| dbo:abstract
|
- قانون رقم 94-665 في 4 أغسطس 1994 المتعلق باستخدام اللغة الفرنسية ويعرف باسم قانون توبون (بالفرنسية: Loi Toubon)، نسبة إلى وزير الثقافة جاك توبون، هو قانون سنّته الجمهورية الفرنسية في 4 أغسطس 1994، يهدف إلى حماية اللغة الفرنسية وتراثها، ويتركز على ثلاثة أهداف رئيسية هي: إثراء اللغة؛ والالتزام باستخدام اللغة الفرنسية ؛ والدفاع عن الفرنسية كاللغة الرسمية للجمهورية (المادة 2 من دستور عام 1958). كما تهدف لضمان أسبقية استعمال المصطلحات الفرنسية التقليدية عوض مصطلحات الأنجليسسم، لضمان سيادة الفرنسية في فرنسا. واستجابة لتزايد استخدام اللغة الإنجليزية في فرنسا، ولا سيما في الإعلانات التجارية، حيث يلزم قانون توبون جميع الإعلانات والملصقات الترويجية أن تكون مكتوبة باللغة الفرنسية. كما يلقب قانون توبون بقانون أول غود Allgood ,وهي ترجمت لمرفيمات كلمة توبون «توت بون» (tout bon). (ar)
- La llei 94-665 del 4 d'agost de 1994 relativa a l'ús de la llengua francesa, més coneguda amb el nom de llei Toubon, ministre de Cultura de l'època, és una llei francesa que té per objectiu protegir el patrimoni lingüístic del francès. Persegueix tres objectius principals:
* l'enriquiment de la llengua;
* l'obligació d'utilitzar la llengua francesa;
* la defensa del francès com a llengua de la República francesa. A més a més, pretén assegurar la primacia de l'ús de termes francòfons tradicionals en comptes d'anglicismes. La llei Toubon es recolza en una disposició introduïda el 1992 a la Constitució francesa: «La llengua de la República és el francès». (ca)
- Das Loi relative à l’emploi de la langue française (zu deutsch „Gesetz betreffend den Gebrauch der französischen Sprache“), meist nach dem damaligen französischen Kulturminister Jacques Toubon als Loi Toubon bezeichnet, ist ein französisches Gesetz, das am 4. August 1994 in Kraft trat. Seine wesentliche Zielsetzung liegt im Schutz französischer Verbraucher und der Arbeitnehmer sowie in der Förderung der Vielsprachigkeit. Der ursprüngliche Entwurf sah eine Verpflichtung zum Gebrauch des Französischen im Öffentlichen und Privaten vor. Fremdwörter, vor allem Anglizismen, müssten vermieden und dafür staatlich vorgeschlagene, eigens neu erschaffene Wörter verwendet werden. Eine Verfassungsklage wegen des Verstoßes gegen das Recht auf Meinungs- und Redefreiheit erreichte, dass die Verpflichtung zum Gebrauch der Ersatzwörter gestrichen wurde. Gemäß dem Gesetzestext ist beispielsweise der Gebrauch englischer Werbeslogans ohne französische Übersetzung unter Strafe gestellt. Von Gegnern wird eingewendet, dass sich zahlreiche staatlich verordnete und im Amtsfranzösisch verwendete Wortschöpfungen im Alltagsgebrauch nie durchgesetzt hätten und auch wohl nie durchsetzen werden. So wird im Gegensatz zu week-end (‚Wochenende‘) die offizielle Bezeichnung weitgehend nicht verwendet. Zahlreiche Beispiele für die erfolgreiche Einführung neuer Begrifflichkeiten durch die amtliche Neologismenkommissionen finden sich aber in der Informatik. So werden in Frankreich ausschließlich die Neologismen ordinateur für ‚PC‘, logiciel für ‚Software‘ oder ‚Programm‘ und matériel für ‚Hardware‘ verwendet. In Frankreich wird die Loi Toubon bisweilen spöttisch Loi Allgood genannt, in Anlehnung an den Familiennamen Toubon, der in etwa mit „Allesgut“ übersetzt werden kann; Jacques Toubon selbst wird spöttisch Jack Allgood genannt. Die Medien sind besonders von einem anderen Gesetz, ebenfalls aus dem Jahr 1994, betroffen: Demnach sind alle französischen Unterhaltungsmusikprogramme verpflichtet, mindestens 40 Prozent französischsprachige Lieder zu senden. Die Hälfte dieser Lieder muss wiederum „von neuen Talenten oder neuen Produktionen“ stammen. Dieses Gesetz hat beispielsweise auch darstellende Künstler dazu bewogen, Single-Veröffentlichungen für eine gesonderte französische Fassung aufzunehmen (z. B. Protège-Moi, zu Deutsch ‚Beschütze Mich‘, von Placebo), um im französischen Radio öfter gespielt zu werden. (de)
- La ley n.º 94-665 del 4 de agosto de 1994 sobre el uso de la lengua francesa, más conocida como la ley Toubon, en referencia a , de la época, es una ley francesa que hace obligatorio el uso de la lengua francesa en publicaciones gubernamentales oficiales, anuncios, en el lugar de trabajo, en los contratos comerciales, en otros contextos comerciales, en las escuelas financiadas por el estado y en otras situaciones. La ley no se aplica en las comunicaciones privadas o no comerciales. La ley Toubon persigue tres objetivos principales:
* el enriquecimiento de la lengua,
* la obligación de utilizar la lengua francesa,
* la defensa del francés como lengua de la República, consagrada en el artículo 2 de la Constitución de 1958. Con ello, se intenta asegurar la primacía del francés en Francia. La ley Toubon también recibe el sobrenombre de ley Allgood, siendo Allgood una traducción morfema a morfema de Toubon o "Tout bon" (Todobueno), ya que se puede considerar que la ley se aprobó como reacción al creciente uso del inglés en Francia, particularmente en los anuncios comerciales. (es)
- La loi no 94-665 du 4 août 1994 relative à l'emploi de la langue française, plus connue sous le nom de loi Toubon, du nom de Jacques Toubon, le ministre de la Culture de l'époque, est une loi française destinée à protéger le patrimoine linguistique français. Elle vise trois objectifs principaux :
* l'enrichissement de la langue ;
* l'obligation d'utiliser la langue française ;
* la défense du français en tant que langue de la République (article 2 de la Constitution de 1958). Elle vise alors à assurer la primauté de l'usage de termes francophones traditionnels face aux anglicismes. (fr)
- The Toubon Law (full name: law 94-665 of 4 August 1994 relating to usage of the French language) is a law of the French government mandating the use of the French language in official government publications, in all advertisements, in all workplaces, in commercial contracts, in some other commercial communication contexts, in all government-financed schools, and some other contexts. The law does not concern private, non-commercial communications, such as non-commercial web publications by private bodies. It does not concern books, films, public speeches, and other forms of communications not constituting commercial activity. However, the law mandates the use of the French language in all broadcast audiovisual programs, with exceptions for musical works and "original version" films. Broadcast musical works are subject to quota rules under a related law whereby a minimum percentage of the songs on radio and television must be in the French language. The law takes its common name from Jacques Toubon, who was Minister of Culture when it was passed, and who proposed the law to the National Assembly of France. A nickname is Loi Allgood – "Allgood" is a morpheme-for-morpheme translation of "Toubon" into English ("All Good" being a translation of "Tout bon") – as the law can largely be considered to have been enacted in reaction to the increasing usage of English in advertisements and other areas in France. As the law sought to strengthen French as the dominant language within the countries and her territories, the law also ‘came under considerable attack from the European Commission which regarded its provisions as particularly offensive to the concept of free competition across national borders.’ (en)
- La legge n. 94-665 del 4 agosto 1994, più conosciuta come Legge Toubon, in riferimento a Jacques Toubon, allora del governo Balladur, è una legge che rende obbligatorio l'uso della lingua francese nelle pubblicazioni governative, nelle pubblicità, nei luoghi di lavoro, nei contratti e nelle contrattazioni commerciali, nelle scuole finanziate dallo stato e in altre situazioni. La legge non si applica invece alle comunicazioni private e non commerciali. La legge Toubon persegue tre obiettivi principali:
* l'arricchimento della lingua;
* l'obbligo all'uso della lingua francese ove richiesto;
* la difesa del francese quale lingua della Repubblica, come sancito all'articolo 2 della Costituzione del 1958. L'intento della norma è quello di assicurare il primato del francese in Francia. La legge venne anche ribattezzata legge Allgood, traduzione letterale di Toubon o "Tout bon" ("tutto bene"), considerando che la stessa fu approvata in reazione al crescente uso dell'inglese in Francia, specialmente in ambito pubblicitario. (it)
- Prawo Toubona (fr. Loi Toubon), właściwie Ustawa nr 94-665 z dnia 4 sierpnia 1994 r. dotycząca stosowania języka francuskiego (Loi n°94-665 du 4 août 1994 relative à l'emploi de la langue française) – ustawa przyjęta przez parlament Francji 4 sierpnia 1994 roku, zobowiązująca do stosowania języka francuskiego m.in. w publikacjach rządowych, miejscach pracy, reklamach i publicznych szkołach. Celem ustawy jest zapewnienie, że informacje pisane i mówione (w szczególności związane z działalnością komercyjną) będą zrozumiałe dla wszystkich obywateli Francji, a także ochrona języka francuskiego przed napływem słów z innych języków (głównie angielskiego) i poszukiwanie dla nich francuskich odpowiedników. Potoczna nazwa ustawy pochodzi od Jacques'a Toubona, który, pełniąc funkcję ministra kultury w latach 1993–1995, złożył jej projekt do parlamentu. (pl)
- A lei número 94-665 de 4 de agosto de 1994, sobre o uso da língua francesa (em francês: loi no 94-665 du 4 août 1994 relative à l'emploi de la langue française), mais conhecida como lei Toubon (loi Toubon), em homenagem a Jacques Toubon, então ministro da Cultura da França na altura, é uma lei francesa que visa proteger o património linguístico francês, cujos objetivos são: o enriquecimento de linguagem, a obrigação de usar a língua francesa, e a defesa do francês como língua da República (artigo 2 da constituição francesa de 1958). A lei visa garantir a primazia do uso dos termos tradicionais francófonos contra os anglicismos. (pt)
- Закон Тубона (фр. Loi Toubon; (повна офіційна назва: «Закон 94-665 від 4 серпня 1994 року стосовно використання французької мови») — закон, виданий французьким урядом для закріплення статусу французької мови як основної офіційної в документах уряду, на робочому місці, у вивісках та маркуванні товарів, комерційних контрактах, ділових комунікаціях і деяких інших контекстах. Дія закону не зачіпає мережеві та електронні засоби інформації, приватні та некомерційні структури. За порушення та невиконання закону призначаються покарання — штрафи різного розміру, передбачені Декретом 95-240 від 3 травня 1995 року щодо контролю за застосуванням закону, що стосується використання французької мови» (фр. Décret no 95-240 du 3 mars 1995 pris pour l'application de la loi no 94-665 du 4 août 1994 relative à l'emploi de la langue française). (uk)
- Закон Тубона (фр. Loi Toubon (полное официальное название — закон 94-665 от 4 августа 1994 года касательно использования французского языка) — закон, изданный французским правительством для закрепления статуса французского языка как основного официального в документах правительства, на рабочем месте, в вывесках и маркировках товаров, коммерческих договорах, деловом общении и некоторых других областях. Действие закона не затрагивает сетевые и электронные средства информации, частные и некоммерческие структуры. Поводом для издания закона послужило постепенное увеличение использования английского языка во всех сферах жизни французского общества, чем озаботилась французская интеллигенция и в особенности Французская академия. У закона есть ироническое прозвище «закон Оллгуда», loi Allgood («перевод» фамилии Toubon, осмысленной как tout + bon — «всё + хороший» — на английский). (ru)
|
| rdfs:comment
|
- La loi no 94-665 du 4 août 1994 relative à l'emploi de la langue française, plus connue sous le nom de loi Toubon, du nom de Jacques Toubon, le ministre de la Culture de l'époque, est une loi française destinée à protéger le patrimoine linguistique français. Elle vise trois objectifs principaux :
* l'enrichissement de la langue ;
* l'obligation d'utiliser la langue française ;
* la défense du français en tant que langue de la République (article 2 de la Constitution de 1958). Elle vise alors à assurer la primauté de l'usage de termes francophones traditionnels face aux anglicismes. (fr)
- A lei número 94-665 de 4 de agosto de 1994, sobre o uso da língua francesa (em francês: loi no 94-665 du 4 août 1994 relative à l'emploi de la langue française), mais conhecida como lei Toubon (loi Toubon), em homenagem a Jacques Toubon, então ministro da Cultura da França na altura, é uma lei francesa que visa proteger o património linguístico francês, cujos objetivos são: o enriquecimento de linguagem, a obrigação de usar a língua francesa, e a defesa do francês como língua da República (artigo 2 da constituição francesa de 1958). A lei visa garantir a primazia do uso dos termos tradicionais francófonos contra os anglicismos. (pt)
- قانون رقم 94-665 في 4 أغسطس 1994 المتعلق باستخدام اللغة الفرنسية ويعرف باسم قانون توبون (بالفرنسية: Loi Toubon)، نسبة إلى وزير الثقافة جاك توبون، هو قانون سنّته الجمهورية الفرنسية في 4 أغسطس 1994، يهدف إلى حماية اللغة الفرنسية وتراثها، ويتركز على ثلاثة أهداف رئيسية هي: إثراء اللغة؛ والالتزام باستخدام اللغة الفرنسية ؛ والدفاع عن الفرنسية كاللغة الرسمية للجمهورية (المادة 2 من دستور عام 1958). كما يلقب قانون توبون بقانون أول غود Allgood ,وهي ترجمت لمرفيمات كلمة توبون «توت بون» (tout bon). (ar)
- La llei 94-665 del 4 d'agost de 1994 relativa a l'ús de la llengua francesa, més coneguda amb el nom de llei Toubon, ministre de Cultura de l'època, és una llei francesa que té per objectiu protegir el patrimoni lingüístic del francès. Persegueix tres objectius principals:
* l'enriquiment de la llengua;
* l'obligació d'utilitzar la llengua francesa;
* la defensa del francès com a llengua de la República francesa. A més a més, pretén assegurar la primacia de l'ús de termes francòfons tradicionals en comptes d'anglicismes. (ca)
- Das Loi relative à l’emploi de la langue française (zu deutsch „Gesetz betreffend den Gebrauch der französischen Sprache“), meist nach dem damaligen französischen Kulturminister Jacques Toubon als Loi Toubon bezeichnet, ist ein französisches Gesetz, das am 4. August 1994 in Kraft trat. Seine wesentliche Zielsetzung liegt im Schutz französischer Verbraucher und der Arbeitnehmer sowie in der Förderung der Vielsprachigkeit. Gemäß dem Gesetzestext ist beispielsweise der Gebrauch englischer Werbeslogans ohne französische Übersetzung unter Strafe gestellt. (de)
- La ley n.º 94-665 del 4 de agosto de 1994 sobre el uso de la lengua francesa, más conocida como la ley Toubon, en referencia a , de la época, es una ley francesa que hace obligatorio el uso de la lengua francesa en publicaciones gubernamentales oficiales, anuncios, en el lugar de trabajo, en los contratos comerciales, en otros contextos comerciales, en las escuelas financiadas por el estado y en otras situaciones. La ley no se aplica en las comunicaciones privadas o no comerciales. La ley Toubon persigue tres objetivos principales: (es)
- The Toubon Law (full name: law 94-665 of 4 August 1994 relating to usage of the French language) is a law of the French government mandating the use of the French language in official government publications, in all advertisements, in all workplaces, in commercial contracts, in some other commercial communication contexts, in all government-financed schools, and some other contexts. (en)
- La legge n. 94-665 del 4 agosto 1994, più conosciuta come Legge Toubon, in riferimento a Jacques Toubon, allora del governo Balladur, è una legge che rende obbligatorio l'uso della lingua francese nelle pubblicazioni governative, nelle pubblicità, nei luoghi di lavoro, nei contratti e nelle contrattazioni commerciali, nelle scuole finanziate dallo stato e in altre situazioni. La legge non si applica invece alle comunicazioni private e non commerciali. La legge Toubon persegue tre obiettivi principali: (it)
- Prawo Toubona (fr. Loi Toubon), właściwie Ustawa nr 94-665 z dnia 4 sierpnia 1994 r. dotycząca stosowania języka francuskiego (Loi n°94-665 du 4 août 1994 relative à l'emploi de la langue française) – ustawa przyjęta przez parlament Francji 4 sierpnia 1994 roku, zobowiązująca do stosowania języka francuskiego m.in. w publikacjach rządowych, miejscach pracy, reklamach i publicznych szkołach. Potoczna nazwa ustawy pochodzi od Jacques'a Toubona, który, pełniąc funkcję ministra kultury w latach 1993–1995, złożył jej projekt do parlamentu. (pl)
- Закон Тубона (фр. Loi Toubon (полное официальное название — закон 94-665 от 4 августа 1994 года касательно использования французского языка) — закон, изданный французским правительством для закрепления статуса французского языка как основного официального в документах правительства, на рабочем месте, в вывесках и маркировках товаров, коммерческих договорах, деловом общении и некоторых других областях. Действие закона не затрагивает сетевые и электронные средства информации, частные и некоммерческие структуры. Поводом для издания закона послужило постепенное увеличение использования английского языка во всех сферах жизни французского общества, чем озаботилась французская интеллигенция и в особенности Французская академия. (ru)
- Закон Тубона (фр. Loi Toubon; (повна офіційна назва: «Закон 94-665 від 4 серпня 1994 року стосовно використання французької мови») — закон, виданий французьким урядом для закріплення статусу французької мови як основної офіційної в документах уряду, на робочому місці, у вивісках та маркуванні товарів, комерційних контрактах, ділових комунікаціях і деяких інших контекстах. Дія закону не зачіпає мережеві та електронні засоби інформації, приватні та некомерційні структури. За порушення та невиконання закону призначаються покарання — штрафи різного розміру, передбачені Декретом 95-240 від 3 травня 1995 року щодо контролю за застосуванням закону, що стосується використання французької мови» (фр. Décret no 95-240 du 3 mars 1995 pris pour l'application de la loi no 94-665 du 4 août 1994 relative (uk)
|
