| dbo:abstract
|
- L'Ordonança (o, impròpiament, l' edicte) de Villers-Cotterêts fou edicte dictat a aquesta vila vora Soissons, a l'actualment departament d'Aisne (Picardia), el 15 d'agost del 1539 pel rei Francesc I de França i en el qual, per tal d'evitar males interpretacions, es prohibia l'ús en els escrits judicials i a l'administració de qualsevol llengua que no fos el vulgare françois. Inicialment anava dirigit contra el llatí, però a la llarga suposà la fi com a llengua oficial tant de l'occità com del bretó. I a mesura que anaren incorporant-se a la corona francesa, suposà el mateix amb el català, el basc, l'alsacià i el cors, ja que des d'aleshores tota la documentació oficial redactada a França es feia en llengua francesa, alhora que s'imposava el francès a tots els actes públics. Aquest fou l'acte més important de regularització de l'administració i la justícia abans de la Revolució Francesa, i suposà a la llarga la decadència de les llengües escrites no franceses, tot i que la imposició del francès a l'escola no arribà fins a la generalització de l'ensenyament obligatori, al segle xix. (ca)
- Nařízení z Villers-Cotterêts (francouzsky L'Ordonnance de Villiers-Cotterêts) je nařízení francouzského krále Františka I. Francouzského z 10. srpna 1539, vydané ve městě . Má 192 článků. Nejznámější jsou články 110 a 111, které nařizují povinné používání francouzštiny v úředních dokumentech. Hlavním smyslem zavedení této povinnosti bylo nahradit užívání latiny v úředních dokumentech francouzštinou. Nařízení z Villers-Cotterêts (cs)
- Το διάταγμα του Βιλέ-Κοτερέ (Γαλλικά: Ordonnance de Villers-Cotterêts) είναι νομοθετικό κείμενο που εκδόθηκε από τον Φραγκίσκο Α' της Γαλλίας στις 10 Αυγούστου 1539, στην πόλη Βιλέ-Κοτερέ, στην Πικαρδία, στον σημερινό νομό Αιν. Είναι το παλαιότερο νομοθετικό κείμενο εν μέρει σε ισχύ ακόμη στη Γαλλία. Με το διάταγμα αυτό, τα γαλλικά έγιναν η επίσημη γλώσσα των εγγράφων που σχετίζονταν με τη δημόσια ζωή του βασιλείου της Γαλλίας, αντικαθιστώντας τα λατινικά. Μέχρι τότε, σε θέματα νομοθεσίας και διοίκησης ήταν κοινή η χρήση των λατινικών. Επιπλέον, αυτό το διάταγμα μεταρρύθμισε την εκκλησιαστική δικαιοδοσία, μείωσε ορισμένα προνόμια πόλεων και έκανε υποχρεωτικό για τους ιερείς να τηρούν μητρώα βαπτίσεων και θανάτων Το νομοθετικό διάταγμα είχε 192 άρθρα και συντάχθηκε στη Μέση γαλλική γλώσσα. (el)
- Mit dem Edikt von Villers-Cotterêts (französisch Ordonnance de Villers-Cotterêts) vom 15. August 1539 veranlasste König Franz I. eine umfangreiche Reform zur Vereinheitlichung des Justiz- und Verwaltungswesens im Königreich Frankreich, bei der unter anderem in Artikel 111 der langage maternel françoys zur alleinigen Urkunden- und Verwaltungssprache erhoben werden sollte. Dieser Artikel des Edikts ist heute der bekannteste und wird oft als Ausgangspunkt einer Politik der Durchsetzung des Französischen als Nationalsprache angesehen. Bis zu diesem Zeitpunkt war die Verwendung des Lateinischen insbesondere in Rechtsangelegenheiten üblich. Das Edikt ist nach dem Ort Villers-Cotterêts in der Picardie benannt, in dem es erlassen wurde. Bestätigt wird es u. a. durch die derzeit geltende Verfassung der Fünften Französischen Republik in Artikel 2, Satz 1. (de)
- La Regularo (aŭ, malĝuste dirite, la edikto) de Villers-Cotterêts estas jura dokumento subskribita en Villers-Cotterêts (en la nuna departemento Aisne) inter la 10a kaj la 15a de aŭgusto 1539 fare de la reĝo de Francio Francisko la 1-a, registrita en la Parlamento de Parizo la 6an de septembro 1539. Tiu regularo estas la jura teksto plej antikva kiu ankoraŭ estas valida en Francio, ĉar ties artikoloj 110a kaj 111a (pri la franca lingvo) neniam estis nuligitaj. Kun totalo de 192 artikoloj, la regularo reformis la eklezian juron, malpliigis difinitajn privilegiojn de la urboj, kaj faris devigaj la registrojn de baptoj. Tamen, ĝi estas partikulare konata ĉar estis la unua kiu establis la unuarangecon kaj la ekskluzivecon de la franca en la dokumentoj rilataj al la publika vivo; fakte, cele al la faciligo de la kompreno de la agado de la administracio kaj de la justico, tiu regularo devigas al la redakto de la dokumentoj en tiu lingvo. Same, la franca iĝis la oficiala lingvo de la francaj juro kaj administracio, anstataŭ en latina aŭ en la aliaj lingvoj de la lando. Tiu regularo, kun la titolo de «Ĝenerala regularo pri la fakto de la justico, polico kaj financoj», estis redaktita de la Kanceliero Guillaume Poyet, advokato kaj membro de la Privata Konsilantaro de la reĝo. Dum multa tempo ĝi estis kromnmita Guillemine aŭ Guilelmine reference al ties aŭtoro. Ekster la Naciaj Arkivoj, estas nur du ekzempleroj en pergameno: nome unu en la Departementaj Arkivoj de Bouches-du-Rhône en Aix-en-Provence kaj alia en la Departementaj Arkivoj de Isère. (eo)
- La ordenanza (o, impropiamente, el edicto) de Villers-Cotterêts es un documento legislativo firmado en Villers-Cotterêts (en el departamento actual de Aisne) entre el 10 y el 15 de agosto de 1539 por el rey de Francia Francisco I, registrado en el Parlamento de París el 6 de septiembre de 1539. Esta ordenanza es el texto legislativo más antiguo que aún se encuentra en vigor en Francia, ya que sus artículos 110 y 111 (concernientes a la lengua francesa) no han sido nunca abolidos. Con un total de 192 artículos, la ordenanza reforma la jurisdicción eclesiástica, reduce determinadas prerrogativas de las ciudades, y convierte en obligatorios los registros de bautismos. Sin embargo, es particularmente conocida por ser la primera que establece la primacía y la exclusividad del francés en los documentos relativos a la vida pública; en efecto, con el fin de facilitar la comprensión de los actos de la administración y de la justicia, esta ordenanza obliga a que dichos actos estén redactados en este idioma. Asimismo, el francés pasa a ser la lengua oficial del derecho y de la , en lugar del latín y de las demás lenguas del país. Esta ordenanza, con el título de «Ordenanza general sobre el hecho de la justicia, policía y finanzas», fue redactada por el canciller , abogado y miembro del Consejo Privado del rey. Durante mucho tiempo fue apodada Guillemine o Guilelmine en referencia a su autor. Fuera de los , no existen más que dos ejemplares originales en pergamino: uno en los Archivos Departamentales de Bocas del Ródano en Aix-en-Provence y el otro en los Archivos Departamentales de Isère. (es)
- Ordonnance sur le fait de la justice (août 1539)Ordonnance Guilelmine • Ordonnance Guillemine L'ordonnance d'août 1539 sur le fait de la justice, dite l'ordonnance de Villers-Cotterêts, aussi appelée l'ordonnance Guillemine, est un texte législatif édicté par le roi de France François Ier, entre le 10 et le 25 août 1539 à Villers-Cotterêts (dans le département actuel de l'Aisne), enregistré au Parlement de Paris le 6 septembre 1539. Cette ordonnance est le plus ancien texte législatif encore en vigueur en France, ses articles 110 et 111 (concernant la langue française) n'ayant jamais été abrogés. Forte de 192 articles, elle est surtout connue pour être l'acte fondateur de la primauté du français dans les documents relatifs à la vie publique du royaume de France. En effet, pour faciliter la bonne compréhension des actes de l'administration et de la justice, mais aussi pour affermir le pouvoir monarchique, elle impose qu'ils soient rédigés « en langage maternel français et non autrement ». Le français devient ainsi la langue officielle du droit et de l'administration, en lieu et place du latin. En outre, cette ordonnance réforme la juridiction ecclésiastique, réduit certaines prérogatives des villes et rend obligatoire la tenue des registres des baptêmes et des sépultures par les curés. Cela concerne alors la quasi-totalité des personnes, à l'exception de la communauté juive, minoritaire, et de quelques individus, excommuniés notamment. Cette ordonnance indique donc aussi, contrairement aux idées reçues, que les textes soient également rédigés dans les autres langues de France afin d'être accessibles au plus grand nombre, l'hégémonie linguistique du français n'ayant pris corps qu'après la révolution de 1789. Le but de cette ordonnance était de proposer une langue véhiculaire (le français) qui remplacerait le latin, langue de l'écrit et des élites, mais aussi de communiquer avec le peuple dans ses langues. Cette ordonnance, intitulée exactement « Ordonnan du Roy sur le fait de justice » a été rédigée par le chancelier Guillaume Poyet, avocat et membre du Conseil privé du roi. Elle s'est longtemps appelée Guillemine ou Guilelmine en référence à son auteur. Hors des Archives nationales, il n'existe que deux exemplaires originaux sur parchemin : l'un aux archives départementales des Bouches-du-Rhône à Aix-en-Provence, l'autre aux archives départementales de l'Isère. (fr)
- The Ordinance of Villers-Cotterêts (French: Ordonnance de Villers-Cotterêts) is an extensive piece of reform legislation signed into law by Francis I of France on August 10, 1539, in the city of Villers-Cotterêts and the oldest French legislation still used partly by French courts. Largely the work of Chancellor Guillaume Poyet, the legislative edict had 192 articles and dealt with a number of government, judicial and ecclesiastical matters (ordonnance générale en matière de police et de justice). (en)
- ヴィレル＝コトレあるいはヴィレール＝コトレの勅令（仏：Ordonnance de Villers-Cotterêts）は、1539年にフランス国王フランソワ1世がで発した、行政上の改革を定めた法である。この法はラテン語に替わってフランス語を公用語としたことで有名であるが、部分的には現在でも有効であり、失効していない法としてはフランス最古のものでもある。カナ音写としては「ヴィレル=コトレ」(Villers-Cotterêts,発音: [vi.lɛʁ kɔ.tə.ʁɛ]) のほうがより原音に近い。日本語では「～の勅令」に代わって「～の王令」「～法」とも訳される。 ヴィレール＝コトレの勅令は、主として大法官によって作成され、全192条から成り、行政・司法・教会に関する事柄を扱っている。 最も著名な第110条と第111条は、法律を扱う上で言語面での混乱が起こらないよう、行政および司法業務・公証人を介した契約・法律制定のすべてをフランス語で行うことを求めている。 第110条 Que les arretz soient clers et entendiblesEt afin qu'il n'y ayt cause de doubter sur l'intelligence desdictz arretz. Nous voulons et ordonnons qu'ilz soient faictz et escriptz si clerement qu'il n'y ayt ne puisse avoir aulcune ambiguite ou incertitude, ne lieu a en demander interpretacion. 判決は明瞭簡潔にして、その意味に疑いを抱かざらしむるべきこと。判決文が明瞭に作成、書面化されることで、いかなる多義性も不確実さも有り得ないようにし、なんらの解釈も欲せしめぬよう、余は望みかつ命ず。 第111条 De prononcer et expedier tous actes en langaige françoysEt pour ce que telles choses sont souventesfoys advenues sur l'intelligence des motz latins contenuz es dictz arretz. Nous voulons que doresenavant tous arretz ensemble toutes aultres procedeures, soient de nous cours souveraines ou aultres subalternes et inferieures, soient de registres, enquestes, contractz, commisions, sentences, testamens et aultres quelzconques actes et exploictz de justice ou qui en dependent, soient prononcez, enregistrez et delivrez aux parties en langage maternel françoys et non aultrement. 法行為はすべてフランス語で行われるべきこと。先述の判決文中で用いられるラテン語句の理解[のまずさ]についてであるが、かかる事態はいたって頻繁であるため、今後すべての判決と法的手続きは（終審裁判所の判決、その他の全下級審の判決、判決に依存する登記・尋問・契約・委任・判決・遺言等の法行為および令状、のいずれであるかを問わず）、ほかならぬ母語たるフランス語によって、関係者に対して宣告・公示・送達されるよう望む。 この両条項が主な目的としていたのは公文書におけるラテン語の使用停止だったが（ただし地域によっては、日本の戸籍に相当するはラテン語で記録され続けた）、ラテン語以外にも国内のさまざまな地域で用いられていたフランス語以外の言語やフランス語の方言にも一定の影響があった。 その他の条項には、司祭が洗礼・葬送の記録を行うこと（洗礼の記録は聖職志望者の年齢を審査する必要があったことから）、それらの洗礼・葬送の記録は公証人の署名を要することが定められている。 また、さらに別の条項ではギルドおよび通商同盟を禁ずることで、労働者のストライキを未然に防ぐことを図っている（もっとも労働者の相互扶助組合への規定は存在しない）。 こうした条項は、中央集権的な広域統一国家へという動きを反映しており、なかんずくフランス語の使用に関する条項は、国民感情なり国民意識なりが勃興しようというまさにその時期における、フランスの言語的・理念的統一への画期をなすものである。 (ja)
- L'ordinanza (o, impropriamente, l'editto) di Villers-Cotterêts è un documento promulgato tra il 10 ed il 15 agosto 1539 nella località omonima dal re di Francia Francesco I. Suddivisa in 192 articoli, l'ordinanza introdusse una riforma della giurisdizione ecclesiastica, ridusse alcune prerogative delle città e rese obbligatoria la tenuta dei registri di battesimo. È soprattutto nota però per essere l'atto con il quale venne stabilito il primato e l'esclusività della lingua francese nei documenti pubblici. Diventando la lingua ufficiale del diritto e dell'amministrazione, il francese scardinò così la supremazia del latino e declassò ad un rango inferiore tutte le altre lingue del Paese. Quest'ordinanza, intitolata per l'esattezza «Ordonnance générale sur le fait de la justice, police et finances», venne redatta dal cancelliere Guillaume Poyet, avvocato e membro del Consiglio Privato del re: per questa ragione fu per lungo tempo chiamata Guillemine, in onore del suo estensore. All'infuori dell'Archivio di Stato francese vi sono soltanto due esemplari originali su pergamena: uno presso gli archivi di Aix-en-Provence e l'altro presso gli archivi dipartimentali dell'Isère. (it)
- Het Edict van Villers-Cotterêts (Frans: Ordonnance de Villers-Cotterêts) was een in 1539 door koning Frans I van Frankrijk uitgevaardigd edict. Het edict versterkte het centraal bestuur in Frankrijk, door het Frans als taal in het bestuur in te voeren. Bovendien voerde dit Edict ook, naast de accusatoire procedure, de inquisitoriale procedure in in het Franse recht. Tot slot was in dezelfde ordonnantie nog een burgerlijke verplichting vervat voor de pastoors om een doopregister bij te houden. Het edict was het werk van de toenmalige kanselier van Frankrijk Guillaume Poyet. Koning Frans I ondertekende het edict in zijn van Villers-Cotterêts, vandaar de naam. Een andere naam van het document is La Guilleminne naar de auteur Guillaume Poyet. Dit edict is vooral van belang omdat dit de positie van het Frans in Frankrijk heeft versterkt en het Frans zich op deze manier heeft verspreid.Het legde het Middelfrans (een langue d'oïl) op als verplichte taal voor alle officiële documenten. Dit betekende het einde voor onder meer de geschreven vorm van (varianten van) de langue d'oc en vele andere minderheidstalen. Deze talen bleven echter veelal wel de meest gesproken taal in hun streek tot ca. de Franse Revolutie. (nl)
- Ука́з із Вілле́-Котре́ (фр. Ordonnance de Villers-Cotterêts) — правовий документ, що його підписав король Франції Франциск І у серпні 1539 року, в місті Вілле-Котре (сьогодні в складі департаменту Ена). Укладений канцлером , цей документ з 192 статтями запроваджував ряд реформ у церковній, урядовій і судовій сферах. Але головним чином цей указ увійшов в історію як перший, що запровадив зверхність і винятковість французької мови в юридичних і адміністративних документах. Статті 110 і 111 зобов'язують складати всі урядові й правові акти, послуговуючись винятково фрацузькою мовою, що фактично набула офіційного статусу, заступивши цим місце латинської та інших мов Франції у цій сфері вжитку. Стаття 110. Que les arretz soient clers et entendiblesEt afin qu'il n'y ayt cause de doubter sur l'intelligence desdictz arretz. Nous voulons et ordonnons qu'ilz soient faictz et escriptz si clerement qu'il n'y ayt ne puisse avoir aulcune ambiguite ou incertitude, ne lieu a en demander interpretacion.Сучасною мовою: Que les arrêts soient clairs et compréhensibles, et afin qu'il n'y ait pas de raison de douter sur le sens de ces arrêts, nous voulons et ordonnons qu'ils soient faits et écrits si clairement qu'il ne puisse y avoir aucune ambiguïté ou incertitude, ni de raison d'en demander une explication.(Переклад. Щоб вироки були виразні й зрозумілі, і щоб не малося приводу для сумнівів щодо сенсу тих вироків, ми воліємо й наказуємо складати й писати їх так ясно, аби в них не малося жодної двозначності чи невиразності, ані підстав запитувати тлумачення).Стаття 111. De prononcer et expedier tous actes en langaige françoysEt pour ce que telles choses sont souventesfoys advenues sur l'intelligence des motz latins contenuz es dictz arretz. Nous voulons que doresenavant tous arretz ensemble toutes aultres procedeures, soient de nous cours souveraines ou aultres subalternes et inferieures, soient de registres, enquestes, contractz, commisions, sentences, testamens et aultres quelzconques actes et exploictz de justice ou qui en dependent, soient prononcez, enregistrez et delivrez aux parties en langage maternel francoys et non aultrement. Сучасною мовою: De dire et faire tous les actes en langue françaiseEt parce que de telles choses sont arrivées très souvent, à propos de la [mauvaise] compréhension des mots latins utilisés dans les arrêts, nous voulons que dorénavant tous les arrêts et autres procédures, que ce soit de nos cours souveraines ou autres, subalternes et inférieures, ou que ce soit sur les registres, enquêtes, contrats, commissions, sentences, testaments et tous les autres actes et exploits de justice ou de droit, que tous ces actes soient dits, écrits et donnés aux parties en langue maternelle française, et pas autrement.(Переклад. Оголошувати й складати всі акти французькою мовоюА оскільки вельми часто надходило про такі речі, щодо тлумачення вжитих у вироках слів латинських, ми воліємо, щоб відтепер усі постанови та інше судочинство, чи то нашого високого суду, чи інших, підпорядкованих і нижчіх; чи то реєстри, дізнання, договори, доручення, вироки, заповіти й інші юридичні й правові акти й дії виголошувались, писались і надавались сторонам рідною французькою мовою і жодною іншою). Головна мета цих статей — припинити вжиток латинської мови в офіційних документах (проте латиною послуговувалися й надалі в церковних реєстрах деяких регіонів королівства), але ордонанс уплинув також і на застосування інших численних мов і діалектів, що ними розмовляли в багатьох регіонах Франції. Інші статті документа зобов'зували священиків вести реєстри хрещень, із зазначенням дати й часу народження, щоб мати можливість визначити вік особи, її повноліття. Засвідчувати ці реєстри мали нотаріуси. Указ заборонив ремісничі й торговельні об'єднання, щоб покласти край страйкам. Документ у цілому давав поштовх до уніфікації та централізації держави, а застосування французької мови визначило крок уперед до лінгвістичної та ідеологічної єдності Франції. (uk)
- Ордонанс Виллер-Котре (фр. Ordonnance de Villers-Cotterêts; подписан между 10 и 15 августа 1539 года) — королевский указ (ордонанс), направленный на ликвидацию последствий средневековой феодальной раздробленности французских земель и скорейшую интеграцию северо-западной Романии в рамках унитарного королевства Франция. (ru)
- 维莱科特雷法令（法語：Ordonnance de Villers-Cotterêts）由法国国王弗朗索瓦一世于1539年8月10日至25日期间在埃纳省小城维莱科特雷颁布。同年9月6日，巴黎高等法院将其载入法律。 该法令共有192条。其中第110和111条首次确立了法语在正式文件中的使用。从那时起，法语取代拉丁语成为了法律和行政上的官方语言。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Nařízení z Villers-Cotterêts (francouzsky L'Ordonnance de Villiers-Cotterêts) je nařízení francouzského krále Františka I. Francouzského z 10. srpna 1539, vydané ve městě . Má 192 článků. Nejznámější jsou články 110 a 111, které nařizují povinné používání francouzštiny v úředních dokumentech. Hlavním smyslem zavedení této povinnosti bylo nahradit užívání latiny v úředních dokumentech francouzštinou. Nařízení z Villers-Cotterêts (cs)
- The Ordinance of Villers-Cotterêts (French: Ordonnance de Villers-Cotterêts) is an extensive piece of reform legislation signed into law by Francis I of France on August 10, 1539, in the city of Villers-Cotterêts and the oldest French legislation still used partly by French courts. Largely the work of Chancellor Guillaume Poyet, the legislative edict had 192 articles and dealt with a number of government, judicial and ecclesiastical matters (ordonnance générale en matière de police et de justice). (en)
- Ордонанс Виллер-Котре (фр. Ordonnance de Villers-Cotterêts; подписан между 10 и 15 августа 1539 года) — королевский указ (ордонанс), направленный на ликвидацию последствий средневековой феодальной раздробленности французских земель и скорейшую интеграцию северо-западной Романии в рамках унитарного королевства Франция. (ru)
- 维莱科特雷法令（法語：Ordonnance de Villers-Cotterêts）由法国国王弗朗索瓦一世于1539年8月10日至25日期间在埃纳省小城维莱科特雷颁布。同年9月6日，巴黎高等法院将其载入法律。 该法令共有192条。其中第110和111条首次确立了法语在正式文件中的使用。从那时起，法语取代拉丁语成为了法律和行政上的官方语言。 (zh)
- L'Ordonança (o, impròpiament, l' edicte) de Villers-Cotterêts fou edicte dictat a aquesta vila vora Soissons, a l'actualment departament d'Aisne (Picardia), el 15 d'agost del 1539 pel rei Francesc I de França i en el qual, per tal d'evitar males interpretacions, es prohibia l'ús en els escrits judicials i a l'administració de qualsevol llengua que no fos el vulgare françois. Inicialment anava dirigit contra el llatí, però a la llarga suposà la fi com a llengua oficial tant de l'occità com del bretó. I a mesura que anaren incorporant-se a la corona francesa, suposà el mateix amb el català, el basc, l'alsacià i el cors, ja que des d'aleshores tota la documentació oficial redactada a França es feia en llengua francesa, alhora que s'imposava el francès a tots els actes públics. (ca)
- Το διάταγμα του Βιλέ-Κοτερέ (Γαλλικά: Ordonnance de Villers-Cotterêts) είναι νομοθετικό κείμενο που εκδόθηκε από τον Φραγκίσκο Α' της Γαλλίας στις 10 Αυγούστου 1539, στην πόλη Βιλέ-Κοτερέ, στην Πικαρδία, στον σημερινό νομό Αιν. Είναι το παλαιότερο νομοθετικό κείμενο εν μέρει σε ισχύ ακόμη στη Γαλλία. Με το διάταγμα αυτό, τα γαλλικά έγιναν η επίσημη γλώσσα των εγγράφων που σχετίζονταν με τη δημόσια ζωή του βασιλείου της Γαλλίας, αντικαθιστώντας τα λατινικά. Μέχρι τότε, σε θέματα νομοθεσίας και διοίκησης ήταν κοινή η χρήση των λατινικών. (el)
- La Regularo (aŭ, malĝuste dirite, la edikto) de Villers-Cotterêts estas jura dokumento subskribita en Villers-Cotterêts (en la nuna departemento Aisne) inter la 10a kaj la 15a de aŭgusto 1539 fare de la reĝo de Francio Francisko la 1-a, registrita en la Parlamento de Parizo la 6an de septembro 1539. Tiu regularo estas la jura teksto plej antikva kiu ankoraŭ estas valida en Francio, ĉar ties artikoloj 110a kaj 111a (pri la franca lingvo) neniam estis nuligitaj. (eo)
- Mit dem Edikt von Villers-Cotterêts (französisch Ordonnance de Villers-Cotterêts) vom 15. August 1539 veranlasste König Franz I. eine umfangreiche Reform zur Vereinheitlichung des Justiz- und Verwaltungswesens im Königreich Frankreich, bei der unter anderem in Artikel 111 der langage maternel françoys zur alleinigen Urkunden- und Verwaltungssprache erhoben werden sollte. Dieser Artikel des Edikts ist heute der bekannteste und wird oft als Ausgangspunkt einer Politik der Durchsetzung des Französischen als Nationalsprache angesehen. Bis zu diesem Zeitpunkt war die Verwendung des Lateinischen insbesondere in Rechtsangelegenheiten üblich. (de)
- La ordenanza (o, impropiamente, el edicto) de Villers-Cotterêts es un documento legislativo firmado en Villers-Cotterêts (en el departamento actual de Aisne) entre el 10 y el 15 de agosto de 1539 por el rey de Francia Francisco I, registrado en el Parlamento de París el 6 de septiembre de 1539. Esta ordenanza es el texto legislativo más antiguo que aún se encuentra en vigor en Francia, ya que sus artículos 110 y 111 (concernientes a la lengua francesa) no han sido nunca abolidos. (es)
- Ordonnance sur le fait de la justice (août 1539)Ordonnance Guilelmine • Ordonnance Guillemine L'ordonnance d'août 1539 sur le fait de la justice, dite l'ordonnance de Villers-Cotterêts, aussi appelée l'ordonnance Guillemine, est un texte législatif édicté par le roi de France François Ier, entre le 10 et le 25 août 1539 à Villers-Cotterêts (dans le département actuel de l'Aisne), enregistré au Parlement de Paris le 6 septembre 1539. Cette ordonnance est le plus ancien texte législatif encore en vigueur en France, ses articles 110 et 111 (concernant la langue française) n'ayant jamais été abrogés. (fr)
- L'ordinanza (o, impropriamente, l'editto) di Villers-Cotterêts è un documento promulgato tra il 10 ed il 15 agosto 1539 nella località omonima dal re di Francia Francesco I. Suddivisa in 192 articoli, l'ordinanza introdusse una riforma della giurisdizione ecclesiastica, ridusse alcune prerogative delle città e rese obbligatoria la tenuta dei registri di battesimo. È soprattutto nota però per essere l'atto con il quale venne stabilito il primato e l'esclusività della lingua francese nei documenti pubblici. Diventando la lingua ufficiale del diritto e dell'amministrazione, il francese scardinò così la supremazia del latino e declassò ad un rango inferiore tutte le altre lingue del Paese. (it)
- ヴィレル＝コトレあるいはヴィレール＝コトレの勅令（仏：Ordonnance de Villers-Cotterêts）は、1539年にフランス国王フランソワ1世がで発した、行政上の改革を定めた法である。この法はラテン語に替わってフランス語を公用語としたことで有名であるが、部分的には現在でも有効であり、失効していない法としてはフランス最古のものでもある。カナ音写としては「ヴィレル=コトレ」(Villers-Cotterêts,発音: [vi.lɛʁ kɔ.tə.ʁɛ]) のほうがより原音に近い。日本語では「～の勅令」に代わって「～の王令」「～法」とも訳される。 ヴィレール＝コトレの勅令は、主として大法官によって作成され、全192条から成り、行政・司法・教会に関する事柄を扱っている。 最も著名な第110条と第111条は、法律を扱う上で言語面での混乱が起こらないよう、行政および司法業務・公証人を介した契約・法律制定のすべてをフランス語で行うことを求めている。 判決は明瞭簡潔にして、その意味に疑いを抱かざらしむるべきこと。判決文が明瞭に作成、書面化されることで、いかなる多義性も不確実さも有り得ないようにし、なんらの解釈も欲せしめぬよう、余は望みかつ命ず。 (ja)
- Het Edict van Villers-Cotterêts (Frans: Ordonnance de Villers-Cotterêts) was een in 1539 door koning Frans I van Frankrijk uitgevaardigd edict. Het edict versterkte het centraal bestuur in Frankrijk, door het Frans als taal in het bestuur in te voeren. Bovendien voerde dit Edict ook, naast de accusatoire procedure, de inquisitoriale procedure in in het Franse recht. Tot slot was in dezelfde ordonnantie nog een burgerlijke verplichting vervat voor de pastoors om een doopregister bij te houden. Het edict was het werk van de toenmalige kanselier van Frankrijk Guillaume Poyet. Koning Frans I ondertekende het edict in zijn van Villers-Cotterêts, vandaar de naam. Een andere naam van het document is La Guilleminne naar de auteur Guillaume Poyet. (nl)
- Ука́з із Вілле́-Котре́ (фр. Ordonnance de Villers-Cotterêts) — правовий документ, що його підписав король Франції Франциск І у серпні 1539 року, в місті Вілле-Котре (сьогодні в складі департаменту Ена). Головна мета цих статей — припинити вжиток латинської мови в офіційних документах (проте латиною послуговувалися й надалі в церковних реєстрах деяких регіонів королівства), але ордонанс уплинув також і на застосування інших численних мов і діалектів, що ними розмовляли в багатьох регіонах Франції. Указ заборонив ремісничі й торговельні об'єднання, щоб покласти край страйкам. (uk)
|
