| dbo:abstract
|
- La propriété foncière est un type de propriété qui concerne les biens immobiliers au sens juridique, c'est-à-dire « qu'on ne peut déplacer », ce qui inclut les terrains bâtis ou non bâtis, les bâtiments et les meubles incorporés au bâti. (fr)
- In real estate, a landed property or landed estate is a property that generates income for the owner (typically a member of the gentry) without the owner having to do the actual work of the estate. In medieval Western Europe, there were two competing systems of landed property; manoralism, inherited from the Roman villa system, where a large estate is owned by the Lord of the Manor and leased to tenants; and the family farm or Hof owned by and heritable within a commoner family (c.f. yeoman), inherited from Germanic law. A gentleman farmer is the largely historic term for a country gentleman who has a farm as part of his estate and farms mainly for pleasure rather than for profit. His acreage may vary from under ten to hundreds of acres. The gentleman farmer employed labourers and farm managers. However, according to the 1839 Encyclopedia of Agriculture, he "did not associate with these minor working brethren". The chief source of income for the gentleman farmer was derived not from any income that his landed property may generate; he had either access to his own private income, he worked as a professional and/or he owned a large business elsewhere. Or all three. Modern landed property often consists of housing or industrial land, generating income in the form of rents or fees for services provided by the facilities on the land, such as port facilities. Owners often commission an estate map to help manage their estate as well as serving as a status symbol. Landed property was a key element of feudalism, and freed the owner for other tasks, such as government administration, military service, the practice of law, or religious practices. In later times, the dominant role of landed estates as a basis of public service faded. Development of manufacturing and commerce created capitalist means of obtaining income, but ordinarily demanding the attention of the owner. At roughly the same time, governments began imposing taxes to fund government bureaus and the military, so that people of talent could perform government services for salaries without need for the proceeds of ownership of farmland. Much of the United States of America, typically New England, Pennsylvania, and most states west of the original colonies, never had a landed aristocracy, so their armed forces and government agencies could never be organized on the basis of a landed aristocracy. (en)
- La proprietà fondiaria è una delle tre principali tipologie di proprietà identificate dal codice civile italiano. (it)
- Majątek ziemski, dobra, rzadziej folwark – rolne lub rolno-przemysłowe przedsiębiorstwo o dużej powierzchni (z reguły powyżej 50 hektarów gruntów ornych) stanowiące całość. W okresie feudalnym, głównie własność szlachecka, kościelna i królewska. Majątki ziemskie były w zasadzie samowystarczalne, choć z czasem ulegały specjalizacji produkcyjnej. Ośrodkiem majątku była siedziba właścicieli, zwanych dawniej dziedzicami lub . Siedzibą mógł być skromny, drewniany dwór, pałac lub zamek. Majątek ziemski miał własną księgę hipoteczną i był z reguły niepodzielny. Od XIX wieku majątki ulegały parcelacji, co było związane z zachodzącymi zmianami ekonomicznymi, głównym powodem była utrata przymusowej i darmowej pracy wykonywanej przez chłopów a określanej mianem pańszczyzny. Właściciele dokonywali również częściowej parcelacji, zazwyczaj parcelowano część dóbr z gruntami gorszej jakości a uzyskane sumy inwestowano w resztę majątku lub przeznaczano na spłatę jego zadłużenia. Majątki ziemskie w Polsce o powierzchni powyżej 50 ha rozparcelowano na skutek reformy rolnej wprowadzonej w 1944 r. dekretem PKWN. Wyłączenie z reformy rolnej majątków Kościoła było zasługą Józefa Stalina, który stanowczo odradzał polskim komunistom konfiskatę ziemi należącej do klasztorów i kościołów. (pl)
- Име́ние — земельное владение с усадьбой. Ранее имением называли недвижимое имущество вообще. В России по указу о единонаследии 1714 года под названием имения были объединены формально безусловные феодальные владения (хотя их владельцы начиная с 1555 года были обязаны поставлять ополчение пропорционально размеру земельного надела) — вотчины и условные (появившиеся в конце XV века — начале XVI века наследственные) — поместья. Специальные виды имений — родовые, заповедные и майоратные — имеют историческое развитие, выделившее их в законодательстве Российской империи в особые виды поземельного владения. В Российской империи, процессе приобретения имения или его залога одним из основных документов было свидетельство об имении выдаваемое губернскими гражданскими палатами. Пути приобретения и виды документов на право владения деревнями:
* Наследство от родителей по духовному завещанию.
* Дар от родственников (по или духовному завещанию).
* Раздел между братьями и сёстрами после смерти одного из родителей производился по раздельному акту (записи).
* Приданое за женой по .
* Покупка по купчей.
* Превращение просроченной закладной частному лицу в купчую.
* Покупка имений описанных за неуплату долгов с публичных торгов по купчей.
* Царское пожалование за военные заслуги (так называемые «выслуженные вотчины» и «выслуженные поместья») по жалованным или данным грамотам.
* Царское пожалование за особые заслуги по царскому указу. (ru)
- Має́ток (англ. manor; estate; нім. Gutshof; ісп. señorío, dominio, фр. seigneurie, domaine від лат. dominium, «господа»; кит. 庄, рос. имение; поместье) — велике приватне землеволодіння з орними землями, коморами і поселеннями, а також часто з садибою та будинком власника. Існували в усіх частинах світу. Належали, зазвичай, представникам світської аристократії (шляхті, дворянству, магнатерії, поміщикам) та духовенству (монастирям, храмовим комплексам, релігійним лідерам тощо). Протиставлялося державному землеволодінню або володінням монарха (королівщині, імператорському землеволодінню). Також — маєтності, сеньйорія, домінія. Переносно маєтком називали будинок власника маєтку, а також майно (uk)
- 不在地主所有權（英語：absentee ownership）在資本主義上，本指不參與直接生產的地主所擁有的權利，相對名詞為。此種權利在某些時候為用詞，19世紀中，實施市場開放最力的美國政府還將擁有2000公畝以上的不在地主所有權視為投機。20世紀後，該名詞後來普遍於審計制度被引申為非經營者的業主權益。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La propriété foncière est un type de propriété qui concerne les biens immobiliers au sens juridique, c'est-à-dire « qu'on ne peut déplacer », ce qui inclut les terrains bâtis ou non bâtis, les bâtiments et les meubles incorporés au bâti. (fr)
- La proprietà fondiaria è una delle tre principali tipologie di proprietà identificate dal codice civile italiano. (it)
- Має́ток (англ. manor; estate; нім. Gutshof; ісп. señorío, dominio, фр. seigneurie, domaine від лат. dominium, «господа»; кит. 庄, рос. имение; поместье) — велике приватне землеволодіння з орними землями, коморами і поселеннями, а також часто з садибою та будинком власника. Існували в усіх частинах світу. Належали, зазвичай, представникам світської аристократії (шляхті, дворянству, магнатерії, поміщикам) та духовенству (монастирям, храмовим комплексам, релігійним лідерам тощо). Протиставлялося державному землеволодінню або володінням монарха (королівщині, імператорському землеволодінню). Також — маєтності, сеньйорія, домінія. Переносно маєтком називали будинок власника маєтку, а також майно (uk)
- 不在地主所有權（英語：absentee ownership）在資本主義上，本指不參與直接生產的地主所擁有的權利，相對名詞為。此種權利在某些時候為用詞，19世紀中，實施市場開放最力的美國政府還將擁有2000公畝以上的不在地主所有權視為投機。20世紀後，該名詞後來普遍於審計制度被引申為非經營者的業主權益。 (zh)
- In real estate, a landed property or landed estate is a property that generates income for the owner (typically a member of the gentry) without the owner having to do the actual work of the estate. In medieval Western Europe, there were two competing systems of landed property; manoralism, inherited from the Roman villa system, where a large estate is owned by the Lord of the Manor and leased to tenants; and the family farm or Hof owned by and heritable within a commoner family (c.f. yeoman), inherited from Germanic law. (en)
- Majątek ziemski, dobra, rzadziej folwark – rolne lub rolno-przemysłowe przedsiębiorstwo o dużej powierzchni (z reguły powyżej 50 hektarów gruntów ornych) stanowiące całość. W okresie feudalnym, głównie własność szlachecka, kościelna i królewska. Majątki ziemskie w Polsce o powierzchni powyżej 50 ha rozparcelowano na skutek reformy rolnej wprowadzonej w 1944 r. dekretem PKWN. Wyłączenie z reformy rolnej majątków Kościoła było zasługą Józefa Stalina, który stanowczo odradzał polskim komunistom konfiskatę ziemi należącej do klasztorów i kościołów. (pl)
- Име́ние — земельное владение с усадьбой. Ранее имением называли недвижимое имущество вообще. В России по указу о единонаследии 1714 года под названием имения были объединены формально безусловные феодальные владения (хотя их владельцы начиная с 1555 года были обязаны поставлять ополчение пропорционально размеру земельного надела) — вотчины и условные (появившиеся в конце XV века — начале XVI века наследственные) — поместья. (ru)
|
