννά επιπλέον κόστη για την παρακολούθηση της δράσης της διοίκησης (κόστος συλλογής πληροφοριών, κόστος παρακολούθησης και, κόστος εφαρμογής ελεγκτικών διαδικασιών) από τους συμμετέχοντες (agency costs). Το πρόβλημα εντολέα εντολοδόχου (agency problem) δημιουργείται όταν ο εντολοδόχος (διοίκηση) ενεργεί για λογαριασμό του εντολέα (μέτοχοι) κ (el)
- Le principe du principal-agent est le cœur de la théorie de l'agence, une des théories de l'économie industrielle. Il désigne un ensemble de problèmes rencontrés lorsque l'action d'un acteur économique, désigné comme étant le « principal », dépend de l'action ou de la nature d'un autre acteur, « l'agent », sur lequel le principal est imparfaitement informé. Il s'agit donc d'étudier les conséquences d'une asymétrie d'information. Ces problèmes se répartissent généralement en trois catégories, en fonction de la nature de l'imperfection d'information : (fr)
- En economía, el problema del agente-principal designa un conjunto de situaciones que se originan cuando un actor económico (el principal o el jerarca), depende de la acción o de la naturaleza o de la moral de otro actor (el agente), sobre el cual no tiene perfecta información. En otras palabras, ese asunto concierne las dificultades que se presentan bajo condiciones de información asimétrica, cuando el principal contrata a un agente. (es)
- The principal–agent problem refers to the conflict in interests and priorities that arises when one person or entity (the "agent") takes actions on behalf of another person or entity (the "principal"). The problem worsens when there is a greater discrepancy of interests and information between the principal and agent, as well as when the principal lacks the means to punish the agent. The deviation from the principal's interest by the agent is called "agency costs". (en)
- Il modello principale-agente (o modello d'agenzia) è definito da e William H. Meckling come "un contratto in base al quale una o più persone (il principale/i) obbliga(no) un'altra persona (l'agente) a ricoprire per suo conto una data mansione, che implica una delega di potere all'agente". Tale definizione è molto generale, e comprende qualsiasi relazione tra due individui, in cui uno dei due delega parte del proprio potere all'altro. Il contratto di agenzia, però, presenta alcuni rischi, dovuti al comportamento opportunistico delle parti, che tendono a massimizzare la propria utilità (tale comportamento opportunistico non è eliminabile, può essere tuttavia limitato). (it)
- Em ciência política e em economia, o problema do principal–agente ou dilema da agência, ocorre quando uma pessoa ou entidade (o "agente") está apto a tomar decisões ou a promover iniciativas em nome de, ou com impactos, relativos a outra pessoa ou entidade (o "principal"). Este dilema surge, em determinadas circunstâncias, quando a motivação dos "agentes" vai no sentido de agirem de acordo com os seus interesses próprios, contrários aos dos "principais" que os recrutaram. As dificuldades podem surgir em condições de informação assimétrica e incompleta. Com efeito, um "principal" contrata um "agente" para, presumívelmente, prosseguir os seus interesses mas tal princípio pode comportar um conflito de interesses e/ou um risco moral. (pt)
- Teoria agencji – jedna z koncepcji teoretycznych ładu korporacyjnego (corporate governance). Teoria przedstawia przedsiębiorstwo jako sieć kontraktów, zwanych związkami agencji, zawartych pomiędzy poszczególnymi uczestnikami, do których z reguły zalicza się udziałowców, menedżerów oraz kredytodawców. Problem agencji, który powstaje, gdy:
* występuje konflikt celów i pragnień pomiędzy agentem i przełożonym,
* występują trudności lub wysokie koszty weryfikacji przez przełożonego tego co właściwie agent wykonuje. (pl)
- Тео́рия принципа́ла—аге́нта, пробле́ма принципа́ла—аге́нта (англ. principal-agent problem) — теоретическая модель экономики, созданная с целью понимания ситуаций управления между неравными акторами, имеющими разные степени информированности (асимметричность информации): лицо, дающее поручение (принципал), обычно находится в выcшей иерархической позиции и ожидает решения поставленной задачи в своих интересах; с другой стороны лицо, выполняющее поручение (агент: менеджер или экономический агент), находится в нижней иерархической позиции, но владеет большей информацией чем принципал и может пользоваться этой информацией либо в интересах принципала, либо в своих собственных интересах. Чтобы решить данную проблему предлагаются разные стратегии, как например доверительные отношения, системы обще (ru)
- Проблема принципала-агента в політичній науці та економіці (також відома як дилема агентства або агентська проблема) виникає, коли одна особа чи організація ("агент") здатна приймати рішення та/або діє від імені, що впливає, іншої особи чи суб'єкта - "принципала" (довірителя). Ця дилема існує за умов, коли агенти вмотивовані діяти в своїх інтересах, що суперечать принципам їх принципалів і є прикладом морального ризику. (uk)
- Теорія принципала-агнета в політичній науці та економіці (також відома як "проблема принципала-агента", дилема агентства або агентська проблема) виникає, коли одна особа чи організація ("агент") здатна приймати рішення та/або діє від імені, що впливає, іншої особи чи суб'єкта - "принципала" (довірителя). Ця дилема існує за умов, коли агенти вмотивовані діяти в своїх інтересах, що суперечать принципам їх принципалів і є прикладом морального ризику. (uk)
|
