| dbo:abstract
|
- Psalmtono estas la melodimodeloj, kiuj estas bazo de la modaloj, kiuj estas adaptataj je la kantado de la psalmoj al la psalmoteksto. Kun modalo povas esti ligitaj pluraj psalmotonoj. Estas modelecaj kantmanieroj kun la baza skafaldo initium (enkonduko), tenor (deklamotono), mediatio (mezkadenco), tenor, terminatio (finturno) kaj finalis (fina kadenco). Je tio la deklamotono estas ripetata der depende de la nombro de psalmosilaboj ne kongruaj kun la aliaj melodipartoj. La fina kadenco transkondukas ekde la deklamotono al la komencotono de la postsekve kantota antifono. La ordo de la psalmotonoj laŭas al la ok modaloj. Krom la ok malnovaj psalmotonoj evoluis aliaj, kiuj ne obeis al la rigida skemo de la mezepokaj modaloj. La plej konata el ĉi tiuj kromtonoj estas la tonus peregrinus, ankaŭ nomata 9-a psalmotono, kiu distingiĝas per tio, ke ĝi havas ne unu, sed du deklamtonojn. (eo)
- Als Psalmtöne bezeichnet man die Melodiemodelle, die mit bestimmten Kirchentonarten verbunden sind und beim Singen der Psalmen (Psalmodie) den Psalmtexten angepasst werden. Mit einem Kirchenton (Kirchentonart) können mehrere Psalmtöne verbunden sein. Es sind modellartige Singweisen mit dem folgenden Grundgerüst:
* Inchoatio (Anfang, auch Intonatio oder Initium genannt)
* Tenor (Rezitationston, auch Repercussa oder Tuba genannt),
* (bei langen Versen Zäsur durch eine Flexa (Beugung), im Text gekennzeichnet durch das Zeichen † oder / oder auch +)
* (Tenor)
* Mediatio (Mittelkadenz, auch Mediante oder Pausa genannt) vor dem Zeichen * (Asteriskus)
* Tenor
* Finalis (Schlusswendung, Schlusskadenz, auch Terminatio oder Punctum genannt) Mediatio und Terminatio werden zusammenfassend als Clausulae („Abschlüsse“) bezeichnet. Beim Tenor wird der Rezitationston jeweils entsprechend der Anzahl der nicht von den anderen Melodieteilen abgedeckten Silben des Psalms wiederholt. Die Terminatio oder Finalis leitet vom Rezitationston zum Anfangston der anschließend gesungenen Antiphon über. Für die Schlusswendungen gibt es mehrere Varianten (Differentiae), die an die unterschiedlichen Melodieanfänge nachfolgender Antiphonen angepasst sind. Die Auswahl eines bestimmten Psalmtons richtet sich nach der Tonart der vorausgehenden Antiphon. Die tonartliche Zuordnung einer Antiphon und die zu ihr gehörende Differentia sind dem Tonar zu entnehmen, einem Buch, in dem das Repertoire des gregorianischen Gesangs nach Tonarten geordnet ist. Die zutreffende Tonfolge der Terminatio wurde in den Choralbüchern über den Vokalen der Schlussdoxologie (Gloria Patri) in abgekürzter Schreibweise dargestellt; die Buchstabenfolge E – u – o – u – a – e. stand für Et in sae – cu – la sae – cu – lo – rum. A – men. (de)
- In chant, a reciting tone (also called a recitation tone) can refer to either a repeated musical pitch or to the entire melodic formula for which that pitch is a structural note. In Gregorian chant, the first is also called tenor, dominant or tuba, while the second includes psalm tones (each with its own associated Gregorian mode) as well as simpler formulae for other readings and for prayers. (en)
- Il tenor, o tenore in italiano, è la nota sulla quale viene cantato un salmo nel canto gregoriano. Corrisponde alla dominante o alla sottodominante in rapporto alla tonica della musica moderna. La parola tenor deriva dal latino tenere (tenere in italiano). Il tenor era la struttura fondamentale della musica polifonica medioevale e rinascimentale fra il 1250 e il 1500. Esso consisteva nella voce principale della polifonia ed era costituito da note tenute per lungo tempo che trasportavano un cantus firmus preso da opere musicali del passato. Attorno al tenor si sviluppavano le altre voci del canto che erano molto più veloci e piene di abbellimenti. Il tenor era costituito generalmente da poche parole, direttamente prese dal testo liturgico. (it)
- Пса́лмовый тон (лат. tonus psalmorum) в католическом богослужении — мелодическая модель, по которой распевается каждый стих псалма. Формульные мелодии ветхозаветных и новозаветных библейских песней (например, магнификата), Плача Иеремии и некоторых других молитв оффиция — те же псалмовые тоны, с несколько более широким распевом. (ru)
- Псалмовий тон — в католицькому богослужінні — мелодія-модель, за якою розспівується кожен вірш псалма. Формульні мелодії старозавітних і новозавітних біблійних пісень (наприклад, Магніфіката), Плачу Єремії та деяких інших молитов оффіція — ті ж псалмові тони, з дещо ширшим розспівом. Термін «псалмовий тон» (Tonus psalmorum), поширений в співочих книгах католиків починаючи з XIX ст., з'явився відносно недавно. В оригінальній теорії і практиці (починаючи з XIII ст.) розспів віршів псалмма по мелодійній моделі називався інтонацією (лат. Intonatio, також герундій intonandi). Термін intonatio зобов'язаний назвою типовій початковій мелодійній фразі псалмового розспіву. Наприклад, «Трактат про інтонації [псалмових] тонів» (Tractatus de intonatione tonorum) Якоба Льєзького (або його учня) початку XIV століття розглядає саме таку «інтонацію», тобто спосіб розспіву псалмових віршів за заданою мелодійною моделлю. Тема анонімного трактату (другої половини XV століття) «Мистецтво інтонування за правилами, переданими засновниками музики» (Ars intonandi secundum regulas ab institutoribus musice traditas) подає інструктивний виклад псалмодії по моделі. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- In chant, a reciting tone (also called a recitation tone) can refer to either a repeated musical pitch or to the entire melodic formula for which that pitch is a structural note. In Gregorian chant, the first is also called tenor, dominant or tuba, while the second includes psalm tones (each with its own associated Gregorian mode) as well as simpler formulae for other readings and for prayers. (en)
- Пса́лмовый тон (лат. tonus psalmorum) в католическом богослужении — мелодическая модель, по которой распевается каждый стих псалма. Формульные мелодии ветхозаветных и новозаветных библейских песней (например, магнификата), Плача Иеремии и некоторых других молитв оффиция — те же псалмовые тоны, с несколько более широким распевом. (ru)
- Als Psalmtöne bezeichnet man die Melodiemodelle, die mit bestimmten Kirchentonarten verbunden sind und beim Singen der Psalmen (Psalmodie) den Psalmtexten angepasst werden. Mit einem Kirchenton (Kirchentonart) können mehrere Psalmtöne verbunden sein. Es sind modellartige Singweisen mit dem folgenden Grundgerüst: Mediatio und Terminatio werden zusammenfassend als Clausulae („Abschlüsse“) bezeichnet. (de)
- Psalmtono estas la melodimodeloj, kiuj estas bazo de la modaloj, kiuj estas adaptataj je la kantado de la psalmoj al la psalmoteksto. Kun modalo povas esti ligitaj pluraj psalmotonoj. Estas modelecaj kantmanieroj kun la baza skafaldo initium (enkonduko), tenor (deklamotono), mediatio (mezkadenco), tenor, terminatio (finturno) kaj finalis (fina kadenco). Je tio la deklamotono estas ripetata der depende de la nombro de psalmosilaboj ne kongruaj kun la aliaj melodipartoj. La fina kadenco transkondukas ekde la deklamotono al la komencotono de la postsekve kantota antifono. La ordo de la psalmotonoj laŭas al la ok modaloj. (eo)
- Il tenor, o tenore in italiano, è la nota sulla quale viene cantato un salmo nel canto gregoriano. Corrisponde alla dominante o alla sottodominante in rapporto alla tonica della musica moderna. La parola tenor deriva dal latino tenere (tenere in italiano). (it)
- Псалмовий тон — в католицькому богослужінні — мелодія-модель, за якою розспівується кожен вірш псалма. Формульні мелодії старозавітних і новозавітних біблійних пісень (наприклад, Магніфіката), Плачу Єремії та деяких інших молитов оффіція — ті ж псалмові тони, з дещо ширшим розспівом. (uk)
|
